Співвідношення між попитом і пропозицією впливає як на ціни, так і на можливість перекладання податків. Так, у разі перевищення попиту над пропозицією умови для реалізації названих дій є найсприятливішими, якщо ж попит нижче за пропозицію, на споживача перекласти податки неможливо, -- лише на постачальника.

Істотне значення має також рівень монополізації виробництва та збуту тих чи інших товарів. Якщо підприємець є абсолютним монополістом, це означає, що рівень цін на цю продукцію і до введення податку був максимально високим, а отже збільшити його важко без втрати обсягів споживання. Саме тому абсолютному монополісту вигідно не додавати до ціни суму всього податку або збільшувати її частково, а заплатити податок за рахунок власного прибутку, який і після додаткового оподаткування залишиться достатньо високим. Це дасть змогу не втратити обсяги споживання монополізованого товару. У конкурентному середовищі рівень цін більше відповідає рівню витрат, а тому перекласти податок за рахунок підвищення ціни легше.

Крім вищеназваних факторів, на процеси перекладання здій-
снюють вплив такі загальноекономічні чинники, як зміни в доходах споживачів та їх розподіл, рівень інфляції, стадія економічного циклу (піднесення або рецесія), життєвий цикл того чи іншого товару, податкова політика держави: висота та механізм визначення податкових ставок (універсальні чи диференційовані, процентні або тверді), стабільність податкового законодавства тощо.

Не існує єдиної думки щодо перекладання прямих і непрямих податків. Якщо взяти до уваги механізм стягнення, то саме стосовно непрямих податків законодавець передбачив перекладання, прямо включивши їх у ціну. Але чи збільшиться ринкова ціна на той чи інший товар на повну суму непрямого податку, залежить від багатьох факторів, які були названі вище. Механізм стягнення прямих податків не передбачає їх перекладання на споживачів за рахунок відповідного збільшення ціни, але існують випадки, коли таке можливо (у першу чергу це стосується товарів з нееластичною пропозицією і нееластичним попитом).

5. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства

Підставою відповідальності є винне, передбачене законом суспільно небезпечне діяння, що має певні юридичні ознаки. Як сукупність цих ознак, що визначають конкретне діяння як правопорушення, і виступає склад правопорушення.

Загальними ознаками, характерними для усіх видів правопорушень, у тому числі і для податкових, є наступні:

1)суспільна небезпека (або шкідливість) діяння;

2)протиправність дій чи бездіяльності;

3)винна поведінка як результат вільного волевиявлення правопорушника;

4)карність.

Правопорушення є саме діянням людей, що включають два варіанти поведінки: активні дії суб'єкта чи юридично значуща бездіяльність.

Таким чином, податкове правопорушення -- протиправне (передбачене податковим законодавством), винне діяння (дія чи бездіяльність) особи, пов'язана з невиконанням чи неналежним виконанням податкового обов'язку, за яке передбачена юридична відповідальність. Необхідно враховувати, що в даному випадку мова йде про податковий обов'язок у широкому розумінні, що включає повний комплекс податкових обов'язків (по обчисленню, сплаті податків і зборів, веденню податкової звітності), а не виключно про сплату податкових платежів.

Доцільним вбачається закріпити конкретні склади податкових правопорушень за двома напрямками:

-- матеріальні склади, пов'язані в основному з приховуванням чи заниженням об'єкта оподаткування;

-- формальні склади, що полягають у неподанні чи несвоєчасному поданні до податкового органу необхідних документів.

Класифікація податкових правопорушень може здійснюватися за різними критеріями.

а) залежно від об'єкту:

-- приховування доходу;

-- заниження доходу;

-- відсутність обліку об'єкту оподатковування чи ведення його з порушенням установленого порядку;

-- несвоєчасна сплата податку;

-- неподання документів й іншої інформації і т.д.;

б) залежно від спрямованості діянь:

-- правопорушення проти прав і свобод платників податків;

-- правопорушення проти порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності;

-- правопорушення проти реалізації контролюючими органами функцій податкового контролю т.д.;

в) залежно від характеру санкцій і галузей, їх закріпляючих:

-- кримінальна;

-- адміністративна;

-- фінансова.

г) залежно від ступеня суспільної небезпеки:

-- податкові злочини;

-- податкові правопорушення (провини).

Кримінальна відповідальність передбачена статтею 212 Кримінального кодексу України за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входить в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних (ч.1), великих (ч.2), або особливо великих (ч.3) розмірах. Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.212 КК), а також його вчинення особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Слід підкреслити положення ч.4 ст.212 КК України: “особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою і другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі іх невчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків характеризується деякими особливостями:

-- суб'єктами є фізичні особи (платники податків або службовою особою);

-- регулюється кримінально-правовими нормами;

-- здійснюється тільки в судовому порядку;

-- характеризується певними процесуальними особливостями.

Якщо поняття об'єкту і суб'єкту злочину не викликає особливих проблем, то елементи характеристики суб'єктивної сторони податкового злочину більш складні при конкретизації. З диспозиції ст. 212 КК України випливає, що законодавець пов'язує застосування кримінальної відповідальності саме з умисним ухиленням від виконання податкового обов'язку, тобто таке діяння повинне бути вчинене тільки з прямим умислом.

Адміністративна відповідальність являє собою заходи адміністративного впливу на основі адміністративно-правових норм за вчинення податкового правопорушення.

Підставою адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність складу адміністративного правопорушення (проступку), яким згідно зі ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнається протиправна, винна (умисна або необережна дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Подібні діяння закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення (ст. 164 “Ухилення від подання декларації про доходи”; ст. 164 “Порушення законодавства з фінансових питань”; ст. 165 “Ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України платників обов'язкових страхових внесків та порушення порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування). Ряд складів адміністративних правопорушень закріплений у пункті 11 статті 11 Закону “Про державну податкову службу в Україні”. Здійснення даних правопорушень тягне накладення адміністративних штрафів на посадових осіб підприємств, установ, організацій і громадян, винних у їх вчиненні.

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни і посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства. Адміністративної відповідальності підлягають осудні особи, що досягли до моменту здійснення правопорушення шістнадцятирічного віку.

З усіх видів адміністративних стягнень податковим органам надане право використовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в межах, установлених за здійснення відповідних правопорушень, у сумах, кратних визначеному показнику (мінімальному розміру заробітної плати, неоподатковуваному мінімуму доходів громадян).

Особливостями адміністративних санкцій є:

-- відсутність тяжких правових наслідків;

-- застосування за менш тяжкі податкові правопорушення (проступки);

-- застосування адміністративних санкцій не тягне судимості.

Фінансова відповідальність припускає покарання уповноваженим органом платника податків за здійснення податкового правопорушення в порядку, встановленому фінансово-правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів по забезпеченню грошових надходжень у бюджет.

Відповідальність за порушення податкового законодавства реалізується шляхом:

-- стягнення всієї суми прихованого чи заниженого платежу в бюджет у формі податку, збору, іншого обов'язкового платежу;

-- штрафу (накладається податковим органом);

-- пені, що стягується з платника за порушення терміну сплати податку, збору, іншого обов'язкового платежу.

Механізм сплати сум, нарахованих податковим органом за порушення податкового законодавства, регулюється конкретними нормативними актами, що характеризують окремі види податків чи відповідальність платників податків. Детально механізм застосування штрафних санкцій (штрафів) викладений у статті 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Під штрафною санкцією (штрафом) розуміється плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподатковування, визначених відповідними законами. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а в окремих випадках самостійно нараховуються і сплачуються платником податків. Пунктом 17.2. ст.17 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, а також самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі десяти відсотків суми такої недоплати, то інші штрафні санкції, а також адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства накладаються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення не застосовуються. Механізм застосування штрафних санкцій за порушення правил оподатковування деталізований в Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових санкцій) органами державної податкової служби, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110 .

Поряд зі штрафом, сплата пені також розглядається як міра фінансової відповідальності, а саме як плата у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування і погашення пені, що справляється з платника податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання регулюється Інструкцією про порядок погашення та нарахування пені, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001 р. № 77 .

При розгляді правових особливостей відповідальності за порушення податкового законодавства варто також торкнутися проблеми застосування дисциплінарної відповідальності. Немає достатніх підстав вважати дисциплінарну відповідальність самостійним видом юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства, тому що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою своїх функціональних обов'язків є фактичним складом, що знаходиться головним чином у площині трудового права. Однак застосування до винної особи заходів дисциплінарної відповідальності має за мету не тільки підвищення трудової дисципліни, але також опосередковано спрямоване на попередження порушень податкового законодавства.

Попередження податкових правопорушень не завжди досягає своєї мети, тому особливого значення набуває встановлення покарання за здійснення податкових правопорушень і злочинів. Застосування санкцій можна класифікувати за декількома підставами.

а) за характером впливу:

1) безпосереднє покарання -- санкції, що впливають безпосередньо на платника, його майновий стан (позбавлення волі, штраф, конфіскація об'єктів обкладання і т.д.);

2) опосередковане покарання -- санкції, що безпосередньо не заподіюють майнових втрат платнику, але зменшують його надходження у перспективі чи обмежуючі його діяльність (арешт коштів на рахунках, призупинення діяльності підприємства і т.д.).

б) за галузевим характером (кримінальна, адміністративна, фінансова).

Висновки

Ефективність податкової системи є передумовою вирішення соціальних і економічних завдань, а також здійснення інших функцій, які виконує держава на даному етапі історичного розвитку. З фіскального погляду важливим є достатність доходів, котрі отримує держава, з економічного -- який вплив вона через податкову політику здійснює на економічний розвиток.

Особливості правового регулювання податкових відносин, імперативні методи, що визначають відносини влади і підпорядкування в податковому праві, припускають установлення чіткого механізму забезпечення виконання податкового обов'язку платниками податків.

Способами забезпечення виконання обов'язку по сплаті податків і зборів є податкова застава, податкова порука, пеня та адміністративний арешт активів платника податків, що є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Найбільш ефективним способом забезпечення виконання обов'язку є податкова застава, тому що в даному випадку обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном, що, у свою чергу, негативно позначається на здійсненні подальшої фінансово-господарської діяльності платника податків.

За договором податкової поруки банк-поручитель зобов'язується перед податковим органом відповідати за належне виконання платником податків обов'язків по погашенню його податкового зобов'язання або податкового боргу у встановлений термін та за процедурою, визначеною законом .

Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), яка стягується з платника податків у зв'язку з невчасним погашенням податкового зобов'язання.

Одним з напрямків у податковому праві і законодавстві, що має перспективи успішного розвитку в майбутньому є також застосування податкових повідомлень і податкових вимог.

Під час досягнення певних цілей економічної та податкової політики насамперед треба враховувати процеси ухилення, і процеси перекладання податків, що мають наслідком остаточний перерозподіл доходів у державі.

Так, якщо розглядати чинну податкову систему в Україні, важче за все ухилитись від сплати прямих податків, об'єктом оподаткування яких виступає земля, рухоме або нерухоме майно, котрі приховати неможливо. Наступну за ризиком групу становлять непрямі податки, зокрема податок на додану вартість, оскільки його ставки визначені в процентах до вартісного обсягу. Це надає можливість за допомогою заниження обсягів реалізації або завищення обсягів купівлі зменшувати надходження до бюджету. Що ж стосується таких непрямих податків, об'єкти оподаткування за якими визначені в кількісному (фізичному) вимірі, а ставки -- у твердих сумах та є диференційованими за групами товарів, способом ухилення від них є або видання одного товару за інший (якщо ставки за ними суттєво відрізняються), або приховування від легального обороту таких товарів (контрабанда, готівкові розрахунки тощо).

Лідером щодо можливостей ухилення від сплати є прибуткові податки, що пов'язано з трьома чинниками: платник і носій за цими податками -- одна й та сама особа, ставки визначені в процентах до вартісних показників, до того ж об'єкт оподаткування не є простим для обчислення, особливо це стосується податку на прибуток підприємств. Єдине виключення щодо можливостей ухилення може становити податок з доходів найманих робітників, податковим агентом з якого визначено бухгалтерію підприємства або установи, де працює цей робітник. Але в нинішніх умовах в Україні підприємці з метою зниження собівартості продукції (оскільки досить великими є нарахування на заробітну плату до фондів соціального страхування), зацікавлені в тому, щоб приховувати від оподаткування не лише власні доходи, але й реальний рівень заробітної плати своїх найманих працівників.

Оскільки ухилення від сплати податків обумовлене різними чинниками, існують різні способи мінімізації цієї проблеми. Серед економічних -- це створення такої податкової системи, яка надто високим рівнем оподаткування не зацікавлювала б більшість платників у зменшенні сплачуваних податків. Серед організаційних -- формування ефективної і компетентної податкової служби. Серед політичних -- максимальна відкритість уряду щодо шляхів витрачання коштів платників податків та існування суспільного консенсусу стосовно напрямків використання бюджетних надходжень. Серед морально-етичних -- виховання в платників патріотичних почуттів відносно почесного обов'язку утримувати державу тощо.

Одним із способів боротьби з ухиленням від оподаткування є заходи карно-репресивного характеру, які передбачають адміністративну, фінансову і кримінальну відповідальність для порушників податкового законодавства.

Найбільш поширеними умовами, за наявністю яких настає кримінальна відповідальність, є: наявність умислу; значний розмір суми, прихованої від оподаткування; подання податковим органам неправдивих відомостей з метою ухилитися від сплати податків; попередній зговір групи осіб; злісність ухилення. Рішення про заходи карної відповідальності за ухилення від сплати податків приймаються тільки в судовому порядку.

Серед заходів відповідальності в податковому законодавстві особливе місце займають санкції як ефективний інструмент державного економічного й адміністративного впливу на платників податків і посадових осіб, що не дотримують чинного законодавства.

У певних випадках податкові органи мають право застосувати до громадян і посадових осіб, винних у порушенні законодавства, санкції у вигляді адміністративного штрафу.

Після закінчення встановлених термінів погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Фінансові санкції за податкові порушення відрізняються від адміністративних тим, що застосовуються не тільки до фізичних, але і до юридичних осіб, і реалізовуються не тільки у вигляді штрафів, але і в інших формах стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі податку, нарахування пені за затримку внесення податку.

Перелік використаної літератури

1. Основи податкового права: Навчальний посібник / За ред. проф. Кучерявенко М.П. -- Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. -- 443 с.

2. Гридчина М.В., Тропина В.Б, Вдовиченко Н.И., Калина А.В., Налоговая система Украины: Учебное пособие, - 3-е изд., испр. и доп. - К.: МАУП, 2003 - 144 с.

3. Ісаншина Г.Ю.Податковий менеджмент: Навч. посіб. - Краматорськ: ДДМА, 2003. - 160с.