Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми відшкодування сум податку на додану вартість та шляхи їх вирішення

Проблема та актуальність теми. Запровадження в Україні податку на додану вартість можна вважати важливим кроком на шляху формування сучасної податкової системи і розбудови ринкової економіки, оскільки ПДВ вважається найбільш досконалою сучасною формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у системі державних фінансів більшості розвинених країн та країн з перехідною економікою. Однак в Україні через наявність суттєвих проблем при справлянні ПДВ, які свідчать про недостатню відпрацьованість його механізму, цей важливий податок призвів до відволікання оборотних коштів підприємств та напруги у виконанні бюджету. Причини цього - виникнення зобов'язань по ПДВ до надходження оплати за відвантажені товари в умовах хронічної затримки платежів між підприємствами; несвоєчасне повернення ПДВ експортерам; необхідність виплати величезних сум відшкодування, які через надмірний обсяг експорту по відношенню до ВВП і випереджаюче зростання вимог відшкодування порівняно з надходженнями ПДВ, стають обтяжливими для бюджету; нераціональний розподіл податкового тиску внаслідок необґрунтовано великого розміру пільг, значна кількість зловживань платників податку при користуванні пільгами і формуванні податкового кредиту.

Аналіз досліджень з проблеми. Свого часу країни, які запроваджували ПДВ, стикалися з проблемами його виплати. Їх висвітленню та вирішенню були присвячені роботи таких зарубіжних вчених, як М. Лоре, Ш. Бланкарт, С.Л. Брю, М. Дауні, Е. Доллан, Х. Єсколано, Х. Зи, Б. Кастан'єд, К. Макконнел, Дж. Стігліц, Б. Терра, П. Шом, а також російських вчених А.В. Сігіневич, Д.Г. Черник та ін. В останні роки в Україні окремі проблеми, пов'язані із застосуванням ПДВ, були предметом гострих дискусій. Так, Рябошлик В. [3] вважає, що взагалі не потрібно відшкодовувати ПДВ тим особам, які офіційно незареєстровані. Інший автор, Пинзеник[5], пропонує відмінити вільні економічні зони, замінити ПДВ на податок з обороту. Однак багато проблем й досі залишаються невирішеними.

Незважаючи на досить широкий спектр досліджень вітчизняних і зарубіжних учених з питань справляння податку на додану вартість, деякі питання щодо удосконалення справляння ПДВ в Україні опрацьовані поки що недостатньо, існує потреба подальшого теоретичного обґрунтування напрямів реформування ПДВ, визначення його місця в системі регуляторів економіки, вирішення проблеми відшкодування, порядку сплати і податкових пільг. Усвідомлення цього факту визначає актуальність і своєчасність вибраної теми наукової роботи.

Виклад основного матеріалу. Формування сучасної системи оподаткування, яка забезпечує необхідними фінансовими ресурсами виконання функцій держави, є важливою складовою процесу розбудови ринкової економіки України та її інтеграції до системи світових господарських зв'язків. Це зумовлює підвищення уваги вітчизняних вчених і практиків до проблем оподаткування, вивчення можливості застосування в Україні форм оподаткування, що використовуються в розвинених країнах, та механізмів їх адаптації до умов нашої країни. Глибоке розуміння проблем оподаткування та їх розв'язання може допомогти в подоланні наслідків економічної кризи, стимулюванні економічного зростання, захисті інтересів вітчизняного бізнесу, підвищенні добробуту громадян.

ПДВ - це непрямий податок, (внутрішній податок на споживання, один з різновидів універсальних акцизів), який сплачується на кожній стадії руху товарів, робіт, послуг від виробництва до кінцевого споживання, пропорційно до вартості, створеної на відповідній стадії. Податок включається до ціни товарів, робіт, послуг, і, в підсумку, перекладається на кінцевого споживача, який є фактичним платником ПДВ (носієм податку) і для якого розмір податку визначається величиною споживання і прямо не залежить від доходів. Підприємства (учасники технологічного циклу виробництва продукції), які є платниками згідно з законодавством, компенсують ПДВ, сплачений при придбанні ресурсів за рахунок ПДВ, отриманого від покупців за реалізовану продукцію, а різницю вносять до бюджету. ПДВ охоплює як товарообіг внутрішнього ринку, так і зовнішньоторговельних операцій.

У податковій практиці України застосовується ставка ПДВ в розмірі 20%. Законом визначено дві ставки: 20 та 0. Насправді ставка «0» виконує суто технологічну функцію, дозволяючи уникнути стягнення ПДВ там, де його немає за означенням ( відсутній об'єкт оподаткування - споживання в Україні). Ніхто з першої стадії виробництва, наприклад, вирощування соняшнику, не знає, буде кінцевий продукт спожитий в Україні чи за її межами.[3]

ПДВ є однією з форм універсальних акцизів, відноситься до класу ”податків на товари і послуги”.

Платниками податку на додану вартість є:

· установи незалежно від форм власності і відомчої приналежності, маючи згідно законодавства України статус юридичних осіб, здійснюючи виробничу і комерційну діяльність;

· підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність;

· індивідуальні (сімейні) приватні підприємства, здійснюючі виробничу та іншу комерційну діяльність;

· філіали, відділи та інші відокремлені підрозділи установ, що знаходяться на території України, самостійно реалізуючі товари (роботи, послуги);

· міжнародні об'єднання ті іноземні юридичні особи, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність на території України.[4]

Об'єктами оподаткування є:

· обороти по реалізації на митній території України товарів, виконаних робіт та наданих послуг;

· товари, що ввозяться на територію України у відповідності до митних правил, встановленими митним законодавством України.

· при реалізації товарів об'єктом оподаткування є обороти по реалізації усіх товарів як власного виробництва так і придбаних на стороні.[4]

З метою оподаткування товаром вважається: продукція (річь, виріб) в тому числі виробничо-технічного призначення; будівлі та споруди та інші види нерухомого майна; електро- і теплоенергія, газ, вода.

При реалізації робіт об'єктом оподаткування є об'єми виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних, проектно-пошукових, реставраційних та інших робіт.

При реалізації послуг об'єктом оподаткування є виручка отримана від надання:

· послуг пасажирського та вантажного транспорту, враховуючи транспортування (передачу права власності) газу, нафти, нафтопродуктів, електричної та теплової енергії, послуг по виконанню завантажувально-розвантажувальних робіт, зберіганню товарів;

· послуг з надання в оренду майна і об'єктів нерухомості, в тому числі по лізингу;

· посередницьких послуг;

· послуг зв'язку, побутових, житлово-комунальних послуг;

· послуг фізичної культури та спорту;

· послуг по виконанню замовлень підприємствами торгівлі;

· рекламних послуг;

· інноваційних послуг, послуг по обробці даних і інформаційному забезпеченню;

· інших платних послуг, крім надання в оренду землі.[4]

До оборотів, що обкладаються податком також належать:

· обороти з реалізації товарів (послуг) в середині установи (підприємства) для власного використання, витрати по яким не відносяться на витрати виробництва та обігу, а також своїм працівникам;

· обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) без оплати вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги);

· обороти з передачі безоплатно чи з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим установам (підприємствам) чи фізичним особам, враховуючи працівників підприємства;

· обороти з реалізації предметів застави враховуючи їх передачу заставовласнику при невиконанні забезпеченого заставою зобов'язання.[4]

Виникнення ПДВ і запровадження його в податкових системах більшості розвинених країн можна вважати наслідком природного процесу удосконалення непрямого оподаткування, пошуку таких його форм, які б забезпечили задоволення фінансових потреб держави, найкраще відповідали сучасним економічним умовам, сприяли економічному і соціальному розвитку, поглибленню міжнародних економічних зв'язків, тобто забезпечували оптимальні умови для виконання функцій податку. ПДВ досить нейтральний до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар розподіляється рівномірно між усіма групами товарів і послуг, податок не впливає на поведінку платників, як учасників господарської діяльності, не примушує їх змінювати економічні рішення. Широка база оподаткування, яка включає товари, роботи, послуги забезпечує значні бюджетні надходження, а універсальні ставки полегшують обчислення ПДВ для платників і контроль податкових органів за повнотою та своєчасністю сплати податку до бюджету.

Перехід до оподаткування доданої вартості дозволив позбутись головного недоліку податку з обороту - так званого “кумулятивного ефекту”, в результаті якого до об'єкта оподаткування включаються податки, сплачені на попередніх етапах руху товарів, що викривлює процеси ціноутворення і умови конкуренції, має негативні наслідки для розвитку технологічних галузей. Можна стверджувати, що ПДВ має суттєві переваги перед іншими формами універсальних акцизів, а також специфічними акцизами і митом як в плані фіскальної ефективності, так і з точки зору регулюючої дії. ПДВ -- універсальний непрямий податок, який найбільшою мірою відповідає умовам ринкової економіки. Отже, запровадження ПДВ в Україні (1992 р.) дозволило нашій державі долучитись до загальносвітових тенденцій розвитку оподаткування, сформувати податкову систему на основі передових теоретичних розробок, однак, в той же час породило ряд специфічних проблем, розв'язання яких вимагає поглибленого вивчення механізму ПДВ.

В Україні головна проблема щодо відшкодування ПДВ полягає у неповному виконанні урядових зобов'язань (на 1 березня 2007 року борг держави стосовно відшкодування ПДВ складає 8,1 млрд. грн.). [1]

Оскільки українське законодавство передбачає відшкодування ПДВ експортерам коштом надходжень від ПДВ (надходження інших податків не можна використовувати на ці потреби), утворюється замкнене коло. З одного боку, держава не відшкодовує ПДВ, з іншого - через брак довіри підприємства уникають сплати ПДВ.

Найголовнішими наслідками невідшкодування ПДВ є те, що ПДВ фактично стає податком на експорт і обмежує ресурси експортерів, а в такому разі зменшується обсяг зовнішньої торгівлі; а також те, що через брак прозорого механізму погашення заборгованості платники податків перебувають у нерівних умовах. Оскільки рішення про відшкодування влада часто ухвалює “в ручному режимі” і не завжди послуговується належними критеріями в процесі відшкодування, виникають умови для зловживань та корупції.

Головними причинами проблеми невідшкодування ПДВ є структурні диспропорції в економіці; диспропорції в системі оподаткування, а саме те, що сільське господарство звільнено від сплати ПДВ до бюджету, а в такому разі зменшується база оподаткування; через списання боргу платників податків знизилися доходи бюджету; наявність тіньової інфраструктури, у межах якої зростає кількість фіктивних експортних операцій.

Проведення взаємозаліку зобов'язань з повернення ПДВ коштом податкових зобов'язань платника ПДВ та кредиторів платника ПДВ, списання та реструктуризація боргу уряду з відшкодування ПДВ пропорційно до списання та реструктуризації боргу платників податків перед бюджетом, виплата заборгованості бюджету платникам податків з бюджетних коштів являються головними способами подолання труднощів у цій сфері.

Відповідно до держбюджету-2007, ДПАУ з другого півріччя запустили систему електронного обміну податковими накладними. При цьому компанії, оборот яких не перевищує 900 тис. грн., можуть електронних копій не подавати. [1]

Електронна звітність платників ПДВ дозволить: максимально усунути людський фактор; обмежити підстави для безпосереднього контакту з платниками податків; виключити можливість незаконного коригування звітності; зменшити корупційні ризики проти відшкодуванні ПДВ; відсікти тіньовий бізнес; значно зменшити термін проведення перевірок щодо правомірності заявлених сум ПДВ до відшкодування; зменшити протерміновані суми ПДВ; зменшити паперовий документообігу як в органах податкової служби, так і у платників податків; створити прозору систему адміністрування цього податку.

ПДВ присвячений IV розділ Податкового Кодексу (ПК).

Аналізуючи зміни, запропоновані в проекті ПК, слід зазначити, що вони містять більш просту процедуру визначення тих, хто мусить платити ПДВ, - це майже всі суб'єкти підприємницької та непідприємницької діяльності. Проект ПК передбачає зниження базової ставки з 20% до 15%, нульова ставка залишається. При цьому скорочений до 100 грн. об'єм продажу, за яким можна не виписувати податкову накладну. [1]

Що стосується податкового кредиту, то до складу податкового кредиту знову повинні включатися суми ПДВ, які були заплачені при придбанні товарів (робіт, послуг), вартість яких включена до складу валових витрат або підлягає амортизації. Також фактично ліквідується право першої події, оскільки для нарахування податкового кредиту необхідно не тільки заплатити, але й отримати документ, який підтверджує отримання товару.

За даними ДПАУ, на протязі 2006 року було повернено більше 15 млрд. грн. ПДВ. При цьому, загальна сума невідшкодованого ПДВ за 2006 рік збільшилась на 2,5 млрд. грн. й перевищила 6 млрд. грн. [1]

У січні 2007 року відшкодовано ПДВ на суму 1439,0 млн. грн., що на 245,6 млн. грн. більше, ніж було у січні 2006 року. [1]

За 2006 рік в цілому по Україні до Державного бюджету України зібрано 24 млрд. грн. податку на додану вартість, що на 7,1 млрд. грн. або на 30 відсотків перевищує показник 2005 року. [1]

Серед заяв на відшкодування ПДВ у 2006 році приблизно 1 млрд. грн. був заявлений на фіктивні суми. [1]

У 2006 році прокуратура порушила 259 кримінальних справ щодо ПДВ, 57 з них вже направлені до суду. У провадженні податкової міліції - 129 кримінальних справ, органів МВС - 47. 112 млн. грн. вже відшкодовано в Державний бюджет України. [1]

В Україні застосовується модель ПДВ споживчого типу, яка справляється за принципом призначення на основі кредитного методу, з використанням рахунків-фактур. Ця модель справляння ПДВ дозволяє поєднати наступні переваги: сприяння інвестиціям (перевага споживчого типу), стимулювання експорту та сумісність з податковими системами більшості торгівельних партнерів України (перевага принципу призначення), запобігання ухиленню від оподаткування за рахунок забезпечення взаємного контролю платників через конфлікт інтересів продавця і покупця (перевага кредитного методу).

Зараз ПДВ діє в податкових системах більше ніж 100 країн, серед яких знаходяться практично всі економічно розвинені країни. Найбільш розвиненою є система оподаткування доданої вартості в Європейському Союзі, і використання її як зразка для побудови системи ПДВ у нашій державі можна визнати доцільним. Основні напрямки в еволюції законодавства про ПДВ у країнах, де він діє, визначаються прагненням, з одного боку, посилити фіскальну функцію податку, з іншого - використати його з метою стимулювання економічного розвитку. З цим пов'язана тенденція до розширення бази податку, кола платників, скорочення пільг, що спостерігається майже в усіх країнах.

Тенденції розвитку системи оподаткування доданої вартості в розвинених країнах зумовлюють розвиток механізму ПДВ і в Україні. Звичайно, невідповідність вітчизняних економічних умов тим, які сформувались у розвинених країнах, спричиняє окремі проблеми при застосуванні ПДВ, однак це не можна вважати проявом його непридатності для нашої країни, оскільки в перехідних умовах механізм будь-якого податку може частково втратити ефективність внаслідок розбалансованості економічних відносин.

Досі не вдалось сформувати оптимальний механізм цього податку, який би при високій фіскальній ефективності забезпечив позитивний регулюючий вплив на економічні процеси, а саме: стимулював економічний розвиток, сприяв більш справедливому розподілу податкового тягаря серед виробників і споживачів. Перенесення ПДВ як суто ринкового податку в економіку України, охоплену в кінці минулого століття глибокою економічною кризою, призвело до того, що він не проявив повною мірою свої позитивні якості, а також став причиною багатьох негативних процесів. Однак виникнення окремих проблем неминуче при зміні методів господарювання і переході до нових форм оподаткування. До того ж процес становлення податку на додану вартість ще не завершений, а стабільність в економічному зростанні, яка спостерігається з 2000 р., дозволяє очікувати, що в цих умовах основні негативні риси ПДВ будуть усунені.

Розвиток цього податку в 1992-2007 рр. характеризується постійними змінами законодавчих і нормативних актів, пошуками найбільш ефективного механізму оподаткування як з точки зору залучення достатніх доходів до бюджету, так і стимулювання підприємництва. Серед усіх податків ПДВ є лідером за кількістю змін, що вносяться до законодавчих актів, які визначають порядок його застосування. Хоча це і викликає багато нарікань у зв'язку з тим, що ускладнюється робота податкових органів і планування підприємцями своєї діяльності, уникнути цього неможливо, оскільки податкова система України перебуває на стадії розбудови. Найбільш важливим кроком по наближенню вітчизняного ПДВ до норм, прийнятих в розвинених країнах, було прийняття в 1997 р. Закону України “Про податок на додану вартість”. Однак, прийняття цього Закону не досягло іншої важливої мети - створення сприятливого податкового режиму для розвитку промисловості, наслідки дії деяких положень Закону призвели в ряді випадків до посилення податкового тиску на виробництво.

В Україні більше уваги приділяється фіскальній дії ПДВ та недостатня увага відводиться його регулюючій функції, хоча кожний елемент механізму ПДВ може бути використаний з метою забезпечення позитивного регулюючого впливу податку на економічні процеси. Проте в Україні маніпулювання елементами механізму ПДВ є безсистемним, і не завжди науково обґрунтованим, а неконтрольований вплив ПДВ на економічні процеси має суттєві негативні наслідки як для споживачів, так і для виробничої сфери. Це стримує економічне зростання і тим самим негативно позначається на фіскальній дії податку.

Вплив ПДВ на споживачів у нашій державі характеризується в першу чергу суттєвим обмеженням сукупного платоспроможного попиту, що в свою чергу стримує зростання вітчизняного виробництва.

Негативні наслідки ПДВ для виробничої сфери проявляються у відволіканні оборотних коштів підприємств, яке відбувається внаслідок постійних затримок виплати бюджетного відшкодування та встановленого порядку сплати ПДВ за принципом першої події при великих обсягах кредиторської заборгованості. Діючи на всіх етапах виробництва і реалізації, цей податок, в умовах нестачі фінансових ресурсів для розрахунків, став гальмувати взаєморозрахунки суб'єктів господарювання та стримувати ділову активність. Недостатньо відпрацьований механізм оподаткування призвів до того, що ПДВ, який у західних країнах нейтральний до виробників, в наших умовах став руйнівним для виробництва.

Наявність певних недоліків ні в якому разі не є підставою для відмови від застосування ПДВ, оскільки ідеального податку не існує. Тому треба удосконалювати його на основі накопиченого досвіду інших країн. Це сприятиме перетворенню ПДВ на дієвий інструмент регулювання економічних процесів, зберігаючи при цьому за ним роль одного з найважливіших джерел доходів бюджету.

Наявність суттєвих проблем при справлянні ПДВ зумовлює необхідність його реформування з метою підвищення фіскальної ефективності ПДВ і, одночасно, забезпечення економічної ефективності оподаткування. Досягнення цієї мети неможливо без чіткого визначення критеріїв ефективності. Ми підтримуємо думку вчених, які в якості критеріїв фіскальної ефективності податкової системи наводять: 1) забезпечення повноти і своєчасності сплати податків; 2) виключення можливості ухилення від сплати; 3) оптимізація витрат, пов'язаних з обліком платників і збиранням податків. Виходячи з цих критеріїв, для всебічного аналізу ефективності застосування податку, більш точного планування надходжень ПДВ до бюджету пропонуємо комплекс показників, які характеризують різні аспекти економічних відносин, що виникають при справлянні податку, а саме: надходження ПДВ і його роль у доходах бюджету; виконання планових завдань; повноту і своєчасність виконання зобов'язань платників перед бюджетом; повноту і своєчасність виконання зобов'язань бюджету перед платниками; регулюючий потенціал податку.

Найбільш прийнятним слід визнати еволюційний підхід до реформування податкової системи, який передбачає збереження ПДВ в якості одного з основних її елементів і внесення ряду змін (зниження ставки ПДВ, скорочення пільг, адаптація до європейських норм) з метою забезпечення ефективності оподаткування. Цей підхід є більш виваженим, і таким, що більше відповідає потребам України під час перехідного періоду в економіці та необхідності узгодження вітчизняної податкової системи з податковими системами інших країн, у першу чергу торговельних партнерів України. Прийняття його за основу при розробці Податкового кодексу слід оцінити позитивно, оскільки стало можливим формування оптимального механізму оподаткування доданої вартості за європейською моделлю, однак з урахуванням особливостей вітчизняної економіки.

З кола заходів щодо еволюційного розвитку ПДВ, які б сприяли розширенню сукупного попиту, найбільш продуктивними є: зниження ставки, розширення податкової бази, скорочення пільг. Ці заходи є взаємопов'язаними. Розширення бази дозволить знизити ставки, що сприятиме зростанню сукупного суспільного попиту. А розширення бази можливе за рахунок скорочення пільг, обмеження ухилення від оподаткування. Зменшення ставки сприятиме зменшенню податкового тиску, і, отже, зменшенню ухилення від оподаткування і збільшенню бази оподаткування.

Зниження ставки вплине на сукупний попит через механізм цін. Оскільки ПДВ нейтральний до різних товарних груп, його зниження рівномірно впливатиме на зниження цін, розширення споживання, сприятиме активізації підприємництва. Завдяки тому, що не так гостро стоятиме проблема відшкодування дебетового сальдо ПДВ, збільшиться обсяг оборотних коштів підприємств. Звичайно, після зниження ставки не відбудеться негайного зростання його надходжень. Однак, активізація підприємництва в поєднанні з скороченням пільг у майбутньому призведе до суттєвого розширення бази оподаткування і, як наслідок, збільшення податкових надходжень. Але для цього необхідний певний час, протягом якого відбудеться тимчасове скорочення надходжень, і, отже, знадобиться обмеження державних витрат чи збільшення дефіциту бюджету. Слід також зважати на те, що в умовах перехідної економіки досить складно точно оцінити стимулюючі наслідки зниження податку, адже в процесі економічної трансформації змінюється і поведінка суб'єктів господарювання.

Однією з причин великої кількості порушень і зловживань при справлянні ПДВ в Україні є складність і заплутаність податкового законодавства. Окремі законодавчі і нормативні акти суперечать один одному, що призводить до численних непорозумінь і створює умови для ухилення від оподаткування. Для подолання цього в майбутньому потрібне детальне узгодження всіх положень проекту податкового кодексу (щодо ПДВ), щоб не виникла необхідність у прийнятті додаткових рішень та роз'яснень, заборона внесення змін принаймні протягом року. Однак поспішність у прийнятті податкового кодексу неприпустима, всі положення повинні бути чітко визначені і можливі наслідки змін ретельно вивчені.

Висновки. ПДВ має суттєві переваги перед іншими формами універсальних акцизів (поєднання поетапності справляння, яка забезпечує надійність надходжень, з можливістю уникнення кумулятивного ефекту), що робить його найбільш досконалою сучасною формою непрямого оподаткування.

Не зважаючи на наявні недоліки, ПДВ є одним з головних джерел доходів бюджету в Україні; у той же час жоден з податків, які пропонуються на заміну ПДВ, не гарантує підвищення фіскальної ефективності, однак має власні суттєві недоліки.

Застосування ПДВ сприяє розвитку зовнішньоторговельних відносин, оскільки більшість країн - торговельних партнерів України, застосовують ПДВ. У разі його відміни вітчизняна податкова система стане несумісною з податковими системами цих країн, що може негативно вплинути на подальший розвиток зовнішньоекономічних відносин

Застосування ПДВ є одною з обов'язкових умов членства в ЄС.

Перебудова податкової системи потребує додаткових витрат часу і коштів, що буде більш обтяжливо для економіки, ніж “відлагодження” механізму ПДВ.

Аналіз економічної сутності ПДВ та механізму його справляння дозволив виділити наступні позитивні риси цього податку: достатню фіскальну ефективність; спрощення контролю за рухом товарів та послуг, а також за витратами; потенційну нейтральність до ціноутворення і умов конкуренції, переваги перед іншими податками у періоди високої інфляції (абсолютний його обсяг збільшується пропорційно до зростання цін і, таким чином, певною мірою захищений від знецінення). Згадані переваги зумовили важливу роль, яку відігравав ПДВ у наповненні бюджету як під час економічної кризи, так і пізніше, коли розпочалось економічне зростання. Викладене в свою чергу підводить до висновку, що саме ПДВ повинен стати основою бюджетної системи в умовах перехідної економіки.

Поряд з незаперечними позитивними рисами, вітчизняному ПДВ притаманний ряд недоліків. Аналіз практики застосування ПДВ в Україні дозволив окреслити коло найважливіших проблем, пов'язаних з цим податком:

- складність і суперечливість податкового законодавства зумовлена частими його змінами, та пов'язана з цим значна кількість зловживань, а також несвідомих порушень, складність ефективного планування господарської діяльності;

- негативний вплив на виробництво та фінансовий стан суб'єктів господарювання внаслідок відволікання оборотних коштів підприємств, особливо експортерів;

- обтяжливість для бюджету внаслідок необхідності виплати значних сум відшкодування експортерам, пов'язаних з високою питомою вагою експорту у ВВП;

- надмірна кількість пільг з тенденцією до збільшення їх числа, що зумовлює нерівномірний розподіл податкового тиску, розмиває податкову базу, відкриває додаткові можливості для зловживань, суперечить сутності ПДВ як універсального акцизу;

- негативний вплив на сукупний попит через високу ставку, що обмежує можливості зростання вітчизняного виробництва;

- відсутність ефективної регулюючої дії.

Отже, на мою думку, необхідно вдосконалювати податкове законодавство нашої країни стосовно збору і відшкодування ПДВ, збільшити величину сплати мита, а значить і ПДВ, для експортерів, вдосконалити роботу регулюючих органів для кращого контролю за сплатою ПДВ та за тими, хто від цієї плати ухиляється.

Однак більшість проблем, пов'язаних з застосуванням ПДВ в Україні, зумовлені труднощами перехідного періоду і будуть притаманні, за існуючих умов, і іншим непрямим податкам, які пропонується ввести замість ПДВ.

Незаконне отримання відшкодування слід розглядати як розкрадання державного майна, а не як ухилення від оподаткування. Посилення відповідальності сприятиме зменшенню кількості зловживань.

податок додана вартість

Література

1. Проблеми відшкодування сум податку на додану вартість та шляхи їх вирішення // www.rusnauka.com/9._EISN_2007/Economics/21381.doc.htm

2. Дяковський Д.А. Оцінка фіскальної ефективності податку на додану вартість в Україні // Фінансово-кредитні важелі державного регулювання економіки: Зб. наук. пр. / НАН України, Інститут економіки. - К., 2007. - С. 151-159.

3. Рябошлик В. ПДВ можна буде не відшкодовувати // www.delo.ua/ news/communication/comments/info-8837.html

4. Податок на додану вартість // www.repetitor.co.ua/essay

5. Пинзеник В. Українські вибрики ПДВ // www.dt.ua/2000/2040/44716/

6. Мінін О. Питання ПДВ, які є навіть у випадках, коли ПДВ немає// Юр. Тема: оподаткування - 2006. - №20 - С. 1-2

7. Звіт про результати роботи Міністерства фінансів України за ІІ квартал та І півріччя 2007 року//www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article/main?art_id

8. Моніторинг виконання зведеного бюджету України за січень-серпень 2005 року//www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=57328&cat _id=51704

Размещено на Allbest.ru