Сутність, напрями і принципи податкової політики держави
Податкова політика України: економічна природа та нормативно-правова база функціонування. Принципи та напрямки здійснення податкової політики держави, її основні проблеми та шляхи удосконалення. Зарубіжний досвід формування державної податкової політики.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.10.2011 |
| Размер файла | 181,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра фінансів
Курсова робота
З предмету: "Податкова система"
На тему
"Сутність, принципи і напрями податкової політики держави"
Житомир 2009
Зміст
- Розділ 1. Теоретичні основи регулювання податкової політики держави
- 1.1 Сутність та значення податкової політики України: політекономічний аспект
- 1.2 Економічна природа податкової політики України
- 1.3 Нормативно-правова база функціонування податкової політики України
- Розділ 2. Принципи і напрямки здійснення податкової політики держави
- 2.1 Податкова політика, її типи та принципи
- 2.2 Аналіз напрямків здійснення податкової політики України
- 2.3 Зарубіжний досвід формування податкової політики
- Розділ 3. Основні проблеми та шляхи удосконалення податкової політики держави
- 3.1 Актуальні питання формування податкової політики України в сучасних умовах
- 3.2 Шляхи удосконалення податкової політики держави
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Податки - це фінансова категорія, яка впливає на економічні явища та процеси розвитку суспільства. Вони, як знаряддя перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, є обов'язковим атрибутом держави незалежно від моделі та політики її розвитку. Це дуже небезпечний інструмент у розпорядженні держави, так як без наукової концепції податкової політики, вони можуть гальмувати її економічний розвиток держави. Податкова політика виражається системою оподаткування яка повинна відповідати науково обґрунтованим принципам.
Податкова політика - це політика держави у сфері оподаткування, яка передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей (поповнення доходів бюджету, збільшення обсягів виробництва, зайнятості, зниження рівня інфляції тощо). Податкова політика визначається рівнем державного втручання в економічний розвиток. Податкова політика і податковий механізм визначають роль податків у суспільстві, що тісно пов'язана з виконанням державою її функцій. Розмежування податкової політики та механізму оподаткування, що реально діє в країні, дає змогу зрозуміти об'єктивність податків та суб'єктивну діяльність держави щодо цього. Слід зазначити, що цільову спрямованість податкового механізму визначає податкова політика держави. Вона має бути сформована таким чином, щоб, з одного боку, забезпечити виконання базової функції податків - фіскальної, а з іншого - сприяти реалізації регулюючої функції податків з метою посилення впливу податкового механізму на процеси відтворення.
Досягнення соціально-економічних цілей одночасно практично неможливе. Тому головною метою податкової політики держави є віднайти балансове співвідношення між можливостями держави з погляду забезпечення її фінансовими ресурсами через податковий механізм та досягненням пріоритетних соціально-економічних цілей за певних умов розвитку країни.
Актуальність дослідження. Україна перебуває у періоді формування ринкових відносини та завершення моделі податкової системи. Наведене вище дає підстави вважати, що питання дослідження стану системи оподаткування України є надзвичайно актуальне.
Метою курсової роботи є дослідження сутності, принципів і напрямків податкової політики держави.
Об`єктом дослідження виступає податкова політика держави.
Предметом дослідження виступає розкриття принципів та напрямків податкової політики держави.
Завданням дослідження є висвітлення наступних питань:
розкриття теоретичні основи регулювання податкової політики держави;
дослідження принципів і напрямків здійснення податкової політики держави;
визначення основних проблем та шляхи удосконалення податкової політики держави.
Розділ 1. Теоретичні основи регулювання податкової політики держави
1.1 Сутність та значення податкової політики України: політекономічний аспект
Сьогодні ми не можемо уявити собі державу без податків. Об'єктивною реальністю є те, що, з одного боку, податки - це фінансове підґрунтя існування держави, а з іншого, податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб, найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво.
Економічну категорію "податок" слід розглядати в таких аспектах:
за економічною сутністю;
формою прояву;
з організаційно-правового боку [4, с.312].
Економічна сутність податків виявляється в грошових відносинах, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості і формування фонду фінансових ресурсів держави. Процес примусового відчуження частки доходів юридичних осіб і громадян на загальносуспільні потреби характеризує односторонній рух вартості (від платника податку до держави) без еквівалентного обміну.
Матеріальною основою податків є реальна сума грошових коштів, що мобілізуються державою.
Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.
З організаційно-правового боку податок - це обов'язковий платіж, який надходить у бюджетний фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки.
податкова політика україна держава
Податковим відносинам притаманні свої відмітні особливості, що дають змогу виділити їх із загальної сукупності фінансових відносин. Зокрема, це обов'язковий характер податків та їх відносна безповоротність.
Теорія оподаткування почала формуватись в останню третину ХVIII ст.
Чи не вперше науково обґрунтовану характеристику податків дали представники англійської класичної політекономії Адам Сміт та Давид Рікардо. А. Сміта часто називають фундатором наукової теорії податків. Він одним із перших у своїй праці "Багатство націй" ("Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776 р.) чітко сформулював основні принципи оподаткування. Суть цих принципів полягає у такому:
1. Піддані держави мусять брати участь у її підтримці відповідно до своєї платіжної спроможності, тобто пропорційно доходу, яким вони користуються під заступництвом держави.
2. Податок, який кожний платник платить, має бути чітко визначеним, а не довільним.
3. Податки повинні стягуватись у найвигідніший час і найвигіднішим способом для особи, що його сплачує.
4. Кожний податок має бути так побудований, щоб він брав із кишень населення якомога менше понад те, що він приносить до скарбниці держави.
Ці чотири постулати стали класичними. Їх глибинність і обґрунтованість і досі ніхто не оскаржує.
На думку Д. Рікардо, "податки становлять ту частину продукту землі та праці країни, яка надходить у розпорядження уряду: вони завжди сплачуються або з капіталу, або з доходу країни". Він визначив особливості і завдання податків і довів, що податкове регулювання повинно заохочувати нагромадження та розширення виробництва [24, с.5].
Д. Рікардо, як і А. Сміт, доводив необхідність звільнення капіталу від оподаткування і виступав проти непрямих податків як таких, що збільшують витрати виробництва, зменшують прибуток і скорочують споживання.
Досить вагомий внесок у розвиток природи податків зробив А. Вагнер. Він один із перших до суто фіскального призначення податків додає і регулятивну спрямованість цих платежів, заявивши, що податки стягуються державою частково для покриття державних видатків, частково - для змін у розподіленні суспільного продукту.
Досить детально розробив "податкову теорію послуг" англійський учений Джон Стюарт Мілль (1806-1873), згідно з якою кожна людина повинна віддати державі частину свого доходу за отримувану від неї підтримку. Тобто, сплачуючи податки, громадяни натомість отримують від держави безплатні блага та послуги. Дж.С. Мілль пов'язав податки з державними витратами, наголошуючи на суворій залежності між ними.
Ця теорія набула подальшого розвитку у працях шведських економістів К. Вікселя та його учня - Е. Ліндаля.К. Віксель (1851-1926) свою податкову концепцію будує на принципах теорії добробуту. Він вважав, що головними принципами справедливого оподаткування є принцип корисності й принцип рівності між вилученою вартістю та її еквівалентом. Останній означає, що кошти населення, вилучені у формі податку, повинні йому повертатись у вигляді певних державних послуг, що може бути досягнуто автоматично за допомогою парламентських податкових законів.Е. Ліндаль так само, як і К. Віксель, розглядав податки як своєрідну плату за державні суспільні послуги. Він вважав, що головною проблемою оподаткування є досягнення справедливості [24, с.1].
Теорія податків, долучена до концепції добробуту та справедливості, найповніше розкривається у працях англійського економіста А.С. Пігу. На його думку, справляння податків проходить поза ринковими відносинами і в оподаткуванні не можна використовувати поняття граничної корисності.
З'ясовуючи сутність податків, слід відзначити внесок у теорію податків основоположника російської фінансової науки І.Х. Озерова. У своїй фундаментальній праці "Основи фінансової науки" він зазначає, що "податки - це обов'язкові платежі, які сплачуються підданими держави для виконання покладених на неї функцій".
Подальшого розвитку теорія податків набула в поглядах представників кейнсіанської школи. Джон Мейнард Кейнс розробив принципово нову теорію податків, спрямовану на державне регулювання економіки за умов ринкових відносин. Податки Дж. Кейнс розглядає як "вбудовані механізми гнучкості", що амортизують кризові явища і рівномірно розподіляють податковий тягар залежно від доходів. Ідеї Дж. Кейнса дали початок новим методам теоретичного дослідження, що вписувались у концепцію "ефективного попиту". Це дало змогу вмонтувати рух податків у рух макроекономічних показників. Його погляди значно вплинули на подальший розвиток західної фінансової науки, про що докладно йдеться в книзі В.М. Федосова "Сучасний капіталізм і податки".
У 70-ті роки ХХ ст. розвиток виробничих відносин і процесу розширеного відтворення в країнах з ринковою економікою характеризується різким підвищенням нестабільності, сповільненням темпів економічного зростання, збільшенням резервної армії праці, зростанням бюджетного дефіциту та державного боргу. У зв'язку з цими явищами практичні рекомендації державного втручання набувають нового змісту. На зміну кейнсіанським методам регулювання приходить неокласична теорія і практика державного втручання. Особливо авторитетним стає один із неокласичних напрямів - неоконсерватизм. Розбіжності у поглядах кейнсіанців та неоконсерваторів на податки випливають із відмінностей у їхніх загальних теоріях. Кейнсіанська податкова теорія розвивалась з умов "попиту", забезпечення інвестицій достатніми заощадженнями. Неокласики ж виходять із забезпечення пропонування ресурсів і достатності заощаджень, звідси вимога значного зниження загального рівня податків.
Теорії неокласиків стали основою податкової політики США та Великобританії, а потім і більшості країн із розвинутою ринковою економікою. Головний аргумент неокласичної школи стосовно податкової сфери - податки на прибуток підривають можливості нагромадження заощаджень та інвестицій, тобто негативно впливають на економічне зростання.
Досить популярною в США стала податкова концепція економіста А. Лаффера. Він обґрунтував пряму залежність між прогресивністю оподаткування, доходами бюджету й оподатковуваною частиною національного виробництва. Податкові реформи у США наприкінці 70-х і протягом 80-х років були здійснені на основі концепції А. Лаффера. Графік, складений А. Лаффером ("Крива Лаффера"), показує, що підвищення податків до певного рівня сприяє зростанню доходів бюджету, оскільки воно не підриває стимулів до економічної діяльності та інвестиційної активності приватного сектору. За цією межею починається так звана заборонна зона шкали оподаткування. Податки, що стягуються на основі високих ставок цієї шкали, стримують підприємницьку ініціативу, призводять до скорочення нагромадження та інвестицій, знижується випуск продукції і, як наслідок, звужується податкова база. Звідси висновок - шкала податкових ставок має бути розроблена у такий спосіб, щоб не підривати податкової бази. На думку А. Лаффера, зниження податкових ставок може сприяти ліквідації бюджетного дефіциту, зменшенню державного боргу.
Однією із перших теорій, яка містить ідею примусового характеру податку, була теорія "жертви". Ще на початку ХІХ ст. у теорії податку Ж. Сісмонді плата за послуги, що купуються у держави, отримує визначення жертви [24, с.9].
Протягом ХІХ-ХХ ст. цю теорію розвивали Ж.Б. Сей, Д. Мілль, К. Віксель, Ф. Нітті, П. Самуельсон й інші представники економічної науки. Французький економіст початку ХІХ ст.Ж.Б. Сей усі податки розглядав як неминуче зло.
У другій половині ХІХ ст. значного поширення набуває теорія податку як бюджетної необхідності. Заперечуючи відповідність між шкодою, якої завдає податок платникові, і отриманим еквівалентом, дана теорія стверджує, що законодавець, визначаючи податок, ставить цілі виключно фінансового характеру. Стосовно ж приватного господарства податкова політика повинна керуватися лише одним завданням - якомога менше його обтяжувати.
Російський економіст М.І. Тургенєв, вивчаючи природу податків, також вважав їх жертвою на загальну користь. Ідея примусового характеру податку, встановленого державою без будь-якої залежності від волі платника, набула подальшого розвитку в теорії колективних потреб.
Розроблена і сформульована неокласиками, ця теорія була повністю прийнята кейнсіанцями і неокейнсіанцями з поправкою на "суспільні потреби" замість "колективних". Податки визначаються як примусові внески окремих господарств або приватних осіб для покриття суспільних витрат держави. При цьому наголошується на тому, що податками слід вважати примусові збори на користь держави або общини без будь-якого еквівалента з боку держави.
У радянській Росії 20-х років такі представники фінансової науки, як А.А. Буковецький, А. Соколов, П.В. Мікеладзе, дотримувалися теорії колективних потреб. Цю теорію як основу визначення податку західна економічна наука використовує і наприкінці ХХ ст., внісши відповідні корективи. Лауреат Нобелівської премії в галузі неокласичного синтезу П. Самуельсон у підручнику "Економіка" підтверджує примусовий характер оподаткування і відсутність прямого зв'язку між вигодою громадянина і податками, які він сплачує.
Сучасне визначення податку знаходимо в одному із найбільш популярних в американських коледжах і університетах підручнику К.Р. Макконнелла, С.Л. Брю "Економікс": "Податок - примусова виплата урядові домогосподарством або фірмою грошей (або передання товарів і послуг), в обмін на які домогосподарство або фірма безпосередньо не отримують товарів чи послуг, причому така виплата не є штрафом, накладеним судом за незаконні дії" [7, с.107].
Розвиток західної податкової теорії свідчить про тісне взаємопроникнення та взаємодоповнення неокласичних і кейнсіанських ідей. Прикладом може бути постановка питання про необхідність тісного поєднання бюджетної, податкової та монетарно-кредитної політики. Більшість сучасних учених-теоретиків, у тому числі і представники української фінансової школи Андрущенко В.Л., Василик О.Д., Суторміна В.М., Федосов В.М. та ін., стверджують, що податки є обов'язковими платежами юридичних і фізичних осіб, які запроваджуються для утримання державних структур та фінансового забезпечення виконання ними функцій держави.
1.2 Економічна природа податкової політики України
Затяжний характер економічної кризи в Україні зумовив необхідність суттєвого коригування державної економічної політики на етапі входження у XXI ст. Нагальною потребою сьогодення є забезпечення збалансованого розвитку всіх підсистем суспільства, гармонізації інтересів різноманітних соціальних та бізнесових верств його, створення міцного економічного базису для інтеграції в світову економічну систему. Одне із основних місць у цьому процесі займає реформа податкової системи як головного інструменту пожвавлення ділової активності широких верств населення, засобу формування національного багатства та забезпечення суспільного відтворення загалом.
Нагальність податкової реформи в Україні визначається недосконалістю чинної податкової системи, високим ступенем її нестабільності, хаотичністю та великою кількістю податкових пільг. Це викликає у вітчизняних товаровиробників відчуття невпевненості в майбутньому, унеможливлює нормальний процес середньо - та довгострокового планування власної діяльності, відлякує іноземних інвесторів. Серед основних чинників, які зумовлюють необхідність податкової реформи у будь-якій країні, є такі;
1) зміна форм власності, умов економічного розвитку та соціально-економічної організації суспільства, що створює об'єктивні передумови для реформування податкової системи, визначає основні напрями та цілі податкової реформи, її глибину з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку країни, формує можливості реалізації наявного потенціалу її продуктивних сил;
2) зміна концепції оподаткування, яка, як правило, має відбивати об'єктивну економіко-політичну ситуацію в країні, соціально-економічний стан її населення та зміну пріоритетів держави. Податкова політика формується під впливом цілого спектра політичних інтересів та поглядів різних структурних груп населення, теоретичних шкіл і течій [17, с.28].
Реформа податкової системи має спиратись на відповідну теоретичну основу. Так, в 60-ті роки у США за концептуальну основу податкової реформи було прийнято кейнсіанську теорію, яка мала на меті розширити регулюючі функції податків як дійових механізмів забезпечення економічного зростання. Для її реалізації використовувалось широке коло податкових пільг, що стимулювали інвестиційну активність (за допомогою запровадження інвестиційного податкового кредиту в 1962 р.) і споживання (за рахунок податкових знижок при купівлі товарів за готівку та в кредит) тощо.
Сучасні неокласичні теорії передбачають суттєве зниження граничних податкових ставок, а також розширення податкової бази за рахунок обмеження або повного скасування податкових пільг.
Податкові реформи, проведені в Україні за останні десятиріччя, мали як позитивні, так і негативні наслідки.
Позитивні наслідки полягали в тому, що державні органи виконавчої влади перейшли від прямого розподільчого адміністрування до опосередкованого (за допомогою економічних методів) управління економікою, в тому числі використовуючи систему оподаткування. Проте слід зазначити, що через відсутність в Україні достатнього досвіду управління економікою за допомогою економічних важелів ефективність останнього залишається на досить низькому рівні.
Негативні наслідки проведення податкових реформ проявились у тому, що надання податкових пільг начебто з метою активізації інвестиційних процесів не принесло бажаних результатів, а навпаки - спричинило значні бюджетні втрати. Так податкові пільги в основному було надано не підприємствам у сфері виробництва, а посередницьким структурам, які фактично не створюють нової вартості.
До недоліків податкових реформ останніх років слід віднести також постійне звуження податкової бази, посилення "тінізації" економіки, нарощування обсягів податкової заборгованості [9, с.14].
Негативні результати проведених податкових реформ значною мірою спричинені недостатнім рівнем розуміння суті податків, їх економічної природи та спотворенням функціональної спрямованості, неправильним поєднання видів податків та вибором форм оподаткування, що в кінцевому підсумку призвело до пригнічення економічної системи. Перехід до визначення економічної природи непрямих податків, їх місця у податковій системі та впливу на динаміку соціально-економічних процесів в країні можливий після з'ясування суті податків як економічної категорії, закономірностей їх функціонування в системі фінансів та економічній системі в цілому. У процесі еволюції світової фінансової думки формувались різноманітні підходи до визначення суті податків, які фактично виступали основою державної податкової політики па кожному історичному етапі розвитку економічних відносин. У ході таких трансформацій сформувалось два основних підходи, згідно з якими податки характеризуються виходячи з їх суспільного та матеріального змісту. Розгляд основних теоретичних підходів до визначення суті податків розкрито у розділі 2.1 даної роботи.
1.3 Нормативно-правова база функціонування податкової політики України
Основні принципи існуючої системи оподаткування, перелік податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, а також права, обов'язки та відповідальність платників визначені Законом України "Про систему оподаткування" (1994 р.) та "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (1997 р.).
Згідно із зазначеними законами визначено об'єкти оподаткування, передбачено дворівневу систему оподаткування підприємств, організацій і фізичних осіб, а також спеціальними податковими законами (окремими для кожного виду податків і зборів) визначено ставки податків, податкові пільги і механізм стягнення кожного з податків і зборів.
Дворівнева система оподаткування в Україні
|
І рівень |
Загальнодержавні податки та збори (обов'язкові платежі) |
|
|
ІІ рівень |
Місцеві податки та збори (обов'язкові платежі) |
При вивченні даної проблеми слід звернути увагу на класифікацію податків, яка дає можливість повніше визначити їх сутність і функції, показати їх роль у податковій політиці держави та характер їх впливу на економічний розвиток (див. додаток 1).
В основному перелік податків, визначених законами України, відповідає світовим стандартам, але це не гарантує ефективності податкового механізму. Визначальну роль в його ефективності відіграють структура податків, рівень їх ставок, перелік і принципи надання пільг, методи контролю за сплатою.
Рис.1.1 Основні підходи до реформування податкового механізму
Податковий механізм, що склався в Україні, має в своїй основі модель оподаткування, яка застосовується у розвинутих країнах. Але ця модель не враховує історичні особливості та нинішній специфічний етап економіки країни, а лише копіює елементи загальноприйнятих податкових систем. Тому ця модель є невдалою, має низьку якість і повинна бути перебудована [14, с.121].
Податкова реформа, що нині відбувається в Україні, має за мету подолати недоліки існуючого податкового механізму, зумовлені складними економічними, соціальними та політичними умовами. Складність економічних умов полягає у тому, що економіка України перебуває на перехідному етапі від планової до ринкової економіки; складність соціальних умов - в успадкуванні від минулого системи соціального захисту, яка більшою мірою зорієнтована на державний бюджет, а не на заощадження громадян; складність політичних умов - відсутності політичної єдності щодо напрямів економічних реформ, і як наслідок, до реформування податкового механізму. Логіка економічного розвитку країни диктує необхідність прийняття запропонованого Кабінетом Міністрів України проекту Податкового кодексу, який в цілому здатний забезпечити зниження податкового тиску шляхом відміни безпідставних пільг і за рахунок цього розширення бази оподаткування, що не тільки приведе до зростання надходжень до бюджету, але й вирішить врешті-решт складні соціальні питання.
Згідно з розпорядженням Президента України "Про невідкладні заходи по прискоренню реформ та виведення економіки України з кризи" №298/97 від 18.08.97 р. та його доручення №1-14/464 від 24.07.98 p., а також дорученням Прем'єр-міністра України №18567/1 від 09.09.97 р. до кінця 1997 р. мав бути розроблений та представлений на розгляд Верховної Ради України проект Податкового кодексу України.
Розроблені Концепція та структура проекту Податкового кодексу України були розглянуті та в цілому узгоджені на засіданні Кабінету Міністрів України 31.08.98 р. Згідно з Концепцією Податкового кодексу України його положення мали бути спрямовані на необхідність створення в Україні стабільної та ясної для розуміння податкової системи з чітким визначенням порядку стягнення податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування [22, с. 206].
Концепцією Податкового кодексу України передбачалося збереження діючого порядку оподаткування прибутку підприємств з уточненням окремих його норм. Податкова політика в оподаткуванні доходів громадян спрямована на зниження рівня оподаткування доходів громадян з відносно малими доходами, на перегляд ставок оподаткування та, зокрема, відносно оподаткування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю.
Проектом Податкового кодексу України передбачалося встановити оптимальні ставки акцизного збору в такому розмірі, який давав би змогу забезпечити реальні надходження до бюджету і відповідно суттєво скоротити перелік товарів (послуг), на які встановлюється акцизний податок.
Концепцією Податкового кодексу України не передбачалося внесення кардинальних змін до порядку оподаткування землі: передбачалося переглянути розмір податку за землю з метою його зменшення для виробників продукції.
Проектом Податкового кодексу України передбачалося здійснення вдосконалення оподаткування транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. У Концепції проекту Податкового кодексу України було передбачено, з метою підтримки окремих платників податків, окремих галузей народного господарства, малого підприємництва, сільськогосподарських виробників, окремих категорій платників, можливість застосування для них спрощеної системи; для сільськогосподарських виробників - можливість сплачувати фіксований сільськогосподарський податок [18, с.213].
Розроблена Концепція проекту Податкового кодексу України (серпень 1998 р.) так і не була прийнята Верховною Радою України.
Новий Податковий кодекс України повинен був прийнятий у 2000 p., потім у 2001 р., у 2002 р., у 2003 p., сьогодні 2008 рік, але прийняття Податкового кодексу України залишилось на папері.
Незатверженість положень|становищ| визначених нормативно правових актів приводить|призводить| до виникнення правових колізій. Тому Податковий кодекс повинен стати першим в Україні кодифікованим законодавчим актом, направленим|спрямованим| на комплексну регуляцію питань, пов'язаних з оподаткуванням. У цьому документі визначаються правові основи побудови|шикування| і функціонування податкової системи, її структура і елементи.
На розгляд парламенту внесений проект Податкового кодексу України на заміну раніше внесеного законопроекту від 14 березня 2008г. При доопрацюваннідокумента врахована переважна більшість зауважень, зроблених Головним науково експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, Кабінетом Міністрів України, Нацбанком України, Верховним Судом України і іншими державними інституціями. Ухвалення|прийняття| цього проекту забезпечить адаптацію фіскального законодавства України до європейських і світових стандартів.
Розділ 2. Принципи і напрямки здійснення податкової політики держави
2.1 Податкова політика, її типи та принципи
Податкова політика - невід'ємна складова загальної економічної політики держави. Оскільки її реалізація насамперед пов'язана з наповненням дохідної частини Державного бюджету, тому її вважають складовою бюджетно-податкової політики держави.
Податкова політика - це політика держави у сфері оподаткування, яка передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей (поповнення доходів бюджету, збільшення обсягів виробництва, зайнятості, зниження рівня інфляції тощо). Податкова політика визначається рівнем державного втручання в економічний розвиток. Відповідно до цього вона за своїм характером може бути активною, нейтральною та пасивною. Здійснюється податкова політика через існуючий механізм оподаткування - сукупність правових та організаційних форм, способів, методів, інструментів, що регулюють податкові відносини між економічними суб'єктами [13, с.289].
Податкова політика і податковий механізм визначають роль податків у суспільстві, що тісно пов'язана з виконанням державою її функцій. Розмежування податкової політики та механізму оподаткування, що реально діє в країні, дає змогу зрозуміти об'єктивність податків та суб'єктивну діяльність держави щодо цього. Слід зазначити, що цільову спрямованість податкового механізму визначає податкова політика держави. Вона має бути сформована таким чином, щоб, з одного боку, забезпечити виконання базової функції податків - фіскальної, а з іншого - сприяти реалізації регулюючої функції податків з метою посилення впливу податкового механізму на процеси відтворення рис.2.1
|
Фіскальна |
означає наповнення державного та місцевого бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання державою її функцій |
|
|
Активне використання податків з метою економічного регулювання процесів відтворення в країні |
Регулююча |
Рис.2.1 Основні функції податків
Принципи формування податкової політики виступають основними критеріями оцінки якості податкового механізму.
В Україні нині цілі податкової політики не є остаточно визначеними, до кінця не вирішені практичні проблеми реформування податкового механізму, немає достатньо обґрунтованої правової бази оподаткування, досі не прийнятий Податковий кодекс України.
Тому вітчизняна податкова політика орієнтована поки що переважно на фіскальну функцію податків, що не дає можливості вважати її значним економічним важелем державного регулювання економіки, здатним створити передумови для формування соціально-орієнтованої, екологобезпечної економіки [14, с.118].
|
1. Принципи бюджетного забезпечення |
||
|
Принцип достатності - обумовлює забезпечення достатніх доходів усіх бюджетів (державного та місцевого) для фінансування їх видатків |
||
|
2. Принципи етико-правового спрямування |
||
|
Принцип податкоспроможності - означає, що тягар оподаткування має бути поставлений у залежність безпосередньо від конкретного доходу та рівня добробуту |
Принцип рівнонапруженості - передбачає, що зобов'язання перед бюджетом щодо сплати податків встановлюється для всіх платників відповідно до їх можливостей і результатів діяльності шляхом єдиних або диференційованих ставок |
|
|
3. Принципи загальноекономічного спрямування |
||
|
Принцип системності та внутрішньої цілісності оподаткування - відображається у взаємопов'язаності, узгодженості змін основних податкових показників при зміні ключових параметрів (ВВП та його структури), спрацьовує на єдність економічного простору країни |
Принцип стабільності в оподаткуванні - означає, що податкова система має залишатись сталою протягом кількох років, що забезпечить інтереси не тільки платників податків, але й держави; зміна механізму має відбуватись еволюційним шляхом |
|
|
Принцип гнучкості (еластичності) оподаткування - означає, що податковий механізм може оперативно змінюватись у бік зменшення або збільшення податкового тягаря згідно з об'єктивними потребами і можливостями держави |
Принцип ефективності оподаткування - означає наявність інструментів у податковому механізмі, що стимулюють економічне зростання, господарську діяльність підприємств і підприємців |
Рис.2.2 Основні принципи формування податкової політики
Умовно виділяють три можливі типи податкової політики:
Перший тип - високий рівень оподаткування, тобто політика, що характеризується максимальним збільшенням податкового тягаря. При цьому неминуче виникнення ситуації, коли підвищення рівня оподаткування не супроводжується приростом надходжень до бюджетів різних рівнів.
Другий тип - низький податковий тягар, коли держава максимально враховує не тільки власні фіскальні інтереси, але й інтереси платників податків. Така політика сприяє якнайшвидшому розвитку економіки, особливо її реального сектора, оскільки забезпечує найсприятливіший податковий та інвестиційний клімат (рівень оподаткування нижчий, ніж в інших країнах, відбувається активне залучення іноземних інвестицій, у тому числі експортно-орієнтованих, і відповідно зростає рівень конкурентоздатності національної економіки). Податковий тягар на суб'єкти підприємництва істотно пом'якшено, але державні соціальні програми значно урізано внаслідок скорочення бюджетних доходів.
Третій тип - податкова політика з досить істотним рівнем оподаткування як для юридичних, так і для фізичних осіб, що компенсується для громадян країни високим рівнем соціального захисту, існуванням значної кількості державних соціальних гарантій і програм.
На практиці податкова політика здійснюється через податковий механізм, що являє собою сукупність організаційно-правових форм і методів управління оподаткуванням.
При розробці податкової політики необхідно враховувати інтереси всіх сторін податкових відносин. З одного боку, це прагнення суб'єктів господарювання до мінімізації податкових платежів, а з іншого боку - інтереси держави, що виходять з необхідності повної реалізації своїх функцій. Для продуманої податкової політики одним із найважливіших моментів є правильне визначення оптимального розміру податкового тягаря, що забезпечує зацікавленість суб'єктів господарювання у підвищенні ефективності виробництва. Для цього необхідно постійно проводити аналітичну роботу для досягнення компромісу між державою і платниками податків.
При вивченні даної теми пропонується засвоїти елементи податкового механізму, які лежать в основі його побудови, розглянути їх економічний зміст і необхідність застосування.
|
Універсальний підхід |
Диференційований підхід |
|
|
коли встановлюється універсальна ставка, єдина для всіх платників податків |
коли встановлюються кілька ставок залежно від обсягу та виду оподатковуваних операцій |
Рис.2.3 Основні підходи до встановлення податкових ставок
Елементи оподаткування як складові податкового механізму умовно можна поділити на дві групи:
основні - головні характеристики податку, без яких неможливо уявити відповідний податковий механізм:
суб'єкт оподаткування або платник податку;
об'єкт оподаткування;
податкова ставка;
додаткові - необхідні характеристики, що розкривають специфіку податкового механізму та його використання:
податкові пільги;
джерело сплати або податкова база;
податкова квота;
бюджет чи фонд, куди надходять податкові платежі;
терміни і періодичність перерахування податку тощо.
|
Податкові ставки |
|||||
|
Тверді |
Відсоткові |
||||
|
у грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні |
встановлюються тільки щодо об'єкта оподаткування, який має грошовий вираз |
||||
|
фіксовані |
відносні |
пропорційні |
прогресивні |
регресивні |
|
|
- встановлені в кількісному виразі або в конкретних сумах |
- визначені у відношенні до встановленої державою величини |
- єдині ставки, що не залежать від розміру оподаткування |
- їх розмір зростає в міру збільшення обсягів об'єкта оподаткування |
- їх розмір зменшується в міру зростання обсягів об'єкта оподаткування |
Рис.2.4 Види податкових ставок
Вивчаючи додаткові елементи механізму оподаткування, слід звернути увагу на особливості пільгового оподаткування в Україні, а також уяснити призначення податкової бази та податкової квоти (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1.
Додаткові елементи оподаткування
|
Елементи |
Зміст |
|
|
1. Податкові пільги |
умови, що створює держава з метою стимулювання економічної діяльності |
|
|
Види податкових пільг: |
||
|
неоподатковуваний мінімум об'єкта податку; звільнення від сплати податків окремих осіб або категорій населення; зниження податкових ставок; звільнення від оподаткування окремих елементів об'єкта податку; відрахування від податкової бази; податковий кредит; податкові канікули |
||
|
2. Джерело сплати або податкова база |
- грошова сума, з якої стягують податок, величина оподатковуваного доходу |
|
|
3. Податкова квота |
- частка податку в доході платника податку, що може бути визначена в абсолютному розмірі і відносному виразі; характеризує рівень оподаткування, податковий тягар |
Теорія оптимального оподаткування, розроблена в зарубіжній економічній літературі, обґрунтовує процес вибору тієї чи іншої податкової політики, що передбачає відкритий або прихований розрахунок компромісного варіанта між ефективністю та справедливістю, тому перш ніж вивчати способи та методи оптимізації податків, розглянемо окремо дві проблеми:
оподаткування та ефективність господарювання;
оподаткування та економічна нерівність [20, с.137].
Насамперед необхідно розглянути, яким чином оподаткування призводить до втрати ефективності господарювання, якими показниками може бути визначена ця втрата.
Податок знижує добробут споживача двома шляхами:
1) прямо - через передачу частини фінансових коштів від споживача органам державного управління,
2) опосередковано - через підвищення споживчих цін (з урахуванням продуктового податку) на товари, що обкладаються податками.
2.2 Аналіз напрямків здійснення податкової політики України
Перший шлях створює безпосередньо ефект доходу, а другий породжує опосередковано як ефект доходу, так і ефект заміщення після того, як зміниться ціна. Під втратою ефективності при оподаткуванні розуміють надмірне зниження рівня добробуту споживачів понад того рівня, який можна було б пояснити чистою втратою доходу в результаті сплати цього податку (deadveight loss). Тому втрата ефективності має назву надмірного тягаря від оподаткування, або податкового навантаження (tax incidence).
Слід зазначити, що загальноприйнятої методики визначення рівня податкового тягаря не існує. Макроекономічна теорія пропонує вимірювати цей рівень відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогосподарств (ставка сумарного оподаткування доходів, або середня ставка податку). Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями, які утворюються різницею між величиною загальних податкових надходжень до державного бюджету і сумою трансфертів держави приватному сектору. Це узагальнений, найбільш спрощений підхід до визначення податкового навантаження.
На практиці при визначенні податкового тягаря частіше за все мають на увазі порівняння ставок різних податків (на прибуток підприємств, ПДВ, акцизів, мита і прибуткового податку з населення) з аналогічними податковими ставками інших країн. Але ці окремі ставки не дають змогу визначити сукупний податковий тягар в економіці. Для вимірювання загального рівня податкового навантаження на економіку в цілому може бути використаний комплексний узагальнюючий показник частки сумарної величини всіх податкових платежів у ВВП (при його первинному і вторинному розподілах), який розраховується на основі системи національних рахунків СНР.
Аналіз розподілу податкового тягаря - це оцінка поширення навантаження податку або системи податків між суб'єктами економічної діяльності. Метою цього аналізу є визначення тих економічних суб'єктів, які врешті нестимуть податковий тягар того податку чи податків, які спочатку, можливо, передбачались для обкладання певного виду діяльності або певних суб'єктів господарювання. В основі цього аналізу лежить припущення, що податкове навантаження характеризується певним впливом, насамперед на добробут людей (а не установ чи організацій), які є споживачами, а також на виробників і постачальників засобів виробництва (рис.2.5.).
|
Етапи |
І. Здійснюється розрахунок показників як до, так і після внесення змін унаслідок реалізації податкової політики. |
|
|
ІІ. На основі показників, що засвідчують зміни в податковій політиці (зміни в цінах і доходах), розраховуються зміни в рівні добробуту індивідів у результаті змін у податковій політиці. |
||
|
Принципи |
Фактичний податковий тягар не обов'язково лежить на суб'єктах, для обкладання яких цей податок встановлюється. |
|
|
Суб'єкти оподаткування можуть перекласти на інших суб'єктів певну частку податкового тягаря шляхом зміни своєї поведінки на ринку. Економічна сфера дії податку залежить від еластичностей попиту, пропозиції та заміщення. |
||
|
Економічним суб'єктам для адаптації в нових податкових умовах потрібен певний час. Оскільки довгострокова еластичність може відрізнятися від короткострокової, тому розподіл тягаря податків може різнитися у часі. |
||
|
Майбутні зобов'язання щодо сплати податків на прибуток з активу з довготривалим терміном амортизації можуть мати наслідки для нинішнього періоду, тому що це зобов'язання включене до ціни активу. |
Рис.2.5 Процес аналізу розподілу податкового тягаря
Аналіз розподілу податкового тягаря в економіці являє собою процес, що включає два етапи та має чотири принципи його реалізації.
Оскільки практично неможливо розрахувати, яким чином введення певного податку позначиться на кожному індивіді в країні, тому користуються спрощеними підходами, згідно з якими здійснюється класифікація різних категорій економічних суб'єктів та з'ясовуються наслідки введення податку щодо них.
Існує кілька підходів, що базуються на різних методах класифікації, якими користуються при вирішенні даної проблеми (таблиця 2.2).
Використовуючи той чи інший підхід до класифікації суб'єктів оподаткування, можна побудувати емпіричну модель, розглянути можливості її застосування та недоліки. Серед існуючих моделей, що використовуються при аналізі розподілу податкового тягаря, найвідомішими є:
1) суб'єктивно-оціночна модель розподілу податкового тягаря;
2) загальнорівноважна великомасштабна модель розподілу податкового тягаря, що дає змогу змоделювати реальні взаємозв'язки між ринками, оцінити не тільки розподіл прямого податкового навантаження, але й розподіл чистої втрати ефективності за певних умов оподаткування [10, с.218].
Таблиця 2.2.
Основні підходи щодо класифікації суб'єктів оподаткування
|
Вид класифікації |
Зміст класифікації |
|
|
1. На основі персонального доходу |
Розподіл податкового навантаження вимірюється у співвідношенні зі станом суб'єктів оподаткування, що знаходяться в різних точках шкали розподілу доходу Основна частина податкового тягаря припадає відповідно на групи з низькими або високими доходами (коли податки регресивні та прогресивні), або рівномірно розподіляється серед різних груп (коли податки пропорційні) |
|
|
2. На основі часткової рівноваги |
Розподіл податкового навантаження базується на подібності ролей, що виконують суб'єкти на окремому ринку товару Податковий тягар можуть нести виробники (через скорочення прибутків), постачальники факторів виробництва для виробників даної галузі (через скорочення своїх доходів) або споживачі (через скорочення споживчого надлишку) |
|
|
3. На основі загальної рівноваги |
Наслідки податку розподіляються серед власників основних засобів виробництва, серед яких найважливішими традиційно вважаються праця і капітал |
|
|
4. За регіональною ознакою |
Розподіл податкового навантаження відбувається за регіонами, територіями |
|
|
5. Класифікація за часовим виміром |
Міжчасовий розподіл податкового тягаря серед різних поколінь |
Слід зазначити, що при аналізі податкового навантаження на економіку вивчають рівномірність його розподілу між юридичними та фізичними особами. Для цього порівнюють показники частки податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з населення в доходах зведеного бюджету, а також показники частки прибуткового податку в грошових доходах населення та частки податку на прибуток у загальній сумі балансового прибутку підприємств за галузями економіки.
Чинний податковий механізм в Україні зумовлює значну нерівномірність розподілу податкового тягаря між реальним сектором (сферою матеріального виробництва) і банківськими, страховими та іншими посередницькими організаціями, незважаючи на істотні розбіжності в їх фінансових можливостях. Для визначення нерівномірності цього розподілу користуються показником балансового прибутку на одного зайнятого працівника, розраховуючи цей показник за галузями економіки.
Нерівномірність розподілу податкового тягаря між державним і недержавним секторами економіки визначається на основі таких показників:
частка підприємств державної і недержавної форм власності в загальній кількості підприємств;
частка цих підприємств в обсязі продукції;
частка цих підприємств у прибутку на одиницю продукції.
Так само можна оцінити податковий тягар, що "несуть" різні галузі господарства від непрямих податків, розрахувавши їх частку у валовій додатній вартості, у чистих продуктових податках (без субсидій) [5, с. 193].
Слід зазначити, що бюджетний дефіцит, який утворюється при перевищенні витрат бюджету над податковими надходженнями, є також по суті податковим тягарем, перенесеним на майбутнє. У такому разі необхідно, крім показника податкового тягаря на поточний бюджетний рік, визначати і показник тягаря, перенесений на майбутні періоди.
Аналізуючи рівень податкового навантаження на окремі сектори економіки (суб'єкти господарювання), слід мати на увазі специфіку цього показника, яка полягає в тому, що частина податків перекладається на споживачів. Тому при визначенні податкового навантаження не можна виходити лише із загальної суми сплачених податків. Слід враховувати ступінь перекладності податків, яка залежить від природи ринку - конкурентної, монополістичної чи олігополістичної.
Слід зазначити, що різні податки мають неоднаковий ступінь перекладності (таблиця 2.3.).
Таблиця 2.3.
Характеристика перекладності різних видів податків
|
Ступінь перекладності |
Види податків |
|
|
Неперекладні податки |
Податок на ренту, прибутковий податок, податок на предмети монопольного характеру, податок на спадщину тощо |
|
|
Податок на прибуток корпорацій |
1) податок на прибуток неперекладний, і власники акцій компаній змушені "нести" тягар оподаткування у формі низьких дивідендів або меншої суми нерозподіленого прибутку; 2) частина податку на прибуток корпорації може бути перекладена на споживачів шляхом підвищення цін; 3) якщо цей податок спричинить падіння попиту на робочу силу і скорочення зарплати, то частина податку перекладається на працівників, а не на інвесторів; 4) якщо цей податок робить інвестиції в корпоративній формі менш привабливими, капітал вилучатиметься з цієї форми, знижуючи прибуток на капітал в іншому місці; частина податкового тягаря на доходи корпорацій ляже на капітал в цілому, а не тільки на капітал корпорацій |
|
|
Непрямі податки (мають високий ступінь перекладності) |
Непрямі податки призводять до зростання податкового навантаження: 1) на споживачів - через врахування їх у ціні продукції для споживача; 2) на товаровиробників, які реально сплачують ці податки, - за рахунок поточних грошових надходжень. Ступінь перекладності непрямих податків непостійний і реалізується не у повному обсязі |
Проблема оподаткування також пов'язана з проблемою економічної нерівності в розподілі доходів. Тому також необхідно ознайомитися з різними концепціями справедливості та з'ясувати, яким чином вони відображаються в різних принципах оподаткування, якими альтернативними показниками вимірюється нерівність у розподілі доходів, чим відрізняються альтернативні теорії справедливості розподілу і яке значення вони мають для справедливості податкової системи.
Проблема економічної справедливості в сфері оподаткування найчастіше розглядається з двох позицій:
справедливості по горизонталі;
справедливості по вертикалі.
Кожній з цих позицій відповідає певний режим оподаткування, який залежить від вирішення проблеми економічної справедливості:
|
Горизонтальний |
Вертикальний |
|
|
Однаковий податковий режим для рівних індивідів |
Різний податковий режим стосовно різних індивідів |
Для того щоб визначити практичну корисність цих двох можливих режимів оподаткування, розглянемо:
основи для вимірювання рівності (нерівності) серед індивідів;
економічний зміст рівності (нерівності) податкового режиму;
практичні принципи оподаткування, що мають бути основою податкової політики.
Так само, як і у випадку визначення рівності серед індивідів, існує кілька шляхів визначення рівності у режимах оподаткування. Найзагальнішим є підхід щодо вирішення цієї проблеми у розрізі чистої втрати індивіда з погляду корисності, зумовленої даним податком. Чиста втрата індивіда при оподаткуванні визначається різницею між валовою втратою і вигодою, що приносять державні видатки, які фінансуються за рахунок надходжень від оподаткування. Але таке вимірювання є надто складним, а підчас і неможливим [20, с.218].
За показники визначення рівності можна обрати номінальні податкові платежі, що легко вимірюються. Проте спочатку слід здійснити вибір основ вимірювання: в яких величинах обчислювати - абсолютних чи відносних (наприклад, щодо доходу), яку ставку використовувати - середню чи граничну. Слід зазначити, що існують два загальних, але й альтернативних принципи оподаткування, які можна взяти за основу при аналізі справедливості податкової системи:
1) принцип вигоди;
2) принцип податкоспроможності.
Вирішення проблеми економічної справедливості як неупередженого перерозподілу при оподаткуванні має дати відповідь на запитання: в якому випадку податок буде справедливим, в якому - несправедливим.
|
Податок буде справедливим: |
Податок буде несправедливим: |
|
|
якщо ступінь нерівності в розподілі відповідної змінної в постподатковій ситуації виявиться меншим за той, що спостерігався в доподатковій ситуації |
якщо ступінь нерівності в розподілі відповідної змінної в постподатковій ситуації виявиться більшим за той, що спостерігався у доподатковій ситуації |
Для визначення справедливості податку з практичного погляду користуються показниками ступеня нерівності: 1) коефіцієнтом Джині; 2) індексом Аткінсона.
Рис.2.6 Крива Лоренца
Коефіцієнт Джині (G) розраховується на основі кривої Лоренца і демонструє ступінь економічної нерівності у доходах в країні. Коефіцієнт Джині - це співвідношення площі над кривою Лоренца (площі А) до площі, що знаходиться під бісектрисою, яка є сумою площі А та площі В:
Алгебраїчно коефіцієнт Джині можна виразити такою формулою:
G = 1 + 1/n - (у1 + 2 · у2 +.. n · уn) · 2/ (n2 · м),
де n - кількість індивідів, сімей, між якими розподіляється дохід;
уі - рівень доходу індивіда і; причому у1 ? у2 ?.. ? уn;
м - середній дохід.
За цією формулою найвищий рівень доходу (у1) має вагу = 1, у той час як найнижчий рівень доходу (уn) має вагу = n.
Коефіцієнт Джині відповідає принципу передачі Дальтона: за будь-якого даного загального рівня доходу перерозподіл останнього від забезпеченішого індивіда до менш забезпеченого має приводити до скорочення показника нерівності (і навпаки). Отже, перерозподіл від забезпечених до слабозабезпечених індивідів наблизив би криву Лоренца до бісектриси і відповідним чином зменшив би значення коефіцієнта Джині.
Застосування коефіцієнта Джині має недоліки. Якщо два різних розподіли доходу формують криві Лоренца, що взаємно перетинаються, розраховані на їх базі коефіцієнти Джині складно використати для порівняння відповідного стану нерівності в цих двох ситуаціях. Показник Аткінсона дає змогу подолати цей недолік.
Подобные документы
Сутність податкової політики держави. Критерії ефективності податкової політики. Основні принципи формування податкової політики. Питання планування податкових надходжень. Податкова політика України. Проведення ринкових реформ. Бюджетні відносини.
реферат [35,4 K], добавлен 18.05.2004Основні засади формування та аналіз податкової політики в Україні. Передумови виникнення та розвитку податків. Планування податкових надходжень. Вплив податкової політики на рівень податкового навантаження. Шляхи реформування податкової політики держави.
курсовая работа [378,3 K], добавлен 15.02.2013Поняття, види та економічні функції податків, їх ставки. Основні принципи побудови, особливості та значення податкової системи України. Сутність державної податкової політики, важливі умови її ефективного функціонування. Головні принципи оподаткування.
контрольная работа [1,4 M], добавлен 08.05.2009Сутність, види та функції податків. Перелік основних податків, що наразі діють в Україні. Принципи та завдання податкової політики держави. Податкова складова в структурі доходів бюджету. Пошук можливих шляхів вдосконалення податкової політики держави.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 18.05.2016Державне регулювання економіки та межі державного втручання. Принципи функціонування податкової системи ринкового типу. Стан податкової політики в сфері оподаткування доходів фізичних осіб в Україні. Зарубіжні моделі податкової політики.
дипломная работа [184,5 K], добавлен 06.11.2004Бюджетна система як головна ланка фінансової системи держави. Основні принципи формування податкової політики й системи держави. Нормативно-правові акти з питань оподаткування. Податкове законодавство України, необхідність та шляхи його реформування.
контрольная работа [44,7 K], добавлен 06.02.2009Розгляд особливостей формування податкової політики України на сучасному етапі, пропозиції щодо вирішення проблем. Аналіз теоретико-методологічних основ дослідження податкової політики держави. Порівняльна характеристика Податкового кодексу України.
курсовая работа [470,1 K], добавлен 28.04.2013Сутність, критерії формування, нормативно-правова база та організаційне забезпечення податкової політики держави. Характеристика діяльності фіскальних органів. Аналіз справляння загальнодержавних та місцевих податкових зборів в Україні у 2010-2013 рр.
курсовая работа [36,5 K], добавлен 25.12.2013Детермінанти податкової політики в Україні. Стан податкової політики в сфері оподаткування доходів фізичних осіб в Україні. Застосування зарубіжних моделей податкової політики для умов України. Охорона праці в органах ДПС.
дипломная работа [179,7 K], добавлен 06.11.2004Податки як економічна база та інструмент фінансової політики держави, порядок і принципи їх формування, значення в економіці на всіх рівнях. Види податків, їх характеристика та ставки. Особливості податкової системи України, шляхи її вдосконалення.
контрольная работа [1,4 M], добавлен 08.05.2009
