Фінансові ризики

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття і сутність ризиків в діяльності підприємства

Термін «ризик» вживається у багатьох суспільно-політичних і природничих науках, кожна з яких дає йому своє тлумачення. Причиною існування великої кількості визначень є його різнорідність, наявність у всіх сферах життєдіяльності людини, ймовірнісний характер природи та діяльність суб'єктів в умовах невизначеності.

Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного життя. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об'єктивного визначення.

Під підприємницьким ризиком розуміють ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими, і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів [11].

В Господарському кодексі України зазначено, що „підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [2]. Отже, будь-який підприємець має прагнути вести свою діяльність таким чином, щоб мінімізувати збитки, пов'язані із впливом чисельних ризиків.

Поняття ризику виникло, очевидно, дуже давно. Вважається, що термін «ризик» походить від грецького слова «ridsikon», «ridsa» - скеля. У вітчизняній та іноземній літературі зустрічається велика кількість визначень ризику. У зв'язку з цим доцільно розглянути найтиповіші з них (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Морфологія поняття «ризику» в поглядах вчених

Автор	Визначення	Ключові слова
1	2	3
А. Маршалл	Ймовірність відхилення від поставлених цілей.	Ймовірність відхилення
Р.Р. Вебстер	Небезпека, можливість збитку або втрат.	Можливість збитку
С.С. Вітлінський	Вартісний вираз імовірної події, що може привести до збитків, виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану й майбутнього розвитку системи.	Вартісний вираз імовірної події
А.П. Альгін	Діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності у ситуації з неминучим вибором, у процесі якого є можливість оцінити ймовірності досягнення передбачуваного результату, невдач та відхилень від поставленої мети.	Діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності
Є.С. Стоянова	Ймовірність виникнення збитків або недоотримання прибутку в порівнянні з прогнозом.	Порівняння з прогнозом
К. Ерроу	Невизначеність в отриманні доходу, який залежить від загального стану економіки.	залежить від загального стану економіки.
О.Б. Шевчук	Великий стимул для отримання додаткового прибутку, специфічного підприємницького доходу.	стимул для отримання додаткового прибутку
Таким чином, ризик - це економічна категорія, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у ході якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення передбачуваного результату і відхилення від мети, яке може бути як позитивним, так і негативним.

Наявність ризику пов'язана з невизначеністю. Невизначеність - досить широке поняття, яке відображає об'єктивну неможливість отримання абсолютного знання про внутрішні та зовнішні умови їх функціонування, неоднозначність параметрів. Невизначеність трактують також як фундаментальну характеристику недостатньої забезпеченості процесу прийняття економічних рішень знаннями стосовно певної проблемної ситуації. Невизначеність можна трактувати та деталізувати як недостовірність, неоднозначність. Останні, в свою чергу, можуть також бути деталізовані (рис.1.1.):

Рис.1.1. Ситуація невизначеності та складові цього поняття [16]

Ризик має три найбільш характерні властивості: суперечливість, альтернативність і невизначеність. Суперечливість або неадекватність виникає через неточність вимірювань і отриманих результатів аналізу, недосконалі підходи до обробки даних або використання недостовірних джерел інформації про діяльність підприємства на ринку. Альтернативність пов'язана з існуванням варіантів вибору напряму діяльності та методів досягнення бажаного результату. Невизначеність передбачає неможливість достовірної оцінки всієї сукупності факторів, які визначають кінцевий результат, а лише можливість прогнозування і передбачення на основі попереднього досвіду і очікувань [23].

Основними елементами ризику є:

1) об'єкт ризику - це економічна система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі.

2) суб'єкт ризику - це особа (індивід чи колектив), яка зацікавлена результатом керування об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єктів ризику.

3) джерела ризику - це чинники (явища або процеси), які спричиняють невизначеність або конфліктність результатів;

4) наявність альтернативних рішень;

5) ймовірність відхилення від припустимої мети;

6) ймовірність досягнення бажаного результату;

7) ймовірність виникнення збитків;

8) ймовірність отримання додаткового прибутку.

Сукупність елементів ризику є передумовами виникнення ризику (рис.1.2.):



Рис.1.2. Елементи опису ризиків діяльності

Розробка економічно обґрунтованої класифікації ризиків має важливе значення, оскільки є необхідною передумовою вибору оптимального методу аналізу, оцінки та управління для кожного ризику чи групи ризиків, дає змогу оцінити ефективність організації управління ризиком зокрема, та бізнесом загалом (рис.1.3.):



Рис.1.3. Класифікація ризиків

Формування класифікаційних ознак на основі наведеного вище структурування ризиків суб'єкта господарювання дозволяє виділити у структурі сукупного ризику наступні основні його види в залежності від виду діяльності (рис.1.4.):



ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ

так, суб'єкта

Рис.1.4. Фактори ризиків залежно від виду діяльності підприємства

Відповідно, сукупний ризик суб'єкта господарювання відповідатиме сумарній величині ризиків по кожному напрямку їх формування - операційного, інвестиційного та фінансового ризиків [12]:

1) операційних ризик, формування якого притаманне господарським операціям які реалізуються в межах операційної діяльності суб'єкта господарювання;

2) інвестиційний ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах інвестиційної діяльності суб'єкта господарювання;

3) фінансовий ризик, формування якого притаманне господарським операціям які реалізуються в межах фінансової діяльності суб'єкта господарювання.

Підкреслимо, що класифікація ризиків певною мірою виконує функції алгоритму, на основі яких розробляються й створюються управлінські системи.

Фінансовий ризик суб'єкта господарювання пов'язаний із управлінськими рішеннями щодо покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності. Таким чином, фінансовий ризик безпосередньо пов'язаний із формуванням структури капіталу підприємства.

Особлива увага фінансовим ризикам функціонування підприємства приділяється з метою забезпечення теоретичного підґрунтя для подальшого аналізу фінансової звітності конкретного підприємства та виявлення фінансових ризиків окремих видів діяльності та діяльності підприємства в цілому[22].

Фінансові ризики підприємства характеризуються великим різноманіттям і з метою здійснення ефективного управління ними класифікуються по наступних основних ознаках:

а) ризик зниження фінансової стійкості (або ризик порушення рівноваги фінансового розвитку) підприємства;

б) ризик неплатоспроможності (або ризик незбалансованої ліквідності) підприємства;

в) інвестиційний ризик (можливість виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства);

г) інфляційний ризик (можливість знецінення реальної вартості капіталу, а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції);

д) процентний ризик (непередбачені зміни процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної );

е) валютний ризик (недоотримання доходів в результаті зміни обмінного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньоекономічних операціях підприємства);

є) депозитний ризик (можливість неповернення депозитних вкладів);

ж) кредитний ризик (ризик неплатежу чи несвоєчасного розрахунку за відпущену підприємством в кредит готову продукцію) ;

з) податковий ризик (ймовірність введення нових видів податків і зборів на здійснення господарської діяльності; можливості збільшення рівня ставок діючих податків і зборів; зміна строків і умов здійснення податкових платежів; ймовірність відміни діючих податкових пільг у сфері господарської діяльності підприємства);

і) структурний ризик (неефективне фінансування поточних витрат підприємства) ;

ї) інші види ризиків (стихійні лиха та інші непередбачувані ситуації, ризик несвоєчасного здійснення розрахунково-касових операцій; емісійний ризик тощо).

Подальший розгляд сутності підприємницького ризику пов'язано зі з'ясуванням функцій, які виконує ризик в діяльності підприємства (табл.1.2):

Таблиця 1.2

Функції підприємницьких ризиків [13]

Інноваційна	Стимулювання пошуку нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем. Ризикові рішення призводять до більш ефективного виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі.
Регулятивна	Ризик змушує переборювати консерватизм, догматизм, відсталість,психологічні бар'єри, що перешкоджають перспективним нововведенням.
Конструктивна	Ризик при здійсненні господарської діяльності виконує роль своєрідного каталізатора. Йому належать такі властивості як активність і спрямованість у майбутнє, пошук новаторських рішень.
Захисна	Сама природа ризику спонукає суб'єкта господарювання захистити об'єкт від негативних наслідків ризикованої події. Створюються фонди ризику та застосовуються різні методи мінімізації ризику.
Аналітична	Будь-які рішення повинні бути обґрунтованими, мати виважений, розумний характер. Аналізуються всі можливі альтернативи, вибираються найбільш рентабельні і найменш ризикові.

Розглядаючи функції підприємницького ризику, слід ще раз підкреслити, що, незважаючи на значний потенціал втрат, який несе в собі ризик, він є і джерелом можливого прибутку. Тому основне завдання підприємця не відмова від ризику взагалі, а вибори рішень,пов'язаних з ризиком на основі об'єктивних критеріїв.

1.2 Принципи та етапи управління ризиками на підприємстві

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов'язаних з їх виявленням, оцінкою, профілактикою і страхуванням.

Результати опитування 460 європейських компаній, проведеного Федерацією європейських асоціацій з ризик-менеджменту (FERMA) показують, що в 80 % з них є документи, що описують процес управління ризиками компанії, а в 39 % - управління ризиками стало частиною системи управління компанією. Переважна більшість опитаних компаній (80 %) розробила політику в області управління ризиками, більш, ніж половина компаній (54 %) обмінюється інформацією щодо управління ризиками. Ризик-менеджмент, таким чином, став для європейських компаній важливою ключовою компетенцією, яка дозволяє їм істотно зміцнити їх конкурентні позиції [18].

Українські компанії знаходяться тільки початку шляху впровадження ризик-менеджменту в практику своєї діяльності. Аналіз результатів опитування 202 підприємств свідчить про те, що, в маркетинговій сфері 50 % компаній обходиться без ризик-менеджменту, виробничій - 39,5 %, інноваційній - 42,6 % [].

Для того, щоб в управлінні ризиком досягти поставленої мети, необхідно передбачити заздалегідь всі можливі відхилення та попередити пов'язані з цим втрати. Сутність управлінської діяльності пов'язаною з ризиками проявляється в одному із трьох найпоширеніших напрямків:

1) управління за результатами - прихильники даного процесу управління здійснюють контроль за результатами діяльності і визначають можливі ризики їх недосягнення;

2) управління за цілями - надає можливість оцінювати ризики на етапі формування цілей та розробки планів їх досягнення із визначенням коригуючих механізмів для максимально можливого досягнення запланованих цілей;

3) управління за відхиленнями - ґрунтується на виявленні і доведенні до відома керівника інформації стосовно поточних відхилень показників від запланованих.

Управління ризиками нині залишається ще недостатньо вивченою сферою управлінської діяльності, про що свідчить і відсутність єдиної точки зору щодо трактування сутності цього поняття. Підходи вітчизняних та зарубіжних авторів до трактування цього та суміжних понять представлені у табл.1.3:

Таблиця 1.3

Підходи до трактування поняття «управління ризиком» та суміжних понять

Автор	Сутність	Ключові слова
Р.К.Мертон	Процес розробки компромісу, направленого на досягнення балансу між вигодами від зниження ризику та необхідними для цього витратами, а також прийняття рішення про те, яких заходів для цього слід вжити.	Досягнення балансу між вигодами від зниження ризику та необхідними для цього витратами
І.Ю.Івченко	Сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів до виключення чи зниження негативних наслідків таких подій.	Сукупність методів, прийомів і заходів,
В.В.Лукянова	Діяльність пов'язана з виявленням економічних ризиків на підприємстві, з'ясуванням їх прийнятного рівня, застосування комплексу заходів для запобігання втратам.	Діяльність пов'язана з виявленням економічних ризиків на підприємстві
І.А.Бланк	Складова системи управління фінансами суб'єкта господарювання, яка включається до його загальної системи управління з метою управління фінансовими ризиками для забезпечення фінансової безпеки підприємства.	Складова системи управління фінансами суб'єкта господарювання
Таким чином, під управлінням ризиком розуміємо складову системи управління фінансами суб'єкта господарювання, представлену сукупністю методів, прийомів і заходів виявлення ризиків на підприємстві з метою з'ясуванням їх прийнятного рівня, застосування комплексу заходів для запобігання втратам для досягнення балансу між вигодами від зниження ризику та необхідними для цього витратами

Багато концепцій і підходів до управління ризиками, розроблених вітчизняною і зарубіжною наукою і практикою, досі актуальні і практично застосовуються, незважаючи на зміни в процесах виробництва, реалізації, управління, що сталися за останні десятиліття.

Управління фінансовими ризиками підприємства засноване на певних принципах, основними із яких є (табл.1.4):

Таблиця 1.4

Принципи управління фінансовими ризиками

Принципи	Характеристика
1) усвідомлення прийняття ризиків	Повністю виключити ризик з фінансової діяльності підприємства неможливо, адже це об'єктивне явище, властиве більшості господарських операцій.
2) управління ризиками, що приймаються	До складу портфеля фінансових ризиків повинні включатися переважно ті з них, що піддаються нейтралізації в процесі управління.
3) незалежність управління окремими ризиками	Фінансові втрати по різним видам ризиків є незалежними один від одного і в процесі управління повинні нейтралізуватися індивідуально.
4) співставлення рівня ризиків з рівнем доходності фінансових операцій	Підприємство повинно приймати лише ті види фінансових ризиків, рівень яких не перевищує відповідного рівня доходності за шкалою “доходність - ризик ”.
5) співставлення рівня ризиків з фінансовими можливостями підприємства	Розмір ризикового капіталу повинен бути визначений підприємством наперед і повинен бути межею прийняття фінансових ризиків, які не можуть бути передані партнеру по операції чи зовнішньому страховику.
6) економічність управління ризиками	Витрати підприємства на нейтралізацію ризику не повинні перевищувати суму можливих фінансових збитків по ньому.
7) врахування фактору часу в управлінні ризиками	Чим довший період здійснення фінансових операцій, тим менша можливість забезпечити нейтралізацію можливих негативних наслідків.
8) врахування стратегії підприємства	Система управління ризиками повинна базуватися на загальних положеннях обраної політики з окремих напрямів діяльності.

З врахуванням розглянутих принципів на підприємстві формується спеціальна політика управління фінансовими ризиками. Політика управління фінансовими ризиками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи заходів по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків пов'язаних із здійсненням різноманітних господарських операцій.

Розроблена на підприємстві політика управління фінансовими ризиками може бути оформлена у вигляді спеціального документу - «бізнес-плану ризик-менеджменту» , в якому відображаються наступні основні розділи [17]:

1) фінансова ідеологія підприємства в частині прийняття ризиків, що відображається в фінансовій стратегії і фінансовій політиці по основним аспектам його діяльності;

2) основні види ризиків, що властиві фінансовій діяльності підприємства (портфель фінансових ризиків підприємства, який складений за результатами їх ідентифікації в розрізі видів фінансової діяльності і основних фінансових операцій );

3) групування видів фінансових ризиків за степенем ймовірності їх виникнення і можливого розміру фінансових втрат при настанні ризикового випадку;

4) рекомендовані форми нейтралізації ризиків окремих напрямів фінансової діяльності і основних фінансових операцій;

5) проект бюджету по нейтралізації фінансових ризиків з розрахунком ефективності витрат;

6) проект заходів (з визначенням терміну їх здійснення і відповідальних осіб) по забезпеченню нейтралізації фінансових ризиків і їх моніторингу [].

Досягнення високої ефективності управління економічними ризиками можливе за умови його відповідного методичного забезпечення, що охоплює сукупність способів виявлення, методів і методик оцінювання економічних ризиків, а також методів і способів оптимізації їхнього рівня.

Процес аналізу ризику включає такі процедури:

1) виявлення можливих варіантів розв'язку проблеми;

2) визначення потенційних наслідків реалізації прийнятого рішення;

3) інтегральна оцінка ризику, яка включає кількісний і якісний аспект.

Виходячи з наведеного вище визначення управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання, обґрунтуємо основні положення процесу формування моделі управління фінансовими ризиками. Так, на основі новітніх теорій корпоративних фінансів та сучасної практики управління фінансами суб'єктів господарювання, виділяють наступні фактори формування моделі управління фінансовими ризиками (рис.1.8.):

Рис.1.8. Структура моделі управління ризиками

Формування адекватної та ефективної моделі управління ризиками суб'єкта господарювання передбачає вирішення сукупності теоретико-методологічних та функціонально-організаційних проблемних питань, які можна розподілити за наступними напрямками:

1) структура моделі управління ризиком суб'єкта господарювання;

2) характеристика основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками суб'єкта господарювання;

3) основні кількісні показники, що використовуються в моделі управління ризиками суб'єкта господарювання;

4) особливості використання портфельного аналізу в моделі управління ризиками.

Структурування моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до основних функціонально-організаційних завдань, що ставляться перед такою моделлю. Аналіз ризику передбачає наступні заходи (рис.1.9.):

Рис.1.9. - Схема аналізу ризиків на підприємстві

Складність практичної реалізації першого етапу процесу управління ризиками залежить насамперед від джерела виникнення та характеристики кожного конкретного ризику діяльності підприємства.

Ідентифікувати ризик і проаналізувати його на якісному рівні необхідно, але недостатньо. Важливо виміряти величину ризику, тобто провести його квантифікацію. Ступінь ризику економічних рішень оцінюється очікуваними втратами, що є наслідками даного рішення, тому системи оцінки ризику, які формалізують процес вимірювання та розрахунків, мають визначати три основні компоненти ризику [14]:

1) величину можливих втрат;

2)ймовірність настання негативної події;

3)тривалість періоду впливу ризику.

На думку багатьох фахівців і науковців, виміряти та оцінити ризик є найбільш відповідальним і методично складним етапом у всій процедурі управління фінансовими ризиками, адже надати їм кількісної та вартісної характеристики чи величини є найскладнішим. Від якості такої оцінки залежать доцільність здійснення тієї чи іншої господарсько-фінансової операції, визначення рівня необхідного доходу за нею, формування адекватних затрат із страхування ризиків.

На кожному з етапів використовуються свої методи управління ризиками. Результати кожного етапу стають вихідними даними для наступних етапів, утворюючи систему прийняття рішень зі зворотним зв'язком. Така система забезпечує максимально ефективне досягнення цілей, оскільки знання, одержувані на кожному з етапів, дозволяють коректувати не тільки методи впливу на ризик, але і самі цілі управління ризиками [23].

Важливим етапом формування механізму управління ризиком на підприємстві є створення служби ризик-менеджменту. При цьому важливо визначити місце служби в організаційній структурі підприємства, визначити права і обов'язки її персоналу і проінформувати працівників підприємства про функції служби і характер її діяльності. У цілому, у сучасних економічних умовах ухвалення управлінського рішення в умовах нестабільного економічного середовища повинне ґрунтуватися на наступних основних положеннях:

1) підприємство необхідно розглядати як систему, що функціонує в умовах нестабільного економічного середовища, систему мало здатну до саморегулювання і адаптації.

2) з метою управління ризиками, підвищенні якості управлінських рішень необхідні створення і використання системи безперервного прогнозування стану

зовнішнього середовища і показників діяльності підприємства;

3) у процесі прийняття управлінських рішень необхідне використання для оцінки ризиків комбінованих моделей, що дозволяють об'єднувати дані, одержувані за допомогою кількісних і якісних методів оцінки ризику.

4) у процесі моделювання управлінського рішення в умовах ризику і невизначеності, необхідно використати моделі, що мають практичну спрямованість і описують реальні господарсько-економічні ситуації,

5) при розробці моделей необхідно виходити з реальних можливостей осіб, що приймають рішення використати дані моделі на практиці, ці моделі повинні враховувати рівень аналітичної підготовки керівників автотранспортних підприємств, можливості залучення експертів і зовнішніх аналітиків.

Створення самостійного незалежного підрозділу, який ініціює, координує і контролює процес управління ризиками, прийнято називати активним ризик-менеджментом. Як показує зарубіжна практика, саме цей підхід виявляється в більшості випадків оптимальним, причому, що важливо, у тому числі і за вартістю реалізації [1].

Пасивний ризик-менеджмент передбачає залучення зовнішніх консультантів, які здійснюють необхідну роботу з ідентифікації і аналізу ризику, підбирають відповідні методи управління ключовими ризиками і диференційовано розподіляють їх по підрозділах компанії. При цьому всі необхідні рішення проводяться через керівні органи, але окремий підрозділ ризик-менеджменту не створюється.

Українські компанії взагалі вкрай рідко користуються послугами сторонніх консультантів при впровадженні у себе ризик-менеджменту. Це пов'язано з наступними причинами:

1) керівники компаній скептично відносяться до управління ризиками і тому не готові вкладати в цей напрямок діяльності хоч скільки-небудь значні кошти;

2) українські консалтингові компанії слабо представлені на цьому ринку, а послуги зарубіжних консультантів надзвичайно дорогі.

Ще один підхід до організації ризик-менедждменту заснований на зведенні управління ризиками до їх страхування. Тобто пропонується оцінити всі ризики організації і передати їх на зовнішнє фінансування в страхові компанії. Таке розуміння ризик-менеджменту дуже розповсюджено при тому, що, як показує практика, цей підхід виявляється, як правило, найбільш витратним з трьох перерахованих. Звичайно, страхування - важливий і ефективний, але не універсальний метод управління ризиками, і його вживанню повинні обов'язково передувати ідентифікація і аналіз всіх видів ризиків, виділення ризиків, що підлягають страхуванню, і оцінка цих ризиків, інакше деякі види ризиків взагалі не розглядатимуться, а деякі будуть необґрунтовано застраховані, а в якихось випадках виявиться завищеною страхова премія.

Інтеграція ризик-менеджменту в загальний процес управління виражається, зокрема, в тому, що до управління ризиками залучаються практично всі підрозділи компанії: до ідентифікації і аналізу ризику представники функціональних підрозділів залучаються як експерти; вони ж займаються розробкою заходів щодо управління власними ризиками і власне управляють ними.

При цьому за службою ризик-менеджменту залишаються функції координації і контролю, а також консолідація і аналіз інформації про ризикові події і розробка необхідних дій.

Фактично, контролюючи ризики, служба ризик-менеджменту контролює весь процес управління організацією в цілому, виконуючи, тим самим, функцію внутрішнього контролю. Враховуючи те, що контроль є одним із складових процесу управління, служба ризик-менеджменту спільно з іншими функціональними підрозділами здійснює процес управління організацією, керуючись при цьому критерієм «доходність/ризик».

1.3 Методи аналізу і управління ризиками

Ризики в значній мірі впливають на фінансові результати господарської діяльності підприємств, звідси виникає потреба в створенні відповідних механізмів управління ними.

Одним із найважливіших функціональних завдань управління фінансами суб'єкта господарювання є управління фінансовими ризиками, що забезпечується створенням та реалізацією певної моделі управління ризиками як відокремленого функціонально-організаційного блоку фінансового менеджменту. Слід відмітити, що у сучасній фінансовій літературі такий функціонально-організаційний блок фінансового менеджменту часто називають як ризик-менеджмент, однак надалі ми будемо використовувати переважно термін управління фінансовими ризиками, пов'язаний з організацією цього процесу на підприємстві, який можна визначити наступним чином: управління фінансовими ризиками - це специфічний функціонально-організаційний блок на підприємстві, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків при здійсненні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання в ринковому середовищі[12].

Політика управління фінансовими ризиками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства. Особливу увагу приділяють розробці методів оцінки та управління фінансовими ризиками. Конкретні методи і прийоми, які використовуються при прийнятті і реалізації рішень в умовах ризику, в значній мірі залежать від специфіки підприємницької діяльності, прийнятої стратегії досягнення поставлених цілей, конкретній ситуації тощо.

Надзвичайно важливим є уміння завчасно передбачити або своєчасно зафіксувати перші прояви фінансової нестабільності на підприємстві, щоб уникнути зниження результатів діяльності, фінансової стійкості та конкурентоспроможності, які згодом можуть перерости у банкрутство підприємства.

У практиці господарювання застосовують якісний і кількісний аналіз ризику. Якісний аналіз є найскладнішим і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції в економічних питаннях. Його головна мета - визначити чинники ризику, сфери ризику, після чого ідентифікувати всі можливі ризики та визначити можливі вигоди та негативні наслідки від реалізації ризикового рішення. Кількісний аналіз передбачає кількісне вимірювання ступеня впливу окремих ризиків на певний стратегічний проект, а також визначення загальної ризикованості проекту.

Якісна оцінка може бути порівняно простою. Її головне завдання - визначити можливі види фінансового ризику і фактори, які впливають на його рівень при здійсненні різних операцій. Також існує безліч кількісних методів, заснованих на теорії ймовірності, економіко-математичному моделюванні тощо.

Але прийняття будь-якого рішення щодо управління ризиками повинно об'єднувати результати як якісного, так і кількісного аналізу, адже тільки в цьому випадку можна оцінити ситуацію в повній мірі і розробити дієвий механізм нейтралізації загроз діяльності підприємства[18].

На сьогодні найбільш розповсюдженими методами аналізу і оцінки ризиків є наступні (рис.1.5.):



Рис.1.5. Методи кількісної оцінки ризиків

1) статистичний метод визначення ризику використовується для обчислення очікуваної тривалості кожної роботи і проекту в цілому. Статистичний метод застосовується в тих випадках, коли при проведенні кількісного аналізу фірма має у своєму розпорядженні значний обсяг аналітико-статистичної інформації з необхідних елементів аналізованої. Суть цього методу полягає в тому, що для розрахунку ймовірностей виникнення збитків аналізуються всі статистичні дані, що стосуються результативності здійснення фірмою розглянутих операцій.

Основним показником, який розраховується на підставі статистичного методу є частота втрат, пов'язаних із даним видом діяльності:

f= n'/n заг , (1.1)

де n' - кількість випадків настання втрат в статистичній вибірці,

n заг - загальна кількість випадків, що розглядались у статистичній вибірці.

На основі методу при проектуванні рішення показник частоти втрат переноситься на прогнозовані дані і розглядається вже як ймовірність настання певного рівня втрат.

2) суть методу аналізу доцільності витрат ґрунтується на тому, що в процесі діяльності витрати з кожного конкретного напрямку, а також з окремих елементів мають неоднаковий ступінь ризику.

Деякі вчені-економісти пропонують визначати три показники фінансової стійкості фірми, з метою визначення ступеня ризику фінансових коштів. Такими показниками є:

а) надлишок чи нестача власних коштів:

ВОК-З, (1.2)

б) надлишок чи нестача власних обігових коштів та довгострокових зобов'язань:

ВОК+ДЗ-З (1.3)

в) надлишок чи нестача основних джерел фінансування запасів:

ВОК+ДЗ+КК-З, (1.4)

де ВОК - власні обігові кошти;

З- запаси;

ДЗ- дебіторська заборгованість;

КК - кредиторська заборгованість.

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелом їх формування. За результатами аналізу даних визначається тип фінансової стійкості підприємства (табл.1.5):

Таблиця 1.5

Тип фінансової стійкості підприємства [23]

Абсолютна фінансова стійкість	Нормальна фінансова стійкість	Нестійкий фінансовий стан	Кризовий фінансовий стан

Абсолютна фінансова стійкість характеризується тим, що підприємство своєчасно виконує всі розрахунки, водночас у нього залишаються грошові кошти для закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, тобто для забезпечення наступного виробничого процесу матеріальними ресурсами.

Нормальна фінансова стійкість відбиває можливість підприємства своєчасно та в повному обсязі розрахуватися із кредиторами та інвесторами. Однак, такому підприємству може не вистачити грошових коштів для придбання виробничих запасів.

Нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушенням платоспроможності. Її відновленню може спонукати додаткова емісія акцій, залучення довгострокових кредитів банків тощо.

Кризовий фінансовий стан вказує на імовірність банкрутства підприємства.

Виходячи з цього, загальнофінансовий стан підприємства можна поділити на чотири області ризику (табл.1.6):

Таблиця 1.6

Ознаки фінансового стану підприємства

Фінансовий стан	Характеристика
абсолютної стійкості	відповідає області з нульовим ризиком, мінімальною величиною затрат і запасів - підприємство знаходиться у без ризиковій зоні;
нормальної стійкості	відповідає області мінімального ризику, коли існує нормальна величина запасів і затрат;
нестійкого фінансового стану	відповідає зоні підвищеного ризику, коли існує надлишкова величина запасів і затрат;
кризового стану	відповідає області катастрофічного ризику, коли на підприємстві в наявності надмірна затовареність готовою продукцією, великі запаси і витрати, фірма знаходиться на грані банкрутства.

Ризик неплатоспроможності, як і ризик порушення фінансової стійкості, також належить до найбільш небезпечних для підприємства, оскільки генерує безпосередню загрозу його банкрутства. Цей ризик викликається недостатністю грошових активів підприємства (його грошових коштів і їх еквівалентів). Розмір залишку грошових активів, яким оперує підприємство в процесі своєї операційної діяльності, повністю визначає рівень його абсолютної платоспроможності (готовність підприємства негайно розрахуватися по усіх своїх невідкладних фінансових зобов'язаннях), а також істотно впливає на рівень його проміжною і поточною платоспроможністю.

3) метод визначення ступеня ризику шляхом експертних оцінок носить більш суб'єктивний характер порівняно з іншими методами. Ця суб'єктивність є наслідком того, що група експертів, яка займається аналізом ризику, висловлює власні суб'єктивні судження як про минулу ситуацію, так і про перспективи її розвитку. Найчастіше цей метод застосовується при недостатній кількості інформації або при визначенні ступеня ризику такого напряму діяльності, що не має аналогів. В узагальненому вигляді суть даного методу полягає в тому, що підприємство виділяє певну групу ризиків і розглядає, яким чином вони впливають на його діяльність. Цей розгляд зводиться до надання оцінок за ймовірність виникнення того чи іншого виду ризику, а також ступеня його впливу на діяльність підприємства.

Методика проведення експертного оцінювання:

а) формування мети оцінювання;

б) постановка задачі;

в) створення групи управління процесом оцінювання;

г) опис форми отримання необхідних результатів;

д) підбір експертів та визначення їх компетентності;

е) складання анкет опитування;

ж) вибір методу отримання інформації;

з) безпосереднє опитування експертів;

и) обробка результатів і складання звіту для прийняття рішення.

Суб'єктивний метод оцінки компетентності полягає у взаємному оцінюванні кожним експертом кваліфікації своїх колег і своєї за певною шкалою. Після обробки результатів опитування встановлюється компетентність експертної групи, яка визначає можливу похибку оцінювання.

4) в основі аналітичного методу лежить правило ринкової економіки про те, що більший ризик пов'язаний з більшим доходом, тому застосування зводиться до оцінки приросту доходу і приросту ризику, тобто граничної корисності.

Аналітичний метод оцінки ризиків зводиться до декількох взаємозалежних етапів (табл1.7):

Таблиця 1.7

Етапи аналітичної оцінки ризиків

Етап	Характеристика
1 етап	Здійснюється підготовка до аналітичної обробки інформації, що містить у собі: 1) визначення ключового параметра, щодо якого проводиться оцінка конкретного напряму діяльності суб'єкта; 2) добір факторів, що впливають на діяльність організації, а отже, і на ключовий параметр; 3) розрахунок значень ключового параметра на всіх етапах конкретного процесу.
2 етап	Будуються діаграми залежності обраних результуючих показників від величини вихідних параметрів. Зіставляючи отримані діаграми, можна виділити основні показники, що найбільше впливають на даний вид (чи групу видів) діяльності підприємства.
3 етап	Визначаються критичні значення ключових параметрів. Найпростіше при цьому може бути розрахована критична точка чи точка беззбитковості, що показує мінімально припустимий обсяг послуг для покриття витрат.
4 етап	Аналізується (на підставі отриманих критичних значень ключових параметрів і факторів) ефективність можливих шляхів підвищення ефективності й стабільності роботи підприємства, а отже, і зниження ступеня ризику.

Аналітичний метод широко використовується в практиці і ґрунтуються, як правило, на внутрішній інформаційній базі самого підприємства. Цей метод ефективний при оцінці ризику зниження рівня фінансової стійкості й ризику неплатоспроможності підприємства. Найбільш перспективним з аналітичних методів є факторний аналіз фінансових ризиків. Розраховуються коефіцієнти ділової активності, фінансовій стійкості, визначається вірогідність настання банкрутства.

5) суть використання аналогів полягає у тому, що при аналізі ступеня ризику визначеного напряму діяльності суб'єкта доцільно використовувати дані про розвиток тих самих напрямів у минулому. Отримані в такий спосіб дані обробляються з метою виявлення залежностей між планованими результатами діяльності й обліком потенційних ризиків. Доцільність використання цього методу виявляється, коли необхідно виявити ступінь ризику з будь-якого інноваційного напряму діяльності і відсутня база для порівняння.

Узагальнюючи підходи до вирішення питання оцінки взаємозв'язку ризику і прибутку, можна виділити дві основні стратегії управління (рис.1.7.)

Рис.1.7. Основні стратегії щодо управління ризиками на підприємстві [17]

Перша модель управління максимізує прибуток (П) при обмеженні рівня ризику (Р) шляхом встановлення максимально допустимого його значення (Р'). Означений підхід реалізується через застосування незбалансованих прийомів управління активами і зобов'язаннями. Така позиція учасника ринку означає свідоме прийняття певного ризику з метою отримання підвищеного прибутку за рахунок сприятливої ринкової кон'юнктури.

У другій моделі управління цільовою функцією є мінімізація ризику, а обмеженням -- вимога утримання показників прибутковості на певному рівні, не нижчому за заданий (П'). Така модель використовується, якщо розмір чистого прибутку, який отримує підприємство чи банк, влаштовує керівництво, й основною метою є стабілізація результатів.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

фінансовий ризик управління

Існування ризиків в фінансово-господарській діяльності будь-якого підприємства робить необхідним впровадження на підприємстві системи принципів і методів управління ними, з метою прогнозування, оцінки та зниження можливого негативного впливу непередбачуваних ситуацій та альтернативних варіантів обраних подій на фінансовий стан суб'єкта господарювання.

З метою наступного практичного аналізу ризиків на підприємстві, була окреслена низка ключових понять, оперування якими передбачає повне відображення сутності поняття:

Ризик - це економічна категорія, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у ході якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення передбачуваного результату і відхилення від мети, яке може бути як позитивним, так і негативним.

Управління ризиком - складова системи управління фінансами суб'єкта господарювання, представлена сукупністю методів, прийомів і заходів виявлення ризиків на підприємстві з метою з'ясуванням їх прийнятного рівня, застосування комплексу заходів для запобігання втратам для досягнення балансу між вигодами від зниження ризику та необхідними для цього витратами.

Особливу увагу в управлінні ризиками приділяють розробці методів оцінки та управління ними. Конкретні методи і прийоми, які використовуються при прийнятті і реалізації рішень в умовах ризику, в значній мірі залежать від специфіки підприємницької діяльності, прийнятої стратегії досягнення поставлених цілей, конкретній ситуації тощо.

Нами була розглянута класифікація, функції і фактори виникнення ризиків, визначені принципи, методи і етапи управління ними. Систематизований матеріал дає можливість отримати уявлення про об'єкт і предмет дослідження, а логічна послідовність викладу інформації структурує та узагальнює існуючі погляди економістів на природу і проблеми управління ризиками.

Размещено на Allbest.ru