Цінні папери: види, класифікація та характеристика

1. Цінні папери: види, класифікація та характеристика

Цінний папір - це свідоцтво про участь його власника у капіталі акціонерного товариства або наданні позички. Вони передбачають зобов'язання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або процентів.

У юридичному розумінні цінні папери - майнове право, яке засвідчується певним документом і реалізується у порядку, що вказується в цьому документі.

Цінні папери можуть бути в паперовій та електронній формі (існують як одиниці обліку в комп'ютерній системі та обертаються у формі переказів з рахунків одних учасників ринку на рахунки інших).

Основні види цінних паперів:

акції,

облігації,

похідні (вторинні) цінні папери.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що свідчить про внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства (АТ), надає право на участь у управлінні їм, одержання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у випадку його ліквідації. Акції бувають іменні, на пред'явника, безкоштовні (які поширюються серед акціонерів пропорційно кількості вже приналежних їм акцій), а також прості й привілейовані.

Дохід від простих акцій повністю залежить від чистого доходу підприємства.

Іменними називають акції, власники яких повинні бути зареєстровані в реєстрі корпорації. Про власників таких акцій у книзі реєстрації акціонерів робиться відповідний запис із вказівкою часу й кількості куплених акцій. Акції на подавця не реєструються корпорацією.

Звичайними називають акції, власник яких має право голосу на загальних зборах акціонерів і право на одержання дивідендів. Кожна акція наділяє її власника одним голосом на загальних зборах акціонерів. Звичайна акція не дає гарантії на одержання дивідендів, які залежать від результатів господарської діяльності корпорації.

Привілейовані акції є іменними; вони гарантують акціонерові одержання певних дивідендів незалежно від розміру отриманого чистого доходу. Привілейована акція не має права голосу, але її власник має право на першочергове одержання дивіденду, тобто до виплати дивідендів по звичайних акціях.

Корпорація може випускати кілька серій привілейованих акцій; при цьому різні серії мають різну кількість привілеїв. Опис привілеїв по кожній серії акцій розміщається на її сертифікаті.

Привілейовані акції випускаються на суму приблизно 10% статутного фонду й бувають наступних видів:

кумулятивні, по яких виплачуються не тільки поточні, але й не виплачені раніше відсотки;

зі змінюваною ставкою, відсотки, по яких можуть збільшуватися або зменшуватися;

некумулятивні, що не дають права на відсотки за будь-який період, якщо рада директорів не оголосила про їхню виплату;

конвертовані, які можуть обмінюватися на прості;

з пайовою участю, по яких виплачуються додаткові суми дивідендів, якщо по простих акціях вони більше.

Облігація - це цінний папір, що свідчить про внесення її власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові номінальну вартість у передбачений строк з виплатою відсотків. Відмінність облігації від акції полягає в тому, що її власник не є членом АТ і не має права голосу на зборах акціонерів.

Облігації бувають іменні й на пред'явника, процентні (по яких відсоток виплачується відповідно до умов їхнього випуску, розмірів й строків виплати), безпроцентні, тобто цільові (по яких відсотки не виплачуються, але власник може придбати на них певні товари), конвертовані (які можна обмінювати на інші цінні папери), гарантовані (під які є застава нерухомості), незабезпечені серійні (які гасяться серіями), ординарні - всі відразу, із правом достатнього погашення - раніше строку за бажанням власника, компенсовані (які в будь-який момент можна вільно обміняти на готівку).

Періодичні виплати доходів по облігаціях у вигляді відсотків проводяться на підставі купона - відривного талона з надрукованої на ньому процентною ставкою. Кількість купонів рівняється кількості виплат по облігації до її погашення.

Державне казначейське зобов'язання - цінний папір, що випускається тільки на пред'явника, поширюється на добровільних засадах, свідчить про внесення його власником коштів у бюджет і надає право на одержання фіксованого доходу. Ці цінні папери випускаються на строк до одного року (короткострокові), на 1-5 (середньострокові) і 5-10 років (довгострокові).

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що дає його власникові право по закінченні обумовленого строку одержати депозит і відповідні відсотки. Розрізняють іменні ощадні сертифікати й на пред'явника.

Вексель - цінний папір, що свідчить про безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку певну суму грошей власникові векселя (векселедержателеві).

Цінні папери класифікують:

за характером одержуваного доходу;

за характером емітента;

за строками існування й місцю функціонування;

інші цінні папери.

За характером одержуваного доходу цінні папери підрозділяють на боргові й інвестиційні.

Борговий цінний папір втілює в собі зобов'язання емітента виплатити відсотки й погасити основну суму заборгованості відповідно до погодженого графіка. До цінних боргових паперів відносяться всі види облігацій, комерційні векселі, заставні незалежно від того, хто є їхнім емітентом і який строк існування цих паперів.

Інвестиційний цінний папір дає його власникові право на частину активів емітента. Він є свідоцтвом про частку власника в капіталі фірми. До цінних інвестиційних паперів відносяться всі види акцій усіх без винятку типів емітентів.

Цінні боргові й інвестиційні папери відображаються в різних статтях балансу фірми. Для емітента боргових цінних паперів - це довгострокові й короткострокові позики; вони заносяться в статтю "Пасиви". Для емітента інвестиційних цінних паперів вони заносяться в розділ "Власний капітал".

Залежно від того, хто випускає цінні папери, їх підрозділяють на типи.

Коштовні казначейські папери, які випускаються від імені центрального уряду.

Це один з найбільш надійних видів цінних паперів. Їхнім забезпеченням є кошти державного бюджету. Найбільше широко застосовуються казначейські векселі й казначейські облігації. Підприємства, що перебувають у власності держави, випускають облігації, рідше - акції.

Муніципальні й коштовні комунальні папери, тобто цінні папери місцевих органів влади й підприємств, що перебувають у муніципальній власності.

Їхнім забезпеченням є місцеві податки або дотації уряду на конкретні проекти. Найпоширенішими є муніципальні й комунальні облігації. Крім того, випускаються акції комунальних підприємств. Їхнім забезпеченням служить власний чистий дохід.

Цінні папери корпорацій і фінансових інститутів, що мають статус акціонерного товариства відкритого типу.

До них відносяться акції й облігації, а також вторинні цінні папери - права на підписку, опціони, варранти.

Цінні папери банків - депозитні сертифікати, чеки, заставні листи й інші власні боргові зобов'язання банків.

Цінні папери підприємців - комерційні векселі, ф'ючерсні контракти.

Основою для наступної класифікації є місце продажу цінних паперів. Відповідно до цього вони підрозділяються на цінні папери грошового ринку й ринку капіталів. На грошовому ринку обертаються короткострокові цінні папери, а на ринку капіталів - середньо- і довгострокові.

Існують так звані цінні папери другого порядку, тобто цінні папери на вже функціонуючі цінні папери. Їх ще називають правовими цінними паперами. До них відносять права на підписку, опціони, варранти.

Право передплати на акцію - переважне право на придбання акціонерами нового тиражу цінних паперів корпорації пропорційно до вже існуючого холдингу. Тим самим зберігається відносна пропорція майнових інтересів акціонерів. Правом на підписку можуть скористатися тільки власники звичайних акцій.

Право на підписку є короткостроковим цінним папером. Строк її існування обмежений законодавчо й не перевищує одного місяця. Якщо акції корпорації котируються на фондовій біржі, то й сертифікат прав на підписку також може котируватися на ній. У нього з'являється власний курс.

Опціон - цінний папір, що є результатом опціонного контракту, відповідно до якого один з його учасників здобуває право купівлі або право продажу якої-небудь кількості цінних паперів за обумовленою ціною протягом деякого періоду часу, а інший учасник зобов'язується при необхідності продати або купити цінні папери за певною ціною. Власник опціону має право вибору: купити (продати) або не робити цього. Він не несе по опціоні ніяких інших зобов'язань, крім сплати премії.

Варрант є специфічним видом цінних паперів. Його поява пов'язана із зобов'язанням, що продавець дає покупцеві відносно права власності на цінні папери, що перебувають уже в обігу (наприклад, звичайні акції). Власник варранта може обміняти його на зазначене в ньому кількість звичайних акцій за твердою ціною протягом певного періоду часу, якщо курс акцій досягне обумовленої величини.

Казначейські свідоцтва й казначейські облігації випускаються відповідно на строк від 1 року до 10 років і від 10 до 30 років. Це високоліквідні урядові цінні папери, призначені для оформлення внутрішнього державного боргу.

Заставні цінні папери випускаються під уже існуючі заставні. Заставна - це боргове зобов'язання, поява якого пов'язане з одержанням кредиту під розвиток нерухомості.

Чек - вид цінних паперів, грошовий документ чітко встановленої законом форми, що містить наказ власника поточного рахунка у фінансовому інституті про виплату власникові чека суми грошей, зазначеної в цьому зобов'язанні. Чек призначений для спрощення платіжного обороту.

Казначейський вексель - короткострокова облігація казначейства. Вони випускаються на пред'явника. Це високоліквідні цінні папери, що займають основне місце в портфелі корпорацій. Їх часто називають другими грошима.

Депозитний сертифікат - банківський цінний папір, свідоцтво про одержання емітентом грошового внеску. Це цінний папір з фіксованими строком і винагородою. Випускається вона, як правило, на пред'явника. Цей високоліквідний цінний папір має активний вторинний ринок.

Комерційні цінні папери - незабезпечені короткострокові зобов'язання, які корпорація випускає з метою залучення коштів для фінансування поточних операцій. Строк їхнього існування - 5-30 днів; рідше зустрічаються комерційні цінні папери строком до 270 днів.

Окрема група цінних паперів - це боргові зобов'язання підприємців, які оперують у сфері оптової торгівлі й пов'язані з майбутніми платежами.

Ф'ючерсний контракт - цінний папір, причиною появи якої є договір про поставку обумовленої кількості цінностей протягом певного періоду часу за ціною, установленої в момент укладання договору. Цінова визначеність і обов'язковість виконання - головні характеристики ф'ючерсів.

Широко використовуються опціони на ф'ючерси, які надають право купити або продати ф'ючерс за встановленою ціною.

2. Емісія цінних паперів

Емісія цінних паперів - встановлена законодавством послідовність дій емітента з розміщення емісійних цінних паперів.

Стандартна емісія цінних паперів припускає наступні етапи:

ухвалення рішення про розміщення емісійних цінних паперів;

затвердження рішення про випуск емісійних цінних паперів;

реєстрація Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку випуску цінних паперів і проспекту їх емісії; присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера;

розміщення емісійних цінних паперів (тобто передачу цінних паперів первинним власникам);

державну реєстрацію звіту про підсумки випуску емісійних цінних паперів або представлення в реєструючий орган повідомлення про підсумки випуску емісійних цінних паперів.

У низці випадків процедура емісії цінних паперів може відрізнятися від стандартної. Так, наприклад, при організації акціонерного товариства або реорганізації юридичних осіб, здійснюваної у формі злиття, розділення, виділення і перетворення, процедура емісії цінних паперів виглядає таким чином:

ухвалення рішення про розміщення емісійних цінних паперів;

затвердження рішення про випуск емісійних цінних паперів;

розміщення емісійних цінних паперів (тобто передача цінних паперів первинним власникам);

одночасна державна реєстрація випуску і звіту про підсумки випуску емісійних цінних паперів.

Емісія цінних паперів здійснюється емітентами з однією з таких цілей:

формування первинного статутного капіталу при заснуванні акціонерного товариства;

зміна величини статутного капіталу акціонерного товариства;

консолідація або дроблення раніше випущених цінних паперів;

реорганізація акціонерного товариства або інших форм юридичних осіб (при перетворенні в акціонерне товариство);

зміна об'єму прав, що надаються раніше випущеними цінними паперами господарського товариства;

поповнення власного капіталу (залучення непозикових інвестицій);

залучення позикових інвестицій

Емісії здійснюються за рахунок: емісійного прибутку; невикористаних залишків фінансових фондів; нерозподіленого прибутку; капіталізіції дивідендів; коштів від переоцінки основних фондів емітента.

Форми емісії:

публічне (відкрите) розміщення цінних паперів - це їх відчуження на підставі публікації в засобах масової інформації або оприлюднення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб;

приватне (закрите) розміщення цінних паперів - це розміщення цінних паперів шляхом оприлюднення безпосередньої пропозиції цінних паперів серед заздалегідь визначеного кола осіб.

Щодо кожного розміщення цінних паперів емітентом ухвалюється рішення, яке оформляється протоколом. Вимоги до змісту протоколу встановлюються Державною комісією. Емітент не має права змінювати ухвалене рішення про розміщення цінних паперів в частині обсягу прав по цінних паперах, умов розміщення і кількості цінних паперів одного випуску, крім випадків, передбачених законодавством і актами ДКЦПФР.

Відповідно до Закону забороняється обмежувати доступ власників цінних паперів до оригіналу рішення про розміщення цінних паперів, який зберігається в емітента. Перше розміщення акцій відкритого акціонерного суспільства є виключно закритим (приватним) і проводиться серед засновників. В проспекті емісії цінних паперів повинна міститися інформація про емітента, його фінансово-господарський стан, цінні папери, відносно яких ухвалено рішення про відкрите (публічне) розміщення. Вимога до розкриття інформації про емітента і його фінансово-господарський стан встановлена ДКЦПФР. До інформації про цінні папери належить інформація, що стосується:

вигляду, форми випуску, типу, кількості та номінальної вартості цінних паперів, відносно яких ухвалено рішення про відкрите (публічне) розміщення;

ухвалення рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів;

термінів початку і закінчення відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

порядку і форми виплати доходу по цінних паперах.

Проспект емісії цінних паперів підписується керівником емітента (головою виконавчого органу), аудитором і підтверджується печаткою емітента. Проспект емісії цінних паперів реєструється Державною комісією з цінних паперах і фондового ринку одночасно з реєстрацією випуску цінних паперів.

Після реєстрації емітент публікує проспект емісії цінних паперів в повному обсязі в офіційному друкованому виданні Державної комісії по цінних паперах і фондового ринку, не менше як за 10 діб до початку відкритого (публічного) розміщення цінних паперів. У разі внесення в проспект емісії цінних паперів змін, емітент повинен зареєструвати їх і опублікувати термін. В зміни також включається інформація про перенесення термінів відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.

Підставою для відмови в реєстрації змін в проспект емісії цінних паперів є невідповідність документів вимогам законодавства або порушення встановленого Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку порядку ухвалення рішення про внесення змін. До реєстрації і публікації інформації про внесення змін в проспект емісії цінних паперів емітент не має права здійснювати відкрите (публічне) розміщення цінних паперів.

Емітент повинен усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбаченому Законом України “Про цінні папери і фондову біржу”, іншими актами законодавства України, а також рішеннями про випуск цінних паперів.

Реєстрація випуску цінних паперів або інформація про випуск не може сприйматися як гарантія вартості цих цінних паперів.

ДКЦПФР веде Державний реєстр випуску цінних паперів у встановленому нею порядку. Вона встановлює порядок і забезпечує відкритий і безкоштовний доступ учасників ринку цінних паперів до інформації, яка міститься в реєстрі.

Основний випуск цінних паперів здійснюється двома шляхами:

продаж шляхом укладання договору про разову оплату інвестором повної вартості акцій. Такі договори можуть укладатися в усній або письмовій формі;

відкрита підписка при випуску акцій відкритими акціонерними товариствами; при випуску ж акцій закритими товариствами відбувається розподіл акцій. Відкрита підписка та розподіл акцій являють собою форми розповсюдження акцій.

На відміну від договору про разову оплату вартості акцій, згідно з договором про підписку на акції, інвестор зобов'язується сплатити повну вартість певної кількості акцій в декілька етапів. У договорі підписки визначаються строки та розміри поетапних платежів. Згідно з українським законодавством, перший платіж не може бути менший ніж 10% вартості акцій, на які підписався інвестор.

При внесенні цього платежу емітент видає інвестору письмове зобов'язання про продаж йому зазначеної у договорі кількості акцій. У випадках, коли акціонерне товариство тільки-но створюється, інвестор до дати проведення установчих зборів повинен сплатити не менше ніж 30% вартості акцій, на які він підписався. При оплаті 30% вартості акцій інвестору видається тимчасове свідоцтво акціонера. Нарешті, установчі збори встановлюють строки, у які акціонери повинні здійснити повну оплату вартості акцій, на які вони підписались.

Як правило, акції за договором про підписку видаються інвесторам за умови повної оплати останніми вартості акцій. Акціонерне товариство може здійснювати також і часткову видачу акцій по мірі надходження платежів від інвесторів. Якщо товариство здійснює додатковий випуск акцій, то оплата вартості акцій за договором про підписку здійснюється в тому порядку, що й у попередньому випадку.

При створенні закритого акціонерного товариства (ЗАТ) умови розподілу акцій серед засновників, включаючи порядок поетапної оплати їх вартості, визначаються, як правило, положеннями установчого договору. Знову-таки, оплата може бути одноразовою і поетапною. При поетапній оплаті розмір першого внеску має бути не меншим ніж 50% від вартості акцій, на які акціонер підписався. При додатковому випуску акцій закритим товариством умови розподілу акцій між акціонерами можуть визначатися окремою угодою поміж ними або за рішенням загальних зборів акціонерів.

Додатковий випуск цінних паперів - це випуск, що проводиться з метою збільшення статутного фонду товариства. Згідно з законодавством України, під додатковим випуском акцій розуміється випуск додаткової кількості цінних паперів, номінальна вартість яких дорівнює номінальній вартості раніше випущених цим товариством цінних паперів.

Законодавство України дозволяє акціонерним товариствам здійснювати додаткові випуски лише за умови, що всі раніше випущені цінні папери повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Покупцями цінних паперів є як індивідуальні, так й інституціональні інвестори (юридичні особи). Наприклад, у США близько 47 млн. американців є власниками акцій. На Нью-Йорській фондовій біржі на індивідуальних інвесторів припадає 30% усіх операцій. Найбільшими інституціональними інвесторами є пенсійні та ощадні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, банки, траст компанії та інші фінансово-кредитні інститути. У цінні папери також вкладають кошти корпорації, холдинг-компанії, церкви, профспілки, університети тощо.

Практичне завдання