Бюджетна система
Основи бюджетного устрою держави, сутність соціального захисту. Побудова бюджету і сутність принципу автономності. Масова інформація показників і звітів, принцип наочності. Надходження коштів до державного та місцевого бюджетів, їх доходи і видатки.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.09.2011 |
| Размер файла | 215,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ
ПРИВАТНИЙ
Кафедра фінансів та кредиту
Контрольна робота
з дисципліни
“БЮДЖЕТНА СИСТЕМА”
варіант № 5
Кривий Ріг
2009
Зміст
- 1. Основи бюджетного устрою держави
- 2. Сутність соціального захисту
- Практичне завдання
- 3. Задача
- 4. Задача
- 5. Тест
- Література
- Додатки
1. Основи бюджетного устрою держави
Вертикальна структура бюджету характеризується двома поняттями: бюджетний устрій і бюджетна система. Вони тісно взаємозв'язані. Бюджетний устрій показує, в який спосіб побудована бюджетна система. Іншими словами, він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади. Бюджетна система - це сукупність усіх бюджетів, які формуються в даній країні відповідно до її бюджетного устрою і адміністративно-територіального поділу. Основи бюджетного устрою досить стабільні й обумовлюються загалом однаковими чинниками в різних країнах. Бюджетні ж системи різних країн можуть дещо різнитися, хоча і базуються на однакових підвалинах.
Основами бюджетного устрою, що відбивають напрями та форми вертикальної побудови бюджету, є:
- виділення видів бюджетів;
- установлення принципів побудови бюджетної системи;
- розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;
- організація взаємовідносин між різними бюджетами.
Теоретично можливі три варіанти структурної побудови бюджету. Насамперед це створення єдиного для всієї країни бюджету на основі принципу централізації державних коштів у єдиному фонді. Такий варіант дає можливість сконцентрувати всі ресурси в одному бюджеті, що спрощує управління ним. Але при цьому підривається автономність місцевих органів влади, що робить їх взагалі або непотрібними, або недієздатними. Тому навіть теоретично зазначений варіант можливий тільки в невеликих країнах, а практично застосовується лише в так званих карликових країнах, де немає територіального поділу.
Водночас гіпотетично припустимий і протилежний варіант, який ґрунтується на засадах децентралізації. Він передбачає створення тільки регіональних бюджетів. При цьому загальнодержавні видатки можуть фінансуватись за рахунок відрахувань на централізовані потреби. Але і такий варіант настільки складний і неефективний, що теж ніде не використовується.
Нарешті, з огляду на необхідність урахування як загальнодержавних, так і місцевих потреб створюється кілька рівнів бюджету на основі поєднання на кожному рівні централізованих і децентралізованих бюджетів. Саме такий підхід є загальноприйнятим у світі.
Вертикальні рівні бюджетів установлюються відповідно до політичного устрою країни та її адміністративно-територіального поділу. Розрізняють два види бюджетів: центральні та місцеві. При цьому в країнах з федеративним устроєм можуть бути два види центральних бюджетів: загальний - для федерації і для окремих членів федерації. Так, у США існують федеральний бюджет і бюджети кожного штату.
Центральний бюджет у різних країнах може називатись по-різному: центральний, державний, загальнодержавний, федеральний та ін. В Україні, наприклад, вживається термін «Державний бюджет». Однак назва не змінює суті цього виду бюджету - він призначений для забезпечення загальнодержавних потреб. Місцеві бюджети відповідно забезпечують потреби певних регіонів та населених пунктів. Їх склад відбиває територіальний поділ країни.
Принципи побудови бюджетної системи є головним елементом у бюджетному устрої. Саме вони визначають характерні ознаки і риси бюджетного устрою тієї чи іншої країни. У цілому можливі два альтернативні підходи - встановлення або єдності всіх бюджетів, або автономності кожного бюджету.
Принцип єдності означає, що всі бюджети складають у сукупності єдине ціле - зведений бюджет, який затверджується і виконується в загальному обсязі. На загальнодержавному рівні зведений бюджет держави охоплює центральний бюджет і зведені бюджети автономій та адміністративних одиниць першого рівня. В Україні до них належать Автономна Республіка Крим, області, міста державного підпорядкування. До зведених бюджетів обласного рівня (областей, міст державного підпорядкування і автономій) входять централізовані регіональні бюджети (обласні, міські, республіканський) і консолідовані бюджети адміністративних одиниць районного рівня (в Україні - райони і міста обласного підпорядкування) залежно від кількості рівнів адміністративно-територіального поділу. Отже, характерною ознакою принципу єдності є наявність зведеного бюджету як офіційно затвердженого фінансового плану. Слід зауважити, що такий бюджет може складатись і як довідковий документ для визначення загальної суми бюджетних коштів.
Єдність бюджету забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів та єдиною системою видатків бюджету. При цьому допускається перерозподіл коштів між бюджетами як прямим вилученням чи передачею частини доходів, так і через бюджетне регулювання, тобто встановленням нормативів розподілу доходів виходячи з рівня забезпеченості кожного бюджету.
Принцип єдності виявляється в організації управління процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру. Оскільки затверджується зведений бюджет, то в його складі затверджуються і центральний бюджет, і відповідні регіональні зведені бюджети в загальному їх обсязі. У цих умовах єдино можливою технологією процесу бюджетного планування є затвердження бюджету за системою «зверху-донизу». Доки не буде прийнято бюджет вищого рівня, неможливе затвердження і бюджету нижчого рівня. Органи влади нижчого рівня не можуть ігнорувати і не виконувати встановлену бюджетну процедуру і затверджені на вищому рівні відповідні показники, необхідні для складання їх бюджету.
Сутність принципу автономності у побудові бюджетної системи полягає у тому, що кожний бюджет, який входить до її складу, є відносно відокремленою і самостійною частиною. Цей принцип передбачає автономне управління кожним бюджетом і відсутність прямого перерозподілу коштів між бюджетами шляхом їх вилучення із бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. Не можуть переглядатись нормативи розподілу доходів на підставі поліпшення дохідної бази бюджетів нижчого рівня за рахунок мобілізації місцевих ресурсів, введення місцевих податків і випуску місцевих позик.
В умовах автономності зведений бюджет не складається і не затверджується. Він може використовуватись лише як довідковий документ. Усі бюджети формуються незалежно один від одного, хоча між ними і можуть складатися певні взаємовідносини, які грунтуються на договірних засадах, а не диктуються вищою ланкою управління.
Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною дохідною базою. Це забезпечення підкріплюється широкими правами у встановленні місцевих податків, як у вигляді надбавок до загальнодержавних податків, так і у введенні суто місцевих податків і зборів виходячи з регіональних особливостей. Автономність кожного бюджету відбивається і в процедурі бюджетного процесу. Кожний орган влади й управління складає, затверджує і виконує безпосередньо тільки свій бюджет. За таких умов взагалі не стоїть питання про послідовність складання і затвердження бюджету: «зверху-донизу», чи «знизу-доверху». Кожний бюджет складається і виконується автономно, незалежно від бюджетного процесу як на вищих, так і на нижчих рівнях бюджетної системи.
Автономність бюджетів може бути повною або частковою. Повна означає, що ні у формуванні дохідної бази, ні у визначенні видатків не встановлюється жодних обмежень. Терміни складання та затвердження бюджету теж визначаються відповідним рівнем влади й управління самостійно. Однак на практиці повної автономії не існує. Є обмеження, які обумовлені як чинним законодавством, так і інтересами відповідних ланок. Ці обмеження можуть бути незначними і несуттєвими, а можуть і повністю підривати автономність. Характерним явищем у світовій бюджетній практиці є постійна спрямованість на розширення автономності бюджетів усіх рівнів.
Принцип повноти - полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів та видатків.
Принцип достовірності - це формування бюджету на основі показників, науково-обгрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів та видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.
Принцип гласності - забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників і звітів про їх виконання.
Принцип наочності - це відображення показників бюджету у взаємозв'язку з загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.
Важливим напрямом бюджетного устрою є розмежування доходів і видатків між бюджетами. Кожна країна, вибираючи ту чи іншу модель бюджетного устрою, встановлює і певну систему розподілу доходів і видатків між бюджетами, яка виходить з розподілу видатків.
Розподіл видатків між бюджетами ґрунтується на більш сталих засадах, бо визначається самим призначенням того чи іншого бюджету. Його основу становить розподіл функцій та повноважень між рівнями державної влади й управління. Видатки загальнодержавного характеру фінансуються із центрального бюджету, видатки регіонального значення - з відповідних місцевих бюджетів. Тобто все залежить від того, як оцінюється значення тих чи інших видатків.
У процесі розподілу видатків можуть застосовуватися два підходи. Перший передбачає розподіл за територіальною ознакою - місцезнаходження об'єкта фінансування. Другий виходить із відомчого підпорядкування - фінансування ведеться з бюджету того рівня, до якого належить орган управління, якому підпорядкований об'єкт фінансування.
Розподіл доходів між бюджетами є похідним від розмежування видатків між ними і має забезпечити надійність та стабільність дохідної бази бюджетів усіх рівнів. Розмежування доходів між бюджетами може здійснюватися двома основними методами.
Перший - закріплення за кожним бюджетом певних доходів. Він властивий насамперед бюджетному устрою, що виходить з принципу автономності. Закріплення може відбуватися шляхом повної передачі того чи іншого доходу у конкретний бюджет або через визначення стабільних нормативів розподілу окремих доходів між двома чи кількома бюджетами. Нормативи установлюються як у твердо фіксованих розмірах у процентах від загальної суми надходжень, так і шляхом розподілу ставок податків. При цьому, як правило, фіксується розмір ставки, за якою здійснюються платежі до центрального бюджету, і максимальна ставка. Ставка надходжень до місцевих бюджетів установлюється місцевими органами влади в межах максимальної ставки і ставки, за якою здійснюються платежі до центрального бюджету. Такий механізм дає можливість місцевим органам самостійно регулювати свою дохідну базу і впливати на платників.
Другий метод розмежування доходів між бюджетами, який припустимий лише за умови застосування принципу єдності бюджетної системи, полягає у встановленні системи бюджетного регулювання, тобто здійсненні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи поділяються на дві групи: закріплені і регулюючі. Закріплення окремих доходів загалом відбувається так само, як і при попередньо розглянутому методі. Від регулюючих доходів щорічно встановлюються для кожного бюджету індивідуальні нормативи з метою збалансування цих бюджетів, або вирівнювання їх дохідної бази. Бюджетне регулювання є способом централізованого керівництва складанням, затвердженням і виконанням бюджету.
Важливою складовою бюджетного устрою є організація міжбюджетних взаємовідносин. За напрямом ці взаємовідносини бувають вертикальні й горизонтальні. Вертикальні взаємовідносини виникають між бюджетами різних рівнів. При цьому існує правило, згідно з яким взаємовідносини виникають тільки між безпосередньо пов'язаними бюджетами, тобто такими, що розташовані поруч у вертикальній структурі. Взаємовідносини через один чи кілька рівнів не допускаються. Горизонтальні взаємовідносини складаються між бюджетами одного рівня.
Залежно від характеру організації взаємовідносин вони бувають регламентовані й договірні. Регламентовані виникають і здійснюються тільки відповідно до чинних законодавчих та інструктивних документів і характеризуються чіткими правилами їх здійснення. Договірні ґрунтуються на відповідних домовленостях двох органів влади чи управління. При цьому окремі елементи таких взаємовідносин теж можуть регламентуватись, але виникають вони лише на підставі угоди.
2. Сутність соціального захисту
Поняття соціального захисту населення досить широке і стосується, вірніше сказати, охоплює всі верстви населення тією чи іншою мірою.
Поширеною є думка, що виникнення терміна і поняття «соціальний захист» пов'язане із прийняттям закону США про соціальний захист (Social Security Act) у 1935 році. Економічні аспекти соціального захисту підкреслено у «World Book Encyclopedia»: «соціальний захист -- це урядова програма, яка допомагає працівникам, пенсіонерам та їхнім сім'ям досягти рівня економічного забезпечення».
Соціальний захист - це певний механізм, за допомогою якого досягається мінімальний життєвий рівень громадян, це система заходів і відповідних інститутів, призначених для забезпечення нормального існування людини, підвищення рівня задоволення її соціальних потреб, якості життя та перспектив.
Соціальний захист населення - державна підтримка певних категорій населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, забезпечення відповідного рівня життя шляхом надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення, забезпечення прийнятних для країни умов життя та праці громадян, у тому числі через установлення соціальних стандартів.
Соціальний захист - це комплекс законодавчо закріплених соціальних норм, які гарантує держава окремим верствам населення, а також при певних економічних умовах всім членам суспільства (під час росту інфляції, спаду виробництва, економічної кризи, безробіття й ін.)
Ці визначення відображають підходи різних авторів до сутності даного поняття, а об'єднує їх те, що під соціальним захистом розуміється лише той обсяг соціальних гарантій, що безпосередньо надається державою.
В. Скуратівський, О. Палій, Е. Лібанова підкреслюють, що “соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах”.
Кінцевою метою соціального захисту є надання кожному члену суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової належності можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності. Інша мета - підтримання стабільності в суспільстві, тобто попередження соціальної напруженості, яка виникає у зв'язку з майновою, расовою, культурною, соціальною нерівністю.
В Україні конституційне закріплено поняття «соціальний захист», яке включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також по старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, здійснюваним за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (Конституція України, стаття 46).
Розробка й виконання Державного й місцевого бюджетів здійснюється на основі пріоритетності фінансування соціальних гарантій і соціальної сфери.
Соціальний захист населення як система, діюча в ринкових умовах, є комплексом нормативних актів, форм, методів та дій, що мають забезпечити:
- установлення передбаченого законом України періодично оновлюваного гарантованого прожиткового мінімуму. На його основі визначається нижня межа заробітної плати, формується система пенсій та допомоги, гарантується обслуговування в житлово-комунальній та соціально-культурній сферах;
- диференційний підхід до різних соціально-демографічних верств населення залежно від ступеня їх економічної самостійності, працездатності та можливості отримання доходів;
- реалізацію прав кожного громадянина на працю і отримання гарантованого мінімуму доходів, достатнього для нормальної життєдіяльності працюючого та його сім'ї;
- державні гарантії по оплаті найманої праці, встановленням її мінімального рівня, незалежно від об'єкта прикладання праці: у власному виробництві, кооперативі, асоціації, акціонерному товаристві або державному підприємстві;
- надання різних форм допомоги безробітним: виплати по безробіттю, організація громадських робіт, перепідготовка та отримання нової спеціальності, створення умов для започаткування власної справи;
- державні гарантії щодо підтримки необхідного рівня життя малозабезпеченим категоріям населення;
- індексування грошових вкладів населення у випадку зростання цін на товари та послуги;
- грошову компенсацію населенню при здійсненні реформ цін;
- розробку та законодавче врегулювання (затвердження) всього комплексу заходів, що представляють у всій повноті систему соціального захисту всього населення.
Особливістю соціального захисту є його адресна спрямованість, тобто соціальна допомога повинна надаватися тим громадянам, які її потребують і в певних розмірах. Соціальний захист в Україні має такі складові частини:
1. Соціальне страхування (забезпечення) -- захист громадян від соціальних ризиків, що впливають на їх працездатність: хвороба, каліцтво, старість, та інші випадки, передбачені законом;
2. Соціальна допомога -- різні види соціальних виплат, дотацій, пільг, субсидій, що надаються особам, які потребують соціального захисту.
3. Соціальна справедливість (соціальна солідарність) -- компенсація впливу непередбачуваних негативних явищ, таких як техногенні катастрофи чи природні стихійні лиха.
Соціальний захист містить як пасивні, так і активні заходи підтримки доходів. Пасивними заходами є соціальна допомога, активними - соціальне страхування (тобто забезпечення доходів у випадку втрати працездатності чи роботи), лікування та профілактика хвороб, а також сприяння освіті й підвищенню кваліфікації
Пасивна підтримка надається у вигляді соціальної допомоги - допомоги суспільства особі або сім'ї, яка не має достатніх засобів існування. Соціальна допомога за свою суттю є адресною, тому що надається лише тим, хто її потребує. Через соціальну допомогу соціальний захист виконує свою реабілітаційну функцію, яка полягає в тому, щоб допомогти людям, які потрапили в скрутну життєву ситуацію, вберегтися від зубожіння і не опинитися на узбіччі суспільства.
Проте не менш важливими є також заходи, спрямовані на запобігання ситуаціям, які загрожують добробуту людини, стимулювання активності особи. Соціальний захист виконує свою превентивну, запобіжну функцію шляхом захисту особи та її сім'ї від втрат доходу, пов'язаних з безробіттям, старінням, хворобою або смертю, та поліпшення її добробуту через соціальні служби й економічну допомогу на виховання дітей. Система соціального захисту включає програми зайнятості, соціального страхування, охорони здоров'я та ін.
Державне соціальне забезпечення є складовою системи соціального захисту і виконує функцію нагромадження та розподілу коштів соціального захисту, призначених на соціальну допомогу, виплати по соціальному страхуванню тощо. Соціальне забезпечення включає пенсії й різного роду допомоги. Таким чином, під соціальним забезпеченням розуміють заходи матеріальної підтримки особи та сім'ї з боку держави і суспільства. До системи соціального захисту слід віднести також соціальні нормативи - гарантовані державою мінімальні рівні винагороди за працю, стипендіального та соціального забезпечення. Джерелами фінансування соціальних гарантій виступають:
- Державний бюджет;
- кошти місцевих бюджетів;
- страхові фонди;
- Фонд соціального страхування тимчасової втрати працездатності;
- Фонд загального обов'язкового страхування на випадок безробіття;
- Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях;
- Фонд медичного страхування (за рахунок страхових внесків підприємств і громадян, а також благодійних внесків громадян і підприємств, кредитів банків і інших джерел, не заборонених законодавством України);
- Державні й недержавні Пенсійні фонди.
Схематично співвідношення соціального захисту, соціального забезпечення і соціальної допомоги зображене нижче (рис. 2.1).
Рис. 2.1 Співвідношення соціального захисту, соціального забезпечення і соціальної допомоги
Таким чином, існує єдність трьох головних складових соціальної політики:
1. соціальна допомога, що гарантує громадянам, які опинилися за межами бідності і неспроможні через різні причини забезпечити собі життєвий мінімум, можливість психофізичного виживання в кризових соціально-економічних умовах;
2. соціальне забезпечення, що гарантує нормальний рівень існування людини і відшкодування втрат регулярного прибутку, компенсація додаткових втрат у зв'язку з інфляційними процесами, упередження причин, що призводять до втрати регулярного прибутку внаслідок припинення виробництва тощо;
3. соціальні послуги, що забезпечують високий рівень трудової активності, участі в громадянському житті (програми професійної перекваліфікації, створення додаткових робочих місць та ін.).
бюджет соціальний захист звіт
Практичне завдання
3. Задача
Проаналізуйте динаміку надходжень від непрямих податків та їх питомої ваги в загальному обсязі дохідної бази державного бюджету за кілька останніх років.
Рішення
Проаналізуємо динаміку надходжень від непрямих податків та їх питомої ваги у загального обсязі дохідної бази державного бюджету за 2006-2008 рр. (див. табл. 3.1 та 3.2).
Загальна сума доходів Державного бюджету України за 2006 рік становила 133521,7 млн. грн., що на 28191,5 млн. грн., або на 26,8%, перевищує відповідний показник 2005 року.
Надходження до державного бюджету непрямих податків (ПДВ, акцизного збору, мита) становили 49,6% всіх надходжень (у 2005 році цей показник становив 45,8%). План щодо надходжень від непрямих податків до державного бюджету було виконано на 105,3% (перевиконання склало 3,3 млрд. грн.).
Надходження до державного бюджету з податку на додану вартість зросли порівняно з 2005 роком майже в півтора рази та становили 50397,0 млн. грн. проти 33804,0 млн. грн.. у 2005 р., або 112,1% плану на рік (перевиконання становило 5,4 млрд. грн.), що обумовлено підвищенням темпів зростання споживання, порівняно із прогнозованим рівнем. При цьому питома вага склала 37,7% в 2006 р. проти 32,1% у 2005 р.
Питома вага інших непрямих податків (акцизного збору та мита) у структурі доходів державного бюджету 2006 р. становила 6,4% та 5,4% відповідно.
Сума надходжень до державного бюджету від акцизного збору склала 81,6% плану на рік (недовиконання становило 1,9 млрд. грн.), від ввізного та вивізного мита - 97,6% (недовиконання плану - 0,177 млрд. грн.).
Виконання дохідної частини державного бюджету на 100,7% у 2006 р. дало можливість виконати видаткову частину бюджету на належному рівні.
Таблиця 3.1
Динаміка надходжень від непрямих податків та їх питома вага в загальному обсязі дохідної бази державного бюджету за 2006-2008 рр.
Таблиця 3.2
Динаміка виконання надходжень від непрямих податків дохідної бази державного бюджету за 2006-2008 рр.
Порівняно з попереднім 2006 роком, доходна частина державного бюджету, у цілому, зросла на 32 млрд. 417 млн. грн. або 24,3%, що головним чином, забезпечено економічними факторами. Проте реальні доходи загального фонду державного бюджету, обраховані у порівняних умовах з використанням індекса-дефлятора ВВП у розмірі 1,217, зменшилися на 2,9%.
Питома вага надходжень від непрямих податків (ПДВ, акцизного збору, мита) у структурі доходів державного бюджету незначно знизилася проти 2006 р. і становила 48,1% всіх надходжень (у 2006 році цей показник становив 49,6%). План щодо надходжень від непрямих податків до державного бюджету було виконано на 94,2% (недовиконання склало 4,9 млрд. грн.).
Номінальне зростання валової доданої вартості зумовило приріст надходжень податку на додану вартість на 9,0 млрд. гривень. Надходження до державного бюджету з ПДВ зросли порівняно з 2006 роком на 17,8% та становили 59383,0 млн. грн., або 91,2% плану на рік (недовиконання становило 5,7 млрд. грн.). При цьому питома вага знизилась до 35,8% в 2007 р. проти 37,7% у 2006 р.
Питома вага інших непрямих податків (акцизного збору та мита) у структурі доходів державного бюджету 2007 р. була майже однакова і становила 6,3% та 6,0% відповідно.
В результаті збільшення випуску підакцизної продукції, зокрема, алкогольних та тютюнових виробів, надходження акцизного збору до державного бюджету зросли на суму майже 1,9 млрд. грн., або на 22,7% проти 2006 р.
Сума надходжень до державного бюджету від акцизного збору склала 101,5% плану на рік за рахунок перевиконання плану від надходжень акцизного збору із ввезених та територію України товарів 12,6%, або на 0,167 млрд. грн.; від ввізного та вивізного мита - 107,8% (перевиконання плану - 0,716 млрд. грн.), зокрема, за рахунок зростання товарного імпорту на 34,7% (перевиконання плану з ввізного мита становило 8,2% або 0,724 млрд. грн.)
За підсумками 2007 року споживчі ціни зросли на 16,6%, що перевищило річний урядовий прогноз (7,5%) у 2,2 рази і є найбільшим значенням з 2001 року. За таких економічних умов до державного бюджету надійшло 165 млрд. 939,2 млн. грн. доходів або 98,6% плану
За рахунок окремих адміністративних чинників, зокрема, зростання обсягів переплат, збільшення розмірів ставок окремих платежів, доходна частина державного бюджету у 2008 р. зросла на 65 млрд. 784 млн. грн. або 39,6% порівняно з 2007 роком. Питома вага надходжень від непрямих податків (ПДВ, акцизного збору, мита) у структурі доходів державного бюджету збільшилася на 2,1% проти 2007 р. і становила 50,2% всіх надходжень. План щодо надходжень від непрямих податків до державного бюджету було виконано на 92,9% (недовиконання склало 8,9 млрд. грн.), що пов'язано з фінансовою кризою.
Зростання валової доданої вартості на 31,8% у 2008 р. зумовило приріст надходжень з ПДВ на 54,3%, або 32,2 млрд. гривень порівняно з 2007 р. План з надходження ПДВ до державного бюджету було виконано на 92,3% (недовиконання склало 7,7 млрд. грн.). При цьому питома вага зросла до 39,5% проти 35,8% у 2007 р.
Питома вага акцизного збору та мита у структурі доходів державного бюджету 2008 р. була майже однакова і становила 5,5% та 5,1% відповідно.
Збільшення виробництва окремих видів підакцизної продукції у 2008 р. сприяло зростанню надходжень акцизного збору на 2,2 млрд. гривень або на 20,9% порівняно з 2007 р. Зростання імпорту товарів у 2008 р. на 41,1% забезпечило приріст надходження від ввізного мита на суму понад 2,3 млрд. грн., або на 24,4% проти 2007 р.
Сума надходжень до державного бюджету у 2008 р. від акцизного збору склала 92,5% плану на рік (недовиконання становило 1,01 млрд. грн.); від ввізного та вивізного мита - 98,7% (недовиконання плану - 0,163 млрд. грн.).
У минулому 2008 році відбувалося поступове уповільнення темпів економічного зростання. Приріст реального валового внутрішнього продукту склав 2,1% проти 6,8% за урядовим прогнозом та 7,9% у 2007 році. За таких економічних умов доходи державного бюджету при плані 238 млрд. 635,7 млн. грн. виконані у сумі 231 млрд. 722,9 млн. грн., що на 6 млрд. 913 млн. грн., або 2,9%, менше запланованих обсягів і склали 97,1% річної планової суми.
4. Задача
3а результатами фінансово-господарської діяльності ПП "Іскра" протягом січня 2007 року було сплачено наступні платежі до бюджету:
- комунальний податок 3,7 тис. грн.;
- податок з реклами 4,2 тис. грн.;
- кошти, сплачені за проведення реклами тютюнових виробів 1,3 тис. грн.;
- збір за використання місцевої символіки 0,7 тис. грн.;
- ввізне мито з імпорту тютюнових виробів 12,1 тис. грн.;
- акцизний збір з вироблених тютюнових виробів 5,9 тис. грн.;
- податок на прибуток 15,2 тис. грн.;
- збір за забруднення навколишнього природного середовища 3,1 тис. грн.
Також на підприємстві проводилась виплата заробітної плати за грудень 2006 року. ФОП склав 19230 грн.
Розрахувати внески до державних цільових фондів, визначити обсяг надходжень до державного та місцевого бюджетів з розмежуванням на загальний та спеціальний фонд.
Рішення
Згідно ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Отже, щоб визначити обсяг надходжень до державного та місцевого бюджетів з розмежуванням на загальний та спеціальний фонд використаємо Закон України „Про Державний бюджет на 2007 рік” (додаток А).
Цільовими фондами є фонди коштів, утворених поза державним бюджетом і місцевими бюджетами та призначені для реалізації конституційних прав громадян на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, соціальне забезпечення у випадку безробіття, охорону здоров'я та медичну допомогу.
Державні цільові фонди:
- Пенсійний фонд України;
- Фонд соціального страхування України;
- Фонд сприяння зайнятості населення України;
- Державний інноваційний фонд України;
- Фонд соціального захисту інвалідів;
- Фонд охорони навколишнього природного середовища;
- Державний дорожній фонд, територіальні дорожні фонди;
- Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України;
- Фонд охорони праці;
- Фонд розвитку та захисту конкуренції;
- Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств.
Згідно ст. 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України.
Згідно ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" №2240-14 кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не включаються до Державного бюджету України.
Згідно ст. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 №1533-ІІІ кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Згідно ст. 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 №1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Стан розподілу коштів до державного та місцевого бюджетів з розмежуванням на загальний та спеціальний фонд представлено у таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Надходження коштів до державного та місцевого бюджетів з розмежуванням на загальний та спеціальний фонд у січні 2007 р. (тис. грн.)
* Згідно ст. 69 Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001 №2542-III до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.
** Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 №889-IV (зі змінами) ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.
Дана цифра умовна (19,23 тис. грн. х (1-(0,02+0,01+0,005)) х 0,15), так як невідома зарплата кожного співробітника, тобто не має змоги визначити точний розмір податку з урахуванням права на соціальну податкову пільгу та утримань з заробітної плати робітників до цільових державних фондів (використано: ПФ - 2%, ФСС - 1%, Фонд сприяння зайнятості - 0,5%).
Розрахуємо внески до державних цільових фондів, а саме до:
- Пенсійний фонд України;
- Фонд соціального страхування України;
- Фонд сприяння зайнятості населення України;
- Фонд страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Для розрахунку внесків до інших цільових фондів недостатньо наявних даних.
Так як на підприємстві проводилась виплата заробітної плати за грудень 2006 року, то для розрахунку використаємо Закон України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” від 11 січня 2001 року №2213-III на 2006 рік. (додатки Б, В) (табл. 4.2).
Таблиця 4.2 Розрахунок суми внесків до державних цільових фондів
5. Тест
Бюджет як фінансовий план - це:
1) встановлений нормами закону, прийнятого Верховною Радою, або рішеннями місцевих Рад, план формування і використання децентралізованого фонду коштів, необхідного для здійснення їх завдань і функцій держави в цілому та органів місцевого самоврядування;
2) розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону;
3) план формування централізованого фонду коштів та його використання, що відображає економічну, соціальну, оборонну та міжнародну політику держави;
4) плановий документ, в якому встановлюється обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіли;
5) план формування централізованих та децентралізованих фондів коштів та їх використання.
Відповідь: 2), 3)
Правова характеристика бюджету пов'язана з розглядом його як фінансового плану, що являє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошових коштів держави.
З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Прийняття цих актів являє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового плану.
(Бюджетний менеджмент: Підручник / В. М. Федосов, В. М. Опарін, І. А. Золотько та ін.; За заг. ред. проф. В. М. Федосова -- К.: КНЕУ, 2004. розд. 1)
Бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави. (http://oodri.narod.ru/fin25.html)
Література
1. Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року №489-V (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, №7-8, ст.66).
2. Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року №3235-ІV (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, №9, №10-11, ст.96).
3. Закон України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001 року №2213-ІІІ (станом на 01.01.2006 р.)
4. Бюджетний Кодекс України від 21.06.2001 №2542-III (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, №37-38, ст. 189), зі змінами.
5. Декрет Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 р. №56-93 станом на 01.01.2006 р.
6. Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2006 рік підготовлено департаментом з питань фінансової та бюджетної політики і затверджено постановою Колегії Рахункової палати, від 16.05.2007 №13-8 - Київ: Рахункова палата України, 2007. - Випуск 10. - http://www.ac-rada.gov.ua
7. Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2007 рік підготовлено департаментом з питань фінансової та бюджетної політики і затверджено постановою Колегії Рахункової палати, - К.: Рахункова палата України, 2008 - http://www.ac-rada.gov.ua
8. Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2008 рік підготовлено департаментом з питань фінансової та бюджетної політики і затверджено постановою Колегії Рахункової палати, - К.: Рахункова палата України, 2009 - http://www.ac-rada.gov.ua
9. Бюджетна система України: Навч. посіб. Для студентів екон. спец. вищ. навч. закл. / С. І. Юрій, Й. М. Бескид та ін. - К.: НІОС, 2004. - 400 с.
10. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. М. Федосов, В. М. Опарін, І. А. Золотько та ін.; За заг. ред. проф. В. М. Федосова -- К.: КНЕУ, 2004.
11. Василик О. Д., Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підручник. - К.: Центр навч. літератури, 2004. - 544 с.
12. Олефір О. І. Соціальний захист населення: необхідність перегляду сутності // Теорії мікро-макроекономіки / За ред. Ю.В.Ніколенка. - К., 2001. - Вип. № 7. - С. 45-52.
13. Старостенко Г. Г., Булгаков Ю. В. Бюджетна система: Навч. Посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2008. - 240 с.
14. Юрій С. І. Бюджетна система України. - К.: НІОС, 2000.
15. http://zakon.rada.gov.ua
16. http://oodri.narod.ru
17. http://library.if.ua/books/103.html
18. http://zakon.nau.ua
19. http://www.minfin.gov.ua
Додаток А
Про Державний бюджет України на 2007 рік
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 7-8, ст.66 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 749-V ( 749-16 ) від 15.03.2007, ВВР, 2007, N 18-19, ст.269
N 899-V ( 899-16 ) від 05.04.2007, ВВР, 2007, N 25, ст.343
N 900-V ( 900-16 ) від 05.04.2007, ВВР, 2007, N 25, ст.344
N 1004-V ( 1004-16 ) від 04.05.2007, ВВР, 2007, N 26, ст.359
N 1119-V ( 1119-16 ) від 01.06.2007, ВВР, 2007, N 44, ст.515 }
{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 4-рп/2007 ( v004p710-07 ) від 18.06.2007 N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
II. ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Стаття 2. Установити, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2007 рік належать:
1) податок на додану вартість (крім податкової заборгованості з податку на додану вартість Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі);
2) податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, а також податкової заборгованості з податку на прибуток Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі);
3) збір за спеціальне водокористування;
4) збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
5) платежі за користування надрами загальнодержавного значення;
6) 25,45 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України;
7) акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів);
8) акцизний збір із ввезених на територію України товарів (крім акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів);
9) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад і місцевими органами виконавчої влади, та плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами);
10) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та 90 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
11) ввізне мито (крім ввізного мита на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них);
12) рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
13) надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів, які обліковуються на рахунках Державного казначейства України;
14) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;
15) надходження від санкцій (штрафів, пені тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади (крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад та утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями, штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування), а також за рішеннями судів, прийнятими за зверненнями уповноважених підрозділів Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; штрафних санкцій внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету;
16) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування, безхазяйного майна, у тому числі такого, від якого відмовився власник або отримувач, валютних цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях із порушенням норм актів Всесвітнього поштового союзу, невручених міжнародних та внутрішніх поштових відправлень, майна з обмеженим терміном зберігання, майна, вилученого для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належних державному бюджету платежів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі;
17) частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету (крім надходження коштів від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідно до статті 7 Закону України ( 1868-15 ) "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"), та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності;
18) 80 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;
19) 20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;
20) 10 відсотків портового (адміністративного) збору;
21) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в обсягах, визначених у додатку N 1 до цього Закону по загальному фонду Державного бюджету України;
22) до розмежування земель державної та комунальної власності - 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (крім земельних ділянок, визначених пунктом 30 статті 8 та абзацом третім пункту 1 частини першої статті 59 цього Закону); після розмежування земель державної та комунальної власності - 100 відсотків надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності;
23) рентна плата за транзитне транспортування природного газу (крім податкової заборгованості з рентної плати за транзитне транспортування природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі);
24) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами;
25) рентна плата за транзитне транспортування аміаку;
26) 50 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою;
27) надходження від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160 та ТУ-95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання ( 643_116 );
28) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та видачу копій і дублікатів таких ліцензій;
29) плата за виділення номерного ресурсу;
30) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів таких ліцензій;
31) надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України (крім надходжень від реалізації військових містечок та іншого нерухомого майна);
32) 50 відсотків плати за оренду майна (крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;
33) кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
34) плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення;
35) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів (з моменту набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі);
36) митні збори (до моменту набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі);
37) надходження коштів від продажу спеціальних дозволів на користування надрами та збору за видачу таких дозволів;
38) надходження від секретаріату ООН, ОБСЄ або іншої регіональної організації за участь українського контингенту Збройних Сил України в миротворчих операціях;
39) кошти, що надійдуть від надання учасниками торгів забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню учасникам торгів у випадках, передбачених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 );
40) кошти, що надійдуть від учасника - переможця процедури закупівлі, під час укладання договору про закупівлю, забезпечення його виконання, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, відповідно до умов договору;
41) надходження від плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна (крім надходжень, визначених пунктом 32 цієї статті);
42) вивізне мито;
43) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
44) 40 відсотків надходжень від видачі сертифікатів на експортно-імпортні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами;
45) інші доходи, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України згідно із статтею 29 Бюджетного кодексу України.
Стаття 8. Установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2007 рік у частині доходів є:
1) акцизний збір із вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів;
2) акцизний збір із ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів;
3) ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;
4) 10 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України;
5) надходження від збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;
6) платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладеної 28 травня 1997 року Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України ( 643_077 );
7) 50 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою;
8) надходження коштів від реалізації надлишкової космічної техніки військового та подвійного призначення, що належить Національному космічному агентству України;
9) надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна утворених відповідно до законів України військових формувань (крім Збройних Сил України) і правоохоронних органів;
10) збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу валют, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
11) 80 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;
12) 90 відсотків портового (адміністративного) збору;
13) надходження до страхового фонду безпеки авіації;
14) надходження від зборів за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, та коштів, одержаних від продажу контрольних марок;
15) 60 відсотків надходжень від видачі сертифікатів на експортно-імпортні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами;
16) власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі плата за оренду військового майна, майна Національної академії наук України і галузевих академій наук та 50 відсотків плати за оренду іншого майна, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету;
17) надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;
18) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву понад обсяги, визначені додатком N 1 до цього Закону по загальному фонду Державного бюджету України;
19) надходження від секретаріату ООН, ОБСЄ та іншої регіональної організації за участь українського контингенту органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях;
20) надходження до Фонду соціального захисту інвалідів;
21) 65 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища та грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;
Подобные документы
Структурні елементи бюджетної системи України та порядок їх взаємодії, законодавча база формування. Доходи місцевих бюджетів як основа місцевого самоврядування, порядок їх розподілу. Видатки бюджету на соціальну сферу та економічну діяльність держави.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 08.06.2009Сутність бюджету як фінансової категорії та законодавчі основи бюджетного устрою України. Організація, структура і аналіз фінансового управління міста Дніпропетровська. Основні шляхи вдосконалення формування доходної частини місцевих бюджетів в Україні.
дипломная работа [6,9 M], добавлен 02.07.2010Джерела формування доходів державного бюджету, їх загальна характеристика. Видатки державного бюджету, їх класифікація та роль в розвитку країни. Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів. Організація касового обслуговування державного бюджету.
реферат [298,5 K], добавлен 30.01.2015Суть бюджету України як провідної ланки державних фінансів, його роль і складові елементи. Бюджетна політика держави; аналіз показників доходної та видаткової частин. Формування і розподіл фондів грошових коштів, виконання видаткової частини бюджету.
курсовая работа [210,5 K], добавлен 18.04.2012Складання і виконання бюджету. Доходи та видатки місцевих бюджетів. Аналіз виконання бюджету Сокальському району. Стан видатків на соціальний захист населення. Фінансування органів місцевого самоврядування. Вдосконалення надходжень до місцевого бюджету.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 31.12.2013Сутність, призначення і роль державного бюджету України, статті доходів та видатки. Бюджетний дефіцит. Управління державним боргом, шляхи його подолання. Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави, її завдання і напрями реформування.
курсовая работа [55,8 K], добавлен 19.04.2011Процес становлення та сутність місцевих бюджетів в Україні. Зарубіжний досвід використання бюджетних коштів на місцевому рівні. Аналіз динаміки та структури видаткової частини бюджету м. Дніпропетровська по функціональній та економічний класифікації.
дипломная работа [3,2 M], добавлен 05.07.2011Сутність держбюджету в Україні і його роль в економіці. Бюджет за матеріальним змістом як централізований фонд грошових коштів держави. Бюджетна класифікація бюджетоуправління. Дефіцит державного бюджету. Державний борг та державні трансферти та їх види.
курсовая работа [59,5 K], добавлен 12.08.2010Видатки державного бюджету, їх функції та класифікація, аналіз для сучасної України та оцінка. Бюджетний дефіцит, його причини та вплив на видатки. Управління видатками державного бюджету в умовах державного дефіциту, особливості здійснення секвестру.
дипломная работа [231,3 K], добавлен 11.04.2012Сутність та загальні принципи побудови бюджетного устрою Російської Федерації. Класифікація доходів та видатків бюджету, джерела фінансування бюджету РФ. Особливості бюджетного процесу Росії. Сучасна ситуація у бюджетній сфері Росії, її проблеми.
реферат [23,1 K], добавлен 20.06.2012
