Доходи і витрати підприємства

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом 1996 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені "Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт".

На основі "Типових положень" розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких -із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань.

Це передусім стосується таких елементів витрат:

- відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

- амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

- витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

- інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

У Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується категорія "собівартість", бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не слід робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після прийняття названого закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 9 "Запаси"), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

- адміністративні витрати,

- витрати на збут;

- інші операційні витрати.

Розділ 2. Характеристика об'єкта спостереження

2.1 Загальна характеристика підприємства

1931 рік. Вся країна в новобудовах перших п'ятирічок. У цей бурхливий період індустріального розвитку країни на околиці Харкова в селищі Залютино. в невеликому 2-х поверховому будинку введена в експлуатацію целулоїдної фабрика Республіканського тресту пластмасової та галантерейної промисловості, створена на базі колишніх шкіряних майстерень. У передвоєнні роки підприємство швидко розвивається і до початку Великої Вітчизняної війни виробляє понад 30 найменувань з галаліта, целулоїду і пресові вироби спецпризначення.

Війна перервала світовий розвиток країни. Замість чоловіків, які пішли на фронт захищати Батьківщину, до верстатів встали люди похилого віку і жінки, хлопці і дівчата для виготовлення продукції для оборонної промисловості. У жовтні 1941 року, в зв'язку з наближенням фронту до Харкова, було прийнято рішення про евакуацію фабрики в Омськ, а до кінця року вона вже випускала продукцію для оборонної промисловості. У жовтні 1943 року після визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників з фронту повернулися перші працівники підприємства. У холодних, непристосованих приміщеннях вони продовжили випуск продукції для потреб фронту. У 1947 році фабриці присвоєно найменування завод "Харпластмас". У 1955 році до заводу був приєднаний завод "набивок". У цей період завод випусків найрізноманітнішу продукцію: синтетичні смоли і преспорошки, вироби з целулоїду, ебонітові, паранітові гумові вироби, інструментальне виробництво. Завод випускає деталі технічного призначення для заводів Харкова і України. Номенклатура цих виробів зростає стрімкими темпами. З 1962 по 1968 роки здійснено реконструкцію заводу, введені в експлуатацію нові цехи: пресовий, інструментальний, литійний, ремонтно-механічний. Реконструкція заводу дозволила довести потужність заводу але переробки пластичних матеріалів до 7330 тонн на рік, потужність інструментального виробництва - до 1520 умовних форм на рік. Створення такого потужного інструментального цеху дозволило заводу вирішити проблему забезпечення власного виробництва оснасткою.

Головний курс заводу - механізація та автоматизація технічних процесів. Завод "Харпластмас" відомий високою кваліфікацією своїх кадрових робітників та інженерно-технічних працівників, які вписали багато чудових сторінок у справу технічного переозброєння заводу.

Забезпечення високої якості продукції, що випускається гарантує центральна заводська лабораторія, оснащена найсучаснішим випробувальним обладнанням. Дуже допомогли заводу роторні лінії ЛГТІ-20 в пресовому цеху, що дають продукції в 9 разів більше, ніж на пресі.

Для автоматизації технологічних процесів багатьох деталей, які раніше виготовлялися методом пресування і відрізнялися великою трудомісткістю, здійснено переклад технологічних процесів їх виготовлення на метод лиття під тиском.

На заводі вперше в галузі освоєно новий технологічний процес виробництва деталей з литного фенопласта марки Е24-122-02 методом лиття під тиском на реактопластавтоматах, що дозволяє виключити попередню підготовку пресматеріалу, підвищити в 5 разів з'їм продукції з одиниці обладнання, зменшити витрату сировини за рахунок використання відходів від прогону маси, підвищити зносостійкість оснащення, зменшити енерговитрати, поліпшити умови праці робітників, ліквідувати насосно-акумуляторну станцію і ділянку сушки.

Змінений технологічний процес виготовлення деталі "втулка", що передбачає заміну дорогого матеріалу на більш дешевий матеріал, що дозволяє значно знизити собівартість деталі.

Впроваджена автоматизована система обліку і контролю енергоресурсів на базі ІІСЕ-2.

Дана система дозволила використовувати сучасні прилади, автоматизувати облік, контроль і регулювання витрати електроенергії, теплової енергії, стисненого повітря, природного газу, води, звільнила від необхідності спостереження за численними приладами обліку.

Виробництво плівкових виробів на заводі почалося з виготовлення розроблених заводськими конструкторами автоматів для склеювання, обрізки мішків.

На заводі приділяється увага охороні навколишнього середовища. В останні роки здійснено цілий ряд заходів для захисту чистоти вод, зниження викиду шкідливих відходів в атмосферу.

Приділяється увага і пропаганді природоохоронних знань. Організовано методичний кабінет охорони природи, працює філія районного університету "Природа", в цехах є куточки охорони природи. Для забезпечення науково-технічного розвитку проводиться-постійна співпраця з науково-дослідними та проектними інститутами. Підприємство знаходиться в зручній до транспортних розв'язок частині міста Харкова, займає площу 7,6 га, виробничі площі складають 45000 м2.

Для енергозабезпечення на підприємстві є власна підстанція на 8640 кВА (використовується 600 кВА), підведені два кабелі АРВ; є автономна газова котельня, підприємство підключено до системи міського водопостачання та водовідведення, є також 2 артезіанські свердловини.

В даний час на заводі діють наступні види виробництв: лиття під тиском, видувка, екструзія плівки і труб, виробництво лреформ, пляшок і банок з поліетилентерефталату, переробка технологічних відходів і вживаних пластмасових виробів і плівки, є власна інструментальна база. На заводі працюють досвідчені, кваліфіковані фахівці в галузі переробки пластмас, є також акредитована випробувальна лабораторія.

Парк наявного на підприємстві обладнання з видів виробництва характеризується наступним чином:

- ливарне виробництво - термопластавтомати з об'ємом виливки 100 - 4000 смз. виробництва Німеччини, Польщі, Італії;

- видувне виробництво - видувні агрегати БА-60, Болгарія, видувні агрегати "СН0Б08" до 6 л, Чехія;

- виробництво пластикової тари з поліетилентерефталату (ПЕТ)-ливарний комплекс фірми 1Ч158Е1 А8В, Японія для виготовлення преформи-пляшки, моностадійная машина фірми М85Е1 А5В, Японія, для виготовлення лреформ, видувні машини БЗ-ВВП-2, МТ-1200-3 / 1, Україна;

- виробництво поліетиленової плівки - агрегати УРП - 3 500, ЛРП -1200, 'Кіфель1установка для 5-ти шарової співекструзії фірми Біеллоні.

В даний час підприємство може виготовляти на рік:

- ливарних виробів в обсязі до 800 т, в т.ч. числі сидінь для спортивних споруд 70000 Шт.в рік;

- видувних виробів - до250 т;

- плівки - до 2500 т;

- вироби з поліетилентерефталату - до 960 т;

- вторинна переробка відходів пластмас - до 5000 т.

Підприємство випускає продукцію такого асортименту:

- тара з поліетилентерефталату (ПЕТ): преформи 26, 38, 42 г, пляшки місткістю 0,5 л, 1,0 л, 1,5 л, 5,0 л, банки місткістю 0,2 л, 0,5 л:

- товари народного споживання із пластмас: відра, тази, корзини для сміття, поливалки, гуртки, сидіння для унітазів та ін;

- тара полімерна: бочки 50л, каністри 5, 10, 20л, ящики;

- іграшки: конструктори, пісочні набори та ін;

- сидіння для спортивних споруд;

- плита для підлоги і грати для тваринницьких ферм.

Підприємство має вільні виробничі площі, на яких можна розмістити нові виробництва з переробки пластмас.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства ЗАО «Харпластмасс»

Аналіз фінансового стану підприємства слід розпочати з аналізу платоспроможності і ліквідності підприємства.

Таблиця 2.1

Агрегований баланс для аналізу ліквідності ЗАО «Харпластмасс», тис. грн.

Актив	На початок року	На кінець року	Пасив	На початок року	На кінець року
А1	-	6	П1	2580,3	4274
А2	1074,7	1433	П2	125,8	125
А3	1772,9	3458	П3	-	-
А4	14409,3	13750	П4	14550,8	14249
Баланс	17256,9	18647	Баланс	17256,9	18647

Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Наприклад, наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов'язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори водночас пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю). В даному випадку це був би найбільш ймовірний вихід, тому що кредитів підприємство не залучає (ні довгострокових, ні короткострокових). Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані дебіторську заборгованість і в активи, які повільно реалізуються.

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко не достатньо для визначення ступеню його ліквідності, тому розрахуємо коефіцієнти ліквідності.

Таблиця 2.2

Аналіз показників ліквідності ЗАО «Харпластмасс»

Показники	На початок року	На кінець року
Грошові кошти, тис. грн.	-	6
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	1065,6	1412
Запаси і затрати, тис. грн.	1699,9	3198
Поточні зобов'язання, тис. грн.	2580,3	4274
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	-	0,001
Коефіцієнт миттєвої ліквідності	0,4	0,33
Коефіцієнт загальної ліквідності	1,07	1,08

Згідно таблиці 2.2 можна зробити висновки про не досить високий рівень ліквідності підприємства за період, що аналізується. Це, звичайно, свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства на протязі даного періоду.

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець року дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 0,1% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно. На початок року значення даного коефіцієнту дорівнює нулю, оскільки в підприємства були відсутні грошові кошти.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності теж має низьке значення, яке в декілька разів нижче оптимального. На кінець періоду цей показник трохи збільшився і становив 0,33. Це зумовлено збільшенням дебіторської заборгованості. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.

Отже, як бачимо, показники абсолютної і миттєвої ліквідності набагато нижчі нормативних значень. Це викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості темпів росту ліквідних коштів підприємства.

Високими лишаються тільки показники загальної ліквідності. Але вони також мають тенденцію до зменшення. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.

Далі слід проаналізувати показники платоспроможності підприємства.

Таблиця 2.3

Аналіз показників платоспроможності ЗАО «Харпластмасс»

Показники	На початок року	На кінець року
Поточний або загальний коефіцієнт покриття	1,07	1,08
Темпи росту поточного коефіцієнту покриття, %	-	100,9
Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості	2,4	3,03
Темпи росту коефіцієнта співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості, %	-	126,25

Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався не досить високим і відповідав нормативному значенню (навіть перевищував його). Тобто на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 1,07 гривні поточних активів; на кінець періоду - 1,08 гривні.

Відбувається також значне перевищення обсягу кредиторської заборгованості над обсягом дебіторської. Але слід відмітити тенденцію цього показника до зниження. Так, на кінець періоду він зменшився на 86,10%. Високе перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками.

Таким чином, не можна стверджувати про ліквідність і платоспроможність лижної фабрики. Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важкореалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Причинами нестачі ліквідних оборотних засобів є збитковість діяльності підприємства, що веде до нестачі власних джерел для самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість.

Наступним важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник автономії, який показує наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу.

Таблиця 2.4

Аналіз динаміки показника автономії ЗАО «Харпластмасс»

Показники	На початок року	На кінець року
Власні кошти, тис. грн.	14676,6	14373
Загальна сума джерел коштів, тис. грн.	17256,9	18647
Коефіцієнт автономії	0,85	0,77
Темпи росту коефіцієнту автономії, %	-	90,59

Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить висока і на початок року становила 0,85. Але на кінець року трапилось зниження коефіцієнту на 4,64%.

Взагалі отримані дані свідчать про високу ступінь незалежності підприємства від зовнішнього фінансування.

Наступними показниками, які заслуговують на увагу з боку економічного аналізу є коефіцієнт фінансової стійкості та коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів.

Таблиця 2.5

Аналіз динаміки коефіцієнту фінансової стійкості та коефіцієнту співвідношення залучених і власних коштів ЗАО «Харпластмасс»

Показники	На початок року	На кінець року
Власні кошти, тис. грн.	14676,6	14373
Позичені кошти, тис. грн.	2580,3	4274
Коефіцієнт фінансової стійкості	5,69	3.36
Темпи росту коефіцієнту фінансової стійкості, %	-	59,05
Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів	0,18	0,3
Темпи росту коефіцієнту співвідношення позичених і власних коштів, %	-	166,67

Показник фінансової стійкості підприємства відповідає нормативному значенню, навіть в кілька разів перевищує його. Різке зниження даного коефіцієнту в кінці року обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів майже в 2,5 рази.

Згідно даних таблиці 2.8 на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів на початок року припадало 2 коп. позикових коштів, на кінець року - 3 коп. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.

2.2.1 Аналіз балансу підприємства

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів відображається за даними форми №1 "Баланс".

Таблиця 2.6

Аналіз складу пасиву балансу ЗАО «Харпластмасс»

Джерела коштів	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період (+ , -)
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	% до початку року
І. Власний капітал
Статутний капітал	14939,7	86,57	14939	80,11	-0,7	-,005
Нерозподыленний прибуток(непокритий збиток)	-388,9	-2,25	-689	-3,69	-1077,9	277,17
Всього по I розділу	14550,8	84,32	14249	76,4	-301,8	-2,07
Довгострокові забов'язання	125,8	0,73	125	0,67	-0,8	-0,64
III. Залучені кошти
Короткострокові кредити банків	2098,7	12,16	2158	11,57	-53,3	2,83
Векселі видані	-	-	1162	6,18	+1152	-
Кредиторська заборгованість за товари, послуги	139,8	0,81	665	3,57	+525,2	375,7
Поточні зобов'язання: - по отриманих авансах	55,1	0,32	-	-	-55,1	-100
- по позабюджетних платежах
- з бюджетом	34,5	0,2	39	0,21	+4,5	13,04
- по страхуванню	53,7	0,31	69	0,37	+15,3	28,49
- по оплаті праці	118,3	0,69	152	0,82	+33,7	28,49
Інші поточні зобов'язання	80,2	0,46	28	0,15	-52,2	-65,09
Всього по III розділу	2580,3	14,95	4274	22,92	+1693,7	65,6
Баланс	17256,9	100	18647	100	+1390,1	8,06

З таблиці 2.6 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2000 рік на 1390,1 тис. грн. або на 8,06% обумовлено зростанням суми залучених коштів на 1693,7тис. грн. (65,6%). Разом с цим власний капітал зменшився на -301,8 тис. грн. або на 2,07%. Зменшення власних коштів зумовлено збитками звітного року в розмірі 1077,9 тис. грн.

Збільшення залучених коштів відбулося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статтях, крім зобов'язань по отриманих авансах, які зменшились на 55,1 тис. грн.

Розмір статутного фонду зменшився на 0,7 тис. грн.

Велике значення мають власні обігові кошти підприємства, величина яких обчислюється як різниця між власним капіталом та необоротними активами і показує яка частка із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття обігових коштів:

на початок року: 14550,8- 14409,3= 141,5 тис. грн.;

на кінець року: 14249- 13750= 499 тис. грн.

Тобто за рік сума власних обігових коштів зросла з 141,5 тис. грн. до 499 тис. грн., тобто на 357, 5 тис. грн.

Короткострокові кредити підприємство не залучало. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину обсягу кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання об'єму даної заборгованості в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві. Про це свідчить і зростання заборгованості робітникам по оплаті праці на 33,7 тис. грн. (28,49 %). За рік збільшилась заборгованість по розрахунках з бюджетом на +4,5 тис. грн. (13,04 %), по страхуванню - на 15,3 тис. грн. (28,49 %), інша заборгованість зменшилась - на 52,2 тис. грн. (65,09 %).

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Аналіз складу та структури активу балансу ЗАО «Харпластмасс»

Розміщення майна	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період (+ , -)
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	% до початку року
І. Необоротні активи
Основні засоби	14404,8	83,47	13724	73,6	-680,8	-4,73
Довгострокові фінансові інввестиціі	-	-	26	0,14	+26	-
Нематеріальні активи	4,5	0,03	-	-	-4,5	-100
Всього по I розділу	14409,3	83,5	13750	73,74	-659,3	-4,58
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси	526,3	3,05	1132	6,07	+60,7	+96,7
Незавершене виробництво	546,3	3,74	1255	6,73	+609,7	+94,88
Готова продукція	528,3	3,06	811	4,35	+282,7	+53,5
Товари	73	0,42	260	1,4	+187	+256,16
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	1048	6,07	1159	6,22	+111	+10,59
Дебіторська заборгованість по розрахунках: - з бюджетом	17,6	0,1	19	0,1	+1,4	+7,95
- по виданим авансам	-	-	234	1,25	+234	-
Грошові кошти та їх еквіваленти	-	-	6	0,03	+6	-
Інші оборотні активи	9,1	0,05	21	0,11	+11,9	+130,77
Всього по II розділу	2847,6	16,5	4897	26,26	+2049,4	+71,97
Баланс	17256,9	100	18647	100	+1390,1	+8,06

З таблиці 2.7 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 1390,1 тис. грн. або на 8,06%. В складі майна частка необоротних активів зменшилась на -659,3тис. грн. (4,58%). Це спричинено зменшенням долі основних засобів - на -680,8 тис. грн.

Оборотні ж активи за звітний період збільшились на 2049,4 тис. грн. (71,97%). Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок збільшення залишків готової продукції (на +282,7 тис. грн.) і значного збільшення незавершенного виробництва(на +609,7 тис. грн.) та дебиторсько забаргованності (на +234тис. грн.). Це свідчить про те, що продукція ЗАО «Харпластмасс» не користується попитом. Причиною цього є висока собівартість продукції. Тому слід переглянути цінову політику підприємства та доцільність надання знижок для негайної оплати. Виробничі запаси збільшились на 60,7 тис. грн. (+96,7%), й становлять значну суму - 1132 тис. грн. Варто подумати про продаж частини виробничих запасів задля збільшення грошових коштів, тим паче, що грошові кошти та їх еквіваленти за звітний рік збільшились всього на 6 тис. грн. а на початок періоду взагалі були відсутні. Також, аналізуючи дану таблицю слід звернути увагу на збільшення сум дебіторської заборгованості по розрахунках з бюджетом (на 1,4 тис. грн). Дані зміни свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік зниження платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, виплати заробітної плати та ін.

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок року складає відповідно 83,5 % та 16,5 %. На кінець року зменшився основний капітал на 659,3 тис. грн. (4,58%), а приріст оборотного склав 2049,4 тис. грн. (+71,97 %). Тобто трапився перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної їх частини - основних коштів. На початок та кінець року основний капітал повністю покривався власними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу.

Отже, беручи до уваги проведений аналіз можна стверджувати, що структура фінансових ресурсів підприємства за звітний рік була задовільною (це пов'язано з перевищенням власного капіталу в структурі пасивів), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці.

2.2.2 Аналіз фінасовостійкості підприємства

Своєрідним дзеркалом стабільно що утворюється на підприємстві перевищення доходів над витратами є фінансова стійкість. Вона відображає таке співвідношення фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати по його розширенню та оновленню. Визначення меж фінансової стійкості підприємства належить до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, бо безпосередня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розширення виробництва, а надлишкова - буде перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами . Отже, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, яке відповідає вимогам ринку і відповідає потребам розвитку підприємства.

Фінансова стійкість - характеристика, що свідчить про стабільне перевищення доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами підприємства та ефективному їх використанні, безперебійне процесі виробництва і реалізації продукції. Фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.

Фінансова стійкість підприємства зумовлюється впливом сукупності внутрішніх і зовнішніх факторів.

1. Внутрішні фактори, що впливають на фінансову стійкість.

Успіх або невдача підприємницької діяльності багато в чому заві-сит від вибору складу й структури продукції, що випускається і надаваних послуг. При цьому важливо не тільки попередньо вирішувати, що виробляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто за якою технологією і за якою моделлю організації виробництва і управління діяти. Від відповіді на ці "що?" і "як?" залежать витрати виробництва.

Для стійкості підприємства дуже важлива не тільки загальний розмір витрат, але і співвідношення між постійними і змінними побічний ефект-ми.

Змінні витрати (на сировину, енергію, транспортування товарів і т. д.) пропорційні обсягу виробництва, постійні ж (на придбалиня та (або) оренду устаткування і приміщень, амортизацію, управління, виплату відсотків за банківський кредит, рекламу, оклади співробітників та ін.) - від нього не залежать.

Іншим важливим чинником фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаних з видами виробленої продукції (послуг, що надаються) і технології виробництва, є оптимальний склад і структура активів, а також правильний вибір стратегії керування ними. Стійкість підприємства і потенційна ефективність бізнесу багато в чому залежить від якості управління поточними активами, від того, скільки задіяне обігових засобів і які саме, яка величина запасів і активів у грошовій формі і т. д.

Слід пам'ятати, що якщо підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може пустити більше капіталу в обіг і, отже, отримати більше прибутку. Але одночасно зростає ризик неплатоспроможності підприємства та зупинки виробництва через недостатність запасів. Мистецтво управління поточними активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках підприємства лише мінімально необхідну суму ліквідних коштів, яка потрібна для поточної оперативної діяльності.

Наступним значним фактором фінансової стійкості являє-ся склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір стратегії і тактика управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, перш за все прибутку, тим спокійніше воно може себе відчувати. При цьому важлива не тільки загальна маса прибутку, а й структура її розподіленого, і власне - та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Звідси оцінка політики розподілу і використання прибутку висувається на перший план у ході аналізу фінансової стійкості підприємства. Зокрема, винятково важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках: по-перше, для фінансування поточної діяльності - на формування обігових коштів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідностісті і т. д., по-друге для інвестування в капітальні витрати і цінні папери .

Великий вплив на фінансову стійкість підприємства надають кошти, додатково мобілізуємі на ринку позичкових капіталів. Чим більше грошових коштів може залучити підприємство, тим вище його фінансових можливості; однак зростає і фінансовий ризик - чи здатне буде підприємство своєчасно розплачуватися зі своїми кредиторами? І тут велику роль покликані відігравати резерви як одна з форм фінансової гарантії платоспроможності господарюючого суб'єкта.

Отже, з точки зору впливу на фінансову стійкість підприємства визначальними внутрішніми факторами є:

a) галузева приналежність суб'єкта господарювання;

b) структура продукції, що випускається (послуг), її частка в попиті;

c) розмір сплаченого статутного капіталу;

d) величина і структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;

e) стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структуру.

2. Зовнішні фактори, що впливають на фінансову стійкість.

Термін "зовнішнє середовище" включає в себе різні аспекти: економічні умови господарювання, пануючу в суспільстві техніку і технологію, платоспроможний попит споживачів, економічну і фінансово-кредитну політику уряду України і прийняті ними рішення, законодавчі акти з контролю за діяльністю підприємства, систему цінностей у суспільстві та ін Ці зовнішні чинники впливають на все, що відбувається всередині підприємства.

Суттєво впливає на фінансову стійкість і фаза економічного циклу, в якій знаходиться економіка країни. У період кризи відбувається відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва. Зменшуються інвестиції в товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Знижуються в цілому доходи суб'єктів економічної діяльності, скорочуються щодо і навіть абсолютно масштаби прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності. У період кризи посилюється серія банкрутств.

Падіння платоспроможного попиту, характерне для кризи призводить не тільки до зростання неплатежів, а й до загострення конкурентної боротьби. Гострота конкурентної боротьби так ж являє собою важливий зовнішній фактор фінансової стійкості підприємства.

Серйозними макроекономічними факторами фінансової стійкості служать, крім того, податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків; істотно впливає на неї курс валюти, позиція і сила профспілок.

Економічна та фінансова стабільність будь-яких підприємств залежить від загальної політичної стабільності. Значення цього фактора особливо велике для підприємницької діяльності в Україні. Ставлення держави до підприємницької діяльності, принципи державного регулювання економіки (його заборонний або стимулюючий характер), відносини власності, принципи земельної реформи, заходи по захисту споживачів і підприємців не можуть не враховуватися при розгляді фінансової стійкості підприємства.

Нарешті, одним з найбільш масштабних несприятливих зовнішніх факторів, що дестабілізують фінансове становище підприємств в України, є на сьогоднішній день інфляція.

Коефіцієнт фінансової стабільності дорівнює співвідношенню власного капіталу до величини позикового капіталу.

Кфс = ВК / ПК,

Кф = 14249 / (125 4274) = 14249/4399 = 3,24

Де Кфс - коефіцієнт фінансової стабільності; ВК - власний капітал; ПК - позиковий капітал.

Нормативне значення даного коефіцієнта для вітчизняних підприємств має бути рівним 1.

У нашому випадку він становить 3,24, що означає, що наше підприємство веде виробничу діяльність майже цілком за рахунок власних ресурсів. Ці ресурси як зазвичай дуже обмежені, і внаслідок цього, не закуповується нова техніка, забезпеченість сировиною і матеріалами перебувати на низькому рівні.

Коефіцієнт фінансового лівериджу - співвідношення довгострокових пасивів до власного капіталу.

Кфл = ДЗ / СВ, Кфл = 125/14249 = 0,0088

де Кфл - Коефіцієнт фінансового лівериджу; ДЗ - довгострокова заборгованість.

Вважається, що коефіцієнт фінансового лівіреджа не повинен перевищувати одиницю, в іншому випадку фінансовий ризик буде високим, і підприємство може потрапити в залежність від зовнішнього джерела фінансування.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень. Даний коефіцієнт тісно пов'язаний з попереднім показником і розраховується як співвідношення довгострокових обов'язків до необоротних активів.

КСДВ = ДЗ / НА, КСВ = 125/13751 = 0,009

де КСДВ - Коефіцієнт структури довгострокових вкладень; НА - необоротні активи.

Даний коефіцієнт дозволяє оцінити значну величину джерел зовнішнього фінансування необоротних активів. На жаль у більшості вітчизняних підприємств, як і у ЗАТ «Харпластмас», цей показник близький 0, що свідчить відсутністю довгострокових кредитів у підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом показує значну вагу власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства. Він відповідно дорівнює співвідношенню власного капіталу до всього капіталу підприємства.

Кзвк = ВК / УК, Кзвк = 14249/18650 = 0,76

де Кзвк - Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом; ВК - власний капітал; УК - загальна сума капіталу підприємства.

Щодо оптимального значення цього показника існують різноманітні думки. Багато аналітиків вважають, що він не повинен бути менше 0,5-06. У більшості вітчизняних підприємств значення даного показника колишеться в межах 0,8 - 0,9, як і в нашому прикладі у ЗАТ «Харпластмас» Він дорівнює 0,76, що безумовно не є засвідчення його фінансової стабільності, а говорить про відсутність зовнішнього фінансування.

Співвідношення поточних обов'язків і власного капіталу.

Даний коефіцієнт дозволяє зіставити суму короткострокових кредитів, позикових коштів, довгострокових зобов'язань, що належать до виплатам в поточному році, і кредиторської заборгованості з власним капіталом підприємства.

Кпзв = ПЗ / ВК, Кпзв = 4274 / 14249 = 0,3

де Ктос = коефіцієнт співвідношення поточних обов'язків і власного капіталу; ТО - поточні обов'язки.

Цей показник не повинен перевищувати одиницю, в іншому випадку стан підприємства буде критичним. З фінансової точки зору більш сприятливим є низький рівень, оскільки це буде свідчити про меншу залежність підприємства від короткострокового фінансування.

Співвідношення необоротних активів і власного капіталу.

Як і наведені вище показники, даний показник дає можливість оцінити фінансовий стан підприємства, через співвідношення необоротних активів з джерелами їх фінансування.

Кнавк = НА / СК, Кнавк = 13751/14249 = 0,97

Де, Кнавк - коефіцієнт співвідношення необоротних активів і власного капіталу.

У практиці західних компаній найбільш поширене значення даного коефіцієнта повинно бути в межах від 0,5 до 1,3.

З цього можна зробити висновок, що ЗАТ «Харпластмас» має досить не поганий показник, це означає, що підприємству бракує власних коштів для забезпечення своєї діяльності.

2.2.3 Аналіз платоспроможності підприємства

Одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання.

Аналіз платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки та прогнозування фінансової діяльності, але і для зовнішніх інвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинен упевнитися в кредитоспроможності позичальника. Те ж повинні зробити і підприємства, які хочуть вступити в економічні відносини один з одним. Особливо важливо знати про фінансові можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому комерційного кредиту або відстрочки платежу.

Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх в грошову готівку. Поняття платоспроможності та ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але й перспективу.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями за пасивом, які групуються за ступенем терміновості погашення.

Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів є гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи належать готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків та ін.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Даний коефіцієнт дозволяє оцінити можливості господарства до миттєвого погашення своїх поточних зобов'язань. Він розраховується як відношення грошових коштів і поточних фінансових інвестицій до поточних обов'язків.

Кал = ГК / ПЗ, Кал = 6 / 4274 = 0,02

де Кал = коефіцієнт абсолютної ліквідності; ГК - грошові кошти і поточні фінансові інвестиції; ПЗ - поточні зобов'язання.

Нормативне значення коефіцієнта вважається 0,2. Але це досить умовна величина. Справа в тому, що значні залишки грошових коштів на рахунках у банку або в касі можуть свідчити про неефективну політику щодо використання і невдало складені плани грошових потоків або відсутність їх.

Коефіцієнт проміжної ліквідності.

Даний показник, відображає проміжну ліквідність підприємства. Він розраховується як співвідношення грошових коштів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості у поточним обов'язків.

Кпрл = ГК / ПЗ, Кпрл = 1159 19 234 6 / 4274 = 1418/4274 = 0,33

де Кпрл - Коефіцієнт проміжної ліквідності; ГК-Грошові кошти;

Оптимальним вважається значення даного коефіцієнта від 0,6 до 1.0. При його аналізі необхідно звернути увагу на структуру дебіторської заборгованості. Якщо в структурі значну частину займає дебіторська заборгованість, неоплачена в строк, або сумнівна дебіторська заборгованість, то необхідно детального розібратися з кожним дебітором, виявляючи можливість оплатити його рахунку.

Коефіцієнт загального покриття.

Значення даного коефіцієнта дорівнює відношенню всіх оборотних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань.

Кзп = ОА / ПЗ,

Коп = 4898/4274 = 1,15,

де, Кзп - коефіцієнт загального покриття; ОА - оборотні активи.

Раніше вважалося що коефіцієнт не повинен бути менше 2. Сьогодні щодо надійним вважатися його рівень у межах від 1,3 до 1,7. Однак при цьому необхідно врахувати безліч обставин. Так, значний вплив на можливості підприємства розрахуватися зі своїми поточними зобов'язаннями, показує структура і ліквідність матеріально-виробничих запасів, незавершеного виробництво.

Коефіцієнт платоспроможності.

Цей показник найбільш пов'язаний з трьома попередніми коефіцієнтами. Але на відміну від них він характеризує не настільки потенційну можливість підприємства розрахуватися за своїми зобов'язаннями, на скільки реальну. Для цього в платіжні засоби включаються всі можливі оборотні активи, які знаходяться у виробничому процесі.

Кп = ПЗБ / ПЗ,

Кп = 811 260 1159 19 234 6 / 4274 = 2489/4274 = 0,58,

де КП - коефіцієнт платоспроможності; ПЗБ - платіжні засоби.

Нормативне значення цього коефіцієнта має прирівнюватися до одиниці. При його аналізі необхідно звернути увагу на ті ж самі обставин, що і при розгляді трьох попередніх коефіцієнтів.

2.2.4 Аналіз рентабельності

Загальновідомо, що результати діяльності підприємств можуть бути оцінені різними показниками, такими, як обсяг випуску продукції, обсяг продажів, прибуток. Характеризуючи фінансовий або виробничий результат, перелічені показники не здатні оцінити ефективність діяльності підприємств. Це пов'язано з тим, що дані показники є абсолютними характеристиками діяльності підприємства, і їх правильна інтерпретація з оцінки результативності може бути здійснена у взаємозв'язку з іншими показниками, які характеризують вкладені в підприємство кошти.

Показниками, що характеризують ефективність діяльності підприємств, є показники рентабельності (або прибутковості).

В економічній літературі дається кілька понять рентабельності. Так, один із його визначень звучить таким чином: рентабельність (від нім. Rentabel - прибутковий, прибутковий) являє собою показник економічної ефективності виробництва на підприємствах, який комплексно відображає використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

На думку інших авторів, рентабельність - показник, який представляє собою відношення прибутку до суми витрат на виробництво, грошовим вкладенням в організацію комерційних операцій або сумі майна фірми використовуваного для організації своєї діяльності.

Так чи інакше, рентабельність являє собою співвідношення доходу і капіталу, вкладеного в створення цього доходу. Пов'язуючи прибуток з вкладеним капіталом, рентабельність дозволяє порівняти рівень прибутковості підприємства з альтернативним використанням капіталу або прибутковістю, отриманої підприємством при подібних умовах ризику. Більш ризиковані інвестиції потребують більш високого прибутку, щоб вони стали вигідними. Так як капітал завжди приносить прибуток, для вимірювання рівня прибутковості прибуток, як винагорода за ризик, зіставляється з розміром капіталу, який був необхідний для утворення цього прибутку. Рентабельність є показником, що характеризує ефективність комплексно діяльності підприємства.

При його допомозі можна оцінити ефективність управління підприємством, так як отримання високого прибутку і достатнього рівня прибутковості багато в чому залежить від правильності та раціональності прийнятих управлінських рішень. Тому рентабельність можна розглядати як один з критеріїв якості управління.

За значенням рівня рентабельності можна оцінити довгострокове благополуччя підприємства, тобто здатність підприємства отримувати достатній прибуток на інвестиції. Для довгострокових кредиторів інвесторів, що вкладають гроші у власний капітал підприємства, даний показник є більш надійним індикатором, ніж показники фінансової стійкості і ліквідності, що визначаються на основі співвідношення окремих статей балансу.

Встановлюючи зв'язок між сумою прибутку і величиною вкладеного капіталу, показник рентабельності можна використовувати в процесі прогнозування прибутку. У процесі прогнозування з фактичними і очікуваними інвестиціями зіставляється прибуток, яку передбачається одержати на ці інвестиції. Оцінка передбачуваної прибутку базується на рівні прибутковості за попередні періоди з урахуванням прогнозованих змін.

Коефіцієнт рентабельності активів.

Співвідношення балансової або чистого прибутку до середньорічної величиною активів.

Кра = ЧП / СА,

Кра = 509/18650 = 0,027,

де Кра - Коефіцієнт рентабельності активів, ЧП - чистий прибуток; СА - середньорічна величина активів.

Співвідношення прибутку та активів відображає можливість підприємства до їх оновлення без залучення зовнішніх джерел фінансування. Чим більше цей показник тим більше можливість підприємства для фінансування свого розвитку.

У нашому випадку, цей показник не дуже великий, всього 0,27, що говорить про те, що ЗАТ «Харпластмас» при бажанні розширення свого виробництва, має буде звернутися до зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт рентабельності реалізації.

Найбільш поширений показник, серед показників даної групи. Розраховується як співвідношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції.

Крр = (ПП / ПС) * 100,

Крр = (509/5280 575 422 64 173 36) * 100 = (509/6550) * 100 = 8,

де, Крр - коефіцієнт рентабельності реалізації; ЧП - чистий прибуток; ПС - повна собівартість реалізованої продукції.

Коефіцієнт рентабельності реалізації, є індикатором можливостей підприємства, і розширення своїх виробничих процесів. Висока його значення, є свідченням широких можливостей підприємства до того ж, його незалежності від зовнішніх джерел фінансування.

Рентабельність власного капіталу.

Прирівнюється до ставлення чистого прибутку до величини власного капіталу.

Крвк = (ЧП / ВК) * 100,

Крвк = (509/14249) * 100 = 3,6,

де, Крвк - рентабельність власного капіталу; ЧП - чистий прибуток; ВК - величина власного капіталу.

Основне економічне значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу, полягає в тому, що він показує вага прибутку у власному капіталі, його власниками. Можна також сказати, що цей показник визначає міру винагороди яке отримують власники, за прийняття на себе ризику, пов'язаного із вкладенням коштів у комерційне підприємство.

При збільшенні обсягу реалізації підприємства, власний капітал повинен збільшуватися, як мінімум тими ж темпами, інакше почне зростати заборгованість. Прибутковість власного капіталу так само створює умови для залучення зовнішнього капіталу на вигідних умовах.

Період окупності власного капіталу.

Даний показник є протилежним попередньому показнику, і відповідно розраховується таким способом:

Товк = ВК / ЧП,

Товк = 14249/509 = 28,

де Товк - тривалість окупності власного капіталу.

Показники періоду окупності власного капіталу показує час (в роках, кварталах), протягом якого власники можуть сподіватися на повернення своїх коштів. Однак таке трактування даного показника умовна. Це пов'язано з тим, що, по-перше практика більшості як вітчизняних, так і закордонні підприємств свідчить, що на виплату дивідендів власниками витрачатися лише окрема частина прибутку, а по-друге, при розрахунку тривалості окупності владного капіталу не враховуються фактори часу і рівня дисконтних ставок. фінансовий платоспроможність стійкість надходження

Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Наприклад, наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов'язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори водночас пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом. В даному випадку це був би найбільш ймовірний вихід, тому що кредитів підприємство не залучає (ні довгострокових, ні короткострокових). Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані в дебіторську заборгованість і в активи, які повільно реалізуються.

Таким чином, не можна стверджувати про ліквідність і платоспроможність підприємства. Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важко реалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Розділ 3. Напрямки зміцнення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

3.1 Суть та необхідність фінансової стійкості підприємства

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність (стійкість). На неї впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні:

- виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит;

- міцне становище підприємства на ринку;

- високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій;

- налагодженість економічних зв'язків із партнерами;

- ритмічність кругообігу засобів;

- ефективність господарських і фінансових операцій;

- незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, -- внутрішній і зовнішній аспекти.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

У свою чергу, зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

Визначення меж фінансової стійкості підприємства має істотне практичне значення і належить до числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку, бо недостатня фінансова стійкість суб'єктів господарювання в нашій країні багато в чому є причиною неплатежів, обсяг яких був особливо великий у 1998-1999 р.р.