Податкова політика України

Одною з провідних задач державного регулювання є проведення фіскальної політики, направленої на економічне зростання, оскільки реальний ріст економіки - це єдине надійне джерело покращення благополуччя населення.

Фіскальна політика - це урядовий вплив на економіку через оподаткування, формування обсягу і структури державних витрат з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання й обмеження інфляції та згубного впливу циклічних коливань.

За допомогою фіскальної політики уряд може змінювати структуру національної економіки, зменшувати циклічні коливання, досягати повної зайнятості, сприяти економічному зростанню, впорядковувати державні фінанси, боротися з інфляційними спалахами тощо. Особливого значення набуває фіскальна політика в перехідній економіці. Це пов'язано передусім з тим, що уряд не може використовувати такі традиційні інструменти командної економіки, як директивне планування та централізоване ціноутворення.

Предметом дослідження даної курсової роботи являється економіка держави та фіскальні інструменти її стабілізаційної політики. Науковий пошук в сфері державного регулювання економіки традиційно зосереджується на оптимальному співвідношенні між економічною ефективністю та соціальною справедливістю.

На сьогоднішній день актуальним являється завдання обґрунтованого вибору засобів фіскальної політики держави. Незначні об'єми грошових засобів, централізованих в бюджеті, обмежують потенційні напрямки та об'єми витрат грошових засобів, зменшують можливість виконання державою своїх соціальних обов'язків. І навпаки, надмірно високі податкові ставки дестабілізуюче діють на фінансове становище платників податків, а також знижують темпи економічного розвитку в цілому.

Об'єктами дослідження є форми здійснення фіскальної (дискреційної та недискреційної) політики та їх вплив на рівноважний реальний ВВП в цілях досягнення загального добробуту.

Метою роботи є формування фіскальної політики в Україні, їх недоліки та переваги по відношенню до інших країн та зробити висновки щодо податкового механізму та його функціонування.

Завданнями:

Сутність фіскальної політики.

Структуру та роль фіскальної політики.

Сучасний стан фіскальної політики в Україні.

Реформування податкової системи України.

У своїй роботі я використовувала публікації таких українських науковців, як Сітшаєва Л.З., Воробйов Ю.М., Ковтунович Н.Л., Рибачок Н.П. та Ярошенко Ф.О., які працювали над питанням реформування податкової системи України.

Розділ 1. Сутність фіскальної політики

2.1 Структура податкової системи країни

Податкова система - це сукупність податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. У більш широкому розумінні податкова система включає правові основи оподаткування, виконавчо-контролюючі органи, порядок розроблення та законодавчого закріплення формальних правил оподаткування, неформальні правила оподаткування.

Встановлення, розподіл, стягнення і використання податків становлять одну з функцій, які виконує держава. Тому податкова система як елемент господарського механізму відповідає економічному устрою країни, рівню розвитку продуктивних сил, системі державного регулювання економічних процесів.

Податкова система в кожній країні є основою фінансової системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації державної економічної політики.

Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови, такі, як рівень розвитку економіки, внутрішня та зовнішня політика країни, рівень розвитку соціальної сфери, традицій народу, географічне положення країни, кліматичні умови та багато іншого. Тому в світі немає країн з однаковими податковими системами та не існує ідеальної системи.

Податки в руках держави повинні стати основним інструментом державного регулювання економіки, формування доходів бюджету, стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження росту цін та інфляції.

В Україні вперше спроба побудувати податкову систему відповідно до класичних засад була здійснена з прийняттям Закону України «Про систему оподаткування», який визначив базові принципи системи оподаткування. До них належать: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, обов'язковість, рівнозначність і пропорційність, рівність, соціальна справедливість, економічна обґрунтованість, рівномірність сплати, компетенція, єдиний підхід, доступність.[16]

Податкову систему України складають загальнодержавні та місцеві податки, збори і обов'язкові платежі.

Загальнодержавні податки. Збори та обов'язкові платежі встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України, а порядок їх зарахування до бюджету певного рівня визначається відповідно до чинного податкового законодавства та Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний бюджетний рік.

До загальнообов'язкових податків, зборів та обов'язкових платежів відносять:

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок на прибуток підприємств;

податок з доходів фізичних осіб;

мито;

державне мито;

податок на нерухоме майно (нерухомість);

плата (податок) за землю;

фіксований сільськогосподарський податок;

єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва;

рентні платежі;

податок з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів;

податок на промисел;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього природного середовища;

збір на обов'язкове державне соціальне страхування;

збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збір до Державного інноваційного фонду;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон.

До місцевих податків та зборів в Україні належать:

податок з реклами;

комунальний податок;

збір за придбання автотранспорту;

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

курортний збір;

збір за участь у бігах на іподромі;

збір за виграш на бігах на іподромі;

збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

збір за право використання місцевої символіки;

збір за право проведення кіно- і телезйомок;

збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

збір з власників собак.

Місцеві податки та збори, механізм їх справляння та порядок сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

Суми цих податків та зборів зараховуються до місцевих бюджетів.[17]

Динаміка та структура податкових надходжень до Державного бюджету України в 2005 - 2010 роках.

Протягом останніх десяти років функціонування української бюджетно-податкової системи в загальних обсягах доходів державного бюджету країни більш ніж п'ятдесят відсотків належить саме податковим надходженням бюджету. З кожним роком їх питома вага в загальній сумі бюджетних надходжень зростає, що свідчить про значну залежність нашої країни від суми податків, яка буде мобілізована як на загальнонаціональному рівні, так і на рівні місцевого самоврядування.

Відповідно до бюджетної класифікації всі доходи бюджету можуть бути згруповані залежно від джерел і форм власності платників податків до п'яти основних груп:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) офіційні трансферти;

5) цільові фонди.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.[32]

Інформаційною базою цього аналізу було обрано показники Зведеного бюджету України в період з 2005 по 2010 рр.

Згідно зі статтею 6 (Глава 2 «Бюджетна система України та її принципи», Розділ 1 «Бюджетна система України та основи бюджетного процесу»), Зведений бюджет України є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави [8].

Наприклад, структура надходжень за основними податками (податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб) Зведеного бюджету України в період з 2005 по 2010 рік представлено в табл. 3-4.

податковий система фіскальний політика

Таблиця 3 - Структура планових надходжень за основними податками Зведеного бюджету України в 2005-2007 рр., грн.

Таблиця 4 - Структура планових надходжень за основними податками Зведеного бюджету України в 2008-2010 рр., грн.

Неважко помітити, що обсяги фактичних надходжень до Зведеного бюджету істотно відрізняються від планових. Податок на додану вартість, згідно з табл.4, у 2009 та 2010 роках збирався лише відповідно на 86,64 % і 85,83 % запланованих обсягів.

З 2005 по 2008 рік в Україні спостерігалася тенденція збільшення не лише загальних сум податкових надходжень податку на додану вартість, але й частки цього податку у структурі податкової системи.

Найбільша сума надходжень податку на додану вартість спостерігалася у 2008 році - 92 082 618 591,21 грн. У 2008 році частка податку на додану вартість у загальній структурі основних податків зросла до 31 відсотка.

В 2009-2010 роках спостерігається спад рівня податкових надходжень за цим податком, що певним чином пов'язано із скороченням обсягів внутрішнього споживання товарів та послуг та як результат зменшенням сум податку на додану вартість, які надходять до Зведеного бюджету країни. Але тенденція зменшення сум податкових надходжень податку на додану вартість зумовлена не лише скороченням обсягів внутрішнього споживання товарів та послуг.

Податок на прибуток підприємств у 2009 та 2010 роках збирався відповідно на 76,92% і 92,39% запланованих обсягів.

У динаміці цього податку також можна виділити дві тенденції - тенденцію зростання сум надходжень цього податку у 2002-2008 роках, тенденцію падіння після 2008 року, коли спостерігалася найбільша сума надходжень податку на прибуток підприємств - 47 856 819 450,11 грн. Позитивна динаміка надходжень податку на прибуток підприємств протягом 4 років до 2008 року включно можна пояснити загальним підвищенням рівня ділової активності в країні.

В 2009-2010 роках спостерігається спад рівня податкових надходжень за цим податком, що може бути викликано загостренням соціально-економічної нестабільності в країні, та, як результат, значним відсотком ухилень від сплати податкових зобов'язань.

Податок з доходів фізичних осіб у 2009 та 2010 роках збирався відповідно на 96,51% і 86,72%запланованих обсягів.

Податок з доходів фізичних осіб також характеризується позитивною динамікою в період з 2005 по 2008 рік включно, але найбільша сума надходжень за цим податком спостерігалася у 2009 році - 45 895 759 401,72 грн. Тенденція зростання загальних сум надходжень податку з доходів фізичних осіб пояснюється передусім зростанням номінальних доходів фізичних осіб. [29]

Скориставшись даними, які надаються Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, стосовно обсягів виконання державного бюджету країни в період з 2005 року та за 2010 рік, в рамках даного дослідження було проведено аналіз даних стосовно обсягів податкових надходжень, що викладено в наступній таблиці 5.

Отже, на базі зазначеної інформації, було складено табл. 5, в якій представлені обсяги податкових надходжень, загальні обсяги доходів державного бюджету та питома вага податкових надходжень в загальному обсязі доходів бюджету в період з 2005 по 2010 рр.

Таблиця 5 - Динаміка обсягів податкових надходжень до державного бюджету України в період з 2005 по 2009 рр.

Дані табл. 5 свідчать про відносно стабільну питому вагу податкових надходжень в загальному обсягу доходів бюджету за ці шість років, яка в середньому становить 70%.

В загальному обсягу доходів бюджету країни, а також в ВВП, вага всіх податків коливається від 20 % у США до 60 % у Швеції. В країнах з розвинутою економікою податки - це 80-90 % всіх доходів держави. Іншим джерелом доходів розвинутих країн можуть бути прибуток державних підприємств, позики та емісія.

Як правило, в розвинутих країнах серед усіх податків, з яких складається загальна сума податкових надходжень доходів бюджету країни, найбільшу частину займають прямі податки (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств). Це явище обумовлено тим, що в розвинутих країнах дуже високий рівень доходів громадян, невелика кількість збиткових підприємств, високий рівень ділової активності.

В українській бюджетно-податковій системі переважно використовуються непрямі податки (податок на додану вартість, акцизи), що підтверджує той факт, що Україна є країною, яка тільки розвивається.

Таким чином, для української бюджетно-податкової системи характерною є перевага податкових надходжень в доходній частині державного бюджету країни. З одного боку, ця перевага в своєму кількісному визначенні свідчить про високий рівень залежності доходної частини бюджету країни від податків, що також є характерним для такої, наприклад, розвинутої країни з соціально-орієнтованою економікою, як Швеція, з іншого боку, якісна структура податкових надходжень доходів державного бюджету знову і знову підтверджує факти падіння реальних доходів підприємств, зростання кількості збиткових підприємств, недосконалості податкового законодавства, низького рівня доходів громадян. [32]

2.2 Податкова політика України

Звичайно, ефективність регулятивного впливу на економічні процеси за допомогою податкових важелів значною мірою залежить від податкової політики, яку проводить держава.

Податкова політика держави - це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справлення податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Зміст і цілі цієї податкової політики можуть змінюватися залежно від об'єктивних та суб'єктивних факторів та обумовлені соціально-політичним ладом суспільства. Виділяють фіскальну та економічну цілі податкової політики.

Залежно від механізмів реалізації податкову політику держави поділяють на два типи - дискреційну і недискреційну, а залежно від величини податкового тиску на виробників і споживачів ВВП її поділяють на три типи - стягування максимальних податків, помірну і високого рівня податкових стягувань з одночасним поверненням сплачених платежів через систему соціальних пільг та субсидій.

Податкова політика держави включає такі обов'язкові заходи:

розробка стратегії та відповідної теорії розвитку податкової системи з проведення всіх необхідних наукових розрахунків;

визначення напрямів, принципів та порядку оподаткування;

розробка заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей в економічній, політичній та соціальній сферах розвитку держави.

При виборі певної податкової політики визначають відповідні податкові системи, кожна з яких має задовольняти інтереси держави та її громадян на відповідних етапах становлення та розвитку економіки країни. З метою задоволення інтересів держави та підтримання вітчизняного товаровиробника використовують певний вид податкових ставок та податкових пільг.

Для податкової політики України сьогодні характерні такі форми податкових пільг:

встановлення неоподаткованого мінімуму;

вилучення визначених складових об'єкта оподаткування;

зменшення податкових ставок;

звільнення від оподаткування певних категорій населення;

використання податкових кредитів.

Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює зміни в структурі виробництва, впливає на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави, недопущення росту дефіциту бюджету, а також забезпечує регулювання інфляційних процесів, стабілізацію фінансового стану держави та збалансованість бюджету.

Сьогодні для економіки України не існує альтернативного та на стільки ж ефективного джерела поповнення державного бюджету, як податкове. На шляху пошуку такого джерела стоять наступні проблеми:

наявність значного державного боргу, що складається із внутрішньої, зовнішньої заборгованості держави та величини кредиторської заборгованості бюджетних установ;

дефіцит бюджету, який нині набув латентного характеру;

великі обсяги загальнодержавного споживання, здійснити значні обмеження якого у найближчий час не можливо.

Тому перед податковою політикою України має стояти стратегічне питання забезпечення органічного поєднання нерозривних завдань: зростання добробуту громадян та стійкого росту економіки країни.

Важкий фінансовий стан економіки України на даному етапі розвитку проявляється у порівняно високому рівні бюджетного дефіциту та низькій нормі покриття бюджетних витрат.[20]

Вироблення нової політики витрат передбачає формування власної бюджетної бази місцевих бюджетів і на цій основі істотне розширення самостійності у питанні використання цих коштів.

За останні роки, у зв'язку зі зниженням частки державного сектора в економіці і скороченням втручання держави в економіку, податкова політика разом із виконанням регулюючих функцій є одним із засобів забезпечення скорочення дефіциту бюджету. За умов становлення ринкової економіки ця мета досягається шляхом розширення податкової бази і скорочення державних витрат на базі цілеспрямованого зниження податків, а не посиленням податкового навантаження на суб'єкти господарської діяльності та фізичних осіб.

Метою державної податкової політики мають стати розвиток ринкової інфраструктури, подолання спаду виробництва, стабілізація економіки, стимулювання пріоритетних сфер діяльності і структурних зрушень.

Методи податкової політики виявилися досить високоефективними при розв'язанні соціально-економічних проблем, таких, як забезпечення мінімального рівня доходів не нижче прожиткового мінімуму через визначення відповідного неоподаткованого мінімуму, встановлення системи податкових пільг для малозабезпечених верств населення.

На сьогодні важливе значення має узгодженість податкової системи з грошовими та кредитними важелями економічної політики. Забезпечення доходів бюджету - лише одне з завдань податкової системи. Вирішуючи його, система податків не повинна при цьому паралізувати процеси накопичення й зростання виробництва, порушувати соціальну справедливість, створювати деформації і перекоси в структурі народного господарства, гальмувати ринкові перетворення. [25]

Розділ 3. Напрями реформування податкової системи в Україні