Формування та напрямки використання державного бюджету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему

«Формування та напрямки використання державного бюджету»

План

Вступ

Розділ 1. Поняття державного бюджету та його роль

1.1 Визначення терміну «бюджет» та його витоки

1.2 Поняття державного бюджету та його типи

Розділ 2. Джерела формування бюджету

2.1 Поняття бюджетних доходів, їх структура та види

ВСТУП

Державні фінанси є основою економічного життя держави, зростання матеріального добробуту населення. Більша частина державних фінансових ресурсів зосереджується в бюджетах різних рівнів, які створюють бюджетну систему держави.

Бюджет відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. У бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини. Бюджетна система є важливим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетний процес залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Перед різними гілками влади нашої держави поставлено завдання щодо суттєвого підвищення рівня життя населення нашої держави. Виконання цього завдання багато в чому залежить від наявності грошових ресурсів, які є в розпорядженні держави, а зокрема коштів державного бюджету України. Тому першочергове значення і особливу актуальність в сучасних умовах господарювання має розгляд питання доходів і витрат державного бюджету України, їх оцінка за останні роки.

У країнах з розвиненою ринковою системою нині сформувалися досить ефективні моделі функціонування бюджетної системи. Водночас, процеси, які сьогодні відбуваються в Україні, мають свої особливості й потребують вивчення досягнень та досвіду світової фінансової науки та пошуку шляхів ефективного використання такої практики. Нині в Україні у сфері бюджету концентруються найгостріші проблеми економічного й соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і державний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх витрачання. Досліджуючи цю проблему я визначаю метою дослідження вивчення теоретичних засад формування державного бюджету України для розуміння причин такої ситуації в Україні та виявлення способів розв'язання цієї проблеми, адже вірне складання бюджету країни, науково обґрунтований розподіл доходів, видатків бюджету - є однією з умов ефективної державної політики та економічного добробуту населення.

Об'єктом дослідження є державний бюджет України. Предмет дослідження - економічні відносини, що виникають з приводу формування та використання централізованого фонду коштів на державному та на місцевому рівні.

Дослідженям даної теми займалися: Азаров М.Я., Бескид Й.М., Буковинський С.А., Булгакова С.О., Варналій 3.С, Басилик О.Д., Гайдуцький П.І., Гальчинський А.С, Гесць В.М., Германчук П.В., Єрохін С.А., Єрмошенко М,М., Ефіменко Т.І., Єпіфанов А.О., Кудряшов В., Копилов В.О., Ковальчук Т.Т., Луніна І.О., Міщенко В.І., Мітюков І.О., Найденов В.С, Науменкова С.В., Огонь Ц.Г., Опарін В., Павлюк К,В., Панченко Е.Г., Пинзеник В.М., Полозенко Д. В., Порошенко П.О., Пахомов Ю.М., Родіонова І.Ф,, Романенко О., Сало І.В., Супрун Л.П., Соскін О.Г, Турчинов О.В., Тигіпко С.Л., Черняк В.К., Чумаченко М.Г., Черевань В.П., Федосов В.М., Юрій С.I., Шевчук В.Я., Щербань В.П. та інші.

Розділ 1. Поняття державного бюджету та його роль у розвитку суспільства

1.1 Визначення терміну “бюджет” та його витоки

На сьогоднішній день під терміном “бюджет” розуміють кілька понять. Крім того налічується близько п'ятидесяти похідних значень терміну “бюджет”. Через таку багатозначність цього терміну, слід звернутись до його витоків.

Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіряний мішок). З нього надалі утворилось англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й у французьку мову.

У Франції тривалий час цей термін не вживали. Так, в усіх трьох томах книги "Управління фінансами" Неккера, опублікованих у 1784 р., він жодного разу не згадується. У книзі міністра фінансів де Раммеля "Фінанси Франції" цей термін також не вживається. У доповіді Трибунату на 11-му році Республіки Ж.-Б. Сей говорив: "Бюджет -- варварське слово, навіть в англійській мові його первісне значення перекручено, і тому ми маємо замінити його своїми іменами -- рівновага між державними потребами і коштами". Маркіз Одіфре один із розділів своєї шеститомної книги "Фінансова система Франції" називає "Бюджет", проте визначення цього терміна не дає. Це стосується і статті Павла Буато у "Фінансовому словнику": незважаючи на загальний заголовок "Бюджет" і підзаголовок "визначення", тлумачення поняття, про яке йде мова, у статті немає /15, C.1-4/.

Слід зазначити, що походження цього терміна можна простежити і за своєрідною історичною процедурою: коли в Англії палата громад у XVI--XVII ст. затверджувала субсидії королю, перед закінченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в якому були папери з відповідним законопроектом. Це називалось "відкриттям бюджету", пізніше назву портфеля (шкіряна сумка) було перенесено на цей законопроект. З кінця XVII ст. в Англії законопроект, який включав план доходів і видатків і який мав затверджуватись парламентом дістав назву "бюджет".

У літературних джерелах на початку XIX ст. чіткого визначення терміну "бюджет", попри існування цього явища на практиці, не було.

Але, як відзначив Ж.-Б. Сей, "часте вживання будь-якої формальності примушує знайти для неї короткий вислів".

Словник Французької академії вже супроводжує термін "бюджет" таким тлумаченням: "Бюджет -- слово, яке запозичене з англійської мови, використовується в адміністративному житті для позначення щорічної відомості передбачуваних витрат і сум, або доходів, передбачених для покриття цих витрат". Словник Літтре також визначає "бюджет" як "щорічно визначену відомість державних надходжень та витрат". При цьому як епіграф він подає вірші Віктора Гюго: "Бюджет -- чудовисько велике, риба дивна, гачки якій з усіх сторін кидають". Поль Леруа-Больє в "Трактаті про фінансову науку" відзначає: "Бюджет є відомість, яка включає передбачення доходів та витрат протягом визначеного часу; це таблиця, яка обчислює та порівнює надходження, що мають надійти, з витратами, які необхідно здійснити". У Кодексі державної звітності поняттям "бюджет" визначається так: "Бюджет є акт, який передбачає і дозволяє щорічні надходження і витрати держави або інші повинності, які підпорядковуються законам, тим же правилам" (Ст. 5 декрету від 31.05.1862 р.).

Отже, протягом XIX ст. відбулося оформлення терміна "бюджет" у відносно зрозуміле поняття.

Рене Штурм відзначає, що "офіційні акти могли використовувати термін "бюджет" тільки на початку XIX ст.", а професор М. І. Боголєпов підтверджує, що "держбюджет у сучасних його формах не бере початок пізніше, ніж перші десятиріччя XIX ст."/3, C.5/.

Протягом XX ст. тлумачення цього поняття стали чіткішими та всеохоплюючими. Так, Ф. Нітті підкреслює, що "в бюджеті повинні бути показані всі доходи і всі витрати без усіляких приховувань або таємничих визначень"/9, C.563/.

Одним із перших планову природу бюджету відзначив німецький фінансист Шанц. Вагомий вклад у фінансову науку, в тому числі і з бюджетних питань, внесли російські й радянські вчені І. X. Озеров, С. Ю. Вітте, М. І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф. О. Меньков, М. І. Фрідман. Так, у Д. Боголєпова знаходимо: "У сфері державного господарства під бюджетом розуміємо передусім сукупність доходів і витрат протягом певного періоду, по-друге, визначений у цифрах план ведення державного господарства, установлений на прийдешній бюджетний період, І закон, згідно з яким стягуються доходи і здійснюються витрати"/2,C.53/.

Наприкінці XX ст. у перекладених зарубіжних посібниках знаходимо визначення С. Фішера: бюджет -- це "детальний опис витрат, а також фінансових планів окремих людей, компаній або урядів"/13, C.513/.

Помітний внесок у розбудову бюджетних питань зробили також і українські вчені. Серед тих, чиї праці виходили наприкінці XIX -- на початку XX ст., слід назвати М. І. Туган-Барановського, І. І. Янжула, М. Яснопольського, М. X Бунгше, М. М. Олексієнко, І. Мирнікова, X. Лебедя-Юрчика.

Серед сучасних учених, які плідно досліджують бюджетну проблематику, -- Й. Бескид, С. Буковинський, С. Булгакова, О. Василик, 3. Васильченко, В. Геєць, М. Деркач, Л. Єрмошенко, М. Єрмошенко, А. Єпіфанов, В. Кравченко, В. Краснова, І. Лукінов, І. Лунін, У. Огонь, В. Опарін, М. Пабат, К. Павлюк, Д. Полозенко, І. Сало, С. Слухай, Т. Токарева, В. Федосов, О. Чернявський, М. Чумаченко, С. Юрій та ін.

Так, відомі вчені в галузі фінансів професори О. Д. Василик та В. М. Федосов зазначають: "Державний бюджет України -- централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України" . "Державний бюджет виражає фінансові відносини, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави".

В офіційних документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення: "Бюджет -- план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду".

Звернемося до словників, зокрема до "Словника іншомовних слів": "Бюджет (англ. budget, букв. -- торба, гаманець) -- 1) затверджений у законодавчому порядку розпис, кошторис грошових доходів і видатків держави, міста, які передбачається одержати і витратити у майбутньому; 2) план доходів і видатків особи, сім'ї на певний період".

Отже, можемо зробити висновок, що в сучасних умовах термін "бюджет" охоплює широкий спектр понять.

1.2 Поняття державного бюджету та його типи

Найпоширенішим в економічній літературі є визначення державного бюджету як централізованого фонду коштів, що знаходяться у розпорядженні уряду країни з метою фінансування державного апарату, збройних сил, виконання необхідних соціально-економічних функцій.

Прообраз сучасного бюджету міг з'явитися тільки за умови появи засад сучасної демократії, відтоді як держава перестала підкорятися фактично одноосібній владі правителя. Як стверджував професор І.Х. Озеров, саме "необмежена фінансова влада монарха, яка часто була спокусою до визнання ним державних грошей як власних, стала основним поштовхом до прийняття перших законодавчих актів, котрі мали розмежувати гроші короля і гроші державної казни". В епоху феодалізму ще не існувало жодного фінансового документа, який би об'єднував доходи і витрати держави, -- під кожні витрати відшукувалися і закріплювалися відповідні доходи, отже, формування бюджету як централізованого фонду можна пов'язати з розвитком капіталізму.

У різних країнах розвиток державного бюджету як явища не був повністю однаковим -- економічні традиції, політичні реформи накладали свій відбиток на бюджетний устрій. Нині вчені розрізняють унітарний, федеративний та змішаний види бюджетного устрою. Незалежно від цього виділяють два умовних типи побудови центрального бюджету країни -- британський і франко-іспанський. Відповідно до кожного з них бюджетний процес має свої особливості.

Британський тип передбачає поділ центрального бюджетного фонду на частини. Державний бюджет Великобританії складається з центрального бюджету і національного фонду запозичень, а державний бюджет США -- з федерального бюджету і трастових фондів. У свою чергу, центральні бюджети цих країн із правової точки зору являють собою пакет нормативних документів, кожен із яких окремо затверджений парламентом і підписаний головою уряду. Одні з них стосуються тих видатків, обсяг яких є традиційним при плануванні бюджету на наступний рік. Вони підкріплюються такою ж традиційною сумою стабільних доходів бюджету (при цьому не йдеться про цільове використання доходів бюджету). Бюджетна практика США передбачає так званий "нульовий метод оцінки кошторисів". Його суть полягає у тому, що кожного разу бюджет складається без урахування витрат минулого року. Кожна стаття видатків дістає нове обґрунтування, виходячи з нових чинників і умов. Пакет бюджетних документів інколи містить "вбудовані" закони, які стосуються доходів бюджету (зокрема податків), що затверджують механізм сплати, який забезпечує передбачений на наступний рік обсяг надходжень до бюджету. Як видно з назви, родоначальницею такого типу центрального бюджету стала Великобританія.

Для французького, або франко-іспанського, типу побудови центрального бюджету характерним є прийняття й виконання одного (загального) закону про державний бюджет, який парламент розглядає, обговорює і затверджує в цілому, а також наявність позабюджетних коштів, котрі є державними, але не входять до складу державного бюджету. У Франції існує центральний бюджет, приєднані бюджети різних державних організацій (переважно державних природних монополій) та спеціальні рахунки казначейства. Схожу побудову державного бюджету обрала для себе і Україна.

Найпоширенішим в економічній літературі є визначення державного бюджету як централізованого фонду коштів, що знаходяться у розпорядженні уряду країни з метою фінансування державного апарату, збройних сил, виконання необхідних соціально-економічних функцій.

Державний бюджет, як економічна категорія - це передусім система фінансових відносин між державою та суб'єктами господарювання та населенням з приводу розподілу і перерозподілу ВВП між регіонами держави, галузями економіки, виходячи із стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. А так як в кризових умовах ринковий механізм мало ефективний, то держава має розширювати своє втручання в процес перерозподілу фінансів.

Економічна природа бюджету проявляється в тому, що за його допомогою держава надає суспільству блага і послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо. Надання населенню суспільних благ є однією з функцій держави, фінансування яких здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів. Бюджет є важливим засобом здійснення відтворювального процесу. За його допомогою створюються умови для реалізації різних програм, наприклад соціальної.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України. Напрями бюджетної політики на кожний рік затверджуються Верховною Радою України у формі бюджетної резолюції, де закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності.

Щорічно окремим Законом “Про Державний бюджет на ___ рік ” затверджуються доходи та видатки Держбюджету, обсяги повернення та надання кредитів, граничний розмір дефіциту,установлюється оборотний залишок бюджетних коштів на рік.

Починаючи з 2000 року, державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд, що має забезпечити прозору та реальну систему оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.

Доходи загального фонду державного бюджету (загальні доходи) призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду державного бюджету (спеціальні доходи) включають доходи, призначені на конкретну мету.

До доходів загального фонду державного бюджету зараховуються у повному обсязі:

· податок на додану вартість;

· акцизний збір;

· ввізне мито; митні збори;

· платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

· збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

· платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

· плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім тих, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад та місцевими органами виконавчої влади;

· державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

· адміністративні штрафи та інші грошові стягнення,

· кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду.

· податок на прибуток підприємств;

· суми перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах;

· частину надходжень, визначену законом про державний бюджет, від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, до розмежування земель державної та комунальної власності;

· кошти, що надійдуть у рахунок сплати реструктуризовано податкової заборгованості;

· надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;

· дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності, крім підприємств паливно-енергетичного комплексу;

· рентна плата за нафту, що видобувається в Україні;

· збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України;

· єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

· збір за використання радіочастотного ресурсу;

· плата за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою;

· інші доходи, що зараховуються до загального фонду державного бюджету в розмірах, встановлених законодавством.

До доходів спеціального фонду державного бюджету належать:

частина податку на прибуток підприємств, визначена відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

-- збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

-- надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

-- відсотки за користування державним пільговим кредитом, наданим індивідуальним сільським забудовникам;

-- відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла;

-- надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової й спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань і правоохоронних органів;

-- рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні;

-- відрахування від плати за транзит природного газу через територію України;

-- надходження до страхового фонду безпеки авіації;

-- власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України (в тому числі надходження від платних послуг, що надаються бюджетними установами, кошти на виконання окремих доручень, благодійні внески);

-- збори на обов'язкове пенсійне страхування;

-- надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

-- надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях;

-- надходження до Фонду України соціального захисту інвалідів;

-- збір за забруднення навколишнього природного середовища до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

-- платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладеної міжурядової угоди;

-- кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

-- кошти, що надійдуть у рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

-- дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) підприємств і господарських товариств паливно-енергетичного комплексу, які є у державній власності;

-- зарубіжні гранти;

-- інші надходження, що зараховуються до спеціального фонду державного бюджету згідно із законодавством.

бюджет економічний фінансовий ресурс

Розділ 2. Джерела формування бюджету

2.1 Поняття бюджетних доходів, їх структура та види

Доходи Державного бюджету -- це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету -- від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні -- державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.

Головним джерелом доходів бюджету є валовий внутрішній продукт (ВВП) країни. Зростання ВВП призводить до зміцнення та стабілізації економіки, розширення виробництва, збільшення зайнятості, підвищення життєвого рівня народу, заробітної плати працівників, прибутків підприємств та організацій, купівельної спроможності населення, а отже, до збільшення податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів, до поповнення їх доходної частини. Разом з тим зниження номінального обсягу ВВП та зростання інфляції призводить до номінального зменшення надходжень до бюджету.

Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу ВВП і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу.

Розмаїття видів доходів відображається завдяки бюджетній класифікації, яка здійснюється з метою проведення необхідного аналізу в розрізі доходів та забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Бюджетним кодексом України встановлений такий склад доходів бюджету:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) офіційні трансферти.

5) цільові фонди

До податкових надходжень належать обов'язкові платежі, передбачені податковим законодавством України. Вони віддзеркалюють фінансові відносини між державою і платниками з метою створення централізованого фонду коштів, що перебувають у розпорядженні держави. У Конституції України (ст. 67) закріплено обов'язок кожного громадянина сплачувати податки й збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та визначено, що система оподаткування встановлюється виключно шляхом прийняття відповідних законів. Податкові надходження в Державний бюджет Україні поділяються на 6 груп:

1) податок на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

2) податки на власність;

3) внутрішні податки на товари та послуги;

4) збори за спеціальне використання природних ресурсів;

5) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

6) інші податки.

Неподатковими надходженнями визнаються: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; надходження від штрафів та фінансових санкцій; доходи від некомерційного та побічного продажу; інші неподаткові платежі.

Доходи від операцій з капіталом -- це доходи бюджету, що мобілізуються неподатковим методом. Вони включають три групи надходжень:надходження від продажу основного капіталу; надходження від реалізації державних запасів товарів; надходження від продажу землі і нематеріальних активів.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та без повторній основі.

Склад доходів Державного бюджету включає доходи , які отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а також за послуги, шо надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств. До складу доходів Державного бюджету України також входять: гранти і дарунки у вартісному виразі та міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

Размещено на Allbest.ru