Характеристика фінансових послуг у сфері інфраструктурного забезпечення господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПВНЗ «Європейський університет»

Житомирська філія

Кафедра «Фінанси»

Контрольна робота

З дисципліни «Фінансовий ринок»

на тему «Характеристика фінансових послуг у сфері інфраструктурного забезпечення господарської діяльності»

Виконала:

студентка V курсу

групи ФБ - 08

факультету економіки та менеджменту

Науковий керівник

Іванов В М

Житомир - 2011

Зміст

Вступ

І. Характеристика фінансових послуг у сфері інфраструктурного забезпечення господарської діяльності

1.1 Фінансові послуги: поняття та значення

1.2 Перелік фінансових послуг

1.3 Посередники на ринку фінансових послуг

1.4 Державне регулювання ринку фінансових послуг Україні

ІІ. Практичні задачі

2.1 Задача 1

2.2 Задача 2

2.3 Задача 3

Висновок

Додатки

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Додаток 6

Список використаної літератури

Вступ

Появі і розвитку ринку послуг історично передував розвиток світового ринку товарів. Збільшення об'ємів зовнішньої торгівлі, серйозна конкуренція товаровиробників призвели до появи нецінової конкуренції, що супроводжувалася продажем товарів із наданням певних послуг, таких як транспортування, фрахт, страхування, банківські і фінансові послуги. Дещо пізніше ці послуги стали відокремлюватися, а пізніше сформувалися у самостійний ринок - ринок фінансових послуг, який розширювався за рахунок залучення до нього нових послуг у сфері інвестицій, страхування, банківської діяльності, фондового ринку, лізингу, фінансового кредиту.

В сучасній економіці фінансові послуги складають великий і зростаючий сектор у всіх розвинених економіках і таких, що розвиваються. Темпи зростання цього сектора особливо високі в тих економіках, які зазнають стрімкої модернізації. Торгівля фінансовими послугами також зростає швидкими темпами внаслідок комбінації нових і зростаючих ринків у країнах, що розвиваються та з перехідною економікою, лібералізації фінансів і торгівлі, використання нових фінансових інструментів і стрімких технологічних змін.

Процеси розвитку фінансових послуг торкнувся й економіки України, спричинивши активний розвиток торгової і фінансової інфраструктури країни.

Взаємні відносини між підприємцями, найманими працівниками, споживачами вимагали виникнення проміжних форм, опосередковуючих встановлення цих відносин і тим самим допомагаючи суб'єктам реалізувати свої ділові інтереси. Як відповідь на потреби економічних агентів у формуванні фінансових ресурсів, їх найбільш ефективному інвестуванні та цілеспрямованому використанні стало створення національного ринку фінансових послуг.

Фінансові послуги в Україні на сьогоднішній день - є основою сучасної економіки.

Мета контрольної роботи: розглянути та проаналізувати ринок фінансових послуг у сфері інфраструктурного забезпечення господарської діяльності.

Використана література: Закон України «Про страхування», «Про інститути спільного інвестування», «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про кредитні спілки», «Про недержавне пенсійне забезпечення»; Положення «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» та література Горбач Л. М. Каун О. Б. «Ринок фінансових послуг», Загородній А. Г., Вознюк Г. Л. «Фінансово-економічний словник», Науменко С. «Ринок фінансових послуг: основні тенденції розвитку», Петоров Д «Розвиток фінансового посередництва - шлях до вдосконалення інвестиційної політики», Правила користування платіжними картками АППБ «РайффайзенБанкАваль», Співак Л. «Фінансові послуги: економічна сутність і роль в економіці».

Структура контрольної роботи: контрольна робота складається з: вступу, 1-го теоретичного розділу ( має 4 підрозділи), 2-го розділу (розв'язок 3-х задач), висновку, 6 додатків, список використаної літератури.

І. Характеристика фінансових послуг у сфері інфраструктурного забезпечення господарської діяльності

1.1 Фінансові послуги: поняття та значення

Правова основа функціонування ринку фінансових послуг визначена Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,прийнятим Верховна Рада України 7 червня 2001 року. Цей закон визначає поняття, принципи, систему фінансових операцій, державного нагляду і захисту інтересів учасників фінансових операцій.

Послуга - це зміна в стані інституціональної одиниці, що відбулася в результаті дій і на основі взаємної угоди з іншою інституціональної одиниці.

До інституційних одиниць включають: фінансові і не фінансові корпорації, органи державного управління, домашні господарства (всі представленні в економіці фізичні особи).

Послуги - підприємницька діяльність, що, на відміну від виробництва продукції, полягає у постачанні на ринок таких цінностей, які не мають матеріального характеру.

Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Схематично структуру та схему реалізації показано в додатку 1. Отже, фінансову послугу реалізують через здійснення фінансових і допоміжних операцій, які сукупно набувають споживчої вартості і задовольняють потреби споживача. Такі послуги є специфічним (фінансовим) товаром, що має ціну та певні об'єктивні характеристики. Кожна з них здебільшого охоплює декілька фінансових операцій і допоміжних послуг з не фінансовими активами (наприклад, інформаційні та контрольні операції, транспортування та охорона під час надання такої фінансової послуги, як інкасація готівки), а також супутніх послуг, які надають аудиторські та консалтингові фірми, фірми з оцінки майна, юридичні та інші установи з метою поліпшення ліквідності та якості. Проте, окремі фінансові послуги можуть мати тільки одну фінансову операцію.

Для того, щоб надати фінансову послуги споживачам, необхідною умовою є існування ринку фінансових послуг.

Ринок послуг - певна сукупність економічних відносин з приводу надання, споживання і купівлі-продажу послуг.

Ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

За економічною сутністю ринок фінансових послуг - економічні відносини, що виникають між учасниками ринку фінансових послуг з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

Учасники ринків фінансових послуг - юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

На ринку фінансових послуг здійснюється як пряме так і непряме фінансування, яке передбачає участь фінансових посередників:

пряме - інвестори які беруть безпосередню участь в інвестиційному процесі, підвищуючи для себе ризик пов'язаний з інвестуванням коштів;

непряме - значну роль в інвестиційному процесі беруть посередники, які зменшують ризики і витрати, пов'язанні з інвестуванням коштів.

На схемі 2 ( див. додаток 2) відображена схема взаємодії фінансових посередників і економічних суб'єктів при розподілі коштів через систему ринку фінансових послуг.

Фінансові посередники виконують такі функції:

Ш сприяє зменшенню вартості операцій при одночасному зростанні їхньої кількості;

Ш об'єднує заощадження свої клієнтів для здійснення великих інвестицій на первинному ринку;

Ш трансформує термін цінного паперу в різні терміни погашення попередніх зобов'язань;

Ш диверсифікує ризик, що досить важко зробити окремим власникам заощаджень самостійно.

Як свідчить практика, роль фінансових посередників дуже важлива. Їхня діяльність вигідна і для тих хто хоче заощадити так і для позичальників:

Ш відпадає потреба в пошуках клієнта;

Ш знижують ризик неповернення позики або неефективних капіталовкладень;

Ш знижують сумарні витрати позичальника на отримання позики;

Ш дрібні заощаджувачі отримують можливість брати участь у бізнесі, який дає виші прибутки;

Ш зменшують вартість здійснення фінансових операцій через уніфікацію та спеціалізацію.

Умовою функціонування ринку фінансових послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

З організаційної точки зору ринок фінансових послуг - сукупність фінансових інститутів, що спричиняють рух коштів від власника фінансового ресурсу до їх користувачів під контролем державного регулювання (див. додаток 3).

До фінансових інститутів належать правила, норми фінансового права, фінансові установи, які збирають кошти окремих осіб чи державних органів та інвестують їх.

Об'єктом відносин на фінансовому ринку є фінансові послуги, що надаються юридичним і фізичним особам, які є власниками і користувачами фінансових активів, операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів.

Суб'єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові посередники, держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю.

Структура ринку фінансових послуг подано в додатку 4. Основними об'єктами є банківські, інвестиційні, лізингові, ломбардні, страхові, розрахункові послуги, послуги з обміну валют, надання і реалізації концесій, торгівля цінних паперів.

Суть та значення ринку фінансових послуг в економіці держави найбільше розкривається в його функціях:

Ш фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

Ш знаходження для кожного власника капіталу контрагента угоди та мінімізація витрат на проведення фінансових операцій;

Ш формування ринкових цін на окремі види фінансових послуг.

Ш інформування учасників ринку про рівень витрат, рентабельність, якість фінансових послуг.

Отже, основу ринку послуг складає величезна і швидкозростаюча частина - ринок фінансових послуг де предметом обміну є фінансові послуги, які є результатом діяльності фінансового сектору економіки.

1.2 Перелік фінансових послуг та їх характеристика

Згідно Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» до фінансових послуг відносять:

Ш випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків.

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Дорожній чек - платіжний документ, що використовуються переважно як засіб міжнародних розрахунків нетоварного характеру.

Кліринг - механізм, що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов'язань

Ш довірче управління фінансовими активами - діяльність, що здійснюється за винагороду компанією з управління активами на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інвесторам на праві власності.

Ш діяльність з обміну валют.

Для валютних обмінних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з КМУ.

НБУ може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

Ш залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Ш фінансовий лізинг - догові, відповідно до якого предмет лізингу передається лізингоодержувачу для користування на визначений договором термін і може бути придбаний лізингоодержувачем після закінчення терміну користування у разі сплати визначеної договором терміну користування ним.

В законодавстві України прописані такі форми лізингу:

зворотній лізинг - предмет лізингу купляється у власника для наступної передачі йому в лізинг;

пайовий лізинг - до 80% вартості предмета лізингу фінансується за рахунок кредиту, наданого двома і більше кредиторами;

міжнародний лізинг - беруть участь сторони, що перебувають в різних державах.

Ш надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту

Позика - одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний, податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики:

Кредитний договір

Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під %. Передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Податковий кредит - термінова відстрочка податку, який належить до сплати підприємством у бюджет в календарному році; посередницькі операції та угоди - діяльність підприємств, які виступають у ролі комісіонера у договорі комісії, або повіреного у договорі доручення.

Кредит під цінні папери - кошти, які залучаються юридичною особою-боржником (дебітором)від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій або депозитних сертифікатів.

Ш надання гарантій та поручительств

Гарантія - передбачене Цивільним Кодексом України зобов'язання, згідно з яким юридична чи фізична особа відповідає повністю або частково перед кредиторами у разі невиконання боржником своїх зобов'язань.

Порука - спосіб забезпечення зобов'язань, за якого поручитель бере на себе зобов'язання перед кредитором іншої особи повністю або частково відповідати за виконання цією особою зобов'язань. У разі невиконанням зобов'язань поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники. Поручитель має право вимагати від боржника повернення сплаченої кредиторові суми.

Ш переказ грошей - спосіб перерахування грошей юридичним або фізичним особам один одному через кредитні установи чи підприємства зв'язку.

Здійснюється на підставі платіжного доручення шляхом перерахування грошей з банківського рахунку платника на рахунок одержувача (переказ банківський, а також безпосереднім внесенням готівки переказовідправником для вручення грошей переказоодержувачем.

Ш послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Накопичувальне пенсійне забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Ш торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику.

На ринку цінних паперів можуть здійснюватись такі види професійної діяльності:

торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством;

депозитарна діяльність - діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами;

розрахунково-клірингова діяльність - діяльність з визначення взаємних зобов'язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків за ними;

діяльність з управління цінними паперами - діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду протягом визначеного терміну на підставі відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;

діяльність з управління іпотечним покриттям - діяльність, що здійснюється за винагороду банком чи іншою фінансовою установою згідно з відповідним договором про управління іпотечним покриттям;

діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів - збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників;

діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів - надання послуг, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод щодо цінних паперів та їх похідних на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів.

Ш факторинг - придбання фактор-фірмою у різних осіб права вимоги щодо оплати фінансових зобов'язань.

Факторингова угода передбачає, що підприємств-постачальник поступається фактор-фірмі право отримання платежів від платників за поставленні товари, виконанні роботи чи наданні послуги.

Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг, отримує кошти в розмірі 80-90% від суми боргу, а решту 10-20% від суми боргу фактор-фірма стягує як компенсацію ризику до погашення боргу.

Факторингова операція дає змогу підприємству-продавцеві в короткі терміни рефінансувати дебіторську заборгованість.

За здійснення факторингових операцій постачальник вносить плату, передбаченому договорі. Плата, не перевищує суми плати відсотків за користування кредитом.

Розрізняють такі види факторингових операцій:

за місцем проведення - внутрішні та міжнародні;

за видом боргових зобов'язань - прості та вексельні;

за способом кредитування постачальника - попередня оплата й оплата вимог на певну дату;

за місцем перебування банку (фактор-фірма) - імпортні та експортні;

за участю боржників в угоді - відкриті і закриті (конфіденційні);

за способом розрахунків з постачальниками - з правом та без права регресу.

Факторинг є ризикованим, але високоприбутковим видом діяльності, одним із суттєвих джерел доходів.

1.3 Посередники на ринку фінансових послуг

Посередником з надання фінансових послуг є фінансові установи.

Фінансові установи - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. [4, с. 1].

На схемі 3 (див. додаток 3) відображена схема взаємодії фінансових посередників і економічних суб'єктів при розподілі коштів через систему ринків фінансових послуг.

На ринку фінансових послуг постійно відбуваються процеси акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки. Передача фінансових ресурсів від одних суб'єктів ринку до інших відбувається через різні фінансові інструменти, які для інвесторів є фінансовими активами, а для споживачів інвестицій і є емітентом ринкових активів - зобов'язаннями.

Як вже зазначалося вище до посередників фінансових послуг належать:

Ш банки - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [2, с. 1].

Комерційні банки є постачальниками трьох основних послуг:

· послуги укладання угод;

· портфельні послуги;

· послуги обробки інформації та даних.

Банки в процесі конкуренції з іншими фінансовими установами намагаються розширити свої послуги які поділяються:

· банківське страхування;

· банківські інвестиції;

· фінансування купівлі нерухомості.

Банки відіграють важливу роль у мобілізації і перетворенню в активно діючий капітал тимчасово вільні грошові кошти, заощадження та виконують різні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції.

Ш кредитні спілки - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Ш кредитні спілки є громадськими організаціями, головна мета яких фінансовий та соціальний захист їх членів через залучення особистих заощаджень для взаємного кредитування.

Ш страхові компанії - фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. [1, с. 1].

Страхові компанії відіграють велику роль на фінансовому ринку: забезпечуючи інвесторам страховий захист від багатьох ризиків. Угоди страхування, є основою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів.

Ш установи накопичувального пенсійного забезпечення - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду. [6, с. 2].

Пенсійні фонди створені для забезпечення доходів громадян, що вийшли на пенсію. Акумульовані пенсійним фондами кошти інвестуються в довгострокові цінні папери. 90% активів пенсійних фондів становлять акції та цінні папери з фіксованим доходом серед яких найбільша частка належать корпоративні цінні папери - акції та облігації.

Ш інвестиційні фонди і компанії та інші:

· інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених цим Положенням, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування.

Інвестиційні фонди поділяються:

відкриті - створюються на невизначений термін і здійснюють викуп свої інвестиційних сертифікатів у термін , встановленні інвестиційною декларацією;

Кошти, отримані від учасників, інвестують у цінні папери інших емітентів.

закриті - створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення терміну діяльності інвестиційного фонду.

Кошти, отримані від учасників, інвестують у цінні папери та придбання нерухомого майна, часток і паїв, що належать державі в майні господарських товариств, створенні у процесі приватизації.

· фінансові компанії - створені для надання позик при купівлі на виплат, позик приватним особам та забезпечених (гарантованих) позик фірмам. Такі компанії збільшують свій капітал шляхом випуском акцій та отриманих позик свої інвестиції вони реалізують переважно в кредити.

Вищеназвані фінансові установи здійснюють свою діяльність на первинному ринку цінних паперів.

1.4 Державне регулювання ринку фінансових послуг Україні

фінансовий послуга ринок

Формування сприятливих умов для діяльності фінансових установ на ринку фінансових послуг - одна з основних складових забезпечення соціально-економічної стабільності в суспільстві, а підвищення ефективності роботи регулюючих органів є однією з першочергових завдань для уряду будь-якої країни. Це, у свою чергу, вимагає розгляду їх діяльності через основні елементи механізму державного регулювання ринку (див. додаток 5).

Державне регулювання ринку фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам. [4, с. 2].

Згідно Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг - центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання ринку фінансових послуг є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка працює за колегіальним принципом (див. додаток 6).

У своїй діяльності Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг керується таким нормативно-правовими актами: Закон України «Про іпотечні облігації», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», «Про іпотеку», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», «Про кредитні спілки», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про фінансовий лізинг», «Про страхування»; Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу», Наказ Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України "Про затвердження Вимог до організації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму"; Указ Президента України «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України», «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України».

В Україні питання державного регулювання розвитку ринку фінансових послуг має 2 нюанси: 1) прийняття державою базових законів та нормативно-правових актів; 2) здійснення спеціального нагляду за розвитком відносин надання фінансових послуг відповідно до потреб.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:

Ш ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

Ш нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;

Ш нагляду за діяльністю фінансових установ;

Ш застосування заходів впливу, проведення інших заходів з регулювання ринків фінансових послуг.

Державний нагляд України за діяльністю ринків фінансових послуг дозволяє попередити фінансові збої, які можуть виникнути при недотриманні учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства.

ІІ. Практичні задачі

2.1 Задача 1

Вкладник вніс 2 000 грн., у комерційний банк під 12% річних на 5 років. Розрахувати суму вкладу через 5 років та дохід вкладника, якщо по вкладу нараховуються:

a. прості відсотки;

b. складні відсотки.

Розраховуємо суму відсоткового доходу по вкладу за 5 років:

S - нараховані відсотки.

I - річна процентна ставка;

t - кількість днів нарахування відсотків по привернутому внеску;

K - кількість днів в календарному році (360);

P - первинна сума привернутих в депозит грошових коштів;

S==1200 грн.

Загальний дохід вкладника через 5 років становитиме 3 200 грн. (2000+1200)

Розраховуємо складні відсотки по вкладу:

Sn = P*(1+i)n

Sn - нараховані складні відсотки;

P - первинна сума привернутих в депозит грошових коштів;

(1+i) - складний декурсивний коефіцієнт;

t - період часу інвестувань;

n - число днів функціонування угоди.

Sn = 2 000*(1+0,12)5=2 000*1,76=3520 грн.

Загальний дохід вкладника через 5 років становитиме 3520 грн.

Висновок: з вищенаведених розрахунків можна зробити висновок про те, що вкладнику буде вигідніше внеси на депозит з нарахуванням складних відсотків. Вкладник отримає на 320 грн. (3520-3200) більше ніж при нарахуванні простих відсотків по вкладу.

2.2 Задача 2

У купівлі 1 000 акцій за ціною 10 дол. США інвестор вкладає 5 000 дол. США власних коштів і 5 000 дол. США, позичених під 12% річних. Комісійні брокера - 70 дол. Через 3 міс., коли курс акцій піднімається до 13 дол., інвестор продає акції.

Визначити прибуток інвестора.

Розраховуємо прибуток інвестора

Визначаємо прибуток від продажу акцій:

П = В - І - К - Ккред. - Бком…………………………………..2.2.1

де

В - виручка від продажу;

І - власні інвестиції;

К - позичені кошти;

Ккред. - відсотки за кредитом;

Бком - комісійні брокеру.

Визначаємо відсотки за кредит:

Ккред. = І * % * Д………………………………………………...2.2.2

де

Д - кількість місяців користування кредитом;

% - відсоткова ставка за кредитом.

Ккред. = 5 000 * 12% : 12 * 3 = 150 дол.

Розраховуємо прибуток згідно формули 2.2.1:

П = 13 000 - 5 000 - 5 000 - 150 - 70 = 2 780 дол. США

Висновок: прибуток від проведення спекулятивної угоди з акціями складе: 2 870 дол. США

2.3 Задача 3

Облігація з фіксованим купоном 11%, що сплачується 1 раз на рік, буде погашена 01.12.11 р. за номінальною вартістю 1 000 грн.

Яку суму повинен сплатити інвестор власнику облігацій при купівлі її 05.05.08р., якщо останні купонні виплати відбулися 01.12.07 р., ринкова дохідність подібних облігацій, що перебувають в обігу, становить 12%.

Розв'язок

Для того, щоб визначити ціну продажу облігації на ринку 05.05.08р., коли з моменту останніх купонних виплат минуло 155 днів, а до наступних залишилося 210 днів, необхідно розрахувати теперішню вартість очікуваних грошових потоків:

Отже, купити облігацію можна:

Р*0 = Р0 + І…………………………………………………………..(2.3.3)

970,74 + 46,71 = 1017,45 грн.

Висновок: купити дану облігацію можна за 1 017,45 грн., що компенсує попередньому власнику втрати від володіння облігацією протягом 155 днів без можливості отримати наступні купонні виплати.

Висновок

В розглянутій контрольній роботі було досліджено поняття фінансової послуги та наданий перелік цих послуг, визначили перелік посередників на ринку фінансових послуг, розглянули нормативно-правові акти які регулюють діяльність посередників,надавачів фінансових послуг.

Це дало змогу нам зробити висновок про те, що в Україні спостерігається позитивна тенденція щодо покращення регулювання надавання фінансових послуг: прийнято важливі нормативно-правові акти, які сприяють ефективному розвиткові ринку капіталів. Також проаналізувавши розвиток фінансових послуг можна відокремити найбільші значні передумов формування ринку фінансових послуг в Україні: розвиток альтернативного сектора економіки, формування ринкової інфраструктури, комерціалізація банківської сфери, відміна монополії зовнішньої торгівлі, пільговий порядок оподаткування доходів із цінними паперами.

Головним пріоритетом на майбутнє має стати подальше залучення капіталів та конкурентоспроможності надання фінансових послуг.

Додатки

Додаток 1

Схема 1. Структура фінансової послуги та її реалізація.

Додаток 2

Схема 2. Розподіл фінансових ресурсів через систему ринку фінансових послуг за участю фінансових посередників

Додаток 3

Схема 3. Організаційна система ринку фінансових послуг

Додаток 4

Схема 4. Структура ринку фінансових послуг

Додаток 5

Схема 5. Механізм державного регулювання ринку фінансових послуг

Додаток 6

Схема 6. Структура Державної комісії фінансових послуг

Список використаної літератури

1. Закон України «Про страхування» 85/96-ВР від 07.03.1996 р. /// Верховна Рада України

2. Закон України «Про інститути спільного інвестування» № 2299 - ІІІ від 15.03.2001 /// Верховна Рада України

3. Закон України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664 - ІІІ від 12.07.2001 р. /// Верховна Рада України

4. Закон України «Про кредитні спілки» № 2908 - ІІІ від 20.12.2001р. /// Верховна Рада України

5. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-IV від 09.07.2003 р. /// Верховна Рада України

6. Положення «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» № 55/94 від 19.02.1994р. /// Президент України

7. Горбач Л. М. Каун О. Б. «Ринок фінансових послуг» - К.: Кондор, 2009 436 с.

8. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л. «Фінансово-економічний словник» - К.: Знання, 2007. - 1072 с.

9. Науменко С. «Ринок фінансових послуг: основні тенденції розвитку» Вісник НБУ. - 2002- № 1 - 762 с

10. Петоров Д «Розвиток фінансового посередництва - шлях до вдосконалення інвестиційної політики /// Вісник НБУ - 2002 - № 7 - с.86

11. Правила користування платіжними картками АППБ «Аваль»//aval.ua

12. Співак Л. «Фінансові послуги: економічна сутність і роль в економіці Вісник НБУ - 2002 - № 2 - с 47-48

Размещено на Allbest.ru