Грошова система України та грошовий обіг

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Грошова система України

1.1 Суть та поняття фінансово грошової системи

1.1.1 Визначення фінансово грошової системи

Ефективний розвиток економіки країни визначається станом грошового обігу, стабільним функціонуванням грошової системи. Грошовий обіг пронизує всю фінансову систему. Особливу роль гроші грають в ринковій економіці, будучи найважливішим її атрибутом як економічна категорія, гроші є засобом виразу вартості товарів, мірою вартості, загальним еквівалентом безлічі вартостей товару. Сутність грошей виявляється через їх функції, до яких відносяться: 1) визначення міри вартості; 2) засіб накопичення; 3) засіб обігу; 4) засіб платежу; 5) функція світових грошей, що виявляється в обслуговуванні міжнародного товарообміну. Ввв Особливістю грошей є те, що вони знаходяться в постійному русі. Процес безперервного руху грошей в готівковій і безготівковій формах називається грошовим обігом. Грошовий обіг відображає направлені потоки грошей між Центральним банком і іншими кредитними організаціями; між самими кредитними організаціями; кредитними організаціями і підприємствами, організаціями, установами різних організаційно-правових форм; між банками і фізичними особами; підприємствами і фізичними особами; між банками і іншими інститутами фінансової системи; між фінансовими інститутами і фізичними особами. Ввв Важливістю суспільних відносин, що складаються в ході грошового обігу, для економічного і політичного розвитку країни зумовлене їх регулювання з боку держави за допомогою права і, в першу чергу, фінансового. Ввв Головна задача фінансово-правового регулювання грошового обігу полягає в підтримці правильного співвідношення між доходами населення і організацій в грошовій формі і вартістю товарів і платних послуг, що пропонуються на внутрішньому ринку, оскільки саме в цьому випадку в обігу знаходиться необхідна кількість грошей, в чому зацікавлена держава. Ввв Сума платіжних коштів в економіці країни, сукупний об'єм готівки і безготівкового обороту утворюють грошову масу, яка характеризує купівельні, платіжні і накопичувальні засоби, необхідні для розвитку економіки країни в цілому, а також для задоволення потреб фізичних і юридичних осіб. Регулювання грошової маси є завданням Національного банку. Інструментами регулювання грошової маси є емісія грошових коштів, проведення операцій на відкритому ринку (купівля-продаж державних цінних паперів), регулювання норми обов'язкових резервів банків і визначення розміру ставки рефінансування. Вказані процеси, тобто відносини, пов'язані з рухом коштів, здійснюються в межах існуючої фінансово- грошової системи країни.

Зазвичай під категорією „фінансово-грошова система" розуміють конкретно-історичний тип організації грошових відносин, який відбиває стан еволюції організаційно-правової форми грошового обороту і є результатом державно-правового впливу на процес руху грошей, який виступає об'єктом цього впливу. Як базисна категорія, фінансово-грошова система є сукупністю економічних відносин, що складаються в процесі функціонування грошового обороту між його суб'єктами на території держави. Будучи надбудовним явищем, ця система є державно-правовою формою організації грошового обороту, включаючи сукупність державних органів, які здійснюють управління грошовим оборотом і наділені для цього відповідним правовим статусом.

Отже, грошова система в першому випадку є об'єктивною економічною категорією, а в другому - правовою. Єдність вказаних аспектів організації грошового обороту є визначальним моментом сутності фінансово-грошової системи держави.

Законодавчими актами закріплюють основні функціональні ланки (елементи) грошової системи: грошові знаки, які наділено державою законною платіжною силою; форми безготівкового обігу; порядок емісійного процесу й характер його кредитного забезпечення; механізм організації регулювання грошового обігу; нормативних валютних відносин.

1.1.2 Етапи становлення фінансово грошової системи - доповнити

Перші грошові системи почали формуватися в XVI-XVII столітті в умовах становлення централізованих держав і їх національних товарних і фінансових ринків. Залежно від виду грошей розрізняють два типи грошових систем: системи металевого обігу і системи паперово-кредитного обігу. Якщо перший тип був характерний для початкових етапів розвитку грошових систем, то в даний час в різних державах встановився другий тип грошових систем.

Тип грошової системи залежить від того, які метали виконують роль загального еквівалента, які гроші функціонують як засіб обігу й платежу, а також від того, який є зв'язок між паперовими та повноцінними грошима. Тип грошової системи - це характер зв'язку між загальним еквівалентом і грошима, що перебувають в обігу, який спочатку складається стихійно, а пізніше його закріплюють законодавчим рішенням.

З вересня 1996 року офіційне співвідношення між гривнею і золотом та іншими дорогоцінними металами, не встановлюється. Таке положення є характерним для більшості країн світу.

Грошова система будь-якої держави є об'єктом правового регулювання. Правове регулювання грошового обороту слід розглядати не тільки як спосіб упорядкування процесу руху грошей. Роль права в цьому регулюванні полягає в тому, що воно, як відзначає Р.Халфіна, є формою суспільних відносин, нерозривно пов'язаною зі змістом, обумовленою ним і безпосередньо впливаючою на нього. Тому грошову систему держави потрібно розглядати саме як правову форму організації грошового обороту.

Першим елементом грошової системи, є грошова одиниця - грошові знаки, які наділено державою законною платіжною силою. В Україні відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею є гривня.

Становлення грошової одиниці - гривні проходило в декілька етапів. Перший етап починається проголошенням Декларації про державний суверенітет України, де в розділі VI закріплено, що Українська РСР самостійно створює банківську, цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує Державний бюджет, а за потреби вводить свою грошову одиницю. З 10 січня 1992 року було введено в тимчасовий готівковий обіг український карбованець (купон багаторазового використання). Наступний етап - введення в листопаді 1992 року в безготівковий оборот карбованця. Останній етап - введення в обіг у вересні 1996 року гривні національної валюти України.

Другий елемент грошової системи України - масштаб ціни. Раніше вже зверталась наша увага на те, що більшість держав відійшла від концепції вагового масштабу ціни, тобто відповідності певної вазі золоту чи іншого дорогоцінного металу. Зі зміною типу грошової системи, з переходом від золотозливкового до золото-девізного стандарту суттєво змінюється природа масштабу цін - він набуває яскраво вираженого державно-правового змісту, оскільки нормативне закріплював зв'язок між грошима в обороті й дорогоцінним металом, який вони представляли, що знаходило безпосередній вираз у формуванні державою правового механізму забезпечення кредитних грошей.

О. Лукашев виділяє чинники, під дією яких змінюється масштаб цін: а) встановлений державою й нормативне закріплений ваговий вміст дорогоцінного металу в грошовій одиниці; б) правовий механізм ціноутворення в державі; в) інфляція; г) проведення деномінації як одного з видів грошових реформ. Зміна масштабу цін відбувається під впливом як одного з цих чинників, так і різних їхніх сукупностей. Особливістю цих чинників є те, що вони мають державно-правовий характер, і лише інфляція має переважно економічну природу.

Третій елемент грошової системи України - види державного грошового обігу. Готівка є найбільш простим і сприйнятним елементом грошової системи.

Існує два види грошового обігу - готівковий і безготівковий. В процентному співвідношенні готівково-грошовий оборот менший безготівкового, і обслуговує в основному отримання і витрачання грошових доходів населення, а також частину платежів підприємств і організацій.

Наявний грошовий оборот є безперервним процесом руху грошей у формі банкнот (банківських квитків), казначейських квитків, металевих монет. Відповідно до п. 3.2 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. Будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені не Національним банком України й виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті відповідно до ст.1 Закону „Про Національний банк України" визнаються грошовими сурогатами.

Відповідно до ч.3 ст. 34 Закону „Про Національний банк України", банкноти й монети є безумовними зобов' язаннями Національного банку України й забезпечуються всіма його активами. У ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дається визначення валюти України як грошових знаків у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України", банкноти й монети, мають однакову правову природу, оскільки вони є єдиним законним платіжним засобом на території України, їх приймають усі фізичні та юридичні особи без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви й для переказів.

З цього випливає, що банкноти є зобов' язаннями емісійного банку, які випливають з основної функції Національного банка України по забезпеченню стабільності грошової одиниці України.

У структурі грошової системи варто виділяти Національний банк України як емісійний центр, що здійснює регулювання грошового обороту в Україні, а також дві підсистеми: готівкового обігу та безготівкового обороту.



2. Поняття та зміст грошового обороту

Гроші за своєю сутністю є унікальним еквівалентом вартісних характеристик різних об' єктів. Завдяки властивостям грошей кожна держава використовує їх як один з важливих елементів впливу на економіку. За допомогою грошей держава здійснює контроль за господарством країни, за мірою праці і споживання. Держава планує та законодавчо регулює грошовий обіг, в тому числі шляхом встановлення: найменування національної грошової одиниці; видів грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу; встановлення межі використання готівки і проведення безготівкових розрахунків; порядку здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів. Функцією забезпечення стабільності грошової одиниці відповідно до ст. 99 Конституції України наділено Національний банк України.

Указом Президента України „Про грошову реформу в Україні" проведено з метою сприяння проведенню радикальних ринкових реформ і забезпечення економіки національного валютою і введено в обіг визначену Конституцією національну валюту - гривню. З 2 вересня по 16 вересня 1996 року тимчасова національна валюта - карбованці, - вільно обмінювалася населенню на гривні. Суми до 100 мільйонів українських карбованців обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 мільйонів - зараховувалися на вклади в банках з правом їх вільного використання у гривнях. В цей період комерційні банки приймали від населення українські карбованці готівкою на вклади та розрахункові рахунки без будь-яких обмежень за встановленим курсом обміну: 1 гривня за 100 000 карбованців. Обмін карбованців на гривні проводився без стягнення плати.

Указом Президента України вводилось в обіг банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 гривень і розмінну монету номінальною вартістю 1,2, 5, 10, 25 та 50 копійок. Назву і зовнішній вигляд банкнот було затверджено Постановою Президії Верховної Ради України 10 грудня 1991 року „Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України". П.1 вказаної Постанови затверджувалось, що гривня є грошовою одиницею України, яка після введення в обіг визначається єдиним законним платіжним засобом на території України. В п.2 затверджувалось погодитись з запропонованими принциповими характеристиками зовнішніх ознак гривні та її купюрною побудовою, які передбачають літографічне друкування витягу з тексту Акта проголошення незалежності України, а також зображення на лицьовій стороні відповідної банкноти портретів видатних діячів історії та культури України: банкнота вартістю одна гривня - портрет князя Володимира; банкнота вартістю дві гривні - портрет князя Ярослава Мудрого; банкнота вартістю десять гривень - портрет гетьмана Івана Мазепи; банкнота вартістю двадцять гривень - портрет Івана Франка; банкнота вартістю п' ятдесят гривень - портрет Михайла Грушевського;

банкнота вартістю сто гривень - портрет Тараса Шевченка. Резервні: банкнота вартістю п'ять гривень - портрет гетьмана Богдана Хмельницького; банкнота вартістю двісті гривень - портрет Лесі Українки; банкнота вартістю п' ятсот гривень - портрет Григорія Сковороди.

Установити, що детальні ознаки купюр всіх вартостей, включаючи зображення на зворотній стороні, форму водяного знаку та інших способів захисту, визначаються Національним банком України. Надати право Голові Правління Національного банку України підписати до друку зразки банкнот безпосередньо в місці їх виготовлення згідно з умовами угоди.

Національний банк України визначає офіційний валютний (обмінний) курс гривні виходячи з валютного (обмінного) курсу Національного банку України, що діяв напередодні початку проведення грошової реформи, та курсу обміну українського карбованця на гривню. Курс гривні відносно іноземних валют підтримується Національним банком України шляхом використання золотовалютного резерву, купівлі і продажу цінних паперів, встановлення і зміни плати за кредити та застосування інших інструментів регулювання грошової маси в обігу.

Право встановлювати умови та порядок конвертації гривні на іноземну валюту належить Національному банку України. Виключне право введення в обіг гривні і розмінної монети, організація їх обігу і вилучення належить Національному банку України.

Так, наприклад, Постановою Правління Національного банку України від 05.12.2005 року № 458 введено в обіг банкноти номіналом 100 гривень зразка 2005 року.

У зв' язку з недостатністю готівки для забезпечення готівкового обігу, Національний банк України Листом № 11-111/321-1343 від 29.02.2000р. зобов' язав комерційні банки:

- забезпечувати пункти обміну іноземної валюти банкнотами високих номіналів і, в першу чергу, номіналами 50 грн. і 100 грн., а також розмінними монетами в достатній кількості для забезпечення нормальних розрахунків при проведенні обмінних операцій;

- забезпечувати торговельну мережу, підприємства побутового обслуговування населення, ринки, аптеки, каси установ банків, які здійснюють виплати пенсій та приймання комунальних та інших платежів, достатньою кількістю розмінних монет всіх номіналів і, в першу чергу, монетами номіналом 25 коп. і 50 коп.;

- організовувати розмінні пункти для обміну банкнот на монети в місцях масового розташування торгових підприємств, на промислових та продовольчих ринках;

- впроваджувати лічильну техніку для перарахування монет і організовувати їх розфасовку в зручні для клієнтів упаковки;

- постійно здійснювати перевірки суб' єктів господарської діяльності щодо достатньості розмінних монет для здійснення бесперебійних розрахунків з населенням.

Територіальні управління НБУ:

- встановити постійний контроль за виконанням комерційними банками вимог Національного банку України щодо забезпечення готівкового обігу країни банкнотами і розмінними монетами усіх номіналів в достатній кількості;

- враховуючи структуру банкнот, випущених в обіг в регіоні, збільшувати випуск банкнот номіналів 1 грн., 2 грн., 5 грн. і, особливо, 50 грн. і 100 грн.;

- при видачі підкріплень комерційним банкам видавати розмінні монети у розмірі 2-5% від загальної суми підкріплення.

Купівля-продаж конвертованих валют за гривню з метою задоволення поточних потреб суб' єктів господарювання організується також Національним банком України.

Що стосується приймання та обміну зношених та пошкоджених грошових знаків, то на нормативному рівні затверджено, що вони приймаються і обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком і комерційними банками, але банки не зобов' язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти і монети.

Листом № 11-111/1246-5428 від 11.08.2000р. „Про визначення критеріїв зношення банкнот" Національний банк встановив, що згідно з Правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України до зношених банкнот відносяться:

- банкноти без пошкоджень, але потерті, з ознаками фізичного зношення, із загальним та локальним забрудненням, що псують естетичний вигляд банкноти;

- банкноти, у будь-якому місці яких є плями, написи (включаючи видимі в ультрафіолетових або інфрачервоних променях), відбитки штампів (крім штампів про погашення);

- надірвані та надрізані банкноти незалежно від розміру надриву, надрізу, із склеєними надривами і надрізами (склеєна ділянка не повинна заважати визначенню номіналу та справжності і склеюватися з іншими банкнотами);

- банкноти з проколами і отворами, відірваними краями і кутами. Оскільки вказані ознаки зношення неможливо встановити у вигляді

величин, які можуть бути чисельно виміряні, то на визначення стану зношення банкнот впливає суб' єктивний фактор.

З обігу необхідно вилучати зношені і значно зношені банкноти.

Потерті банкноти - це банкноти, на яких витерті елементи друку та папір повністю втратив жорсткість, у місцях згинів відсутня фарба, а папір має розпушений стан і (або) з' явилися розриви. Папір таких банкнот втратив жорсткість і банкноти не тримають плоску форму (згинаються) при триманні їх в горизонтальній площині.

Можливо залишати в придатних до обігу:

1. Банкноти, які мають окремі незначні забруднення або загальне забруднення, які не заважають сприймати і не спотворюють малюнки дизайну банкноти і не роблять банкноту неприємною для користування, у разі збереження жорсткості паперу та відсутності явних потертостей та пошкоджень.

2. Банкноти з надривами до 2-3 мм, папір яких зберіг жорсткість, які чисті або які мають незначні вищезазначені забруднення.

3. Банкноти з незначними надписами (цифрами), якщо ці банкноти відповідають вимогам п.п.1 та

На зношених банкнотах, обмінених комерційним банком на придатні до обігу банкноти, не повинен ставитись штамп установи банку. Ці банкноти відносяться до розряду зношених і формуються разом.

Разом з цим, для підвищення терміну придатності до обігу банкнот комерційним банкам необхідно постійно проводити роботу з касовими і торговими працівниками суб' єктів господарювання, а також населенням щодо бережливого відношення до грошових знаків, виключивши нанесення різноманітних написів на банкнотах та контакту їх з продуктами харчування та іншими речовинами, що спричиняють швидкому забрудненню банкнот.

Постановою Правління Національного банку України № 547 від 17.11.2004 року затверджено Правила визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України. Відповідно до п. 2.1. зазначених Правил до платіжних належать банкноти (монети), які не мають ознак зношення і пошкодження, а також з дефектами та ознаками зношення і пошкодження в межах критеріїв, визначених Правилами. Платіжні банкноти і монети поділяються на придатні до обігу та не придатні до обігу.До придатних до обігу банкнот (монет) належать банкноти (монети), які за дизайном і елементами захисту від підроблення повністю відповідають зразкам та описам, що наведені в офіційних повідомленнях Національного банку, і під час обігу не набули ознак зношення та пошкоджень, визначених у пунктах 2.4 і 2.5 Правил. На монетах допускається наявність незначних ознак корозії та потемніння.

Придатні до обігу банкноти і монети можуть видаватися банками фізичним та юридичним особам, обов' язкові до приймання без будь-яких обмежень фізичними та юридичними особами до всіх видів готівкових платежів, переказів, а банками, крім того, для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви тощо.

За ступенем зношення, пошкодження та наявності дефектів не придатні до обігу банкноти (монети), у свою чергу, поділяються на зношені банкноти і монети, значно зношені банкноти, банкноти та монети з дефектами виробника, ознаки яких визначені відповідно в пунктах 2.4-2.6 Правил.

Відповідно до п.2.4. Правил зношені банкноти - це банкноти, які мають одну або більше з таких ознак зношення або пошкодження:

- потертості, втрату фарби на згинах, розпушення паперу, втрату папером жорсткості;

- загальне або локальні забруднення, плями та написи (уключаючи видимі в ультрафіолетових променях) площею кожні понад 400 кв. мм, колір яких контрастує з кольором навколишнього зображення або навколишньої незадрукованої ділянки банкноти;

- відбитки штампів площею понад 400 кв. мм, уключаючи видимі в ультрафіолетових променях, крім штампів про погашення;

- надриви або надрізи довжиною кожний понад 5 мм, у тому числі склеєні;

- отвори та проколи, відірвані краї або кути, площа кожного з яких більша ніж 10 кв. мм.

Зношені монети - це монети з ознаками хімічної дії, унаслідок чого змінився колір, або механічного пошкодження (спотворені елементи дизайну) за умови, що вони не мають надломів, надрізів та отворів, недеформовані і зберегли масу, зображення малого Державного Герба України, номіналу, назви розмінної одиниці та рельєф або текст на гурті, якщо він має бути згідно з офіційним повідомленням Національного банку.

Зношені банкноти і монети, якщо вони не мають ознак підроблення, повинні без обмежень прийматися фізичними й юридичними особами до всіх видів готівкових платежів, для переказів тощо. Банки зобов' язані без обмежень приймати такі банкноти і монети разом з виручкою підприємств, установ і організацій, а також від фізичних і юридичних осіб до всіх видів готівкових платежів, для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та обміну на придатні до обігу банкноти і монети.

Відповідно до п.2.5 Правил значно зношені банкноти - це банкноти, які мають одну або більше з наведених нижче суттєвих ознак зношення або пошкодження (незалежно від наявності ознак зношення, зазначених у пункті 2.4 Правил):

- банкноти з утраченими частинами, якщо разом з отворами (дірками) збереглося не менше ніж 55% її початкової площі;

- банкноти, розірвані та розрізані на дві або більше частин, уключаючи склеєні, якщо не менше ніж 55% загальної площі частин, що залишилися, безумовно належать одній банкноті;

- банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами або хімікатами тощо, які спричинили деструкцію та обвуглення паперу на окремих ділянках або по всій площі банкноти, якщо разом з пошкодженими ділянками збереглося не менше ніж 55 % її початкової площі.

До значно зношених належать банкноти, що складені (склеєні) з половин двох банкнот одного номіналу і дизайну, розірваних (розрізаних) навпіл по лінії вертикального (горизонтального) згину цілих банкнот. Допускається зміщення лінії розриву (розрізу) праворуч або ліворуч від лінії вертикального згину (угору або вниз по лінії горизонтального згину) не більше ніж на 5 мм за умови, що частини складеної (склеєної) банкноти на стиках доповнюють одна одну. Допускається також, що кожна з половин (частин) складеної (склеєної) таким чином банкноти може бути пошкодженою і склеєною з фрагментів однієї банкноти, але за умови, що загальна площа пред' явленої для обміну банкноти є не меншою, ніж 92 % початкової площі банкноти.

Значно зношені банкноти, якщо вони не мають ознак підроблення, банки зобов' язані без обмеження приймати від юридичних і фізичних осіб для обміну на придатні до обігу банкноти, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви, для готівкових платежів тощо.

Не приймаються банками та іншими юридичними особами лише банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами або хімікатами тощо, площа яких під час приймання та оброблення може стати меншою, ніж 55% початкової площі. З метою обміну таких банкнот фізичні та юридичні особи мають звертатися безпосередньо до територіальних управлінь Національного банку, які зобов' язані прийняти рішення про обмін банкнот у присутності пред' явника або прийняти їх на дослідження за його заявою.

Якщо пошкодження двох або більшої кількості банкнот призвело до їх склеювання (спікання), пред' явнику не рекомендується самостійно порушувати цілісності групи склеєних банкнот. Відповідно до п.2.7 Правил обмін банками не придатних до обігу банкнот і монет (зношених, значно зношених та з дефектами виробника) здійснюється безоплатно. Банкам забороняється використовувати не придатні до обігу банкноти і монети для розрахунків, обміну, видачі клієнтам (юридичним і фізичним особам).

Національний банк без будь-яких обмежень приймає від банків не придатні до обігу банкноти і монети.

Правила встановлюють (п.3.1) зобов'язання касових працівників банку приймати банкноти і монети до платежів, обміну тощо, якщо не має сумніву щодо їх справжності та стосовно того, що відсутня частина пошкодженої банкноти не підлягає обміну або прийняттю до платежу на загальних умовах.

Банкноти і монети, що викликали сумнів касового працівника банку щодо справжності, та ті, на яких виявлені ознаки підроблення, банк зобов'язаний примусово, а справжні банкноти і монети, що викликали сумнів щодо платіжності, на бажання пред' явника в установленому порядку вилучати з обігу і передавати для досліджень та винесення остаточного висновку до відповідного територіального управління Національного банку.

Якщо касовий працівник банку впевнений, що справжня банкнота є неплатіжною, вона після нанесення відбитка штампа "неплатіжна" (з назвою банку, датою, номером штампа або підписом касового працівника) повертається пред' явнику.

Інструментами Національного банку по забезпеченню внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України є золотовалютний резерв, куди включаються; монетарне золото; спеціальні права позичання, резервна позиція в Міжнародному Валютному Фонді; іноземна валюта у вигляді банкнот, монет або кошти на рахунках за кордоном; цінні папери (але не акції), що оплачуються в іноземній валюті.

Джерелами регулювання грошового обігу не території України є, перш за все, Конституція України, Закони та нормативні акти Національного банку. Так, наприклад, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 січня 2004 року № 22, встановлюється порядок здійснення безготівкового грошового обігу, а Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, яку затверджено постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 69 встановлено порядок функціонування готівкового грошового обігу.

Національний банк України регулює єдиний грошовий обіг шляхом установлення нормативів, шляхом проведення облікової політики, операцій з цінними паперами, встановлення обов'язкових резервів і економічних нормативів для комерційних банків. Діяльність Національного банку України по регулюванню безготівкового обігу впливає на готівковий. Так, одержуючи гроші в кредитних установах, господарюючі суб' єкти за їх рахунок сплачують зарплату чи ведуть закупівлю товарів у населення чи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, і тим самим перетворюють їх у готівку. Зобов'язуючи комерційні банки зберігати частину коштів у фонді обов'язкових резервів, Національний банк безпосередньо впливає на стан готівкового обігу в країні.



3. Методи регулювання грошового обігу

В науці виділяють наступні методи регулювання грошового обігу -грошова реформа, деномінація і емісія.

Грошова реформа - це повне або часткове перетворення грошової системи з метою стабілізації і зміцнення грошового обігу. Практика свідчить, що грошова реформа досягає названих цілей тільки в тому випадку, якщо вона проводиться в умовах стабілізації економічної і політичної ситуації в країні.

Деномінація - на відміну від грошової реформи є технічною операцією, що виражається в заміні старих грошей новими з прирівнюванням однієї грошової одиниці в нових знаках до більшої кількості грошей в старих знаках. В процесі здійснення деномінації не зачіпаються економічні основи держави, а відбувається скорочення грошової маси, що знаходиться в обігу, а також змінюється масштаб цін. Деномінація може проводитися як окремо, так і одночасно з грошовою реформою.

Емісійна система - є встановленим законодавством порядком емісії і обігу грошей. Емісія (випуск грошей) покладається на Національний банк (в інших країнах - центральні, національні банки, в США - Центральну резервну систему).

Обслуговуючи господарський оборот, гроші постійно випускаються в обіг і вилучаються з нього. Такого роду операції не впливають на збільшення грошової маси і цим відрізняються від емісії грошей, під якою розуміється випуск грошей в обіг, що веде до збільшення грошової маси, що знаходиться в обігу. Існує емісія готівкових і безготівкових грошей. В умовах ринкової економіки емісію готівки здійснюють центральні банки, а емісію безготівкових грошей - комерційні банки, що регулюється також центральним банком країни.

Контроль за об'ємом грошової маси здійснює Національний (Центральний) Банк. Кількість грошей в обігу визначається як сума готівки і банківських депозитів. Надаючи кредити, банки збільшують об'єм грошової маси.

Емісія готівки є її випуском в обіг, при якому збільшується загальна маса готівки. На основі касових оборотів банків і аналітичної звітності, що складається, Національний банк прогнозує розмір передбачуваної емісії, а також регіони її проведення. Національний банк створює резервні фундації, в яких бережеться запас грошових знаків, призначених для випуску їх в обіг у разі збільшення потреби господарства в готівці. Ці гроші не відносяться до тих, що знаходяться в обігу, оскільки не створюють руху, не накопичуються, не служать засобом платежу і є резервними.

Якщо сума надходжень готівки на рахунку банків перевищує встановлений ліміт, то гроші вилучаються з обігу і переходять до резервного фонду. При потребі в готівці відбувається зворотний процес.

У розумінні грошового готівкового обігу не слід його звужувати до готівкових розрахунків, оскільки обіг включає в себе і розрахунки, і порядок випуску, інкасації і т.п. готівкових грошей.



4. Правове регулювання готівкових розрахунків

Наявний грошовий обіг в країні організовується державою в особі центрального (національного) банку. Частково готівкові гроші спрямовуються на обслуговування міжбанківських розрахунків, але в основному вони видаються юридичним і фізичним особам. Відповідно до законодавства діяльність по організації і управлінню наявним грошовим обігом здійснюється в централізованому порядку Національним банком України.

Так, Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року затверджено „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". Згідно п.1.2 вказаного Положення готівкою (готівковими коштами) визнаються грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Відповідно до Положення підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов' язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України.

Постановою Правління Національного банку України № 32 від 09.02.2005 року „Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/ 10320 (далі - Положення), у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.

Зазначені обмеження не поширюються на:

а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;

б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

в) розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електроенергію;

г) використання коштів, виданих на відрядження;

д) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції. Перелік товарів, що належать до цієї продукції (далі - сільськогосподарська продукція), визначений Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України".

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Якщо підприємство (підприємець) відповідно до законодавства України приймає до обслуговування платіжні картки з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг і оснащене платіжним терміналом (у тому числі з' єднаним чи поєднаним з РРО), то таке підприємство (підприємець) може за рахунок готівкової виручки або коштів, отриманих із банку, надавати держателю платіжної картки Національної системи масових електронних платежів та інших платіжних систем (якщо така послуга передбачена їх правилами) послуги з видачі готівки з друкуванням квитанції платіжного термінала (або розрахункового документа) та відображенням таких операцій у відповідній книзі обліку.

Національний банк України має право встановлювати обмеження з видачі готівки за платіжними картками.

Обмеження з видачі готівки за платіжними картками можуть встановлюватися платіжною організацією відповідної платіжної системи та банками - членами цієї системи.

Якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки).

Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Відповідно до п. 2.8. Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов' язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств -юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) може здаватися до операторів поштового зв' язку для її переказу на банківські рахунки підприємства.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п' яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

У відповідності з п. 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов' язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі обігові, пам' ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є дійсним платіжним засобом і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності. Крім того, підприємства та підприємці мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі.

Згідно п. 3.1. Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв' язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім' я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис „За довіреністю". Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Положення встановлює, що з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку.

Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери..

Строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, -щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня;

в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п' ять робочих днів.

Підприємства (юридичні особи), які здійснюють страхову діяльність та діяльність з випуску і проведення лотерей, установлюють строки здавання готівкової виручки (готівки) для страхових агентів і розповсюджувачів лотерей, які діють на підставі укладених договорів, з урахуванням специфіки їх функціонування (режиму роботи у вечірні години, вихідні та святкові дні) та обсягів виручки, що здається, але не рідше одного разу на п' ять робочих днів.

Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи. Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію. Якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною. Відповідно до п. 6.1. Положення з метою забезпечення максимального і своєчасного здавання виручки підприємствами до банків та дотримання ними лімітів залишку готівки в касі банки можуть створювати каси для приймання готівкової виручки (готівки) в робочі, вихідні та святкові дні та післяопераційний час.

Проведення працівниками банків банківських касових операцій із клієнтами, передбачених Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 р. № 337 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 р. за № 768/ 8089, із змінами, за межами касового вузла банку забороняється, крім доставки працівниками уповноважених банків пенсій та грошової допомоги за місцем проживання одержувача.

Відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Указ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року встановлює відповідальність суб' єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства України про обіг готівкових грошей. Відповідно до п.1 Указу встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб' єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

- за неоприбуткування (неповне та/ або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п' ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

- за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов' язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат;

- за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;

- за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів;

- за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

Також встановлено, що за невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах з них стягується штраф у п' ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого невстановлення.

Штрафні санкції, передбачені вказаним Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольноревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.



5. Правовий статус Національного банку України.

Перша і центральна ланка банківської системи - Національний банк України. У правовій літературі сформувалася позиція відносно його ролі та функцій. Вважається, що він повинен бути:

1. Єдиним емісійним центром, який має монопольне право грошової емісії на території країни, який зберігає і враховує національні золотовалютні резерви.

2. Банком уряду, зобов'язаним підтримувати державні економічні програми, здійснювати кредитування дефіциту державного бюджету, розміщувати державні цінні папери.