Система оподаткування в Україні

19

19

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Суть податкового обліку. Основні завдання податкового обліку

2. Місцеві податки в Україні та їх характеристика

Список використаних джерел

Вступ

Податкова система являє собою сукупність податків, що стягуються в державі, форми та методи їх побудови, методи розрахунку податків та податковий контроль.

З іншого боку податкова система - це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які носять податковий характер і необхідні державі для виконання її функцій. Вона ґрунтується на принципах гласності; загальності; обов'язковості; соціальної справедливості; фіскальної та економічної ефективності.

Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність господарюючих суб'єктів, стимулюючи економічну та інвестиційну активність. податок бюджет фонд україна

Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнення державою податків завжди є збільшення інфляційних тенденцій. Збільшення маси або напрямів оподаткування призводить до зростання цін, або через скорочення попиту внаслідок зростання цін веде до погіршення фінансового стану господарюючих суб'єктів, що характеризується подальшим поглибленням кризи і спадом виробництва у загальноекономічному масштабі.

Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків, зборів-платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що стягуються у визначеному порядку. Сьогоднішній стан системи оподаткування в Україні можна охарактеризувати як процес створення основ. За відносно короткий термін було здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформовано саму податкову систему, але оскільки ця система базується на системі доходів бюджету, заснованій на принципах значної централізації, на сучасному етапі гостро постає питання наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом.

1. Суть податкового обліку. Основні завдання податкового обліку

Реформування економіки України супроводжується суттєвими змінами в системі господарювання, особливо у системі власності, управління і господарському механізмі. Ці зміни торкнулися і бухгалтерського обліку. З появою нових видів інформації та нових груп її споживачів, рамки і функції бухгалтерського обліку як системи впорядкованого узагальнення інформації про господарську діяльність, стан і рух майна, власного капіталу і зобов'язань підприємства значно розширились.

У 90-х роках XX ст. в Україні формується декілька підсистем бухгалтерського обліку, які задовольняють потреби внутрішніх і зовнішніх користувачів у необхідній інформації. Деякі вчені виділяють підсистеми фінансового і управлінського обліку, а окремі -- ще й підсистему податкового обліку.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік -- це процес виявлення, вимірювання, реєстрація, накопичення, узагальнення, зберігання та передача інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень. При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Проте про фінансовий і податковий облік у Законі не згадується.

Категорія «податковий облік» в економічній літературі розглядається у вузькому і широкому розумінні.

Виникнення податкового обліку в історичному аспекті обґрунтовується різним призначенням податкової, статистичної і фінансової звітності.

В Україні традиційно бухгалтерський облік був однозначно підпорядкований і потребам забезпечення інформацією для складання податкової звітності. У більшості західних країн податковий облік був виокремлений вже давно від бухгалтерського обліку.

Необхідність виділення податкового обліку із системи бухгалтерського обліку деякими авторами обґрунтовується введенням в дію в 1997 р. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Ці закони зобов'язують підприємства вести облік валових доходів, валових витрат, амортизації основних фондів, придбання і продажу товарів, податкового кредиту, податкових зобов'язань тощо. Тому деякі автори пов'язують необхідність ведення податкового обліку лише з функціонуванням цих двох законів (вузьке розуміння податкового обліку).

Проте відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» в державі діють понад 20 загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і 14 місцевих податків і зборів (обов'язкові платежів). Отже, підсистема податкового обліку повинна забезпечити податкову службу інформацією про всі види податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, податковий облік -- це підсистема бухгалтерського обліку, яка за встановленими державою правилами формує інформацію про нарахування та сплату податків і зборів відповідним державним органам, основним завданням якого є контроль за правильністю, своєчасністю і повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Змістом податкового обліку є фінансові відносини, що виникають при нарахуванні та сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), тобто між державними податковими органами і юридичними та фізичними особами, щодо податків і обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів.

Метою ведення податкового обліку є надання повної і достовірної інформації державі (в особі податкових органів), що забезпечує визначення сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та контроль за їх своєчасною сплатою, для наповнення бюджету з метою виконання державою своїх функцій. Кінцевою метою обліку є складання звітності, що є джерелом інформації про хід та результати діяльності платника податків за відповідний період. Систему показників звітності, порядок їх розробки і формування визначає Державна податкова адміністрація України.

Податковий облік необхідно організувати так, щоб задовольнити потреби управління підприємством і служби податкового менеджменту в інформації щодо формування оподаткованої бази підприємства від усіх видів діяльності.

Основними завданнями податкового обліку є:

своєчасна та повна реєстрація підприємством господарських операцій з відображенням податкового кредиту і податкових зобов'язань;

достовірне і своєчасне визначення сум податків та зборів (обов'язкових платежів), належних до сплати в бюджет усіх рівнів;

своєчасне складання і надання податкової звітності;

своєчасна сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів;

контроль за дотриманням податкового законодавства і нормативно-правових документів, що регулюють правила ведення податкового обліку та складання податкової звітності.

Податковий облік має трьохрівневу структуру: 1 - рівень первинних облікових документів; 2 - рівень податкових регістрів; 3 - рівень податкової звітності з кожного податку (збору).

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Форми первинних документів податкового обліку можуть бути встановлені діючим податковим законодавством (податкові накладні). Якщо форми первинних документів податкового обліку не встановлені, то замість них використовуються первинні облікові документи бухгалтерського обліку. Платник податку може розробити первинні документи податкового обліку самостійно (довідки бухгалтера, податкові розрахунки, пояснювальні записки).

До первинних документів бухгалтерського обліку пред'являються такі вимоги:

1. Вони мають бути складені під час здійснення господарської операції, або після її закінчення. Для забезпечення більш ефективної обробки даних на основі первинних документів складаються узагальнюючі облікові документи (матеріальний звіт).

2. Первинні та узагальнюючі облікові документи складаються на паперових чи машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва документа; дата та місце складання; назва підприємства; зміст та обсяг та одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис особи, яка приймала участь в здійсненні господарської операції.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

1) назву документа (форми);

2) дату і місце складання;

3) назву підприємства, від імені якого складено документ;

4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її складання;

6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Другий рівень податкового обліку регламентовано тільки за єдиним податком, податком на додану вартість та податком з доходів фізичних осіб.

Податкові регістри - це форми систематизації даних податкового обліку за звітний (податковий) період, які згруповані відповідно до вимог податкового законодавства.

Податкові регістри призначені для систематизації та накопичення інформації, яка міститься в первинних документах, аналітичних даних податкового обліку для відображення в податковій декларації. Регістри податкового обліку ведуться на паперових чи машинних носіях.

Третім рівнем податкового обліку є податкова звітність з певних податків та зборів, яка складається платником податків виходячи з даних податкового обліку.

Отже, податковий облік - це система збору, реєстрації, узагальнення, зберігання та передачі інформації для визначення податкової бази з податків на основі даних первинних документів, згрупованих відповідно з порядком, передбаченим діючим податковим законодавством. Як правило, податковий облік здійснюється шляхом суцільного, безперервного та документального обліку господарських операцій, пов'язаних з визначенням податкової бази з конкретного податку.

2. Місцеві податки в Україні та їх характеристика

У податкових системах країн із ринковою економікою місцеві податки і збори вдало доповнюють державні податки, є досить гнучкими за своєю суттю, сприяють розширенню загальної податкової бази та зменшенню податкового навантаження на платників.

Місцеві податки -- це встановлювані місцевими Радами народних депутатів обов'язкові платежі юридичних осіб та громадян до бюджетів місцевого самоврядування.

Деякі місцеві податки стягуються обов'язково. Місцеві податки запроваджуються з метою залучення коштів до місцевих бюджетів і витрачаються на фінансування об'єктів соціально-культурного розвитку території (шкіл, лікарень, дитячих садків тощо), підпорядкованих місцевій Раді, заходів по соціальному захисту населення, фінансування правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування. Чинним законодавством передбачено вичерпний перелік місцевих податків, які можуть запроваджуватись органами місцевого самоврядування на їх території. До них належать податок на рекламу, комунальний податок.

Доцільність встановлення того чи іншого місцевого податку на території села, селища чи міста вирішується місцевою Радою. До компетенції органів місцевого самоврядування належить:

- введення на їх території місцевих податків;

- встановлення в межах граничної ставки податку;

- надання пільг платникам податку;

- визначення строків перерахування податкових сум до бюджету.

Кошти, отримані від місцевого оподаткування, надходять лише до бюджетів місцевого самоврядування.

Нині в Україні встановлені такі види місцевих податків і зборів:

* комунальний податок;

* податок з реклами;

* готельний збір;

* збір за припаркування автотранспорту;

* ринковий збір;

* збір за видачу ордера на квартиру;

* курортний збір;

* збір за право використання місцевої символіки;

* збір за здійснення закордонного туризму;

* збір за проведення аукціону;

* збір за проїзд територією Автономної Республіки Крим і прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

* збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

* збір за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла і гаражів у населених пунктах.

Платниками податку з реклами виступають юридичні особи та громадяни - замовники реклами. Рекламою, згідно чинного законодавства, вважається спеціальна інформація про особи або продукцію, яка розповсюджується у будь-якій формі та будь-яким способом з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку. Основними видами реклами є: зовнішня, внутрішня, реклама на транспорті, телебаченні і радіо, у друкованих засобах масової інформації, з використанням телефонного та документального електрозв'язку та ін. Зовнішня реклама розміщується на спеціальних конструкціях, щитах, екранах, які знаходяться під відкритим небом. Внутрішня реклама розміщується всередині будинків, приміщень, споруд.

До засобів розповсюдження інформації відносять: пресу (газети, журнали, прейскуранти, каталоги, довідники та ін.), ефірне, супутникове та кабельне телебачення, радіомовлення, ілюстровані зображувальні засоби, афіші, плакати, календарі, аудіо- та відеозаписи, світлові табло, комп'ютерні програми та інше майно юридичних та фізичних осіб.

Об'єктом оподаткування податком з реклами виступає вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Граничні ставки податку встановлені в наступному розмірі:

- 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами;

- 0,5% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Податок сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Перерахування податку до місцевого бюджету здійснюють підприємства (організації, установи), які проводять встановлення та розміщення реклами.

Найбільший за абсолютними розмірами поступлень є комунальний податок. Він належить до обов'язкових місцевих податків, які повинні запроваджуватися органами місцевого самоврядування при наявності об'єктів оподаткування. Платниками комунального податку виступають юридичні особи, крім бюджетних організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Об'єктом оподаткування є середньоспискова чисельність працівників. Гранична ставка податку встановлена в розмірі 10% не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян у місяць за кожного середньоспискового працівника.

Готельний збір сплачують особи, які проживають у готелях. Стягується збір також і з осіб, що орендують місця у готелях, які до цього були спальними. Об'єктом оподаткування є добова вартість найманого житла (без додаткових послуг), в т.ч. за неповну добу.

Гранична ставка збору встановлена в розмірі 20% добової вартості найманого житла (без додаткових послуг). Сплачується готельний збір під час оплати найманого житла. Адміністрації готелів здійснюють стягнення готельного збору та його перерахування до місцевого бюджету. Збір за припаркування автотранспорту.

Даний збір також належить до обов'язкових до запровадження органами місцевого самоврядування. Його платниками виступають юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Об'єктом оподаткування є час паркування автотранспорту.

Граничні ставки оподаткування визначені за одну годину паркування у наступних розмірах:

- 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - у спеціально обладнаних місцях;

- 1% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - у відведених для цього місцях.

Збір сплачується водіями на місці паркування. Місцеві ради визначають перелік органів, які справляють даний збір і несуть відповідальність за його перерахування до відповідного місцевого бюджету.

Ринковий збір займає друге місце після комунального податку за обсягами поступлень. Даний збір також входить до складу обов'язкових для запровадження місцевими органами самоврядування.

Ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.

У відповідності до діючого законодавства, платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Ставка ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне місце.
Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.

Не справляється ринковий збір із підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та з власних торговельно-закупівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця.
Збір за видачу ордера на квартиру.

Одним із п'яти обов'язкових до запровадження місцевих зборів є і збір за видачу ордера на квартиру. Платниками його є особи, які одержують документи, що дають право на заселення квартири. Сплачується збір за послуги, пов'язані із видачею відповідних документів. Причому сплата збору здійснюється до одержання ордера на квартиру через банківські установи, які перераховують суми збору до відповідного місцевого бюджету.

Граничний розмір ставки збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на момент оформлення ордера на квартиру.

Облік платників даного збору проводять органи з обліку та розподілу житла.

Курортний збір сплачують громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Виключення становлять:

- діти віком до 16 років;

- інваліди та особи, що їх супроводжують;

- учасники Великої Вітчизняної війни;

- воїни-інтернаціоналісти;

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- особи, що прибувають за путівками та курсовками у санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

- особи, що прибувають у курортну місцевість у службові відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;

- особи, що прибувають за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ та організацій, а також здійснюючих подорож за маршрутними книжками;

- чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.
Вказані категорії громадян звільняються від сплати курортного збору.
Граничний розмір курортного збору не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Збір стягується з платників по місцю їх тимчасового проживання. При зміні місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не сплачується. Сплата збору повинна бути проведена протягом триденного строку з дня прибуття у курортну місцевість.

Облік платників курортного збору покладений на адміністрації готелів та інших закладів готельного типу під час реєстрації прибулих, а також на квартирно-посередницькі організації при направленні осіб на поселення у будинки або квартири, які належать громадянам на правах власності (крім тих осіб, що приїхали за путівками туристично-екскурсійних установ).

Для тих громадян, які розміщуються на тимчасове житло без направлень квартирно-посередницьких організацій, а також проживають у палатках, автомашинах тощо порядок сплати курортного збору визначають місцеві ради.

Збір за участь у бігах на іподромі. Платниками збору є юридичні особи та громадяни, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. При цьому об'єктом оподаткування стає кожен кінь, виставлений на змагання. Граничний розмір ставки збору за участь у бігах на іподромі встановлений у розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачується збір до початку змагань.

Облік платників збору здійснює адміністрація іподрому, яка несе відповідальність за своєчасне та повне його перерахування до місцевого бюджету.

Збір за виграш на бігах на іподромі. Особи, які виграли на тоталізаторі на іподромі сплачують збір за виграш на бігах на іподромі. Стягують даний збір адміністрації іподромів під час видачі виграшів. Розмір збору не повинен перевищувати 6% від суми виграшу. Таким чином, об'єктом оподаткування збором за виграш на бігах на іподромі є сума виграшу одержаного при грі на тоталізаторі.

Збір за право використання місцевої символіки. Платниками збору виступають юридичні особи та громадяни, які використовують місцеву символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (гербу міста чи іншого населеного пункту, назву або зображення архітектурних, історичних пам'ятників) видає відповідний орган місцевого самоврядування.

Ставки збору за використання місцевої символіки не повинні перевищувати:

- для юридичних осіб - 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг;

- для громадян, які займаються підприємницької діяльністю - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Платниками збору є комерційні кіно- і телеорганізації, в т.ч. з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що вимагають від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів. Об'єктом оподаткування вважається сума затрат на проведення додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок і т.п.).

Збір стягується у розмірі, який не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення вказаних заходів.

Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Юридичні особи та громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей сплачують місцевий збір за право проведення аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей. Об'єктом оподаткування виступає вартість заявлених на аукціон, конкурсний розпродаж товарів, виходячи з їхньої початкової ціни, або сума, на яку випускається лотерея.

Ставки збору не повинні перевищувати 0,1% вартості заявлених на місцеві аукціони, конкурсні розпродажі товарів або суми, на яку випускається лотерея. Крім того, ставиться умова: граничний розмір збору за право проведення лотерей не повинен перевищувати з кожного учасника 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Збір сплачується за три дні до проведення вказаних заходів, а за право проведення лотерей - під час отримання дозволу на випуск лотерей.

Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

Єдиним місцевим збором, який запроваджується рішеннями обласних, а не місцевих рад є збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Всі інші місцеві податки і збори встановлюються сільськими, селищними та міськими радами. Закономірно, що надходження даного збору мають місце лише в місцевих бюджетах прикордонних областей, при чому в окремих з них вони складають досить значні суми.

Платниками збору є юридичні особи та громадяни, що прямують за кордон. Об'єктом оподаткування виступає автотранспорт, який слідує за кордон. Збір стягується у диференційованому розмірі в залежності від марки та потужності автомобіля.

Ставки збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон наступні:

- для юридичних осіб та громадян України - не більше 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

- для юридичних осіб та громадян інших держав - від 5 до 50 доларів США.

Не справляється даний збір за проїзд автотранспорту, який здійснює перевезення за кордон:

- вантажів по державному замовленню та державному контракту;

- громадян України, які направляються в закордонні відрядження;

- спортсменів, що від'їжджають на міжнародні змагання;

- громадян, які від'їжджають у порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення (дітей), за телеграмою на похорон близьких родичів. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Обов'язковим місцевим збором є також збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Він виступає як плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Платники збору - юридичні особи та громадяни, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари. Граничні ставки збору встановлені в наступних розмірах:

- 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, які постійно ведуть торгівлю у спеціально відведених для цього місцях;

- 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.

Диференціація ставок збору здійснюється в залежності від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Останнім у переліку обов'язкових до запровадження місцевими радами є збір з власників собак. Надходження даного збору незначні не зважаючи на його обов'язковість і тому він являє собою яскравий приклад обов'язкового платежу, затрати по справлянню якого перевищують надходження коштів.
Збір стягується з громадян-власників собак (крім службових), які проживають у будинках державного та громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Збір сплачується щорічно, його граничний розмір за кожного собаку не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Стягнення збору з власників собак проводять органи житлово-комунального господарства.

Висновки

Податкова система являє собою сукупність податків, що стягуються в державі, форми та методи їх побудови, методи розрахунку податків та податковий контроль.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

В нашій країні на даний час податкова система включає в себе всі основні види податків, що застосовуються в економічно розвинутих країнах.

Однак сама система поки ще знаходиться в стадії становлення. Тому зараз важливе значення набуває питання про те, наскільки швидко буде відбуватись процес її подальшого розвитку, в наших умовах вона стане діяти по-справжньому ефективно.

Місцеві податки і збори -- це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов'язкові до сплати їх платниками на певній території. Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади і самоврядування, підприємства і організації, які входять до складу місцевого господарства, тощо. Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягування встановлюються органами місцевої влади в межах відповідних територій, а також у межах їх переліку і ставок, встановлених законодавством України.

Список використаних джерел

1. Про систему оподаткування: Закон України від 18.02.97 р. № 77/97 з врахуванням змін і доповнень.

2. Данілов О.Д. Оподаткування місцевими, ресурсними, рентними податками і зборами. Неподаткові платежі. - Ірпінь, 2002. - 287 с.

3. Іголкін В.В. Податкова реформа як об'єктивна необхідність зміцнення дохідної частини державного бюджету// Фінанси України. - 2005. - № 8. - С. 19-27.

4. Корнус В.Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Україні// Фінанси України. - 2005. - № 10. - С. 22-27.

5. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. - Х.: Консум, 2003. - 325 с.

6. Білик М.Д. Податкова система України. - К.: КНЕУ, 2000. - 192 с.

7. Панасюк В.М. Податковий облік: Навч. посіб. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 260 с.

8. Пархоменко В.М. Реформування бухгалтерського обліку в Україні. - К.: Наука, 2000. - 436 с.

9. Покачалова Е. Налоги, их понятие и роль. - М.: БЕК, 1999. - 499 с.

10. Степанова М.П. Налоги в системе государственных финансов// Деньги и кредит. - 2001. - №11. - С. 9-11.

11. Федосов В.М. Податкова система України. - К.: Либідь, 1999. - 367 с.

12. Ходов Л. Функции налогов. - М.: БЕК, 2001. - 364 с.

Размещено на Allbest.ru