Максимізація операційного прибутку підприємства з використанням операційного важеля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра фінансів та

банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Фінансова діяльність суб'єктів господарювання”

на тему: „Максимізація операційного прибутку підприємства з використанням операційного важеля”

Кривий Ріг

2002

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Економічна сутність та необхідність максимізації операційного прибутку підприємства за допомогою операційного важеля

Розділ 2 Методика аналізу прибутку від операційної діяльності підприємства

Розділ 3 Аналіз фінансових результатів ВАТ ПВП „Кривбасвибухпром” від операційної діяльності

Розділ 4 Рекомендації щодо використання операційного важеля для максимізації операційного прибутку підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Прибуток є результатом фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Прибуток - це основний узагальнюючий показник роботи підприємства. Прибуток підприємство отримує від наступних видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової, тобто операційний прибуток є однією зі складових фінансового результату діяльності підприємства. Обрана тема є дуже актуальною, так як фінансові результати є основним джерелом фінансування розвитку підприємництва, удосконалення матеріально - технічної бази національної економіки, забезпечення всіх форм інвестування.

В сучасній спеціальній економічній літературі питанню формування фінансових результатів підприємств приділяли увагу такі фахівці, як: Бандурка О.М., Бланк І.А., Ізмайлова К.В., Поддєрьогін А.М., Савицька Г.В., Шеремет А.Д. та інші.

Метою курсової роботи є розробка управлінських рішень щодо більш ефективного управління операційним прибутком підприємства.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

- дослідити економічну сутність та необхідність максимізації операційного прибутку підприємства за допомогою операційного важеля;

- розглянути методику аналізу прибутку від операційної діяльності підприємства;

- проаналізувати фінансові результати ВАТ ПВП „Кривбасвибухпром” від його операційної діяльності;

- надати рекомендації щодо використання операційного важеля для максимізації операційного прибутку підприємства.

Предметом дослідження даної роботи є операційний прибуток, а об'єктом ВАТ ПВП "Кривбасвибухпром".

При висвітлені теми дослідження курсової роботи використовувались нормативно - законодавчі документи, періодична література, підручники та учбові посібники.

В процесі написання даної роботи використовувались такі види фінансового аналізу, як: горизонтальний , вертикальний та порівняльний аналіз, аналіз фінансових коефіцієнтів; прийоми економічного аналізу, як: синтез, індукція та дедукція, також математичні та статистичні методи аналізу, основні аспекти теорії імовірності. Для забезпечення наочності статистичного матеріалу були використані прикладні програмні пакети Мikrosoft Word та Мikrosoft Ехсеl.

Розділ 1.Економічна сутність та методи максимізації операційного прибутку підприємства

Прибуток -- це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток --це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва -- це частина національного доходу.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток -- це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників, Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери Їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Сучасна структура прибутку по галузях економіки України наведена в таблиці 1.

Таблиця 1

Фінансовий результат діяльності підприємств України за галузями економіки у 2001 році, млн. грн.

Галузь	Прибуток	Збиток	Сальдо	Частка в кількості підприємств, %
				прибуткових	збиткових
Промисловість	19072,0	5670,3	13401,7	52	48
Транспорт	2251,9	617,1	1634,8	40	60
Зв'язок	1871,8	54,3	1817,5	68	32
Будівництво	921,9	471,5	450,4	51	49
Торгівля та громадське харчування	3382,6	2086,4	1296,2	63	37
МТЗ	113,9	185,9	-72,0	34	66
Заготівля	58,2	71,4	-13,2	45	55
ЖКГ	409,1	952,8	-543,7	48	52
Побутове обслуговування	82,7	46,2	36,5	68	32
Разом	31504,9	11927,2	19577,7	57	43

За даними табл. 1 у 2001 р. більше половини підприємств були прибутковими (57%) , з них найбільші прибутки мали підприємства промисловості та зв'язку. Збитковими були підприємства матеріально-технічного забезпечення, заготівлі та житлово-комунального господарства.

Прибуток підприємства -- це показник, що формується на мікрорівні, а прибуток народного господарства --- це макроекономічний фінансовий результат.

Різні напрямки основної діяльності підприємства, що пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції-- товарів, робіт, послуг, а також фінансової та інвестиційної діяльності дістають остаточну грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів.

Процес формування фінансових результатів на підприємствах регулюється нормативно - законодавчими актами. Так, Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 року визначає, що на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход) [ ].

Згідно Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені податковим законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання [ ].

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями визначає прибуток як скорегований валовий доход звітного періоду, зменшений на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань [ ].

Зміст і форму „Звіту про фінансові результати”, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати" від 31 березня 1999 року. Так, згідно цього положення прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати над сумою доходу, для отримання якого були здійсненні ці витрати.

Ці показники подаються в розд. І "Фінансові результати" "Звіту про фінансові результати". Отже, узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток, структурно-логічна схема його формування відображена у дод. А.

Як видно зі схеми, однією з чотирьох його складових є операційний прибуток. Фінансовий результат від операційної діяльності формується від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємством, що є його головною метою і забезпечує основну частку його доходу.

Операційний прибуток - це різниця між валовим доходом та операційними витратами, де валовий дохід являє собою різницю між виручкою від реалізації та собівартістю реалізованої продукції. А операційні витрати зазвичай поділяються на дві групи: витрати, пов'язані з реалізацією товару, та на загальні й адміністративні витрати. Таким чином, послідовність формування операційного прибутку (збитку) підприємства показана на рис.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прибуток операційний важель дохід

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення прибутку -- це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності.

Операційний прибуток -- важливий показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник.

До чинників, що впливають на операційний прибуток, належать зміни:

* ціни на реалізовану продукцію;

* обсягів реалізації продукції;

* структури реалізованої продукції;

* собівартості одиниці продукції;

* собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов'язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості. Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, -- це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).

Таким чином, максимізувати операційний прибуток можна підвищуючи виручку від реалізації або зменшуючи витрати. Зупинимося більш детально на останньому. Як відомо, витрати підприємства поділяють на змінні і постійні. Використовуючи для аналізу частку постійних витрат можна, домогтися підвищення операційного прибутку підприємства.

Необхідність максимізації операційного прибутку можливо реалізувати за допомогою так званого „операційного важеля”.

У сучасній економічній літературі практично не існує полеміки з цього питання. Поняття операційного важеля тлумачиться різними авторами однаково, але у деяких випадках має різні назви: „операційний левередж” або „поточний важіль”, що, на наш погляд є несуттєвим.

Так, Брігхем Є.Ф. визначає поточний „левередж” як величину, з якою фіксовані витрати використовуються в операціях фірми[ ]. Якщо високий процент загальних витрат фірми фіксований, то вона має високий коефіцієнт поточного левереджу.

Отже, в економічній термінології високий коефіцієнт поточного левереджу при інших постійних показниках означає, що відносно мала зміна у обсягах реалізації тягне за собою велику зміну в поточному прибутку.

Поточний левередж тісно взаємопов'язаний з фінансовим левереджем.

Операційний важіль відносять до використання основного капіталу, тоді як фінансовий важіль - до використання позичкових коштів (наприклад, облігацій чи позик банку) та привілейованих акцій.

Рівень поточного левереджу виявляє, як зміни у збуті чинять вплив на поточний прибуток, тоді як рівень фінансового левереджу показує, як зміни у поточному прибутку впливають на дивіденди за акцію. Рівень загального левереджа об'єднує два попередні для того, щоб показати, як коливання в збуті впливають на прибуток з акції .

Отже, при однаковому рівні решти показників фірма з меншим поточним левереджем може краще використати фінансовий "левередж", тому що, як ми бачимо, взаємодія поточного і фінансового "левереджів" визначає в цілому вплив зміну збуті на поточний прибуток і рух чистої готівки.

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо ,що операційний прибуток підприємства - це різниця між валовим доходом та операційними витратами, де валовий дохід являє собою різницю між виручкою від реалізації та собівартістю реалізованої продукції . Необхідність максимізації операційного прибутку можливо реалізувати за допомогою так званого „операційного важеля”. Високий коефіцієнт поточного левереджу при інших постійних показниках означає, що відносно мала зміна у обсягах реалізації тягне за собою велику зміну в поточному прибутку. Поточний левередж тісно взаємопов'язаний з фінансовим левереджем, разом вони утворюють загальний левередж, який дозволяє максимізувати чистий прибуток підприємства.

У наступному параграфі розглянемо методику аналізу операційного прибутку підприємства та аналізу концепції „рівня левереджу”.

Розділ 2. Методика аналізу прибутку від операційної діяльності підприємства

Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників (ціни на реалізовану продукцію; обсягів реалізації продукції; структури реалізованої продукції; собівартості одиниці продукції; собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції) полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.

Методика аналізу впливу наведених чинників супроводжується наступними формулами.

Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію

(1)

де Q_i1 - обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді (і=1,n);

р_i1, р_i0 - ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому. Для кожного і-го виду продукції встановлюється, скільки можна одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному періоді за цінами, що перевищують ціни в попередньому періоді. Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції:

(2)

де Р₀ -- прибуток від реалізованої продукції за попередній період;

S_1,0-- фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді, що розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду,

 (3)

де s_i0-- собівартість i-го виду продукції в попередньому періоді;

Q _i1--обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді;

S₀-- фактична собівартість реалізованої продукції в попередньому періоді,

(4)

де Q_i0-- обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді.

З'ясовується, скільки додатково було отримано прибутку тільки завдяки збільшенню обсягів виробництва окремих видів продукції. Для зручності порівняння обсяги виражені через собівартість (з метою уникнення впливу цінового чинника). Припускається, що пропорційно до зміни обсягів виробництва змінюється прибуток.

Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції

(5)

де V_1,0-- обсяги реалізації продукції у звітному періоді за цінами попереднього періоду;

V₀ -- виручка від реалізації продукції за попередній період,

(6)

Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції:

(7)

де s _i1 - собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

Вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції:

(8)

Сукупний вплив чинників на прибуток від реалізації продукції:

(9)

Загальне збільшення операційного прибутку:

(10)

де Р₁ - операційний прибуток за звітний період;

Р^О - збільшення інших операційних доходів.

Структуру змін операційного прибутку за чинниками можна відобразити на рис. 2.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо аналізу взаємозв'язку обсягів виробництва, собівартості та прибутку підприємства слід ураховувати необхідність орієнтації вітчизняних підприємств на маркетинг, виробництво продукції, на яку є постійний попит, за прийнятними для підприємства цінами.

Такий аналіз дає змогу послідовно визначити за критерієм беззбитковості критичні обсяги реалізації; критичний рівень цін реалізації; критичний рівень постійних витрат; критичний рівень змінних витрат на одиницю продукції. При визначенні одного з наведених показників інші вважаються фіксованими.

Розглянемо методику відповідних розрахунків для умов, за яких ціна реалізації продукції залежить від обсягів її реалізації (умови так званої недосконалої конкуренції).

Основою аналізу є поділ витрат підприємства на такі:

* постійні, або умовно постійні (S_пост), за певний період; вони залишаються незмінними щодо змін обсягів виробництва або ступеня завантаження виробничих потужностей; наприклад, амортизаційні відрахування, орендна плата, відсотки за позиковий капітал, заробітна плата управлінського персоналу, утримання легкового транспорту, оплата послуг зв'язку і охорони та ін. Ці витрати враховуються за місцем виникнення;

* змінні (S_змін)5 тобто такі, що прямо залежать від зміни завантаження виробничих потужностей або зміни обсягів виробництва: витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату робітників-відрядників, технологічні енергоресурси та ін. Носій цих витрат -- продукт, виріб;

* сукупні, тобто повна собівартість (S) -- сума постійних та змінних витрат:

S = S_пост + S_змін ; S_змін = Q s_змін ; V = Qp ,

де Q-- обсяг виробництва (реалізації) у натуральних одиницях вимірювання;

s_змін -- змінні витрати на одиницю продукції;

V-- виручка від реалізації продукції;

р -- ціна реалізації одиниці продукції.

Припускається, що обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації продукції. Використовуючи наведені раніше рівняння, можна розрахувати критичний обсяг виробництва (Q_крит ), тобто обсяг, який забезпечує беззбитковість діяльності підприємства. Це досягається тоді, коли виручка від реалізації продукції дорівнює повній собівартості, тобто:

V = S_пост + Q_крит s_змін (11)

якщо V = Qр, то

р Q_крит = S_пост + Q_крит s_змін, (12)

звідки

Q_крит = S_пост/(р - s_змін) (13)

Різниця між ціною реалізації виробу та змінними витратами на один виріб (знаменник останнього рівняння) становить маржинальний дохід на одиницю виробу.

Розрахувавши Q_крит можна встановити, скільки одиниць продукції потрібно реалізувати, щоб постійні витрати були покриті маржинальним доходом, який дає кожна реалізована одиниця продукції.

Визначення критичного обсягу виробництв (точки беззбитковості) ілюструє рис.3.

Рис. 3. Визначення критичного обсягу виробництва

Таким чином, за умови стабільності цін і змінних витрат на одиницю продукції і при збільшенні постійних витрат точка беззбитковості зміщується вправо. Збільшення обсягу реалізації продукції понад критичне значення забезпечує одержання прибутків (натомість зменшення призводить до збитків).

У діяльності підприємства може постати потреба у визначенні постійних витрат, прийнятних цін реалізації або змінних витрат на одиницю продукції.

У разі реалізації продукції за цінами, нижчими за критичні, підприємство зазнає збитків, а за цінами, що перевищують критичні, - отримує прибуток. Крім того, якщо змінні витрати перевищують критичний рівень, підприємство зазнає збитків, а якщо вони нижчі за критичний рівень - одержує прибуток.

У наведеній методиці припускається, що підприємство виробляє один вид продукції (багатономенклатурне виробництво). У фінансовому аналізі існують певні прийоми для того, щоб не порушувати цю вимогу в більш типових умовах багатономенклатурного виробництва.

Найчастіше вдаються до вираження обсягів виробництва в умовних, або узагальнюючих, одиницях вимірювання; наприклад, умовні тонни хлібопекарської продукції, умовні котушки прядива, умовні пари взуття, верстато-години, відсоток використання потужностей та ін.

При виробництві та збуті водночас кількох видів продукції, узагальнити які неможливо, необхідно враховувати, що вони мають різні ціни і потребують різних змінних витрат, а отже, різняться й частки їх внесків у покриття загальних постійних витрат. У цьому разі точка беззбитковості залежить від частки кожного виробу у сукупному обсязі реалізації. Точку беззбитковості для багатономенклатурного виробництва визначають у два етапи:

- обчислюють частку кожного виробу в обсязі реалізації;

- розраховують підсумковий зважений дохід.

Як обмеження припускається, що частки виробів у сукупному обсязі реалізації за розрахунковий період залишаються незмінними.

Якщо підприємство реалізує продукцію в умовах недосконалої конкуренції, тобто коли зі збільшенням обсягів реалізації зменшується ціна за одиницю продукції, пошук оптимальної позиції продукції підприємства на ринку можна продемонструвати на прикладі, проілюстрованому на рис. 4.

Водночас у цьому разі змінні витрати на одиницю продукції не залишаються однаковими при різних обсягах виробництва. Так, зі збільшенням обсягів виробництва вони зменшуються (наприклад, завдяки знижкам при купівлі сировини у великих обсягах), а в подальшому можуть збільшуватись (наприклад, за рахунок залучення більш віддалених постачальників чи сплати надбавок за понаднормову роботу).

Рис. 4. Пошук оптимальних обсягів реалізації

Як випливає з рис. 4, максимальний прибуток підприємство отримає при обсязі реалізації 25 одиниць продукції. Прибуткова зона діяльності обмежена обсягами від 6 до 33 одиниць продукції. За її межами маржинального доходу недостатньо, щоб покрити постійні витрати підприємства, отже, підприємство зазнає збитків. Таким чином, якщо еластичність попиту перевищує одиницю, є дві точки критичного обсягу, де сукупні витрати дорівнюють виручці від реалізації. У наведеному прикладі -- це 6 та 33 одиниці реалізованої продукції (див. рис. 4).

За заданими рівнями виручки та змінних затрат можна обчислити рівень постійних витрат, який відповідатиме максимальному прибутку. Аналогічно, виходячи із заданих рівнів інших взаємопов'язаних чинників, можна послідовно розрахувати оптимальні рівні цін на продукцію та змінних затрат.

Підприємству слід уникати „ножиць”, тобто коли попит на його продукцію еластичний, а попит підприємства на споживані ресурси, наприклад на енергоносії, нееластичний.

Розглянемо методику визначення показників операційного важеля за допомогою аналізу концепції „рівня левереджу”.

Рівень поточного левереджу (РПЛ) визначається за формулою 14 як відсоткове змінювання в поточному прибутку до відрахування ставки відсотку та податку, який одержується з даного відсоткового змінювання в рівні збуту:

Відсоткове змінювання в поточному прибутку (14)

РПЛ = Відсоткове змінювання в збуті

Фактично, рівень поточного левереджу є показником, який вимірює вплив змінювання в збуті на поточний прибуток, або так званий прибуток до відрахування відсоткового прибутку та податку. Рівень поточного левереджу може бути також підраховано за допомогою використання рівняння 15, яке засновано на грошовому збуті краще, ніж на одиницях збуту:

РПЛ в точці Q	=	Q ( P - V )	/	Q ( P - V ) - F,	(15)

РПЛ=( S - VC )/ ( S - VC - F ), (15a)

де Q-- вихідні одиниці продукції,

Р -- середня ціна збуту на одиницю продукції,

V -- варіабельна вартість на одиницю продукції,

F -- фіксовані поточні витрати,

S -- вихідний збут в доларах та

VC - загальні змінні витрати.

Відмітимо також, що рівень поточного левереджу має особливе значення для вихідного рівня збуту. В цілому, якщо фірма діє безпосередньо близько до точки беззбитковості, тоді РПЛ буде високим. Але РПЛ знижується із зростанням базового рівня збуту, який знаходиться над беззбитковим рівнем збуту. Коли оцінка збільшується при все більш і більш високому рівні збуту, РПЛ прогресивно знижується.

Можна проілюструвати поточний левередж на рис.5 для різних рівнів операційного важеля.

План 1 потрібний для невеликої суми фіксованих витрат, при цьому лінія загальної вартості має відносно крутий ухил, який показує, що змінні витрати на одиницю продукції вищі, ніж вони могли бути, якщо фірма використала б більший левередж. План 2 потрібен, щоб показати вищий рівень фіксованих витрат. Точка беззбитковості знаходиться вище на плані 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поточний левередж впливає на прибуток, який отримано до відрахувань відсоткового прибутку та податків, тоді як фінансовий левередж впливає на прибуток після проведення відрахувань відсоткового прибутку та податків, або прибуток, доступний для звичайних акціонерів. Рівень фінансового левереджу - відсоткове змінювання в прибутку, яке доступне для звичайних акціонерів, що пов'язані з даним відсотковим змінюванням у прибутку до відрахування відсоткового прибутку та податків [ ].

Отже можна зробити наступні висновки:

- перш ніж оцінювати ефект дії операційного важеля на операційний прибуток, слід детально проаналізувати останній за факторами, які на нього впливають;

- важливим для діяльності підприємства є аналіз беззбитковості (визначення критичного обсягу реалізації продукції);

- рівень поточного левереджу має особливе значення для вихідного рівня збуту. В цілому, якщо фірма діє безпосередньо близько до точки беззбитковості, тоді РПЛ буде високим. Але РПЛ знижується із зростанням базового рівня збуту, який знаходиться над беззбитковим рівнем збуту. Коли оцінка збільшується при все більш і більш високому рівні збуту;

- чим більше використання фіксованих поточних витрат, які виміряні рівнем поточного левереджу, тим більше буде змінюватися в збуті і чутливість поточного прибутку;

- якщо фірма використовує суму поточного і фінансового левереджу, яка розглядається зараз, то навіть незначні зміни в збуті будуть вести до широких коливань прибутку з акції .

Надалі вдамося безпосередньо до аналізу операційного прибутку базового підприємства, яким було обрано ВАТ ПВП ”Кривбасвибухпром”.

Розділ 3. Аналіз фінансових результатів ВАТ ПВП „Кривбасвибухпром” від операційної діяльності

Відкрите акціонерне товариство Промислово - виробниче підприємство “Кривбасвибухпром” було створене у 1967 році згідно рішення Мінчермету СРСР з метою вдосконалення й централізації вибухових робіт на всіх кар'єрах Кривбасу. З 17.08.2001 року підприємство перетворене на відкрите акціонерне товариство, яке спеціалізується на проведенні вибухових робіт у кар'єрах гірничо - збагачувальних комбінатів Кривбасу та гірничо - металургійного комбінату „Криворіжсталь”; здійснює буровибухові роботи на гранітних та щебеневих кар'єрах, на базисних складах зберігає вибухові матеріали для підземних шахт Кривбасу; здійснює спецвибухи на всій території країни.

Проаналізуємо основні показники діяльності підприємства, початкові дані у дод. А1, а результати аналізу відображені у табл. 2.

Таблиця 2 Аналіз основних фінансово - економічних показників

ВАТ „Кривбасвибухпром” за 1999-2001 роки

Показник	Роки	Абсолютне відхилення	Темп росту, %
	2000	2001
Гірнича маса, тис. куб. М	46280,4	55149,6	+8869,2	119,2
Товарна продукція, тис.грн	144814,8	159829,1	+15014,3	110,4
Собівартість товарної продукції, тис.грн	129091	141393,3	+12302,3	109,5
Витрати на 1 грн. товарної продукції, грн..	89,14	88,47	-0,67	99,2
Рентабельність виробництва, %	12,2	13	+0,8	106,6
Реалізовано продукції, тис.грн.	144822	159831	+15009	110,4
Балансовий прибуток, тис. грн..	129091	141393	+12302	109,5
Фонд оплати праці, тис. грн..	8447,6	12234,7	+3787,1	144,8

Як свідчать результати таблиці 2, діяльність підприємства протягом останніх років поступово покращувалась. Якщо зважати на темпи росту обсягів виробництва та вартості товарної продукції, то спостерігається тенденція переважання темпів росту перших над темпами росту вартості товарної продукції, коли темпи росту обсягів виробництва склали 119,2%, а вартості товарної продукції 110,4%, але це можна охарактеризувати з точки зору зниження вартості надаваних послуг, що призвело до максимізації суми отриманого прибутку 15379 тис. грн. Стосовно реальності вартості товарної продукції, то можна зазначити, що темпи росту собівартості були майже ідентичні темпам росту вартості товарної продукції, тобто підприємство не завищувало штучно вартість реалізації, різниця між темпами росту вартості товарної продукції та її собівартості складали у 2001 - 0,9 відсоткових пункти. Така позитивна динаміка також підтверджується зменшенням витрат на 1 грн. товарної продукції, які знизилися за останні роки на 0,67 копійки на 1 грн. товарної продукції і склали 88,47 коп. на 1 грн. вартості товарної продукції.

Таблиця 3 Аналіз динаміки формування та розподілу прибутку ВАТ ПВП „Кривбасвибухпром”

Показник, тис. грн.	Роки	Відхилення, (+;-)	Темп росту, %
	2000	2001
1. Доход від реалізації	173787	191797	+1801	110,36
2. ПДВ	28965	31966	+3001	110,36
3. Чистий дохід (виручка від реалізації)	144822	159831	+15009	110,36
4. Собівартість реалізованої продукції	122618	135978	+13361	110,90
4.1 Матеріальні витрати	112971	120404	+7433	106,58
4.2 Оплата праці	2259	5904	+3645	261,21
4.3 Соціальні заходи	847	1971	+1124	232,70
4.4 Амортизація	3150	5078	+1928	161,21
4.5 Інші витрати	3391	2661	-770	77,29
5. Валовий прибуток	22204	23853	+1649	107,43
6. Інші операційні доходи	23322	40131	+16809	172,07
7. Адміністративні витрати	6476	5417	-1059	83,65
8. Витрати на збут	-	46	+46	-
9. Інші операційні витрати	30856	53350	+2249.	172,90
10. Фінансовий результат від операційної діяльності	8194	5171	-3023	63,11
11. Інші фінансові доходи	260	8	-252	3,08
12 .Інші доходи	838	25573	+2473	3051,67
13. Фінансові витрати	779	118	-661	15,15
14 .Інші витрати	3160	8899	+5735	281,61
15. Балансовий прибуток	5353	21735	+16382	406,03
16. Податок на прибуток	1606	6356	+4750	395,77
17. Використання прибутку	3704	-	-3704	-
18. Чистий прибуток	43	15379	+15336	35765,12

Показники рентабельності виробництва також позитивно зростають,

так загальне зростання цього показника склало 6,6 відсоткових пункти. Такі показники рентабельності підтверджуються зростанням суми балансового прибутку та реалізованої продукції, що свідчить про зміцнення ринкової позиції підприємства. Але дещо негативним є той факт, що темпи росту балансового прибутку дещо нижчі, ніж темпи росту обсягів реалізованої продукції, що говорить про деяку недосконалість витратного механізму підприємства, хоча додаткові витрати викликані зростанням фонду оплати праці, сума якого з 2000 по 2001 рік зросла на 44,8%.

Як відомо, діяльність будь-якого підприємства в кінцевому підсумку визначається фінансовим результатом від будь-якого виду його діяльності, як операційної (основної), так і інвестиційної та фінансової. Але кінцевим підсумком є чистий прибуток підприємства. Проте цей результат залежить від багатьох факторів і формується в процесі формування та розподілу інших видів прибутків. Саме тому на кожному підприємстві необхідно систематично проводити аналіз формування, розподілу та використання прибутку (табл. 3).

Аналіз фінансових результатів ВАТ „Кривбасвибухпром” за 2000- 2001 роки проведемо з використанням таких форм бухгалтерської звітності, як :

- форма №1 „Баланс підприємства” за 2000-2001 роки (дод.Б,В);

- форма №2 „Звіт про фінансові результати” за 2000-2001 роки (дод. Г,Д)

За даними табл. 3 можна відмітити зменшення операційного прибутку підприємства за аналізований період на 3023 тис. грн. або на 36,11%. Негативно вплинули на цей показник збільшення собівартості продукції за всіма статтями та збільшення інших операційних витрат. Але позитивним є збільшення чистого доходу на 10%, як наслідок, валового прибутку на 7%, а також зменшення адміністративних витрат, чому напевне сприяла приватизація підприємства у 2001 р. Можна сказати, що ефективність діяльності підприємства за останні роки зросла, так як значно зріс чистий прибуток ВАТ ПВП „Кривбасвибухпром”.

На особливу увагу заслуговує динаміка собівартості виробленої продукції, оскільки ця величина є основною витратостворюючою статтею звіту про фінансові результати підприємства. Так, темп росту собівартості у 2000 р. складає 136,25%, в той ж час темп росту чистого доходу складає 143,95%, тобто підприємство дещо штучно завищує реалізаційну вартість своєї редукції. Інша ситуація склалася у 2001 році, що свідчить про деякі негативні зміни в процесі формування витрат підприємства, хоча одночасне зростання обсягів реалізації компенсує ці можливо невиправдані витрати.

Також треба відмітити факт гнучкості діяльності підприємства, оскільки окрім основної операційної діяльності підприємство отримує доходи з альтернативних джерел, які, все ж таки, пов'язані з основною діяльністю підприємства. При цьому роль цих доходів в кінцевому результаті значно зросла оскільки спостерігається зростання суми цих доходів з 233322 тис. грн. У 2000 році до 40131 тис. грн. у 2001 році (загальний темп росту склав 172,07%), тобто підприємство, в разі погіршення умов збуту основної продукції, зможе швидко переорієнтуватися на інші додаткові джерела генерування прибутку.

Наступним кроком аналізу є оцінка факторів, які впливають на результативність діяльності підприємства. Для цього доцільно проаналізувати, структуру основних статей, які формують фінансові результати базового підприємства (табл. 4). Початкові дані для аналізу візьмемо з додатків Б-Д.

За базу візьмемо чистий дохід, як величину, яка визначає реальну вартість реалізації продукції підприємства.

Таблиця 4

Аналіз структури формування та використання прибутку на ВАТ ПВП „Кривбасвибухпром” за 2000-2001 роки

Показник	2000	2001	Відхилення за період аналізу, відсотки
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
1. Доход від реалізації	173787	-	191797	-	-
2. ПДВ	28965	-	31966	-	-
3. Чистий дохід (виручка від реалізації)	144822	100,01	159831	100,00	-
4. Собівартість реалізованої продукції	122618	84,67	135978	85,08	0,44
4.1 Матеріальні витрати	112971	78,01	120404	75,33	-2,68
4.2 Оплата праці	2259	1,56	5904	3,69	2,13
4.3 Соціальні заходи	847	0,58	1971	1,23	0,65
4.4 Амортизація	3150	2,18	5078	3,18	1,00
4.5 Інші витрати	3391	2,34	2661	1,65	-0,69
5. Валовий прибуток	22204	15,33	23853	14,92	-0,41
6. Інші операційні доходи	23322	16,10	40131	25,11	9,01
7. Адміністративні витрати	6476	4,47	5417	3,39	-1,08
8. Витрати на збут	-	-	46	0,03	0,03
9. Інші операційні витрати	30856	21,31	53350	33,38	12,07
10. Фінансовий результат від операційної діяльності	8194	5,65	5171	3,23	-2,42
11. Інші фінансові доходи	260	0,18	8	0,01	-0,17
12 .Інші доходи	838	0,58	25573	16,00	15,42
13. Фінансові витрати	779	0,54	118	0,07	-0,47
14 .Інші витрати	3160	2,18	8899	5,57	3,39
15. Балансовий прибуток	5353	3,69	21735	13,60	9,91
16. Податок на прибуток	1606	1,10	6356	3,98	2,88
17. Використання прибутку	3704	2,57	-	-	-2,57
18. Чистий прибуток	43	0,02	15379	9,62	9,60

Питома вага основної витратостворюючої статті (собівартість) за останні роки дещо зменшилася (з 84,67% у 2000 році до 85,08% у 2001 році). Тобто зменшення питомої ваги витрат з позитивного боку характеризує діяльність підприємства, оскільки така динаміка свідчить про зменшення витратомісткості основного виробництва і збільшення результативності реалізації (питома вага валового (прибутку, як різниця між питомою вагою чистого доходу та питомою вагою собівартості складала у 2000 році - 15,33%, у 2001 році - 14,92%). Основною витратостворюючою статтею у структурі собівартості лишилися матеріальні витрати, питома вага яких у чистому доході змінювалася з 78, % до 75,03%. Звертає на себе увагу той факт, що залежність між питомою вагою собівартості та питомою вагою матеріальних витрат має обернено пропорційний характер, тобто динаміка собівартості не повністю залежить від динаміки основної статті.

Динаміка інших статей, які включено до структури собівартості, в загальній сукупності відповідає динаміці собівартості в цілому, але вони мають незначний вплив на розмір собівартості.

Загальна питома вага цих статей у чистому доході складала у 2000 році - 6,66%, у 2001 році 9,75%. Тобто як ми бачимо підприємство намагається обмежити вплив цих статей, частина яких може бути непродуктивною.

Треба звернути увагу на питому вагу фінансового результату від операційної діяльності, значення якої зменшується за два роки, при чому значення 2000 та 2001 років менше аніж питома вага валового прибутку за цей же період.

Такі показники підтверджують факт, що процес залучення додаткових джерел фінансування, пов'язаних зі здійсненням основної операційної) діяльності має не виважений характер, тобто в результаті здійснення цієї діяльності підприємство несе додаткові непродуктивні витрати, яких можна було б уникнути.

В цілому загальний вплив факторів, які впливають на результативність підприємства, може бути оцінений за допомогою коефіцієнтного аналізу, який дозволяє встановити не тільки основні тенденції розвитку, а й визначити активність використання тих об'єктів, що приймають участь в процесі формування фінансових результатів. Для цього проаналізуємо основні показники рентабельності підприємства (табл. 5), розрахунки коефіцієнтів подано у дод. Ж.

Показники рентабельності активів за прибутком від звичайної діяльності та чистим прибутком мають однакові значення, оскільки на підприємстві за аналізуємий період не спостерігалося надзвичайних прибутків і збитків, причому ці показники зросли (з 0,04% у 2000 до 11,54% у 2001 році), що підтверджує факт зростання кінцевої результативності діяльності підприємства.

Таблиця 5

Основні показники рентабельності ВАТ ПВП „Кривбасвибухпром^” за 1999-2001 роки, проценти

Показник	Роки	Відхилення
	2000	2001
Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності	0,04	11,54	11,50
Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком	0,04	11,54	11,50
Рентабельність власного капіталу	0,10	15,28	15,18
Рентабельність виробничих фондів	0,07	17,65	17,58
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації	10,86	11,51	0,65
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності	5,66	3,24	-2,42
Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком	0,03	9,62	9,59
Співвідношення сплачених відсотків із прибутку	14,55	5,4	-9,15
Період окупності капіталу (роки)	2283,33	8,67	-2274,66
Період окупності власного капіталу (роки)	997,95	6,54	-991,41

Показники рентабельності власного капіталу та виробничих фондів характеризують ефективність застосування джерел фінансування і майна підприємства, яке приймає участь у виробничому циклі. Як видно з показників ефективність застосування цих елементів також значно зросла (з 0,10% у 2000 році до 15,28% у 2001), оскільки за базу розрахунків було взято чистий прибуток, сума якого у 2001 році була найбільшою (15379 тис. грн..).

Динаміка показників рентабельності реалізованої продукції за прибутком від реалізації (10,86% у 2000 та 11,51% у 2001 роках) та рентабельності реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності (5,66% у 2000 р. та 3,24% у 2001р.) свідчить про покращення результатів розрахунку першого та третього показників, оскільки спостерігається реальне зростання суми валового прибутку, що викликано зменшенням питомої ваги собівартості, зростанням суми чистого прибутку, як кінцевого результату. Динаміка показника рентабельності реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності (5,66% у 2000 р та 3,24% у 2001р.) свідчить про факт дещо не виваженої політики формування витрат в процесі операційної діяльності базового підприємства.

Отже, за результатами аналізу можна відмітити зменшення операційного прибутку підприємства за аналізований період на 3023 тис. грн.. або на 36,11%. Негативно вплинули на цей показник збільшення собівартості продукції за всіма статтями та збільшення інших операційних витрат. Але позитивним є збільшення чистого доходу на 10%, як наслідок, валового прибутку на 7%, а також зменшення адміністративних витрат. Загалом фінансова результативність діяльності підприємства є успішною. На підприємстві спостерігаються позитивні тенденції щодо зростання обсягів чистого прибутку як результуючого показника діяльності підприємства. Позитивним є також той факт, що підприємство діє, особливо в 2001 році у всіх сферах діяльності, тобто крім основної діяльності воно займається фінансовою та інвестиційною, ефективність яких мала значний вплив на загальну результативність. Майже всі показники рентабельності діяльності підприємства мають позитивну тенденцію змін, тобто зростає загальна рентабельність підприємства. Але негативні тенденції у зміні фінансових результатів від операційної діяльності потребують покращення стану управління операційним прибутком підприємства.

Розділ 4. Рекомендації щодо використання операційного важеля для максимізації операційного прибутку підприємства

Як видно з показників, що висвітлені в минулому розділі, підприємство має певні проблеми в своїй діяльності з прибутком від операційної діяльності та пов'язаними з ним показниками рентабельності. Тому, розробляючи рекомендації треба звернути перш за все увагу на ці показники і величини, які впливають на їх формування. Що стосується операційного прибутку, то він залежить в основному від показників собівартості та обсягів реалізації продукції у грошовому виразі.

Показники рентабельності, які в основному спираються на величину прибутку, також логічно залежать від обсягу виручки від реалізації. Тому визначаючи шляхи поліпшення фінансової діяльності підприємства, треба спиратися на валовий та чистий доходи підприємства, який треба максимізувати.

Аналіз фінансових результатів показав зменшення операційного прибутку підприємства за аналізований період. Негативно вплинули на цей показник збільшення собівартості продукції за всіма статтями та збільшення інших операційних витрат. Крім того, ситуація що склалася у 2001 році свідчить про деякі негативні зміни в процесі формування витрат підприємства. Негативним є також той факт, що темпи росту балансового прибутку дещо нижчі, ніж темпи росту обсягів реалізованої продукції, що говорить про деяку недосконалість витратного механізму підприємства, хоча додаткові витрати викликані зростанням фонду оплати праці.

Тому можна порекомендувати переглянути кадрову політику підприємства, розглянути можливість підвищення комп'ютеризації, за рахунок чого зменшиться потреба у великій кількості звичайних виконувачів. Слід зауважити, що комп'ютерна техніка відноситься до складу основних фондів підприємства, яка з часом амортизується.

Перший шлях можливої максимізації виручки у грошовому виразі, який не потребує спеціальних заходів, пов'язаних з додатковими витратами, це шлях збільшення норми прибутку, яка закладена у виручці підприємства, шляхом підвищення цін на свою продукцію. Підрахунки додатку К свідчать, що для ВАТ ПВП "Кривбасвибухпром” вона складає 15%. Цей шлях в основному обирають підприємства попит на продукцію яких не дуже відчутно зменшиться за зростання цін. ВАТ ПВП "Кривбасвибухпром” є монополістом у Криворізькому регіоні, тому при зростанні цін у розумних обсягах можна сподіватися, що попит на продукцію і послуги підприємства суттєво не зменшиться. Крім того, з 2001 р. підприємство вже не є державною власністю і тому його керівництво може приймати такі управлінські рішення, які б найкраще впливали на поліпшення його фінансово-господарської діяльності.

Отже припустимо, що ми можемо підняти норму доходу підприємства, яка складає 15%, до 16% та до 17%. Це зростання може дещо знизити попит, але, враховуючи той фактор, що ця норма все ж таки менша ніж середня по галузі, то ефект від її збільшення компенсує втрати пов'язані зі зміною попиту. Розрахунок цього ефекту наведено у табл. 6

Таблиця 6

Вплив збільшення норм доходу на операційний прибуток, тис. грн.

СТАТТІ	ФАКТ	ПРОЕКТ А	ПРОЕКТ Б
Валовий доход	191797	194254,08	196594,48
Чистий доход	159831	161878,6	163828,9
Середній рівень норми доходу	15%	16%	17%
Собівартість	135978	135978	135978
Інші доходи	40131	40131	40131
Інші витрати	58813	58813	58813
Операційний прибуток	5171	7218,6	9168,9

Як видно з таблиці, збільшення норми доходу на 1% призводить до зростання валового доходу лише на 1,3% ((194254,08-191797)/191797х100%), а кінцевого результату діяльності майже на 39,6% ((7218,6-5171)/5171х100%); підвищення норми доходу на 2% призводить до зростання валового доходу на 2,5% ((196594,48-191797)/191797х%), а операційного прибутку на 77,3% ((9168,9-5171)/5171х100%).

У даній рекомендації ми припустили, що рівні собівартості, інших доходів та витрат залишились незмінними.

Дослідження показали, що на практиці при застосуванні операційного важеля важко безпосередньо та однозначно відокремлювати змінну та постійну компоненти витрат. Для вирішення задачі класифікації витрат рекомендуємо використовувати два підходи: суб'єктивний та статистичний. Суб'єктивний підхід - це вольове віднесення витрат до змінних та постійних, базуючись на неформальному досвіді дослідника, а статистичний базує свої висновки на аналізі наявних статистичних даних. Останній підхід вважається більш об'єктивним, оскільки він аналізує конкретні дані за декілька минулих періодів та будує на цій основі залежності сумарних витрат від обсягу реалізації.

Використовуючи статистичний підхід, розподіл витрат можливо здійснити за допомогою трьох методів:

- методу „верхньої-нижньої” точки;

- графічного методу;

- методу найменших квадратів.

Згідно методу „верхньої-нижньої” точки, з всіх використовуються тільки дві: перша (верхня) відповідає найбільшому значенню обсягу реалізації товару, друга (нижня) - найменшому .

Графічний метод полягає у звичайній підгонці прямої лінії за допомогою лінійки, щоб найкраще апроксимувати всю множину точок. Точка перетину такої лінії з вертикальною віссю оцінює постійні витрати.

Метод найменших квадратів є найточнішим. Підбір прямої лінії виконується за допомогою стандартних прийомів регресійного аналізу і на практиці зводиться до використання стандартної комп'ютерної програми.

Використовуючи умовні дані, застосуємо ці три методи (табл. 7)

Таблиця 7

Кількість продаж та витрати на доставку

Місяць	Кількість продаж	Витрати на доставку
01	600	6850
02	500	5500
03	700	7850
04	900	8000
05	800	7600
06	1000	9200
07	1200	10000
08	1100	8700

На основі наведених даних побудуємо графік (рис. 6 )

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначимо верхню та нижню точки (табл. 8).

Таблиця 8 Верхня та нижня точки обсягу реалізації

Показник	Кількість продаж	Витрати
Верхня точка активності	1200	10000
Нижня точка активності	500	5500
Різниця	700	4500

За цими даними визначаємо коефіцієнт змінних витрат:

4500/700=6,43 грн./од. прод.

Далі визначимо суму постійних витрат:

Сумарні витрати-Змінні витрати=10000-(1200 од. х 6,43 грн. /од. прод.)=2284 грн. за місяць

В результаті постійні витрати складають за місяць 2284 грн., а змінні на одиницю продукції - 6,43 грн. Ці дані використовуються надалі для аналізу беззбитковості.

За методом найменших квадратів можна використати можливості Excel (рис. 7 ).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Як бачимо, методи призвели до різних результатів:

- за методом „верхньої-нижньої точки” отримані змінні витрати на одиницю продукції - 6,43 грн., постійні витрати за період - 2284 грн.;

- за регресійним методом - змінні витрати - 5,38 грн., постійні - 3389 грн.

Порівнюючи методи, на перший погляд, перевагу слів надати методу найменших квадратів , оскільки він враховує повну інформацію про витрати. Але слід бути уважним в процесі практичного застосування цього методу, так як результати суттєво залежать від положення кожної точки.

Отже, можна зробити висновки : перший шлях можливої максимізації виручки у грошовому виразі, який не потребує спеціальних заходів, пов'язаних з додатковими витратами, це шлях збільшення норми прибутку, яка закладена у виручці підприємства, шляхом підвищення цін на свою продукцію. Збільшення норми доходу на 1% призводить до зростання валового доходу лише на 1,3%, а кінцевого результату діяльності майже на 39,6%; підвищення норми доходу на 2% призводить до зростання валового доходу на 2,5%, а операційного прибутку на 77,3%. Для вирішення задачі класифікації витрат рекомендуємо використовувати два підходи: суб'єктивний та статистичний.

Размещено на Allbest.ru