Практика та проблеми функціонування Національної депозитарної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1 Основи функціонування Національної депозитарної системи

1.1 Загальні положення діяльності Національної депозитарної системи

1.2 Учасники Національної депозитарної системи

2 Практика та проблеми функціонування Національної депозитарної системи

2.1 Аналіз діяльності Національного депозитарію України

2.2 Проблеми та недоліки Національної депозитарної системи України

3 Перспективи вдосконалення Національної депозитарної системи

3.1 Досвід створення депозитарних систем в різних країнах світу

3.2 Підходи до реформування Національної депозитарної системи України

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Темою даної роботи є «Практика та проблеми функціонування Національної депозитарної системи».

Метою даної роботи є висвітлення сутності та функціонування Національної депозитарної системи та характеристика практики та проблем її діяльності.

Завданням роботи є аналіз діяльності Національної депозитарної системи, визначення проблем та шляхів вдосконалення роботи Національної депозитарної системи.

Чинний Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» був прийнятий Верховною Радою України у 1997 році. Досвіду депозитарного обслуговування на той час в Україні не існувало, відносини, які на підставі Закону виникли, були абсолютно новими, а сам Закон розглядався як база, фундамент, на основі якого через 5-10 років мала бути розроблена нова редакція Закону.

Після вступу Закону в силу в Україні сталися суттєві зміни як у сфері розвитку фондового ринку, так і в сфері інвестиційної діяльності. Так, були прийняті закони України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які кардинально змінили статуту та вибудували нову систему інвестиційної діяльності в Україні, визначили напрями розвитку інфраструктури ринку, інституціональних інвесторів, а також змінили структуру національних інвесторів. Відповідно до цих змін виникла необхідність удосконалити діючу депозитарну систему, покращуючи та адаптуючи її до змін, що сталися в економіці України протягом останніх років, відповідно до тенденцій на світових фінансових ринках, беручи до уваги міжнародні стандарти та рекомендації депозитарного обліку цінних паперів.

1 ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ

1.1 Загальні положення діяльності Національної депозитарної системи

Національні інтереси України вимагають створення ефективно діючого фондового ринку, який забезпечить необхідний для успішних реформ рівень інвестиційного процесу. Як і декілька років тому, характерною особливістю сучасного фондового ринку України є обслуговування приватизаційних та постприватизаційних процесів розподілу і перерозподілу корпоративної власності. Надійний, прозорий та ефективно працюючий фондовий ринок, який забезпечує реалізацію національних інтересів України і сприяє зміцненню її економічного суверенітету, неможливий без надійної сучасної системи виконання угод за цінними паперами й обліку права власності на цінні папери - Національної депозитарної системи.

Національний депозитарій створений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України згідно з Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Згідно зі статутом Національного Депозитарію, Вищим органом управління Національного депозитарію є загальні збори Акціонерів Національного депозитарію, які скликаються не рідше одного разу на рік.

У загальних зборах Акціонерів мають право брати участь усі його Акціонери незалежно від кількості акцій, власниками яких вони є.

Роботу по організації загальних зборів Акціонерів проводить Голова Національного депозитарію. Головує на загальних зборах Акціонерів Голова Національного депозитарію, а в разі його відсутності один з членів Ради Національного депозитарію за рішенням Ради.

Сферою діяльності Національної депозитарної системи є:

- стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

- уніфікація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, згідно з міжнародними стандартами;

- відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах;

- реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

- акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат з погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;

- регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

- надання послуг щодо виконання обов'язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

- розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних з банківськими та / або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку у формі відкритого акціонерного товариства створюється Національний депозитарій. Уповноваженим органом управління часткою держави у статутному фонді Національного депозитарію є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. На етапі створення Національного депозитарію держава, виходячи з фінансових можливостей, здійснює заходи щодо його створення, передбачаючи на це відповідні кошти. Частка держави у статутному фонді Національного депозитарію може бути відчужена іншим акціонерам не раніше двох років після його створення.

До компетенції Національного депозитарію, крім видів діяльності, визначених статтею 6 цього Закону, належать:

- стандартизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних норм;

- стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;

- встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн.

Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними паперами у Національному депозитарії встановлюється Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Джерелами формування майна НДУ є внески засновників та акціонерів; доходи від здійснення функцій, виконуваних НДУ; доходи від цінних паперів, що є у власності НДУ; доходи від банківських депозитів НДУ; гроші та майно, що надаються як міжнародна технічна допомога; благодійні внески і пожертвування; бюджетні асигнування; гроші позабюджетного Державного фонду приватизації, передбачені Державною програмою приватизації на утримання НДСУ.

У своїй діяльності Національний депозитарій керується Законами України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», іншими нормативно-правовими актами України.

1.2 Учасники Національної депозитарної системи

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» учасники НДСУ поділяються на прямих та опосередкованих:

- прямі учасники - депозитарії, клірингові депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів (далі - реєстратори);

- опосередковані учасники - організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти.

Депозитарії. Депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарій цінних паперів - юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Кліринговий депозитарій - депозитарій, який одержав дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами.

Депозитарій - відкрите акціонерне товариство, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яке здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25% цього фонду.

Фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку можуть бути засновниками депозитарію.

Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, а також інші депозитарії.
Зберігачі цінних паперів. Комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами при наявності відповідного дозволу мають право бути зберігачами, проводити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

У статутному фонді зберігача частка іншого зберігача або торговця цінними паперами, інвестиційної компанії, страхової компанії та іншого інституційного інвестора не може перевищувати 5%. Зберігач не може бути інвестиційним керуючим депонента, який є інституційним інвестором.

Реєстратори власників іменних цінних паперів. Реєстратор - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Юридичні особи можуть одержати дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, якщо реєстраційна діяльність передбачена їх статутом. Органи державної влади не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники не можуть вести реєстри і бути засновниками та учасниками реєстратора.

Частка емітента цінних паперів у статутному фонді реєстратора не може перевищувати 10%. Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо кількість власників цінних паперів не перевищує кількості, визначеної Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Оплата послуг депозитарію, зберігача, реєстратора здійснюється за тарифами, які вони самі встановлюють.

Юридичні особи, які згідно із Законом є учасниками Національної депозитарної системи, здійснюють такі види діяльності:

- зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

- кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

- ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

2 ПРАКТИКА ТА ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ

2.1 Аналіз діяльності Національного депозитарію України

В даному розділі проаналізовано діяльність Національного депозитарію України за 2008 - 2010 роки. Дані в таблицях приведено на початок кожного року.

Таблиця - Основні результати діяльності

За основними результатами діяльності Національного депозитарію України за останні роки можна зазначити, що загалом по роках показники роботи депозитарію постійно зростають. Так, обсяг депозитних активів на 01 січня 2010 року склав 17832,17 млн. грн., що на 9744,67 млн. грн. більше за цей показник на 01 січня 2009 року та більше на 15243,67 млн. грн. на 01 січня 2008 року.

Аналізуючи кількість цінних паперів на рахунках депозитарію можна відмітити, що на 01 січня 2010 року ця кількість різко зросла в порівнянні із попереднім показником. Це може говорити про розвиток фінансового ринку України.

Кількість випуску цінних паперів, що знаходяться на обслуговуванні НДУ також кожного аналізованого року зростала: за 2008 рік ця кількість зросла на 23 шт., за 2009 рік - на 131 шт.

Загалом ситуація, що склалася, вказує на позитивні тенденції функціонування Національного депозитарію.

Нижче проаналізовано клієнтську базу Національного депозитарію України.

	01.01.08	01.01.09	01.01.10
Всього клієнтів	57	118	244
Емітенти	28	54	118
Зберігачі	28	59	122
В т.ч.: Банки	20	39	69
Торговці цінними паперами	8	20	53
Депозитарії-кореспонденти	1	4	4
Партнери
Біржі	0	2	7
Реєстратори та емітенти, що ведуть системи реєстрів, у яких НДУ зареєстроване номінальним утримувачем	1	5	17

За період з 2008 року по 2010 рік кількість емітентів Національного депозитарію постійно зростала: на 01 січня 2008 року цей показник становив 28 емітентів, на 01 січня 2009 року - 54 емітента, а на 01 січня 2010 року - 118 емітентів.



Аналізуючи динаміку кількості зберігачів депозитарію, можна зробити висновок, що кількість зберігачів протягом досліджуваного періоду також постійно зростала: на 01 січня 2008 року кількість зберігачів становила 28 осіб, через рік ця цифра становила 59 осіб, а на 01 січня 2010 року - 122 зберігача.

Отже, станом на 01 січня 2009 року в Депозитарії було відкрито 55 рахунків емітентам цінних паперах, на яких обліковується 96 випусків цінних паперів загальною номінальною вартістю більше 8 млрд. грн. Загальний приріст кількості рахунків емітентів цінних паперів за 2008 рік склав 96,43%.

Станом на 01 січня 2010 року в Депозитарії було відкрито 118 рахунків емітентам цінних паперах, а також обслуговувалось 227 випусків цінних паперів загальною номінальною вартістю понад 17,832 млрд. грн. Загальний приріст кількості рахунків емітентів цінних паперів за 2009 рік склав 118,52%.

2.2 Проблеми та недоліки Національної депозитарної системи України

Національна економічна система, досить інтегрована в світове господарство, не могла залишитися в стороні від світових процесів. Порушення макростабільності на зовнішніх ринках починаючи з 2008 року позначилося і на внутрішніх процесах в Україні, зокрема на фондовому ринку, який і без того має чимало слабких місць.

Основними проблемами, що перешкоджають становленню ефективної депозитарної системи в Україні, на сьогодні є:

- відсутність на ринку єдиної інституції, яка б забезпечила функціонування єдиної системи депозитарного обліку цінних паперів відповідно до міжнародних стандартів, що призводить до неможливості здійснення цивілізованих правовідносин на фондовому ринку;

- невизначеність у вітчизняному законодавстві виключних повноважень

Центрального депозитарію, що не дозволяє сформувати розвинену та прозору систему депозитарного обліку цінних паперів;

- поширення практики здійснення незаконного перерозподілу прав власності, маніпуляцій зі сторони рейдерів через несформованість центрального реєстру цінних паперів;

- наростання конфліктних ситуацій на ринку цінних паперів та зниження рівня довіри інвесторів через неврегульованість у вітчизняному законодавстві;

- питання щодо здійснення функції зберігання глобальних сертифікатів виключно Центральним депозитарієм.

Проблемами нижнього рівня депозитарної системи є існування двох технологічно різних підходів до обліку прав власності на цінні папери та, відповідно, неузгодженість у діяльності зберігачів цінних паперів та реєстраторів власників іменних цінних паперів. Крім того, значна кількість реєстраторів на ринку спотворює реальну картину та спонукає до зловживань і маніпуляцій з реєстрами. Йдеться про можливість фактичного перегляду підсумків приватизації і зміни складу акціонерів у зв'язку із втратою, фальсифікацією, незаконними змінами записів або наявністю декількох реєстрів власників для одного емітента внаслідок відсутності системи централізованої системи бази даних.

Проблеми верхнього рівня депозитарної системи пов'язані з:

- відсутністю в Україні єдиного Центрального депозитарію цінних паперів;

- технологічною відокремленістю складових Національної депозитарної системи, що створює труднощі для інвесторів та професійних учасників ринку. Цілісності системи перешкоджає існування особливостей у веденні обліку окремих видів цінних паперів. Паралельне існування окремих систем депозитарного обліку державних та корпоративних цінних паперів призводить до збільшення організаційних, технологічних та грошових витрат професійних учасників ринку та власників цінних паперів, посилення ризиків у функціонуванні системи;

- низьким рівнем розвитку розрахункової діяльності, що певним чином зумовлений недоліками системи організованої торгівлі цінними паперами.

Суттєвим недоліком організованого фондового ринку України є розпорошеність біржової торгівлі, в той час як у європейських країнах існує єдина система фондової торгівлі на єдиній торговельній платформі, що об'єднує усіх учасників ринку, триває процес об'єднання крупних бірж тощо.

Неврегульовані тривалий час наведені проблеми можуть призвести до втрати інтересу держави, суб'єктів господарювання і населення до національного фінансового ринку як джерела залучення інвестиційних ресурсів. Виправлення зазначених вад потребує як поліпшення загальноекономічних умов (структурної перебудови економіки, вдосконалення законодавчої бази, поліпшення процесу розкриття інформації на основі загальносвітових стандартів), так і активізації участі держави у розвитку депозитарної системи.

Національна депозитарна система України не відповідає сьогодні вимогам міжнародного ринку капіталу. Вона технологічно відстає від платіжної системи обороту фінансових інструментів. Елементи системності виявляються у суб'єктів депозитарної діяльності тільки при обслуговуванні організованого ринку.

Нерозвиненість інфраструктури робить вітчизняний фондовий ринок непрозорим і надмірно ризикованим. Щоб змінити ситуацію та скоріше вийти з фінансової кризи, необхідно створити центральний депозитарій і реформувати систему реєстраторів.

3 ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ

3.1 Досвід створення депозитарних систем в різних країнах світу

У провідних країнах світу ключовим інститутом депозитарної системи, який забезпечує ефективне функціонування ринків капіталу, є Центральний депозитарій.

В залежності від специфіки національного законодавства, історичних традицій та особливостей формування національних регульованих ринків, в світі умовно розрізняють дві моделі депозитарних систем: американську та європейську.

національний депозитарний система

Європейський досвід функціонування та розвитку депозитарних систем свідчить про відсутність загальних моделей, при цьому для переважної більшості країн характерна тенденція до централізації системи надання депозитарних послуг.

Структура власності центральних депозитаріїв цінних паперів у країнах ЄС досить різноманітна. Частина з них функціонує як відділ, або департамент більшої установи, наприклад, депозитарії, які ведуть центральні банки (зокрема, Реєстр цінних паперів у Національному Банку Польщі), або в рамках фондових бірж (депозитарій у структурі Кіпрської фондової біржі). Інші є компаніями в структурах більшої групи капіталу, створеної в результаті горизонтальної консолідації (наприклад, Euroclear France є філією Euroclear SA/NV, а вона у свою чергу - філією Euroclear Plc.), або вертикальної консолідації (Clearstream Bankіng Luxembourg є філією Deutsche Bцrse). Інші діють як незалежні компанії (наприклад, OeKB).

Аналізуючи склад власників центральних депозитаріїв цінних паперів, можна виділити наступні групи:

1) депозитарії, якими володіють, або в яких беруть участь державні установи, наприклад, міністерства фінансів, державні казначейства - таких у країнах ЄС небагато (наприклад, у Болгарії, на Кіпрі, Мальті, в Ірландії, у Польщі), і здебільшого діють у країнах, які вступили в ЄС після 2004 р.;

2) депозитарії, що ведуться центральними банками, або за участю центральних банків (наприклад, у Болгарії, Данії, Естонії, Іспанії, у Литві, Польщі, Угорщині);

3) депозитарії, які є власністю користувачів (учасників), так звані. user-owned, (наприклад, ОеКВ (Австрія), Euroclear Plc., VP (Данія), KDD (Словенія));

4) депозитарії, які частково або повністю належать компаніям (установам), пов'язаним з ринком капіталу, головним чином, фондовим біржам - наприклад, UNІVYC (Чехія), ECSD (Естонія), LCVPD (Литва), LCD (Латвія), KELER (Угорщина);

5) депозитарії, що належать третій стороні, не пов'язаній безпосередньо з пост-трейдинговими послугами, наприклад, RМ-SYSTEM (Чехія).

Часто в країнах ЄС існують депозитарії зі змішаним складом акціонерів, наприклад, ті, у яких частки мають як користувачі (учасники), так і біржі, а іноді також державні установи.

Залежно від форми діяльності, а також структури власності, центральні депозитарії діють за принципом «not for profіt» або «for profіt» (тобто неприбуткові установи та установи, орієнтовані на отримання прибутку від депозитарної діяльності). До першої групи належать зазвичай центральні депозитарії цінних паперів, власниками яких є міністерства фінансів, казначейства і центральні банки, а також нечисленні депозитарії, що належать користувачам (учасникам). У другій групі перебуває більшість депозитаріїв, що належать користувачам (учасникам) і фондовим біржам, і особливо третім сторонам.

Діапазон фінансових інструментів, що обслуговуються центральними депозитаріями цінних паперів, є дуже великим. У країнах, де існує один центральний депозитарій, він обслуговує усі фінансові інструменти, які є предметом угод на даному національному ринку.

У кількох країнах ЄС існують два центральних депозитарії цінних паперів, один із яких, як правило, займається обслуговуванням казначейських паперів, а другий - іншими цінними паперами.

Серед національних депозитарних систем найбільш цікавими для України є досвід Німеччини (через її провідне місце в економічному житті ЄС), Польщі (через значну зацікавленість вітчизняних компаній до Варшавської фондової біржі). Крім того, зважаючи на одночасність початку процесів побудови фондового ринку, корисним є досвід Росії.

3.2 Підходи до реформування Національної депозитарної системи України

Таким чином, тенденції до централізації системи надання депозитарних послуг є об'єктивним проявом необхідності поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення прозорості обліку і підтвердження власності цінних паперів, мінімізації трансакційних витрат учасників ринку, уніфікації процесів, пов'язаних з наданням депозитарних послуг.

Створення в Україні Центрального депозитарію цінних паперів є нагальною потребою часу, оскільки суперечності та вади діючої депозитарної системи створюють значні бар'єри для якісного розвитку ринків капіталу в країні, тим самим обмежуючи потенціал фінансових важелів структурних перетворень в економіці України. Тобто створення Центрального депозитарію цінних паперів має ключове значення для забезпечення розвитку та економічної безпеки країни внаслідок:

- поліпшення інвестиційного клімату в країні шляхом створення прозорого механізму зберігання цінних паперів та відстеження зміни прав власності;

- підвищення довіри з боку інвесторів, емітентів, професійних учасників фондового ринку;

- посилення захисту прав власності на цінні папери й, зокрема, виключити роздвоєння реєстрів акціонерів та обмеження рейдерства;

- мінімізації операційних ризиків шляхом впровадження єдиної моделі депозитарного обліку;

- мінімізації трансакційних витрат учасників ринку на здійснення угод; спрощення порядку розрахунків за угодами з цінними паперами.

Виходячи з вказаних міркувань, удосконалення інфраструктурної складової фінансового ринку України необхідно здійснювати з поетапним формуванням централізованої та інтегрованої до міжнародного простору депозитарної системи. Для цього необхідно:

- створити Центральний депозитарій цінних паперів з урахуванням інтересів учасників ринку, у т. ч. держави, з використанням кращого світового досвіду;

- до виключних повноважень Центрального депозитарію віднести такі повноваження як: формування та функціонування єдиної системи депозитарного обліку; зберігання глобальних сертифікатів, присвоєння міжнародного ідентифікаційного номеру цінним паперам; впровадження відповідно до компетенції міжнародних стандартів провадження депозитарної діяльності;.

- створити Центральний реєстр цінних паперів для запобігання протизаконному перерозподілу прав власності;

- запровадити обов'язкове використання електронного документообігу та електронного цифрового підпису на фондовому ринку України;

- підвищити вимоги щодо капіталу, технологічних параметрів та основних показників діяльності професійних учасників ринку (бірж, брокерів, зберігачів, реєстраторів);

- забезпечити обов'язкове застосування принципу DVP (поставка проти оплати) при укладанні угод з цінними паперами на фондових біржах;

- здійснювати державну підтримку процесу масового переведення іменних акцій існуючих акціонерних товариств в бездокументарну форму відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»;

- законодавчо визначити систему корпоративного управління, яка б забезпечила облік та захист інтересів користувачів послуг центрального депозитарію. Важливим є забезпечення контролю над здійсненням діяльності центрального депозитарію з боку регулятора й Національного банку при прийнятті певних корпоративних рішень;

- закріпити за Центральним депозитарієм функцію складення реєстрів власників іменних цінних паперів, зняття контрольних копій з реєстрів в електронній формі та забезпечення їх подальшого зберігання.

Доцільним є об'єднання цих та інших напрямів в рамках цілісної Стратегії розвитку фінансового сектору України до 2015 року.

ВИСНОВОК

Розбудова національної економіки, спроможної до структурної трансформації, неможлива без створення дієвих ринків капіталу. Забезпечення ефективності функціонування останніх в умовах динамічних перетворень в світовій економіці та значного рівня відкритості економіки України потребує вдосконалення інституційної системи, спроможної адекватно реагувати на нові виклики розвитку національної економіки та ефективно задовольняти потреби учасників ринку.

Проведення структурних реформ в економіці України вимагає здійснення заходів, спрямованих на розвиток вітчизняного ринку капіталу як найбільш ефективного механізму перерозподілу фінансових ресурсів на користь реального сектору. Вирішення цього завдання значною мірою залежить від розбудови інфраструктури вітчизняного ринку капіталу, елементом якої виступає національна депозитарна система.

Щорічне збільшення як обсягу торгів, так і ризиків, пов'язаних з постійною зміною місць зберігання та обліку цінних паперів обумовили необхідність переходу до бездокументарної форми обліку прав на цінні папери за допомогою центрального депозитарію. Створення незалежного центрального депозитарію цінних паперів є основою успішного функціонування фінансового сектору країни. Наявність єдиного депозитарію, який обслуговує професійних учасників ринку, мінімізує ризики, пов'язані з вчасною поставкою цінних паперів проти платежу, а також гарантує нормальний режим взаємодії учасників ринку з різних країн в єдиній глобальній мережі.

Отже, основними напрямами розвитку Національної депозитарної системи мають бути: по-перше, удосконалення законодавства та уніфікація обліку цінних паперів, по-друге, централізація депозитарної системи та її інтеграція у міжнародний ринок цінних паперів.

Формування ефективної депозитарної системи є необхідною умовою для стрімкого і необхідного для нашої країни ринку фінансових послуг, а отже і економічного зростання в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. №710/97-ВР.

2. Калач Г.М. Розвиток депозитарної системи України у контексті світових тенденцій. - Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України, №2 - 2009 - С.83-91.

3. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 501 с.

4. Портфельне інвестування. Навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. - К.: КНЕУ, 2004. - 408 с.

5. Посполітак В. Національна депозитарна система України // Інтернет-ресурс - http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1534.

6. Шпак С. Депозитарна системи України: інвестиційні виклики // Інтернет-ресурс - http://www.yur-gazeta.com/article/705/.

7. Ластовенко О.В., Яцук А.О. Недоліки національної депозитарної системи України. // Інтернет-ресурс - http://www.rusnauka.com/14_NPRT_2010/Economics/66946.doc.htm.

8. Посполітак В. Концептуальні підходи до реформування національної депозитарної Системи України // Інтернет-ресурс - http://www.ufin.com.ua/analit_mat/rzp/090.htm.

9. Покришка Д.С., к.е.н. Собкевич О.В., к.держ.упр. Скиба М.В., Ус І.В. Депозитарна система в Україні: проблеми та перспективи розвитку // Інтернет-ресурс - http://www.niss.gov.ua/public/File/2010_table/0708_dokl.pdf.

10. Лісовий В. Роль національної депозитарної системи як механізму забезпечення прав власності на ринку цінних паперів // Інтернет-ресурс - http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=3064&mode=thread&order=0&thold=0.

11. Тихонов С. Проблеми та перспективи розвитку національної депозитарної системи // Інтернет-ресурс - http://www.ufin.com.ua/analit_mat/rzp/013.htm.

Размещено на Allbest.ru