Спрощена система оподаткування

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Податковий кодекс: Про спрощену систему оподаткування у 2011 році

2 грудня 2010 року Президентом України підписаний Податковий Кодекс з внесеними змінами та поправками. Податковий кодекс складається з 20 розділів з 340 статей. З розділу ХІУ „Спеціальні податкові режими” виключена 1-а глава „Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва„.

Розділом 20 перехідних положень Податкового кодексу встановлено ,що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу ХІУ Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва діє Указ Президента „Про спрощену систему оподаткування „№ 727 від 03 липня 1998 року (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу ІУ Декрет КМУ від 26.12.92 року № 13-92 „ Про прибутковий податок з громадян” в частині справляння фіксованого податку з урахуванням деяких особливостей,а саме:

1. Платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України: а) податок на прибуток підприємств; б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб-підприємців); в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6%; г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки ,що не використовуються для ведення підприємницької діяльності; д) плата за користування надрами; е) збір за спеціальне використання води; є) збір за спеціальне використання лісових ресурсів; ж) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. Нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

3. Єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів. Відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) спрощену систему оподаткування можуть обрати юридичні особи, та фізичні особи -підприємці за умови обмеження в обсязі виручки за календарний рік (до 500 тис. грн. для підприємців і 1 млн. грн. для юридичних осіб.) і чисельності працівників (10 для підприємців та 50 осіб для юридичних осіб).

Крім того, законодавство чітко окреслило і види діяльності, дозволені для спрощеної системи оподаткування. Зокрема, забороняється: - працювати у сфері грального бізнесу й обміну іноземної валюти; - виробляти, імпортувати експортувати та продавати оптом підакцизні товари, а також торгувати у роздріб підакцизними ПММ; - фізособам-єдинникам не можна торгувати будь-якими видами ПММ, а також лікеро-горілчаними та тютюновими виробами; - вести торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, яка підлягає ліцензуванню; - перепродувати культурні цінності чи організовувати торги з їх продажу.

Спрощена система не поширюється на довірчі товариства, страхові компанії, банки, та інші фінансово-кредитні й небанківські фінансові установи, а також підприємства, якщо їх засновник юрособа - не суб'єкт малого підприємництва із загальною часткою більше 25 відсотків у статутному фонді. Для переходу на спрощену систему оподаткування з 1 січня 2011 року необхідно: до 16 грудня 2010 року подати до податкової інспекції за місцем проживання заяву, форму якої для фізосіб-підприємців затверджено наказом ДПА України від 29.10.1999р. № 599 ”Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та порядку його видачі”, а для юридичних осіб наказом ДПА України від 10.12.1999р. № 555 ”Про порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою”. До заяви фізособи-підприємці додають копію документа про сплату єдиного податку авансом не менше ніж за місяць наперед (п.2 Порядку 599).

Фізособам-підприємцям на кожного продавця, який перебуває з ними в трудових відносинах видаються довідки про трудові відносини із платником єдиного податку (п.4 Порядку № 599). Юрособи у відповідному рядку заяви зазначають ставку єдиного податку 6 відсотків (за умови сплати ПДВ) або 10 відсотків (зі звільненням від ПДВ).

Ставка єдиного податку для фізосіб-підприємців призначена місцевою радою у розмірі 200 грн. Якщо підприємець використовує працю найманих працівників,то сума податку збільшується на 50% за кожного з них. Одночасно повідомляємо, що з 1 січня 2011 року фізичні особи-підприємці, які здійснюють свою діяльність на ринку мають право обрати спосіб оподаткування доходів за фіксованим розміром податку (фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови якщо: - максимальний розмір валового доходу, отриманого підприємцем за останні 12 календарних місяців не перевищує 119 тис. грн.; - підприємець-платник ринкового збору; - кількість осіб,працюючих у підприємця за наймом, включаючи членів його сім`ї, не перевищує 5 чоловік.

2. Платники податку

Платниками податку є фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі - фізичні особи):

- кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 2 особи (включаючи членів сімей таких фізичних осіб);

обсяг доходу не перевищує 300000 гривень.

Спрощена система оподаткування не поширюється на:

1) фізичних осіб - підприємців, які здійснюють:

а) діяльність з організації азартних ігор;

б) виробництво та роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

в) виробництво та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

г) видобуток, виробництво та інші види діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, в тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

ґ) видобуток та реалізацію корисних копалин;

д) фінансову діяльність;

е) операції з нерухомим майном;

є) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

ж) діяльність з надання послуг у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";

з) діяльність у сфері наземного, водного, авіаційного транспорту, надання додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (крім діяльності таксі, діяльності нерегулярного пасажирського транспорту та діяльності автомобільного вантажного транспорту);

и) зовнішньоекономічну діяльність, крім експорту програмного забезпечення;

і) діяльність з надання послуг пошти та зв'язку;

ї) діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;

й) діяльність у сфері права;

к) діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

л) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;

м) діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;

н) діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері державного управління;

о) рекламну діяльність;

п) технічні випробування та дослідження;

р) підбір та забезпечення персоналом;

с) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

т) роздрібну торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, обробленим та необробленим дорогоцінним камінням;

у) роздрібну торгівлю уживаними товарами, товарами "секонд-хенд";

ф) роздрібну торгівлю через мережу Інтернет;

х) роздрібну торгівлю через торгові автомати;

2) фізичних осіб - підприємців, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

3. Аналіз Податкового кодексу: урядовий удар по спрощеній системі оподаткування

спрощена система оподаткування

Запропонована в урядовому проекті Податкового кодексу реформа спрощеної системи оподаткування різко зменшить інтерес підприємців до її застосування. В разі прийняття подібних змін, даний податковий режим виявиться цікавим лише для дрібних виробників та суб'єктів, що займаються кустарним виробництвом. З точки зору державних інтересів, урядовий варіант спрощеної системи є прийнятним, оскільки перекриє ключові схеми мінімізації оподаткування, але він порушує баланс інтересів між державою бізнесом, оскільки не запропонував останньому нових можливостей, які б компенсували негативні наслідки звуження сфери та масштабу застосування спрощеної системи оподаткування.

Урядовий варіант реформи спрощеної системи оподаткування виявився надмірно асиметричним, аніж це могло очікуватися. Відчувається, що в процесі розробки даного розділу проекту кодексу домінувала позиція податківців, які справедливо вказують, що спрощена система оподаткування є одним із ключових інструментів мінімізації оподаткування. Водночас, як часто трапляється в Україні, замість вирішення проблем певного податкового режиму, куди більш зручним видається його скасування або обмеження до тих меж, за якими він втрачає свою суть і призначення. В даному контексті, варто згадати СЕЗ і ТПР, фіскальна ефективність яких була підвищена, але за рахунок фактичного знищення даних податкових режимів.

Аналогічний підхід зараз застосовуються по відношенню до спрощеної системи оподаткування. При формальному збереженні даного інституту, уряд створив такі обмежені, які роблять його недоступним і нецікавим для підприємців, що займаються бізнесом, а не наданням дрібних побутових послуг. Очевидно, що уряд в умовах кризи керувався, передусім, фіскальним пріоритетом. З метою перекриття схем мінімізації оподаткування в проекті Податкового кодексу запроваджені наступні заходи:

1. звужено сферу застосування спрощеної системи оподаткування . Окремі категорії самозайнятих осіб (аудитори, бухгалтери, юристи, консультанти різного профіля, та ін.) втратили право на застосування даного режиму. Крім того, до переліку видів діяльності, на яких не поширюється спрощена система оподаткування додано оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі, оптову та роздрібну торгівлю через мережу Інтернет, діяльність у сфері розваг, виробництво, експорт, імпорт та продаж підакцизних товарів, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів (в ємностях до 10 літрів), видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, спільну діяльність без утворення юридичної особи, тощо;

2. запроваджено «випробувальний» термін для новостворених суб'єктів підприємницької діяльності, які мають намір перейти на спрощену систему оподаткування. Стаття 2 чітко визначає, що платниками податку є «фізичні особи - підприємці, які протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності визначених критеріїв». Таким чином, для того щоб перейти на спрощену систему оподаткування, фізичним особам необхідно пропрацювати на загальній системі оподаткування протягом року з доходом не більш ніж 500 тис. грн. і кількістю працівників - не більше 10. Можливо дана норма є колізією, а можливо вона спрямована на запобігання створення одноденних компаній;

3. виключено з сфери застосування спрощеної системи діяльність, пов'язану з організацією торгівлі, наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та орендою торгових місць на ринках та/або у торговельних об'єктах. Це дозволить ліквідувати одну із найпоширеніших схем мінімізації оподаткування;

4. обмежено право на реєстрацію платником ПДВ . В урядовому варіанті кодексу чітко зазначається, що СПД, що обрали спрощену систему оподаткування, не є платником податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України. Крім того, для юридичних осіб пропонується встановити ставку єдиного податку у розмірі 6 % бази оподаткування, замість двох альтернативних ставок (10% з включенням ПДВ та 6%+ ПДВ). Скоріш за все, таким чином уряд намагається зменшити обсяги мінімізації сплати ПДВ за рахунок розширення податкового кредиту на підставі видачі податкових накладних СПД, що працюють на спрощеній системі оподаткування та зареєстровані платниками ПДВ.

Крім того, звертають на себе увагу досить цікаві норми статті 10. Відповідно до неї платники єдиного податку не є платниками більшості обов'язкових платежів, в тому числі земельного податку за збору спеціальне використання води, але з зауваженням, що ця норма діє на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року. Таким чином, з 2016 року дані податки будуть виведені зі складу єдиного.

Названі обмеження для спрощеної системи являються досить обгрунтованими, і вони б знайшли б підтримку в суспільстві, якби їх запровадження було б компенсоване збільшення граничних меж виручки, яка б давала можливість тим підприємцям, які працюють навіть з урахуванням цих обмежень, розвивати власний бізнес. Проте уряд відмовився від значного розширення виручки. Проектом кодексу передбачається встановити такі граничні рівні річного доходу:

- для фізичних осіб залишити на рівні 500 тис. грн.;

- для юридичних осіб - збільшити в два рази до 2000 тис. грн.

Дане рішення різко дисонує з деклараціями уряду щодо підтримки діяльності малого та середнього бізнесу. Починаючи з 1998 року, коли була запроваджена спрощена система оподаткування, ІСЦ зріс в 5,5 разів, мінімальна заробітна плата - в 20 разів. Попри стабільність граничної межі виручки, яка дає можливість застосовувати спрощену систему оподаткування, висока інфляція знизила реальний допустимий показник більш ніж у п'ять разів. Парадоксально, але в період економічного зростання (2000-2008 рр.), суб'єкти малого бізнесу в умовах стрімкого зростання оплати праці мали скорочувати свої реальні обороти для того, щоб залишитися на спрощеній системи оподаткування. Фактично, спрощена система оподаткування наразі відіграє дестимулюючу роль в розвитку та укріпленні малого бізнесу

Слабкою втіхою стало те, що уряд відмовився від підвищення фіскального навантаження. Для фізичних осіб-підприємців передбачається зберегти нинішній діапазон ставок, а для юридичних осіб, як було зазначено, знизити ставку до 6% з включенням до неї ПДВ. Крім того, з 2011 по 2014 рік введені податкові канікули для фізичних осіб, річний дохід яких не перевищуватиме 300 тис. грн. на рік, що займаються діяльністю з надання населенню побутових послуг і запроваджено 0% ставку для юридичних осіб, обсяг доходу яких не перевищує 100 тис. грн. Дана норма виглядає формальною відпискою уряду для того, щоб згодом задекларувати виконання свої зобов'язань. З обмеженням доходу до 100 тис. грн. можна займатися хіба що наданням дрібних послуг без залучення найманих працівників.

Крім того, проект Податкового кодексу залишив ряд невирішених проблем:

- фіскальна ефективність єдиного податку не лише не підвищується, а навіть суттєво знижується через звільнення від оподаткування та зниження ставок єдиного податку для юридичних осіб. Крім того, враховуючи, що єдиний податок є закріпленим податком дохідної частини бюджетів місцевого самоврядування, таким рішенням уряд додатково звузить фінансову базу громад, що суперечить іншому пріоритету його роботи - формуванню фінансово-потужних регіонів;

- гранична виручка, яка дозволяє застосовувати спрощену систему оподаткування підвищена асиметрично по відношенню до динаміки ІСЦ в останні десять років. Як було зазначено, починаючи з 1998 року, коли була запроваджена спрощена система оподаткування, обліку та звітності, ІСЦ зріс в 5,5 разів, проектом ПКУ пропонується залишити граничний показник виручки фізичних осіб, і лише в 2 рази збільшити для юридичних осіб;

- знову зберігається ручний механізм визначення ключових парламентів спрощеної системи оподаткування . Встановлення граничного обсягу виручки і діапазону податків в твердих величинах автоматично формує ризик нестабільності даної системи. Через високу динаміку інфляції питання про перегляд показників буде піднято вже в найближчій перспективі.

Загалом, даний розділ проекту Податкового кодексу залишає враження, що поспіх з яким влада проштовхує ключовий нормативно-податковий документ податкової системи в даному випадку не є виправданим. Було б доцільно провести якщо не громадську дискусію стосовно найбільш актуальних аспектів податкової реформи, то хоча б вузькоспеціалізовану з урахуванням позицій тих сторін, чиї інтереси зачіпаються в контексті урядових ініціатив.

Размещено на Allbest.ru