Аналіз фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Дипломна робота: _____ сторінок, ___ рисунків, ___ таблиць, ___ додатки, ___ джерел.

Об'єкт дослідження - фінансовий стан приватного акціонерного товариства «Лозівський ковальсько-механічний завод».

Предметом дослідження є сукупне майно підприємства та власні і позикові засоби його покриття.

Метою дипломної роботи є оцінка фінансового стану підприємства шляхом аналізу наявності та структури майна підприємства та засобів його покриття.

Методи дослідження - вертикальний аналіз, горизонтальний аналіз, коефіцієнтний метод тощо.

У першому розділі роботи розкрито теоретичні аспекти проведення аналізу фінансового стану підприємства.

У другому розділі проведено аналіз фінансового стану приватного акціонерного товариства «Лозівський ковальсько-механічний завод».

У третьому розділі здійснено оцінку ймовірності банкрутства підприємства з допомогою основних моделей прогнозування банкрутства, а також визначено шляхи покращення фінансового стану підприємства.

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ, ФІНАНСОВИЙ СТАН, АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ, ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ ПІДРПИЄМСТВА, ЛІКВІДНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА, ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ, МАЙНОВИЙ СТАН, ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ, БАНКРУТСТВО.

РЕФЕРАТ

Дипломная работа: _____ страниц, ___ рисунков, ___ таблиц, ___ приложения, ___ источников.

Объект исследования - финансовое состояние частого акционерного общества «Лозовской кузнечно-механический завод».

Предметом исследования является совокупное имущество, а так же собственные и заемные источники его покрытия.

Целью дипломной работы является оценка финансового состояния предприятия путем анализа наличия и структуры имущества предприятия и источников его покрытия.

Методы исследования - вертикальный анализ, горизонтальный анализ, коэффициентный метод.

В первом разделе работы раскрыто теоретические аспекты проведения анализа финансового состояния предприятия.

Во втором разделе проведен анализ финансового состояния частого акционерного общества «Лозовской кузнечно-механический завод».

В третьем разделе осуществлена оценка возможности банкротства, а так же определены пути улучшения финансового состояния предприятия.

ФИНАНСОВАЯ ОТЧЕТНОСТЬ, ФИНАНСОВОЕ СОСТОЯНИЕ, АНАЛИЗ ФИНАНСОВОГО СОСТОЯНИЯ, ДЕЛОВАЯ АКТИВНОСТЬ ПРЕДПРИЯТИЯ, ЛИКВИДНОСТЬ ПРЕДПРИЯТИЯ, ПЛАТЕЖЕСПОСОБНОСТЬ. ИМУЩЕСТВЕННОЕ СОСТОЯНИЕ, ФИНАНСОВАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ, БАНКРОТСТВО.

ABSTRACT

Thesis: _____ pages, drawings ___, ___ tables, annex ___, ___ sources.

The object of study - the financial condition of the closed private-stock company «Lozova Forging-Mechanical Plant».

Subject matter is the total property, as well as equity and debt sources to cover.

The aim of the thesis is to assess the financial condition of the enterprise by analyzing the presence and structure of enterprise property and sources of its coverage.

Methods of research - the vertical analysis, horizontal analysis, coefficient method.

In the first section of the paper disclosed the theoretical aspects of financial analysis company.

The second section analyzes the financial condition of the private joint-stock company "Lozova Forging-Mechanical Plant".

The third section evaluated the possibility of bankruptcy, as well as identify ways of improving the financial condition of the company.

FINANCIAL STATEMENTS, FINANCIAL CONDITION ANALYSIS OF FINANCIAL CONDITION, business activity, liquid enterprises, SOLVENCY. Property status, financial stability, BANKRUPTCY.

ВСТУП

В умовах ринкової економіки, а також в процесі суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Підприємство здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує продавця (виробника) безперервно вдосконалюватися. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, а відтак не може оплатити вартість товару, робіт і послуг, розраховуватися з бюджетом по обов'язкових платежах та платежах до позабюджетних фондів. Отже, щоб не стати банкрутом, підприємство мусить постійно шукати шляхи поліпшення своєї діяльності.

Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться аналізу фінансового стану підприємств. З його допомогою розробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності діяльності підприємства, оцінюються результати діяльності підприємства. Аналіз фінансового стану дозволяє своєчасно виявити тенденції змін і можливості підвищення стабільності фінансового стану. Завдяки сучасним методам економічних досліджень, методиці системного, комплексного фінансового аналізу, є можливість точно, своєчасно, всебічно оцінити результати господарської діяльності підприємства.

Виходячи зі значущості та необхідності проведення аналізу фінансового стану виробничих підприємств в умовах виходу зі світової фінансової кризи, метою написання дипломної роботи є процес проведення аналізу фінансового стану, прогнозування банкрутства, а також, на основі отриманих результатів, визначення шляхів покращення фінансового стану.

Метою роботи є визначення слабких сторін у господарській діяльності підприємства, котрі негативно відбилися на його майновому стані, ліквідності, фінансовій стійкості або ж діловій активності і шляхи покращення даних показників. Процес прогнозування банкрутства підприємства є не менш важливою складовою стійкого фінансового стану підприємства, оскільки нещодавній досвід як вітчизняних підприємств, так і підприємств країн близького зарубіжжя, показав, що без постійного аналізу фінансового стану, дослідження слабких сторін і прогнозування господарської діяльності підприємства можна не витримати різких коливань ринку і втратити конкурентні властивості у зв'язку з неспроможністю до подальшого провадження виробничої діяльності.

Основними задачами роботи є:

- аналіз майнового стану підприємства у структурі та динаміці, а також на основі цього визначення оптимального співвідношення складових частин майна підприємства.

- аналіз ліквідності підприємства, балансу та активів, а також платоспроможності, оскільки даним показникам приділяється особлива увага партнерів (з приводу здатності підприємства розплатитися за надані послуги та товари), держави (з приводу своєчасного та повного перерахування податків та зборів у бюджети різних рівнів), працівників (з приводу своєчасного розрахунку за здійснену роботу), а також кредиторів (з приводу здатності підприємства розрахуватися за отримані у кредит кошти).

- аналіз ділової активності, оскільки тільки за допомогою певної кількості визначених менеджером показників можна визначити стан справ у виробництві.

- аналіз фінансової стійкості - є вирішальним показником для партнерів або ж кредиторів у прийнятті рішення про співпрацю.

- визначення основних методик прогнозування банкрутства на підприємстві, а також шляхи покращення фінансового стану задля запобігання настання кризи.

Об'єктом дослідження виступає приватне акціонерне товариство «Лозівський ковальсько-механічний завод» (ПАТ ЛКМЗ).

Предметом дослідження є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Діяльність виробничого підприємства регламентується такими законодавчими актами, як закон України «Про акціонерні товариства», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Порядок визначення підприємства банкрутом регламентується законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Однозначність підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявлення приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також своєчасне виявлення формування незадовільної структури балансу і здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств забезпечується Наказом Міністерства економіки України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства».

Безпосередньо методиці та визначенню основних показників, що необхідно розраховувати задля повного та об'єктивного аналізу фінансового стану підприємства, приділяють увагу такі автори книг та наукових робіт, як В. О. Мец, Лігоненко Л. О., Гуляєва Н. М., Бутинець Ф.Ф, Шеремет О. О та Поддєрьогін А. М.

Методам прогнозування банкрутства підприємств присвятили свої праці Головко В. І., Мінченко А. В., Шарманська В. М, Джунь В. В., Єлісєєва О. К., Череп А.В., Гудзь Т., Швиданенко Г.О. та ін.

На аналізованому підприємстві в процесі проведення фінансового аналізу було визначено, що підприємство в цілому покращує виробничу діяльність і найголовнішим доказом цього є збільшення суми чистого прибутку у динаміці.

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Значення та сутність фінансового стану підприємства

За умов виходу держави зі світової фінансової кризи значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Фінансово стійке підприємство має великі шанси витримати коливання внутрішнього та зовнішнього ринку, а також має значні переваги перед своїми конкурентами і є привабливішим для інвесторів та кредиторів [24, с. 328].

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства на думку В.О. Меца - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Цю ж думку з ним поділяють Лігоненко Л. О., Гуляєва Н. М. та Поддєрьогін А.М.

Більш конкретно, з точки зору Лігоненко Л. О. - це характеристика конкурентоспроможності (плато- та кредитоспроможності) підприємства, ефективності використання фінансових ресурсів та капіталу, виконання зобов'язань перед бюджетом й іншими господарюючими суб'єктами.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передусім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує зворотній зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі [33, с.329].

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами [29, c. 228].

Мета аналізу фінансового стану досягається шляхом вирішення низки взаємопов'язаних аналітичних завдань, а саме визначення:

1) фінансового стану підприємства на момент дослідження;

2) тенденцій і закономірностей розвитку підприємства за досліджуваний період;

3) проблемних місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;

4) резервів, які підприємство може використати для поліпшення свого фінансового стану.

5) Результати оцінювання фінансового стану підприємства використовують:

6) адміністрація - при прийнятті управлінських рішень;

7) зовнішні щодо підприємства суб'єкти господарювання;

8) банки - щоб визначити кредитоспроможність підприємства;

9) страхові компанії, потенційні інвестори - для оцінювання доцільності інвестицій (Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок) [29, c. 230];

10) професійні учасники фондового ринку - для визначення ціни акцій підприємства тощо [20, с. 320].

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення [33, с. 330].

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

В ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу [28,с. 233].

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів [33, c. 330].

Задля вирішення вищенаведених завдань у фінансовому аналізі використовують такі напрями оцінки фінансового стану підприємства, як аналіз фінансової стійкості та стабільності, ліквідності та платоспроможності, ділової активності та рентабельності. Основні елементи, що визначають фінансовий стан підприємства, представлені на рис.1.1.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Основні елементи фінансового стану підприємства

Фінансова стійкість - це головний компонент загальної стійкості підприємства, який являє собою об'єкт фінансового управління господарською діяльністю та характеризує такий стан фінансових ресурсів, їх формування, розподіл та використання, що забезпечує пропорційний, збалансований розвиток підприємства при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.

Платоспроможність насамперед ілюструє надійність підприємства, оскільки є характеристикою його фінансового стану і рівня фінансового ризику. Вона являє собою здатність підприємства розрахуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями у строк та в повному обсязі [20, c. 321 - 331].

Ліквідність - здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти. Ліквідність відповідно визначається з точки зору активів, балансу та підприємства.

Ділова активність характеризується показниками оборотності активів та капіталу. Ця група показників відображає інтенсивність використання майна та капіталу підприємства, яка має безпосередній вплив на ефективність його функціонування в цілому [20, c. 321].

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід ще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

1.2 Показники оцінки фінансового стану підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансовий стан підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути достовірними, доступними, зрозумілими, а також трактуватися однозначно. Такі умови повинні виконуватися для того, щоб партнери, котрі пов'язані із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому плані, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження своїх відносин з підприємством або встановлення таких відносин. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожен партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Зрозуміло, що в підтримуванні стійкого фінансового стану зацікавлене передусім саме підприємство [33, с. 345].

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати стосовно коротко- чи довгострокової перспективи. У першому випадку критерії оцінювання фінансового стану - це ліквідність і платоспроможність підприємства, Тобто спроможність вчасно та в повному обсязі проводити розрахунки за поточними зобов'язаннями [20, с. 327].

У деяких джерелах зустрічаються поняття майнової (абсолютної) і фінансової (відносної) ліквідності.

Майнова ліквідність означає здатність активу трансформуватися в кошти. Ступінь ліквідності активів визначається тривалістю часу, необхідного для цієї трансформації. Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Фінансова ліквідність означає готовність і здатність підприємства виконувати свої зобов'язання в повному обсязі й у встановлені кредитним договором строки. Це визначається політикою підприємства щодо збереження ліквідності, основне завдання якої - запобігання неліквідності й неплатоспроможності завдяки пошуку в необхідних обсягах резервів коштів й інших ліквідних активів [29, с. 102].

Визначимо фактори, котрі впливають на зміну ліквідності підприємства в сторону збільшення та зменшення (табл. 1.1) [29, c. 103].

Таблиця 1.1 - Фактори, що впливають на ліквідність підприємства
Фактори, які впливають на збільшення ліквідності	Фактори, які впливають на зменшення ліквідності
одержання довгострокового кредиту	погашення довгострокових позик
інвестування капіталу	грошові виплати
прибуток	збитки
амортизаційні відрахування	податки на доход від дооцінки активів
скорочення дебіторської заборгованості	інвестиції в основні кошти
скорочення запасів	збільшення дебіторської заборгованості
повернення наданих позик	погашення короткострокових кредитів
продаж позаоборотних активів	використання резервних фондів

Згідно з «Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій», усі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові кошти, умовно поділяються на такі групи [21, c. 313; 29, c. 3]:

1. Найбільш ліквідні активи () - грошові кошти підприємства в касі і на поточному рахунку в банку та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), суми яких за всіма статтями грошових коштів можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно.

2. Швидкореалізовані активи () - дебіторська заборгованість та інші активи, суми яких для обернення на готівкові кошти вимагають певного часу. Ліквідність цих активів залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників підприємства, стосунків з платниками та їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу.

3. Повільно реалізовані активи () - це запаси, дебіторська заборгованість, податок на додану вартість за придбаними цінностями, вартість готової продукції, яка ще має бути реалізована. Слід виключити з рахунків статтю “Видатки майбутніх періодів ” [33, с. 351].

4. Важкореалізовані активи () - активи, призначені для використання у господарській діяльності протягом досить тривалого часу.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати таким чином:

1. Найбільш термінові зобов'язання () - кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, інші короткострокові зобов'язання, а також позички, не погашені у строк.

2. Короткострокові пасиви () - короткострокові кредити і позикові кошти.

3. Довгострокові пасиви () - довгострокові кредити і позикові кошти.

4. Постійні пасиви () - статті першого розділу пасиву балансу “Фінансування капітальних вкладень”, “Резервний фонд”, “Доходи майбутніх періодів”, “Резерв майбутніх видатків і платежів” [30, c. 104-105].

Ліквідні засоби використовуються підприємством на погашення першочергових зобов'язань щодо заробітної плати, банківських кредитів і відсотків по них, перед постачальниками, фінансовими органами [17, с. 226].

Аналіз ліквідності балансу показує, у якій мірі підприємство здатне розплатитися по короткострокових зобов'язаннях поточними активами. При аналізі ліквідності балансу відповідні групи активу співставляються з відповідними групами пасиву балансу[33, c. 351].

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні співвідношення:

А1?П1; А2?П2; А3?П3; А4?П4 (1.1)

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє з'ясувати поточну ліквідність. Вона свідчить про платоспроможність (або неплатоспроможності) підприємства на найближчий час.

Порівняння повільно реалізованих активів з довгостроковими і середньостроковими пасивами показує перспективну ліквідність. Перспективна ліквідність відбиває прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Зіставлення підсумків першої групи по активу і по пасиву, тобто і (терміни до трьох місяців), відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень.

Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву, тобто і (у середній це термін від 3-х до 6-ти місяців), показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому.

Зіставлення підсумків по активу і по пасиву для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому.

Аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансових показників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів. До коефіцієнтів ліквідності підприємства відносяться коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності а також коефіцієнт покриття. Дані показники зведені у таблиці 1.2. і належать до відносних [11, c.216, 10, c.156].

Коефіцієнти, які розраховуються на основі даних форми №1 «Баланс» шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов'язань підприємства, характеризують достатність поточних активів для погашення боргів протягом року [11, c.216].

Таблиця 1.2 - Показники оцінки ліквідності підприємства

Показник	Що характеризує	Розрахунок	Коментар
Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл)	Відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами		де ОА - оборотні активи; КП - короткострокові пасиви. - величина виробничих запасів. Нормативне значення коефіцієнта 0,5-1,0.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)	Констатує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно [29, c.230]		де _ грошові активи. Нормативне значення коефіцієнта 0,05-0,2 [24, c.358].
Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)	Характеризує платос-проможність підприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів. Показує, яку частину поточної заборгованості організація може повернути найближчим часом при повному погашенні дебіторської заборгованості		де КВФ - короткострокові фінансові вкладення. КДЗ - короткострокова дебіторська заборгованість. Нормативне значення коефіцієнта >1[30, c.105-106]
Коефіцієнт покриття (Кп)	Показує достатність ресурсів підприємства, що можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.		Нормативне значення коефіцієнта >1

Платоспроможність та ліквідність тісно пов'язані між собою, але не тотожні. Так платоспроможність може бути забезпечена у необхідні строки за рахунок реалізації високоліквідних активів, тобто ліквідність активів дозволяє забезпечити платоспроможність підприємства [20, c. 321].

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Тобто це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання.

Основними ознаками платоспроможності є: достатній обсяг коштів на поточному рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Перевищення платіжних коштів над терміновими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Поточна платоспроможність визначається за звітний період. Її можна досліджувати й у середині звітного періоду. Для цього на підприємстві складається платіжний календар і визначається коефіцієнт оперативної платоспроможності - відношення суми платіжних коштів до суми термінових зобов'язань. Періодичність їхнього складання (щодня, за тиждень, декаду, два тижні, місяць) залежить від стану платоспроможності господарюючого суб'єкта. Якщо підприємство має стійку платоспроможність, то платіжні календарі складаються рідше. Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вивчення й аналіз причин фінансових утруднень підприємства. Як правило, причинами неплатоспроможності є:

- невиконання плану з випуску й реалізації продукції;

- збільшення собівартості продукції;

- недотримання режиму економії;

- недовиконання плану прибутків й як результат - недостача власних джерел самофінансування;

- інфляційні процеси й податкова політика, зокрема високий відсоток оподатковування;

- відволікання коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції;

- в умовах конкуренції втрата каналів реалізації й постійних покупців, замовників;

- неплатоспроможність самих покупців і замовників;

- низька оборотність оборотного капіталу [30, c. 100 - 102].

Кажучи про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань, хоч і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами. Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Тож існує очевидна різниця між цими поняттями. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, однак по суті ця оцінка може бути помилковою, якщо в поточних активах значна питома вага припадає на неліквіди активи і прострочену дебіторську заборгованість.

В рамках аналізу платоспроможності звертають увагу на статті, що характеризують готівку в касі і на поточних рахунках в банку. Адже вони виражають сукупність готівкових грошових коштів, тобто майна, яке має абсолютну цінність. Таким чином, чим значніший розмір грошових коштів на поточному рахунку, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має достатньо коштів для поточних розрахунків і платежів. Разом з тим наявність незначних залишків на поточному рахунку зовсім не означає, що підприємство неплатоспроможне - кошти можуть надійти на поточний рахунок протягом найближчих днів, деякі види активів за необхідності легко перетворюються в грошову готівку та ін.

Фінансова стійкість є умовою життєздатності та основою розвитку підприємства.

Пояснення фінансової стійкості підприємства охоплює широкий діапазон: від перевищення доходів підприємства над його витратами до стану фінансових ресурсів, що забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку та капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику [20, c. 330].

Ознаками стійкості фінансового стану підприємства є:

- досягнення намічених розмірів прибутку і рентабельності (від суми прибутку залежать можливості підприємства щодо створення фондів, кошти, яких можуть направлятися на економічні і соціальні цілі);

- оптимальний розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні трудового колективу. Трудовий колектив з урахуванням досягнутого рівня розвитку підприємства, ступеня вирішення соціальних проблем і перспектив розвитку визначає, скільки прибутку необхідно направити на збільшення фонду основних засобів, оборотних коштів, на придбання акцій, облігацій і т. інше.;

- ліквідність балансу, що відбиває сприятливе співвідношення (не більше ніж 1:1) між сумою його фінансових зобов'язань і вартістю активів (коштів, цінних паперів, оборотних матеріальних активів), що швидко реалізуються і за необхідності можуть бути спрямовані на погашення зобов'язань [11, c. 220];

- наявність власних оборотних коштів не нижче планового розміру; в іншому разі підприємство не має можливості створити необхідні запаси сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції для безперебійного, ритмічного випуску продукції;

раціональне використання основних засобів, скорочення невстановленого устаткування, незавершеного будівництва і т.п.;

раціональне використання власних і позикових засобів, оптимальне розміщення їх на стадіях кругообігу, недопущення вкладень оборотних коштів у наднормативні запаси і витрати, відволікання на позапланові цілі;

- платіжна дисципліна підприємства, тобто своєчасність розрахунків з постачальниками, робітниками та службовцями, фінансовими органами, банками.

Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом [29, с. 233].

Під фінансовою стійкістю слід розуміти його платоспроможність у часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними і позиковими коштами.

Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності [32, с. 270].

У ході виробничої діяльності на підприємстві йде постійне формування (поповнення) запасів товарно-матеріальних цінностей. Для цього використовуються як власні оборотні кошти, так і позикові (довгострокові й короткострокові кредити й позики). Аналізуючи відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) коштів для формування запасів і витрат, визначаємо абсолютні показники фінансової стабільності.

Для повного відображення різних видів джерел (власних коштів, довгострокових і короткострокових кредитів і позик) у формуванні запасів і витрат використаємо наступні показники, відображені у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

Показник	Розрахунок	Коментар
Наявність власних оборотних коштів		де Ес -- наявність власних оборотних коштів; Дс - джерела власних коштів; F - позаоборотні активи.
Наявність власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел для формування запасів і витрат		де Ег - наявність власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел для формування запасів і витрат; Кт - довгострокові кредити і позики.
Загальна величина основних джерел коштів для формування запасів і витрат		де Е? -- загальна величина основних джерел коштів для формування запасів і витрат; Кt - короткострокові кредити і позики.

На основі цих трьох показників, що характеризують наявність джерел, які формують запаси й витрати для виробничої діяльності, розраховуємо величини, за допомогою яких визначаємо розмір джерел для покриття запасів і витрат, відображених у табл. 1.4.

Таблиця 1.4 - Показники надлишку (нестачі)

Розмір джерел	Розрахунок
надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів
надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел
надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат

Показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування є базою для класифікації фінансового становища підприємства за ступенем стабільності. Для визначення типу фінансової ситуації використовується трикомпонентний показник, рекомендований в економічній літературі:

Ѕ = [Ѕ₁ (±E^B), Ѕ₂(±E^T), Ѕ₃(±Е^?)] (1.2)

де функція визначається таким чином:

1, якщо х ? 0

Ѕ(X) (1.3)

0, якщо х< 0

Важливе виділення чотирьох типів фінансової стійкості, відображених у табл. 1.5.

Кризове фінансове становище - це грань банкрутства: наявність простроченої кредиторської й дебіторської заборгованостей і нездатність погасити їх у строк. У ринковій економіці при кількаразовому повторенні такого положення підприємству загрожує оголошення банкрутства.

Фінансові коефіцієнти, що характеризують ділову активність підприємства, відображають ефективність основної діяльності, а також напрями використання підприємством своїх активів для отримання доходу.

Таблиця 1.5 - Типи фінансової стійкості

Тип фінансової стійкості	Умова
Абсолютна стійкість фінансового стану	± EВ ? 0, ± EТ ? 0, Ѕ = (1,1,1). ± E? ? 0,
Нормальна стійкість фінансового стану підприємства	± EВ < 0, ± EТ ? 0, Ѕ = (0,1,1). ± E? ? 0,
Нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушенням платоспроможності	± EВ < 0, ± EТ < 0, Ѕ = (0,0,1). ± E? ? 0,
Кризовий фінансовий стан	± EВ < 0, ± EТ < 0, Ѕ = (0,0,0). ± E? < 0,

До їх складу належать показники оборотності активів, які характеризують, наскільки швидко сформовані активи обертаються у процесі господарської діяльності, та показники оборотності капіталу, що характеризують, на скільки швидко наявний капітал обертається у процесі господарської діяльності.

Основні коефіцієнти ділової активності зосереджені у табл. 1.6.

Таблиця 1.6 - Показники ділової активності

Показник	Що характеризує	Розрахунок	Коментар
Коефіцієнт оборотності активів	характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних у наявності ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення		де ПР - виторг від реалізації продукції, ПБ - підсумок балансу
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством		ДЗ - дебіторська заборгованість, середня за період
Коефіцієнт оборотності кредиторської	показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству		КЗ - кредиторська заборгованість, середня за період
Термін погашення дебіторської заборгованості	середній період погашення дебіторської заборгованості підприємства		Чим нижче показник, тим краще
Термін погашення кредиторської заборгованості	показує середній період погашення кредиторської заборгованості підприємства		Чим нижче показник, тим краще
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	свідчить, який оборот за рік зробили запаси, тобто стільки разів вони переносили свою вартість на готові вироби		_ матеріальні запаси
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	Свідчить про ефективність використання основних засобів підприємства		_ величина необоротних активів
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	показує ефективність використання власного капіталу підприємства		_ власний капітал [4, c.132-133]

Таким чином, проводячи фінансовий аналіз, в залежності від поставленої мети, менеджери визначають для себе ряд головних показників, котрі визначаються як найоптимальніші для досягнення відповідних цілей. Ми визначили основні показники, котрі будуть якнайширше характеризувати фінансовий стан підприємства.

1.3 Методи та моделі, що використовуються при аналізі фінансового стану підприємства

Важливою складовою механізму управління фінансовим станом підприємства є види, системи та методи його аналізу (діагностики).

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу (рис. 1.2).

фінансовий стан ліквідність



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Місце фінансового аналізу у загальній системі аналізу господарської діяльності підприємства

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

- множинність об'єктів-користувачів;

- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є аналіз абсолютних показників прибутку, аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є аналіз майна (капіталу) підприємства, аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства, оцінка ділової активності підприємства, аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають, аналіз кредитоспроможності підприємства, оцінка використання майна та вкладеного капіталу, аналіз власних фінансових ресурсів, аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства, аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані [24, c. 331].

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

- експертних оцінок і сценаріїв;

- психологічні;

- морфологічні;

- порівняльні;

- побудови системи показників;

- побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

- ланцюгових підстановок;

- арифметичних різниць;

- балансовий;

- виокремлення ізольованого впливу факторів;

- відсоткових чисел;

- диференційний;

- логарифмічний;

- інтегральний;

- простих і складних відсотків;

- дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів) [24, c. 334].

Діагностика фінансового стану являє собою процес дослідження фінансового стану підприємства та основних результатів його фінансово-господарської діяльності з метою визначення рівня захищеності його інтересів від різноманітних загроз та виявлення резервів покращання фінансового стану.

У теорії та практиці фінансового менеджменту розрізняють основні методи діагностики фінансового стану підприємства [20, с. 321]:

1) горизонтальний (часовий або трендовий) аналіз - базується на вивченні динаміки окремих показників фінансового стану підприємства у часі. За допомогою цієї системи аналізу розраховуються темпи зростання окремих показників за кілька періодів дослідження та визначаються загальні тенденції їхніх змін, динаміки показників очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану) - тренду [24, с.333];

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат У цьому випадку здійснюється розрахунок питомої ваги окремих структурних елементів агрегованих фінансових показників;

3) аналіз фінансових коефіцієнтів (К-аналіз) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

4) порівняльний (просторовий) аналіз - базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних показників, у процесі якого розраховуються розміри їхніх абсолютних та відносних відхилень. Внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також - міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками [20, с.323];

5) факторний (інтегральний) аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник [24, с.333];

6) експрес-метод діагностики фінансового стану має на меті завчасне виявлення ознак кризового розвитку підприємства на базі використання стандартних методів аналізу. Ми вирішили більш детально зупинитись на вищезазначеному методі, оскільки він має декілька етапів здійснення і є більш складним у виконанні. Метою методу є звичайна наочна оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку суб'єкта господарювання, а його суттю - вибір невеликої кількості найбільш істотних і порівняно нескладних у визначенні показників та постійне відстеження їхніх змін.

Експрес-метод діагностики доцільно виконувати у три етапи: підготовчий, попередній огляд бухгалтерської звітності, аналіз і читання звітності.

Мета першого етапу - прийняття рішення про доцільність аналізу фінансової звітності, її готовність до читання.

Другий етап передбачає ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому стані суб'єкта господарювання.

Метою третього етапу є узагальнена оцінка результатів господарської діяльності та фінансового стану об'єкта;

7) фундаментальний метод діагностики фінансового стану полягає у завчасному виявленні ознак кризового розвитку підприємства на базі використання методів факторного аналізу та прогнозування.

Метою цього методу є докладна характеристика майнового і фінансового стану підприємства, результатів його діяльності в минулому звітному періоді, а також виявлення можливостей розвитку на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-методу діагностики. При цьому ступінь деталізації залежить від цілей та завдань аналітика [20, с. 325].

Для діагностики фінансового стану підприємства у фінансовому аналізі використовують різні моделі, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Вирізняють три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні [24, c. 335].

Дескриптивні моделі є, основними. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з фінансової звітності. До них належать: подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів. Такі моделі дозволяють оцінити та проаналізувати фінансовий стан підприємства за кілька звітних періодів, виявити та оцінити вплив на нього окремих факторів[20, c. 325].

Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу [24, c. 335].

Нормативні моделі - ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів [20, c. 327].

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. Їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, забезпечення та збільшення самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

1.4 Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є:

1) баланс (форма № 1);

2) звіт про фінансові результати (форма № 2);

3) звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

4) звіт про власний капітал (форма № 4);

5) примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів;

6) статистична звітність та оперативні дані.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства для розв'язання поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових та управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими користувачам та прийнятними для них. Зокрема, для того щоб зіставити фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, слід використовувати тільки порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство має розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як звичайно, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів за бізнесом. Тому закономірно постає потреба уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні - зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівнювання з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку - це процес розроблення та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення, оцінки й відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.