Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Вступ

16 листопада голова держави виклав основні напрями лікування української економіки. Україні були прописані: сильна державна влада, протекціонізм внутрішнього ринку та відміна ПДВ.

Зокрема президентом було сказано:

«Ми одними з перших серед постсоціалістичних країн ввели податок на добавлену вартість, не маючи для цього ніяких передумов. Результат відомо: було нанесено болючий удар по фінансам суб'єктів господарювання. Цей закон продовжує здійснювати свій негативний вплив й зараз»

Отож ми бачимо актуальність обговорення теми податку на добавлену вартість. Податок на додану вартість є одним з шляхів надходження у бюджет держави грошей. Беручи до уваги вищесказане і аналізуючи те, що сказав Президент, можна сказати, що держава приділяла велику увагу ПДВ. В результаті, постраждали суб'єкти підприємницької діяльності, їхні доходи падали, а звідси впав і рівень ВВП. Тож можно зробити висновок, що неправильна політика лише одного важеля нанесла вагомого гальмування розвитку економіки країни. Відміна ПДВ у нашій країні суб'єкти підприємницької діяльності давно чекали, оскільки прибутку стане більше, життя стане кращим, тому що платити будуть більше від того, що забирати будуть менше.

Цікаво, що сама назва у скороченому варіанті пишеться однаково правильно у обох варіантах : ПДВ. Повна ж назва у новому звучанні буде «Податок на Додану Вартість» але не «Добавлену», що можна віднести до кацапізму. Але остання назва настільки поширена у літературі та інших виданнях, що у роботі будемо використовувати саме її.

податок доданий ставка пільга

Сутність бюджету як економічної категорії

Як економічна категорія бюджет являє собою сукупність економічних відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Відповідно до функцій держави виділяються і групи видатків бюджету.

Таблиця

Управління суспільством Оборона країни Економічна Соціальна		на управління; на оборону; на економічну діяльність; на соціальний захист та соціальну сферу;

Права держави в розподілі ВВП засновуються на двох чинниках.

По-перше на виконанні нею ззазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій.

По-друге держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб`єктів його створення, виступаючи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаби участі держави у розподілі ВВП залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП є основою для виділення того чи іншого виду моделі.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємопідпорядкування. Для бюджету, як і для економіки країни, дуже важливим чинником є зростання ВВП. При цьому, за умови стабільних пропорцій розподілі, зростають доходи всіх розподільних, у т.ч. і держави. Головне ж полягає у тому, що стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб.

Стан досліджуваного явища в Україні

Нагадаємо ще раз, що податок на добавлену вартість є одним з видів непрямого податку. Нині в Україні застосовуються два види непрямих податків -- універсальні та специфічні акцизи і мито. 3 точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди. ефективніші за прямі. Це пов'язано з цілим рядом чинників. Одна з головних причин полягає в різних базах оподаткування: прибутку або доходу при прямому оподаткуванні, обсягу та структури споживання -- при непрямому. Відомо, що економічний розвиток усіх без винятку країн має циклічний характер, з тим чи іншим періодом коливань, економічне зростання чергується я зі спадами в економічному розвитку. Саме в період кризового падіння економіки, коли зменшуються макроекономічні показники розвитку, відбувається і зменшення бази оподаткування, що призводить при незмінних ставках та умовах оподаткування, до зменшення надходжень до бюджету. Практика свідчить, що база прямих податків є чутливішою до змін в економічному розвитку, ніж база непрямих податків.

3 точки зору впливу на економічний розвиток прямі податки традиційно пов'язують із стимулами та анти стимулами, для трудової та підприємницької активності, непрямі -- з їх впливом на ціни.

Очевидно, що непрямі податки справляють тим значніший вплив на загальний рівень цін, чим більший обсяг вироблюваних у країні товарів вони охоплюють, чим вищі їх ставки. Зрозуміло, що цей вплив посилюється і при введенні додаткових непрямих податків. Дослідження економістів свідчать про те, що впровадження непрямих податків або підвищення їх ставок може призвести до підвищення загального рівня цін у країні навіть за незмінності всіх основних економічних факторів. Тому їх намагаються вводити в періоди цінової стабільності.

За деяких умов непрямі податки, на відміну від прямих, сприятливіше впливають на процеси нагромадження, оскільки вони менше зачіпають прибуток підприємців, який є одним із джерел нагромадження, а також тому, що за їх допомогою держава може змінювати співвідношення між споживанням та нагромадженням, якщо витратить кошти, одержані за рахунок обмеження споживання, на інвестиційні заходи.

Податок на добавлену вартість. Сутність та призначення

Як уже зазначалося, існують два види; акцизів- універсальні та специфічні. Податок на добавлену вартість (ПДВ) е одним із різновидів універсальних акцизів. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаних споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення під Їхнім впливом загального рївня цін у країні. де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті.

У податковій практиці існують. три форми універсальних акцизів: податок з продажу (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі; податок з обороту та податок на добавлену вартість. Об'єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто. оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи -- кумулятивний. ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніш, на попередніх етапах руху товарів. Податок на добавлену вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а добавлена вартість, що зберігає переваги податку з обороту але в той самий час ліквідує його головний недолік -- кумулятивний ефект.

Податок на добавлену вартість дуже поширений у країнах Західної Європи. В Україні, як уже згадувалося, ПДВ був введений у 1992 р. Чому саме цей податок набув такої популярності? Розглянемо його переваги та недоліки.

Податок на добавлену вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, оподаткування добавленої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об'єкта оподаткування.

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об'єкта оподаткування -- добавленої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини: по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносяться на собівартість; по-друге, заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги; по-третє, прибуток. Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметично включається в певну вартість товару чи послуги. У свою чергу, заробітна плата і прибуток

є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю. Обчислити її обсяг можна двома методами: перший - від повної вартості відрахувати вартість сировини матеріалів та. послуг виробничого характеру; другий - скласти величини заробітної плати і прибутку, Найзручнішим, а тому найпоширенішим методом є перший, він застосовується в нашій державі. Обчислення добавленої вартості на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникнути подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг. на всіх, етапах їх виробництва й реалізації.

Згідно з двома методами обчислення добавленої вартості суму податку на добавлену вартість можна вирахувати в чотири способи залежно від того, як застосовується податкова ставка. до об'єкта оподаткування:

Мал. 1. Структурно-логічна схема податку на додану вартість

Четвертий метод обчислення податку на добавлену вартість дістав назву податкового кредиту, або методу розрахунків-фактур. Саме він, свого часу прийнятий країнами Європейського Союзу (ЄС) при запровадженні ПДВ, найпоширеніший у практиці оподаткування. Його переваги над іншими методами полягають у наступному: немає необхідності в обчисленні величини добавленої вартості, завдяки чому полегшується контроль не тільки податкових органів, але й самих платників за правильністю обчислення ПДВ; крім того, це дає змогу встановлювати менший інтервал між строками сплати податку, а в платників виникає заінтересованість у правильному визначенні суми податку, який вони сплачують постачальникам та виконавцям робіт (послуг).

Для обчислення податку на добавлену вартість може застосовуватись як одна, так і декілька ставок. 3 точки зору податкової адміністрації найкраще мати єдину уніфіковану ставку, щоб полегшити контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок на різні групи товарів; що зумовлюється соціально-політичними чинниками.

В Україні порядок обчислення і сплати регламентується такими документами:

Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992р. № 14-92;

Декретом Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та доповнень до деяких декретів Кабінету Міністрів України про податки» від 30 квітня 1993 р. № 43-93;

Законом України «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» та «Про акцизний збір»« від 19 листопада 1993 р.;

Інструкцією Головної державної податкової інспекції України «Про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість» від 10 лютого 1993 р; № 3 та ін.

Основні елементи податку на добавлену вартість, який стягується в Україні, зображені на мал. 1.

Якщо здійснювати оцінку ПДВ, який стягується в Україні, слід зазначити його ефективність лише у фіскальному аспекті. В умовах відсутності об'єктивних чинників, таких, зокрема, як розвинуті ринкові відносини, система автоматизованого контролю тощо, переваги цієї форми оподаткування не проявляються.

Платники і ставки

Платниками податку на добавлену вартість є всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання (мал. 2). Єдиним обмеженням, що виключає суб'єктів підприємницької діяльності з числа платників ПДВ є обсяг реалізації вироблюваних ними товарів (робіт, послуг); якщо його величина не перевищує 100 мінімальних розмірів заробітної плати на рік, вони не є платниками податку на добавлену вартість. Такий порядок застосовується з тієї причини, що податкові інспекції просто не в змозі ефективно контролювати стягнення цього податку із значної кількості невеликих платників, які до того ж не дають суттєвих сум додаткових надходжень податків до бюджету. Тому із фіскальної точки зору оподаткування цих суб'єктів підприємницької діяльності може виявитися неефективним: по-перше, видатки на стягнення ПДВ із цих платників можуть перевищити надходження від них; по-друге, у цих платників більше можливостей для того, щоб ухилитися від даного податку.

До юридичних осіб-платників податку на добавлену вартість - належать:

підприємства, організації (в тому числі будь-які неприбуткові), філіали, відділення і відокремлені підрозділи підприємства (організації) та інші суб'єкти підприємницької діяльності, що знаходяться на території України, мають розрахункові рахунки в установах банків і самостійно реалізують товари, виконують роботи та надають послуги. Це підприємства, створені на основі законодавства України;

міжнародні неурядові організації, міжнародні об'єднання, іноземні юридичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України. Це -- підприємства та Організації, створені на основі законодавства інших країн. Якщо такі суб'єкти підприємницької діяльності не мають розрахункових рахунків в установах банків України, а також постійних представництв в Україні, ПДВ сплачується покупцями товарів, замовниками робіт (послуг).

Мал. 2. Платники податку на добавлену вартість

До фізичних осіб -- платників податку на добавлену вартість -- відносять громадян України та іноземних громадян, які займаються виробничою чи іншою підприємницькою діяльністю на території України. Якщо такі іноземні громадяни не мають розрахункового рахунку в установах банків України, та порядок сплати ПДВ аналогічний тому, який установлений для відповідних юридичних осіб.

За згодою підприємства (виконавця робіт та відповідною гарантією замовника платником податку може виступати іноземна юридична чи фізична особа, що виконувала роботи. Для цього вона зобов'язана у встановленому порядку зареєструватися в державній податковій інспекції за місцем виконання робіт як платник податку на добавлену вартість. У разі несплати до бюджету ПДВ по виконаних роботах іноземною юридичною чи фізичною особою податок сплачується замовником указаних робіт.

Для обчислення податку на добавлену вартість застосовується ставка 16,67%, причому тільки до обороту, що включає в себе суму податку. Ставка 29% застосовується при включенні ПДВ у ціни реалізованих товарів (робіт послуг).

ПДВ з відповідними ставками 21,875% був введений в України в 1992 р. На що спиралися законодавці, вибравши саме такий розмір ставок? Вони виходили насамперед із необхідності формування доходів бюджету в достатньому обсязі. Напередодні введення ПДВ, у 1991 р. існували два непрямі податки -- з обороту і з продажів, за рахунок яких формувалася значна частина бюджетних надходжень. Тому при визначенні ставок ПДВ, який вводився замість указаних податків, відштовхувалися від суми доходів, які надходили в бюджет від податків з обороту і з продажів; Поділивши суму оподатковуваного обороту на суму податкових надходжень, які необхідно було одержати за рахунок ПДВ, і визначили розмір ставки.

У 1993 р. Україна, так само як і Росія, впровадила нові ставки ПДВ--16,67%для визначення суми ПДВ і 20% -- для включення ПДВ у ціни реалізації. Та в Україні ці ставки проіснували недовго, і з 15 травня 1993р.обчислення ПДВ знову почало проводитися за відповідними ставками 21,875 і 28 %, що було зумовлено необхідністю збільшення податкових надходжень в умовах надзвичайно великого дефіциту бюджету. 3 1995 р. ПДВ пропонується сплачувати за ставками 16,67 і 20% відповідно;

Об`єкт оподаткування

Об'єктами оподаткування є обороти з реалізації товарів, робіт, надання послуг, крім їх реалізації на експорт.

Товаром у податковій практиці вважається предмет, виріб, продукція, теплоенергія, газ, вода, нерухоме майно, включаючи будинки і споруди. Слід підкреслити, що при реалізації товарів об'єктом оподаткування є обороти з відвантаження не тільки товарів власного виробництва, але й придбаних. Якщо при реалізації товарів власного виробництва об'єкт оподаткування-весь оборот з реалізації цих товарів, та при реалізації придбаних товарів різниця між цінами реалізації товарів і цінами їх придбаннях, включаючи суму податку на добавлену вартість. Об'єктом оподаткування при реалізації імпортних товарів, які були придбані за іноземну валюту, є їх митна вартість та різниця між цінами їх реалізації за національну валюту України та митною(закупівельною) вартістю. Для визначення митною (закупівельної) вартості іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України, що діє при розрахунках по зовнішньоекономічних операціях на день подання вантажної митної декларації.

При реалізації робіт об'єктом оподаткування є обсяг виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших. робіт, включаючи роботи, виконані господарським способом. Щодо останніх, то найчастіше господарським способом виконуються будівельно-монтажні та ремонтні роботи. Для їх проведення не залучаються сторонні (підрядні) організації, вони виконуються власними силами, тобто замовник (забудовник) і підрядник виступають в одній особі. Об'єктом оподаткування в цьому випадку є фактична собівартість робіт. При реалізації послуг об'єктом оподаткування є надання (проведення):

а) послуг транспорту, включаючи транспортування. (передачу) газу, нафти, нафтопродуктів, теплової енергії, води, послуг з навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, зберігання та інших пов'язаних з ними операцій;

б) послуг із здавання в оренду рухомого і нерухомого майна, в тому числі землі;

в) послуг зв'язку, побутових послуг, включаючи послуги , що надаються за договірними формами організації праці:

г) кулътурно-освітніх, розважальних, оздоровчих, туристично-екскурсійних послуг; д) спортивних заходів;

е) послуг позавідомчої охорони; є) послуг з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

ж) рекламних та інформаційних послуг; з) послуг з обробки даних та інноваційного забезпечення;

и) інших послуг;

Об'єктом оподаткування по роботах (послугах), що виконуються (надаються) юридичними особами, створеними згідно із законодавством інших країн, та іноземними громадянами, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України і не мають розрахункових рахунків в установах банків України, а також постійних представництв в Україні, е обсяг виконаних (наданих) робіт (послуг) у національній валюті України.

3 метою мінімізації ухилення від податку на добавлену вартість до об'єктів оподаткування також відносять:

а) обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) без оплати їх вартості всередині підприємства для потреб власного споживання, витрати на які не відносяться на собівартість виробництва (обігу), а також для своїх працівників, наприклад, якщо підприємство-виготовлювач холодильників передає на баланс свого дитячого садка холодильника без оплати їх вартості та продає 10 холодильників своїм працівникам - за ціною, нижчою від собівартості, то в цьому випадку об'єктом оподаткування є обороти з реалізації 12 холодильників, і він обчислюється виходячи з їх повної вартості;

б) обороти з передачі, товарів (робіт, послуг) без оплати їх вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги). Наприклад, якщо підприємство -- виготовлювач; телеапаратури передає на баланс рекламного агентства 2 телевізори в рахунок оплати вартості рекламних послуг, які були надані даному підприємству, то в цьому випадку об'єктом оподаткування ПДВ у підприємства-виготовлювача повна вартість 2 телевізорів, а в рекламного агентства вартість рекламних послуг;

в) обороти з передачі безплатно або з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим підприємствам або громадянам. Наприклад, якщо підприємство-шеф передало на баланс школи 2 комп'ютери без оплати їх вартості, об'єктом оподаткування є вартість переданих комп'ютерів;

г) обороти з реалізації предметів застави, включаючи їх передачу заставоутримувачу при невиконанні забезпеченого заставою зобов'язання.

У громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, об'єктом оподаткування є чистий доход, який вираховується як різниця між сумою виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і фактичними матеріальними витратами (включаючи податок на добавлену вартість) на виробництво вказаних товарів (робіт, послуг).

Особливу увагу треба звернути на ті обороти, які не належать до об'єкта оподаткування:

а) внески, паї та інші цільові фінансові ресурси, проведені за рахунок коштів, залишених у розпорядженні підприємств. що об'єднуються за договорами для фінансування капіталовкладень, спрямованих на збільшення, обсягів виробництва, виконання спеціальних програм і завдань;

б) членські внески та відрахування на утримання негоспрозрахункових (будь-яких неприбуткових) підприємств (трестів, об'єднань, концернів асоціацій, спілок тощо). Наприклад, якщо на основі трьох взаємопов'язаних між собою, підприємств створюється концерн, основним завданням якого є координація діяльності підвідомчих йому підприємств та яке не має на меті отримання прибутку, то концерн фінансує свої викатка за рахунок коштів, які перераховують йому підвідомчі підприємства, і вони в цьому випадку не є об'єктом оподаткування ПДВ для цього концерну;

в) добровільні внески та пожертвування на благодійні цілі некомерційним благодійним організаціям;

г) надходження у державні цільові фонди;

д) державні дотації (доплати), субсидії, компенсації та суми ПДВ, які використовуються для регулювання цін на окремі види сільськогосподарської продукції, що реалізується державі.

Слід звернути увагу також на те, що оподаткуванню підлягають не тільки обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), але й кошти одержані від підприємців-покупців на власні потреби підприємств-постачальників. Ці кошти не враховуються на рахунку 46 «Реалізація», а відносяться на рахунки 87 «Фонди економічного стимулювання», 88 «Фонди спеціального призначання», 96 «Цільове фінансування, та інші цільові надходження». Кошти, які надійшли на ці рахунки і не підлягають оподаткуванню ПДВ, визначені вище. Чому кошти, одержані підприємствами на власні потреби, включаються в об'єкт. оподаткування? Насамперед з метою зменшення для платників ПДВ можливості ухилення від нього.

Визначення оподатковуваного обороту

Оподатковуваний оборот з відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг обчислюється виходячи з їхньої вартості эа вільними цінами і тарифами, державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами, що включають податок на добавлену вартість за встановленою ставкою. Деякі особливості властиві визначенню оподатковуваного обороту при реалізації товарів (робіт, послуг) за державними фіксованими та регульованими цінами (тарифами): він обчислюється за вирахуванням фактично наданих торговельних (оптово-збутових) знижок.

До оподатковуваного обороту включаються також суми грошових коштів (крім коштів у вільно конвертованій валюті), одержаних підприємствами за реалізовані ними товари (роботи, послуги) у вигляді безоплатної фінансової допомоги або призначених для поповнення фондів спеціального призначення, формування статутного фонду, збільшення прибутку та інших власних потреб (див. Об`єкт оподаткування).

Оподатковуються також обороти з реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, скарбів і скуплених цінностей; суми (крім сум штрафів), що надходять на підставі рішень судових та інших органів з розгляду спорів, стягненні з осіб, які винні в розкраданні, нестачах, псуванні і пошкодженні товарів. При стягненні сум з таких осіб оподатковуваний оборот вираховується виходячи з вільних цін, які діють у торгівлі на момент визначення сум, що) підлягають стягненню, а по товарах, на які встановлено державні фіксовані та регульовані ціни, -- виходячи з цих цін.

Слід звернути увагу на визначення оподатковуваного обороту по підакцизних товарах, оскільки сума акцизного збору включається в оподатковуваний оборот податку на добавлену вартість. Крім того, в оподатковуваний оборот входить плата за організацію програм телебачення і радіомовлення у встановлених розмірах, а також суми інших надбавок до цін (тарифів), що передбачені чинним законодавством. До оподатковуваного обороту включаються державні, митні та інші збори, крім тих, які повністю надходять до бюджету, а також страхові та інші збори, пов'язані з поставкою товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Існують деякі особливості при визначенні оподатковуваного обороту по товарах (роботах, послугах), які обмінюються на території України і передаються безплатно або з частковою оплатою їх вартості (включаючи натуральну оплату праці) чи використовуються всередині підприємства для потреб, не пов'язаних з виробничою діяльністю. Ці особливості ми розглянемо залежно від того, є ці товари (роботи, послуги) власними чи покупними.

1.Якщо обмінювані на території України товари (роботи, послуги) власного виробництва передаються безплатно або з частковою оплатою (включаючи натуральну оплату праці), оподатковуваний оборот обчислюється виходячи з рівня державних фіксованих та регульованих цін (тарифів), що включають фактичну собівартість і прибуток на подібні товари (роботи, послуги), котрі склалися за той місяць, у якому відбувся обмін товарами (роботами, послугами). За відсутності реалізації таких товарів (робіт, послуг) у даному місяці оподатковуваний оборот визначається за середніми вільними (ринковими) цінами по підприємству за попередній звітний період.

При використанні всередині підприємства товарів власного виробництва для потреб, не пов'язаних із виробничою діяльністю, оподатковуваний оборот обчисляється виходячи вартості таких або аналогічних товарів, а в разі відсутності такої вартості -- із собівартості, визначеної у день здійснення - обороту. При виконанні робіт чи наданні послуг для власних потреб, не пов'язаних з виробничою діяльністю, та при натуральній оплаті праці роботами (послугами) власного виробництва оподатковуванням оборотом є сума витрат на їх виконання.

Таким чином, оподатковуваним оборотом по товарах (роботах, послугах) власного виробництва залежно від напрямку їх подальшого використання є або повна вартість цих товарів (що включає собівартість та прибуток) або їх собівартість (сума витрат на їх виконання).

2. При визначенні оподатковуваного обороту по покупних товарах насамперед треба звернути увагу на те, що він не може бути меншим за купівельну ціну цих товарів. У випадках подальшої реалізації (обміну) покупних сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, устаткування тощо за цінами, які менші від цін придбання, від'ємна різниця між сплаченим постачальникам податком на добавлену вартість і одержаним з покупців покривається за рахунок коштів, що залишились у розпорядженні підприємства.

Дещо інший порядок визначення оподатковуваного обороту при продажу за цінами, нижчими від цін придбання, обміні, безплатній передачі основних виробничих фондів

а) якщо основні виробничі фонди були придбані до 6 січня 1993 р., оподатковуваним оборотом є їх балансова вартість;

б) якщо основні виробничі фонди були придбані після 6 січня 1993 р., оподатковуваний оборот визначається виходячи з їх балансової вартості з урахуванням фактичного зносу приклади див. 5.1.11.6).

При обміні покупними товарами оподатковуваний оборот визначається на базі їх купівельної ціни.

Розглянемо тепер особливості визначення оподатковуваного обороту торговельних, заготівельних, оптових, постачально-збутових та інших підприємств, що надають торговельно-посередницькі послуги.

Оподатковуваним оборотом у зазначених вище підприємств є сума валового доходу, одержаного у вигляді різниці між цінами реалізації товарів (робіт, послуг) і цінами, за якими вони проводять розрахунки з постачальниками, включаючи суми ПДВ (надбавок, націнок, знижок, винагород, зборів тощо). Націнки, надбавки, знижки, винагороди, збори застосовуються до вартості товарів з податком на добавлену вартість.

Розглянемо на прикладі, як визначається оподатковуваний оборот по товарах, що були придбані за валюту України.

Приклад. Підприємство придбало 10 холодильників за ціною 6200 тис. крб. за кожний, включаючи ПДВ, на загальну суму 62000 тис. крб. Потім 5 холодильників були реалізовані за ціною 8300 тис. крб. за штуку, включаючи ПДВ, а ще 5 -- за ціною 4100 тис. крб. Загальна сума реалізації становить 62000 тис. крб. (5 X 8300,0+5 X 4100), або суму закупки. Оскільки оподатковуваний оборот по покупних товарах не може бути нижчим за купівельну ціну його обчислення. проводиться таким чином: 5 шт. Х 8ЗОО тис. крб - 5 шт.х 6200 тис.крб.=10500 тис. крб.; сума ПДВ - 1750 тис. крб. (10500 тис.крб.х 0,1667).

По імпортних товарах об'єктом оподаткування є їх митна вартість з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів і мита (по підакцизних товарах - з урахуванням сум акцизного збору), ввезених для власних. І виробничих потреб, для реалізації у вільному обігу, а також реекспортованих товарів, імпортованих тимчасово та на правах комісії. При подальшому продажу імпортних товарів об'єктом оподаткування є різниця між цінами їх реалізації та митною вартістю з урахуванням сум митних зборів, мита, ПДВ та акцизного збору.

У підприємств громадського харчування оподатковуваний оборот по товарах, які реалізуються через роздрібну торговельну мережу без додаткової переробки, обчислюється таким самим чином, як і в торговельних підприємств. По продукції власного виробництва оподатковуваним оборотом; є різниця між цінами реалізації продукції власного виробництва і цінами, за якими вони оплачують продукти та сировину, включаючи ПДВ. При цьому в калькуляцію продукції власного виробництва продукти та сировина також включаються за цінами, виплачуваними постачальникам з урахуванням податку на добавлену вартість.

Пільги щодо ПДВ

Перш ніж навести перелік пільг, які діють згідно із законодавством України, зупинимось ось на яких питаннях: чому на відміну від інших держав цей перелік є досить поширеним, та що мають на меті законодавці, вводячи ту чи іншу. пільгу?

Оскільки ПДВ; включається. в ціни товарів та послуг, остільки він є ціноутворюючим чинником. Якщо ж деякі товари та послуги звільняються від оподаткування, це повинно привести до зниження цін на них. Хто заінтересований у зниженні цін? Насамперед покупці, бо вони несуть на собі основний податковий тягар. Крім того, у цьому; заінтересовані і продавці та виготовлювачі продукуй, оскільки в них з'являється можливість за рахунок зниження цін збільшити обсяг реалізованої продукції в кількісному виразі. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання: по-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичиі мотиви) та стимулювання виготовлення окремих видів татарів (робіт, послуг).

В Україні перелік товарів та послуг, які звільняються від ПДВ, є досить поширеним. Основна причина полягає в тому, що податок стягується лише за однією ставкою, яка до того ж є доволі високою, на відміну від інших країн. де ПДВ, як правило, стягується за кількома ставками. У багатьох розвинутих країнах предмети першої необхідності оподатковуються за ставками, нижчими від основної, завдяки чому перелік товарів, які звільняються від податку, є набагато меншим.

Розглянемо перелік деяких товарів (робіт, послуг), які не оподатковуються ПДВ у нашій державі..

Від податку на добавлену вартість звільняються:

а) експорт товарів (робіт; послуг), включаючи послуги транспортування. навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, що експортуються, на транзит іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України;

Не підлягає оподаткуванню тимчасовий експорт товарів для обробки (переробки) їх за кордоном із наступним поверненням.

У випадках, коли оплату продукції в іноземній валюті здійснює посередник, що має заборгованість у національній валюті України вантажоотримувачу, покупцю, замовнику тощо, платником податку на добавлену вартість є цей посередник;

б) товари і послуги, призначені для офіційного використання іноземних дипломатичних і прирівняних до них представництв, а також для особистого використання дипломатичного та адміністративно-технічного персоналу цих представництв, включаючи членів їх сімей, які живуть разом із ними, якщо аналогічне звільнення передбачене для України іноземною державою;

в)вугілля, вугільні, брикети, збагачене вугілля - концентрат та промпродукти, які за технологією одержуються після переробки добутого вугілля на вуглезбагачувальних фабриках, реалізуються як вугільна продукція та електроенергія (виробництво і передача);

г) вартість робіт із будівництва, реконструкції та реставрації культових споруд, що проводяться за рахунок пожертвувань;

д) вартість робіт із ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконуються за рахунок коштів бюджету (пільга надається за умови документального підтвердження джерела фінансування робіт, яке видається відповідним фінансовим органом);

е) реалізація Національному банку України для державної скарбниці дорогоцінних металів, каменів та інших коштовностей;

є) роботи з благоустрою, що виконуються за рахунок бюджету: озеленення парків, скверів, бульварів, садів спільного користування та елементів малих архітектурних форм при них, а також зелених насаджень на вулицях і дорогах; оснащення зовнішніми електромережами і спорудами вуличного освітлення, включаючи лінії електропередач до 1000 В, апаратуру диспетчерського зв'язку; експлуатація міських вулиць та доріг (земляних полотен, проїзних частин, тротуарів, пішохідних і велосипедних доріжок, дощової каналізації, засобів організації дорожнього руху, мостів, естакад, шляхопроводів, транспортних і пішохідних тунелів, водостічних і дренажних насосних станцій, горизонтальних І вертикальних дренажів, протизсувних споруд, підпірних стінок), включаючи виконання робіт з утримання, поточного, середнього і капітального ремонтів вулично-шляхової мережі і споруд на ній, які виконуються власними силами або підрядним способом за рахунок коштів бюджету;

ж) прання білизни для лікарень, шкільних та дошкільних установ, навчальних закладів та інших бюджетних установ;

з) вартість робіт з будівництва об'єктів соціальної сфери й житла;

и) продукти, дитячого харчування та дитяче харчування, що реалізується молочними кухнями;

і) дитячі, журнали і газети, учнівські зошити та підручники. Доходи, що одержані від розміщення реклами в указаних журналах і газетах, оподатковуються на загальних підставах;

ї) науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що проводяться за рахунок державного бюджету, а також проектно-розвідувальні роботи. При цьому від податку на добавлену вартість звільняються науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи та теми, що виконуються за договорами як із міністерствами та концернами, так і з іншими організаціями, яким виділяються кошти на оплату таких робіт із державного бюджету. При виконанні вказаних робіт від сплати податку звільняються не тільки головні організації, але й їхні співвиконавці. У договорах на виконання таких робіт повинна бути вказівка на їх фінансування за рахунок коштів бюджету.

Пільга надається за умови забезпечення обов'язкової щорічної реєстрації відкритих (несекретних) науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, а також захищених дисертацій та представлення інформаційних карт про виконання етапу або закінчення робіт (постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 1992 р. № 162);

й) послуги у сфері освіти: курси, гуртки, секції, студії та уроки (незалежно від того, хто їх проводить), що оплачуються учнями (дітьми до 18 років або їхніми батьками);

к) державні, митні та інші збори, які повністю сплачуються до бюджету. Суми коштів, які отримуються на умовах оплати за видачу ліцензій, за реєстрацію та інші дні уповноваженими на те організаціями (міністерствами, відомствами, органами МВС і МЗС України, судовими та митними органами, нотаріальними конторами та ін..) і повністю не надходять до бюджету, підлягають оподаткуванню на загальних підставах, після чого проводиться розподіл таких коштів згідно з установленим порядком;

л) операції щодо страхування і перестрахування (крім страхових зборів, пов'язаних із поставкою товарів, виконанням робіт, наданням послуг), видачі та передача позик;

м) операції, які стосуються обігу валюти, грошей і банкнотів, що є законними засобами платежу, за винятком тих, які використовуються в нумізматичних цілях, а також цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів, векселів та ін.); операції, які здійснюються за грошовими вкладами, розрахунковими, поточними та іншими рахунками. Звільняється від ПДВ реалізація поштових марок, крім колекційних, конвертів і листівок з поштовими марками лотерейних білетів, марок державного мита та інших знаків.

Операції з виготовлення і зберігання грошей, банкнотів, цінних паперів, конвертів, листівок, білетів, марок, знаків оподатковуються ПДВ на загальних підставах.

Не підлягають оподаткуванню обороти казино, гральних автоматів, виграші за ставками на іподромах тощо.

В установах банків оподаткуванню підлягають послуги з інкасації. консультаційні, рекламні та інші комерційні послуги й оренда (лізинг), у тому числі сейфів;

н) театрально-видовищні (спектаклі, вистави, демонстрація кіно - , відеофільмів тощо), культурно-освітні заходи (лекторії, виставки творів художників, народних умільців і т. д.) та спортивні послуги (спортивні заходи -- футбольні матчі, турніри, змагання тощо -- підлягають оподаткуванню);

о) товари спеціального призначення для інвалідів;

п) підприємства, а також громадяни, які. займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, якщо обсяг реалізації їх товарів (робіт, послуг) не перевищує 100 мінімальних розмірів заробітної плати на рік;

р) путівки на санаторно-курортне лікування;

е) ритуальні послуги;

т) лікарські засоби та вироби медичного призначення,які реалізуються через аптечні установи;

у) послуги э утримання дітей у бюджетних дошкільних накладах;

ф) підготовка та перепідготовка кадрів, що здійснюється за рахунок бюджету;

х) послуги міського пасажирського транспорту (крім таксі) і т. д.

Слід звернути увагу на те, що при наявності. оборотів із реалізації товарів (робіт, послуг), як звільнених, так і не звільнених від оподаткування, підприємства та організації повинні вести окремий облік зазначених товарів (робіт, послуг).

Таким чином, надання пільг з ПДВ має на меті кілька основних: завдань, серед них такі, як стимулювання експорту, розширення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, розвиток соціально-культурної сфери.

Методика включення податку в ціни товарів та послуг

Податок на добавлену вартість є непрямим податком, а тому фактично він сплачується эа рахунок покупця, а не за рахунок доходів підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги. Таким чином, платником податку виступає підприємство, яке реалізує продукцію, а податковий тягар фактично переноситься на покупця. 3 цієї причини важливим для підприємства є правильне формування цін реалізації з урахуванням ПДВ, адже помилка в обчисленні цих цін може призвести до того, що платник частину або всю суму податку заплатить за рахунок власного доходу. Включення ПДВ у ціни реалізації в. умовах нашої держави, коли відсутні ринкові механізми ціноутворення, спричинює загострення інфляції. У країнах із розвинутими ринковими. відносинами кінцева ціна реалізації товарів (звичайно, з урахуванням сум ПДВ) визначається співвідношенням між попитом і пропозицією. Так, щодо деяких. груп товарів підприємець включить до кінцевої ціни реалізації всю суму ПДВ, а щодо інших йому вигідніше частину ПДВ заплатити за рахунок власних доходів, тобто включити до кінцевої ціни лише частину ПДВ. В умовах монополізованого виробництва, відсутності конкуренції в Україні ринковий меланізм ціноутворення не діє, отже, ПДВ стає лише надбавкою до ціни, не впливаючи на доходи суб'єктів підприємницької діяльності, тим самим збільшуючи загальний рівень цін на всю суму податку.

ПДВ включається в державні регульовані (фіксовані) та вільні ціни (тарифи), а також до надбавок, знижок. націнок, винагород, зборів тощо за ставкою у розмірі 20% щодо оподатковуваного обороту, який не включає податок на добавлену вартість. Зверніть увагу: ця ставка застосовується лише для формування кінцевої ціни реалізації, яка включає в себе суму ПДВ. Для обчислення. суми ПДВ застосовується ставка 16,67 %, яка використовується щодо оподатковуваного обороту, який уже включає суму ПДВ; Розглянемо детальніше, як обчислюється ціна реалізації та який взаємозв'язок існує між цими двома ставками;

Основою для визначення оподатковуваного обороту, що не включає суму ПДВ, є відпускні (оптові) ціни підприємств, які включають собівартість та прибуток. Слід звернути увагу, що сума акцизного збору по підакцизних товарах також включається в оподатковуваний оборот ПДВ. Крім того, до нього входять суми надбавок до цін, передбачені чинним законодавством. Формалізуємо визначення кінцевої ціни реалізації:

Цр = ( С + П ) + ( С + П )х 20:100,

або скорочено:

Ц = (С+П)х1,20

де Ц -- ціна реалізації, що включає ПДВ;

С - собівартість;

П - прибуток.

При формуванні ціни реалізацїї на підакцизні товари необхідно спочатку сформувати ціну, яка б включала суму акцизного збору, і тільки тоді визначити кінцеву ціну реалізації, що включатиме суму акцизного збору і ПДВ. Ціна з урахуванням акцизного збору визначається за формулою:

Ц = (С+П)/(100-Ст)х100.

де Ц - ціна, що включає суму акцизного збору;

Ст - ставка в %. Отже, кінцева, ціна реалізації для підакцизних товарів визначається за формулою

Ц = (С+П)/(100-Ст) х 100 х 1,20

Порядок обчислення і сплати

Як уже зазначалося, обчислення суми ПДВ проводиться за ставкою 16,67 % до обороту, що включає суму ПДВ. Ставка 16,67 % є похідню від ставки 20%, і ї ї розмір розрахований таким чином. Якщо ми маємо кінцеву ціну реалізації, яка включає ПДВ, для визначення суми податку насамперед необхідно обчислити ціну без суми ПДВ, тобто тільки собівартість та прибуток (і акцизний збір по підакцизних товарах). Для цього кінцеву ціну реалізації слід поділити на 1,20, а потім одержану величину помножити на 2.0 та розділити на 100. Таким чином, для визначення суми ПДВ застосовується формула:

ПДВ = Ц х (20/120), у свою чергу 20/120 = 0,1667, або 16,67%.

Обчислення податку. на добавлену вартість проводиться: за ставкою 16,67 '% до оподатковуваного обороту (тобто до обороту, що включає суму ПДВ).

Сума податку на добавлену вартість, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги), і сумами податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва й обігу відповідно до основних положень про склад витрат, та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди (згідно з класифікацією) і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових їа інших прав, «ноу-хау», ліцензій та ін.).

Зверніть увагу: суми податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва й обігу, та податку за придбані і введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи до витрат виробництва й обігу не належать.

Таким чином, порядок обчислення суми податку на добавлену вартість, що підлягає сплаті в бюджет, можна представити у вигляді схеми, яка включає кілька етапів.

Таблиця

собівартість (у тому числі матеріальні витрати без суми ПДВ) - прибуток - сума акцизного збору - сума надбавок до цін згідно з чинним законодавством	х 1,20 =	Ціна реалізації покупних товарів, що включає суму ПДВ

Таблиця

Ціна реалізації товарів (робіт, послуг), що включає ПДВ та акцизний збір (підсумок І-го етапу або оподатковуваний оборот	х 0,1667 =	сума ПДВ, одержана від покупців товарів (робіт, послуг)

Таблиця. Перший варіант

- сума, що підлягає сплаті або сплачена постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо. Вартість яких відноситься на витрати виробництва (включаючи ПДВ) - вартість придбаних і Введених в експлуатацію основних виробничих фондів (включаючи ПДВ) - вартість взятих на облік матеріальних активів (включаючи ПДВ)	Х 0,1667=	сума ПДВ по вказаних витратах

Таблиця. Другий варіант

--суми витрат, що вказані в першому варіанті, але без включення до них суми ПДВ (тобто суми витрат, що відносяться на собівартість та інші джерела фінансування)	х 0,20 =	Сума ПДВ по вказаних витратах

ОБЧИСЛЕННЯ СУМИ ПДВ, ЩО ПІДЛЯГАЄ СПЛАТІ В БЮДЖЕТ

Слід підкреслити, що порядок визначення суми податку на добавлену вартість, викладений више, стосується лише підприємств, які займаються виготовленням товарів (робіт. послуг), Для підприємств, що одержують свої доходи у вигляді різниці в цінах, порядок визначення ПДВ, що підлягає сплаті і до бюджету, дещо інший:

Валовий дохід Х 0,1667 = сума ПДВ по одержаному валовому доходу

Надалі обчислення суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, проводиться так само, як і в першому випадку.

Отже, існують два основних методи обчислення суми податку на добавлену вартість залежно від виду діяльності підприємства, саме тому встановлені два види декларації по податку на добавлену вартість, які підприємства подають у податкові інспекції. Декларацію за формою №1 подають підприємства, які займаються виготовленням товарів (робіт, послуг), декларацію за формою №2 -- підприємства, які займаються торгівельною, заготівельною, оптовою, постачальницько-збутовю та посередницькою діяльністю. У випадках, коли підприємство поряд із виробничою Діяльністю Займається і торгівельно-посередницькою, обчислення ПДВ проводиться окремо по кожній діяльності (з поданням окремих декларацій за формою №1 та №2).

Існують деякі особливості в обчисленні суми ПДВ по придбаних та введених в експлуатацію основних виробничих фондах та взятих на облік нематеріальних активах. Так, сума ПДВ розподіляється. у двох випадках:

якщо основні виробний фонди використовуються одночасно для здійснення різних видів діяльності, щодо яких подаються декларації за формами №1 та №2;

2) якщо підприємства одночасно, реалізують товари (роботи і послуги), які підлягають і не. підлягають оподаткуванню.

Методика розподілу єдина для обох випадків і полягає в наступному: сума ПДВ по придбаних та введених в експлуатацію основних виробничих. фондах та взятих на облік нематеріальних активах розподіляться по різних видах діяльності та по оподатковуваних і неоподатковуваних товарах (роботах, послугах), виходячи з питомої ваги різних видів діяльності або оподатковуваних товарів у загальному обсязі реалізації товарів (робіт, послуг). При цьому за підсумками роботи в поточному році здійснюється кінцевий перерахунок результатів розподілу вказаних сум ПДВ, який відображається у декларації за грудень поточного року.

Щодо знов побудованих (створених) підприємств застосовується вказаний вище порядок розподілу сум податку по придбаних і введених в експлуатацію основних виробничих фондах та взятих на облік матеріальних активах із кінцевим перерахунком за перший календарний рік з початку діяльності такого підприємства.

Зверніть увагу на порядок визначення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, якщо сировина, матеріали та інші вироби купуються за іноземну валюту, адже ПДВ сплачується не тільки в Україні, але й в інших державах (у тому числі в державах колишнього СРСР). У цьому випадку сума ПДВ за придбані сировину. матеріали не зменшує суму ПДВ, яка належить сплаті до бюджету, а разом із вартістю цих матеріалів та сировини відноситься та витрати виробництва й обігу, тобто на собівартість виробництва відноситься митна (закупівельна) вартість сировини, матеріалів та ін.

Не виключається із загальної податкової суми, що підлягає сплаті до бюджету, податок із товарів (робіт, послуг), використаних на невиробничі потреби. Сплата податку з товарів (робіт, послуг), використаних на невиробничі потреби, провадиться за рахунок відповідних джерел фінансування. Розглянемо це положення детальніше. Сума ПДВ за сплачені постачальникам сировину, матеріали, комплектуючі та ін., які використовуються для потреб основної діяльності, відноситься на зменшення суми ПДВ, належної до сплати в бюджет по реалізованій продукції в момент їх оплати постачальникам або коли вони взяті на облік. Отже, ці матеріальні ресурси можуть ще й не бути використані для потреб основної діяльності, а податок на добавлену вартість по них уже зменшив суму ПДВ, належну до сплати в бюджет. Далі, припустимо, що ці ресурси використовуються не для потреб основної діяльності (тобто списуються не на собівартість, а на інші джерела фінансування, наприклад, на ремонт у дитячому садку, що знаходиться на балансі цього підприємства, за рахунок прибутку, або ці ресурси продаються). У цьому випадку необхідно на суму ПДВ, сплачену постачальникам по цих матеріалах, збільшити суму податку на добавлену вартість, належну до сплати в бюджет, і провести її в обліку за рахунок відповідних джерел фінансування (прибутку, фондів економічного стимулювання тощо).