Оцінка ефективності управління формуванням і використанням фінансових ресурсів Феодосійського морського торгового порту

У границях поглибленого аналізу фінансової стійкості підприємства повинні бути досліджені також і наступні питання:

1) загальна величина платежів:

– прострочена заборгованість за позикою банку;

– прострочена заборгованість по розрахункових документах постачальників;

– недоїмки в бюджети;

– інші неплатежі, у тому числі по оплаті праці.

2) причини неплатежів:

– недостатність власних оборотних коштів;

– понадпланові запаси товарно-матеріальних цінностей;

– товари відвантажені, неоплачені в строк покупцями;

– товари на відповідальному збереженні в покупців через відмовлення від акцепту;

– іммобілізація оборотних коштів у капітальне будівництво, у

– заборгованість робітників по отриманим ними позичкам.

Визначення типу фінансової стійкості нами розглянуті на прикладі умовного підприємства. (таблиці 3) [18, с. 247]

Таблиця 3. Визначення типу фінансової стійкості умовного підприємства за рік

Показники	Початок періоду	Кінець періоду
Запаси (МЗ), тис. грн.	6250	7560
Власні оборотні кошти (ВОК), тис. грн.	3965	5514
Короткострокові кредити і позики (КК), тис. грн.	300	1349
Кредиторська заборгованість (КЗ), тис. грн.	754	1634
Тип фінансової стійкості	Нестійке фінансове положення	Нормальна фінансова стійкість

Як бачимо з приведених даних (таблиця 3), величина запасів на початок року була більша ніж сума власного оборотного капіталу підприємства, короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості, що відповідно склало 6250 тис. грн., тому стан підприємства виявився нестійким. Але на кінець року стійкість підприємства є нормальною завдяки збільшенню власних оборотних коштів, короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості.

Оцінка фінансової стійкості також здійснюється за допомогою фінансових коефіцієнтів: коефіцієнта автономії або незалежності, коефіцієнта співвідношення власного і позиченого капіталу, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами, коефіцієнта фінансової стабільності, коефіцієнта інвестування або забезпеченості власним капіталом, коефіцієнта маневрування власного капіталу, коефіцієнта довгострокового залучення позичкових коштів, коефіцієнта кредиторської заборгованості.

Перелік приведених показників для оцінки фінансової стійкості підприємства досить широкий, але це не означає, що необхідно одночасно використовувати навіть у процесі проведення поглибленого аналізу стану підприємства. Доцільність вибору тих чи інших показників для цілей аналізу повинна визначатися специфікою господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції призводить до підвищення її собівартості, зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

2. Організація управління фінансовими ресурсами феодосійського морського торгового порту

2.1 Аналіз оборотності оборотних коштів підприємства

фінансовий капітал позиковий прибутковість

Ефективність використання оборотних коштів характеризується, насамперед, їхньою оборотністю. Під оборотністю коштів розуміється тривалість проходження коштами окремих стадій виробництва і обертання. Оборотність оборотних коштів обчислюється:

– тривалістю одного обороту в днях (оборотність оборотних коштів у днях);

– кількістю оборотів за звітний період (коефіцієнт оборотності).

Тривалість одного обороту в днях Т_об являє собою відношення суми середнього залишку оборотних коштів до суми одноденного виторгу за аналізований період:

Т_об = , (7)

де Т_об - оборотність оборотних коштів, дні; С_об - середній залишок оборотних коштів за аналізований період, грн.; Т - число днів аналізованого періоду (30,60,90,180,360); N_p - виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) за аналізований період, грн.

За минулий рік = 20,8*360/987,4 = 10,14

За звітний рік = 27,8*360/1041,2 = 9,61

Коефіцієнт оборотності засобів К_об характеризує розмір виручки від реалізації продукції в розрахунку на одну гривню оборотних коштів:

R_об = (8)

За минулий рік = 987,4/20,8 = 1,29

За звітний рік = 1041/27,8 = 0,80

Ріст коефіцієнта оборотності свідчить про більш ефективне використання засобів.

Коефіцієнт оборотності одночасно показує число оборотів оборотних коштів за аналізований період і може бути розрахований розподілом кількості днів аналізованого періоду на тривалість одного обороту в днях:

К_об = (9)

За минулий рік = 360/10,14 = 35,51

За звітний рік = 360/9,61 = 37,46

Коефіцієнт завантаження засобів в обороті характеризує суму оборотних коштів, авансованих на одну гривню виторгу від реалізації продукції в розрахунку:

К_з= (10)

За минулий рік = 20,8/987,4*100 = 2,82

За звітний рік = 27,8/1041,2*100 = 2,67

де К_з - коефіцієнт завантаження засобів в обороті, коп.; множник 100 - переклад гривень у копійки.

Чим менше коефіцієнт завантаження, тим ефективніше використовуються оборотні кошти. Аналіз оборотності оборотних коштів розглянемо на основі даних, приведених у таблиці 4.

За даними табл. 2.1 видно, що оборотність оборотних коштів суб'єкта, що хазяює, зменшилася на 0,53 дня - з 10,14 до 9,61 дня. Це привело до збільшення коефіцієнта оборотності засобів на 1,93 обороту - з 35,52 до 37,45 обороту і до збільшення коефіцієнта завантаження засобів в обороті на 0,15 коп. - з 2,82 до 2,67 коп. Зміна швидкості обороту оборотних коштів було досягнуто в результаті взаємодії двох факторів: 1) збільшення розміру виручки на 53,8 грн. і 2) збільшення середнього залишку оборотних коштів на 724 грн.

Таблиця 4. Аналіз оборотності оборотних коштів Феодосійського морського торгівельного порту

Показник	Попередній 2004 рік	Звітний 2005 рік	Відхилення
Виторг, тис. грн	987,4	1041,2	+53,8
Кількість днів аналізованого періоду	360	360	-
Середній залишок оборотних коштів, тис. грн.	20,8	27,8	+7
Тривалість одного обороту, днів	10,14	9,61	-0,53
Коефіцієнт оборотності засобів, обороти	35,52	37,45	+1,93
Коефіцієнт завантаження засобів, коп.	2,82	2,67	-0,15

Використовуючи метод ланцюгової підстановки, можна розрахувати вплив кожного з цих факторів на загальне прискорення оборотності оборотних коштів. Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оборотності оборотних коштів, можна визначити, використовуючи коефіцієнт завантаження засобів в обороті. Якщо коефіцієнт завантаження зменшився на 0,15 коп., отже, загальна сума економії оборотних коштів від усього розміру виручки складає - 0,15*1041,2/100= 1,56 грн.

Прискорення оборотності оборотних коштів не вимагає капітальних витрат і веде до росту обсягів виробництва і реалізації продукції. Однак інфляція досить швидко знецінює оборотні кошти підприємствами на придбання сировини, паливно-енергетичних ресурсів. Підприємствами направляє усе більше їхня частина, неплатежі покупців також відволікають значну частину засобів з обороту.

Як оборотний капітал на підприємстві використовуються поточні активи. Фонди, використовувані як оборотний капітал, проходять визначений цикл. Ліквідні активи використовуються для покупки вихідних матеріалів, що перетворюють у готову продукцію; продукція продається в кредит, створюючи рахунки дебіторів; рахунки дебітора оплачуються й інкасуються, перетворюючи в ліквідні активи.

Будь-які фонди, не використовувані для нестатків оборотного капіталу, можуть бути спрямовані на оплату пасивів. Крім того, вони можуть використовуватися для придбання основного капіталу або можуть бути виплачені у виді доходів власникам.

Один зі способів економії оборотного капіталу, а отже - підвищення його оборотності полягає в удосконалюванні управління запасами. Оскільки підприємство вкладає кошти в утворення запасів, то витрати збереження зв'язані не тільки зі складськими витратами, але і з ризиком псування й устаріння товарів, а також з тимчасовою вартістю капіталу, тобто з нормою прибутку, що могла бути отримана в результаті інших інвестиційних можливостей з еквівалентним ступенем ризику.

Економічний і організаційно-виробничий результати від збереження визначеного виду поточних активів у тім чи іншому обсязі носять специфічний для даного виду активів характер. Великий запас готової продукції (зв'язаний з передбачуваним обсягом продажів) скорочує можливість утворення дефіциту продукції при зненацька високому попиті.

Подібним чином досить великий запас сировини і матеріалів рятує підприємство у випадку несподіваної недостачі відповідних запасів від припинення процесу виробництва або покупки більш дорогих матеріалів-замінників. Велика кількість замовлень на придбання сировини і матеріалів хоча і приводить до утворення великих запасів, проте має сенс, якщо підприємство може домогтися від постачальників зниження цін. По тим же причинам підприємство воліє мати достатній запас готової продукції, що дозволяє більш економічно управляти виробництвом. У результаті цього вже саме підприємство, як правило, надає знижку своїм клієнтам.

Підвищення оборотності оборотних коштів зводиться до виявлення результатів і витрат, зв'язаних зі збереженням запасів, і підведенню розумного балансу запасів і витрат. Для прискорення оборотності оборотних коштів на підприємстві доцільно:

– планування закупівель необхідних матеріалів;

– введення твердих виробничих систем;

– використання сучасних складів;

– удосконалювання прогнозування попиту;

– швидка доставка сировини і матеріалів.

Другий шлях прискорення оборотності оборотного капіталу складається в зменшенні рахунків дебіторів.

Рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами: вид продукції, місткість ринку, ступінь насиченості ринку даною продукцією, прийнятий на підприємстві система розрахунків і ін. Управління дебіторською заборгованістю припускає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Прискорення оборотності в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Велике значення мають добір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, що передбачаються в контрактах.

Добір здійснюється за допомогою формальних критеріїв: дотримання платіжної дисципліни в минулому, прогнозні фінансові можливості покупця по оплаті запитуваного їм обсягу товарів, рівень поточної платоспроможності, рівень фінансової стійкості, економічні і фінансові умови підприємства продавця (затовареність, ступінь потреби в готівці і т.п.).

Оплата послуг постійним клієнтам звичайно надається в кредит, причому умови кредиту залежать від безлічі факторів. В економічно розвитих країнах широко розповсюдженої є схема «2/10 повна 30», що означає:

– покупець одержує двопроцентну знижку у випадку оплати отриманого товару протягом десяти днів з початку періоду кредитування;

– покупець оплачує повну вартість товару, якщо оплата відбувається в період з 11 по 30 день кредитного періоду;

– у випадку несплати протягом місяця покупець буде змушений додатково оплатити штраф, величина якого може варіювати в залежності від моменту оплати.

Найбільш поширеними способами впливу на дебіторів з метою погашення заборгованості є направлення листів, телефонні дзвоники, персональні візити, продаж заборгованості спеціальним організаціям (факторинг).

Третій шлях скорочення витрат оборотного капіталу полягає в кращому використанні готівки. З позиції теорії інвестування кошти являють собою один з окремих випадків інвестування в товарно-матеріальні цінності. Тому до них застосовні загальні вимоги. По-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат. По-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

Таким чином, до коштів можуть бути застосовані моделі, розроблені в теорії управління запасами і що дозволяють оптимізувати величину коштів. Мова йде про те, щоб оцінити:

– загальний обсяг коштів і їхніх еквівалентів;

– яку частку варто тримати на розрахунковому рахунку, а яку у виді швидкореалізуємих цінних паперів;

– коли й у якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію коштів і швидкореалізуємих активів.

По банківських рахунках, на яких фірми тримають свої ліквідні активи, відсоток не сплачується. Однак інші ліквідні активи короткострокові державні цінні папери, депозитні сертифікати, різновид одноразової позики, називаний перекупочною угодою, яка приносить доход у вигляді відсотків.

Ще одним важливим інструментом підвищення ефективності використання фінансових ресурсів є управління основними виробничими фондами підприємства і нематеріальних активів. Основним питанням в управлінні ними є вибір методу нарахування амортизації.

Рівномірне списання базується на нормативному терміну служби основних коштів. Норми амортизаційних відрахувань установлюються виходячи з фізичного і морального термінів служби засобів праці і виражають нормативний термін відшкодування їхньої вартості. Економічно обґрунтоване визначення величини амортизаційних відрахувань вимагає правильної вартісної оцінки основних коштів. Періодично виникає потреба в переоцінці основних засобів з метою визначення їхньої відбудовної вартості і приведення у відповідність у реальними економічними умовами. Чим вище рівень інфляції, тим частіше потрібно така переоцінка.

Другий метод нарахування амортизації - на обсяг виконаних робіт. Він заснований на допущенні, що знос тим більше, чим більше обсяг виконаних робіт, тобто амортизація є винятково результатом експлуатації об'єкта. Період часу при цьому не має значення.

Третій метод - прискорена амортизація - передбачає, що основна сума амортизації нараховується в перші роки експлуатації. Це не тільки дозволяє прискорити відновлення основних фондів, але і є методом зниження інфляційних утрат. Метод прискореної амортизації забезпечує швидке відшкодування значної частини витрат, виграш за рахунок фактора часу. Однак політика прискореної амортизації веде до підвищення собівартості, а отже, і ціни реалізації. Амортизаційні відрахування, отримані при застосуванні цього методу, мають строго цільове призначення. У випадку їхнього використання не по призначенню додаткові суми амортизаційних відрахувань, що відповідають розрахунку по прискореному методі, включаються в оподатковуваний прибуток.

Успіх управління фінансовими ресурсами прямо залежить від структури капіталу підприємства. Структура капіталу може сприяти або перешкоджати зусиллям компанії по збільшенню її активів. Вона також прямо впливає на норму прибутку, оскільки компоненти прибутку з фіксованим відсотком, виплачувані по боргових зобов'язаннях, не залежать від прогнозованого рівня активності компанії. Якщо фірма має високу частку боргових виплат, можливі утруднення з пошуком додаткових капіталів.

Вважається аксіомою, що структура капіталу повинна відповідати виду діяльності і вимогам компанії. Співвідношення позикових коштів і ризикового капіталу повинне бути таким, щоб забезпечити акціонерам задовільну віддачу від інвестицій. Гнучкість у зміні структури капіталу може бути необхідним елементом успіху. Звичайно легше домовитися про короткострокові позики, чим про середньо- і довгострокові. Короткостроковий капітал може забезпечити очікувані і неочікувані коливання потоку наявних, тоді як середній довгостроковий капітал потрібно в основному для тривалих проектів (наприклад, програми закордонної експансії).

Інформація, що наводиться в пасиві балансу, дає можливість визначити зміни структури власного і позикового капіталу, перманентного (постійного) і змінного; розмір притягнутих в оборот довгострокових і короткострокових позикових засобів. Пасив показує, відкіля взялися засоби і кому підприємство за них повинно.

Фінансовий стан підприємства в більшості випадків залежить від того, які засоби має підприємства, відкіля вони взялися і куди вкладені.

Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частина власного капіталу більше, те для кредиторів і інвесторів це краще, тому що в них є впевненість у поверненні своїх вкладень. Чим більше частка власного капіталу і менше - позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу більше, ніж ефективність використання власного. Це пояснюється безліччю причин:

1) для того, щоб узяти позикові кошти, позичальник обов'язково повинний змістовно обґрунтувати мету. Таким чином, позикові кошти беруться з визначеною метою і сам момент одержання позикових коштів означає, що позичальник (господарюючий суб'єкт) добре продумав це питання в досягненні своєї мети і поверненні боргу;

2) позикові кошти беруться під визначений відсоток, тому в позичальника ще більше підвищується відповідальність перед кредиторами за повернення боргу;

3) якщо кредитором виступає банк, то він постійно контролює цільове використання позикових коштів і хід роботи господарського суб'єкта по виконанню поставленої мети;

4) юридичне оформлення документів про видачу позикових коштів; видача цих коштів на певний строк означає повернення їх у встановлений термін;

5) у випадку недосягнення поставленої мети господарський суб'єкт може просто «з'їсти» свій власний капітал і нічим не ризикувати, крім того, що стане банкрутом.

Але в окремих випадках, у залежності від ситуації, що склалася, може бути вигідним використовувати більше свій власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. А може бути більше ефективним застосування позикового капіталу й одержання більш високих доходів, але з великим фінансовим ризиком.

Визначення прибутковості власного капіталу і оцінка позикового капіталу

Перед тим як визначити прибутковість власного капіталу, треба проаналізувати структуру елементів, що його складають. Такий аналіз приведений у таблиця 5 (за даними балансу за 2005 рік).

Зі зробленого в таблиці 5 аналізу бачимо, що на кінець 2005 року весь власний капітал збільшився на 1493 тис. грн. Статутний капітал за рік не змінився, але питома вага його в складі власного капіталу на початок року складав 11,68, а на кінець року 11,04 відсотка, тобто в структурі відбулося зменшення статутного капіталу на 0,64%. Іший додатковий капітал зріс на 135 тис. грн., а питома вага на початок року складав 88,85 відсотків, а на кінець року 84,52 відсотка. За структурою в порівнянні з кінцем року він зменшився на 4,33%. Резервний капітал за рік збільшився на 361 тис. грн.

Таблиця 5. Аналіз наявності, складу і структури власного капіталу Феодосійського морського торгового порту

Показник	На початок року	На кінець року	Зміни за рік
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн., +/-	%, +/-
Власний капітал (усього)	25965	100	027458	100	+1493	-
Статутний капітал	3032	11,68	3032	11,04	0	-0,64
Інший додатковий капітал	23072	88,85	23207	84,52	+135	-4,33
Резервний капітал	397	1,53	758	2,76	+361	+1,23
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-527	-2,03	461	1,68	+988	+3,37
Вилучений капітал	-9	-0,03	-	-	-9	-0,03

Його питома вага на початок року складав 1,53 відсотка від усього власного капіталу, а на кінець року 2,76 відсотків.

На початку року в складі власного капіталу був збиток у сумі 527 тис. грн. А на кінець року - прибуток у сумі 461 тис. грн. Тому за рік відбулося збільшення нерозподіленого прибутку на 988 тис. грн. Відповідно відбулося й у структурі збільшення на 3,37 відсотки. Вилучений капітал складав на початок року - 9 тис. грн., а його питома вага склала - 0,03 відсотка. Узагалі власний капітал підприємства збільшився за рахунок появи прибутку, збільшення іншого додаткового капіталу і резервного капіталу, що є позититвним фактором для розвитку підприємства.

Рентабельність власного капіталу замикає всю піраміду показників ефективності функціонування підприємства, уся діяльність якого повинна бути спрямована на збільшення суми власного капіталу і підвищення рівня його прибутковості.

Треба відзначити, що рентабельність власного капіталу (ROE) і рентабельність сукупного капіталу (ROA) тісно зв'язані між собою, що видно з формули:

OE = ROA * MK, (11)

Цей взаємозв'язок показує залежність між ступенем фінансового ризику і прибутковістю власного капіталу. Очевидно, що в міру зниження рентабельності сукупного капіталу підприємство повинне збільшувати ступінь фінансового ризику, щоб забезпечити бажаний рівень прибутковості власного капіталу.

Розширити факторну модель прибутковості власного капіталу можна за рахунок розкладки на окремі частини показника рентабельності сукупного капіталу, що виражений за формулою:

ROE = Rрп * Коб * МК, (12)

де Rрп - рентабельність продажу, що характеризує ефективність управління витратами і ціновою політикою підприємства,

Коб - коефіцієнт обороту капіталу, що відображає інтенсивність його використання і ділову активність підприємства,

МК - мультиплікатор капіталу, характеризує політику підприємства в області фінансування.

Чим вищий його рівень, та вище ступінь ризику банкрутства підприємства, але разом вище прибутковість власного (акціонерного) капіталу при позитивному ефекті фінансового важеля.

Зробимо розрахунок впливу даних Феодосійського морського торгівельного порту на зміну рівня рентабельності власного капіталу (ROE) за допомогою таблиці 6. (Економіко-математична модель і автоматизований розрахунок з використанням комп'ютерної системи СУБД FOXPRO приведений у додатку).

Загальна зміна прибутковості власного капіталу склала:

1.45 - 5.18 = - 3.73%

у тому числі за рахунок зміни:

а) рентабельності продажу:

(1.2 - 5.9) * 75.7 * 1.16 = - 412.7%

б) обертання капіталу:

(105.2 - 75.7) * 1.2 * 1.16 = + 41.1%

в) мультиплікатора капіталу:

(1.15 -1.16) * 105.2 * 1.2 = - 1.3%

Таблиця 6. Показники для розрахунку впливу даних по Феодосійському морському торговому порту на зміну рівня рентабельності власного капіталу

Показник	Минулий рік 2004	Звітний рік 2005
Балансовий прибуток, тис. грн.	-527	461
Прибуток після сплати податків, тис. грн.	1391	389
Чистий виторг від усіх видів продажу, тис. грн.	23519	32353
Загальна середньорічна сума капіталу, тис. грн.	531050	30745.5
У т.ч. власного капіталу, тис. грн.	26822.5	26711.5
Рентабельність сукупного капіталу після сплати податків, %	4.5	1.3
Рентабельність продажів після сплати податків, %	5.9	1.2
Коефіцієнт обертання капіталу, %	75.7	105.2
Мультиплікатор капіталу	1.16	1.15
Рентабельність власного капіталу після сплати податків, %	5.18	1.45

Отже, прибутковість власного капіталу знизилася в основному за рахунок зниження рівня рентабельності продажу, а також за рахунок зниження рівня мультиплікатора капіталу. Зате збільшився рівень обертання капіталу на 41.1%. З обліком усіх вищевказаних факторів рентабельність власного капіталу зменшився на 3.73%.

Перед тим як зробити оцінку ефективності використання запозиченого капіталу проаналізуємо наявність і структуру елементів, що складають позичений капітал. Такий аналіз наведений у таблиці 7 (за даними балансу Феодосійського морського торгового порту на 1.01.2005 р.).

По приведеним даним можна проаналізувати, що весь запозичений капітал на початок року складав 3661 тис. грн., а на кінець року 4407 тис. грн. За рік він збільшився на 746 тис. грн.

Таблиця 7. Аналіз наявності, складу і структури запозиченого капіталу Феодосійського морського торгового порту (тис. грн.)

Показники	На початок року	На кінець року	Зміни за рік
	Сума тис. грн.	Питома вага, %	Сума тис. грн	Питома вага, %	тис. грн. +,-	% +,-
Позичений капітал (усього)	3661	100	4407	100	+746	-
Інші довгострокові зобов'язання	327	8,93	18	0,4	-309	-8,53
Короткострокові кредити банків	300	8,2	1349	30,61	+1049	+22,41
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	754	20,6	1634	37,1	+880	+16,5
Поточні зобов'язання по розрахунках:
отриманих авансів	117	3,2	140	3,18	+23	-0,02
бюджетом	608	16,6	302	6,85	-306	-9,75
позабюджетних платежів	70	1,91	-	-	70	1,91
страхування	447	12,21	242	5,5	-205	-6,71
оплати праці	924	25,24	567	12,85	-357	-12,39
Інші поточні зобов'язання	114	3,11	155	3,51	+1441	+0,4

Інші довгострокові зобов'язання складали на початок року 327 тис. грн. чи 8,93 відсотки в сумі позиченого капіталу, а на кінець року 18 тис. грн. чи 0,4%. За рік вони зменшилися на 309 тис. грн. чи на 8,53 відсотка. Короткострокові кредити банків на початок року складали 300 тис. грн., а на кінець року 1349, тобто за рік вони збільшилися на 1049 тис. грн. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги теж за рік збільшилася на 880 тис. грн., а також збільшилася в структурі позиченого капіталу на 16,5 відсотків.

Поточні зобов'язання за розрахунками з отриманих авансів збільшилися на 23 тис. грн. порівняно з початком року, а з бюджетом зменшилися за рік на 306 тис. грн.; зі страхування зобов'язання зменшилися на 205 тис. грн, а також з оплати роботи зменшилися за рік на 357 тис. грн. Інші поточні зобов'язання збільшилися як у сумі на 1441 тис. грн., так і в структурі позиченого капіталу на 0,04 відсотка.

Узагалі збільшення позиченого капіталу впливає негативно на процес розвитку підприємства, але цей капітал можна і треба правильно використовувати.

Для оцінки ефективності використання позиченого капіталу використовуються такі показники як ставка рентабельності позиченого капіталу, загальна рентабельність інвестованого капіталу й ефект фінансового важеля.

Розрахунок ставки рентабельності позиченого капіталу можна представити у виді формули:

РПК = ПК / БЗ, (13)

де ПК - сума виплачених відсотків за кредити інвесторам;

БЗ - середньорічна сума боргових зобов'язань підприємства.

Підставивши дані звітності, маємо:

РПК = 72 / 173 = 0.42

З цього виходить, що рентабельність позиченого капіталу склала 42% при ставці кредитного відсотку 25%.

Але рентабельність позиченого капіталу, розрахована за цією формулою, не зовсім реально відображає вартість предметів підприємства, оскільки не враховує податкову економію, що зменшує реальну вартість боргів.

Найбільш вагомим показником, що використовується для оцінки ефективності використання позиченого капіталу, є ефект фінансового важеля (ЕФВ):

ЕФВ = [ROA (1 - До) - СП] * ПК / ВК, (14)

де ROA - економічна рентабельність сукупного капіталу до сплати податків (відношення суми прибутку до середньорічної суми загального капіталу);

До - коефіцієнт оподатковування (відношення суми податків до суми прибутку);

СП - ставка позичкового відсотку за контрактом;

ПК - позичений капітал;

ВК - власний капітал.

Ефект фінансового важеля показує на скількі відсотків виросла рентабельність власного капіталу (ROE) за рахунок залучення позичених коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, якщо економічна рентабельність капіталу вища за ссудний відсоток.

ЕФВ складається з двох компонентів:

– різниці між рентабельністю сукупного капіталу після сплати податку і ставкою відсотку за кредити: [ROA (1 - До) - СП];

– плеча фінансового важеля: ПК / ВК.

Позитивний ЕФВ виникає, якщо: ROA (1 - До) - СП > 0.

Наприклад, прибутковість сукупного капіталу після сплати податку складає 15 відсотків, у той час якщо процентна ставка за кредитні ресурси дорівнює 10 відсоткам. Різниця між вартістю залученого і всього капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. За таких умов вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто долю позиченого капіталу.

Якщо ROA (1 - До) - СП < 0, виникає негативний ЕФВ («ефект кийка»), у результаті чого відбувається «проїдання» власного капіталу. Підставивши дані по підприємству в це рівняння, маємо:

36.6% * (1-0.65) - 25% = + 12% > 0, (15)

З цього рівняння видно, що ефект фінансового важеля є позитивним, що вказує на збільшення рентабельності власного капіталу завдяки залученню позичених засобів в оборот підприємства.

Більш просте за усіх розглянути розрахунок ефекту фінансового важеля за допомогою таблиці 8. З приведених даних бачимо, що при сплаті суми відсотків за кредитні засоби по ставці 25 відсотків (середня ставка за який підприємство звичайне берет кредити) завод дістане прибуток. З цього рентабельність власного капіталу збільшиться на + 1.5%, тобто підприємству вигідно брати позики під 25%.

Для наочності розрахуємо ефект фінансового важеля за формулою:

ЕФВ = [36.6% * (1-0.65) - 25%] * (825/26711.5) = + 37.2%.

Звідси робимо висновок, що підприємству варто залучати позикові засоби під обумовлені 25 відсотків, тому що виникає прибутковість підприємства.

Таблиця 8. Розрахунок ефекту фінансового важеля за 2005 р. Феодосійського морського торгового порту

Показник	Сума, тис. грн.
Середньорічна сума капіталу	30745.5
У тому числі: Позикового Власного	825 26711.5
Прибуток до оподатковування	1127
Загальна рентабельність сукупного капіталу, %	36.6
Прибуток після сплати податку	389
Сума відсотків за кредит по ставці 25%	72
Чистий прибуток (збиток)	389
Рентабельність власного капіталу, %	+ 1.5
Ефект фінансового важеля, %	+ 37.2

2.3 Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

Внутрішній аналіз структури джерел фінансування, зв'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикового капіталу, їх «ціна», ступінь ризику, можливі напрямки використання і т. п.

Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу за даними балансу і розшифровок до нього. Варто вивчити, чим представлені джерела власного капіталу, обсяг фондів спеціального призначення, інформацію про нерозподілений прибуток.

Потім переходять до заелементного вивчення кожного джерела, маючи у виді їхню різноманітну роль у функціонуванні підприємства.

Так, при аналізі статутного капіталу, насамперед, оцінюють повноту його формування, з'ясовуючи, у разі потреби, хто з засновників не виконав (частково виконав) свої зобов'язання по внеску в статутний капітал.

Далі варто переконатися в стабільності величини статутного капіталу протягом звітного періоду і її відповідності даним, зафіксованим в установчих документах. Очевидно, що аналіз статутного капіталу має свою специфіку в залежності від організаційно-правової форми створення підприємства.

Велике значення для оцінки ефективності діяльності підприємства має динаміка розміру фондів спеціального призначення (нагромадження і споживання). При цьому аналізі потрібно враховувати різноманітну функціональну роль зазначених фондів у механіку фінансування діяльності підприємства.

Усі кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства складаються з основних і оборотних коштів, представлених у вартісному вираженні є його фінансовими ресурсами. З іншого боку, загальна величина фінансових ресурсів підприємства характеризується сукупністю джерел фінансування цих коштів.

Таблиця 9. Використання прибутку Феодосійського морського торгового порту

Найменування напрямків	2004 р., тис. грн.	2005 р., тис. грн.	Відхилення
Платежі в бюджет	3	7	4
Виробничий розвиток	1,3	2,8	1,5
Соціальний розвиток	1,2	2,9	1,7

У зв'язку з цим особливість конструкції поняття «фінансові ресурси підприємства» повинна полягати в наступному. По-перше, необхідно розглядати сутність фінансів з погляду виділення їх у відособлену економічну категорію. Теоретичне обґрунтування такої категорії дає можливість виявити місце і значення фінансових ресурсів у розширеному виробництві.

По-друге, формування і використання фінансових ресурсів відбувається в процесі реалізації фінансових відносин як складової частини господарського процесу. Розуміння цього моменту дозволяє активніше використовувати їхній як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури виробництва.

По-третє, саме поняття «ресурси підприємства» визначає існування деякого матеріального носія, що може бути використаний на визначені цілі. У цьому виражається економічна основа і зв'язок фінансових ресурсів із процесами відтворення.

По-четверте, воно повинне визначати границі фінансових ресурсів, джерела їхнього утворення, форми прояву і цільове призначення. Таке положення дозволяє розробити практичний інструментарій оцінки ефективності використання фінансових ресурсів і шляхів її підвищення.

З огляду на ту обставину, що ресурси - це «кошти, цінності, запаси, можливості, джерела коштів, доходів», ряд активів найбільше близько підходить до формуванню поняття «фінансові ресурси підприємства». Фінансові ресурси підприємства - це всі кошти підприємства, накопичені в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, акумульовані в цільових джерелах і перетворений у відповідну матеріальну форму, чи призначені для здійснення визначених витрат.

Таке визначення фінансових ресурсів підприємства є найбільш повним і точним. У ньому розкривається основний внутрішній зміст фінансових ресурсів, відповідно чому з'являється можливість виявлення механізму впливу через призму оптимізації виробництва, що дозволяє удосконалювати фінансову діяльність, управління фінансовими ресурсами, раціонально маневрувати грошовими потоками, знаходити найбільш вигідні сфери підприємництва і поліпшувати фінансове положення підприємства. Фінансове положення підприємства як результат усієї його роботи - господарської, фінансової, економічної, залежить від виробництва, розподілу і використання фінансових ресурсів. Фінансове положення підприємства прямо залежить від ефективності його діяльності, у той час як про зворотню залежність затверджувати, однозначно не випливає. Незадовільне фінансове положення підприємства може привести до зниження припливу зовнішніх фінансових надходжень, що, природно, позначиться на обсязі випуску продукції, тобто на величині вироблених фінансових ресурсів. Однак варто погодитися з тим, що вміле маневрування наявними фінансовими ресурсами й ефективне їхнє використання дає можливість підприємству поліпшити його фінансове положення.

Ефективність використання фінансових ресурсів характеризується оборотністю активів і показниками рентабельності. Отже, ефективність управління можна підвищувати зменшуючи термін оборотності і підвищуючи рентабельність за рахунок зниження витрат і збільшення виторгу.

Для глибокого розуміння процесів, що відбуваються на підприємстві, формування і зміни джерел капіталу необхідно більш детальне їхнє вивчення, що включає порівняльний аналіз джерел і коштів підприємства по різних напрямках. Порівняння активів і пасивів підприємства відкриває можливість робити висновок про ефективність фінансової політики за досліджуваний період. Для рішення цієї задачі доцільно вивчати джерела: довгострокових і нематеріальних активів з різним ступенем деталізації, оборотних активів, внутрішніх і зовнішніх інвестицій і інше.

Проводячи аналіз джерел довгострокових і нематеріальних активів, варто мати на увазі, що ними, як правило, є довгострокові кредити банку і позики, власні джерела. Причому тут дотримується принцип цільового призначення, тобто покриття визначених активів здійснюється визначеними джерелами. В основному це характерно для державних підприємств. Однак практично можливі випадки фінансування довгострокових і нематеріальних активів і за рахунок інших джерел (короткострокових кредитів банку, позик). Для аналізу складається таблиці 10.

Таблиця 10. Аналіз формування основного капіталу Феодосійського морського торгового порту

Довгострокові і нематеріальні активи (основний капітал)	На початок 2005 року, тис. грн.	На кінець 2005 року, тис. грн.	Зміна за звітний період
1. Довгострокові активи	48,9	74,2	25,3
2. Нематеріальні активи	27,8	27,8	-
3. Разом (основний капітал)	76,7	102,0	+25,3

Дані таблиці 10 показують, що на початок і кінець року основний капітал не цілком покривався власними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їхнього використання на покриття основного капіталу направляється на формування власних оборотних коштів. Сума власних джерел направляється на формування оборотного капіталу.

Важливим напрямком аналізу джерел формування оборотного капіталу є вивчення джерел фінансування поточних активів. Це необхідно для одержання відповіді на питання про раціональність фінансування цих активів, тому що воно впливає на поточне фінансове положення. Використовуються дані бухгалтерського балансу і попередніх розрахунків, на підставі яких складається таблиця 11.

Таблиця 11. Аналіз джерел формування основного капіталу Феодосійського морського торгового порту

Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів (основного капіталу)	На початок 2005 року, тис. грн.	На кінець 2005 року, тис. грн.	Зміна за звітний період
1. Довгострокові фінансові зобов'язання	0,9	0,9	-
2. Власні джерела, усього	49,9	95,4	+45,5
3. Разом	50,8	96,3	+45,5

Дані таблиці 12 показують, що за рахунок власних оборотних коштів на початок року 10,3% (49,9/4,8*100), на кінець року цей показник склав 30,5% (95,4/312*100). Таке положення склалося в основному за рахунок випередження темпів росту власного оборотного капіталу над темпами росту загальної суми оборотного капіталу.

Оборотний капітал займає велику питому вагу в загальній сумі капіталу. Від раціональності його розміщення й ефективності використання в більшій мері залежить успіх підприємства. Тому в процесі аналізу вивчається структура оборотного капіталу, розміщення його в сфері виробництва і обертання, ефективність використання. Вивчаються й окремі групи оборотного капіталу, що роблять найбільш істотний вплив на платоспроможність і фінансову стійкість.

Насамперед, дається загальна оцінка змін у наявності і структурі оборотного капіталу по найважливіших його групах.

Таблиця 12. Аналіз формування оборотного капіталу Феодосійського морського торгового порту

Поточні активи (оборотний капітал)	На початок 2005 року, тис. грн.	На кінець 2005 року, тис. грн.	Зміна за звітний період
1. Запаси і витрати	0,7	13,0	+12,3
1.1. Виробничі запаси (включаючи МБП)	0,4	12,8	+12,4
1.2. Незавершене виробництво	0,3	0,2	-0,1
1.3. Витрати майбутніх періодів	-	-	-
1.4. Готова продукція	-	-	-
1.5. Товари	-	-	-
2. Кошти, розрахунки та інші активи, усього	4,1	299	+294,9
2.1. Кошти	3,9	287,9	+284,0
2.2. Короткострокові фінансові вкладення	-	-	-
2.3. Дебіторська заборгованість	0,2	7,6	+7,4
2.4.Інші активи	-	-	-
3. Усього	4,8	312,0	+307,2

Дані таблиці 13 свідчать про поліпшення структури оборотного капіталу, тому що питома вага матеріальних оборотних коштів збільшилась і збільшилася питома вага коштів, а дебіторська заборгованість зменшилась.

Для стабільного, добре налагодженого виробництва і реалізації продукції характерна і стабільна структура оборотного капіталу. Істотні її зміни небажані, а якщо вони мають місце, то означають перерозподіл вкладеного капіталу між окремими його елементами. Однією з причин такого положення можуть бути й інфляційні процеси.

Інфляція діє як податок. Вона волоче зниження реальної вартості поточних активів, прибутку від реалізації продукції, попиту на капітал. В умовах інфляції зростають невизначеність і ризик, яким піддана діяльність будь-якого підприємства.

Таблиця 13. Аналіз джерел формування оборотного капіталу Феодосійського морського торгового порту

Джерела покриття поточних активів	На початок року, тис. грн	На кінець року, тис. грн.	На кінець року, тис. грн.
1. Власні джерела, усього	49,9	95,4	+45,5
3. Короткострокові фінансові зобов'язання, усього	30,7	317,7	+287,0
3.1. Короткострокові кредити банків	-	-	-
3.2. Короткострокові позики	-	-	-
3.3. Кредиторська заборгованість та інші пасиви	30,7	58,5	+27,8
4. Усього	80,6	403,3	+322,7

Тому аналітику необхідно враховувати наступне:

- інфляційною зміною цін зв'язана оборотність оборотних коштів; чим повільніше оборотність, тим більше буде завищений прибуток;

- важливим у період інфляції є розподіл активів і пасивів на грошові і негрошові, тому що вкладення в грошові активи буде вести до втрати купівельної спроможності, а до її підвищення буде вести ріст грошових пасивів, тому що вигідно позичати гроші під час інфляції;

- важливе значення мають і способи фінансування - чим більше боргу під фіксовані відсотки і чим більше термін, тим краще захист від утрат купівельної спроможності і більше можливість одержання вигод від подібних боргів.

Причини і наслідки зміни структури по окремих статтях поточних активів різні. Так, збільшення питомої ваги виробничих запасів може означати їхнє нагромадження внаслідок наявності неліквідів, свідомого нагромадження в зв'язку з перебоями в постачанні й інфляційних процесах і з інших причин. Наслідки - утрата споживчих властивостей продукції через неякісну сировину, зниження ціни, збитки.

Зменшення питомої ваги вкладень у виробничі запаси і незавершене виробництво може приводити до дефіциту окремих видів сировини і перебоям у процесі виробництва, недовантаження виробничих потужностей, падінню обсягів виробництва і реалізації продукції, збиткам.

Вивчення наявності, складу і структури виробничих запасів і витрат дозволяє зробити висновок про сприятливий економічний ріст на підприємстві.

Щоб забезпечити безперебійний процес і реалізацію продукції, виробничі запаси повинні бути оптимальними. Найважливішими умовами їхнього досягнення є обґрунтовані розрахунки потреби, установлення постійних договірних відносин з постачальниками і виконання ними своїх зобов'язань. Частою причиною непередбачених коливань фактичних запасів є невиконання постачальниками своїх зобов'язань. Такими причинами можуть бути недоліки в організації виробництва: неритмічність випуску продукції, невиконання плану освоєння нових її видів, зміна асортименту продукції, недоліки в організації її збуту, недоліки планування й обліку й інше.

Відволікання засобів у зайві запаси - одна з основних причин хитливого фінансового положення. Причини їхнього утворення вивчаються при внутрішньому аналізі по виробничим запасу, виробничим витратам і готовій продукції. Основні причини по виробничих запасах можна об'єднати в три основні групи факторів:

1) нереальність планових розрахунків;

2) відхилення фактичного надходження від розрахункового;

3) відхилення фактичної витрати від розрахункового.

Основними причинами росту залишків готової продукції є: неритмічний випуск, невідповідність графіка постачань готової продукції плану перевезень і графіку подачі транспортних засобів під навантаження, незадовільна організація упакування і навантаження готової продукції, затримка оформлення транспортних документів і інше. Збільшення питомої ваги готової продукції може бути результатом зниження попиту через низьку якість, високих цін і інших причин. Наслідком цього для підприємства-виробника буде відсутність засобів на розрахунковому рахунку, необхідність одержання додаткових кредитів і сплати відсотків по них, ріст кредиторської заборгованості і збитки. Збільшення питомої ваги незавершеного виробництва може бути викликано простоями устаткування, недоліками технологічного процесу.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значним ступенем залежить фінансовий стан підприємства. Відпрацьовування правильної фінансової політики допоможе більшості підприємств збільшити ефективність своєї діяльності.

У зв'язку з цим проводиться оцінювання структури джерел фінансових ресурсів - пасиву балансу (таблиця 14).

Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьома показниками:

Таблиця 14. Оцінка структури джерел фінансових ресурсів Феодосійського морського торгового порту

№ п/п	Показники	На 01.01.2004 р.	На 01.01.2005 р.	Відхилення (+/-)
1	Коефіцієнт фінансової незалежності, %	61,0	23,0	-38
2	Коефіцієнт фінансової залежності, %	39,0	77,0	+38
3	Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля)	63,0	334,0	-271

В аналізованій структурі джерел фінансових ресурсів підприємства - точно така ситуація. За звітний рік коефіцієнт фінансової незалежності зменшився на 38%, і на 38% збільшилося плече фінансового важеля, що свідчить про значний ступінь підвищення ринкової стійкості підприємства. Це в'язано з тим, що підприємство в аналізуємо періоді взяло кредит у банку.

На тих підприємствах, де коефіцієнт оборотності низький, плече фінансового важеля не повинне бути більше 0,5, а на підприємствах, де оборотність капіталу висока, цей показник може бути більше 1.

3. Оцінка ефективності управління формуванням і використанням фінансових ресурсів Феодосійського морського торгового порту

3.1 Оцінка фінансової стійкості підприємства

Поняття фінансової стійкості багатогранно. Воно характеризує фінансовою незалежністю, здатністю маневрувати власними засобами, достатньою фінансовою забезпеченістю безперебійності основних видів діяльності, станом виробничого потенціалу. Її оцінка дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу (насамперед партнерам по договірним відносинам) визначити фінансові можливості підприємства на тривалу перспективу (більш одного року). Фінансова стійкість - це критерій надійності партнера. Вона характеризує визначену систему показників, які можна об'єднати в чотири групи: показники структури капіталу, що характеризують фінансову незалежність від зовнішніх позикових засобів; показники, що характеризують стан оборотних коштів; показники, що характеризують стан основних засобів; показники, що характеризують здатність підприємства оплатити відсотки по кредитах і запас фінансової стійкості. Показниками, що характеризують структуру капіталу з різних позицій, є коефіцієнти К_з1, К_з2, К_з3.

Позиковий капітал у даному випадку дорівнює сумі довгострокових, поточних пасивів, тобто підсумку розділів 1 і 2 пасиви балансу. Загальний капітал - сума власного і позикового, тобто підсумок балансу. Даний коефіцієнт характеризує частку боргу в загальній сумі капіталу. Чим вище ця частка, тим більше залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Цей коефіцієнт показує, скільки позикових коштів притягнуто на гривню власних і наскільки кожна гривня боргу підкріплена власністю. Ріст даного коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх джерел, про втрату фінансової стійкості. Якщо значення цього коефіцієнта перевищує одиницю, то це свідчить про втрату фінансової стійкості і досягнення її критичної точки. Однак це не безумовне положення для всіх підприємств. Оцінка значення даного коефіцієнта залежить від характеру господарської діяльності і швидкості обороту оборотних коштів. Якщо підприємство має високий коефіцієнт оборотності оборотних коштів, то критичне значення розглянутого коефіцієнта може бути і вище одиниці. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів залежить від наступних факторів: частки основного капіталу в загальній його сумі; частки матеріальних оборотних коштів у загальному капіталі; рівня коефіцієнта К_з3; рівні коефіцієнта забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами. Зміна зазначених факторів волоче відповідна зміна розглянутого коефіцієнта.

Цей коефіцієнт показує частку залучення довгострокових кредитів і позик для фінансування активів поряд із власними засобами. Розглянуте підприємство довгострокових кредитів не має, тому розрахунок даного коефіцієнта проводити не будемо. При оцінці фінансової стійкості розглядається і коефіцієнт власності (автономії) К_авт, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показником питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку всіх засобів, авансованих підприємством.

Для коефіцієнта автономії бажано, щоб він перевищував по своїй величині 50%, що і просліджується на отриманих результатах.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами показує, яка частина оборотних коштів підприємства була сформована за рахунок власного капіталу. Нормативне значення цього коефіцієнта не нижче 0,1.

К_{ЗВЗ минулий} = (49,9-8,6)/27,8=1,49

К_{ЗВЗ звітний} = (95,4-54,1)/27,8=1,49

Рівень цього коефіцієнта оцінюється в залежності від стану матеріальних запасів. Якщо на підприємстві фактичні запаси значно перевищують нормальні потреби виробництва, то власні оборотні кошти не можуть покрити їхній цілком, отже, коефіцієнт буде менше одиниці.

При малих виробничих запасах для здійснення нормального процесу коефіцієнт буде вище одиниці, але в даному випадку це не буде свідчити про стійкість фінансового стану. Отже, розглянутий коефіцієнт не можна оцінювати ізольовано від стану виробничих запасів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км._с.)

Км минулий = (49,9-8,6)/49,9=0,83

Км звітний = (95,4-54,1)/95,4=0,43

З погляду стану фінансів, чим вище цей коефіцієнт, тим краще.

Рівень коефіцієнта маневреності визначається специфікою галузей і виробництв. Якщо порівнювати даний коефіцієнт по фондомістким і матеріаломістким виробництвом, то він повинний бути нижче, тому що в таких виробництвах істотна частина власного капіталу інвестується в основні фонди.

Для того щоб поліпшити фінансовий стан, необхідно домагатися випереджальних темпів росту власного оборотного капіталу над темпами росту виробничих запасів і власного капіталу. Кількісну характеристику стану основного капіталу дають коефіцієнти:

До_.с. - частка основного капіталу у власному; Кн._а - коефіцієнт нагромадження амортизації (зносу); Кр._ос. - коефіцієнт реальної вартості майна (основних і матеріальних оборотних коштів).Частка основного капіталу у власному розраховується по формулі

За минулий рік = 8,6/49,9 =0,17

За звітний рік = 54,1/95,4 =0,57

Коефіцієнт нагромадження амортизації відбиває інтенсивність нагромадження засобів для відновлення основного капіталу і розраховується по формулі:

Кн._а минулий = 4,2/80,9 = 0,05

Кн._а звітний = 6,2/108,2 = 0,05

Рівень цього коефіцієнта залежить від терміну експлуатації основних фондів: чим він вище, тим вище коефіцієнт. При оцінці нагромадження амортизаційних засобів треба визначати і технічний стан основних фондів, що погіршується в міру подовження терміну експлуатації. Варто установити, чи не є швидким результатом ріст прискореної амортизації. Для цього необхідно уточнити за даними бухгалтерського обліку суму нарахованого зносу за досліджуваний період і скільки відсотків вона складає до первісної вартості амортизуємого майна. Якщо цей відсоток перевищує середній по нормах нарахування зносу, то має місце прискорена амортизація. Необхідно оцінити і достатність нагромадження амортизації для відновлення і заміни основних фондів. Для цього зіставляється сума накопиченої амортизації з необхідної. Розрахованої за даними про сучасну вартість основних фондів, що підлягають відновленню і заміні [17, с. 321].