Оцінка ефективності управління формуванням і використанням фінансових ресурсів ВАТ "Київський комбікормовий завод"

6. Ліквідність засобів у обертанні показує потенційну можливість підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання за умови повернення короткострокових дебіторів усієї суми заборгованості. Крім коштів і короткострокових фінансових вкладень у чисельнику вказується сума мобілізованих засобів у розрахунках з короткостроковими дебіторами, що залежить, крім інших умов, і від швидкості платіжного документообігу. У знаменнику - сума короткострокових зобов'язань. Значення показника повинні знаходитися в діапазоні 0,3 - 0,7.

За допомогою цього коефіцієнта можна визначити два значення, що відносяться до найбільш ліквідної частини оборотного капіталу.

Перше - значення коефіцієнта ліквідності засобів у обертанні - показує, яку частку короткострокових зобов'язань здатна покрити найбільш ліквідна частина оборотного капіталу при її обертанні в грошову форму.

Друге - обчислити, яку частку складають найбільше ліквідні засоби в складі всього ліквідних капіталу шляхом відношення коефіцієнта ліквідності засобів у обертанні до загального коефіцієнта покриття. Якщо з одиниці відняти значення, що вийшло, можна довідатися частку найменш ліквідної частини у складі всього оборотного капіталу.

Вивчення в динаміці часткового співвідношення найменш і найбільш ліквідних засобів у складі всього оборотного капіталу також становить безсумнівний інтерес для аналізу.

7. Ліквідність при мобілізації засобів характеризує ступінь залежності платоспроможності підприємства від матеріально-виробничих запасів і витрат, називаних у програмі «матеріальні оборотні кошти», з погляду необхідності мобілізації коштів для погашення своїх короткострокових зобов'язань. Коефіцієнт розраховується за допомогою розподілу вартості оборотних коштів на суму короткострокових зобов'язань. Значення, що рекомендуються - від 0,5 до 1,0.

Якщо ці кошти можуть служити безпосереднім джерелом виплати по поточним зобов'язаннях, тоді запаси і витрати можуть бути використані для цієї мети лише після їхньої реалізації, що, крім вищесказаного, припускає не тільки наявність покупця, але і наявність у покупця коштів. Цей коефіцієнт може мати значні коливання в залежності від матеріалоємності виробництва і для кожного підприємства індивідуальний, що і просліджується на досліджуваному підприємстві. Бажано, щоб його динаміка не мала великих відхилень.

Становить інтерес аналіз цього коефіцієнта в динаміці разом зі змінами значень у чисельнику і в знаменнику. При цьому аналізі можна виявити зміни в господарській діяльності підприємства з погляду кредитної політики.

Так, при незмінній кредитній політиці значний ріст коефіцієнта ліквідності при мобілізації засобів буде говорити в цілому про погіршення господарської діяльності підприємства, зокрема про зростання незавершеного виробництва, затоваренні сировиною, готовою продукцією, росту витрат і так далі.

І навпаки, при стабільному обсязі матеріальних оборотних коштів у випадку зменшення значень коефіцієнта можна припустити, що на підприємстві погіршилася ситуація з короткостроковими зобов'язаннями, тобто або були узяті додаткові короткострокові кредити, або збільшилася заборгованість кредиторам, або і те, і інше разом.

Запас джерел власного капіталу - це запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власний капітал перевищує позиковий.

У міжнародній практиці кредитоспроможність позичальників визначається по визначеним наборам показників, що характеризують їхню самостійність і розраховуються за даними балансу. До таких показників можуть відноситися ліквідність балансу, питома вага власних засобів, рентабельність виробництва й інші.

У залежності від значення розглянутих показників і галузевої приналежності підприємства, воно може бути віднесене до одному з наступних класів:

- клас кредитоспроможних підприємств;

- клас підприємств, характеризуемых достатнім ступенем надійності;

- клас некредитоспроможних підприємств.

В останньому випадку позичка може бути видана при додаткових умовах, як оформлення застави, що забезпечує банку у випадку банкрутства фірми погашення позички в першу чергу, чи наявність гарантій інших фірм або страхових кампаній.

Порядок оцінки доцільності надання підприємствам банківського кредиту поширюється на проведення банками оцінки фінансового положення державних і кооперативних підприємств, об'єднань і організацій, акціонерних товариств, спільних підприємств і інших господарчих товариств.

Аналіз за даними показує, що досліджуване підприємство кредитоспроможне, тому що:

1. Поточний коефіцієнт ліквідності близький до теоретично до достатнього, що забезпечує гарантії повернення боргу, тому що вважається, що, якщо цей коефіцієнт нижче 1, банк має справу з неплатоспроможним ссудозаемщиком і кредит може бути виданий тільки на особливих умовах. При рівні даного коефіцієнта в межах 1 - 1,5 мається визначений ризик своєчасного стягнення боргу, при рівні коефіцієнта понад 1,5 гарантію забезпеченості боргу і його повернення достатні.

2. Інші показники ліквідності: чистий оборотний капітал, його частка в поточних активах, коефіцієнти критичної й абсолютної ліквідності, частка коштів у поточних активах - має тенденцію росту.

3. Покращилося співвідношення власного і позикового капіталу, зменшився коефіцієнт маневреності власних засобів.

4. Виробничий потенціал підприємства недостатньо високий.

5. Рівень прибутковості реалізованої продукції зріс, що характеризує здатність підприємства заробляти кошти, при цьому показники прибутковості капіталу підвищилися.

6. Прискорилася оборотність оборотних коштів при деякім її уповільненні в сфері обігу.

Крім розглянутих економічних показників, при визначенні кредитоспроможності враховуються дієздатність і репутація адміністрації, роль і місце позичальника в економіці області, перспективи його розвитку й інше.

Визначеним гарантом кредиту є стабільна робота підприємства і високий рівень рентабельності й оборотності оборотних коштів.

Значна увага при аналізі кредитоспроможності приділяється вивченню ступеня ризику банку як позикодавця. При високому ступені ризику процентна ставка вище середньої. Ступінь ризику найчастіше визначається експертним методом.

Заняття бізнесом - дуже ризикована справа, тому будь-яке комерційне підприємство не застраховане від можливого банкрутства. Банкрутство - складний процес, воно може бути охарактеризовано з різних сторін: юридичної, управлінської, організаційної, фінансової, обліково-аналітичної й інший. Власне процедура банкрутства являє собою лише завершальну стадію невдалого функціонування кампанії, якій звичайно передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових утруднень. Банкрутство рідко буває несподіваним, принаймні для досвідчених фінансистів і менеджерів, що по можливості намагаються регулярно відслідковувати тенденції, що складаються, у розвитку власних кампаній і найбільш важливих контрагентів і конкурентів.

Сучасна економічна наука має у своєму арсеналі велику кількість різноманітних прийомів і методів прогнозування фінансових показників, у тому числі в плані оцінки можливого банкрутства підприємства: а) розрахунок індексу кредитоспроможності; б) використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв.

Однієї з основних задач аналізу ліквідності є оцінка ступеня близькості підприємства до банкрутства. Існують критерії формального і неформального характеру, по яких підприємство може бути визнано неспроможним.

Розрахунок індексу кредитоспроможності запропонований у 1968 р. відомим західним економістом Альтманом. Він дозволяє в першому наближенні розділити об'єкти, що господарюють, на потенційних банкрутів і небанкрутів.

За минулий рік = 1,2*0,1+1,4*0,3+3,3*0,1+0,6*1,89+1,0*0,1=3,35

За звітний рік = 1,2*0,12+1,4*0,5+3,3*0,11+0,6*1,13+1,0*0,02=4,98

Відповідно до критеріїв, включеними в табл. 3.3 імовірність банкрутства підприємства дуже низька.

Розглянутий метод Альтмана застосовується, насамперед, для великих акціонерних компаній, яких в Україні не так багато. Тому вітчизняними нормативно-розпорядницькими документами пропонується інший підхід до прогнозування можливого банкрутства.

Таблиця 3.3. Ступінь імовірності банкрутства

Постановою «Про деякі заходи для реалізації законодавства про неспроможність підприємств» затверджена система критеріїв, на підставі яких приймаються рішення про визнання структури балансу підприємства незадовільної, а підприємства - неплатоспроможним або, навпаки, про можливість відновлення платоспроможності.

Відповідно до постанови показниками для оцінки задовільності структури балансу є:

– коефіцієнт поточної ліквідності, К_п;

– коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, Кіс;

– коефіцієнт відновлення платоспроможності, К_ув.

Економічний зміст приведених показників наступний:

– коефіцієнт К_п характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань підприємства;

– коефіцієнт Кіс характеризує частку власних оборотних коштів у загальній їхній сумі;

– коефіцієнт К_ув показує наявність реальної можливості в підприємства відновити або утратити свою платоспроможність протягом визначеного періоду.

Підставою для визнання структури балансу незадовільної, а підприємства неплатоспроможним є виконання однієї з наступних умов:

К_п < 2 або Кіс < 0,1

Крім розглянутих формальних ознак, що дозволяють причислити підприємство до фінансово неспроможних, існують різні неформальні критерії, що дають можливість прогнозувати імовірність банкрутства підприємства. До їхнього числа відносяться:

– незадовільна структура майна підприємства, у першу чергу, поточних активів може зробити таке підприємство нездатним відповідати за своїми обов'язками;

– уповільнення оборотності засобів підприємства;

– скорочення періоду погашення кредиторської заборгованості при уповільненні оборотності поточних активів;

– тенденція до витіснення в складі зобов'язань підприємства дешевих позикових засобів «дорогими» і їхнє неефективне розміщення в активі;

– наявність простроченої кредиторської заборгованості і збільшення її питомої ваги в складі зобов'язань підприємства;

– значні суми дебіторської заборгованості, які відносять на збитки;

– тенденція випереджального росту найбільш термінових зобов'язань у порівнянні зі зміною високоліквідних активів;

– падіння значень коефіцієнтів ліквідності;

– нераціональна структура залучення і розміщення засобів, формування довгострокових активів за рахунок короткострокових джерел коштів;

– збитки, відбивані в балансі, і інше.

На своєчасне виявлення зазначених причин спрямований аналіз ліквідності і поточної платоспроможності підприємства.

У якості додаткового критерію благополуччя фінансового положення варто назвати стан бухгалтерського обліку на підприємстві. Досвід показує, що підприємства, діяльність яких характеризується низькою якістю облікової роботи, у великому ступені стикаються з фінансовими труднощами, мають меншу волю маневру саме через відсутність адекватної інформації до персоналу, що приймають управлінські рішення.

Размещено на Allbest.ru