Оцінка ефективності управління формуванням і використанням фінансових ресурсів ВАТ "Київський комбікормовий завод"

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції призводить до підвищення її собівартості, зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

2. Організація управління фінансовими ресурсами Відкритого Акціонерного Товариства «Київський комбікормовий завод»

2.1 Аналіз оборотності оборотних коштів підприємства

Ефективність використання оборотних коштів характеризується, насамперед, їхньою оборотністю. Під оборотністю коштів розуміється тривалість проходження коштами окремих стадій виробництва і обертання. Оборотність оборотних коштів обчислюється:

– тривалістю одного обороту в днях;

– кількістю оборотів за звітний період.

Тривалість одного обороту в днях Т_об являє собою відношення суми середнього залишку оборотних коштів до суми одноденного виторгу за аналізований період:

Т_об = ,

де Т_об - оборотність оборотних коштів, дні; С_об - середній залишок оборотних коштів за аналізований період, грн.; Т - число днів аналізованого періоду; N_p - виторг від реалізації продукції за аналізований період, грн.

За минулий рік = 20,8*3601041,2 = 9,61

Коефіцієнт оборотності засобів К_об характеризує розмір виручки від реалізації продукції в розрахунку на одну гривню оборотних коштів:

R_об =

За минулий рік = 987,427,8 = 0,80

Ріст коефіцієнта оборотності свідчить про більш ефективне використання засобів.

Коефіцієнт оборотності одночасно показує число оборотів оборотних коштів за аналізований період і може бути розрахований розподілом кількості днів аналізованого періоду на тривалість одного обороту в днях:

К_об =

За минулий рік = 3609,61 = 37,46

Коефіцієнт завантаження засобів в обороті характеризує суму оборотних коштів, авансованих на одну гривню виторгу від реалізації продукції в розрахунку:

К_з=

За минулий рік = 20,81041,2*100 = 2,67

де К_з - коефіцієнт завантаження засобів в обороті, коп.; множник 100 - переклад гривень у копійки.

Чим менше коефіцієнт завантаження, тим ефективніше використовуються оборотні кошти. Аналіз оборотності оборотних коштів розглянемо на основі даних, приведених у табл. 2.1.

За даними табл. 2.1 видно, що оборотність оборотних коштів суб'єкта, що хазяює, зменшилася на 0,53 дня - з 10,14 до 9,61 дня. Це привело до збільшення коефіцієнта оборотності засобів на 1,93 обороту - з 35,52 до 37,45 обороту і до збільшення коефіцієнта завантаження засобів в обороті на 0,15 коп. - з 2,82 до 2,67 коп. Зміна швидкості обороту оборотних коштів було досягнуто в результаті взаємодії двох факторів: 1) збільшення розміру виручки на 53,8 грн. і 2) збільшення середнього залишку оборотних коштів на 724 грн.

Таблиця 2.1. Аналіз оборотності оборотних коштів ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Показник	Попередній 2004 рік	Звітний 2005 рік	Відхилення
Виторг, тис. грн	987,4	1041,2	+53,8
Кількість днів аналізованого періоду	360	360	-
Середній залишок оборотних коштів, тис. грн.	20,8	27,8	+7
Тривалість одного обороту, днів	10,14	9,61	-0,53
Коефіцієнт оборотності засобів, обороти	35,52	37,45	+1,93
Коефіцієнт заванта-ження засобів, коп.	2,82	2,67	-0,15

Використовуючи метод ланцюгової підстановки, можна розрахувати вплив кожного з цих факторів на загальне прискорення оборотності оборотних коштів. Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оборотності оборотних коштів, можна визначити, використовуючи коефіцієнт завантаження засобів в обороті. Якщо коефіцієнт завантаження зменшився на 0,15 коп., отже, загальна сума економії оборотних коштів від усього розміру виручки складає - 0,15*1041,210 повна 30», що означає:

– покупець одержує двопроцентну знижку у випадку оплати отриманого товару протягом десяти днів з початку періоду кредитування;

– покупець оплачує повну вартість товару, якщо оплата відбувається в період з 11 по 30 день кредитного періоду;

– у випадку несплати протягом місяця покупець буде змушений додатково оплатити штраф, величина якого може варіювати в залежності від моменту оплати.

Найбільш поширеними способами впливу на дебіторів з метою погашення заборгованості є направлення листів, телефонні дзвоники, персональні візити, продаж заборгованості спеціальним організаціям.

Третій шлях скорочення витрат оборотного капіталу полягає в кращому використанні готівки. З позиції теорії інвестування кошти являють собою один з окремих випадків інвестування в товарно-матеріальні цінності. Тому до них застосовні загальні вимоги. По-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат. По-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

Таким чином, до коштів можуть бути застосовані моделі, розроблені в теорії управління запасами і що дозволяють оптимізувати величину коштів. Мова йде про те, щоб оцінити:

– загальний обсяг коштів і їхніх еквівалентів;

– яку частку варто тримати на розрахунковому рахунку, а яку у виді швидкореалізуємих цінних паперів;

– коли й у якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію коштів і швидкореалізуємих активів.

По банківських рахунках, на яких фірми тримають свої ліквідні активи, відсоток не сплачується. Однак інші ліквідні активи короткострокові державні цінні папери, депозитні сертифікати, різновид одноразової позики, називаний перекупочною угодою, яка приносить доход у вигляді відсотків.

Ще одним важливим інструментом підвищення ефективності використання фінансових ресурсів є управління основними виробничими фондами підприємства і нематеріальних активів. Основним питанням в управлінні ними є вибір методу нарахування амортизації.

Рівномірне списання базується на нормативному терміну служби основних коштів. Норми амортизаційних відрахувань установлюються виходячи з фізичного і морального термінів служби засобів праці і виражають нормативний термін відшкодування їхньої вартості. Економічно обґрунтоване визначення величини амортизаційних відрахувань вимагає правильної вартісної оцінки основних коштів. Періодично виникає потреба в переоцінці основних засобів з метою визначення їхньої відбудовної вартості і приведення у відповідність у реальними економічними умовами. Чим вище рівень інфляції, тим частіше потрібно така переоцінка.

Другий метод нарахування амортизації - на обсяг виконаних робіт. Він заснований на допущенні, що знос тим більше, чим більше обсяг виконаних робіт, тобто амортизація є винятково результатом експлуатації об'єкта. Період часу при цьому не має значення.

Третій метод - прискорена амортизація - передбачає, що основна сума амортизації нараховується в перші роки експлуатації. Це не тільки дозволяє прискорити відновлення основних фондів, але і є методом зниження інфляційних утрат. Метод прискореної амортизації забезпечує швидке відшкодування значної частини витрат, виграш за рахунок фактора часу. Однак політика прискореної амортизації веде до підвищення собівартості, а отже, і ціни реалізації. Амортизаційні відрахування, отримані при застосуванні цього методу, мають строго цільове призначення. У випадку їхнього використання не по призначенню додаткові суми амортизаційних відрахувань, що відповідають розрахунку по прискореному методі, включаються в оподатковуваний прибуток.

Успіх управління фінансовими ресурсами прямо залежить від структури капіталу підприємства. Структура капіталу може сприяти або перешкоджати зусиллям компанії по збільшенню її активів. Вона також прямо впливає на норму прибутку, оскільки компоненти прибутку з фіксованим відсотком, виплачувані по боргових зобов'язаннях, не залежать від прогнозованого рівня активності компанії. Якщо фірма має високу частку боргових виплат, можливі утруднення з пошуком додаткових капіталів.

Вважається аксіомою, що структура капіталу повинна відповідати виду діяльності і вимогам компанії. Співвідношення позикових коштів і ризикового капіталу повинне бути таким, щоб забезпечити акціонерам задовільну віддачу від інвестицій. Гнучкість у зміні структури капіталу може бути необхідним елементом успіху. Звичайно легше домовитися про короткострокові позики, чим про середньо- і довгострокові. Короткостроковий капітал може забезпечити очікувані і неочікувані коливання потоку наявних, тоді як середній довгостроковий капітал потрібно в основному для тривалих проектів.

Інформація, що наводиться в пасиві балансу, дає можливість визначити зміни структури власного і позикового капіталу, перманентного і змінного; розмір притягнутих в оборот довгострокових і короткострокових позикових засобів. Пасив показує, відкіля взялися засоби і кому підприємство за них повинно.

Фінансовий стан підприємства в більшості випадків залежить від того, які засоби має підприємства, відкіля вони взялися і куди вкладені.

Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частина власного капіталу більше, те для кредиторів і інвесторів це краще, тому що в них є впевненість у поверненні своїх вкладень. Чим більше частка власного капіталу і менше - позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу більше, ніж ефективність використання власного. Це пояснюється безліччю причин:

1) для того, щоб узяти позикові кошти, позичальник обов'язково повинний змістовно обґрунтувати мету. Таким чином, позикові кошти беруться з визначеною метою і сам момент одержання позикових коштів означає, що позичальник добре продумав це питання в досягненні своєї мети і поверненні боргу;

2) позикові кошти беруться під визначений відсоток, тому в позичальника ще більше підвищується відповідальність перед кредиторами за повернення боргу;

3) якщо кредитором виступає банк, то він постійно контролює цільове використання позикових коштів і хід роботи господарського суб'єкта по виконанню поставленої мети;

4) юридичне оформлення документів про видачу позикових коштів; видача цих коштів на певний строк означає повернення їх у встановлений термін;

5) у випадку недосягнення поставленої мети господарський суб'єкт може просто «з'їсти» свій власний капітал і нічим не ризикувати, крім того, що стане банкрутом.

Але в окремих випадках, у залежності від ситуації, що склалася, може бути вигідним використовувати більше свій власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. А може бути більше ефективним застосування позикового капіталу й одержання більш високих доходів, але з великим фінансовим ризиком.

2.2 Визначення прибутковості власного капіталу і оцінка позикового капіталу

Перед тим як визначити прибутковість власного капіталу, треба проаналізувати структуру елементів, що його складають. Такий аналіз приведений у табл. 2.2..

Таблиця 2.2. Аналіз наявності, складу і структури власного капіталу ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Показник	На початок року	На кінець року	Зміни за рік
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн., +/-	%, +/-
Власний капітал	25965	100	027458	100	+1493	-
Статутний капітал	3032	11,68	3032	11,04	0	-0,64
Інший додатковий капітал	23072	88,85	23207	84,52	+135	-4,33
Резервний капітал	397	1,53	758	2,76	+361	+1,23
Нерозподілений прибуток	-527	-2,03	461	1,68	+988	+3,37
Вилучений капітал	-9	-0,03	-	-	-9	-0,03

Зі зробленого в табл. 2.2 аналізу бачимо, що на кінець 2005 року весь власний капітал збільшився на 1493 тис. грн. Статутний капітал за рік не змінився, але питома вага його в складі власного капіталу на початок року складав 11,68, а на кінець року 11,04 відсотка, тобто в структурі відбулося зменшення статутного капіталу на 0,64%. Іший додатковий капітал зріс на 135 тис. грн., а питома вага на початок року складав 88,85 відсотків, а на кінець року 84,52 відсотка. За структурою в порівнянні з кінцем року він зменшився на 4,33%. Резервний капітал за рік збільшився на 361 тис. грн. Його питома вага на початок року складав 1,53 відсотка від усього власного капіталу, а на кінець року 2,76 відсотків.

На початку року в складі власного капіталу був збиток у сумі 527 тис. грн. А на кінець року - прибуток у сумі 461 тис. грн. Тому за рік відбулося збільшення нерозподіленого прибутку на 988 тис. грн. Відповідно відбулося й у структурі збільшення на 3,37 відсотки. Вилучений капітал складав на початок року - 9 тис. грн., а його питома вага склала - 0,03 відсотка. Узагалі власний капітал підприємства збільшився за рахунок появи прибутку, збільшення іншого додаткового капіталу і резервного капіталу, що є позитивним фактором для розвитку підприємства.

Рентабельність власного капіталу замикає всю піраміду показників ефективності функціонування підприємства, уся діяльність якого повинна бути спрямована на збільшення суми власного капіталу і підвищення рівня його прибутковості.

Треба відзначити, що рентабельність власного капіталу і рентабельність сукупного капіталу тісно зв'язані між собою, що видно з формули:

OE = ROA * MK,

Цей взаємозв'язок показує залежність між ступенем фінансового ризику і прибутковістю власного капіталу. Очевидно, що в міру зниження рентабельності сукупного капіталу підприємство повинне збільшувати ступінь фінансового ризику, щоб забезпечити бажаний рівень прибутковості власного капіталу.

Розширити факторну модель прибутковості власного капіталу можна за рахунок розкладки на окремі частини показника рентабельності сукупного капіталу, що виражений за формулою:

ROE = Rрп * Коб * МК,

де Rрп - рентабельність продажу, що характеризує ефективність управління витратами і ціновою політикою підприємства,

Коб - коефіцієнт обороту капіталу, що відображає інтенсивність його використання і ділову активність підприємства,

МК - мультиплікатор капіталу, характеризує політику підприємства в області фінансування. Чим вищий його рівень, та вище ступінь ризику банкрутства підприємства, але разом вище прибутковість власного капіталу при позитивному ефекті фінансового важеля.

Зробимо розрахунок впливу даних по ВАТ «Київський комбікормовий завод» на зміну рівня рентабельності власного капіталу за допомогою табл. 2.3..

Загальна зміна прибутковості власного капіталу склала:

1.45 - 5.18 = - 3.73%

у тому числі за рахунок зміни:

а) рентабельності продажу:

* 75.7 * 1.16 = - 412.7%

б) обертання капіталу:

* 1.2 * 1.16 = + 41.1%

в) мультиплікатора капіталу:

* 105.2 * 1.2 = - 1.3%

Таблиця 2.3. Показники для розрахунку впливу даних по ВАТ «Київський комбікормовий завод» на зміну рівня рентабельності власного капіталу

Показник	Минулий рік 2004	Звітний рік 2005
Балансовий прибуток, тис. грн.	-527	461
Прибуток після сплати податків, тис. грн.	1391	389
Чистий виторг від усіх видів продажу, тис. грн.	23519	32353
Загальна середньорічна сума капіталу, тис. грн.	531050	30745.5
У т.ч. власного капіталу, тис. грн.	26822.5	26711.5
Рентабельність сукупного капіталу після сплати податків, %	4.5	1.3
Рентабельність продажів після сплати податків, %	5.9	1.2
Коефіцієнт обертання капіталу, %	75.7	105.2
Мультиплікатор капіталу	1.16	1.15
Рентабельність власного капіталу після сплати податків, %	5.18	1.45

Отже, прибутковість власного капіталу знизилася в основному за рахунок зниження рівня рентабельності продажу, а також за рахунок зниження рівня мультиплікатора капіталу. Зате збільшився рівень обертання капіталу на 41.1%. З обліком усіх вищевказаних факторів рентабельність власного капіталу зменшився на 3.73%.

Перед тим як зробити оцінку ефективності використання позиченого капіталу проаналізуємо наявність і структуру елементів, що складають позичений капітал. Такий аналіз наведений у табл. 2.4.

По приведеним даним можна проаналізувати, що весь позичений капітал на початок року складав 3661 тис. грн., а на кінець року 4407 тис. грн. За рік він збільшився на 746 тис. грн.

Таблиця 2.4. Аналіз наявності, складу і структури позиченого капіталу ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Показники	На початок року	На кінець року	Зміни за рік
	Сума тис. грн.	Питома вага, %	Сума тис. грн	Питома вага, %	тис. грн. +,-	% +,-
Позичений капітал	3661	100	4407	100	+746	-
Інші довгострокові зобов'язання	327	8,93	18	0,4	-309	-8,53
Короткострокові кредити банків	300	8,2	1349	30,61	+1049	+22,41
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	754	20,6	1634	37,1	+880	+16,5
Поточні зобов'язання по розрахунках:
отриманих авансів	117	3,2	140	3,18	+23	-0,02
бюджетом	608	16,6	302	6,85	-306	-9,75
позабюджетних платежів	70	1,91	-	-	70	1,91
страхування	447	12,21	242	5,5	-205	-6,71
оплати праці	924	25,24	567	12,85	-357	-12,39
Інші поточні зобов'язання	114	3,11	155	3,51	+1441	+0,4

Інші довгострокові зобов'язання складали на початок року 327 тис. грн. чи 8,93 відсотки в сумі позиченого капіталу, а на кінець року 18 тис. грн. чи 0,4%. За рік вони зменшилися на 309 тис. грн. чи на 8,53 відсотка. Короткострокові кредити банків на початок року складали 300 тис. грн., а на кінець року 1349, тобто за рік вони збільшилися на 1049 тис. грн. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги теж за рік збільшилася на 880 тис. грн., а також збільшилася в структурі позиченого капіталу на 16,5 відсотків.

Поточні зобов'язання за розрахунками з отриманих авансів збільшилися на 23 тис. грн. порівняно з початком року, а з бюджетом зменшилися за рік на 306 тис. грн.; зі страхування зобов'язання зменшилися на 205 тис. грн, а також з оплати роботи зменшилися за рік на 357 тис. грн. Інші поточні зобов'язання збільшилися як у сумі на 1441 тис. грн., так і в структурі позиченого капіталу на 0,04 відсотка.

Узагалі збільшення позиченого капіталу впливає негативно на процес розвитку підприємства, але цей капітал можна і треба правильно використовувати.

Для оцінки ефективності використання позиченого капіталу використовуються такі показники як ставка рентабельності позиченого капіталу, загальна рентабельність інвестованого капіталу й ефект фінансового важеля.

Розрахунок ставки рентабельності позиченого капіталу можна представити у виді формули:

РПК = ПК 173 = 0.42

З цього виходить, що рентабельність позиченого капіталу склала 42% при ставці кредитного відсотку 25%.

Але рентабельність позиченого капіталу, розрахована за цією формулою, не зовсім реально відображає вартість предметів підприємства, оскільки не враховує податкову економію, що зменшує реальну вартість боргів.

Найбільш вагомим показником, що використовується для оцінки ефективності використання позиченого капіталу, є ефект фінансового важеля:

– ЕФВ = * ПК ВК.

Позитивний ЕФВ виникає, якщо: ROA - СП > 0.

Наприклад, прибутковість сукупного капіталу після сплати податку складає 15 відсотків, у той час якщо процентна ставка за кредитні ресурси дорівнює 10 відсоткам. Різниця між вартістю залученого і всього капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. За таких умов вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто долю позиченого капіталу.

Якщо ROA - СП < 0, виникає негативний ЕФВ, у результаті чого відбувається «проїдання» власного капіталу. Підставивши дані по підприємству в це рівняння, маємо:

36.6% * - 25% = + 12% > 0,

З цього рівняння видно, що ефект фінансового важеля є позитивним, що вказує на збільшення рентабельності власного капіталу завдяки залученню позичених засобів в оборот підприємства.

Більш просте за усіх розглянути розрахунок ефекту фінансового важеля за допомогою табл. 2.5. З приведених даних бачимо, що при сплаті суми відсотків за кредитні засоби по ставці 25 відсотків завод дістане прибуток. З цього рентабельність власного капіталу збільшиться на + 1.5%, тобто підприємству вигідно брати позики під 25%.

Для наочності розрахуємо ефект фінансового важеля за формулою:

ЕФВ = * = + 37.2%.

Звідси робимо висновок, що підприємству варто залучати позикові засоби під обумовлені 25 відсотків, тому що виникає прибутковість підприємства.

Таблиця 2.5. Розрахунок ефекту фінансового важеля за 2005 р. ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Показник	Сума, тис. грн.
Середньорічна сума капіталу	30745.5
У тому числі: Позикового Власного	825 26711.5
Прибуток до оподатковування	1127
Загальна рентабельність сукупного капіталу, %	36.6
Прибуток після сплати податку	389
Сума відсотків за кредит по ставці 25%	72
Чистий прибуток	389
Рентабельність власного капіталу, %	+ 1.5
Ефект фінансового важеля, %	+ 37.2

2.3 Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

Внутрішній аналіз структури джерел фінансування, зв'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикового капіталу, їх «ціна», ступінь ризику, можливі напрямки використання і т. п.

Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу за даними балансу і розшифровок до нього. Варто вивчити, чим представлені джерела власного капіталу, обсяг фондів спеціального призначення, інформацію про нерозподілений прибуток.

Потім переходять до заелементного вивчення кожного джерела, маючи у виді їхню різноманітну роль у функціонуванні підприємства.

Так, при аналізі статутного капіталу, насамперед, оцінюють повноту його формування, з'ясовуючи, у разі потреби, хто з засновників не виконав свої зобов'язання по внеску в статутний капітал.

Далі варто переконатися в стабільності величини статутного капіталу протягом звітного періоду і її відповідності даним, зафіксованим в установчих документах. Очевидно, що аналіз статутного капіталу має свою специфіку в залежності від організаційно-правової форми створення підприємства.

Велике значення для оцінки ефективності діяльності підприємства має динаміка розміру фондів спеціального призначення. При цьому аналізі потрібно враховувати різноманітну функціональну роль зазначених фондів у механіку фінансування діяльності підприємства.

Усі кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства складаються з основних і оборотних коштів, представлених у вартісному вираженні є його фінансовими ресурсами. З іншого боку, загальна величина фінансових ресурсів підприємства характеризується сукупністю джерел фінансування цих коштів.

Таблиця 2.6. Використання прибутку ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Найменування напрямків	2004 р., тис. грн.	2005 р., тис. грн.	Відхилення
Платежі в бюджет	3	7	4
Виробничий розвиток	1,3	2,8	1,5
Соціальний розвиток	1,2	2,9	1,7

У зв'язку з цим особливість конструкції поняття «фінансові ресурси підприємства» повинна полягати в наступному. По-перше, необхідно розглядати сутність фінансів з погляду виділення їх у відособлену економічну категорію. Теоретичне обґрунтування такої категорії дає можливість виявити місце і значення фінансових ресурсів у розширеному виробництві.

По-друге, формування і використання фінансових ресурсів відбувається в процесі реалізації фінансових відносин як складової частини господарського процесу. Розуміння цього моменту дозволяє активніше використовувати їхній як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури виробництва.

По-третє, саме поняття «ресурси підприємства» визначає існування деякого матеріального носія, що може бути використаний на визначені цілі. У цьому виражається економічна основа і зв'язок фінансових ресурсів із процесами відтворення.

По-четверте, воно повинне визначати границі фінансових ресурсів, джерела їхнього утворення, форми прояву і цільове призначення. Таке положення дозволяє розробити практичний інструментарій оцінки ефективності використання фінансових ресурсів і шляхів її підвищення.

З огляду на ту обставину, що ресурси - це «кошти, цінності, запаси, можливості, джерела коштів, доходів», ряд активів найбільше близько підходить до формуванню поняття «фінансові ресурси підприємства». Фінансові ресурси підприємства - це всі кошти підприємства, накопичені в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, акумульовані в цільових джерелах і перетворений у відповідну матеріальну форму, чи призначені для здійснення визначених витрат.

Таке визначення фінансових ресурсів підприємства є найбільш повним і точним. У ньому розкривається основний внутрішній зміст фінансових ресурсів, відповідно чому з'являється можливість виявлення механізму впливу через призму оптимізації виробництва, що дозволяє удосконалювати фінансову діяльність, управління фінансовими ресурсами, раціонально маневрувати грошовими потоками, знаходити найбільш вигідні сфери підприємництва і поліпшувати фінансове положення підприємства. Фінансове положення підприємства як результат усієї його роботи - господарської, фінансової, економічної, залежить від виробництва, розподілу і використання фінансових ресурсів. Фінансове положення підприємства прямо залежить від ефективності його діяльності, у той час як про зворотню залежність затверджувати, однозначно не випливає. Незадовільне фінансове положення підприємства може привести до зниження припливу зовнішніх фінансових надходжень, що, природно, позначиться на обсязі випуску продукції, тобто на величині вироблених фінансових ресурсів. Однак варто погодитися з тим, що вміле маневрування наявними фінансовими ресурсами й ефективне їхнє використання дає можливість підприємству поліпшити його фінансове положення.

Ефективність використання фінансових ресурсів характеризується оборотністю активів і показниками рентабельності. Отже, ефективність управління можна підвищувати зменшуючи термін оборотності і підвищуючи рентабельність за рахунок зниження витрат і збільшення виторгу.

Для глибокого розуміння процесів, що відбуваються на підприємстві, формування і зміни джерел капіталу необхідно більш детальне їхнє вивчення, що включає порівняльний аналіз джерел і коштів підприємства по різних напрямках. Порівняння активів і пасивів підприємства відкриває можливість робити висновок про ефективність фінансової політики за досліджуваний період. Для рішення цієї задачі доцільно вивчати джерела: довгострокових і нематеріальних активів з різним ступенем деталізації, оборотних активів, внутрішніх і зовнішніх інвестицій і інше.

Проводячи аналіз джерел довгострокових і нематеріальних активів, варто мати на увазі, що ними, як правило, є довгострокові кредити банку і позики, власні джерела. Причому тут дотримується принцип цільового призначення, тобто покриття визначених активів здійснюється визначеними джерелами. В основному це характерно для державних підприємств. Однак практично можливі випадки фінансування довгострокових і нематеріальних активів і за рахунок інших джерел. Для аналізу складається табл. 2.7.

Таблиця 2.7. Аналіз формування основного капіталу ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Довгострокові і Нематеріальні активи	На початок 2005 року, тис. грн.	На кінець 2005 року, тис. грн.	Зміна за звітний період
1. Довгострокові активи	48,9	74,2	25,3
2. Нематеріальні активи	27,8	27,8	-
3. Разом	76,7	102,0	+25,3

Дані табл. 2.7 показують, що на початок і кінець року основний капітал не цілком покривався власними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їхнього використання на покриття основного капіталу направляється на формування власних оборотних коштів. Сума власних джерел направляється на формування оборотного капіталу.

Важливим напрямком аналізу джерел формування оборотного капіталу є вивчення джерел фінансування поточних активів. Це необхідно для одержання відповіді на питання про раціональність фінансування цих активів, тому що воно впливає на поточне фінансове положення. Використовуються дані бухгалтерського балансу і попередніх розрахунків, на підставі яких складається табл. 2.8.

Таблиця 2.8. Аналіз джерел формування основного капіталу ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів	На початок 2005 року, тис. грн.	На кінець 2005 року, тис. грн.	Зміна за звітний період
1. Довгострокові фінансові зобов'язання	0,9	0,9	-
2. Власні джерела, усього	49,9	95,4	+45,5
3. Разом	50,8	96,3	+45,5

Дані табл. 2.9 показують, що за рахунок власних оборотних коштів на початок року 10,3%, на кінець року цей показник склав 30,5%. Таке положення склалося в основному за рахунок випередження темпів росту власного оборотного капіталу над темпами росту загальної суми оборотного капіталу.

Оборотний капітал займає велику питому вагу в загальній сумі капіталу. Від раціональності його розміщення й ефективності використання в більшій мері залежить успіх підприємства. Тому в процесі аналізу вивчається структура оборотного капіталу, розміщення його в сфері виробництва і обертання, ефективність використання. Вивчаються й окремі групи оборотного капіталу, що роблять найбільш істотний вплив на платоспроможність і фінансову стійкість.

Насамперед, дається загальна оцінка змін у наявності і структурі оборотного капіталу по найважливіших його групах.

Таблиця 2.9. Аналіз формування оборотного капіталу ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Поточні активи	На початок 2005 року, тис. грн.	На кінець 2005 року, тис. грн.	Зміна за звітний період
1. Запаси і витрати	0,7	13,0	+12,3
1.1. Виробничі запаси	0,4	12,8	+12,4
1.2. Незавершене виробництво	0,3	0,2	-0,1
1.3. Витрати майбутніх періодів	-	-	-
1.4. Готова продукція	-	-	-
1.5. Товари	-	-	-
2. Кошти, розрахунки та інші активи, усього	4,1	299	+294,9
2.1. Кошти	3,9	287,9	+284,0
2.2. Короткострокові фінансові вкладення	-	-	-
2.3. Дебіторська заборгованість	0,2	7,6	+7,4
2.4.Інші активи	-	-	-
3. Усього	4,8	312,0	+307,2

Для стабільного, добре налагодженого виробництва і реалізації продукції характерна і стабільна структура оборотного капіталу. Істотні її зміни небажані, а якщо вони мають місце, то означають перерозподіл вкладеного капіталу між окремими його елементами. Однією з причин такого положення можуть бути й інфляційні процеси.

Інфляція діє як податок. Вона волоче зниження реальної вартості поточних активів, прибутку від реалізації продукції, попиту на капітал. В умовах інфляції зростають невизначеність і ризик, яким піддана діяльність будь-якого підприємства.

Таблиця 2.10. Аналіз джерел формування оборотного капіталу ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Джерела покриття поточних активів	На початок року, тис. грн	На кінець року, тис. грн.	На кінець року, тис. грн.
1. Власні джерела, усього	49,9	95,4	+45,5
3. Короткострокові фінансові зобов'язання, усього	30,7	317,7	+287,0
3.1. Короткострокові кредити банків	-	-	-
3.2. Короткострокові позики	-	-	-
3.3. Кредиторська заборгованість та інші пасиви	30,7	58,5	+27,8
4. Усього	80,6	403,3	+322,7

Тому аналітику необхідно враховувати наступне:

- інфляційною зміною цін зв'язана оборотність оборотних коштів; чим повільніше оборотність, тим більше буде завищений прибуток;

- важливим у період інфляції є розподіл активів і пасивів на грошові і негрошові, тому що вкладення в грошові активи буде вести до втрати купівельної спроможності, а до її підвищення буде вести ріст грошових пасивів, тому що вигідно позичати гроші під час інфляції;

- важливе значення мають і способи фінансування - чим більше боргу під фіксовані відсотки і чим більше термін, тим краще захист від утрат купівельної спроможності і більше можливість одержання вигод від подібних боргів.

Причини і наслідки зміни структури по окремих статтях поточних активів різні. Так, збільшення питомої ваги виробничих запасів може означати їхнє нагромадження внаслідок наявності неліквідів, свідомого нагромадження в зв'язку з перебоями в постачанні й інфляційних процесах і з інших причин. Наслідки - утрата споживчих властивостей продукції через неякісну сировину, зниження ціни, збитки.

Зменшення питомої ваги вкладень у виробничі запаси і незавершене виробництво може приводити до дефіциту окремих видів сировини і перебоям у процесі виробництва, недовантаження виробничих потужностей, падінню обсягів виробництва і реалізації продукції, збиткам.

Вивчення наявності, складу і структури виробничих запасів і витрат дозволяє зробити висновок про сприятливий економічний ріст на підприємстві.

Щоб забезпечити безперебійний процес і реалізацію продукції, виробничі запаси повинні бути оптимальними. Найважливішими умовами їхнього досягнення є обґрунтовані розрахунки потреби, установлення постійних договірних відносин з постачальниками і виконання ними своїх зобов'язань. Частою причиною непередбачених коливань фактичних запасів є невиконання постачальниками своїх зобов'язань. Такими причинами можуть бути недоліки в організації виробництва: неритмічність випуску продукції, невиконання плану освоєння нових її видів, зміна асортименту продукції, недоліки в організації її збуту, недоліки планування й обліку й інше.

Відволікання засобів у зайві запаси - одна з основних причин хитливого фінансового положення. Причини їхнього утворення вивчаються при внутрішньому аналізі по виробничим запасу, виробничим витратам і готовій продукції. Основні причини по виробничих запасах можна об'єднати в три основні групи факторів: 1) нереальність планових розрахунків; 2) відхилення фактичного надходження від розрахункового; 3) відхилення фактичної витрати від розрахункового.

Основними причинами росту залишків готової продукції є: неритмічний випуск, невідповідність графіка постачань готової продукції плану перевезень і графіку подачі транспортних засобів під навантаження, незадовільна організація упакування і навантаження готової продукції, затримка оформлення транспортних документів і інше. Збільшення питомої ваги готової продукції може бути результатом зниження попиту через низьку якість, високих цін і інших причин. Наслідком цього для підприємства-виробника буде відсутність засобів на розрахунковому рахунку, необхідність одержання додаткових кредитів і сплати відсотків по них, ріст кредиторської заборгованості і збитки. Збільшення питомої ваги незавершеного виробництва може бути викликано простоями устаткування, недоліками технологічного процесу.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значним ступенем залежить фінансовий стан підприємства. Відпрацьовування правильної фінансової політики допоможе більшості підприємств збільшити ефективність своєї діяльності.

У зв'язку з цим проводиться оцінювання структури джерел фінансових ресурсів - пасиву балансу.

Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьома показниками

3. Оцінка ефективності управління формуванням і використанням фінансових ресурсів ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Поняття фінансової стійкості багатогранно. Воно характеризує фінансовою незалежністю, здатністю маневрувати власними засобами, достатньою фінансовою забезпеченістю безперебійності основних видів діяльності, станом виробничого потенціалу. Її оцінка дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу визначити фінансові можливості підприємства на тривалу перспективу. Фінансова стійкість - це критерій надійності партнера. Вона характеризує визначену систему показників, які можна об'єднати в чотири групи: показники структури капіталу, що характеризують фінансову незалежність від зовнішніх позикових засобів; показники, що характеризують стан оборотних коштів; показники, що характеризують стан основних засобів; показники, що характеризують здатність підприємства оплатити відсотки по кредитах і запас фінансової стійкості. Показниками, що характеризують структуру капіталу з різних позицій, є коефіцієнти К_з1, К_з2, К_з3.

Позиковий капітал у даному випадку дорівнює сумі довгострокових, поточних пасивів, тобто підсумку розділів 1 і 2 пасиви балансу. Загальний капітал - сума власного і позикового, тобто підсумок балансу. Даний коефіцієнт характеризує частку боргу в загальній сумі капіталу. Чим вище ця частка, тим більше залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Цей коефіцієнт показує, скільки позикових коштів притягнуто на гривню власних і наскільки кожна гривня боргу підкріплена власністю. Ріст даного коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх джерел, про втрату фінансової стійкості. Якщо значення цього коефіцієнта перевищує одиницю, то це свідчить про втрату фінансової стійкості і досягнення її критичної точки. Однак це не безумовне положення для всіх підприємств. Оцінка значення даного коефіцієнта залежить від характеру господарської діяльності і швидкості обороту оборотних коштів. Якщо підприємство має високий коефіцієнт оборотності оборотних коштів, то критичне значення розглянутого коефіцієнта може бути і вище одиниці. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів залежить від наступних факторів: частки основного капіталу в загальній його сумі; частки матеріальних оборотних коштів у загальному капіталі; рівня коефіцієнта К_з3; рівні коефіцієнта забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами. Зміна зазначених факторів волоче відповідна зміна розглянутого коефіцієнта.

Цей коефіцієнт показує частку залучення довгострокових кредитів і позик для фінансування активів поряд із власними засобами. Розглянуте підприємство довгострокових кредитів не має, тому розрахунок даного коефіцієнта проводити не будемо. При оцінці фінансової стійкості розглядається і коефіцієнт власності К_авт, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показником питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку всіх засобів, авансованих підприємством.

Для коефіцієнта автономії бажано, щоб він перевищував по своїй величині 50%, що і просліджується на отриманих результатах.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами показує, яка частина оборотних коштів підприємства була сформована за рахунок власного капіталу. Нормативне значення цього коефіцієнта не нижче 0,1.

Рівень цього коефіцієнта оцінюється в залежності від стану матеріальних запасів. Якщо на підприємстві фактичні запаси значно перевищують нормальні потреби виробництва, то власні оборотні кошти не можуть покрити їхній цілком, отже, коефіцієнт буде менше одиниці.

При малих виробничих запасах для здійснення нормального процесу коефіцієнт буде вище одиниці, але в даному випадку це не буде свідчити про стійкість фінансового стану. Отже, розглянутий коефіцієнт не можна оцінювати ізольовано від стану виробничих запасів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

З погляду стану фінансів, чим вище цей коефіцієнт, тим краще.

Рівень коефіцієнта маневреності визначається специфікою галузей і виробництв. Якщо порівнювати даний коефіцієнт по фондомістким і матеріаломістким виробництвом, то він повинний бути нижче, тому що в таких виробництвах істотна частина власного капіталу інвестується в основні фонди.

Для того щоб поліпшити фінансовий стан, необхідно домагатися випереджальних темпів росту власного оборотного капіталу над темпами росту виробничих запасів і власного капіталу. Кількісну характеристику стану основного капіталу дають коефіцієнти:

До_.с. - частка основного капіталу у власному; Кн._а - коефіцієнт нагромадження амортизації; Кр._ос. - коефіцієнт реальної вартості майна.Частка основного капіталу у власному розраховується по формулі

Коефіцієнт нагромадження амортизації відбиває інтенсивність нагромадження засобів для відновлення основного капіталу і розраховується по формулі:

Рівень цього коефіцієнта залежить від терміну експлуатації основних фондів: чим він вище, тим вище коефіцієнт. При оцінці нагромадження амортизаційних засобів треба визначати і технічний стан основних фондів, що погіршується в міру подовження терміну експлуатації. Варто установити, чи не є швидким результатом ріст прискореної амортизації. Для цього необхідно уточнити за даними бухгалтерського обліку суму нарахованого зносу за досліджуваний період і скільки відсотків вона складає до первісної вартості амортизуємого майна. Якщо цей відсоток перевищує середній по нормах нарахування зносу, то має місце прискорена амортизація. Необхідно оцінити і достатність нагромадження амортизації для відновлення і заміни основних фондів. Для цього зіставляється сума накопиченої амортизації з необхідної. Розрахованої за даними про сучасну вартість основних фондів, що підлягають відновленню і заміні.

Кіс минулий = 76,7414 = 0,82

Коефіцієнт співвідношення реальної вартості основних засобів і матеріальних оборотних із загальною сумою засобів:

Коб минулий = 414 = 0,28

Крім перерахованих показників, можна виділити ще один відособлений показник, що характеризує фінансову стійкість. Це коефіцієнт співвідношення поточних активів і нерухомості:

Кс минулий = 0,727,8 = 0,47

Індекс постійного активу показує частку основних засобів і необоротних активів у джерелах власних засобів:

Кп минулого = 76,795,4= 1,07

Тепер для більшої наочності, помістимо дані в табл. 3.1 і проведемо аналіз.

Таблиця 3.1. Аналіз показників фінансової стійкості ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення	Числові границі
Коефіцієнт забезпеченості власними засобами	1,49	1,49	-	Не нижче 0,1
Коефіцієнт автономії	0,61	0,23	-0,38	Більш 50%
Коефіцієнт маневреності власних засобів	0,83	0,43	-0,38	Рівний 0,5
Коефіцієнт індексу постійного активу	1,54	1,07	-0,47	-
Коефіцієнт нагромадження амортизації	0,05	0,05	-	20-25%
Коефіцієнт співвідношення поточних активів і нерухомості	0,03	0,47	+0,44	Галузеві особливості

З табл. 3.1 видно, що коефіцієнт автономії 0,83 і 0,43, це означає, що підприємство майже цілком фінансується за рахунок власних коштів. Цей показник зменшився в звітному році відносно минулого на 0,38. Також про погіршення фінансового стану свідчить і зменшення коефіцієнта маневреності власних засобів на 38%, це значення входить у границю, що рекомендується, особливо. що стосується звітного року. тому що він у нас склав 0,43.

У цілому на підприємстві зміна відбулися в кращу сторону, що помітно позначилося на його діяльності.

Показники ліквідності і фінансової стійкості взаємодоповнюють один одного й у відповідності дають представлення про благополуччя фінансового стану підприємства.

Платоспроможність - це наявність у підприємства засобів для погашення короткострокових зобов'язань при безперебійному здійсненні основної діяльності.

У процесі аналізу вивчається поточна і перспективна платоспроможність. Поточна платоспроможність за звітний період може бути визначена за даними балансу шляхом порівняння суми його платіжних засобів з терміновими зобов'язаннями. По питанню визначення суми платіжних засобів маються різні точки зору. Найбільше прийнятно до платіжних засобів відносити кошти, короткострокові цінні папери, тому що вони можуть бути швидко реалізовані і обернені в гроші, частину дебіторської заборгованості, по якій мається впевненість у її надходженні. До термінових зобов'язань відносяться поточні активи, тобто зобов'язання і борги, підлежать погашенню: короткострокові кредити банку, кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги - бюджету й іншим, юридичним і фізичним особам. Перевищення платіжних засобів над терміновими зобов'язаннями свідчать про платоспроможність підприємства. Про неплатоспроможність можуть сигналізувати відсутність грошей на розрахунковому рахунку й інших рахунках у банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, порушення термінів виплати коштів по оплаті праці й інше.

Поточна платоспроможність усередині звітного періоду може бути визначена за допомогою платіжного календаря, на підставі якого визначається коефіцієнт поточної оперативної платоспроможності, розробляються заходи, що забезпечують своєчасні розрахунки з кредиторами, банком, фінансовими й іншими органами. Платіжний календар складається на підставі даних аналітичного обліку, виписок банку, картотеки терміновості платежів і іншого. Такі розрахунки можуть здійснюватися чи щодня один раз у 3-5 днів і за інші відрізки часу. Періодичність розрахунків залежить від стану платоспроможності підприємства. Якщо вона стійка, розрахунки можна робити рідше, якщо не стійка - частіше. Для визначення поточної оперативної платоспроможності розглядається інформація про платіжні засоби підприємства і його боргів по термінових зобов'язаннях.

Оскільки зовнішнім суб'єктам аналізу приходиться користатися опублікованою інформацією, то визначити викладеним вище методом платоспроможність тільки по абсолютних сумах балансу без додаткової інформації не завжди можливо, тому що немає інформації про терміни платежу кредиторської заборгованості, про терміни надходження дебіторської й ін. Тому використовуються показники ліквідності. Відомі дві концепції ліквідності. По одній з них під короткостроковою ліквідністю розуміється здатність підприємства оплатити свої короткострокові зобов'язання. Ця концепція дуже близька до викладеного вище концепції платоспроможності. Розходження полягає у використовуваних показниках і методах їхнього розрахунку, що будуть розглянуті нижче.

Аналіз платоспроможності підприємства поводиться за даними аналітичних таблиць, що формують фінансові коефіцієнти ліквідності і фінансової стійкості.

Дуже часто ставлять знак рівності між платоспроможністю і ліквідністю. Ліквідність визначає можливість або неможливість підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання. Платоспроможність підприємства ширше поняття ліквідності і поряд з ним містить у собі поняття фінансової стійкості.

Це випливає з того, що підприємство може мати ліквідну структуру балансу й у теж час бути фінансово хитливим. У практиці аналізу такі приклади зустрічаються досить часто, тому платоспроможність підприємства необхідно визначати, виходячи зі значень, як коефіцієнтів ліквідності балансу, так і фінансової стійкості.

Коефіцієнти ліквідності дозволяють визначити здатність підприємства оплатити свої короткострокові зобов'язання.

Найбільш загальний показник ліквідності розшифровується формулою у виді відносини мобільного капіталу підприємства до короткострокових зобов'язань або відношення поточних активів до поточних пасивів.

Однак не всі складові оборотного капіталу мають однакову ліквідність. Найбільшою ліквідністю, тобто можливістю обертання в грошову форму, володіють гроші. Але оскільки грошам немає необхідності обертатися в самих себе, говорять, що вони мають абсолютну ліквідність. У той же час витрати в незавершеному виробництві мають незрівнянно меншу ліквідність, тому що для обертання їх у грошову форму з метою оплати короткострокових зобов'язань підприємства повинні пройти визначений період у виді технологічного циклу виробництва продукції, її реалізації і надходження коштів на рахунки підприємства.

Кожна частина оборотного капіталу підприємства, володіючи власною ліквідністю, тобто здатністю обертання за визначений термін у грошову форму, при відношенні до суми короткострокових зобов'язань підприємства ця частина «покриє» у випадку її обертання в гроші. Такі відносини називаються коефіцієнтами ліквідності.

Серед показників ліквідності в пропонованій методиці розраховуються наступні коефіцієнти.

При розрахунку коефіцієнтів ліквідності зроблено одне допущення, яке необхідно пояснити. За міжнародними стандартами обліку і звітності дебіторська заборгованість, що погашається не раніш чим через рік, повинна відноситися до необоротних активів, що і зроблено в програмі при формуванні балансу по принципах GAAP.

Таблиця 3.2. Аналіз показників ліквідності ВАТ «Київський комбікормовий завод»

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення	Значення, що рекомендується
Загальний коефіцієнт покриття	0,27	1,3	+1,03	>1,0
Поточна ліквідність	0,16	0,98	+0,82	1,0 - 2,0
Абсолютна ліквідність	0,12	0,91	+0,79	1,0 - 3,0
Термінова ліквідність	-	-	-	0,2 - 0,4
Ліквідність засобів у обертанні	0,13	0,94	+0,81	0,3 - 0,7
Ліквідність при мобілізації засобів	0,02	0,04	+0,02	0,5 - 1,0

Розрахунок і аналіз приведених у табл. 3.2 значень буде розглянутий нижче.

1. Загальний коефіцієнт покриття - узагальнюючий показник платоспроможності, що відбиває достатність у підприємства оборотного капіталу, що може бути використаний їм для погашення своїх короткострокових зобов'язань. Розрахунок виробляється як відношення всього оборотного капіталу до короткострокових зобов'язань по формулі.

Значення цього коефіцієнта повинне бути більш 1,0. Нижня границя обумовлена тим, що оборотного капіталу повинно бути, щонайменше, досить для погашення короткострокових зобов'язань, інакше підприємство може виявитися неплатоспроможним в аналізований період часу з наслідками, що випливають з цієї ситуації. На підприємстві просліджується нормальне значення даного коефіцієнта.

3. Поточна ліквідність - найбільш застосовуваними фінансовими аналітиками показник платоспроможності, що відбиває достатність поточних активів підприємства для погашення їм своїх поточних пасивів.

Величина цього коефіцієнта повинна знаходитися в межах від 1,0 до 2,0. Перевищення поточних активів над поточними пасивами більш ніж у два рази вважається також небажаним, оскільки свідчить про нераціональне вкладення підприємством своїх засобів і неефективному їхньому використанні. Аналізуючи отримані значення коефіцієнтів за розглянутий період, бачимо, що на підприємстві цей коефіцієнт наблизився до значення, що рекомендується.

Однак поняття про неефективне використання оборотного капіталу при верхньому значенні цього показника для промисловості - 2,0 - скоріше умовне, чим практичне в сьогоднішніх умовах української економіки.

У стабільних економічних умовах таке високе значення показника означало б дійсно неефективне вкладення фінансових засобів в оборотний капітал. Якщо підприємством не планується масовий викид продукції на ринок, то вкладені кошти заморожуються і не приносять очікуваного прибутку. Далекоглядні керівники підприємств воліють не збільшувати до нескінченності ліквідність балансу, а вкладають фінансові кошти в основні засоби в основні фонди для освоєння нових виробів із кращою якістю.

На сьогоднішній день важко рекомендувати цю схему керівникам підприємств в умовах нестабільності української економіки, але на перспективу при збільшенні стабільності це необхідно враховувати.

4. Показник ліквідності, що розкриває відношення абсолютне ліквідної частини оборотного капіталу - коштів на рахунках підприємства до короткострокових зобов'язань, є приватним показником загального коефіцієнта покриття.

Його значення визнається достатнім на рівні 0,1 - 0,3, що і відбивається в проведених розрахунках.

5. Термінова ліквідність - коефіцієнт, що відбиває можливість підприємства погасити свою короткострокову заборгованість у найближчий період часу. У чисельнику вказується сума коштів і короткострокових фінансових вкладень, а в знаменнику - сума короткострокових зобов'язань. Значення, що рекомендуються - 0,2 - 0,4.

Так як короткострокових фінансових вкладень за досліджувані періоди не відбувалося, то термінова ліквідність буде відповідати значенням абсолютної ліквідності, відповідно за минулий і за звітний період.