Податкове право

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УНІВЕРСИТЕТ СУЧАСНИХ ЗНАНЬ

Вінницька філія

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни :

« Фінансове право »

Студентки групи РП1- 9-07 Б1П (4,6з)

Спеціальності 6.030402 “ Правознавство ”

Заїки Лесі Миколаївни

Вінниця - 2011

Перелік питань

1. Права та обов'язки платників податків

2. Податки на доходи фізичних осіб

ПЛАН

1. Права та обов'язки платників податків

2. Податки на доходи фізичних осіб

Список використаної літератур

1. Права та обов'язки платників податків

Статтею 67 Конституції України чітко визначено обов'язок кожного громадянина України сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Але поряд з цим обов'язком платники податків - громадяни України, підприємства, установи та організації наділені певними правами, які дозволяють цивілізовано спілкуватися з працівниками податкових органів: оскаржувати у разі незгоди їхні рішення щодо застосування фінансових санкцій та адміністративних стягнень, отримувати консультації з питань оподаткування, спілкуватися з керівними працівниками податкових органів різних рівнів тощо.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про систему оподаткування” платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

В статті 10 Закону „Про систему оподаткування” визначаються права платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до зазначеної статті платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право:

1) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;

2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;

3) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Нижче приводиться перелік законодавчих та нормативних актів, що регламентують права платників податків у взаємовідносинах з податковими органами.

- Конституція України (ст.40);

- Закон України від 02.10.96р. №393/96-ВР “Про звернення громадян ”

(із змінами і доповненнями);

- Закон України від 24.12.93 р. № 3813-XII “Про державну податкову службу в Україні ” зі змінами і доповненнями (статті 12, 13,14,25);

- Указ Президента України від 23.07.98 р. № 817/98 “Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності ”;

- Кодекс України про адміністративні правопорушення;

- Інструкція про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затверджена наказом Міністерства фінансів України та ДПА України від 20.04.95 р. за № 28 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.05.95 р. № 127/663 (із змінами і доповненнями);

- Положення про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене наказом ДПА України від

03.03.98 р. № 93, зареєстроване в Міністерстві України 17.03.98 р.

за № 176/2616;

- Інструкція про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України у підприємств, установ та організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів, затверджена наказом ДПА України від 01.07.98 р. за № 316;

- Рекомендації щодо застосування адміністративних стягнень за порушення законодавства про оподаткування, розроблені Міністерством фінансів України та Головною Державною податковою інспекцією 22.03.94 р. № 04-115/10-1018.

За порушення податкового законодавства передбачена фінансове - адміністративна та кримінальна відповідальність платників податків.

Штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені і штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пеня - це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Нарахування пені починається від першого робочого дня:

а) наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податку;

б) наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами.

Терміном закінчення нарахування пені є день сплати (прийняття банком платіжного доручення) або, якщо податковий борг погашається шляхом стягнення коштів і активів, - день відчуження активів із права власності.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

2. Податки на доходи фізичних осіб

Місце податку з доходів фізичних осіб у системі податків і зборів України

Одним з ефективних фіскальних важелів для різних податкових систем є оподаткування фізичних осіб. Основною метою введення податку з доходів фізичних осіб є забезпечення бюджетних надходжень та створення рівно напруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів платника податків.

На сучасному етапі розвитку податкової системи України виникла необхідність оптимізувати механізм оподаткування доходів фізичних осіб. З цією метою 22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV.

Платники податку

Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” в основу розмежування усієї сукупності платників цього податку покладено критерій резидентства. При цьому не має першочергового значення, чи є фізична особа громадянином України, громадянином іноземної держави чи особою без громадянства.

Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено кілька підстав визначення резидентства платника податку:

- по-перше, фізичною особою-резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні;

- по-друге, у разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;

- по-третє, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні;

- по-четверте, у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року;

- по-п'яте, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи за попередніми підставами, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа-громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподатку­вання цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Законом України ”Про податок з доходів фізичних осіб” або нормами міжнародних угод України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”, або реєстрація її як само зайнятої особи.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб” платниками податку є:

1) резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

2) нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Винятком є нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження з території України і мають дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого

надано Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ними

безпосередньо від такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким

міжнародним договором іншої діяльності.

Об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Ставка податку

Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” не передбачає встановлення єдиної ставки податку, а тому залежно від особливостей об'єкта оподаткування застосовується одна з таких ставок.

Фактично базовою є ставка, встановлена п. 7.1 ст. 7 Закону країни “Про податок з доходів фізичних осіб”. Така ставка податку становить 15% від об'єкта оподаткування, але у період з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року така базова ставка встановлюється на рівні 13% від об'єкта оподаткування.

Ставка податку становить 5% від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом у разі, якщо таким об'єктом є:

- процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);

- процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

- в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 ст. 7 Закону, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів-фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами Закону України “Про податок з доходів фізич­них осіб”.

Пільги з податку

Одним із нововведень Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» порівняно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» є впровадження податкових соціальних пільг.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. При цьому платник податку зазначає про таке право у заяві про застосування пільги та додає відповідні підтверджуючі документи за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Нарахування, утримання та сплата податку

Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачає, що нарахування та сплата податку здійснюється двома типами суб'єктів: самостійно платником податку або податковим агентом.

Податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Стосовно оподаткування окремих видів доходів платника податку законодавець визначає суб'єкта, який виступає податковим агентом та нараховує, утримує та сплачує відповідну суму податку до бюджету.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (нарахуванню) до бюджету в строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. податок декларація

Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету передбачений ст. 16 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України. Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.

Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами Закону України податок з доходів фізичних осіб за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:

а) у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом за місцем реєстрації у податкових органах;

б) в інших випадках - за її податковою адресою.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (самозайнятої особи).

Звітність платників податку

Обов'язок щодо подання податкової звітності є невід'ємним елементом змісту податкового обов'язку платника податків. Формою податкової звітності є річна декларація про майновий стан і доходи - податкова декларація.

Податкова декларація подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію відповідно до законодавства, або має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту. Обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.

Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.

Платники податку звільняються від обов'язку подання декларації у таких випадках:

а) незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку, які є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б) в інших випадках, визначених Законом України “Про додаток з доходів фізичних осіб”.

Список використаної літератури

а) Закони, угоди, постанови, програми:

1. Закон України „Про систему оподаткування ”( Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1991.- с. 510 ) із змінами за станом на 10.01.2002 р. несеними згідно із

Законом № 2922-III.

2. Закон України «Про державну податкову службу в Україні ”

від 4 грудня 1990 року № 509-XII (в редакції Закону України № 551-IV

від 20 лютого 2003 року).

3. Конституція України. - К., 1999.

б) Підручники, посібники, методичні вказівки, статті:

4. Кухарева О.О. “Аналіз діючої методики оподаткування фізичних осіб”.

Дніпропетровськ : ДНУ. - 2001 р.

5. ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. “Податковий облік” :

Навч. посіб. - Тернопіль: Карт-бланш. - 2002.- c.260.

Размещено на Allbest.ru