16

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ФІНАНСІВ

Кафедра податків і фіскальної політики

ІНДЗ

на тему:

«Прямі іноземні інвестиції як загроза чи необхідний чинник фіскальної безпеки держави»

Виконала:

ст. гр. ОПОД-42

Фільо М.М.

Перевірила:

к.е.н. Сидорович О.Ю.

Тернопіль-2009

Вступ

Стратегічними зовнішньополітичними і економічними пріоритетами нашої держави є інтеграція до Європейського Співтовариства, запровадження європейських норм бізнесу та стандартів життя. Ефективним інструментом досягнення цих цілей може бути залучення прямих іноземних інвестицій до нашої держави, у тому числі із країн - членів ЄС. Адже інвестиції встановлюють стабільні зв'язки, забезпечують перспективну зацікавленість іноземних суб'єктів у сталому розвитку фінансових, виробничих і торгівельних відносин із нашою державою. Зокрема, європейські власники виробництв в Україні зацікавлені у відкритті ринків ЄС для продукції походженням із нашої держави, що водночас забезпечує наших співвітчизників робочими місцями, а бюджети різних рівнів - стабільним надходженням податків.

В умовах ринкового трансформування економіки України дуже гострою є потреба в значних іноземних інвестиціях. Для більшості країн з перехідною економікою ефективно використаний іноземний капітал стає ключовим фактором їх розвитку. Звичайно, залучення іноземних інвестицій відіграє важливу роль і в структурі пріоритетів української економіки.

Іноземні інвестиції є провідником сучасних технологій виробництва та управління, своєрідною „перепусткою” на світові ринки товарів та капіталів, дозволяючи при цьому компенсувати дефіцит національних грошових коштів.

Практичним аспектам впливу прямих іноземних інвестицій на фіскальну безпеку держави присвячено праці таких вітчизняних і зарубіжних науковців І. Бланка, П. Гайдуцького, Б. Гунського, О. Козака, В. Ланового, А. Пехника, С. Науменкової, П. Геги, Н. Фліссак, А. Соколовської та інших. Водночас дані проблеми є надзвичайно різноманітні і багатопланові, тому вимагають додаткового дослідження і пошуку шляхів розв'язання.

Прямі іноземні інвестиції як загроза чи необхідний чинник фіскальної безпеки держави

На сьогодні в Україні створено досить сприятливе правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема ця сфера регулюється законами України «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» тощо, якими передбачено:

· державну гарантію захисту інвестицій незалежно від форм власності;

· відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду й моральну шкоду, завданих інвесторам унаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора;

· повернення інвестицій іноземному інвесторові в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів від цих інвестицій у грошовій чи товарній формі в разі припинення інвестиційної діяльності;

· застосування національного режиму валютного регулювання та справляння податків на території України до СПД або інших юридичних осіб, створених з участю іноземних інвестицій, незалежно від форми й часу їх внесення.

Також протягом останніх років Україна успішно реалізувала низку практичних кроків, які сприяли активній інтеграції нашої держави до світового економічного простору та зростанню її інвестиційної привабливості, а саме:

· підписано міждержавні угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій із більш ніж 70-ма країнами світу;

· укладено 60 міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування практично з з усіма країнами СНД, Європи, багатьма державами Азії, Північної і Південної Америки та кількома країнами Африки;

· ратифіковано (у 2000 році) Вашингтонську конвенцію 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами і іноземними особами;

· 16 травня 2008 року Україна отримала статус члена СОТ;

· 28 січня 2009 року утворено Національне агентство України з іноземних інвестицій та розвитку (Укрзовнішінвест) [4,122].

Однак, згідно з оцінкою Всесвітнього економічного форуму, що міститься в «Глобальному звіті про конкурентоспроможність 2007 - 2008» (The Global Competitiveness Report 2007 - 2008), рейтинг глобальної конкурентоспроможності України в 2007 році знизився з 69-ї до 73-ї позиції (але при цьому вона випередила двох членів Євросоюзу - Румунію і Болгарію). Індекс глобальної конкурентоспроможності оцінює 131 країну за дев'ятьма критеріями, що охоплюють понад 100 індикаторів продуктивності та ефективності їх економік [1,68]. Враховуються ступінь розвитку таких економічних параметрів, як інституції, інфраструктури, макроекономіка, охорона здоров'я, освіта, ефективність ринків, технологічне оснащення, бізнесове середовище та інноваційна сфера. Зміни рейтингу в 2006 - 2007 роках для деяких країн світу ілюструють дані табл. 1.1.

Табл.. 1.1.

Індекс глобальної конкурентоспроможності деяких країн у 2006 - 2007 роках

Джерело: The Global Competitiveness Report 2007 - 2008. - http: // www. gcr. weforum. org

Не кращі справи і у фіскальній сфері. У світі констатується тенденція до спрощення процедури оподаткування. За даними доповіді «Сплата податків» Світового банку й аудиторської компанії «PricewaterhouseCoopers» про стан податкових систем 178 країн світу, у 2007 році Україні дісталося передостаннє 177 місце [1,70].

В Україні існує ряд передумов для залучення інвестицій:

· вона є одним із найбільших ринків Європи, який характеризується великим потенціалом природних і людських ресурсів, що, у свою чергу, значно підвищує інтерес до неї з боку світових ТНК, яким для збільшення своїх капіталів необхідно шукати нові ринки збуту товарів;

· доступ до стратегічних ринків, зокрема ЄС - одного з найбільших світових ринків, Росії - найбільш динамічного світового ринку, сусідство із Середнім Сходом;

· інтерес інвесторів до гірничодобувної промисловості, сільського господарства, хімічної промисловості та металургії може бути використаний для залучення коштів у ці найперспективніші галузі [7, 65].

У 2008 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 10911,1 млн.дол. США прямих інвестицій, що на 25,3% більше надходжень у 2007 році. З країн ЄС надійшло 8766,4 млн.дол. (80,3% загального обсягу), з країн СНД - 932,9 млн.дол. (8,6%), з інших країн світу - 1211,8 млн.дол. (11,1%). Дану структуру можна побачити з рисунку 1.1.

За 2008 рік нерезидентами вилучено капіталу на суму 847,8 млн.дол.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці (мінус 3,9 млрд.дол.) за 2008 рік склав 6180,7 млн.дол., що становить 77,9% рівня попереднього року.

У поточному році зросли обсяги капіталу з Кіпру - на 1736,5 млн.дол., Італії - на 763,9 млн.дол., Нідерландів - на 672,0 млн.дол., Німеччини - на 475,5 млн.дол., Російської Федерації - на 389,2 млн.дол. та Австрії - на 378,2 млн.дол. Однак, необхідно сказати, що інвестиції з таких країн, як Кіпр, часто є завуальованим реекспортом капіталу до України.

Рис.1.1. Структура надходжень прямих іноземних інвестицій в Україну за 2008 рік (млн. дол..).

Приріст іноземного капіталу у звітному році спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, - на 2285,7 млн.дол., операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - на 901,4 млн.дол., торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів, предметів особистого вжитку - на 646,3 млн.дол., будівництво - на 421,1 млн.дол. тощо.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, на 1 січня 2009р. склав 35723,4 млн.дол., що на 20,9% більше обсягів інвестицій на початок 2008 року. В розрахунку на одну особу обсяг прямих іноземних інвестицій становить 775,3 дол. та є найбільшим за роки спостереження річним показником.

Інвестиції надійшли зі 124 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 7682,9 млн.дол., Німеччина - 6393,8 млн.дол., Нідерланди - 3180,8 млн.дол., Австрія - 2445,6 млн.дол., Сполучене Королівство - 2273,5 млн.дол., Російська Федерація - 1851,6 млн.дол., Сполучені Штати Америки - 1471,5 млн.дол., Віргінські Острови, Британські - 1316,1 млн.дол., Швеція - 1263,0 млн.дол. та Франція - 1226,1 млн.дол., що можна побачити з табл. 1.2. (за даними Держкомстату)

Табл..1.2.

Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄС1(млн. дол. США)

Обсяги прямих інвестицій в Україну та за окремими країнами-інвесторами наведено з урахуванням даних Національного банку України та Фонду державного майна України (щодо різниці між ринковою та номінальною вартістю акцій, майна тощо, не облікованої у статистичній звітності окремих підприємств).

На підприємствах промисловості зосереджено 8056,5 млн.дол. (22,6% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної - 6928,0 млн.дол. та добувної - 1001,8 млн.дол. Серед галузей переробної промисловості у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів внесено 1655,5 млн.дол. прямих інвестицій, у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів - 1353,7 млн.дол., машинобудування - 1090,4 млн.дол., хімічну та нафтохімічну промисловість - 952,8 млн.дол., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції - 713,2 млн.дол.

У фінансових установах акумульовано 7154,8 млн.дол. (20,0%) прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку - 3718,4 млн.дол. (10,4%), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, - 3570,7 млн.дол. (10,0%).

Про наявність прямих іноземних інвестицій звітувало 17,9 тис. підприємств України.

Сума кредитів та позик, отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 1 січня 2009р. становила 5234,0 млн.дол. Найбільше їх надійшло з Кіпру - 1643,4 млн.дол., Нідерландів - 669,7 млн.дол., Франції - 522,5 млн.дол., Німеччини - 387,3 млн.дол., Російської Федерації - 255,8 млн.дол., Сполученого Королівства - 232,6 млн.дол., Польщі - 206,6 млн.дол., Австрії - 166,4 млн.дол., Швеції - 133,0 млн.дол. та Сполучених Штатів Америки - 116,1 млн.дол.( за даними Держкомстату).

Найбільшими компаніями-інвесторами є: «Mittal Steel», «Siemens», «Volkswagen», «Deutsche Telecom», «Sony», «Panasonic», «Telenor», «TNK-BP», «Coca-cola», «Cargill», «Carlsberg», «Nestle», «Kraft Foods» та інші [4, 123].

Фіскальними методами стимулювання іноземних інвестицій є: зниження податку на доходи корпорацій, податкові канікули, прискорена амортизація, зменшення оподаткованого прибутку на суму інвестицій, використання податкового інвестиційного кредиту.

Дії українського уряду в галузі оподаткування корпоративних прибутків зосереджені на двох суперечливих цілях:

1. Одержанні доходів бюджетом.

2. Проведенні стимулюючої економічної політики, зокрема, на залученні іноземного капіталу.

Політики мають впроваджувати найпривабливіші для іноземних інвесторів податкові стимули в такий спосіб, щоб не втратити бюджетні надходження.

Існують три основні альтернативи розв'язання проблеми:

1) Податкові канікули.

2) Низькі податкові ставки, які застосовуються до широкої бази оподаткування.

3) Прискорена амортизація основних фондів, зменшення оподатковуваного прибутку на суму інвестицій чи використання податкового інвестиційного кредиту.

Альтернатива 1. Податкові канікули

Під час податкових канікул прибутки підприємств оподатковуються за зниженими ставками чи не оподатковуються взагалі. Після закінчення податкових канікул компанія повинна почати сплачувати податки, їй заборонено трансформуватися у нову компанію для продовження канікул. Тому запровадження податкових канікул вимагає уважного нагляду з боку податкової інспекції за підприємствами з іноземними, інвестиціями. Вони рідко застосовуються в розвинутих країнах.

Недоліки альтернативи 1:

Вадою податкових канікул, з точки зору уряду, є зменшення бюджетних надходжень. Податкові канікули створюють значні можливості для транснаціональних корпорацій (ТНК) у сфері податкового планування, що призводить до сталого зменшення податкової бази. Ефективність податкових канікул обмежена щодо залучення прямих іноземних інвестицій. Канікули є ефективнішими у залученні капіталу до мобільних виробництв, ніж до тих галузей, що впливатимуть на економіку країни протягом тривалого часу. Слід зазначити, що податкові канікули заохочують утворення нових компаній, а не інвестиції в нові виробничі потужності. Україні ж потрібне саме останнє.

Альтернатива 2. Низькі податкові ставки, які застосовуються до широкої бази оподаткування

Іншою альтернативою заохочення прямих іноземних інвестицій є загальне зменшення податкової ставки. Базу оподаткування можна наблизити до доходу корпорації. Як визначено в Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” (№ 283/97-ВР), прийнятому Верховною Радою у травні 1997 p., компанії розраховують податкову базу, зменшуючи валовий доход на величину витрат на оплату праці, амортизації і процентних платежів. Пункт 5.5 Закону України „Про податок на прибуток підприємств” обмежує віднесення плати за кредит до витрат для підприємств, у статутному фонді яких частка нерезидента перевищує 50%. В умовах високої інфляції закон передбачає індексацію не всіх видів витрат, а лише основних фондів і запасів. Однак індексація не знадобиться, якщо інфляція буде помірною.

Переваги альтернативи 2:

1. Значно спрощується процес розрахунку податків. Уряд може стабілізувати надходження від оподаткування прибутку підприємств завдяки збільшенню податкової бази.

2. Інвесторів приваблюють країни з низькими ставками оподаткування, особливо коли вони є нижчими від світових стандартів - 35-40% (в Україні 30%). Низькі ставки з незначними податковими пільгами також свідчать, що уряд зацікавлений у ринковому визначенні інвесторами найприбутковіших галузей.

3. Низькі податкові ставки самі по собі є стимулом. Вони залишають інвесторам більшу частину прибутків. Однак в інфляційній економіці податкова система без індексації справляє значно менший вплив на інвестиційну діяльність.

Хоча застосування низьких ставок оподаткування до широкої податкової бази відповідає сучасній філософії державної політики в розвинутих країнах, існують такі недоліки альтернативи 2:

1. Міжнародні зв'язки здатні звести нанівець зусилля країни у формуванні нейтральної податкової системи. Фактично країна з податковою системою, яка істотно відрізняється від податкових систем інших країн, може мінімізувати ринкові викривлення, запровадивши менш нейтральну податкову систему. Коли база оподаткування не є уніфікованою, то ТНК можуть скористатися відмінностями в податкових законодавствах різних країн. Наприклад, ТНК може отримати позику в країні з високими податками для фінансування інвестицій в країні з низькими податками. Це збільшить прибутки ТНК, тоді як місцевий бізнес не матиме таких можливостей.

2. Внаслідок високого рівня економічної та політичної невизначеності Україні потрібні стимули, вигоди від яких будуть відчутними відразу. Низьких ставок оподаткування корпоративних доходів може бути недостат_ом, оскільки вони збільшують доходи протягом наступних років. Зменшення податкових ставок також зменшує оподаткування прибутків від інвестицій, здійснених раніше, що несподівано збільшує доходи власників існуючого бізнесу і водночас зменшує бюджетні надходження.

3. Більшість країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) встановлює пільгові ставки оподаткування для діяльності, що здатна забезпечити доходи протягом тривалого часу, зокрема, для науково-дослідних робіт. Так само заохочуються інвестиції у високотехнологічне обладнання.

Альтернатива 3. Прискорена амортизація основних фондів, зменшення оподатковуваного прибутку на суму інвестицій чи використання податкового інвестиційного кредиту

Альтернативою попереднім податковим стимулам, поширеною у країнах ОЕСР, є прискорене списання інвестицій у формі:

1) прискореної амортизації, що дозволяє компаніям списувати капітал для вимог оподаткування швидше, ніж для вимог обліку;

2) зменшення оподатковуваного прибутку на певний процент інвестиційних витрат;

3) податкового інвестиційного кредиту, що дозволяє компаніям зменшувати податки на встановлений процент інвестиційних витрат.

Другий і третій різновиди стимулів діють безпосередньо. Але фактично ці податкові пільги неможливо використати, якщо компанія не здатна списати відрахування (коли, наприклад, вона має збитки з точки зору оподаткування й уряд у цьому випадку не відшкодовує відрахування). Інвестиційні відрахування, що відшкодовуються, означають повернення урядом компанії коштів у розмірі податкових пільг. Проте уряд може дозволити компанії перенести відрахування з оподаткованого прибутку чи податкові кредити на майбутній період з нарахуванням процента для збереження їх вартості.

Переваги альтернативи 3:

1. З інвестиційними податковими відрахуваннями компанія одержує доходи від зниження податкових ставок в результаті інвестицій. Податковий стимул має чітке спрямування - заохочувати інвестиції, а не створювати нові компанії.

2. Інвестиційні податкові відрахування для капіталу з тривалим строком користування (споруди, машини та обладнання) заохочують інвестиції, що можуть бути прибутковими протягом багатьох років. Тобто відрахування стимулюють довгострокове інвестиційне планування.

3. Інвестиційні відрахування коштують урядові менше, ніж податкові канікули чи загальне зменшення податкових ставок.

Недоліки альтернативи 3:

1. У багатьох країнах ОЕСР відрахування застосовуються до машин і обладнання, іноді до будівель і споруд. Якщо до певних типів капіталу, зокрема - до запасів, відрахування не застосовуються, то галузі, в яких інтенсивно використовуються запаси, потрапляють у невигідне становище.

2. Компанія, що часто оновлює капітал, може вимагати інвестиційних відрахувань. Отже, відрахування стимулюють інвестиції в активи з високою нормою економічної амортизації. Якщо уряд не бажає стимулювати інвестиції в певні активи, то йому слід скоригувати ставки інвестиційних відрахувань до очікуваного рівня амортизації капіталу.

3. Якщо інвестиційні податкові відрахування не відшкодовуються, то існуючі компанії дістають вигоди у повному розмірі, тоді як нові фірми мають спочатку отримати достатній прибуток перед використанням відрахувань. Проекти з тривалим періодом розгортання потрапляють у невигідне становище порівняно з тими, що швидко починають одержувати доходи.

4. За високої інфляції інвестиційні відрахування посилюють нерівномірність впливу податкової системи на інвестиційну поведінку підпри_омі. Компанії в країнах з високою інфляцією зацікавлені фінансувати свій бізнес за рахунок боргу, оскільки податкові знижки для капітальних затрат є ціннішими. Податкові канікули і зниження ставки оподаткування зводять нанівець переваги від зменшення оподатковуваного прибутку на суму процентних платежів в умовах високої інфляції.

Порівняння альтернатив за відомими універсальними критеріями дає результати, які наводяться у таблиці 1.3.

Табл. 1.3.

Порівняння альтернатив за відомими універсальними критеріями

Рекомендації:

Найефективнішим підходом до податкового стимулювання іноземних інвестицій в економіку України ми вважаємо альтернативу 3 - „прискорене списання інвестицій у формі: прискореної амортизації, зменшення оподатковуваного прибутку на певний процент інвестиційних витрат та податкового інвестиційного кредиту”.

Ця альтернатива є найбільш прийнятною на сьогодні завдяки її чіткому спрямуванню на певний вид діяльності, а саме: нарощування виробничих потужностей. Крім того, відрахування стимулюють довгострокове інвестиційне планування. Не менш важливим є те, що інвестиційні відрахування коштують урядові менше, ніж податкові канікули чи загальне зменшення податкових ставок. Цільове застосування відрахувань зменшує відплив капіталу порівняно з податковими канікулами, а також заохочує нові інвестиції замість надання несподіваних прибутків власникам наявного капіталу, як це відбувається при зниженні ставок оподаткування.

Впровадження:

Зважаючи на переваги і недоліки різних податкових стимулів, розглянутих в аналітичній записці, можна запропонувати новий для України підхід до підтримки конкурентоспроможності податкової системи. Йдеться про використання податкових інвестиційних кредитів і відрахувань. Ефективні інвестиційні відрахування знижують податкову ставку. Такі зміни будуть ефективнішими порівняно з податковими канікулами шляхом заохочення додаткових інвестицій на одиницю втрачених бюджетних коштів.

Слід також запровадити просту і зрозумілу систему оподаткування, яка б передбачала формалізований, а не індивідуальний (з урахуванням бізнес-інтересів) характер стягнення податків. Заборгованість з відшкодування ПДВ для експортерів - теж важлива проблема, яка потребує негайного вирішення, оскільки затримки з виплатою такого відшкодування створюють умови для поширення корумпованості серед податківців і стають важливим фактором непередбачених втрат для багатьох іноземних компаній. Це, у свою чергу, серйозно позначається на рентабельності планових інвестицій. Важливе місце у розв'язанні цих питань відводиться створенню технологічних парків, що передбачає державну фінансову підтримку, цільові субсидії та податкові пільги для іноземного капіталу [7, 71].

іноземний інвестиція оподаткування

Висновки

На сьогоднішній день в нашій державі існує проблема недостатнього використання інвестиційного потенціалу, яка пов'язана із політичною нестабільністю, надмірним втручанням держави у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному законодавстві, від сутністю в Україні єдиного центрального органу з питань державного управління іноземного інвестування, недостатнім розвитком малого та середнього підприємництва, наявністю великої кількості „тіньових капіталів”.

В той же час пряме іноземне інвестування для нас буде мати тільки позитивні наслідки. За допомогою іноземних інвестицій створюється можливість модернізації виробничої бази, створення нових робочих місць, розвитку важливих галузей економіки тощо. При цьому ми економимо національні бюджетні кошти, які можна спрямувати на будь-які інші не менш важливі сфери економіки, соціального забезпечення.

Економіка України характеризується залежністю від політичних ризиків (як внутрішніх, так і зовнішніх), послабленням центральної влади, інфляцією та високою залежністю від низьких цін на енергоресурси. Тому на даному етапі потрібні комплексні інституційні зміни, реструктуризація економіки на сучасній технологічній базі. З метою подальшої лібералізації національних ринків слід продовжувати політику зменшення адміністративного регулювання, скасування значної частини ліцензійних вимог, більшості обмежень на іноземну валюту та розпочати процес трансформацій сільськогосподарського сектору економіки.

Специфіка теперішньої ситуації в країні полягає в тому, що необхідні зміни потрібно провести в якомога коротші терміни, оскільки Україна повинна забезпечити сприятливий інвестиційний клімат для бізнесу, з огляду на участь, зокрема, в проекті ЄВРО - 2012 (від якого очікують залучення іноземних інвестицій у розмірі близько 20 млрд. дол. США).

Досить позитивним моментом є те, що необхідність поліпшення інвестиційного клімату усвідомлюється і урядом, і Президентом України. Це одне з пріоритетних завдань економічної політики держави, про що свідчать затвердження концепції Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008 - 20011 роки і створення Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України, до складу якої входять представники провідних компаній.

Таким чином, напрями інвестиційної політики України необхідно переглянути та розробити єдину чітку стратегію залучення іноземних інвестицій, оскільки залучення іноземних інвесторів з метою вкладення грошей в економіку держави є основною органічною частиною інвестиційної політики будь-якої країни.

Список використаних джерел:

1. Гаврилюк О.В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України // Фінанси України - 2008. - № 2-3. - С. 68 - 81.

2. Грушко В.І., Кошембар Л.О. Інструменти податкового регулювання інвестиційної активності //Фінанси України - 2008. - № 2. - С. 89 - 97.

3. Даниленко А.А. Актуальні питання прямих іноземних інвестицій до України з ЄС ( у контексті розширення Євросоюзу на Схід) //Фінанси України - 2008. - № 1. - С.127 - 137.

4. Інвестиційний клімат України // Фінанси України - 2009. - № 3. - С. 121 - 124.

5. Концепція Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008 - 2011 роки. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007р. № 379-р.

6. Косов В. Проблемы повышения инвестиционной активности в Украинской экономике.// Проблемы теории и практики управления - 2001 - №5

7. Малютін О.К. Концепція поліпшення інвестиційного клімату в Україні //Фінанси України - 2008. - №11. - С. 64 - 75.

8. Шестакова Я. Механізм державного регулювання інвестування в Україні. Наскільки він досконалий?// Економіка, Фінанси, Право - 2002. - №6

Размещено на Allbest.ru