Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Зміст, призначення та порядок розробки фінансового плану підприємства

1.1 Зміст, завдання та методи фінансового планування

1.2 Зміст фінансового плану та порядок його складання

1.3 Зміст і значення оперативного фінансового плану

2. Аналітична частина

2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства

2.2 Загальна оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського балансу

2.3 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

2.4 Структура джерел фінансових ресурсів підприємства

2.5 Аналіз ліквідності балансу

2.6 Аналіз обертання оборотних коштів

2.7 Аналіз ефективності використання майна підприємства

3. Висновки та пропозиції

Література

1. Зміст, призначення та порядок розробки фінансового плану підприємства

1.1 Зміст, завдання та методи фінансового планування

фінансовий планування ліквідність кошти

Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат централізовано нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

Галузеві Міністерства займалися перерозподілом доходів та прибутків підприємств. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.

За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросло значення перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Сьогодні фінансове планування вимагає використання нових принципів організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами.

За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок "зверху". Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку.

Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

- виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

- здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

- які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні; які джерела їх надходження;

- чи достатньо фінансових ресурсів для виконання накреслених завдань;

- яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

- як повинен здійснюватися розподіл та використання прибутку на підприємстві;

- як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

- максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

- економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

- економія поточних витрат;

- мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

- максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

1.2 Зміст фінансового плану та порядок його складання

За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового документа - бізнес-плану.

Бізнес-план має:

- давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;

- містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;

- розкривати принципи та методи керівництва підприємством;

- обов'язково містити програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність її виконання;

- показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам.

При складанні бізнес-плану керуються такими стимулюючими мотивами:

1) подати інформацію про підприємство та про наміри власників;

2) викласти стратегію і тактику підприємства та показати, як взаємодіють різноманітні підрозділи підприємства, будучи одним цілим;

3) висвітлити фінансові цілі та розробити детальні кошториси, з допомогою яких можна проконтролювати фактичні витрати та доходи;

4) переконати третю сторону надати необхідні кошти або сприяти підприємству в іншій формі.

Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:

- вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання, неплатоспроможності суб'єктів;

- підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;

- складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;

- залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;

- обґрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності.

За умов економічної кризи перехідного періоду бізнес-план підприємства має передусім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану. У цьому зв'язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану є найактуальнішим.

Фінансовий план - це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

- прогноз обсягів реалізації;

- баланс грошових надходжень та витрат;

- таблицю доходів та витрат;

- прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;

- розрахунок точки беззбитковості.

Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вони вважають для себе найбільш прийнятною.

Поточне фінансове планування є складовою частиною перспективного плану, є, власне, його конкретизацією. Воно полягає в розробці: плану руху грошових коштів, плану про прибутки (збитки), плану бухгалтерського балансу.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат.

Поточний фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах, оскільки протягом року потреба в грошових коштах значно змінюється і може статися брак або надлишок фінансових ресурсів.

Розбивка річного фінансового плану на більш короткі проміжки часу дає змогу відстежувати виникнення вхідних і вихідних грошових потоків, визначити потребу в залученні коштів.

Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної його частин.

Підприємства, які не складають бізнес-плану, виручку від реалізації визначають методом прямого рахунку, виходячи із запланованого обсягу асортименту виробів, або з допомогою укрупненого методу. Підприємства, які працюють з бізнес-планом, виручку від реалізації відображають у "Прогнозі обсягів реалізації".

У процесі складання плану доходів та витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі плану доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі плану доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору).

Якщо виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, тоді прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з'являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою.

Після визначення всіх статей плану доходів та витрат та підведення підсумку в кожному розділі перевіряють рівень їхньої збалансованості. Для цього підсумки першого розділу порівнюють з підсумками другого розділу плану доходів та витрат. Сальдо всіх надходжень і всіх витрат характеризують фінансовий результат діяльності підприємства. Якщо має місце негативний фінансовий результат (збиток), необхідно переглянути витрати в бік зменшення або відшукати додаткові резерви доходів та надходження коштів.

Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється конкретна ув'язка кожного виду витрат з джерелом фінансування.

Поточний фінансовий план можна розробляти на підставі річного плану руху грошових коштів за видами діяльності з розбивкою по кварталах.

За допомогою такої форми плану підприємство може перевірити реальність джерел надходження грошових коштів і обґрунтованість їхнього витрачання за видами діяльності.

1.3 Зміст і значення оперативного фінансового плану

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень - оперативний фінансовий план.

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, - забезпечити залучення коштів. Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання.

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Складення платіжного календаря дає змогу виявити недостатність коштів, з'ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

- який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

- імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

- питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів займає суттєве місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

З допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - плану доходів і витрат підприємства.

2. Аналітична частина

2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства.

В сучасних динамічних ринкових умовах різко зросла потреба в інформації про майно, поточну діяльність підприємства, її результати. Не маючи таких даних, неможливо прийняти правильні рішення щодо напрямів подальшого розвитку. Саме тому значної ролі як важливого інформаційного джерела набуває звітність.

Звітність - це система узагальнюючих взаємопов'язаних показників, які відображають стан і використання господарських засобів суб'єкта підприємницької діяльності, їх призначення, джерела формування, фінансові результати, напрями використання прибутку тощо. Вона дозволяє визначити загальну вартість майна, вартість мобільних (оборотних) засобів, величину власних і залучених коштів підприємства.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», що набрав чинності 1 січня 2000 р., національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку визначили принципи і методи складання фінансової звітності суб'єктами підприємницької діяльності. Її основна мета -- надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про результати діяльності, фінансовий стан та рух коштів підприємства. І, отже, вона слугує базою фінансово-економічного аналізу для прийняття управлінських рішень.

Фінансова звітність підприємств складається з:

-- балансу;

-- звіту про фінансові результати;

-- звіту про власний капітал;

-- звіту про рух грошових коштів;

-- приміток до кожного з перерахованих чотирьох звітів.

Бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати складаються і надаються державним статистичним органам, власникам і за іншими адресами, визначеними чинним законодавством, у складі квартальної звітності, а всі чотири форми фінансової звітності складаються і подаються у складі річної звітності.

Принципи, за якими здійснюється підготовка фінансової звітності, з одного боку, формують її як джерело для постановки і розв'язання аналітичних задач, а з іншого -- визначають прийоми та методи обробки даних фінансової звітності в аналітичних цілях. З цієї точки зору найважливішими принципами діючої системи фінансової звітності є принципи послідовності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, обачності, автономності підприємства.

Розглянемо зміст і аналітичне значення форм фінансової звітності підприємств.

Бухгалтерський баланс. Діюча форма бухгалтерського балансу, затверджена в національному стандарті П(С)БО-2, наведена у наступній главі у зв'язку з розглядом методики складання фінансово-аналітичного балансу підприємства, на прикладі якого ілюструються прийоми і методи фінансово-економічного аналізу діяльності в усіх главах посібника.

Бухгалтерський баланс -- одне з найінформативніших джерел фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств. У ньому на кожну звітну дату міститься інформація про розмір власного капіталу, позикового капіталу (тобто фінансових зобов'язань підприємства), а також про розміщення власних і позичених фінансових ресурсів у активи. Баланс підприємства дає змогу аналізувати динаміку фінансових ресурсів, міру оптимальності розміщення їх у виробничі та інші фонди, ефективність використання засобів праці та предметів праці, створених за рахунок власних і позичених джерел, рентабельність роботи підприємства, його ліквідність і платоспроможність. Про конкретні прийоми і методи такого аналізу розповідається в наступних главах посібника.

Звіт про фінансові результати. Основна мета звіту про фінансові результати, запровадженого національним стандартом П(С)БО-3, -- визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду з розкриттям інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від усіх видів діяльності підприємства.

Звіт про власний капітал. Власний капітал -- найважливіша складова фінансових ресурсів підприємства, джерел фінансування його господарської діяльності. Він знаходить відображення у першому розділі пасиву балансу і складається з:

-- статутного капіталу;

-- пайового капіталу;

-- додатково вкладеного капіталу;

-- іншого додаткового капіталу;

-- резервного капіталу;

-- нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

-- неоплаченого капіталу;

-- вилученого капіталу.

Динаміка розміру всіх елементів власного капіталу є важливим об'єктом фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств, з нею пов'язані такі важливі показники діяльності, як рентабельність капіталу, ліквідність, платоспроможність, тому дуже важливо користуватися надійною і повною інформацією про неї. Таку інформацію вміщує «Звіт про власний капітал» (національний стандарт П(С)БО-5), форму якого по підприємству, що аналізується у посібнику, наведено нижче.

Звітна форма розкриває дані про зміни, які за звітний рік відбулися у розмірі статутного капіталу, інших елементів власного капіталу і які відображені у бухгалтерському балансі даними на початок і кінець року.

Аналіз «Звіту про власний капітал» дає змогу простежити, за рахунок яких джерел формувався той чи інший елемент власного капіталу, а також напрямки використання власного капіталу. Одночасно можна, порівнюючи суми надходження власного капіталу і його вибуття за звітній рік, дати оцінку процесу накопичення власного капіталу підприємством.

Звіт про рух грошових коштів. Інформація, яка міститься у «Звіті про рух грошових коштів», стосується використання грошових потоків, за допомогою яких підприємство здійснює будь-які операції основної (операційної) діяльності, а також інвестиційної і фінансової (у вузькому значенні слова) діяльності. Форми грошових коштів (у вигляді готівки або коштів на банківських рахунках) набирають періодично всі складові капіталу, і від того, як підприємство управляє накопиченням і витратою грошових коштів, залежать його рентабельність і фінансова стабільність.

Звіт побудований так, що є можливість проаналізувати грошові потоки за звітний рік окремо в результаті операційної діяльності, інвестиційної і так званої фінансової діяльності. Звіт складається за даними бухгалтерського обліку відповідних надходжень і витрат грошових коштів, він вміщує низку параметрів з усіх інших форм фінансової звітності. Під терміном «чистий рух коштів» у звіті розуміється різниця між надходженням і витратою коштів за кожним із трьох вказаних секторів руху грошових потоків. Звичайна річ, загальний чистий рух коштів за звітний період характеризує зміну залишку грошових коштів на кінець періоду порівняно з залишком їх на початок періоду, тобто є контрольною величиною для характеристики якості складання самого звіту.

Аналізуючи показники «Звіту», треба виходити з того, що ознакою ефективної фінансово-економічної діяльності є додатне значення чистого руху грошових коштів у результаті операційної діяльності. Воно означає, що підприємство досягає повного і своєчасного отримання коштів за реалізовану продукцію, причому розмір цих коштів перевищує витрати (підприємство отримує прибуток), підприємство здатне своєчасно вкладати кошти в інвестиції, своєчасно сплачувати проценти за отримані кредити. Додатне значення чистого руху коштів від фінансової діяльності зазвичай віддзеркалює погіршення фінансового стану підприємства. Що ж до чистого руху коштів від інвестиційної діяльності, то, оскільки у надходженнях у цьому розділі не враховуються основні джерела капітальних вкладень -- прибуток і амортизація основних засобів та інших необоротних активів, нормальним є від'ємне значення у підсумковому рядку (код 300).

Методи аналізу фінансового стану підприємства.

Горизонтальний (у часі) аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з відповідною позицією попереднього періоду. Горизонтальний аналіз дає змогу виявити тенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів зростання показників за балансовими статтями чи звітом про фінансові результати.

Вертикальний (структурний) аналіз -- визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому. В його основі лежить подання бухгалтерської звітності у вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу є динамічні ряди цих величин, що дають змогу передбачати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських коштів і джерел їх покриття.

2.2 Загальна оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського балансу

В цьому розділі за даними балансу визначаються зміни загальної суми балансу (валюти балансу), зміни окремих розділів та статей активу та пасиву на протязі звітного року, визначається питома вага окремих статей балансу в загальній сумі балансу, визначаються співвідношення окремих статей у порівнянні з попереднім періодом. Результати розрахунків зводяться до таблиці і за цими даними проводиться аналіз.

Таблиця 2.1 - Структура майна підприємства та джерел його фінансування

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміни, . “+” , “-“
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Актив
1. Позаоборотні активи, всього	19613	87,44	23565	87,19	3952	-0,25
у тому числі:
- основні фонди	16140	71,96	20189	74,70	4049	2,74
- нематеріальні активи	3403	15,17	3314	12,26	-89	-2,91
- довгострокові фінансові вкладення.	70	0,31	62	0,23	-8	-0,08
2. Оборотні активи, всього	2816	12,56	3462	12,81	646	0,25
у тому числі:
- виробничі запаси	143	0,64	217	0,80	74	0,17
- незавершене виробництво	26	0,12	42	0,16	16	0,04
- готова продукція	830	3,70	1216	4,50	386	0,80
- товари	732	3,26	907	3,36	175	0,09
- векселі одержані	15	0,07	12	0,04	-3	-0,02
- дебіторська заборгованість	570	2,54	338	1,25	-232	-1,29
- грошові кошти	193	0,86	327	1,21	134	0,35
- інші оборотні активи.	307	1,37	403	1,49	96	0,12
Пасив
1. Власний капітал, всього	14810	66,03	15472	57,25	662	-8,78
у тому числі:
- статутний капітал	13440	59,92	13440	49,73	0	-10,19
- додатковий капітал	1233	5,50	1765	6,53	532	1,03
- резервний капітал	114	0,51	226	0,84	112	0,33
- нерозподілений прибуток	23	0,10	41	0,15	18	0,05
2. Забезпечення наступних витрат і платежів.	132	0,59	73	0,27	-59	-0,32
3.Довгострокові зобов'язання.	231	1,03	189	0,70	-42	-0,33
4. Поточні зобов'язання.	7256	32,35	11193	41,41	3937	9,06
5. Доходи майбутніх періодів.	-	-	100	0,37	100	0,37
Баланс (всього)	22429	100	27027	100	4598	0

Згідно з даними балансу, протягом звітного періоду у структурі майна підприємства і джерел його фінансування відбулися наступні зміни. Сам баланс збільшився з 22429 до 27027 тис. грн., тобто загальна вартість майна підприємства протягом звітного періоду збільшилася на 4598 тис. грн. Це відбулося головним чином через збільшення суми поза оборотних активів.

В структурі позаоборотних активів значною мірою збільшилася залишкова вартість основних фондів. Вартість нематеріальних активів та довгострокових фінансових вкладень зменшилася на 89 та 8 тис. грн. відповідно.

В структурі оборотних активів збільшилася вартість готової продукції та товарів - на 386 та 175 тис. грн. відповідно. Також збільшилася вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва, грошових коштів та інших оборотних активів.

Вартість дебіторської заборгованості та векселів одержаних зменшилась відповідно на 232 та 3 тис. грн.

В структурі пасиву балансу протягом звітного періоду зросла сума власного капіталу та поточних зобов'язань. Зменшилися суми забезпечень наступних витрат і платежів та довгострокових зобов'язань.

2.3 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

Загальна оцінка фінансового стану підприємства може бути надана через показники фінансової сталевості пасивів підприємства за допомогою коефіцієнтів фінансової незалежності (автономії), фінансової сталевості, та співвідношення власних коштів та залучених (коефіцієнт фінансування).

1) Коефіцієнт фінансової незалежності вказує в якій мірі діяльність підприємства фінансується за рахунок власних коштів.

,

де ВК - власний капітал підприємства,

Б - загальні джерела фінансування - баланс.

2) Коефіцієнт фінансової сталевості вказує питому вагу фінансових джерел, які підприємство має змогу використовувати тривалий час.

,

де ДК - довгострокові зобов'язання.

3) Коефіцієнт фінансування показує співвідношення поміж джерелами власних коштів підприємства і залученими.

,

де З - зобов'язання підприємства (залучені кошти).

Наведені показники розраховуються на початок і кінець звітного періоду. Визначені показники зводяться до таблиці і аналізуються в динаміці та в порівнянні з нормативними значеннями.

Таблиця 2.2 - Показники фінансової сталевості

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Нормативне значення
Коефіцієнт фінансової незалежності Коефіцієнт фінансової сталевості Коефіцієнт фінансування	0,66 0,67 1,94	0,57 0,58 1,34	більше 0,5 більше 0,7 більше 1,0

Коефіцієнт фінансової незалежності і на початок, і на кінець року більший за нормативне його значення Це означає, що підприємство здатне виплачувати по своїх зобов'язаннях за рахунок власних коштів.

Коефіцієнт фінансової сталевості менший за нормативне значення як на початок, так і на кінець звітного періоду. Це свідчить про те, що підприємство не має достатньої питомої ваги фінансових джерел, які воно б мало змогу використовувати тривалий час.

Коефіцієнт фінансування переважає нормативне значення, що свідчить про те, що власних коштів на підприємстві більше, ніж залучених.

2.4 Структура джерел фінансових ресурсів підприємства

Джерелами фінансових ресурсів підприємства є власні кошти та залучені. Відображаються джерела фінансування у пасиві балансу. З метою проведення аналізу заповнюється таблиця 2.3., використовуючи дані якої проводиться аналіз джерел.

Таблиця 2.3 - Состав та структура джерел фінансування діяльності підприємства

Джерела фінансування	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Змінення "+","-"
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Власні кошти, всього у тому числі: статутний фонд додатковий капітал резервний фонд нерозподілений прибуток Залучені кошти, всього у тому числі: цільове фінансування довгострокові кредити інші довгострокові зобов'язання короткострокові кредити поточні заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями векселі видані кредиторська заборгованість за товари - кредиторська заборгованість за розрахунками інші поточні зобов'язання доходи майбутніх періодів	14810 13440 1233 114 23 7619 132 206 25 264 73 19 4725 806 1369 -	66,03 59,92 5,50 0,51 0,10 33,97 0,59 0,92 0,11 1,18 0,33 0,08 21,07 3,59 6,10 -	15472 13440 1765 226 41 11555 43 176 16 318 60 25 5216 654 4920 100	57,25 49,73 6,53 0,84 0,15 42,75 0,16 0,65 0,06 1,18 0,22 0,09 19,30 2,42 18,20 0,37	662 0 532 112 18 3936 -89 -30 -9 54 -13 6 491 -152 3551 100	-8,78 -10,19 1,03 0,33 0,05 8,78 -0,43 -0,27 -0,05 0 -0,10 0,01 -1,77 -1,17 12,10 0,37

З таблиці 2.3 видно, що на підприємстві власних коштів більше, ніж залучених. Протягом звітного періоду сума власних коштів збільшилася, проте їх питома вага в загальній сумі джерел фінансування майна підприємства зменшилася. В структурі власного капіталу зросла вартість усіх його складових частин: додаткового капіталу - на 532 тис. грн., резервного фонду - на 112 тис. грн. ,нерозподіленого прибутку - на 18 тис. грн.

Протягом звітного періоду загальна сума залучених коштів, як і власних, збільшилася.

В структурі залучених коштів відбулися наступні зміни. Значно збільшилася сума інших поточних зобов'язань - на 3551 тис. грн. Також збільшилася сума короткострокових кредитів, векселів виданих та кредиторської заборгованості за товари - на 54, 6 та 491 тис. грн. відповідно. Зменшилися суми цільового фінансування - на 89 тис. грн., довгострокових кредитів - на 30 тис. грн., інших довгострокових зобов'язань - на 9 тис. грн., поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями - на 13 тис. грн. та кредиторської заборгованості за розрахунками - на 152 тис. грн.

2.5 Аналіз ліквідності балансу

Потреба у визначенні ліквідності балансу та платоспроможності підприємства виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням фінансових обмежень в оцінці кредитоспроможності підприємств. Ліквідність балансу - одне з умов сталевості фінансового стану підприємства. Вона показує можливість підприємства мобілізувати активи для сплати у відповідний термін зобов'язань підприємства.

Для оцінки ліквідності балансу підприємства розраховуються такі показники:

1) Власний оборотний капітал підприємства

Обор.влас.кап. = Обор.активи - Поточні зобов'язання.

Обор.влас.кап.поч. = 2816 - 7256 = -4440 (тис. грн.)

Обор.влас.кап.кін = 3462 - 11193 = -7731 (тис. грн.)

2) Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який вказує на термінову спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням

,

де ГК - грошові кошти та їх еквіваленти;

ПІ - поточні фінансові інвестиції;

ПЗ - поточні зобов'язання.

3) Коефіцієнт уточненої ліквідності, вказує на спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням за рахунок очікуваних надходжень

,

де ДЗ - дебіторська заборгованість за товари, послуги, у розрахунках та інша дебіторська заборгованість.

4) Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття), вказує спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням за рахунок усіх поточних (оборотних) активів.

,

де ПА - поточні активи.

Показники необхідно звести до таблиці 2.4; проаналізувати зміни значень на протязі року та у порівнянні з нормативними значеннями.

Таблиця 2.4 - Показники ліквідності

Показники	Значення
	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	Нормативне
1.Коефіцієнт абсолютної ліквідності 2. Коефіцієнт уточненої ліквідності 3. Коефіцієнт загальної ліквідності	0,03 0,11 0,39	0,03 0,06 0,31	більше 0,25 більше 0,5 більше 2,0

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дуже низький, що означає, що підприємство неспроможне терміново сплатити свої поточні зобов'язання, тому що поточних зобов'язань на підприємстві більше, ніж грошових коштів.

Коефіцієнт уточненої ліквідності, який також менший за норматив, вказує на неспроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язаннях за рахунок очікуваних надходжень.

Коефіцієнт загальної ліквідності, значення якого незадовільне, вказує на неспроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язаннях за рахунок усіх оборотних активів.

З метою поглибленого аналізу ліквідності балансу слід проаналізувати усі оборотні активи підприємства за категоріями ризику. З цією метою заповнити таблицю 2.5, в який оборотні активи повинні бути згруповані у відповідні групи, при цьому визначити питому вагу кожної групи у загальній сумі оборотних активів.

Таблиця 2.5 - Динаміка стану оборотних активів та їх класифікація за категоріями ризику

Ступінь ризику	Група оборотних активів	Доля групи у загальній сумі оборотних активів, %	Відхилення "-" "+"
		на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду
Мінімальна Мала Середня Висока	Грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції Дебіторська заборгованість, векселі одержані, готова продукція, що користується попитом Виробничі запаси, незавершене виробництво, товари, інші оборотні активи Готова продукція, що не користується попитом	6,85 47,30 42,90 2,95	9,45 41,72 45,32 3,51	2,59 -5,59 2,42 0,56

Як бачимо, оборотні активи за ступенем ризику розподілені нерівномірно. На початок звітного періоду найбільший процент їх відображається у малій групі ризику, найменший - у високій.

Протягом звітного періоду відбулися деякі зміни. Найбільша питома вага припадає на оборотні активи з середнім ступенем ризику. протягом звітного періоду зменшилася питома вага малої групи оборотних активів в загальній їх структурі, питома вага активів з мінімальнім, середнім та високим ступенем ризику збільшилася.

2.6 Аналіз обертання оборотних коштів

Прискорення обертання оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємству вивільнювати частину оборотних коштів для додаткового випуску продукції, або для потреб народного господарства. У результаті прискорення обертання зменшуються потреби у запасах сировини, матеріалів, палива, тобто вивільнюються грошові ресурси, які було раніше вкладено у ці запаси.

Для проведення аналізу обертання необхідно визначити такі показники.

1) Коефіцієнт обертання активів підприємства, який характеризує швидкість обороту сукупних активів

, раз

де В - виручка від реалізації продукції за звітний період;

Асер. - середній розмір сукупних активів за звітний період.

,

де Ап - сума активів на початок звітного періоду.

- сума сукупних активів на кінець звітного періоду.

(тис. грн.)

(раз.)

2) Коефіцієнт обертання оборотних активів, який вказує на швидкість обороту оборотних активів

, раз

(раз.)

3) Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості, який вказує в скільки разів виручка від реалізації продукції перевищує середню дебіторську заборгованість

, раз

(раз.)

4) Тривалість обороту сукупних активів

, дн.

(дн.)

5) Тривалість обороту оборотних активів

, дн

(дн.)

6) Період погашення дебіторської заборгованості

, дн.

(дн.)

Показники звести до таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Показники обертання

Показники	Значення
1. Коефіцієнт обертання активів 2. Коефіцієнт обертання оборотних активів 3. Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості 4. Тривалість обороту активів, дн. 5. Тривалість обороту оборотних активів, дн. 6. Період погашення дебіторської заборгованості, дн.	0,17 1,33 9,17 2088 271 39

Коефіцієнт обертання активів вказує на те, що активи обертаються не дуже швидко, тому що сума сукупних активів велика, а виручка низька. Відповідно, тривалість обороту активів велика - 2088 днів.

Коефіцієнт обертання оборотних активів вказує на те, що оборотні активи обертаються досить швидко, тому що сума оборотних активів дещо більша, ніж виручка. Таким чином, тривалість обороту оборотних активів досить низька - 271 день.

Дебіторська заборгованість обертається швидко - робить 9,17 обертів за рік. Відповідно, період її погашення досить низький - 39 днів.

2.7 Аналіз ефективності використання майна підприємства

Для оцінки ефективності господарської діяльності підприємства використовуються показники рентабельності або прибутковості капіталу підприємства, його фінансових ресурсів та виробленої продукції. Аналіз рентабельності полягає у дослідженні рівнів та динаміки різних коефіцієнтів рентабельності.

Наведені показники необхідно розрахувати та звести до таблиці 2.7.

1) Коефіцієнт рентабельності активів (капіталу) показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні вкладеної у активи

,

де - прибуток за звітний період.

2) Коефіцієнт рентабельності оборотних активів показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні вкладеної у оборотні активи



3) Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, який прибуток отримано з кожної гривні власного капіталу

,

4) Коефіцієнт рентабельності продажу показує, який прибуток отримано з кожної гривні реалізованої продукції

Таблиця 2.7 - Показники рентабельності

Показники	Значення
Коефіцієнт рентабельності активів Коефіцієнт рентабельності оборотних активів Коефіцієнт рентабельності власного капіталу Коефіцієнт рентабельності продажу	0,02 0,12 0,02 0,09

Судячи з розрахунків що підприємство є не дуже рентабельним, про що свідчать його показники, які є досить низькими

3. Висновки та пропозиції

Згідно з даними балансу, протягом звітного періоду у структурі майна підприємства і джерел його фінансування відбулися наступні зміни. Сам баланс збільшився з 22429 до 27027 тис. грн., тобто загальна вартість майна підприємства протягом звітного періоду збільшилася на 4598 тис. грн. Це відбулося головним чином через збільшення суми поза оборотних активів.

В структурі позаоборотних активів значною мірою збільшилася залишкова вартість основних фондів. Вартість нематеріальних активів та довгострокових фінансових вкладень зменшилася на 89 та 8 тис. грн. відповідно.

В структурі оборотних активів збільшилася вартість готової продукції та товарів - на 386 та 175 тис. грн. відповідно. Також збільшилася вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва, грошових коштів та інших оборотних активів.

Протягом звітного періоду сума власних коштів збільшилася, проте їх питома вага в загальній сумі джерел фінансування майна підприємства зменшилася. В структурі власного капіталу зросла вартість усіх його складових частин: додаткового капіталу - на 532 тис. грн., резервного фонду - на 112 тис. грн. ,нерозподіленого прибутку - на 18 тис. грн.

Для поліпшення стану підприємства, на сам перед, необхідно підвищувати рентабельність. Для цього необхідно, щоб прибуток підприємства був більший за витрати на виробництво продукції. Для цього необхідно знизити собівартість продукції, шукати більш дешеву сировини та матеріали. Необхідно також провести маркетингову політику на підприємстві, політику затрат, вести контроль прибутків.

Література

1. Паршин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник.- Львів: ЛБІ НБУ, 2003.- 265с.

2. Стасюк Г. А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2004.- 480с.

3. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.-546с.

4. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002.-360с.

5. Фінанси підприємств: Підручник /А. М. Поддєрьогін, М. Д. Білик, Л. Д. Буряк та ін.; кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. - 5-те вид., перероб. і допов. - К.: КНЕУ, 2004.-546с.

Размещено на Allbest.ru