Податки в Україні як основний вид державного доходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Податкова система - це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий характер й необхідні державі для виконання її функцій.

Податки і збори - це обов'язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які, відповідно до законодавчих актів, покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Об'єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Податки в Україні є основним видом державного доходу.

Податки в Україні виконують дві основні функції - фіскальну та економічну. За допомогою фіскальної функії здійснюється формування бюджетного фонду країни, реалізація економічної функції дає змогу державі безпосередньо впливати на процес суспільного відтворення в цілому, стимулюючи або стримуючи розвиток тих чи інших галузей народного господарства, посилюючи чи послаблюючи нагромадження капіталу, а також впливаючи на платоспроможний попит населення.

Основне призначення системи оподаткування полягає в тому, щоб максимально сприяти розвиткові підприємництва, тобто різних форм власності, й тим самим досягти максимально можливого росту дохідної частини Державного бюджету.

На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись. Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі.

1. Непрямі податки в податковій системі України

Як відомо, в класифікації податків розрізняють прямі і непрямі податки. Непрямі податки за своєю економічною суттю об'єднують універсальні акцизи, які включаються до ціни товару, робіт або послуг. Об'єктом оподаткування є вартість товару або послуги, а для споживача це витрати. Універсальні акцизи включають податок на додану вартість, акцизний податок, мито. Усі вони належать до групи податків на споживання.

Непрямі податки з'явилися наприкінці XVIII століття, коли розвиток податкових форм відбувався одночасно в двох напрямках - прямого й опосередкованого оподаткування.

Непряме або опосередковане оподаткування одразу ж було піддано нищівній критиці, воно трактувалося як податки на бідних. Особливе занепокоєння непрямі податки викликали серед марксистів, соціалістів та представників інших соціал-демократичних течій. Проте процес розвитку фіскальної практики, а також теорії оподаткування підтвердив, що непряме оподаткування виникло й розвивалося як явище об'єктивне, зумовлене розвитком суспільного життя, оскільки забезпечити постійно зростаючі державні видатки лише за рахунок прямих податків стало неможливим.

Об'єктивну необхідність непрямого оподаткування обґрунтували в своїх працях кращі представники економічної теорії та фінансової науки - Дж.Мілль, А.Маршалль, А. Пігу, І.Фішер та інші. Тут слід зазначити, що непрямі податки мають низку істотних перевагі, насамперед, у забезпеченні доходів бюджету. Непрямі податки сплачує багато платників за місцем створення нової вартості, ці податки відзначаються простотою обрахування; широка база оподаткування сприяє зростанню доходів бюджету, вилученню податку на всіх етапах руху товарів, сприяє рівномірному розподілові податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності; застосування нульової ставки на експортні товари сприяє збільшенню обсягу експорту та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Усі ці переваги непрямого оподаткування сприяли тому, що розвиток усієї системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави.[№1.ст 47-51].

Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ. Податок на додану вартість за своєю економічною суттю є універсальним акцизом, його починали застосовувати як податок з обороту. Одним з основних джерел формування Державного бюджету України є податок на додану вартість. На частку ПДВ у доходах Державного бюджету припадає близько 35 %.

Незважаючи на те, що податок на додану вартість використовується в Україні вже 8 років, він був і залишається "terra incognito" як для платників, так і збирачів. ПДВ, був запроваджений як альтернатива податку з обороту та податку з продажу. Це був цікавий експеримент , бо за своїм змістом ПДВ найкраще працює в демонополізованій економіці з мінімальним застосуванням "внутрішньокорпоративних" цін та відсутністю так званих "зв'язаних осіб". Натомість, головна мета планової системи є зворотною - підтримання планового ціноутворення, збереження єдиного власника в особі держави. Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і після.

Коротко підсумовуючи викладене, можна визначити основні риси діючої до 01.10.1997 року системи оподаткування добавленої вартості.

-відсутній механізм бюджетної компенсації стійкого дебетового сальдо;

-відсутні правила інфляційної нейтральності;

- ПДВ є розподільчим податком, зобов'язання бюджетів різних рівнів, щодо компенсацій не визначені;

- податкове поле зруйновано численними пільгами в 1995 році при базовій ставці 20 % середня ставка податкових вилучень (до загальних обсягів реалізації) становить 11 % [№2 .ст 4]

Податок на додану вартість - один з основних непрямих податків в Україні. Сутність ПДВ полягає в тому, що він є частиною новоствореної вартості, яка стягується з покупців у вигляді цін на товари і послуги, що продаються (надаються) на кожному етапі їх виробництва і продажу.

Податок на додану вартість -- це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до ціни на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачується в бюджет продавцями цих товарів, робіт та послуг.

Відповідно до законів України платниками ПДВ є всі юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

До платників ПДВ належать:

* особи, якщо обсяг виконуваних ними операцій, що підлягають оподаткуванню з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, перевищує 3600* неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

* особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання чи споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, у випадках, коли такі особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не оподатковуються згідно із законодавством;

* особи, які здійснюють на митній території України підприємницьку торговельну діяльність за готівку незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством;

* особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;

Об'єктом оподаткування при нарахуванні ПДВ є обороти з продажу продукції, товарів, виконання робіт і надання послуг. При цьому при продажу товарів об'єктом оподаткування є обороти не лише з продажу товарів власного виробництва, а й купованих. При продажу робіт об'єктом оподаткування є вартість виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних та інших робіт, у тому числі робіт, виконаних господарським способом. При продажу послуг об'єктом оподаткування є вартість послуг, наданих автотранспортом, вантажно-розвантажувальних, зв'язку, побутових, рекламних та ін.

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Акцизи - це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни. Бувають специфічні та універсальні акцизи. Також акцизи поділяють на фіксовані та пропорційні. Фіксовані - встановлені на одиницю товару в грошовому вираженні, пропорцій - як відсоток до обсягів реалізації. Акцизний збір в Україні було запроваджено у 1992 році і разом з ПДВ замінив податки з обороту і з продажу. Порядок обчислення і сплати акцизного збору регламентується: Декретом КМУ «Про акцизний збір» № 18-92 від 26.12.92 року та Інструкцією ГДПІУ № 24 від 22.06.93 року. Закон України «Про внесення змін до декретів КМУ «Про податок на добавлену вартість» та «Про акцизний збір»» було запроваджено тільки 19.11.93 року. Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавче і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.

У перелік підакцизних товарів було включено спирт і алкогольні напої, тютюнові вироби, транспортні засоби і шини до них, бензин, рушниці спортивні, ювелірні вироби, магнітофони й апаратуру звукозапису, відеоапаратуру, відео- та аудіокасети, компакт-диски, телевізори кольорові, набори кухонні або столові, офісні меблі, одяг з натуральної шкіри та хутра, шоколад, каву, рибні делікатеси, частини тушок домашньої птиці. З 1 січня 2000р. значно скорочено перелік підакцизних товарів, змінено ставки податку та запроваджено новий механізм обчислення акцизного збору для імпортованих товарів за застосування ставки акцизного збору у відсотках.

Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування. Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив на інфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті виражені в універсальних акцизах яскравіше ніж в інших непрямих податках.

Мито - непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача. Мито - непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача. Мимто - особлива платня (податок), який сплачували грішми за перевезення товарів, прогін худоби через державні кордони або внутрішні митні застави.

На сьогодні можна дійти висновку, що митна справа в Україні набуває досконаліших форм та ефективності застосування.[ №1.ст51-55].

2. Прямі податки в податковій системі України

оподаткування держава

Прямі податки хоча й поступаються непрямим за своєю питомою вагою у формуванні доходів бюджету мають суттєве значення у податковій системі Украши. Найрозвинутішою є система прибуткового оподаткування. Земельне та майнове оподаткування як за своєю бюджетною роллю так і за впливом на платників поки, що недостаньо вагомі. При чому це скоріше недолік, ніж перевага податкової системи. Є певні проблеми у системі прибуткового оподаткування. Це насамперед проведення чіткого розмежування між прибутковим оподаткуванням юридичних і фізичних осіб. На заході податок на прибуок корпорації має високий рівень розвитку. Із розвитком акціонерної форми власності в Україні прибуток стає важливою складовою доходу, а тому потребує особливих форм оподаткування[№3.]

Прямі податки належать до найбільш древніх форм оподаткування. Вони є обов'язковим елементом податкової системи держави майже на всіх етапах розвитку суспільства.

Відповідно до розвитку державності відбувалося постійне удосконалення системи прямого оподаткування: починаючи з примітивних прямих податків у натуральній формі до технічно відшліфованих систем прямого оподаткування у ринкових, економічно високо розвинутих країнах . Хронологічно цей процес відбувається у різних країнах неодночасно. Свідченням цього є історичні документи, які підтверджують, що система прямого оподаткування бере початок зі Стародавніх Греції та Риму. Так, у Стародавній Греції діяв оброк на комуни, а реформою Соломона - афінського політичного діяча - були введені примітивні подушні податки.У Римській імперії у II ст.до н.е. одним із перших грошових податків був поголовний податок на всіх громадян - «трибут». Із розвитком товарно-грошових відносин перевага надається грошовим внескам.

В значній більшості наукових досліджень прямими податками вважають ті, які сплачують юридичні й фізичні особи безпосередньо залежно від розміру майна, одержуваного доходу або прибутку. Класифікація податків на прямі й непрямі вперше ввів у науці англійський вчений і філософ XVII століття Джон Локк. Його прибічниками були М.Тургенєв, М.Мітіліно а також наші сучасники - К.Маккоенелл і С.Брю.

Науковою та достатньо обґрунтованою є позиція деяких вчених щодо класифікації податків на прямі та непрямі за ознакою платоспроможності. Саме така концепція покладена в основу податкової структури американської економіки. Принцип платоспроможності декларує, що тягар оподаткування має розподілятися згідно з платоспроможністю платників податку - розмірами доходів, обсягами споживання, вартістю майна тощо.

Класифікація податків за ознакою платоспроможності платника набула належної аргументації та має в собі певний науковий потенціал і значення, оскільки поєднує різні за характером методи обчислення і способи платежу до бюджету: прямі - прибуткові, помайнові; непрямі - по витратні,які залежать від обсягу споживання. Це свідчить про те, що відмінності між ними в сучасних умовах не дуже суттєві. Так чи інакше оподаткуванню підлягають доходи споживачів, тільки в одному випадку в прямій формі, а в іншому - в опосередкованій.

Основними видами прямих податків в Україні є податок на прибуток юридичних осіб і особистий прибутковий податок на двох видів прямих податків дає змогу державі охопити оподаткування весь створений валовий дохід. Відповідно до вказаних аспектів прямі податки в економічній літературі поділяються на дві підгрупи:

- реальні податки,які передбачають оподаткування майна незалежно від доходів його власників, тобто первинним тут є об'єкт оподаткування,а вториним - платник податку.

- особисті податки - це податки, які встановлюються персонально для конкретного платника, залежно від його доходів й ураховують платоспроможність платника. До цієї підгрупи входять: особистий прибутковий податок, податок на прибуток, промислові податки[№1.ст55-57].

Поряд з іншими видами податків податок на прибуток підприємств є елементом податкової системи України та інструментом перерозподілу національного доходу. Але на відміну від податку на додану вартість цей податок є прямим тобто його кінцева сума повністю залежить від кінцевого результату господарської діяльності підприємств та організацій.[ №4]

Отже, прямими податками виступають ті, що стягуються державою безпосередньо з доходів чи майна платників податків, які є власниками цих доходів або майна. Тобто, розмір прямих податків для окремого платника визначається розміром його доходів. Більші податки платять ті члени суспільства, які мають вищі доходи. Порівняно з непрямими податками, прямі податки прогресивніші, оскільки враховують дохідність платника і стягуються саме на стадії отримання доходу.

Прямі податки майже не впливають на ціни, але зменшують доходи платників - тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попиту. В той же час вони не змінюють структуру попиту, на відміну від деяких видів непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом доходу сприяє збільшенню можливостей для держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. В той же час з фіскальної точки зору вони поступаються непрямим в стабільності надходжень, в рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більш сприятливих умов щодо ухилення від їх сплати.

До податків на доходи, які стягуються в Україні належать податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, єдиний податок з суб'єктів малого підприємництва, фіксований сільськогосподарський податок. Серед податків на власність в Україні стягується земельний і податок з власників транспортних засобів. Передбачається введення податку на нерухоме майно громадян і на майно підприємств.

Найбільш поширеними в сучасних умовах є прибуткові податки. Прибутковий податок поділяється на податок з юридичних осіб і фізичних. Податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян: заробітної плати, інших доходів, персоніфікованого прибутку підприємців. Податок з юридичних осіб справляється з доходу, у формі якого виступає прибуток, чистий або валовий дохід.

Перевагами прибуткових податків є наступні: рівень оподаткування прямо залежить від доходу, що створює рівні умови в оподаткуванні, крім того за допомогою прогресивних ставок можна збільшувати податковий тягар для доходів, вищих за середні, що має наслідком вирішення проблем соціальної справедливості і підвищує еластичність прибуткових податків відносно ВВП, що сприяє автоматичному регулюванню циклічного розвитку економіки; у цих податків існують великі можливості для регулювання економіки як на мікро- так і на макрорівні. До недоліків прибуткових податків відносять: від них легко ухилитись і приховати, підрахунок бази оподаткування є досить складним для платника, в то й же час податковим органам досить непросто контролювати правильність обчислення цих податків. Крім того, об'єкт оподаткування є нестабільним, і досить сильно його розміри коливаються в процесі циклічного розвитку економіки. Слід додати ще і нерівномірний розподіл надходжень по цих податках по регіонах: як правило, більшість надходжень припадає на індустріально розвинуті території держави.

Податки на власність установлюються відносно майна, яке перебуває в власності чи користуванні платника. В Україні оподатковуються транспортні засоби та земля.

Переваги податків на власність: сталість надходжень, незначні можливості для ухилення і приховання, простота стягнення, соціальна справедливість. До недоліків відносять обмежену регулюючу функцію, нееластичність надходжень.

Земельний податок встановлюється залежно від площі земельної ділянки та її грошової оцінки і має диференційовані ставки залежно від напряму використання і місця знаходження ділянки. За допомогою земельного податку можна здійснювати економічне регулювання ефективності використання земельних ресурсів та розміщення продуктивних сил.

Податок з власників транспортних засобів стягується як з фізичних, так і юридичних осіб. Основна мета його стягнення - фінансування дорожніх робіт. Ставки цього податку є диференційованими в залежності від виду транспортного засобу і потужності його двигуна.

До переваг прямих податків, справляються в Україні слід віднести те, що вони:

- дають реальну можливість встановити пряму залежність між доходами платника та його платежами до бюджету;

- виступають дійовим фінансовим регулятором доходів платників, нагромадження капіталу, сукупного споживання, тощо;

- сприяють розподілу податкового тягаря так, що значні податкові витрати мають ті члени суспільства, в яких вищі доходи;

- справляють значний вплив на саму державу, яка повина забезпечити умови для ефективного розвитку виробництва.

В іншому випадку будуть втрати доходів бюджету.

Підвищення ролі прямих податків може бути забезпечено лише внаслідок загальної зміни економічної ситуації країни: економічного зростання, підвищення рівня доходів суб'єктів господарювання, тобто створення сприятливого середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги.[№1.ст 58-60].

Висновок

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, можна зробити висновок, що розвиток системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави. В Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави.

Податки - це обов'язкові платежі, що безоплатно стягуються з юридичних та фізичних осіб, які сплачуються ними до бюджетів різних рівнів у відповідності з встановленими законодавством ставками та строками.

За допомогою податків частина грошових доходів підприємств, організацій та населення стягується до бюджету, тим самим забезпечується концентрування у розпорядженні держави грошових коштів для розв'язання економічних та соціальних завдань.

Побудова ефективної податкової системи - одне з найважливіших завдань економіки будь-якої держави, адже від виконання цього завдання залежить функціонування самої держави. Оскільки в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави, розгляд можливостей удосконалення непрямого оподаткування є вкрай необхідним.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Тільки прямо, оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважаються найнесправедлішими, фіскальними. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Непрямі податки сплачує багато платників за місцем створення нової вартості, ці податки різняться простотою обчислення; широка база оподаткування сприяє зростанню доходів бюджету; вилучення податку на всіх етапах руху товарів забезпечує рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності; застосування нульової ставки на експортні товари сприяє збільшенню обсягу експорту та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Усі ці переваги непрямого оподаткування сприяли тому, що розвиток системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави.

Прямі податки, хоча й поступаються непрямим за своєю питомою вагою у формуванні доходів бюджету, мають суттєве значення у податковій системі України. Найрозвинутішою є система прибуткового оподаткування. Земельне та майнове оподаткування як за своєю бюджетною роллю, так і за впливом на платників поки що недостатньо вагомі. Система прямих податків регулює насамперед доходи юридичних і фізичних осіб, на відміну від непрямих, які впливають на ціни. Але в кінцевому підсумку і прямі, і непрямі податки скорочують споживання, впливаючи тим самим на баланс попиту й пропозиції.

Податки повинні бути основним інструментом держави для:

* регулювання економіки;

* стимулювання науково-технічного прогресу;

* формування доходів бюджету;

* обмеження росту цін та інфляції, тощо.

У сучасному підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати захист майнових прав та інтересів платників податків - юридичних і фізичних осіб, а також стимулювання та підвищення ефективності виробництва.

Використана література

1. Василик О.Д. В - Податкова система України:Навчальний посібник.-К.:ВАТ»Поліграфкнига».-2004.-487с.

2. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. // Голос України. -- 1997. -- 15 трав.

3. Розвиток податкової системи в перехідній економіці.-Ірпінь, Академія ДПС

4. Фінанси України. 2001. № 5-160 с.

Размещено на Allbest.ru