Управління витратами підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

35

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Фінансовий менеджмент»

На тему: «Управління витратами підприємства»

Київ 2009

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади витрат підприємств

1.1 Сутність та структура витрат підприємства

1.2 Інформаційне забезпечення

1.3 Фактори, що впливають на формування витрат підприємства

1.4 Методи розрахунку витрат підприємства

Розділ 2. Аналіз витрат діяльності ВАТ «Ушинський комбінат будівельних матеріалів»

2.1 Характеристика господарської діяльності підприємства

2.2 Аналіз витрат підприємства

Розділ 3. Основні напрямки зниження витрат підприємства

3.1 Принципи управління витратами

3.2 Резерви зниження витрат

3.3 Основні резерви зниження собівартості продукції

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. На превеликий жаль для всіх, хто займається підприємницькою діяльністю, неможливо отримати прибуток, не витрачаючи ні копійки. З одного боку можна перефразувати відоме прислів'я і сказати: "Скільки затратиш, стільки й отримаєш." Всі розуміють, що витрат уникнути неможливо. Але проблема полягає в тому, що ресурси підприємства обмежені, тому питання полягає в тому, як, понісши найменші витрати, отримати найбільший прибуток. Прості лозунги типу: "реструктурувати виробничий процес, перейти на прогресивні технології" і їм подібні в переважній більшості випадків так і залишаються лозунгами, бо всі ці перетворення потребують великих капітальних вкладень, яких, як правило нема. Однак всі підприємства зацікавлені в отриманні стабільних прибутків, загальна величина яких давала б змогу забезпечувати технічний розвиток підприємства, розвивати виробництво та виплачувати дивіденди. Найпростішим способом досягнення цієї мети було б підвищення цін. Таке явище спостерігалося в умовах галопуючої інфляції та гіперінфляції, які мали місце в Україні в минулому. В умовах становлення стабілізації економіки України, розвитку конкуренції та відсутності вільних коштів у підприємств (організацій) і населення підвищення цін неможливе. Ціни на продукцію вітчизняних товаровиробників досягай світового рівня, але якість цієї продукції значно поступається перед досягненнями країн із ринковою економікою. Як результат переважна частина продукції вітчизняних промислових підприємств неконкурентоспромож на, а витрати на її виготовлення дуже високі. За таких умов важко забезпечити належний рівень ефективності господарювання більшості вітчизняних промислових підприємств. Вихід один - знизити витрати, але знизити їх реально, щоб реально знизилась собівартість продукції. Щоб забезпечувати зниження вартості реалізованої продукції, необхідно постійно здійснювати управління витратами на її виробництво, домагатися відносного зниження як прямих, так і накладки.

Зниження прямих витрат потребує значних капітальних інвестицій для впровадження нових технологій, нової техніки, вдосконалення організації виробництва тощо. Це під силу не всім підприємствам. Тому важливим резервом зниження вартості виробів може бути відносна економія накладних витрат. Але для того, щоб говорити про економію, треба згадати, що витрати: по-перше треба обліковувати; по-друге аналізувати з метою планування, а, відтак, і прибутку; по-третє шукати шляхи зменшення їх, щоб збільшити прибуток. Перехід до ринкових відносин потребує радикального переосмислення змісту, методів та інструментарію планування виробництва. Це особливо стосується найважливішої ланки планування витрат і вартісних показників плану виробництва. Адже потрібен концептуально новий підхід до планування витрат виробництва з урахуванням відсутності централізовано встановлюваних цін, ринкової кон'юнктури, яка швидко змінюється, конкуренції.

Тому проблема аналізу впливу витрат і шляхів їх зменшення є надзвичайно актуальною на даний час. У сучасних умовах господарювання вітчизняні товаровиробники зможуть забезпечити конкурентоспроможність продукції на тільки основі зниження витрат. Реалізація цієї мети вимагає посиленої уваги керівництва до питань, пов'язаних із визначенням раціональності структури витрат та пошуком шляхів їх зниження. Реальним напрямом зниження рівня витрат на промислових підприємствах є перехід від системи їх обліку й оцінки до системи управління ними. Проте управління витратами неможливе без всебічного аналізу як сукупних витрат, так і їх структури та впливу окремих видів витрат на собівартість продукції та на прибуток.

Тому метою даної роботи є методологічне вивчення структури витрат,їх формування, аналіз впливу на прибуток та пошук шляхів оптимізації.

Завданням даної курсової роботи є:

- визначення сутності та структури витрат підприємства;

- вивчення факторів, що впливають на формування витрат підприємства;

- аналіз витрат діяльності ВАТ «Ушинський комбінат будівельних матеріалів»

- пошук основних напрямків зниження витрат підприємства.

Розділ І.Теоретичні засади витрат підприємства

1.1 Сутність та структура витрат підприємства

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції - виготовлення продукції. Поточні витрати чинників виробництва бувають циклічними та безперервними. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інструмент та ін.), другі існують постійно і незалежно від виробництва, (утримання приміщень, споруд).

Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування й облік витрат, факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

Слід відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді (списуються на неї), і реальні грошові виплати. Перші витрати зв'язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли куплено відповідні матеріальні ресурси чи найнято робочу силу. Другі - це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці. Ясна річ, що будь-які витрати орієнтовано на певний результат. Тільки це виправдовує їхню доцільність. Стосовно виробничого підприємства цей загальний принцип діяльності, що його покладено в основу визначення собівартості продукції, виражається формулою «Витрати -- Випуск».

Класифікація витрат. Заведено розрізняти витрати загальні (сукупні) та витрати на одиницю продукції.

Загальні витрати - це витрати на весь обсяг продукції за певний період, їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їхній приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто : витрата зниження собівартість прибуток

Сг=?С\?К

Сг -- граничні витрати;

?С -- приріст загальних витрат;

?К -- приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Якщо загальні витрати виразити через певну функцію обсягу продукції, то граничний їхній рівень буде першою похідною цієї функції. Це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції. Показник граничних витрат використовується за аналізу доцільності зміни обсягу виробництва. За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні. Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат, їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління. Наприклад, витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, утрати від браку та ін. За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо зв'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю. Якщо виготовляється один різновид продукції, усі витрати - прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони зв'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо. Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, методів нормування й обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі витрат підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції, зміцнює економічні основи управління. На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло, у певних межах). Лише за істотних змін обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібне міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, але не істотно, їх називають умовно-постійними. Змінні витрати це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. У свою чергу, їх можна розділити на пропорційні та непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності кп = 1. До пропорційних належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників.

Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва, кп > 1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати та ін. Дегресуючі витрати зростають повільніше, ніж обсяг виробництва, кп< 1. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інструменти тощо.

Класифікація витрат - поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об'єктів і закономірних зв'язків між ними.

Класифікація витрат
Для оцінки запасів та визначення фінансових результатів	Вичерпані	Витрати на продукцію	Прямі	Основні
	Невичерпані	Витрати періоду	Непрямі	Накладні
Для прийняття рішень	Релевантні	Постійні	Маржинальні	Дійсні
	Нерелевантні	Змінні	Середні	Можливі
Для контролю виконання	Контрольовані
	Неконтрольовані

Рис. 1.1 Класифікація витрат

Такі схеми дають керівнику або власнику підприємства можливість чітко бачити: скільки буде коштувати виробництво тієї чи іншої продукції, який прибуток від її реалізації у загальному обсязі прибутку, чи є можливість збільшити або зменшити ціну на цю продукцію і яка ефективність від прийняття управлінського рішення.

1.2 Інформаційне забезпечення

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані бухгалтерського балансу (форма 1) та додатків до нього (форма 2), статистична та оперативна звітність. Інформацію, яка використовується для аналізу фінансовою стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності,виходить за межі підприємства, а отже є відкритою. Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники,норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства. Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту. У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:

- оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

- оцінку наявних у підприємства ресурсів та ефективності їх

використання;

- прийняття обґрунтованих управлінських рішень для здійснення

інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз - це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської звітності.

Звіт про прибутки та збитки відображає ефективність (неефективність) діяльності, підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний тривалий період (квартал ). У звіті про прибутки та збитки наводяться дані про одержані доходи від виробництва продукції та інших видів діяльності. Різниця між доходами витратами є прибутком або збитком підприємства за вказаний періоді. У названому звіті відображено чотири види показників прибутку: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток за вирахуванням податків та чистий прибуток.

Прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після виплати із чистого прибутку дивідендів на привілейовані та звичайні акції, а також після формування резервного капіталу (фонду) є нерозподіленим прибутком підприємства. Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформант щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаться основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні слабкі сторони підприємства та резерви для поліпшення фінансового стану в перспективі.

1.3 Фактори, що впливають на формування витрат підприємства

Багатоаспектність поняття витрат та їх багатокомпонентність зумовлюють різні підходи до виявлення і аналізу чинників, що формують їх рівень. Так, на думку І.М.Бойчика, основними чинниками формування витрат є технічний рівень виробництва, організація виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші чинники [ 1; с.200]. Ю.С. Цал-Цалко виділяє такий чинник ефективного формування витрат на виробництво продукції як матеріальна зацікавленість працівників у результатах своєї праці [3; с.6 ] . С.І.Дем'яненко справедливо і обґрунтовано ділить всі чинники, що впливають на формування витрат, на чинники зовнішні (такі як ціни на матеріальні ресурси, умови реалізації продукції, системи і умови оподаткування) і внутрішнього впливу [ 2; с.12 ]. Важливим чинником формування витрат, на думку цього вченого, особливо в сільському господарстві є також форма власності на виробничі ресурси. Проте на сьогодні, цей вплив можна практично не виокремлювати, оскільки приватна власність на засоби виробництва і виробничі ресурси стала в аграрному секторі економіки домінуючою.

Логічним буде почати розглядати чинники, що формують виробничі витрати, з тих які мають безпосередній зв'язок з виробництвом. До таких в першу чергу слід віднести масштаби виробництва, тобто розмір підприємства. Йдеться про сукупну виробничу потужність, диференційовану за видами, кількістю та максимальною віддачею наявних потенційних чинників. Підприємствами різної величини вважаються підприємства з різними типами, кількістю та терміном служби своїх засобів виробництва, кваліфікаційним і віковим складом працівників, а також їх чисельністю. У короткостроковому періоді величину підприємства змінити не можливо, оскільки потрібний час на набір чи звільнення персоналу, придбання чи ліквідацію виробничого устаткування, що пов'язано із необхідністю прийняття інвестиційних рішень і їх ретельного обґрунтування. В такому випадку величина підприємства обумовлюються його виробничими можливостями. У довгостроковому періоді ж величину підприємства можна, звичайно, змінити. Змінений виробничий потенціал певним чином впливає на величину витрат підприємства. Причому, величина підприємства, в першу чергу, відбивається на саме на величині змінних витрат, формуючи тим самим загальну величину сукупних витрат на виробництво продукції.

Не менш безпосереднім чинником, що впливає на величину витрат є структура виробничої програми підприємства - асортимент типів продукції, яка вироблятиметься в певному виробничому періоді із зазначенням їх кількості. Вона включає специфічний для певного періоду випуск продукції в межах номенклатури, яка є властивою для профілю підприємства. Номенклатура продукції змінюється тільки через тривалі періоди. Що ж до виробничої програми, то їх можна змінювати у відносно короткий проміжок часу. Тобто виробнича програма підприємства регулюється самим підприємством, її вплив на витрати безпосередньо обумовлені кількістю ресурсів, потрібних для виготовлення продукції. Якщо випуск продукції зменшується або збільшується. відповідно змінюються і витрати засобів виробництва, робочої сили і матеріалів. На величину витрат може мати вплив так звана глибина виробництва, яка характеризується кількістю стадій виробництва продукції у багатостадійному виробництві, і тим, наскільки потреба у первинних проміжних продуктах і матеріалах забезпечується власним виробництвом і якою мірою - за рахунок закупівель на стороні. Зрозуміло, що питання глибини виробництва та, відповідно, рішення про власне виробництво чи закупівлю на стороні тісно пов'язані з формуванням виробничої програми , оскільки вся продукція, що не купується на ринку і використовується для виробничого процесу в господарстві є компонентом виробничої програми цього господарства. Тому залежність витрат від глибини виробництва можна вважати одним із аспектів впливу на них виробничої програми.

Суттєвим чинником впливу на формування витрат є організація виробництва, тобто форма його здійснення, яка досить тісно пов'язана з технологією виробничого процесу. Ще одним вагомим чинником формування витрат виробництва є якість виробництва, яка характеризується властивостями чинників виробництва, які визначають їх придатність для використання у виробничому процесі. Підприємство у якого у розпорядженні є краще технологічне обладнання, персонал з високим рівнем продуктивності праці та відповідні матеріали, має найсприятливіші щодо витрат умови виконання виробничої програми... тому важливим завданням є добір чинників виробництва такої якості, за якої витрати на одиницю продукції були б мінімальними. На рівень витрат впливає також зайнятість підприємства кількість продукції, що виробляється цим підприємством. Відношення цієї кількості продукції до виробничої потужності підприємства показує ступінь зайнятості . Чинник зайнятості впливає на витрати у двох напрямах. Зайнятість потенційних чинників, виражена в одиницях продукції, обчислюється множенням інтенсивної їх роботи на час виробництва. На більш тривалий час виробництва припадає більше амортизаційних відрахувань і заробітної плати. Підвищення інтенсивність роботи спричиняє прискореному зношенню агрегатів та доплати робітникам.

Ціни чинників виробництва безпосередньо впливають на витрати, якщо за незмінної в часі величини їх з витрати у натуральній формі, то ціни на певні чинники змінюються. Підвищення тарифу на електроенергію призводить до зростання витрат на експлуатацію устаткування. Водночас ціни чинників можуть опосередковано впливати на витрати через зміну співвідношення витрат різних чинників. Якщо, наприклад, умови виробництва дозволяють змінювати ресурси, то при підвищенні цін на певні чинники виробництва, вони можуть бути замінені певною мірою іншими чинниками з прийнятнішими цінами. Між наведеними чинниками існує тісний взаємозв'язок і навіть взаємозалежність. Так, зміна величини підприємства, виробничої програми та організації виробництва завжди зумовлюють зміни якості виробничих чинників та їх пропорцій. При цьому слід мати на увазі, що кожна зміна рівня витрат спричиняє зворотний вплив на якість чинників виробництва. До чинників які також значною мірою впливають на формування витрат виробництва, але в силу своєї природи пов'язані з іншими сферами діяльності підприємства належать: процеси організації збуту продукції, фінансування, кредитування і оподаткування, дослідження і розвиток. Вся діяльність підприємства у сфері збуту, що забезпечує продаж продукції на ринку впливає на загальний рівень витрат підприємства. Капіталовкладення пов'язані із засобами виробництва і матеріалами залежать від виду їх фінансування, таким чином останнє впливає на загальні витрати. Діяльність підприємства у сфері дослідження і розвитку спрямовані на підвищення якості продукції, чинників виробництва і удосконалення його методів. Отже, вони опосередковано впливають на рівень витрат.

1.4 Методи розрахунку витрат підприємства

Під методом розрахунку витрат слід розуміти сукупність засобів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання. Заведено розрізняти витрати загальні (сукупні) та витрати на одиницю продукції. Загальні витрати - це витрати на весь обсяг продукції за певний період, їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні. Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їхній приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто

с,=?С/?N де

С, -- граничні витрати; де ?С - приріст загальних витрат; ?N приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло у певних межах). Лише за істотних змін обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібне міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, але не істотно, їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати - це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. У свою чергу, їх можна розділити на пропорційні та непропорційні.

Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності Кп = 1. До пропорційних належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників.

Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва, Кп>1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати та ін. Дегресуючі витрати зростають менше ніж обсяг виробництва, Кп < 1. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інструменти тощо.

Динаміка витрат на одиницю продукції є іншою і легко може бути побудована, виходячи з наведеної закономірності. Так, змінні пропорційні витрати на одиницю продукції залишаються на одному рівні незалежно від обсягу виробництва. На графіку їхня лінія буде паралельною осі абсцис. Постійні витрати зменшуються на одиницю продукції зі зростанням її обсягу за параболічною кривою. Для дегресуючих і прогресуючих витрат залишається та сама динаміка, тільки виражена помітніше.

У практичних обчисленнях загальну динаміку змінних витрат спрощують, уважаючи всю їхню сукупність пропорційною. Це значно полегшує аналіз і прогнозування витрат.

Поділ витрат на змінні (пропорційні) та постійні уможливлює визначення їхньої загальної суми за певний період за формулою:

C=Cзв*N+C пв ,де

с -- загальні (сукупні) витрати;

сзв -- змінні витрати на одиницю продукції;

n -- обсяг виробництва продукції у натуральному виразі

спв -- постійні витрати за даний період.

Згідно з формулою загальні витрати на одиницю продукції (соп) становитимуть

Соп =С зв+ Спв/N

З формули видно, що зі зростанням обсягу виробництва продукції її собівартість знижується за рахунок постійних витрат. Тому збільшення обсягу виробництва є важливим чинником зниження собівартості продукції. Ця закономірність покладено в основу аналізу залежності витрат і прибутку від обсягу виробництва, коли треба вибрати найліпші варіанти проектних і планових рішень. У цьому разі доцільно користуватися графічним зображенням процесу. Унаслідок наявності постійних витрат виробництво продукції до певного, критичного обсягу є збитковим. Критичний обсяг виробництва називається ще й інакше - точкою беззбитковості. За зростання обсягу виробництва частка постійних витрат в їхній загальній (сукупній) величині знижується, зменшуються збитки і після досягнення критичного обсягу (Nкр) виробництво продукції стає рентабельним.

Факторний аналіз витрат на 1 гривню продукції підприємства проводиться у наступній послідовності:

1) оцінка динаміки витрат на 1 грн. продукції;

2) порівняння з даними інших підприємств, середньогалузевими показниками тощо;

3) виявлення впливу факторів на зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції;

4) визначення впливу виявлених факторів на зміну прибутку підприємства.

На зміну рівня витрат на 1 гривню продукції впливають безліч факторів. пов'язаних з формуванням як чисельника, так і знаменника наведеної формули.

Безпосередньо на зміну рівня витрат на 1 гривню продукції впливають фактори, які знаходяться з ним у прямому функціональному зв'язку, тобто фактори першого рівня:

- зміна структури випущеної продукції: цей фактор впливає на загальну суму витрат через зміну середньої собівартості одиниці продукції у зв'язку зі збільшенням або зменшенням питомої ваги конкретного виду продукції (роботи, послуги). При зростанні питомої ваги продукції, яка має витрати на 1 грн. нижче, ніж на всю продукцію, величина витрат на гривню продукції в цілому знизиться, і навпаки;

- зміна рівня витрат на виробництво окремих видів продукції: собівартість продукції по суті є сумою витрат на виробництво окремих видів продукції; відповідно, чим меншою є сума витрат на виробництво окремих видів продукції, тим нижчий рівень витрат на 1 грн. продукції, і навпаки.

Вплив наведених факторів на зміну витрат на 1 гривню продукції можна визначити способом ланцюгових підстановок.

Розділ 2. Аналіз витрат діяльності ВАТ «Ушинський комбінат будівельних матеріалів»

2.1 Характеристика господарської діяльності підприємства

Відкрите акціонерне товариство «Ушинський комбінат будівельних матеріалів» перетворено з державного підприємства і існує з 30 червня 1999 року. В складі організаційної структури підприємства входять наступні підрозділи: - гірничний цех з буро-вибуховими роботами; - дробільно-сортувальний завод; - автотранспортний цех; - ремонтно-механічна майстерня; - навантажувальний цех; - адміністративно-управлінський апарат; - воєнізована та чергова охорона. Дочірніх підприємств та філій ВАТ "УКБМ" у своєму складі не має.

Юридична адреса - 11563, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Гулянка, вул. Молодіжна буд. 18.

Форма власності - колективна власність.

Інформація про основні види продукції або послуг, що їх виробляє чи надає емітент, перспективність виробництва окремих товарів, надання послуг

ВАТ "УКБМ" виробляє нерудні будівельні матеріали за наступною номенклатурою: щебінь фракцій 5x10, 5x20, 20x40, 40x70, 25x70. Супутня продукція - пісчано-щебенева суміш. Підприємство має можливість проводити перебудову технології випуску відповідно до замовлень споживачів. В звітному періоді збут продукції проводився як по Україні, так і в країнах СНД, в т.ч Росії. Частка реалізованої продукції за кордон в звітному році склала 12,6%. Основними споживачами є ТОВ "Паритет-М", ТОВ "Комспек", "Універсал-Максин" та ін. В звітному періоді в зв'язку з тим, що попит на продукцію нашого виробництва в порівнянні з минулими роками збільшився, був зроблений стрибок в обсягах реалізації продукції. Це дало можливість покращити результати фінансової діяльності підприємства. Найбільшим попитом користувалася дрібна фракція 5x20, Щебінь фракції 20x40 реалізовуюся по мірі заповнення складу готової продукції. Але технологічний процес не дозволяє випускати тільки дрібнофракційний щебінь через часті поломки обладнання. Головним конкурентом є ВАТ "Коростенський щебзавод". Його продукція дешевше за рахунок меншої вартості залізничних тарифів. Собівартість продукції головного конкурента в 1,5 рази менша при більш високому рівні якості. Крім того ВАТ "Коростенський щебзавод" розташований ближче до потенціальних покупців ніж ВАТ "УКБМ".

2.2 Аналіз витрат підприємства

Згідно Форми № 2 "Звіт про фінансові результати" можна провести аналіз витрат виробництва на підприємстві.

У порівняльній характеристиці 2006 р. з 2007 р. баймо:

Таблиця 2.1 Аналіз витрат підприємства за 2006 -2007 рр.

Показник	2006 р.	2007 р. Відхилення
	Сума	%	сума	%	І сума	%
1 .Адміністративні витрати тис. грн.	1451,9		1491,9		40
2. Витрати на збут	1755,5		І424,5		-331
тис. грн.
3. Операційні
витрати тис. грн. :	31866,3		24978,4		-6887,9
- матеріальні	8916	27,98	6001	24,02	-2915
- оплата праці	5486,9	17,22	3201,9	12,82	-2285
- соц. заходи	2041,6	6,41	1247,3	4,99	-794,3
- амортизація	751,8	2,36	808,9	3,24	57,1
- інші операційні
витрати	14670	46,04	13719,3	54,92	-950,7
4. Фінансові
витрати тис. грн.	78,4		90,7		12,3
5. Витрати від
участі в капіталі	-		-		-
6. Інші витрати	7,4		14		6,6
тис. грн.
Разом тис. грн.	35159,5		27999,5		-7160

З таблиці 2.1 видно, що підприємство знизило свої витрати на 7160 тис. грн. Це зниження здійснено за рахунок зменшення операційних витрат на суму 6887,9 тис. грн. А саме, зниження:

- матеріальних витрат на 2915 тис. грн.

- витрат на оплату праці на 2285 тис грн.

- відрахувань на соціальні заходи на 794,3 тис. грн.

- інших операційних витрат на 950,7 тис грн..

Також знизились витрати на збут продукції на 331 тис грн. Хоча є статті по яким вони підвищились:

- адміністративні витрати 40 тис. грн.

- амортизаційні відрахування 57,1 тис. грн.

- фінансові витрати 12,3 тис грн.

- інші витрати 6,6 тис грн.

Якщо представити собівартість товарної продукції у вигляді суми добутків собівартості одиниць продукції за кожним видом, що виготовляється, на обсяг виробництва, а вартість продукції - як добуток обсягу виробництва за кожним видом на відповідні ціни, то формула для розрахунку витрат на 1 грн. продукції буде наступною:

Рв=С /ВП

де Рв - витрати на 1 гривню продукції (рівень витрат); - валова продукція; С - собівартість всієї продукції;

Залежність валової продукції від собівартості продукції в тис.грн.

Таблиця 2.2

Показники	2006р.	2007р.	Темп зростання
Собівартість	28082	19001,3	-9080,7
Валова продукція	41367,9	28144,5	-13223,4

Зменшення собівартості продукції в 2007 році в порівнянні з 2006 роком на 9080,7 тис. грн. привело до зменшення валової продукції на 13223,4 тис. грн.

Розрахуємо рівень витрат на 1 гривню, товарної продукції способом ланцюгових підстановок:

1) рівень витрат на 1 гривню товарної продукції за 2005 рік:

Рв° = 28082 /41367,9 = 0,679;

2) рівень витрат на 1 грн. товарної продукції за 2006 рік:

Рв' = 19001,3/28144,5 = 0,675.

Розрахунок впливу факторів на рівень витрат на 1 гривню продукції:

за рахунок собівартості продукції (?Рс/с):

?Рс/с = (19001,3/ 41367,9) - (28082 / 41367,9) = 0,459 - 0,679= - 0,22;

- за рахунок валової продукції (?Рвп):

?РВП = (19001,3 / 28144,5) - (19001,3/41367,9) = 0,675 - 0,459 = 0,216;

Рв! - Рв° = 0,675 - 0,679 = -0,004;

?РС/С + ?РВП = -0,148 + 0,157 = -0,004.

Зниження собівартості продукції на 9080,7 тисяч гривень обумовило зниження рівня витрат на 1 гривню продукції на 0,22 грп. Зменшення валового прибутку до 28144,5 тисяч гривень обумовило збільшення рівня витрат на 1 гривню продукції на 0,216 грн.

Розглянемо у табл. 2.3 наявність чи відсутність оптимізації витрат за 2006-2007 рр.

Таблиця 2.3 Наявність чи відсутність оптимізації витрат

Показники	2006р.	2007р.	Абсолютне відхилення	Темпи зростання,%
Чистий доход від реалізації продукції, тисяч гривень	41367,9	28144,5	-13223,4	68
Витрати на 1 гривню продукції, копійки	67,9	67,5	-0,4	99,41

За результатами таблиці бачимо, що при зменшенні витрат на 1 гривню продукції на 0,4 копійки спостерігається збільшення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг). Тобто це свідчить про контроль за оптимізацією витрат.

Розділ 3. Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок зниження витрат

3.1 Принципи управління витратами

Підприємницький успіх значною мірою залежить від того, наскільки правильно здійснена необхідна техніко-економічна і фінансова оцінка на стадії планування, прийняття управлінського рішення.

На невеликих підприємствах, як правило, одна й та ж особа (власник або менеджер) здійснює управління господарською діяльністю і приймає важливі рішення. Але в разі зростання масштабів підприємства (реорганізації, злиття) та ускладнення його структури виникає необхідність розподілити повноваження з прийняття рішень між різними рівнями управління.

Одним з головних завдань апарату управління на сьогодні є створення такої системи управління витратами виробництва, яка б давала можливість керувати витратами на всіх етапах виробничого циклу; відповідала б критеріям єдності підходів на різних рівнях управлінської діяльності (прогнозування, планування, обліку, калькулювання, аналізу використаних можливостей та оцінки), дозволяла встановлювати залежність параметрів зниження витрат виробництва і зростання якості продукції та її обсягів.

Система управління витратами буде ефективною лише в тому випадку. якщо будуть враховані особливості кожного промислового підприємства, охолені всі процеси, що здійснюються підприємством та буде побудована у відповідності до принципів управління. В практиці підприємств, що працюють в умовах ринку, розрізняють наступні підходи до побудови аналітичних рахунків управлінського обліку:

- за центрами виникнення витрат;

- за центрами відповідальності;

- за центрами рентабельності.

Дуже важливим в управлінському обліку є організація обліку за центрами відповідальності за витратами і центрами відповідальності. Це проводиться з метою контролю за витратами за місцем їх виникнення для оцінки зусиль, прикладених для отримання прибутку як основної умови діяльності організації.

Побудова обліку витрат відповідно до організаційної структури дозволяє пов'язати діяльність кожного підрозділу з відповідальністю окремих осіб (робітників, бригадирів, майстрів, керівників дільниць), оцінити результати діяльності кожного підрозділу та визначити їх внесок у загальні результати діяльності підприємства.

Центри виникнення витрат - окремі структурні підрозділи підприємства, в яких можна організувати нормування, планування та облік витрат виробництва з метою спостереження, контролю та управління витратами виробничих ресурсів, а також оцінки їх використання.

Система обліку, в якій передбачається складання звітів за даними порівняння кошторисних (стандартних) показників з фактичними, називають облік за центрами відповідальності.

Центр відповідальності - групування витрат, яке дозволяє поєднувати в одному обліковому процесі місця виникнення витрат (виробництво, цех, дільницю, бригаду) з відповідальністю їх керівників.

Система обліку за центрами відповідальності: дозволяє оперативно контролювати витрати і результати на різних рівнях організації і оцінювати діяльність окремих менеджерів і підрозділів на підставі проведення первинного аналізу.

Центр рентабельності - різновид центрів відповідальності, в яких дохід є грошовим вираженням виготовленої продукції; витрати -- грошове вираження використаних ресурсів, а прибуток - різниця між доходом та витратами. 28 Для потреб управлінського обліку в структурі бухгалтерії доцільно виділити:

- відділ підготовки спеціальних даних для прийняття проблемно-орієнтованих рішень;

- відділ поточного планування і контролю, що включає групу аналізу.

Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до наступного:

- системний підхід до управління витратами;

- єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами;

- управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу виробу - від створення до реалізації;

- органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт, послуг);

- широке впровадження ефективних методів зниження витрат;

- удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;

- підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства до зниження витрат.

3.2 Резерви зниження витрат

Контроль за витратами на управління є досить важливим. В сукупних витратах вони в деяких галузях займають 20-30%, тому зниження цих витрат дає економічний ефект.

На підприємствах повинен систематично здійснюватись попередній і поточний контроль за дотриманнями цехами, відділами і службами кошторисів витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих та адміністративних витрат. Метою такого контролю є дотримання затверджених норм витрат і лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, інструментів та інших засобів праці; лімітів споживання і вартості різного роду робіт та послуг (ремонт основних засобів, послуги транспорту), заробітної плати обслуговуючого персоналу. Для контролю за витратами на утримання та експлуатацію обладнання доцільно розробляти нормативи витрат на ремонт і експлуатацію найбільш важливих груп обладнання, обліковувати їх фактичну величину з тим, щоб виявляти відхилення від встановлених нормативів.

Контроль за дотриманням кошторисів загальновиробничих витрат - одна з найважливіших функцій бухгалтерії підприємства. Такий контроль повинен забезпечити дотримання цехами норм та лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, дотримання встановлених штатів і ставок заробітної плати цехового персоналу. Особлива увага приділяється витратам невиробничого характеру - оплата простою з вини цеху працівника, вартості матеріальних цінностей, зіпсованих при зберіганні в цехових коморах, нестачі матеріальних цінностей і незавершеного виробництва. При обліку цих витрат встановлюються причини, винуватці та розробляються заходи запобігання подібним випадкам у майбутньому.

Зниження витрат на виробництво продукції складний процес, що вимагає від трудового колективу дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, ефективного використання обладнання. пошуку резервів економії ресурсів.

Зниження витрат виробництва на підприємстві досягають в результаті:

- застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників.

- чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку.

- використання технологічного обладнання, особливо такого, що дорого коштує в економічно ефективних сферах та режимах.

- збалансованої експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів, незавершеного виробництва та запасів продукції.

- розробки оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства.

- підвищення організаційного рівня виробництва, що призводить до скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу і, як наслідок, зниження собівартості продукції та величини оборотних засобів підприємства.

- запровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин, що сприяють економії всіх видів ресурсів, підвищенню якості продукції.

- раціоналізація організаційної структури системи управління виробництвом а значить, скорочення витрат на управління, підвищення його ефективності.

3.3 Основні резерви зниження собівартості продукції

Основні джерела резервів зниження собівартості продукції наступні:

- збільшенням обсягу виробленої продукції;

- зменшенням витрат на виробництво продукції.

Поточні резерви собівартості включають всі види непродуктивних витрат (як явні, так і приховані), а також виявлені під час аналізу перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів.

Перспективні резерви зниження собівартості продукції, як правило, передбачають проведення значних організаційних, технологічних, конструкторських та інших видів робіт, що потребує певних додаткових інвестицій.

Резерв при збільшенні обсягу виробленої продукції утворюються за рахунок економії умовно - постійних затрат у результаті зростання обсягу виробництва. Цей шлях зниження собівартості хоч і дуже простий, але має певні згасаючі можливості одержання позитивного ефекту (рис. 3.1.)

До того ж, наявні виробничі потужності підприємства і попит на даний виріб можуть обмежувати збільшення обсягів виробництва продукції.

Резервами вважаються запаси ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання, палива і т.д.), які необхідні для безперервної роботи підприємства. Резервами, також вважаються можливості підвищення ефективності виробництва. З цього слідує, що резерви як запаси та як можливості підвищення ефективності виробничого процесу - це зовсім різні поняття.

Обсяг виробництва

Рис. 3.1 Зміна собівартості виробу при збільшенні обсягу його виробництва

Термін “резервні фонди” - це запаси матеріальних ресурсів, а “господарські резерви” - це можливості розвитку підприємства відносно досягнутого рівня на основі використання досягнень науково технічного прогресу.

Таким чином, економічна сутність резервів підвищення ефективності виробництва складається у найбільш повному та раціональному використанні всезростаючого потенціалу заради одержання більшої кількості високоякісної продукції при найменших витратах живої та уречевленої праці на одиницю продукції.

Системи управління якістю являють собою сполучення економічних, правових і інших факторів, які впливають на якість. У системах якості нововведення поділяються на дві групи : функціональні та системні.

До функціонального відносяться нововведення , які мають відношення до однієї з функцій керування якістю і не потребуючих структурних змін системи . У крайньому випадку , необхідність у структурних змінах настільки незначна , що їх можна не проводити.

До системного відносяться нововведення, які впливають не одну , а кілька функцій керування якістю і викликають необхідність внесення змін у зміст елементів системи. Системні нововведення можуть стосуватися однієї функції, але по масштабах впливу впливають на інші функції, що приводить до необхідності внесення змін до них. Відомо, що відрядна оплата праці в багатьох випадках негативно впливає на якість виготовлення й у визначений момент часу, коли якість починає опускатися нижче припустимої норми виникає необхідність від цієї системи відмовитися і перейти до погодинної або змішаної оплати праці. Таке нововведення входить до складу функції управління якістю - матеріального стимулювання поліпшення якості. Зміна форми оплати праці вплине на інші функцій - технологічну підготовку виробництва , контроль якості , а по масштабах впливу вплине на дуже велику групу учасників процесу забезпечення якості.

За допомогою класифікації нововведень легше визначити об'єкт реалізації нововведень. Функцію нововведення здійснює підрозділ апарату управління - технічні, технологічні служби , відділи кадрів і оплати праці, відповідальні за реалізацію тих або інших задач управління якістю.

Системні нововведення проводяться керівництвом, адміністрацією більш високого рівня, чим функціональні органи керування. Це пояснюється необхідністю координації внесення змін (одночасно або у визначеній послідовності) у діяльність різної служби підрозділів.

Для визначення порядку дії із системними і функціональними нововведеннями надзвичайно важливо оцінювати їхні наслідки і ступінь впливу на якість. Тому що точні відомості одержати дуже складно, необхідно покладатися на думку авторитетних фахівців, експертів, працівників підприємства, що здійснюють розробку і впровадження нововведень у діяльність по поліпшенню якості .

Системні нововведення більш ефективні як по масштабу впливу на якість, так і по величині економічних результатів по поліпшення якості .

Аналіз усього нового і виробництво на цій основі відповідає рекомендацій в інтересах поліпшення якості може бути й особливою функцією органів, служб управління якістю. У число службових обов'язків нових сучасних керівників тепер повинні включатися такі як : організація і керівництво розробкою, впровадженням і удосконаленням систем якості, організація сертифікації систем якості, контроль за станом і ефективністю системи, контроль за реалізацією плану розробки і впровадження нововведень у систему якості.

Висновок

В умовах ринкової економіки функціонування підприємства актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг). Витрати на виробництво продукції, робіт (послуг) є індикатором діяльності підприємства: збільшення витрат може означати як зміни ситуації на ринку, так і недоліки у процесі виробництва.

Чим економніше підприємство використовує матеріальні, трудові та фінансові ресурси при виготовлені продукції, виконанні робіт та наданні послуг, тим ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більше буде прибуток і рівень рентабельності продукції. Тобто собівартість є основним фактором ціноутворення у формування прибутку.

Виробництво будь-якого товару потребує затрат економічних ресурсів, що, у силу своєї відносної рідкості, мають визначені ціни. Кількість якогось товару, що фірма намагається запропонувати на ринку, залежить від цін (витрат) і ефективності використання ресурсів, необхідних для його виробництва, з одного боку, і від ціни, по якій товар буде продаватися на ринку, - з іншого. Проте в процесі виробництва фірма-виробник поряд із витратами виробництва несе також витрати на просування товару на ринок, проведення маркетингових досліджень, організацію реклами, сплачує податки тощо.

Витрати, собівартість, с найважливішими економічними категоріями. їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження й оптимізація витрат є одними з основних напрямків удосконалювання економічної діяльності кожного підприємства.

Список використаної літератури.

1.Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. Фінанси підприємства - М., ИНФРА - М, 1997р.

2.Фінанси підприємства. Учбовий посібник. Під ред. Бурковського В. В. -Дніпропетровськ: Пороги, 1998 р.

3.Фінанси підприємства: Підручник. За ред. Поддєрьогіна А. М. - К.: КНЕУ, 1998р.

4. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України - К.: НІОС, 2002 р.

5. Малишків О. 1. "Податковий облік: ситуації та рішення"- К.: Лібра, 1999 р.

6Завгородній В. П. "Податки та податковий контроль в Україні" - К.: А.С.К.. 2001 р.

7. Панасик В. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В., "Податковий облік" Тернопіль: Карт-бланш, 2002 р.

8.Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"

9.Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піга Ю.В. Економіка підприємства: навч. посібник. -- К.: Каравела, 2001. - 124с.

10.Дем'яненко С.І. Формування виробничих витрат селянських господарств в умовах ринку економіки. К.: Урожай, 1994. - 152с.

11.Цал-Цалко Ю. Витрати підприємства.: навч.посібник. -- К.: ІУА, 2002. -656с.

12.Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2000. - 263с. 1З.М.Г.Чумаченко М.Г., Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбатюк М.І.

Економічний аналіз: Навчальний посібник. За ред проф. Чумаченка М.Г. -- К.: КНЕУ, 2001.-540с.

14.Хамидуллина Т.Р. Управление затратами: планирование, учет, контроль йанализ издержек обращения. - М.: Изд-во «Зкзамен», 2004. - 352с.

15.ВітвицькаН.С., Чумакова І.Ю. Державний фінансовий контроль: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. -- К.: КНЕУ,2003. -408с.

16. Войтенко Т., Вороная Н. Усе про бухгалтерський облік витрат на виробничому підприємстві. - X.: Фактор, 2005. - 266 с.

17. Вахруліна М.А. Бухгалтерский управленческий учет: Учебник для вузов. 2-еизд., доп. й перед. -М.: Омега-Л, 2003. - 528 с.

18. Мельник В.Ш. Основи економічного аналізу: короткий теоретико-методологічний курс. Навчальний посібник. - К.: «Кондор»,2003. - 128 с. 19.Савицкая Г.В. Зкономический анализ: Учебник. 10-е изд., исправл. - М.: Новое знание,2004. - 640 с.

20. Дікант Л.В. Контроль ревізія: Навч. Посібник. - К.: Центр навчальної літератури,2004. - 245 с.

21. Панасюк В.М. Витрати виробництва: Управлінський аспект. - Тернопіль: Астон, 2005.-389с.

22. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. Голова С.Ф. - Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2000.-768с.

23. Герасимчук В.Н. Управління підприємством як соціально-економічною

системою // Економіка України. - 2003. -- №4. - С. 12-13.

24. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 378 с.

25. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. -- К: центр навчальної літератури, 2004.

26.Ткаченко Н.М. Бухгалтерский учет на предприятиях УкраиньІ с разньїми формами собственности: Учебное пособие. - 4-е изд., доп. - К.: А.С.К., 1998.-800с.