Рейтинг оцінює ризик невиконання емітентом своїх зобов'язань, пов'язаних з цінними паперами і, відповідно, ризик втрати основної суми боргу та відсотків (кредитний ризик). Таким чином, рейтинг - це порівняльна оцінка рівня ризику по різних цінних паперах, спосіб співставлення їх між собою за розміром кредитного ризику. Рейтинг цінних паперів іноді називають кредитним рейтингом (тобто порівняльною оцінкою кредитного ризику). Рейтинг не вимірює валютного, процентного ризиків, ризика ліквідності і т.н., не дає оцінки майбутній зміні курсу цінних паперів.

Виділяють дві основні групи об'єктів рейтингових оцінок фінансового ринку - рейтинги цінних паперів і фінансових позицій учасників ринку. Рейтингові агенції поділяють шкалу рейтингу між двома класами цінних паперів: цінними паперами інвестиційної якості (інвестиційними цінними паперами) і спекулятивними цінними паперами.

Серед рейтингів фінансових позицій учасників фондового ринку можна виділити рейтинги активності та рейтинги фінансового стану. Рейтинги, що оцінюють фінансовий стан, будуються на обробці наступної інформації: ризиків даного виду діяльності, кон'юнктури ринку і ринкових позицій емітента, ефективності діяльності, оцінки якості менеджменту та нематеріальних активів (ділової репутації, марки компанії тощо), оцінки стану обліку, доходності, платоспроможності, ліквідності.

Необхідність рейтингів. З одного боку, інвестору необхідні інформаційні посередники, які професійно вивчали б фінансове положення емітента і ставили б своєрідне “клеймо якості” - бальну рейтингову оцінку цінних паперів, що служила б орієнтиром для інвесторів. З другого боку, емітентам також необхідна незалежна оцінка їх цінних паперів, що могла б підтвердити якість цінних паперів на фондовому ринку. Регулятивні органи фондового ринку використовують рейтинги для зниження загального рівня ризику, що несе цей ринок. З цією метою використовуються вимоги обов'язкового рейтингу при емісії певних видів цінних паперів та обмеження на вкладення фінансових інститутів у цінні папери, що мають низький рейтинг.

- цінні папери дуже високої якості;

- цінні папери високої якості;

- цінні папери середнього класу;

- цінні папери нижче середнього класу;

- цінні папери низької якості;

- спекулятивні цінні папери;

- цінні папери найнижчої якості.

Рейтингові агенції виділяють три види цінних паперів:

1) цінні папери, по яких рейтинг не здійснюється (наприклад, цінні папери емітентів, що існують менше 3-5 років або цінні папери, що емітовані на суму менше певної величини, цінні папери певного виду або строку і т.н.);

2) цінні папери, по яких рейтинг здійснюється за спеціальним проханням емітента (наприклад, компанії, що здійснюють закрите розміщення);

3) цінні папери для масового (стандартного) рейтингу.

Закордонний досвід дозволяє виділити як мінімум два підходи до рейтингової оцінки, що базуються переважно на кількісних чи переважно на якісних показниках.

В основі кількісного аналізу - аналіз фінансових коефіцієнтів за 5 років, оцінка їх динаміки, співставлення їх значення з нормативами для цінних паперів, що мають рейтинг найвищої або вищої якості. Головна мета кількісного аналізу - виявити ступінь покриття ліквідними активами обов'язків емітента, оцінка його здатності генерувати грошові кошти, кількісний прогноз у цій області.

Відповідно до першого, основним показником для розрахунку рейтингів є капіталізація компанії, тобто сумарна ринкова вартість емітованих компанією акцій. Крім того, враховуються й інші характеристики, які можна згрупувати за такими ознаками:

1) результативні показники - розмір чи оборот, обсяг продаж, вартість активів і т.п.;

а) абсолютні показники - прибуток, власний капітал;

б) відносні показники - різні види рентабельності, ефективність інвестицій у цінні папери;

1) показники, що характеризують особливості цінних паперів того чи іншого емітента: наприклад, по акціях - дивіденд, коефіцієнт “ціна-доход”, балансова вартість акції і т.п.;

2) порівняльні критерії - характеризують % зміни різних параметрів.

Якісний аналіз включає оцінку ризику емітента з позицій:

- зовнішнього економічного та регулятивного довкілля (політичні, законодавчі, інфляційні ризики, циклічність економіки);

- галузевої і регіональної належності (стадія життєвого циклу галузі: спад, зростання; стан попиту і пропозиції на продукцію, ступінь конкурентоспроможності, трудові ресурси і т.ін.);

- самого підприємства-емітента (специфіка продукції, стадія життєвого циклу, ринкова ніша, стан основних фондів і технологій, персонал, якість менеджменту, якість продукції, здатність до інновацій).

У країнах з розвинутим фондовим ринком рейтингова оцінка акцій і облігацій використовується широко. Довіра до рейтингів настільки висока, що віднесення цінних паперів до того чи іншого класу само по собі може впливати на їхню вартість. Для емітента рейтинги відкривають доступ до ринків публічного і приватного розміщення капіталу. Для інвесторів завдяки незалежній оцінці рейтинги є важливими індикаторами ефективності капіталовкладень і сприяють підвищенню ліквідності ринку.

В Україні існує певний досвід складання рейтингів емітентів і їхніх цінних паперів. Але довіра до них невисока, тому що за базу розрахунків найчастіше береться неповна чи недостовірна інформація.

3. Портфель цінних паперів - це сукупність усіх цінних паперів, що належать одному інвестору.

При формуванні портфеля цінних паперів інвестор повинен забезпечити безпеку вкладення капіталу в цінні папери, задану прибутковість вкладень, зростання капіталу і його ліквідності.

Під безпекою вкладень розуміється невразливість інвестицій від потрясінь на фондовому ринку і стабільність одержання доходу.

Управління портфелем цінних паперів означає планування, аналіз і регулювання складу портфеля, його формування і підтримка для досягнення поставлених цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації зв'язаних з ним витрат.

Основним принципом оптимізації портфеля цінних паперів є принцип диверсифікованості вкладень, тобто розподіл вкладень між безліччю різних за інвестиційними якостями цінних паперів з метою зниження ризику загальних втрат і підвищення сукупної прибутковості. Крім цього, повинен дотримуватися загальний принцип, що діє на фондовому ринку: чим більший потенційний ризик несе цінний папір, тим більш високий потенційний доход він повинен приносити і навпаки.

Основною причиною того, що інвестори зберігають свої фінансові активи як частину портфеля, а не вкладають усі кошти в одну компанію, є зниження ризику. З погляду інвесторів, для яких цінні папери складають основну статтю прибутку, той факт, що курси окремих цінних паперів зростають або знижуються, не дуже важливий. Найважливішим для інвесторів є прибуток його портфеля і ступінь ризику портфеля.

Прибуток по портфелю

Головними параметрами портфеля цінних паперів є його прибутковість і ризикованість, тобто ефективно управляти портфелем цінних паперів означає передусім ефективно управляти прибутком та портфельним ризиком.

1) очікуваний прибуток по портфелю цінних паперів (Кр) - це питома середня величина очікуваного прибутку по окремих пакетах цінних паперів, що складають портфель:

2) реалізовані ставки прибутку (к) - прибуток, фактично отриманий за визначений період. Фактично отримані ставки прибутку по окремих пакетах практично завжди відрізняються від очікуваної суми. Тобто по одних пакетах цінних паперів інвестор може дістати прибуток більше очікуваного, а по інших - менше. Однак ці обставини врівноважують одна одну і прибуток по портфелю в цілому може бути практично такий, як і очікувався, навіть якщо прибутки по окремих пакетах будуть далекі від попередніх оцінок.

Ризик портфелю цінних паперів

На відміну від очікуваного прибутку по портфелю, ступінь ризику портфеля, як правило, не є середньою питомою величиною відхилень по окремих пакетах цінних паперів, що входять у портфель. Ступінь ризику портфеля буде менше. Можна об'єднати два види портфелів цінних паперів з досить високим ступенем ризику і сформувати практично безризиковий портфель цінних паперів. Причиною того, що при об'єднанні двох ризикованих пакетів виходить безризиковий портфель, є те, що зміни прибутку відбуваються в протилежних напрямках: коли прибуток по пакету цінних паперів 1 зменшується, по пакету цінних паперів 2 збільшується і навпаки.

Тенденція двох змінних одночасно змінюватися називається кореляцією. Ця тенденція виміряється коефіцієнтом кореляції.

Коефіцієнт кореляції - міра взаємозв'язку двох змінних.

Якщо R= -1 - це ідеально негативна кореляція, коли прибутки по пакетах цінних паперів змінюються в протилежних напрямках;

R = 1 - ідеально позитивна кореляція - прибутки по пакетах цінних паперів змінюються синхронно.

Таким чином, при ідеально негативній кореляції пакетів цінних паперів будь-який ризик може бути диверсифікований. На практиці більшість пакетів мають позитивну кореляцію, але вона рідко буває ідеальною. У середньому, коефіцієнт кореляції по прибутках двох довільно підібраних пакетів цінних паперів дорівнює 0,5-0,7. У таких випадках об'єднання пакетів у портфель знижує ступінь ризику портфеля, але не виключає його цілком.

Як правило, при збільшенні кількості пакетів, що складають портфель, ступінь ризику портфеля знижується. Чим менше коефіцієнт позитивної кореляції пакетів цінних паперів, що входять у портфель, тим нижче ризик портфеля, що включає велику кількість пакетів цінних паперів. Іншими словами, чим більше диверсифікованість портфеля, тим нижче його ризик.

Ризик портфеля цінних паперів складається з двох частин: диверсифікованого (несистематичного) і ринкового (систематичного) ризику.

Та частина ризику, що може бути знижена за допомогою правильної диверсифікації, називається диверсифікованим ризиком. Цей ризик є наслідком, як правило, невдалої політики окремих компаній, тобто обумовлений внутрішніми факторами діяльності. Завдяки тому, що ці фактори є абсолютно довільними, їхній вплив на портфель може бути знижений за рахунок диверсифікації - несприятливі для однієї компанії обставини будуть компенсуватися сприятливими для іншої.

Приблизно половина величини ризику, характерного в середньому для окремих цінних паперів, може бути знижена, якщо вони включені в портфель зі значною диверсифікацією.

Однак залишається інша частина ризику, яку знизити не можна - ця частина називається ринковим ризиком. В основі ринкового ризику лежать фактори, що систематично негативно впливають на більшість компаній - такі загальноекономічні явища, як спад виробництва, інфляція, високі відсоткові ставки. Внаслідок того, що більшість цінних паперів мають тенденцію потрапляти під негативний вплив цих факторів, ринковий ризик не може бути зменшений за допомогою диверсифікації.

Різні цінні папери неоднаково впливають на ризик портфеля, оскільки різні цінні папери мають різний ступінь ризику, властиву їм.

Ризик, характерний для окремих цінних паперів, - це ризик, що не може бути цілком знижений за рахунок диверсифікації, тобто ринковий ризик. Цей показник визначає ступінь ризику, що вносять окремі цінні папери в ризик портфеля, в який вони входять.

Ринковий ризик цінних паперів може бути виміряний за допомогою ?-коефіцієнта. Цінними паперами із середнім ризиком вважаються ті, курс яких має тенденцію збільшуватися або зменшуватися синхронно з розвитком загального ринку. Ця тенденція виміряється індексами “S&P”, Доу Джонса, індексами Нью - Йоркської фондової біржі. Ці цінні папери мають ?=1. Тобто, якщо ціни на ринку збільшаться на 10%, курс цінних паперів також збільшиться на 10%.

При ?=0,5 мінливість цінних паперів у 2 рази менше мінливості ринку. Цінні папери з індексом ?=0,5 будуть тільки на половину реагувати на ринкові зміни і портфель, що містить ці цінні папери, буде мати ступінь ризику в 2 рази менше, ніж портфель, що має цінні папери з ?=1.

При ?=2 мінливість цінних паперів у 2 рази вище мінливості ринку і портфель, що складається з цих цінних паперів, буде мати подвійний ступінь ризику в порівнянні із середнім ризиком. Вартість такого портфеля протягом короткого часу може збільшитися чи зменшитися в 2 рази.

Таким чином, якщо цінні папери з ?-коефіцієнтом більше 1 вносяться в портфель з ?=1, то останній показник і відповідно ступінь ризику портфеля збільшується і, навпаки. Таким чином, унаслідок того, що ?-коефіцієнт є мірою внеску окремих цінних паперів у ризик портфеля, теоретично він коригує ступінь ризику цінних паперів.

Таким чином, Я-коефіцієнт визначає, по-перше, вплив загальної ситуації на фондовому ринку на конкретний цінний папір - коли Я-коефіцієнт є позитивним, то ефективність цінних паперів буде аналогічна ефективності ринку і, навпаки; по-друге, цей коефіцієнт є мірою ризику інвестицій у конкретні цінні папери: якщо його значення більше 1 - ризик інвестицій вище, ніж середній на ринку, при значенні менше 1 навпаки.

З оцінкою ризиків пов'язаний ще один аспект інвестиційного менеджменту. Здійснюючи ризиковані вкладення капіталу в цінні папери, кожний інвестор або фінансовий посередник бажає одержати додатковий доход поверх того рівня, що можуть принести безризикові інвестиції. Цей додатковий доход повинен збільшуватися пропорційно рівню ризику інвестування. Таким додатковим доходом є так звана “премія за ризик”. Ця премія мусить зростати пропорційно не загальному рівню ризику з інвестування, а тільки пропорційно ризику ринковому.

Наведена формула називається формулою “цінової моделі капітальних вкладень” і визначає взаємозв'язок рівня ризику і необхідної норми доходу.

Список літератури:

1. Алексеев М.Ю. Рынок ценных бумаг. - М.: Финансы и статистика, 1992.

2. Алехин Б.И. Рынок ценных бумаг. Введение в фондовые операции. - Самара: Самвеп, 1992.

3. Бороздин П.Ю. Ценные бумаги и фондовый рынок. - М.: УОП ИЛА РАН, 1994.

4. Вексельное обращение: теория и практика / Под ред. А.Б.Авакова. -Харьков: Фолио, 2000.

5. Векселя и вексельное обращение.- Харьков: ГНА в Харьковской обл., 2001.

6. Жуков Е.Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки.- М.: Банки и биржи, 1995.

7. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1993.- №8.- С.21.

8. Закон України “Про приватизаційні папери” // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1992.- №1.- С.51.

9. Закон України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів.

10. Иванов В.М. Финансовый рынок: конспект лекций. - К.: МАУП, 1999.

11. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Рынок ценных бумаг.- К.: МАУП, 1999.

12. “Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України”// Фінанси України.- 1996. - №4.

13. Кредитування: теорія і практика / В.Д. Лагутін.- К.: Знання, 2001.

14. Лысенков Ю.М., Камбулов Д.Г. Фондовый рынок: договорно-правовое обеспечение. - К.: Вексельно-розрахунковий центр банку “Україна”, 1996.

15. Мендрул О.Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами.- К.: КНЕУ, 2000.

16. Мозговой О.М. Фондовий ринок України // Фінанси України.- 1996.-№5.

17. Оскольський В.В. Ринок цінних паперів України: проблеми функціонування та розвитку.- К.: КСУ, 1996.

18. Первозванский А.А., Первозванская Т.Н. Финансовый рынок: расчет и риск. - М.: Инфра - М, 1994.

19. Мельник В.А. Рынок ценных бумаг. /К., 1998.

20. Семенкова Е.В. Операции с ценными бумагами. - М.: Перспектива, 1997.

21. Статистика финансов / Под ред. В.Н. Салина.- М.: Финансы и статистика, 2000.

22. Теплова Т.О. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями.- М., 2000.

23. Фельдман А.Б. Основы рынка производных ценных бумаг.- М., 1996.

24. Финансирование и инвестиции. / Под. ред. В.В. Ковалева.- С. - Пб.: Питер, 2000.

25. Фондовий ринок України. / Кер. авт. кол. В.В. Оскольський.- К.: Скарбниця, 1994.

26. Фондовый рынок: информационно-аналитический еженедельник.

27. Цінні папери в Україні. /Кер. авт. кол. В.В. Оскольський.- К.: УФБ, 1993.

28. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов. - М.: Дело, 1992.

Размещено на Allbest.ru