Характеристика та склад грошових надходжень підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика та склад грошових надходжень підприємств

1. ГРОШОВІ ДОХОДИ ПІДПРИЄМСТВА - ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Характеристика та склад грошових надходжень підприємств

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів, тобто вкладення коштів у виробництво з метою виготовлення продукції і отримання виручки від її продажу.

Забезпечення грошових надходжень, потрібних для відшкодування витрат виробництва й обороту, своєчасного виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Грошові надходження - це кошти, які надходять на поточні й інші рахунки підприємств у банках та в касу підприємств.

Термін „грошові надходження” є ширшим ніж термін „дохід (виручка) від реалізації”. По суті, він охоплює всі вхідні грошові потоки підприємств.

Під грошовими потоками розуміють надходження і витрати грошових коштів та їхніх еквівалентів. За джерелами надходження грошові потоки можна поділити на внутрішні та зовнішні. Кошти, що надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, належать до внутрішніх. Надходження коштів на поточний рахунок підприємства в банку, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання ним зовнішніх джерел. Грошові потоки підприємств характеризуються різною структурою. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60-70% фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

За командно-адміністративної економіки, коли ще не було реального фінансового ринку, введення у класифікацію грошових надходжень доходу від позареалізаційних операцій було цілком виправдано. Тоді підприємства майже не мали доходів від цінних паперів, крім державних облігацій, питома вага яких у загальній сумі надходжень була незначною.

Трансформація економіки в ринкову супроводжувалася створенням необхідної інфраструктури, насамперед розвитком фінансово-кредитної системи та фінансового ринку. За цих умов підприємства поряд з операційною (основною) здійснюють і фінансову та інвестиційну діяльність.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної та фінансової.

Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність - це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного і позичкового капіталу.

Види діяльності підприємства наведені у табл. 1.1

Табл. 1.1. Класифікація грошових потоків за видами діяльності

Надходження грошових коштів	Види діяльності підприємств	Сплата грошових коштів
надходження від покупців (замовників); інші операційні надходження	операційна	платежі постачальників; виплати працівникам; оплата інших операційних витрат;
продаж необоротних активів; продаж фінансових інвестицій; надходження від позичальників і емітентів;	інвестиційна	придбання необоротних активів; придбання цінних паперів;
випуск (емісія) акцій; продаж викуплених акцій власної емісії; отримання позичок	фінансова	погашення позичок; виплата дивідендів; викуп акцій власної емісії

Така класифікація дає змогу:

- оцінити можливості підприємства із забезпечення продовження та розширення основної діяльності необхідними коштами без залучення зовнішніх джерел фінансування;

- передбачити майбутній рух грошових коштів, пов'язаний з вимогами засновників, які надали підприємству капітал.

Віднесення конкретної операції до певної класифікаційної групи залежить від напрямку господарської діяльності підприємства. Так, інвестиції в цінні папери для виробничого підприємства є інвестиційною діяльністю, але для інвестиційної компанії - це основна (операційна) діяльність.

Коли якась операція супроводжується надходженням коштів від кількох видів діяльності, то ці надходження розподіляються за відповідними позиціями. Так, суму, сплачену банку, яка включає погашення позички та відсотки, буде відображено двома позиціями: сплату відсотків - у складі операційної, а погашення позички - у складі фінансової діяльності.

Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства - цю його звичайна діяльність.

Звичайна діяльність - це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок її здійснення. Крім звичайної діяльності, виділяють надзвичайні події.

Надзвичайна подія - це подія або операція, яка не входить у звичайну діяльність підприємства та настання котрої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді. Надзвичайним подіями вважають стихійне лихо (землетрус, зсув ґрунту, повінь тощо), експропріацію власності за кордоном.

Повна і достовірна інформація про грошові надходження підприємства за звітний період формується в бухгалтерському обліку. Оскільки ця інформація є основою для аналізу і прийняття управлінських рішень, то відображається вона за видами діяльності підприємства.

Грошові надходження від надзвичайних подій відображаються в обліку відокремлено від звичайної діяльності.

У грошових надходженнях підприємств найбільша питома вага належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам. Усі доходи підприємства поділяються на дві групи:

1) доходи від звичайної діяльності;

2) доходи від надзвичайних подій.

Відповідно, і грошові надходження від звичайної діяльності підприємств включають доходи від:

- основної (операційної діяльності);

- іншої операційної діяльності;

- фінансової діяльності;

- фінансових операцій;

- інвестиційної діяльності;

- іншої звичайної діяльності.

Доходи від надзвичайних подій включають:

- відшкодування збитків від надзвичайних подій;

- інші надзвичайні доходи.

Класифікацію доходів від звичайної діяльності показано на рис. 1.1

Грошові надходження підприємств значно перевищують отримувані підприємством доходи від різних видів його діяльності. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П(С)БО встановлено відповідні вимоги щодо визнання доходу за кожним видом діяльності.

У бухгалтерському обліку дохід визнається в разі збільшення активу або зменшення зобов'язань, що супроводжуються зростанням власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Не визнаються доходами грошові надходження від інших осіб:

- сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим договором;

- сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума завдатку під заставу або на погашення позички, якщо це передбачено відповідним договором;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів;

- сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають переказуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

- інші надходження.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Класифікація доходів

Ці грошові надходження збільшують активи підприємства, але не примножують власний капітал, а ому не визнаються доходом.

За кожним видом діяльності дохід визнається як зростання економічних вигід, які отримані чи підлягають отриманню в результаті реалізації товарів, продукції, послуг, інших активів, а також у результаті використання активів підприємства іншими сторонами (у вигляді відсотків, дивідендів, роялті).

Визначення доходу за бухгалтерським і податковим обліком не збігається. Усі розрахунки з бюджетом побудовано на основі податкового обліку.

Схему формування і використання доходів підприємств відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку П(С)БО, запроваджених з 2000 року в Україні, зображено на рис. 1.1.

Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

1.2 Доходи від операційної діяльності

Головним джерелом грошових надходжень від операційної діяльності є грошові кошти, отримані від покупців і замовників. Операційна діяльність, як правило, є джерелом доходу підприємства. У доходах від операційної діяльності важливе місце посідають доходи (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг).

Процес виробництва та реалізації завершується доведенням продукції до споживача.

Реалізація продукції (Т-Г) - це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства (Г-Т-...-В-...-Т?-Г?), якає його важливим показником. Рух товарів і коштів створює підґрунтя економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає потребам покупців, суспільному попиту.

Податкові зобов'язання підприємств у податковому обліку, пов'язані із реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), виникають за події (однієї з двох - відвантаження продукції чи отримання коштів), що відбулася раніше. Винятком є малі підприємства, де виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається тільки за касовим методом.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)та інших активів за бухгалтерським обліком визнається за наявності всіх наведених нижче умов, передбачених П(С)БО 15 „Дохід”:

- покупцеві передані суттєві ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на товар (продукцію, актив);

- підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами (активами);

- сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства;

- витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Якщо підприємство отримало грошові кошти чи сталося збільшення інших його активів, але не виконано хоча б однієї з названих вище умов ,то в бухгалтерському обліку дохід не визнається.

Підприємство, здійснюючи господарську діяльність, може отримувати доходи від реалізації послуг - окремих або супутніх до іншої діяльності (готельні послуги і громадське харчування, продаж товарів з наступним обслуговуванням тощо).

Особливості визнання доходу в бухгалтерському обліку від надання послуг випливають зі специфіки даного виду господарських операцій. Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається виходячи з рівня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цією операції.

Існують певні особливості визнання доходу за цільового фінансування господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.

Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно отримане та підприємство виконує умови фінансування. Інакше кажучи, цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких визнаються витрати, пов'язані із виконанням умов цільового фінансування.

Доходи (виручка) від реалізації групуються за такими видами діяльності:

- реалізація товарів;

- реалізація готової продукції;

- виконання робіт та послуг.

Розмір виручки від реалізації продукції за інших однакових умов залежить від:

- кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

- рівня реалізаційних цін.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець звітного періоду. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання у загальному обсязі реалізованої продукції питомої ваги асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягам продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому підсумку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Визначаючи суми грошових надходжень, слід ураховувати залежність між ними, обсягом реалізації і зміною залишків дебіторської заборгованості, бо остання в Україні з року в рік зростає. Основна частка її - це заборгованість за внутрішніми розрахунками між підприємствами України. Залишається високою питома вага простроченої дебіторської заборгованості, що негативно впливає на грошові надходження підприємств.

На величину грошових надходжень підприємств впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів належать: кон'юнктура товарного та фондового ринків;форми розрахунків; умови та порядок банківського кредитування; система оподаткування підприємств; умови надання товарного кредиту; можливість залучення безоплатного цільового фінансування.

До внутрішніх факторів належать: життєвий цикл підприємства; тривалість операційного циклу; невідкладність інвестиційних програм; сезонність виробництва і реалізації продукції; амортизаційна політика підприємства; коефіцієнт операційного левереджу; фінансова підготовка менеджерів підприємства.

Для забезпечення ефективності функціонування підприємства необхідно оптимізувати грошові надходження. У короткостроковому періоді це досягається через використання „системи прискорення-уповільнення платіжного обороту”. Підприємством розробляються заходи, спрямовані на прискорення грошових надходжень і уповільнення їх витрат. Особливу увагу варто приділяти прискореному погашенню дебіторської заборгованості. На підприємствах України понад 70-90% дебіторської заборгованості припадає на один її вид - дебіторську заборгованість за розрахунками за поставлену продукцію (наданий товарний кредит).

Крім доходів від реалізації продукції (товарів, послуг), підприємство отримує інші операційні доходи, які включаються в доходи від операційної діяльності.

Інші операційні доходи включають доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

До інших операційних доходів належать:

- дохід від реалізації іноземної валюти;

- дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій) - виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів;

- дохід від оперативної оренди активів;

- дохід від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті;

- одержані штрафи, пені, неустойки;

- дохід від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності;

- відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні);

- дохід від оперативної оренди активів (майна), крім фінансової, якщо ця діяльність не є предметом (метою) створення підприємства. Підприємство має право здавати в оренду (лізинг) нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку);

- дохід від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті (активами і зобов'язаннями підприємства), пов'язаними с операційною діяльністю підприємства.

- одержані гранти та субсидії;

- інші доходи від операційної діяльності - такі, що не знайшли відображення у названих вище доходах, зокрема доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо;

Підприємства можуть також одержувати доходи у формі курсової різниці. Вона являє собою різницю між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів. Валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Перерахунки іноземної валюти в Україні в національну здійснюються стосовно податкового обліку за податковим законодавством, а бухгалтерського - за П(С)БО 21 „Вплив валютних курсів”.

1.3 Грошові надходження від інвестиційної, фінансової та іншої звичайної діяльності підприємств

За умов ринку зростає значення інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. З прийняттям П(С)БО в Україні уточнено зміст цих видів діяльності. Поняття фінансової діяльності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО 4 („Звіт про рух грошових коштів”), інвестиційної - П(С)БО 5 („Звіт про власний капітал”).

Раціональне використання грошових коштів, пошук ефективних варіантів їх інвестування, які забезпечуватимуть додатковий дохід ,є важливим напрямком інвестиційної діяльності підприємства.

Інвестиційна діяльність дає можливість підприємству отримувати грошові надходження:

- від продажу основних засобів;

- реалізації нематеріальних активів;

- реалізації цінних паперів та інших довгострокових фінансових інвестицій;

- повторного продажу власних акцій;

- погашення наданих позичок;

- отримання позичок;

- одержання процентів і дивідендів.

Свою інвестиційну діяльність підприємство здійснює відповідно до розроблених стратегічних напрямів, які обумовлюють розподіл інвестицій, з одного боку, на капітальні і фінансові, а з другого - за галуззю та по регіону.

Співвідношення між капітальними (реальними) і фінансовими інвестиціями визначають такі фактори:

- стадія життєвого циклу підприємства;

- функціональне спрямування діяльності підприємства;

- розмір підприємства за обсягом операційної діяльності;

- готовність до реалізації окремих реальних проектів;

- стан попиту на продукцію підприємства;

- кон'юнктура інвестиційного ринку.

Реальні, або капітальні, інвестиції здійснюють в різних формах:

- капітальне будівництво;

- придбання (виготовлення) основних засобів;

- придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів;

- придбання (створення) нематеріальних активів тощо.

Вибір галузі (регіону) для інвестицій здійснюється відповідно до їх інвестиційної привабливості. Після вибору галузі (регіону) підприємство розробляє стратегію формування інвестиційних ресурсів підприємства, формує політику інвестиційної діяльності, оцінює результативність інвестиційної стратегії. Крім капітальних інвестицій, підприємства здійснюють також фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Підприємства здійснюють фінансові інвестиції в різноманітних формах, а саме:

1. Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів. Підприємство може придбавати у власність різні види цінних паперів, що перебувають у вільному обігу на фондовому ринку, з метою отримання інвестиційного доходу в різних його формах.

2. Вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів. Підприємство розміщує свої тимчасово вільні грошові активи у формі депозитних вкладів, фінансових кредитів з метою отримання інвестиційного доходу.

3. Вкладення капіталу в статутний капітал спільних підприємств. Підприємство розміщую будь-які форми капіталу в заснування інших підприємств з метою диверсифікації операційної діяльності та отримання інвестиційного доходу.

Фінансова діяльність на підприємстві ведеться з метою примноження його грошових коштів і служить для фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності підприємств визначається на основі змін власного капіталу та інших зобов'язань, пов'язаних з фінансовою діяльністю: „Забезпечення наступних витрат і платежів”, „Довгострокові зобов'язання”, „Поточні зобов'язання”, „Короткострокові кредити банків”, „Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями”, „Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками” тощо.

З фінансовою діяльністю підприємства пов'язані такі надходження грошових коштів:

- від емісії власних акцій;

- отриманих довгострокових кредитів і позичок;

- короткострокових кредитів і позичок;

- погашення заборгованості за довгостроковими орендними зобов'язаннями;

- цільових фінансових надходжень;

- курсових фінансових надходжень;

- курсових валютних різниць від переоцінки валюти тощо.

Надходження грошових коштів від розміщення акцій та від інших операцій ведуть до збільшення власного капіталу.

Отримані позички, тобто надходження грошових коштів у результаті утворення боргових зобов'язань (позичок, векселів, облігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю), призводять до збільшення позичкового капіталу.

У доходах підприємства виділяють доходи від фінансових операцій, які включають:

- дохід від участі в капіталі;

- інші фінансові доходи.

Дохід від участі в капіталі - це доходи від інвестицій вкладених в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі.

Розрізняють такі види доходів:

- дохід від інвестицій в асоційовані підприємства - включає доходи, пов'язані із збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання асоційованими підприємствами прибутків або зростання власного капіталу асоційованих підприємств у зв'язку з іншими подіями (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо);

- дохід від спільної діяльності - це дохід, пов'язаний зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, скажімо, від одержання спільними підприємствами прибутків або зростання їхнього власного капіталу внаслідок інших подій (переоцінки необоротних активів та інвестицій тощо);

- дохід від інвестицій у дочірні підприємства - це дохід, пов'язаний зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, наприклад, після одержання дочірніми підприємствами прибутків або зростання їхнього власного капіталу внаслідок інших подій (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо);

Інші фінансові доходи - це доходи, що виникають у ході фінансової діяльності підприємства, - дивіденди, відсотки та інші доходи від фінансової діяльності, які не включаються в дохід від участі в капіталі.

Інші доходи включають:

1. Доходи від реалізації фінансових інвестицій - відображають суми грошових надходжень від продажу акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток у капіталі інших підприємств (крім надходжень за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримуються від дилерських або торговельних цілей);

2. Дохід від реалізації необоротних активів - це надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій);

3. Дохід від реалізації майнових комплексів - це надходження грошових коштів від продажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць (за вирахуванням грошових коштів, які були реалізовані у складі майнового комплексу);

4. Дохід від неопераційної курсової різниці - курсові різниці за активами та зобов'язаннями в іноземній валюті, які пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства;

5. Дохід від безоплатно одержаних активів - у разі безоплатного одержання підприємством необоротних активів дохід визнається в сумі амортизації таких активів одночасно з її нарахуванням;

6. Інші доходи від звичайної діяльності - від списання кредиторської заборгованості, яка не належить до операційного циклу (не виникла в ньому), чи у зв'язку із закінченням строку позовної давності або від списання вартості від'ємного гудвілу, що визнається доходом.

Доходи, які є наслідком надзвичайних подій, відносять до надзвичайних доходів. Надзвичайними визнаються доходи від:

- відшкодування надзвичайних витрат страховими компаніями;

- значних благодійних внесків з боку інших підприємств або фізичних осіб.

1.4 Формування валового і чистого доходу

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна за ланок забезпечення нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво - використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

У такий спосіб утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.

Валовий дохід - це грошовий вираз вартості новоствореної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі вартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відбивається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції. Використання валового доходу як основного узагальню вального показника ефективності дає змогу визначити реальний економічний ефект від діяльності кожного підприємства. Переваги показника валового доходу полягають у тім, що в ньому найреальніше відображено такий важливий бік виробничої діяльності, як підвищення продуктивності праці. Валовий дохід, що показує міру ефективності виробництва, є величиною новоствореної вартості - головного джерела валового внутрішнього продукту. Валовий дохід - основа утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й державного бюджету, позабюджетних фондів.

Валів дохід є складником національного доходу країни. „Якщо розглядати дохід всього суспільства, - писав К. Маркс, - то національний дохід складається із заробітної плати плюс прибуток, плюс рента, тобто із валового доходу ”.

У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці та на чистий дохід. Оплата праці - це витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці.

За будь-якої форми суспільного виробництва праця поділяється на дві частини - необхідну і додаткову працю. Продукт останньої завжди призначений для задоволення суспільних потреб. Додатковий продукт - це продукт, створений працею людей на підприємствах, котрий виступає як чистий дохід (грошова форма додаткового продукту).

„Чистий дохід, - писав К. Маркс, - є додаткова вартість, що й відрізняє чистий дохід від валового доходу, тому що останній включає в себе заробітну плату, перший же не включає її”.

Отже, чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість. Відрахувань у фонди пенсійного і соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Отже, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держави.

2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», що набрав чинності 1 січня 2000 р., національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку визначили принципи і методи складання фінансової звітності суб'єктами підприємницької діяльності. Її основна мета -- надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про результати діяльності, фінансовий стан та рух коштів підприємства. І, отже, вона слугує базою фінансово-економічного аналізу для прийняття управлінських рішень.

Фінансова звітність підприємств складається з:

-- балансу;

-- звіту про фінансові результати;

-- звіту про власний капітал;

-- звіту про рух грошових коштів;

-- приміток до кожного з перерахованих чотирьох звітів.

Бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати складаються і надаються державним статистичним органам, власникам і за іншими адресами, визначеними чинним законодавством, у складі квартальної звітності, а всі чотири форми фінансової звітності складаються і подаються у складі річної звітності. грошовий надходження прибуток

Принципи, за якими здійснюється підготовка фінансової звітності, з одного боку, формують її як джерело для постановки і розв'язання аналітичних задач, а з іншого -- визначають прийоми та методи обробки даних фінансової звітності в аналітичних цілях. З цієї точки зору найважливішими принципами діючої системи фінансової звітності є принципи послідовності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, обачності, автономності підприємства.

Розглянемо зміст і аналітичне значення форм фінансової звітності підприємств.

Бухгалтерський баланс. Діюча форма бухгалтерського балансу, затверджена в національному стандарті П(С)БО-2, наведена у наступній главі у зв'язку з розглядом методики складання фінансово-аналітичного балансу підприємства, на прикладі якого ілюструються прийоми і методи фінансово-економічного аналізу діяльності в усіх главах посібника.

Бухгалтерський баланс -- одне з найінформативніших джерел фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств. У ньому на кожну звітну дату міститься інформація про розмір власного капіталу, позикового капіталу (тобто фінансових зобов'язань підприємства), а також про розміщення власних і позичених фінансових ресурсів у активи. Баланс підприємства дає змогу аналізувати динаміку фінансових ресурсів, міру оптимальності розміщення їх у виробничі та інші фонди, ефективність використання засобів праці та предметів праці, створених за рахунок власних і позичених джерел, рентабельність роботи підприємства, його ліквідність і платоспроможність. Про конкретні прийоми і методи такого аналізу розповідається в наступних главах посібника.

Звіт про фінансові результати. Основна мета звіту про фінансові результати, запровадженого національним стандартом П(С)БО-3, -- визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду з розкриттям інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від усіх видів діяльності підприємства.

Звіт про власний капітал. Власний капітал -- найважливіша складова фінансових ресурсів підприємства, джерел фінансування його господарської діяльності. Він знаходить відображення у першому розділі пасиву балансу і складається з:

-- статутного капіталу;

-- пайового капіталу;

-- додатково вкладеного капіталу;

-- іншого додаткового капіталу;

-- резервного капіталу;

-- нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

-- неоплаченого капіталу;

-- вилученого капіталу.

Динаміка розміру всіх елементів власного капіталу є важливим об'єктом фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств, з нею пов'язані такі важливі показники діяльності, як рентабельність капіталу, ліквідність, платоспроможність, тому дуже важливо користуватися надійною і повною інформацією про неї. Таку інформацію вміщує «Звіт про власний капітал» (національний стандарт П(С)БО-5), форму якого по підприємству, що аналізується у посібнику, наведено нижче.

Звітна форма розкриває дані про зміни, які за звітний рік відбулися у розмірі статутного капіталу, інших елементів власного капіталу і які відображені у бухгалтерському балансі даними на початок і кінець року.

Аналіз «Звіту про власний капітал» дає змогу простежити, за рахунок яких джерел формувався той чи інший елемент власного капіталу, а також напрямки використання власного капіталу. Одночасно можна, порівнюючи суми надходження власного капіталу і його вибуття за звітній рік, дати оцінку процесу накопичення власного капіталу підприємством.

Звіт про рух грошових коштів. Інформація, яка міститься у «Звіті про рух грошових коштів», стосується використання грошових потоків, за допомогою яких підприємство здійснює будь-які операції основної (операційної) діяльності, а також інвестиційної і фінансової (у вузькому значенні слова) діяльності. Форми грошових коштів (у вигляді готівки або коштів на банківських рахунках) набирають періодично (у ході кругообороту і обороту) всі складові капіталу, і від того, як підприємство управляє накопиченням і витратою грошових коштів, залежать його рентабельність і фінансова стабільність.

Звіт побудований так, що є можливість проаналізувати грошові потоки за звітний рік окремо в результаті операційної діяльності, інвестиційної і так званої фінансової діяльності. Звіт складається за даними бухгалтерського обліку відповідних надходжень і витрат грошових коштів, він вміщує низку параметрів з усіх інших форм фінансової звітності. Під терміном «чистий рух коштів» у звіті розуміється різниця (додатна чи від'ємна) між надходженням і витратою коштів за кожним із трьох вказаних секторів руху грошових потоків. Звичайна річ, загальний чистий рух коштів за звітний період характеризує зміну залишку грошових коштів на кінець періоду порівняно з залишком їх на початок періоду, тобто є контрольною величиною для характеристики якості складання самого звіту.

Аналізуючи показники «Звіту», треба виходити з того, що ознакою ефективної фінансово-економічної діяльності є додатне значення чистого руху грошових коштів у результаті операційної діяльності. Воно означає, що підприємство досягає повного і своєчасного отримання коштів за реалізовану продукцію, причому розмір цих коштів перевищує витрати (підприємство отримує прибуток), підприємство здатне своєчасно вкладати кошти в інвестиції, своєчасно сплачувати проценти за отримані кредити. Додатне значення чистого руху коштів від фінансової діяльності зазвичай віддзеркалює погіршення фінансового стану підприємства. Що ж до чистого руху коштів від інвестиційної діяльності, то, оскільки у надходженнях у цьому розділі не враховуються основні джерела капітальних вкладень -- прибуток і амортизація основних засобів та інших необоротних активів, нормальним є від'ємне значення у підсумковому рядку (код 300).

Методи аналізу фінансового стану підприємства.

Горизонтальний (у часі) аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з відповідною позицією попереднього періоду. Горизонтальний аналіз дає змогу виявити тенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів зростання показників за балансовими статтями чи звітом про фінансові результати.

Вертикальний (структурний) аналіз -- визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому. В його основі лежить подання бухгалтерської звітності у вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу є динамічні ряди цих величин, що дають змогу передбачати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських коштів і джерел їх покриття.

2.2 Загальна оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського балансу

В цьому розділі за даними балансу визначаються зміни загальної суми балансу (валюти балансу), зміни окремих розділів та статей активу та пасиву на протязі звітного року, визначається питома вага окремих статей балансу в загальній сумі балансу, визначаються співвідношення окремих статей у порівнянні з попереднім періодом. Результати розрахунків зводяться до таблиці і за цими даними проводиться аналіз.

Таблиця 2.1 - Структура майна підприємства та джерел його фінансування

Показники	На початок зв. періоду	На кінець зв. періоду	Зміни "+", "-"
	тис. грн..	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Актив
1 Позаоборотні активи, всього	60244	85.00	59493	80.18	-751	-4.82
у тому числі:
- основні фонди;	51318	72.41	49323	66.47	-1995	-5.94
- незавершене будівництво;	8926	12.59	10170	13.71	1244	1.11
2 Оборотні активи, всього	10628	15.00	14706	19.82	4078	4.82
у тому числі:
- дебіторська заборгованість;	717	1.01	4319	5.82	3602	4.81
- грошові кошти;			7	0.01	7	0.01
- виробничі запаси;	1159	1.64	1306	1.76	147	0.12
- незавершене виробництво;	1090	1.54	1219	1.64	129	0.10
- готова продукція;	276	0.39	517	0.70	241	0.31
- товари;	150	0.21	123	0.17	-27	-0.05
- інші оборотні активи;	7236	10.21	7215	9.72	-21	-0.49
Пасив
1 Власний капітал, всього	9135	12.89	6851	9.23	-2284	-3.66
у тому числі:
- статутний капітал;	17407	24.56	17407	23.46	0	-1.10
- інший додатковий капітал;	17613	24.85	17613	23.74	0	-1.11
- неоплачений капітал;	(25885)	(36.52)	(28169)	(37.96)	-2284	-1.44
2 Залучені кошти, всього	61737	87.11	67348	90.77	5611	3.66
у тому числі:
- довгострокові зобов'язання;	675	0.95	7531	10.15	6856	9.20
- поточні зобов'язання;	61062	86.16	59817	80.62	-1245	-5.54
Баланс (всього)	70872	100	74199	100	3327	0

Висновок: згідно з даними балансу, протягом звітного періоду у структурі майна підприємства і джерел його фінансування відбулися наступні зміни. Сам баланс збільшився з 70872 до 74199 тис. грн., тобто загальна вартість майна підприємства протягом звітного періоду збільшилася на 3327 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення суми позаоборотних активів на 4078 грн. Збільшення активів відбулося головним чином за рахунок збільшення дебіторської заборгованості на 3602 грн. Питома вага оборотних активів підприємства на кінець звітного періоду складає 19.8% загальної суми активів балансу, або 14706 тис. грн..

Власний капітал пасиву за звітний період зменшився на 2284 тис. грн. Питома вага при цьому зменшилась на 3.66%. Збільшення пасиву балансу відбулося, на сам перед, за рахунок збільшення залучених коштів, а саме довгострокових зобов'язань на 6856 тис. грн.

2.3 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

Загальна оцінка фінансового стану підприємства може бути надана через показники фінансової сталевості пасивів підприємства за допомогою коефіцієнтів фінансової незалежності (автономії), фінансової сталевості, та співвідношення власних коштів та залучених (коефіцієнт фінансування).

1) Коефіцієнт фінансової незалежності вказує, в якій мірі діяльність підприємства фінансується за рахунок власних коштів.

де ВК - власний капітал підприємства,

Б - загальні джерела фінансування - баланс.

2) Коефіцієнт фінансової сталевості вказує питому вагу фінансових джерел, які підприємство має змогу використовувати тривалий час.

де ДК - довгострокові зобов'язання.

3) Коефіцієнт фінансування показує співвідношення поміж джерелами власних коштів підприємства і залученими.



де З - зобов'язання підприємства (залучені кошти).

Визначені показники зводяться до таблиці і аналізуються в динаміці та в порівнянні з нормативними значеннями.

Таблиця 2.2 - Показники фінансової сталевості

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Нормативне значення
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,13	0,09	більше 0,5
Коефіцієнт фінансової сталевості	0,14	0,19	більше 0,7
Коефіцієнт фінансування	0,15	0,10	більше 1,0

Висновок: Коефіцієнт фінансової незалежності і на початок, і на кінець року дуже низький, а на кінець року він практично дорівнює нулю. Це означає, що підприємство не здатне виплачувати по своїх зобов'язаннях за рахунок власних коштів.

Коефіцієнт фінансової сталевості також меньший за нормативне значення як на початок, так і на кінець року. Це означає, що підприємство не має достатньої питомої ваги, яку б воно мало змогу використовувати тривалий час.

Коефіцієнт фінансування, який також далекий від нормативного значення, свідчить про те, що залучених коштів на підприємстві більше, ніж власних.

2.4 Структура джерел фінансових ресурсів підприємства

Джерелами фінансових ресурсів підприємства є власні кошти та залучені. Відображаються джерела фінансування у пасиві балансу. З метою проведення аналізу заповнюється таблиця 2.3., використовуючи дані якої проводиться аналіз джерел.

Таблиця 2.3 - Состав та структура джерел фінансування діяльності підприємства

Джерела фінансування	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміни „+”, „-”
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	2	3	4	5	6	7
Власні кошти, всього	9135	100	6851	100	(-2284)	0
у тому числі:
- статутний капітал	17407	190,5	17407	254,4	0	63,6
- інший додатковий капітал	17613	192,9	17613	257,1	0	64,2
- неоплачений капітал	(25885)	(283,4)	(28169)	(411,2)	(2284)	(127,8)
Залучені кошти, всього	61737	100	67348	100	5611	0
у тому числі:
- довгострокові кредити банків	13	0,02	13	0,02	0	0
- інші довгострокові зобов'язання	662	1,07	7518	11,16	6856	10,09
- короткострокові кредити банків	150	0,24			-150	-0,24
- кредиторська заборгованість	59418	96,24	58347	86,64	-1071	-9,6
- інші поточні зобов'язання	1494	2,42	1470	2,18	-24	-0,24

Висновок: З таблиці видно, що на підприємстві залучених коштів більше, ніж власних. Власні кошти зменшились за рік на 2284 тис. грн. Зменшення відбулося за рахунок збільшення неоплаченого капіталу на 2284 тис. грн. Залучені кошти збільшились з 61737 до 67348 тис. грн., тобто на 5611 тис. грн. Збільшення відбулося насамперед за рахунок збільшення інших довгострокових зобов'язань на 6856 тис. грн., питома вага при цьому збільшилася на 10,09%.

2.5 Аналіз ліквідності балансу

Ліквідність, у загальному розумінні, означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби.

Ліквідність можна розглядати:

- як час, необхідний для продажу активу;

- як суму, одержану від продажу активу;

Ці аспекти тісно пов'язані між собою: часто можна продати актив дуже швидко за короткий час, але із значною знижкою в ціні. Тому, ліквідність - це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов'язання, що веде, в свою чергу, до обов'язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів, в найгіршому випадку, - до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.

Важкі наслідки з причини низької ліквідності або її відсутність у клієнта - юридичної особи мають і кредитори, оскільки відбувається затримання сплати процентів і суми боргу, в крайньому випадку - часткова або повна втрата неповерненого боргу.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за способом зростання їх ліквідності, в пасиві зобов'язання розміщені по мірі скорочення термінів (посилення, підвищення строковості) їх погашення.

Активи:

А1 - активи, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно. найбільш ліквідні активи - грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції.

А2 - активи, для перетворення яких у наявні гроші потрібний визначений час, швидко реалізовані активи - усі види дебіторської заборгованості та векселі отримані.

А3 - повільно реалізовані активи - усі запаси та інші оборотні активи.

А4 - важко реалізовані активи - необоротні активи.

Пасиви:

П1 - Найбільш строкові зобов'язання - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та в розрахунках.

П2 - короткострокові пасиви - короткострокові кредити банків, поточна довгострокова заборгованість, векселі видані, інші поточні зобов'язання.

П3 - довгострокові пасиви - довгострокові зобов'язання.

П4 - постійні пасиви - власний капітал, забезпечення наступних виплат, доходи наступних періодів.

Потреба у визначенні ліквідності балансу та платоспроможності підприємства виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням фінансових обмежень в оцінці кредитоспроможності підприємства. Ліквідність балансу - одне з умов сталевості фінансового стану підприємства. Вона показує можливість підприємства мобілізувати активи для сплати у відповідний термін зобов'язань підприємства.

Для оцінки ліквідності балансу підприємства розраховується такі показники:

Власний капітал підприємства

Обор. влас. кап. = Обор. активи - Поточні зобов'язання

Обор. влас. кап.поч = 10628 - 61062 = -50434 (тис. грн.)

Обор. влас. кап.кін = 14706 - 59817 = -45111 (тис. грн.)

Коефіцієнт фінансової ліквідності, який вказує на термінову спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням

,

де ГК - грошові кошти та їх еквіваленти;

ПІ - поточні фінансові інвестиції;

ПЗ - поточні зобов'язання.

Коефіцієнт уточненої ліквідності, вказує на спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням за рахунок очікуваних надходжень

,

де ДЗ - дебіторська заборгованість за товари, послуги, у розрахунках та інша дебіторська заборгованість

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття), вказує спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язаннях за рахунок усіх поточних (оборотних) активів

,

де ПА - поточні активи

Показники зведемо до таблиці 2.4

Таблиця 2.4 - Показники ліквідності

Показники	Значення
	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	Нормативне
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0	0,0001	більше 0,25
2. Коефіцієнт уточненої ліквідності	0,012	0,07	більше 0,5
3. Коефіцієнт загальної ліквідності	0,17	0,25	більше 2,0

Висновок: Коефіцієнт абсолютної ліквідності дуже низький, практично дорівнює нулю, що означає, що підприємство неспроможне терміново сплатити свої поточні зобов'язання, тому що поточних зобов'язань на підприємстві більше, ніж грошових коштів.

Коефіцієнт уточненої ліквідності, який також менший за норматив, вказує на неспроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язаннях за рахунок очікуваних надходжень.

Коефіцієнт загальної ліквідності, значення якого незадовільне, вказує на неспроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язаннях за рахунок усіх оборотних активів.

З метою поглибленого аналізу ліквідності балансу слід проаналізувати усі оборотні активи підприємства за категоріями ризику. З цією метою заповнимо таблицю 2.5, в якій оборотні активи повинні бути згруповані у відповідні групи, при цьому визначити питому вагу кожної групи у загальній сумі оборотних активів.

Таблиця 2.5 - Динаміка стану оборотних активів та їх класифікація за категоріями ризику.

Ступінь ризику	Група оборотних активів	Доля групи у загальній сумі оборотних активів, %%	Відхи-лення „+”, „-”
		на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду
Мінімальна	Грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції	0	0,05	0,05
Мала	Дебіторська заборгованість, векселі одержані, готова продукція, що користується попитом	8,04	31,13	23,09
Середня	Виробничі запаси, незавершене виробництво, товари, інші оборотні активи	90,66	67,07	-23,59
Висока	Готова продукція, що не користується попитом	1,3	1,75	0,45
Сума оборотних активів		100	100	0

Висновок: як бачимо, оборотні активи за ступенем ризику розподілені нерівномірно. Найбільший процент їх відображається у середній групі ризику, який складає на початок року 90,66, а на кінець - 67,07. В групі з малим та високим ступенем ризику доля оборотних активів збільшується протягом року. У групі з мінімальним ризиком доля оборотних активів практично дорівнює нулю.

2.6 Аналіз обертання оборотних активів

Прискорення обертання оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємству вивільнювати частину оборотних коштів для додаткового випуску, або для потреб народного господарства У результаті прискорення обертання зменшуються потреби у запасах сировини, матеріалів, палива, тобто вивільнюються грошові ресурси, які було раніше вкладено в запаси.

Для проведення аналізу обертання необхідно визначити такі показники.

1) Коефіцієнт обертання активів підприємства, який характеризує швидкість обороту сукупних активів

раз

де В - виручка від реалізації продукції за звітний період;

- середній розмір сукупних активів за звітний період.

,

де Ап. - сума активів на початок звітного періоду;

Ак. - сума сукупних активів на кінець звітного періоду

(тис. грн.)

(раз)

2)Коефіцієнт обертання оборотних активів, який вказує на швидкість обороту оборотних коштів

раз

(раз)

3) Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості, який вказує, в скільки разів виручка від реалізації продукції перевищує середню дебіторську заборгованість

раз

(раз)

4)Тривалість обороту сукупних активів

, дн.

(дн.)

Тривалість обороту сукупних активів

, дн.

(дн.)

Тривалість обороту сукупних активів

, дн.

(дн.)

Показники зведемо до таблиці 2.6

Показники	Значення
1. Коефіцієнт обертання активів	0,027
2. Коефіцієнт обертання оборотних активів	0,153
3. Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості	0,768
4. Тривалість обороту активів, дн.	13333
5. Тривалість обороту оборотних активів, дн.	2353
6. Період погашення дебіторської заборгованості, дн.	472

Висновок: коефіцієнт обертання активів вказує на те, що активи обертаються не дуже швидко, тому що сума сукупних активів велика, а виручка низька.

Коефіцієнт обертання оборотних активів вказує на те, що оборотні активи обертаються не дуже швидко, тому що сума оборотних активів набагато більша, ніж виручка.

Активи обертаються дуже повільно. Це видно з показника тривалості одного обороту, який дуже високий.

Період погашення дебіторської заборгованості більше року, що негативно відображається на стані підприємства.

2.7 Аналіз ефективності використання майна підприємства

Для оцінки ефективності господарської діяльності підприємства використовуються показники рентабельності або прибутковості капіталу підприємства, його фінансових ресурсів та виробленої продукції. Аналіз рентабельності полягає у дослідженні рівнів та динаміки різних коефіцієнтів рентабельності.

1) Коефіцієнт рентабельності активів (капіталу) показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної у активи



де П - прибуток за звітний період

2) Коефіцієнт рентабельності оборотних активів вказує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в оборотні активи.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, який прибуток отримано з кожної гривні власного капіталу.

4) Коефіцієнт рентабельності продажу показує, який прибуток отримано з кожної гривні реалізованої продукції.

Показники зведемо до таблиці 2.7

Таблиця 2.7

Показники	Значення
1. Коефіцієнт рентабельності активів	0,0028
1. Коефіцієнт рентабельності оборотних активів	0,016
1. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,026
1. Коефіцієнт рентабельності продажу	0,106

Висновок: Судячи з розрахунків, можна зазначити, що підприємство не є рентабельним, про що свідчать його показники, які практично дорівнюють нулю, окрім коефіцієнта рентабельності продажу, що дорівнює 0,106.