Аналіз фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Зміст

1. Теоретична частина. Зміст та порядок організації взаємовідносин підприємств з бюджетами різних рівнів

1.1 Сутність податків

1.2. Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні

1.3. Збори і цільові відрахування, які сплачують підприємства

1.4 Місцеві податки і збори

2. Аналітична частина

2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства

2.2 Загальна оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського балансу

2.3 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

2.4 Структура джерел фінансових ресурсів підприємства

2.5 Аналіз ліквідності балансу

2.6 Аналіз обертання оборотних коштів

2.7 Аналіз ефективності використання майна підприємства

Висновки та пропозиції

ВСТУП

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

1. ТЕОРЕТИЧНАЯ ЧАСТИНА

Зміст та порядок організації взаємовідносин підприємств з бюджетами різних рівнів.

1.1 Сутність податків

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулюючу.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою оподаткування, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулюючої функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів.

1.2 Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні

Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону "Про систему оподаткування". У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону "Про систему оподаткування". Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.

В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування - це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави. Законом "Про систему оподаткування" визначено такі важливі принципи її побудови:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- обов'язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обґрунтованість;

- рівномірність сплати;

- компетентність;

- єдиний підхід;

- доступність.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

- прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

- непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];

- збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);

- державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

- два податки (комунальний податок і податок з реклами);

- різні збори (за право використання місцевої символіки; за пар-ковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

податок фінансовий баланс

1.3 Збори і цільові відрахування, які сплачують підприємства

Закон України "Про систему оподаткування" встановлює участь суб'єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначено окремими нормативними документами.

Відрахування в цільові державні фонди нині становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такий спосіб.

- По-перше, через формування валових витрат, які виключаються із суми скоригованого валового доходу. Відтак відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.

- По-друге, через формування поточних витрат (собівартості). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити їхню вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.

- По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства. Отже, вплив названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові фонди є обмеженою. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначено законодавче і вони однакові для всіх суб'єктів господарювання. Кількість суб'єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, також обмежені.

1.4 Місцеві податки і збори

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.

Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори". Було установлено 17 видів платежів у місцеві бюджети.

Місцеві податки:

- комунальний податок;

- податок на рекламу.

Місцеві збори:

- за право використання місцевої символіки;

- за паркування автотранспорту;

- за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

- за право проведення кіно- і телезйомок;

- за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

-запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

- установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

- установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).

В 1998-1999 pp. було підготовлено два варіанти проекту закону "Про місцеві податки і збори". Перший варіант закону, підготовлений в 1998 році, передбачав внесення певних змін до їх складу і методики визначення. Загальну їхню кількість пропонувалося зменшити до 14. Проте в проекті названого закону передбачалося запровадження нових зборів:

- за надання в користування земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого й невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах;

- за право розміщення офісів суб'єктів підприємницької діяльності в центральній частині населеного пункту та в будівлях, які мають історико-архітектурну цінність;

- за здійснення міжнародного туризму.

Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що функціонують на території України.

Об'єктом для розрахунку податку прийнято фонд оплати праці, який обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку визначено у розмірі 10% від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати праці). Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми, яка оподатковувалась у попередньому місяці.

Згідно з указаним проектом закону "Про місцеві податки і збори" пропонувалося внести суттєві зміни в порядок обчислення комунального податку. За об'єкт оподаткування передбачалось брати вартість товарів (послуг), реалізованих суб'єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу.

Об'єктом оподаткування мала бути також виручка, одержана через каси неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних у інших юридичних і фізичних осіб.

Від оподаткування передбачалося звільнити реалізацію таких товарів вітчизняного виробництва:

- хліб і хлібобулочні вироби, борошно пшеничне та житнє;

- сіль, цукор, олія соняшникова і кукурузна;

- молоко і молочна продукція;

- продукти дитячого харчування;

- безалкогольні напої і морозиво;

- яловичина, свинина, риба, домашня птиця, яйця;

- ягоди, фрукти, картопля і плодоовочева продукція;

- поштові марки, листівки, конверти;

- друковані засоби масової інформації, проїзні квитки, товари народних промислів;

- готові лікарські засоби;

- вугілля, вугільні брикети, гас, торф, дрова для продажу населенню;

- мило господарське, сірники;

- насіння овочевих, баштанних, квіткових культур.

Ставки комунального податку пропонувалося встановлювати від вартості реалізованих товарів без ПДВ: у 1999 році - 2%, у 2000 році - 3%.

Податок з реклами. Платниками вказаного податку згідно з указаним вище декретом було визначено суб'єктів підприємницької діяльності, їхні філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовників реклами (рекламодавців), виробників і розповсюджувачів реклами.

Рекламодавці мають сплачувати податок під час оплати послуг. Виробники реклами - щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).

Згідно з указаним вище проектом закону передбачалося підвищення граничних ставок податку на рекламу, а також ширша диференціація ставок залежно від способу подання реклами.

За рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв до відповідної ставки податку пропонувалося застосовувати збільшувальний коефіцієнт 5.

За рекламування вітчизняними виробниками продукції власного виробництва (крім тютюнових виробів та алкогольних напоїв) пропонувалося застосовувати пільговий коефіцієнт 0,5.

У 1999 році було розроблено другий варіант закону України "Про місцеві податки і збори". У цьому варіанті законопроекту передбачається стягнення таких податків:

- місцевий податок на прибуток підприємств;

- місцевий податок на доходи фізичних осіб;

- податок на нерухоме майно;

- ринковий податок;

- готельний податок;

- торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві збори мають бути такими:

- рекламний збір;

- збори з торговельної діяльності:

а) збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення об'єктів торгівлі, сфери побутових послуг;

б) збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення закладів грального бізнесу;

- збір за паркування автотранспорту;

- будівельний збір

- екологічний збір (збір за забруднення навколишнього середовища).

Отже, згідно з другим варіантом закону передбачене внесення змін до складу місцевих податків, а також методики їхнього визначення. Це має розширити податкову базу, а отже, сприяти зміцненню фінансової бази місцевих органів влади.

2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», що набрав чинності 1 січня 2000 р., національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку визначили принципи і методи складання фінансової звітності суб'єктами підприємницької діяльності. Її основна мета -- надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про результати діяльності, фінансовий стан та рух коштів підприємства. І, отже, вона слугує базою фінансово-економічного аналізу для прийняття управлінських рішень.

Фінансова звітність підприємств складається з:

-- балансу;

-- звіту про фінансові результати;

-- звіту про власний капітал;

-- звіту про рух грошових коштів;

-- приміток до кожного з перерахованих чотирьох звітів.

Бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати складаються і надаються державним статистичним органам, власникам і за іншими адресами, визначеними чинним законодавством, у складі квартальної звітності, а всі чотири форми фінансової звітності складаються і подаються у складі річної звітності.

Принципи, за якими здійснюється підготовка фінансової звітності, з одного боку, формують її як джерело для постановки і розв'язання аналітичних задач, а з іншого -- визначають прийоми та методи обробки даних фінансової звітності в аналітичних цілях. З цієї точки зору найважливішими принципами діючої системи фінансової звітності є принципи послідовності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, обачності, автономності підприємства.

Розглянемо зміст і аналітичне значення форм фінансової звітності підприємств.

Бухгалтерський баланс. Діюча форма бухгалтерського балансу, затверджена в національному стандарті П(С)БО-2, наведена у наступній главі у зв'язку з розглядом методики складання фінансово-аналітичного балансу підприємства, на прикладі якого ілюструються прийоми і методи фінансово-економічного аналізу діяльності в усіх главах посібника.

Бухгалтерський баланс -- одне з найінформативніших джерел фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств. У ньому на кожну звітну дату міститься інформація про розмір власного капіталу, позикового капіталу (тобто фінансових зобов'язань підприємства), а також про розміщення власних і позичених фінансових ресурсів у активи. Баланс підприємства дає змогу аналізувати динаміку фінансових ресурсів, міру оптимальності розміщення їх у виробничі та інші фонди, ефективність використання засобів праці та предметів праці, створених за рахунок власних і позичених джерел, рентабельність роботи підприємства, його ліквідність і платоспроможність. Про конкретні прийоми і методи такого аналізу розповідається в наступних главах посібника.

Звіт про фінансові результати. Основна мета звіту про фінансові результати, запровадженого національним стандартом П(С)БО-3, -- визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду з розкриттям інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від усіх видів діяльності підприємства.

Звіт про власний капітал. Власний капітал -- найважливіша складова фінансових ресурсів підприємства, джерел фінансування його господарської діяльності. Він знаходить відображення у першому розділі пасиву балансу і складається з:

-- статутного капіталу;

-- пайового капіталу;

-- додатково вкладеного капіталу;

-- іншого додаткового капіталу;

-- резервного капіталу;

-- нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

-- неоплаченого капіталу;

-- вилученого капіталу.

Динаміка розміру всіх елементів власного капіталу є важливим об'єктом фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств, з нею пов'язані такі важливі показники діяльності, як рентабельність капіталу, ліквідність, платоспроможність, тому дуже важливо користуватися надійною і повною інформацією про неї. Таку інформацію вміщує «Звіт про власний капітал» (національний стандарт П(С)БО-5), форму якого по підприємству, що аналізується у посібнику, наведено нижче.

Звітна форма розкриває дані про зміни, які за звітний рік відбулися у розмірі статутного капіталу, інших елементів власного капіталу і які відображені у бухгалтерському балансі даними на початок і кінець року.

Аналіз «Звіту про власний капітал» дає змогу простежити, за рахунок яких джерел формувався той чи інший елемент власного капіталу, а також напрямки використання власного капіталу. Одночасно можна, порівнюючи суми надходження власного капіталу і його вибуття за звітній рік, дати оцінку процесу накопичення власного капіталу підприємством.

Звіт про рух грошових коштів. Інформація, яка міститься у «Звіті про рух грошових коштів», стосується використання грошових потоків, за допомогою яких підприємство здійснює будь-які операції основної (операційної) діяльності, а також інвестиційної і фінансової (у вузькому значенні слова) діяльності. Форми грошових коштів (у вигляді готівки або коштів на банківських рахунках) набирають періодично (у ході кругообороту і обороту) всі складові капіталу, і від того, як підприємство управляє накопиченням і витратою грошових коштів, залежать його рентабельність і фінансова стабільність.

Звіт побудований так, що є можливість проаналізувати грошові потоки за звітний рік окремо в результаті операційної діяльності, інвестиційної і так званої фінансової діяльності. Звіт складається за даними бухгалтерського обліку відповідних надходжень і витрат грошових коштів, він вміщує низку параметрів з усіх інших форм фінансової звітності. Під терміном «чистий рух коштів» у звіті розуміється різниця (додатна чи від'ємна) між надходженням і витратою коштів за кожним із трьох вказаних секторів руху грошових потоків. Звичайна річ, загальний чистий рух коштів за звітний період характеризує зміну залишку грошових коштів на кінець періоду порівняно з залишком їх на початок періоду, тобто є контрольною величиною для характеристики якості складання самого звіту.

Аналізуючи показники «Звіту», треба виходити з того, що ознакою ефективної фінансово-економічної діяльності є додатне значення чистого руху грошових коштів у результаті операційної діяльності. Воно означає, що підприємство досягає повного і своєчасного отримання коштів за реалізовану продукцію, причому розмір цих коштів перевищує витрати (підприємство отримує прибуток), підприємство здатне своєчасно вкладати кошти в інвестиції, своєчасно сплачувати проценти за отримані кредити. Додатне значення чистого руху коштів від фінансової діяльності зазвичай віддзеркалює погіршення фінансового стану підприємства. Що ж до чистого руху коштів від інвестиційної діяльності, то, оскільки у надходженнях у цьому розділі не враховуються основні джерела капітальних вкладень -- прибуток і амортизація основних засобів та інших необоротних активів, нормальним є від'ємне значення у підсумковому рядку (код 300).

Методи аналізу фінансового стану підприємства.

Горизонтальний (у часі) аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з відповідною позицією попереднього періоду. Горизонтальний аналіз дає змогу виявити тенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів зростання показників за балансовими статтями чи звітом про фінансові результати.

Вертикальний (структурний) аналіз -- визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому. В його основі лежить подання бухгалтерської звітності у вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу є динамічні ряди цих величин, що дають змогу передбачати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських коштів і джерел їх покриття.

2.2 Загальна оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського балансу

В цьому розділі за даними балансу визначаються зміни загальної суми балансу (валюти балансу), зміни окремих розділів та статей активу та пасиву на протязі звітного року, визначається питома вага окремих статей балансу в загальній сумі балансу, визначаються співвідношення окремих статей у порівнянні з попереднім періодом. Результати розрахунків зводяться до таблиці і за цими даними проводиться аналіз.

Таблиця 2.1 - Структура майна підприємства та джерел його фінансування

Показники	На початок зв. періоду	На кінець зв. періоду	Зміни "+", "-"
	тис. грн..	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Актив
1 Позаоборотні активи, всього	93091	77,54	92435	57,82	-656	-19,72
у тому числі:
- основні фонди;	88114	73,39	84021	52,55	-4093	-20,84
- незавершене будівництво;	4977	4,15	8414	5,26	3437	1,12
2 Оборотні активи, всього	26970	22,46	67438	42,18	40468	19,72
у тому числі:
- дебіторська заборгованість;	23674	19,72	61381	38,39	37707	18,68
- виробничі запаси;	1207	1,01	1671	1,05	464	0,04
- незавершене виробництво;	685	0,57	584	0,37	-101	-0,21
- готова продукція;	275	0,23	1233	0,77	958	0,54
- товари;	67	0,06	71	0,04	4	-0,01
- інші оборотні активи;	1062	0,88	2498	1,56	1436	0,68
3. Витрати майбутніх періодів	1	0	1	0	0	0
Пасив
1 Власний капітал, всього	65821	54,82	66138	41,37	317	-13,45
у тому числі:
- статутний капітал;	20942	17,44	20942	13,10	0	-4,34
- інший додатковий капітал;	27706	23,08	27706	17,33	0	-5,75
- нерозподілений прибуток;	17173	14,30	17490	10,94	317	-3,36
2. Забезпечення наступних виплат і платежів	-	-	3000	1,88	3000	1,88
3. Довгострокові зобов'язання	4971	4,14	4606	2,88	-365	-1,26
4. Поточні зобов'язання	49270	41,04	86130	53,87	36860	12,84
Баланс	120062	100	159874	100	39812	0

Висновок: Наведені вище дані балансу, свідчать про наступне. Протягом звітного періоду у структурі майна підприємства і джерел його фінансування відбулися наступні зміни. Сам баланс збільшився з 120062 до 159874 тис. грн., тобто загальна вартість майна підприємства протягом звітного періоду збільшилася на 39812 тис. грн.

У активі балансу відбулися наступні зміни. Загальна вартість позаоборотних активів дещо зменшилася. Сума незавершеного будівництва збільшилася на 3437 тис. грн., проте значне зменшення - на 4093 тис. грн. - вартості основних фондів призвело до зменшення вартості позаоборотних активів.

Загальна вартість оборотних активів збільшилася, загалом, через збільшення дебіторської заборгованості. Також збільшилася вартість виробничих запасів, готової продукції, товарів та інших оборотних активів. На 101 тис. грн. зменшилася вартість незавершеного виробництва.

Власний капітал пасиву за звітний період збільшився на 317 тис. грн. Питома вага при цьому зменшилась на 13,45%. Збільшення пасиву балансу відбулося, на сам перед, за рахунок збільшення залучених коштів, а саме поточних зобов'язань на 36860 тис. грн.

2.3 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

Загальна оцінка фінансового стану підприємства може бути надана через показники фінансової сталевості пасивів підприємства за допомогою коефіцієнтів фінансової незалежності (автономії), фінансової сталевості, та співвідношення власних коштів та залучених (коефіцієнт фінансування).

1) Коефіцієнт фінансової незалежності вказує, в якій мірі діяльність підприємства фінансується за рахунок власних коштів.

де ВК - власний капітал підприємства,

Б - загальні джерела фінансування - баланс.

2) Коефіцієнт фінансової сталевості вказує питому вагу фінансових джерел, які підприємство має змогу використовувати тривалий час.

де ДК - довгострокові зобов'язання.



3) Коефіцієнт фінансування показує співвідношення поміж джерелами власних коштів підприємства і залученими.

де З - зобов'язання підприємства (залучені кошти).

Визначені показники зводяться до таблиці і аналізуються в динаміці та в порівнянні з нормативними значеннями.

Таблиця 2.2 - Показники фінансової сталевості

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Нормативне значення
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,55	0,41	більше 0,5
Коефіцієнт фінансової сталевості	0,59	0,44	більше 0,7
Коефіцієнт фінансування	1,21	0,71	більше 1,0

Висновок: Коефіцієнт фінансової незалежності на кінець року менше нормативного значення. Це означає, що підприємство не здатне виплачувати по своїх зобов'язаннях за рахунок власних коштів.

Коефіцієнт фінансової сталевості меньший за нормативне значення як на початок, так і на кінець року. Це означає, що підприємство не має достатньої питомої ваги фінансових джерел, яку б воно мало змогу використовувати тривалий час.

Коефіцієнт фінансування, який на кінець звітного періоду менший нормативного значення, свідчить про те, що залучених коштів на підприємстві більше, ніж власних.

2.4 Структура джерел фінансових ресурсів підприємства

Джерелами фінансових ресурсів підприємства є власні кошти та залучені. Відображаються джерела фінансування у пасиві балансу. З метою проведення аналізу заповнюється таблиця 2.3., використовуючи дані якої проводиться аналіз джерел.

Таблиця 2.3 - Состав та структура джерел фінансування діяльності підприємства

Джерела фінансування	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміни „+”, „-”
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Власні кошти, всього	65821	54,82	66138	41,37	317	-13,45
у тому числі:
- статутний капітал	20942	17,44	20942	13,10	0	-4,34
- інший додатковий капітал	27706	23,08	27706	17,33	0	-5,75
- нерозподілений прибуток	17173	14,30	17490	10,94	317	-3,36
Залучені кошти, всього	54241	45,18	93736	58,63	39495	13,45
у тому числі:
цільове фінансування	-	-	3000	1,88	3000	1,88
довгострокові зобов'язання	4971	4,14	4606	2,88	-365	-1,26
короткострокові кредити	-	-	150	0,09	150	0,09
векселі видані	697	0,58	757	0,47	60	-0,11
кредиторська заборгованість за товари	1544	1,29	2974	1,86	1430	0,57
кредиторська заборгованість за розрахунками	44271	36,87	73832	46,18	29561	9,31
інші поточні зобов'язання	2758	2,30	8417	5,26	5659	2,97

Висновок: З таблиці 2.3 видно, що на підприємстві на початок звітного періоду більше власних коштів, а на кінець - залучених. Власні кошти збільшились за рік на 317 тис. грн. Збільшення відбулося за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку на 317 тис. грн. Залучені кошти збільшились з 54241 до 93736 тис. грн., тобто на 39495 тис. грн. Збільшення відбулося насамперед за рахунок збільшення кредиторської заборгованості за розрахунками на 29561 тис. грн., питома вага при цьому збільшилася на 9,31%. Також значно збільшилася сума інших поточних зобов'язань - на 5659 тис. грн., або на 2,97%.

2.5 Аналіз ліквідності балансу

Ліквідність, у загальному розумінні, означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби.

Ліквідність можна розглядати:

1) як час, необхідний для продажу активу;

2) як суму, одержану від продажу активу;

Ці аспекти тісно пов'язані між собою: часто можна продати актив дуже швидко за короткий час, але із значною знижкою в ціні. Тому, ліквідність - це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов'язання, що веде, в свою чергу, до обов'язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів, в найгіршому випадку, - до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.

Важкі наслідки з причини низької ліквідності або її відсутність у клієнта - юридичної особи мають і кредитори, оскільки відбувається затримання сплати процентів і суми боргу, в крайньому випадку - часткова або повна втрата неповерненого боргу.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за способом зростання їх ліквідності, в пасиві зобов'язання розміщені по мірі скорочення термінів (посилення, підвищення строковості) їх погашення.

Активи:

А1 - активи, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно. найбільш ліквідні активи - грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції.

А2 - активи, для перетворення яких у наявні гроші потрібний визначений час, швидко реалізовані активи - усі види дебіторської заборгованості та векселі отримані.

А3 - повільно реалізовані активи - усі запаси та інші оборотні активи.

А4 - важко реалізовані активи - необоротні активи.

Пасиви:

П1 - Найбільш строкові зобов'язання - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та в розрахунках.

П2 - короткострокові пасиви - короткострокові кредити банків, поточна довгострокова заборгованість, векселі видані, інші поточні зобов'язання.

П3 - довгострокові пасиви - довгострокові зобов'язання.

П4 - постійні пасиви - власний капітал, забезпечення наступних виплат, доходи наступних періодів.

Потреба у визначенні ліквідності балансу та платоспроможності підприємства виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням фінансових обмежень в оцінці кредитоспроможності підприємства. Ліквідність балансу - одне з умов сталевості фінансового стану підприємства. Вона показує можливість підприємства мобілізувати активи для сплати у відповідний термін зобов'язань підприємства.

Для оцінки ліквідності балансу підприємства розраховується такі показники:

1) Власний капітал підприємства

Обор. влас. кап. = Обор. активи - Поточні зобов'язання

Обор. влас. кап._поч = 26970 - 49270 = -22300 (тис. грн.)

Обор. влас. кап._кін = 67438 - 86130 = -18692 (тис. грн.)

2) Коефіцієнт фінансової ліквідності, який вказує на термінову спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням

,

де ГК - грошові кошти та їх еквіваленти;

ПІ - поточні фінансові інвестиції;

ПЗ - поточні зобов'язання.

3) Коефіцієнт уточненої ліквідності, вказує на спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язанням за рахунок очікуваних надходжень

,

де ДЗ - дебіторська заборгованість за товари, послуги, у розрахунках та інша дебіторська заборгованість



4) Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття), вказує спроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язаннях за рахунок усіх поточних (оборотних) активів

,

де ПА - поточні активи

Показники зведемо до таблиці 2.4

Таблиця 2.4 - Показники ліквідності

Показники	Значення
	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	Нормативне
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0	0	більше 0,25
2. Коефіцієнт уточненої ліквідності	0,48	0,71	більше 0,5
3. Коефіцієнт загальної ліквідності	0,55	0,78	більше 2,0

Висновок: Коефіцієнт абсолютної ліквідності дуже низький, що означає, що підприємство неспроможне терміново сплатити свої поточні зобов'язання, тому що поточних зобов'язань на підприємстві більше, ніж грошових коштів.

Коефіцієнт уточненої ліквідності, який на початок періоду менший за норматив, вказує на неспроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язаннях за рахунок очікуваних надходжень. На кінець періоду цей показник знаходиться у межах нормативу.

Коефіцієнт загальної ліквідності, значення якого незадовільне, вказує на неспроможність підприємства сплатити по своїх поточних зобов'язаннях за рахунок усіх оборотних активів.

З метою поглибленого аналізу ліквідності балансу проаналізуємо усі оборотні активи підприємства за категоріями ризику. З цією метою заповнимо таблицю 2.5, де оборотні активи повинні бути згруповані у відповідні групи, при цьому визначити питому вагу кожної групи у загальній сумі оборотних активів.

Таблиця 2.5 - Динаміка стану оборотних активів та їх класифікація за категоріями ризику.

Ступінь ризику	Група оборотних активів	Доля групи у загальній сумі оборотних активів, %%	Відхилення „+”, „-”
		на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду
Мінімальна	Грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції	0	0	0
Мала	Дебіторська заборгованість, векселі одержані, готова продукція, що користується попитом	88,59	92,48	3,89
Середня	Виробничі запаси, незавершене виробництво, товари, інші оборотні активи	11,21	7,15	-4,06
Висока	Готова продукція, що не користується попитом	0,20	0,37	0,17
Сума оборотних активів		100	100	0

Висновок: як бачимо, оборотні активи за ступенем ризику розподілені нерівномірно. Найбільший процент їх відображається у малій групі ризику, який складає на початок року 88,59, а на кінець - 92,48. В групі з середнім ступенем ризику доля оборотних активів зменшується протягом року. В групі з високим ступенем ризику доля оборотних активів збільшується протягом року. У групі з мінімальним ризиком доля оборотних активів дорівнює нулю.

2.6 Аналіз обертання оборотних активів

Прискорення обертання оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємству вивільнювати частину оборотних коштів для додаткового випуску, або для потреб народного господарства У результаті прискорення обертання зменшуються потреби у запасах сировини, матеріалів, палива, тобто вивільнюються грошові ресурси, які було раніше вкладено в запаси.

Для проведення аналізу обертання необхідно визначити такі показники.

1) Коефіцієнт обертання активів підприємства, який характеризує швидкість обороту сукупних активів

раз

де В - виручка від реалізації продукції за звітний період;

- середній розмір сукупних активів за звітний період.

,

де Ап. - сума активів на початок звітного періоду;

Ак. - сума сукупних активів на кінець звітного періоду

(тис. грн.)

(раз)

2)Коефіцієнт обертання оборотних активів, який вказує на швидкість обороту оборотних коштів

раз

(раз)

3) Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості, який вказує, в скільки разів виручка від реалізації продукції перевищує середню дебіторську заборгованість

раз

(раз)

4)Тривалість обороту сукупних активів

, дн.

(дн.)

5) Тривалість обороту сукупних активів

, дн.

 (дн.)

6) Тривалість обороту сукупних активів

, дн.

(дн.)

Показники зведемо до таблиці 2.6

Показники	Значення
1. Коефіцієнт обертання активів	0,10
2. Коефіцієнт обертання оборотних активів	0,29
3. Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості	0,32
4. Тривалість обороту активів, дн.	3745
5. Тривалість обороту оборотних активів, дн.	1263
6. Період погашення дебіторської заборгованості, дн.	1138

Висновок: коефіцієнт обертання активів вказує на те, що активи обертаються не дуже швидко, тому що сума сукупних активів велика, а виручка низька.

Коефіцієнт обертання оборотних активів вказує на те, що оборотні активи обертаються не дуже швидко, тому що сума оборотних активів набагато більша, ніж виручка.

Активи обертаються дуже повільно. Це видно з показника тривалості одного обороту, який дуже високий.

Період погашення дебіторської заборгованості більше року, що негативно відображається на стані підприємства.

2.7 Аналіз ефективності використання майна підприємства

Для оцінки ефективності господарської діяльності підприємства використовуються показники рентабельності або прибутковості капіталу підприємства, його фінансових ресурсів та виробленої продукції. Аналіз рентабельності полягає у дослідженні рівнів та динаміки різних коефіцієнтів рентабельності.

1) Коефіцієнт рентабельності активів (капіталу) показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної у активи

де П - прибуток за звітний період

2) Коефіцієнт рентабельності оборотних активів вказує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в оборотні активи.

3) Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, який прибуток отримано з кожної гривні власного капіталу.



4) Коефіцієнт рентабельності продажу показує, який прибуток отримано з кожної гривні реалізованої продукції.

Показники зведемо до таблиці 2.7

Таблиця 2.7

Показники	Значення
1. Коефіцієнт рентабельності активів	0,001
1. Коефіцієнт рентабельності оборотних активів	0,002
1. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,002
1. Коефіцієнт рентабельності продажу	0,01

Висновок: Судячи з розрахунків, можна зазначити, що підприємство не є рентабельним, про що свідчать його показники, які практично дорівнюють нулю.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Згідно з даними балансу, протягом звітного періоду у структурі майна підприємства і джерел його фінансування відбулися наступні зміни. Сам баланс збільшився з 120062 до 159874 тис. грн., тобто загальна вартість майна підприємства протягом звітного періоду збільшилася на 39812 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення суми оборотних активів на 40468 грн. Збільшення активів відбулося головним чином за рахунок збільшення дебіторської заборгованості на 37707 грн. Питома вага оборотних активів підприємства на кінець звітного періоду складає 42,18% загальної суми активів балансу, або 67438 тис. грн..

Власний капітал пасиву за звітний період збільшився на 317 тис. грн. Питома вага при цьому зменшилась на 13,45%. Збільшення пасиву балансу відбулося, на сам перед, за рахунок збільшення залучених коштів, а саме поточних зобов'язань на 36860 тис. грн.

Для поліпшення стану підприємства, на сам перед, необхідно підвищувати рентабельність. Для цього необхідно, щоб прибуток підприємства був більший. Для цього необхідно знизити собівартість продукції, зайнятися пошуком більш дешевої сировини та матеріалів. Необхідно також провести маркетингову політику на підприємстві, політику затрат, вести контроль прибутків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Стасюк Г.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2004.- 480с.

2. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.-546с.

3. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002.-360с.

4. Фінанси підприємств: Підручник /А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - 5-те вид., перероб. і допов. - К.: КНЕУ, 2004.-546с.

Размещено на Allbest.ru