Організація роботи по управлінню прибутком Радомишльського державного лісомисливського господарства (РДЛМГ)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація роботи по управлінню прибутком Радомишльського державного лісомисливського господарства (РДЛМГ)

План

1.1 Управління формуванням операційного прибутку(РДЛМГ)

1.2 Розподіл і використання прибутку

1.3 Аналіз рентабельності (РДЛМГ)

1.4 Оцінка планування прибутку (РДЛМГ)

1.1 Управління формуванням операційного прибутку (РДЛМГ)

Основу формування власних внутрішніх фінансових ресурсів підприємства, спрямованих на виробничий розвиток, складає балансовий прибуток, що характеризує один з найважливіших результатів фінансової діяльності підприємства. Вона являє собою суму наступних видів прибутку підприємства:

* прибутку від реалізації продукції (чи операційний прибуток);

* прибутку від реалізації майна;

* прибутку від позареалізаційних операцій.

Серед цих видів головна роль належить операційного прибутку, на частку якої приходиться в даний час 90--95% загальної суми балансового прибутку. На багатьох підприємствах вона є єдиним джерелом формування балансового прибутку. Тому керування формуванням прибутку підприємства розглядається звичайно як процес формування операційного прибутку (прибутку від реалізації продукції).

Основною метою керування формуванням операційного прибутку підприємства є виявлення основних факторів, що визначають її кінцевий розмір, і вишукування резервів подальшого збільшення її суми.

Механізм керування формуванням операційного прибутку будується з урахуванням тісного взаємозв'язку цього показника з обсягом реалізації продукції, доходів і витрат підприємства. Система цього взаємозв'язку, що одержала назву "Взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" [Cost-Volume-Profit-relationships; "CVP"] дозволяє виділити роль окремих факторів у формуванні операційного прибутку і забезпечити ефективне керування цим процесом на підприємстві.

Механізм цієї системи передбачає послідовне формування різних видів операційного прибутку підприємства за наступною схемою (рис.2.1.).

З приведеної схеми видно, що в процесі здійснення операційної діяльності формується три види операційного прибутку:



Рис. 2.1 Схема формування різних видів операційного прибутку підприємства

1) маржинальний операційний прибуток. Його розрахунок здійснюється по наступним формулах:

МП0 = ВД0 ~ ПДВ - Зпост;(2.1)

МП0 = ЧД0 - Зпост,(2.2)

де МП0 -- сума маржинального операційного прибутку в розглянутому періоді;

ВД0 -- сума валового операційного доходу в розглянутому періоді;

ЧД0 -- сума чистого операційного доходу в розглянутому періоді;

Зпост -- сума постійних операційних витрат;

ПДВ -- сума податку на додаткову вартість і інші податкові платежі, що входять у ціну продукції;

2) валовий операційний прибуток. Її розрахунок здійснюється по наступним формулах:

ВП0 = ВД0- НДС-З0 ,(2.3)

ВП0 = ЧД0 - З0 ,(2.4)

ВП0 = МП0 - Зпер,(2.5)

де - ВП0 - сума валового операційного прибутку в розглянутому періоді;

ВД0 -- сума валового операційного доходу в розглянутому періоді;

ЧД0 -- сума чистого операційного доходу в розглянутому періоді;

МП0-сума маржинального операційного прибутку;

ЗО - сукупна сума операційних витрат;

Зпер- сума перемінних операційних витрат;

ПДВ -- сума податку на додаткову вартість і інші податкові платежі, що входять у ціну продукції.

3) чистий операційний прибуток. Її розрахунок здійснюється по наступним формулах:

НП0 = ВД0 - ПДВ - НП - З0;(2.6)

НП0 = ЧД0 - З0 - НП;(2.7)

НП0 = МП - Зпер - НП;(2.8)

НП0 = ВП0 - НП,(2.9)

де - НП0-сума чистого операційного прибутку в розглянутому періоді;

ВД0 -- сума валового операційного доходу в розглянутому періоді;

ЧД0 -- сума чистого операційного доходу в розглянутому періоді;

МП0 - сума маржинального операційного прибутку;

ВП0 -- сума валового операційного прибутку;

З0 - сукупна сума операційних витрат;

Зпер -- сума перемінних операційних витрат;

ПДВ -- сума податку на додаткову вартість і інші податкові платежі, що входять у ціну продукції;

НП -- сума податку на прибуток і інші обов'язкові платежі за рахунок прибутку.

У процесі керування формуванням операційного прибутку на основі системи "Взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" підприємство вирішує ряд задач:

1. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність протягом короткого періоду. Графічно "крапка беззбитковості" (чи "поріг рентабельності") операційної діяльності підприємства в короткому періоді, протягом якого не міняються рівень цін на продукцію, рівень перемінних витрат і сума постійних витрат, представлена на рисунку( 2.2.)

Рис (2.2.) Графік формування точки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді

З приведеного графіка видно, що для досягнення "крапки беззбитковості" своєї операційної діяльності (ТБ) підприємство повинне забезпечити такий обсяг реалізації продукції (Ртб), при якому сума чистого операційного доходу (валового операційного доходу за винятком суми податкових платежів з нього) зрівняється із сумою витрат - як постійних, так і перемінних. Ця умова може бути виражено наступними рівностями:

(2.10)

де - ТБ -- точка беззбитковості операційної діяльності; ВД0 -- сума валового операційного доходу; ЧД0 - сума чистого операційного доходу;

ЗО -- сукупна сума операційних витрат; ПДВ -- сума податку на додаткову вартість і інші податкові платежі, що входять у ціну продукції.

Відповідно вартісній обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді, може бути визначений по наступним формулах:

(2.11)

(2.12)

де - СРтб - вартісної обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді; Зпост -- сума постійних операційних витрат (незмінна в розглянутому періоді); Учд -- рівень чистого операційного доходу до обсягу реалізації продукції, %; Уз пер - рівень перемінних операційних витрат до обсягу реалізації продукції, %; Умп -- рівень маржинального операційного прибутку до обсягу реалізації продукції, %.

Натуральний обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді, може бути визначений по наступним формулах:

(2.13)

(2.14)

(2.15)

де - НРтб -- натуральний обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді; Цп - ціна одиниці реалізованої продукції;

(інші значення показників ті ж, що й у попередніх формулах).

2. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність у тривалому періоді. Операційна діяльність у тривалому періоді в порівнянні з коротким періодом перетерплює наступні основні зміни:

а) з ростом обсягу реалізації продукції періодично зростають постійні операційні витрати. Це зв'язано зі збільшенням парку використовуваних машин і устаткування (що приводить до росту амортизаційних відрахувань), підвищенням чисельності працівників апарата керування (що приводить до росту витрат на його зміст і т.п.);

б) з насиченням ринку в результаті росту обсягу реалізації продукції підприємство змушене знижувати рівень цін, що приводить до відповідного зменшенню темпів росту чистого операційного доходу;

в) за рахунок більш ощадливого використання сировини і матеріалів, росту продуктивності праці операційного персоналу, укрупнення партій закуповуваної сировини і продукції, що відвантажується, поступово знижується рівень перемінних операційних витрат на одиницю продукції.

Усі ці зміни в силу взаємозв'язку розглянутих факторів з операційним прибутком істотно впливають на формування її суми. Це можна простежити поданим графіка, представленого на рисунок (2.4.)

Риc. (2.4) Графік формування крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства в тривалому періоді

З приведеного графіка видно, що в силу умов, що трансформуються, операційної діяльності крапка беззбитковості постійно змінює своє значення, тобто вимагає набагато більшого обсягу реалізації в порівнянні з попереднім періодом (Ртб1 < Ртб2 <) - Відповідно міняється і сума валового операційного прибутку, одержуваної підприємством у силу мінливих умов операційної діяльності на кожнім етапі. Якщо на перших двох етапах ця зміна суми валового операційного прибутку викликалося в основному ростом суми постійних операційних витрат, то на третьому етапі основний вплив на зміну суми цього прибутку робило зниження рівня чистого операційного доходу.

Кожен етап зміни умов операційної діяльності підприємства в тривалому періоді являє собою початок цієї діяльності в короткому періоді, закінчення якого характеризується новою зміною умов. Іншими словами, тривалий період операційної діяльності підприємства може бути розкладений на ряд коротких її періодів (з незмінними умовами), що дозволяє використовувати при розрахунках алгоритми, характерні для короткого періоду. У зв'язку з цим, наступні задачі формування валового й іншого видів операційного прибутку з використанням системи "CVP" будуть розглянуті в рамках короткого періоду операційної діяльності підприємства.

3. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення запланованої (цільовий) суми валового операційного прибутку. Ця задача може мати і зворотну постановку: визначення планової суми валового операційного прибутку при заданому плановому обсязі реалізації продукції. Графічно взаємозв'язок між плановими значеннями обсягу реалізації продукції і суми валового операційного прибутку представлена на рисунку( 2.4.)

Рис. (2.5.) Графік формування крапки планового валового операційного прибутку підприємства

З приведеного графіка видно, що при запланованому обсязі реалізації продукції (Ртпп) підприємство може одержати визначену суму валового операційного прибутку (ВОПП), на розмір якої сума чистого операційного доходу буде перевищувати суму операційних витрат -- як постійних, так і перемінних. Графік може бути інтерпретований і в зворотному варіанті: при запланованій сумі валового прибутку (ВОПП) плановий обсяг реалізації продукції підприємства повинний знаходитися в крапці Ртпп . Цей обсяг реалізації продукції може бути визначений на підприємстві по наступним формулах:

де - СРТПП - вартісний обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової суми валового операційного прибутку підприємства;

Вопп - запланована сума валового операційного прибутку; Зпост -- планова сума постійних витрат; Учд-- рівень чистого операційного доходу до обсягу реалізації продукції, %; У и пер - рівень перемінних операційних витрат до обсягу реалізації продукції, %; Умп -- рівень маржинального операційного прибутку до обсягу реалізації продукції, %.

Відповідно, натуральний обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової суми валового операційного прибутку, може бути визначений по наступним формулах:

де - НРТПП - натуральний обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової суми валового операційного прибутку підприємства; Цп - планова ціна одиниці реалізованої продукції; (інші значення показників ті ж, що й у попередніх формулах).

4. Визначення суми "межі безпеки" (чи "запасу міцності ") підприємства, тобто розміру можливого зниження обсягу реалізації продукції у вартісному вираженні при несприятливій кон'юнктурі товарного ринку, що дозволяє йому здійснювати прибуткову операційну діяльність. "Межа безпеки" ("запас міцності") визначає можливі границі маневру підприємства ,як у ціновій політиці, так і в зниженні натурального обсягу виробництва і реалізації продукції в процесі здійснення операційної діяльності в несприятливих ринкових умовах (зниження попиту, посилення конкуренції і т.п.). Графічно формування "межі безпеки" ("запасу міцності") підприємства представлено на рисунку (2.6.)

Рис. (2.6.) Графік формування „межи безпеки" („запасу міцності") підприємства в процесі здійснення операційної діяльності

З приведеного графіку видно, що "межа безпеки" підприємства ("запас міцності") характеризує той обсяг реалізації продукції, що знаходиться в межах між крапкою забезпечення запланованої (фактично досягнутої) суми валового операційного прибутку підприємства (ТВОПП) і крапкою беззбитковості його операційної діяльності (ТБ). У вартісному вираженні межа безпеки операційної діяльності підприємства розраховується по наступній формулі:

ПБС = СРВОП - СРтб, (2.20)

де - ПБС -- вартісної обсяг реалізації продукції підприємства, що забезпечує межа безпеки (запас міцності) його операційної діяльності; СРвоп -- вартісної обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової (чи фактично досягнутої) суми валового операційного прибутку підприємства;

СРТб -- вартісної обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості операційної діяльності підприємства.

При необхідності межа безпеки (запас міцності) може бути виражений і натуральним обсягом реалізованої продукції. У цьому випадку використовуються наступні формули:

де - ПБН -- натуральний обсяг реалізації продукції підприємства, що забезпечує межа безпеки (запас міцності) його операційної діяльності;

Ціп -- ієна одиниці реалізованої продукції; (інші значення показників ті ж, що й у попередній формулі).

Межа безпеки (запас міцності) може бути виражений не тільки абсолютної, але і відносною величиною -- його рівнем (чи коефіцієнтом безпеки). Розрахунок цього показника здійснюється по наступній формулі:

 (2.23)

де - КБ -- коефіцієнт (рівень) безпеки операційної діяльності підприємства; ПБС -- вартісний обсяг реалізації продукції підприємства, що забезпечує межа безпеки (запас міцності) його операційної діяльності;

СРвоп -- вартісний обсяг реалізації продукції підприємства, що забезпечує формування планової (чи фактично досягнутої) суми валового операційного прибутку підприємства.

Аналогічний результат розрахунку цього коефіцієнта може бути отриманий і при його визначенні в натуральних показниках обсягу реалізації продукції.

5. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення запланованої (цільовий) суми маржинального операційного прибутку підприємства. Ця задача може мати і зворотну постановку: визначення планової суми маржинального операційного прибутку при заданому плановому обсязі реалізації продукції. Графічно взаємозв'язок між плановими значеннями обсягу реалізації продукції і суми маржинального операційного прибутку представлена на рис.(2.7.)

Рис.(2.7.) Графік формування точки запланованого маржинального операційного прибутку підприємства

З приведеного графіка видно, що при запланованому обсязі реалізації продукції (Ртмп) підприємство може одержати визначену суму маржинального операційного прибутку (МОПП), на розмір якої сума чистого операційного доходу (ЧД0) буде перевищувати суму постійних операційних витрат (Іпост) - Графік може бути інтерпретований і в зворотному варіанті: при запланованій сумі маржинального операційного прибутку (МОПп) плановий обсяг реалізації продукції підприємства повинний знаходитися в крапці Ртмп- Цей обсяг реалізації продукції може бути визначений у вартісному вираженні по наступній формулі:

(2.24)

де - СРТМП -- вартісної обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової суми маржинального операційного прибутку підприємства;

МОПп - запланована сума маржинального операційного прибутку;

З пос -- планова сума постійних операційних витрат; Учд -- рівень чистого операційного доходу до обсягу реалізації продукції, %.

Відповідно, натуральний обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової суми маржинального операційного прибутку, може бути визначений по наступним формулах:

(2.25)

(2.26)

де - НРТМП - натуральний обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової суми маржинального операційного прибутку підприємства;

Цп-- планова ціна одиниці реалізованої продукції; (інші значення показників ті ж, що й у попередніх формулах).

6. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення запланованої (цільовий) суми чистого операційного прибутку. Ця задача може мати і зворотну постановку: визначення планової суми чистого операційного прибутку підприємства при заданому плановому обсязі реалізації продукції. Графічно взаємозв'язок між плановими значеннями обсягу реалізації продукції і суми чистого операційного прибутку представлена на рис. (2.8.)

З приведеного графіка видно, що при запланованому обсязі реалізації продукції (Ртчп) підприємство може одержати визначену суму чистого операційного прибутку (ЧОПП), на розмір якої сума чистого операційного доходу (ЧД0) буде перевищувати суму сукупних операційних витрат -- як постійних, так і перемінних, а також суму податкових платежів, здійснюваних за рахунок прибутку. Графік може бути інтерпретований і в зворотному варіанті: при запланованій сумі чистого операційного прибутку (ЧОПп) плановий обсяг реалізації продукції підприємства повинний знаходитися в крапці Ртчп. Цей обсяг реалізації продукції може бути визначений у вартісному вираженні по формулах:

(2.27)

(2.28)



Рис. (2.8) Графік формування крапки планового чистого операційного прибутку підприємства

де - СРТЧП -- вартісної обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової (цільовий) суми чистого операційного прибутку підприємства; ЧОПП -- планована (цільова) сума чистого операційного прибутку підприємства; З пос -- планова сума постійних операційних витрат; НП -- планова сума податкових платежів за рахунок прибутку, обчислена виходячи із суми чистого операційного прибутку і ставки податку на прибуток методом зворотного перерахування; Учд -- рівень чистого операційного доходу до обсягу реалізації продукції, %; Уз пер -- рівень перемінних операційних витрат до обсягу реалізації продукції, %; Умп - рівень маржинального операційного прибутку до обсягу реалізації продукції, %.

Відповідно, натуральний обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової суми чистого операційного прибутку підприємства, може бути визначений по наступним формулах:

(2.29)

(2.30)

 (2.31)

де - НРТЧП - натуральний обсяг реалізації продукції, що забезпечує формування планової суми чистого операційного прибутку підприємства; Цп-- планова ціна одиниці реалізованої продукції; (інші значення показників ті ж, що й у попередніх формулах).

7. Визначення можливих результатів росту суми валового операційного прибутку при оптимізації співвідношення постійних і перемінних операційних витрат. Алгоритм і графік, зв'язані з реалізацією цієї задачі, будуть докладно розкриті при розгляді питання операційного лівериджу.

Таким чином, механізм керування різними видами операційного прибутку підприємства з використанням системи "Взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" заснований на її залежності ("чутливості") від наступних основних факторів:

а) обсягу реалізації продукції у вартісному чи натуральному вираженні;

б) суми і рівня чистого операційного доходу;

в) суми і рівня перемінних операційних витрат;

г) суми постійних операційних витрат;

д) співвідношення постійних і перемінних операційних витрат;

е) суми податкових платежів, здійснюваних за рахунок прибутку.

Ці показники можуть розглядатися як основні фактори формування суми різних видів операційного прибутку, впливаючи на який можна одержати необхідні результати.

Фінансовий механізм керування прибутком дозволяє істотно впливати на рівень доходів через систему ціноутворення на продукцію підприємства. Використовуючи систему "Взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку", це можна простежити за графіком, приведеному на рис. (2.9).



Рис.( 2.9.) Графік залежності формованої суми чистого операційного доходу і валового операційного прибутку від рівня ціни на продукцію

На графіку представлено три варіанти формування суми чистого операційного доходу в залежності від трьох значень рівня цін на реалізовану продукцію: Ц1, Ц2, Ц3 (обсяг реалізації продукції в натуральному вираженні Рф -- при всіх трьох варіантах залишається незмінним).

При першому значенні рівня ціни на продукцію (Ц1) сума формованого операційного чистого доходу є найменшої і не покриває суму сукупних операційних витрат (Зпост + Зпер), у результаті чого результатом операційної діяльності підприємства є збиток.

При другому значенні рівня ціни на продукцію (Ц2) реалізований її обсяг дозволяє перебороти крапку беззбитковості і підприємство має можливість сформувати визначену суму валового операційного прибутку (хоча і невелику). Сума чистого доходу при такому рівні ціни істотно зростає.

При третім значенні рівня ціни на продукцію (Ц3) підприємство досягає найвищих розмірів формованої суми чистого операційного доходу і валового операційного прибутку.

З графіка видно також, що рівень установлюваних цін на продукцію істотно впливає як на обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості (ТБ), так і на зростання межі безпеки (запасу міцності). Найменший обсяг реалізації продукції для досягнення крапки беззбитковості необхідний при Ц3; при цьому ж рівні ціни забезпечується і найвища межа безпеки. При Ц2 обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості, зростає, а межа безпеки скорочується. При Ц1 крапка беззбитковості взагалі не досягається, а межа безпеки відсутня.

Поділ усієї сукупності операційних витрат підприємства на постійні і перемінні їхні види дозволяє використовувати також механізм керування операційним прибутком, відомий як "операційний левиридж". Дія цього механізму засноване на тім, що наявність у складі операційних витрат будь-якої суми постійних їхніх видів приводить до того, що при зміні обсягу реалізації продукції, сума операційного прибутку завжди змінюється ще більш високими темпами. Іншими словами, постійні операційні витрати (витрати) самим фактом свого існування викликають непропорційно більш висока зміна суми операційного прибутку підприємства при будь-якій зміні обсягу реалізації продукції поза залежністю від розміру підприємства, галузевих особливостей його операційної діяльності й інших факторів (причини такої зміни докладно розглянуті при визначенні впливу обсягу реалізації продукції на суму і рівень сукупних операційних витрат).

Однак ступінь такої чутливості операційного прибутку до зміни обсягу реалізації продукції неоднозначна на підприємствах, що мають різне співвідношення постійних і перемінних операційних витрат. Чим вище питома вага постійних витрат у загальній сумі операційних витрат підприємства, тим у більшому ступені змінюється сума операційного прибутку стосовно темпів зміни обсягу реалізації продукції.

Співвідношення постійних і перемінних операційних витрат підприємства, що дозволяє "включати" механізм операційного левериджа з різною інтенсивністю впливу на операційний прибуток підприємства, характеризується "коефіцієнтом операційного левериджа", що розраховується по наступній формулі:

 (2.32)

де - -- коефіцієнт операційного левериджа; Зпост - сума постійних операційних витрат; З0 -- загальна сума операційних витрат.

Чим вище значення коефіцієнта операційного лівериджа на підприємстві, тим у більшому ступені воно здатне прискорювати темпи приросту операційного прибутку стосовно темпів приросту обсягу реалізації продукції. Іншими словами, при однакових темпах приросту обсягу реалізації продукції підприємство, що має більший коефіцієнт операційного лівериджа, за інших рівних умов завжди буде в більшому ступені прирощувати суму свого операційного прибутку в порівнянні з підприємством з меншим значенням цього коефіцієнта.

Конкретне співвідношення приросту суми операційного прибутку і суми обсягу реалізації, що досягається при визначеному коефіцієнті операційного лівериджа, характеризується показником "ефект операційного лівериджа". Принципова формула розрахунку цього показника має вид:

(2.33)

де - Еол -- ефект операційного левериджа, що досягається при конкретному значенні його коефіцієнта на підприємстві; - темп приросту валового операційного прибутку, у %; -- темп приросту обсягу реалізації продукції, у %.

Задаючи той чи інший темп приросту обсягу реалізації продукції, ми завжди можемо, використовуючи зазначену формулу, визначити, у яких розмірах зростає сума операційного прибутку при сформованому на підприємстві коефіцієнті операційного левериджа. Розходження в ефекті, що досягається, на різних підприємствах будуть визначатися при цьому розходженнями в співвідношенні їх постійних і перемінних операційних витрат, відбиваними коефіцієнтом операційного левериджа.

Маються й інші більш складні модифікації формули розрахунку ефекту операційного левериджа. Однак, незважаючи на розходження алгоритмів визначення ефекту операційного левериджа, зміст механізму керування операційним прибутком шляхом впливу на співвідношення постійних і перемінних витрат підприємства залишається незмінним.

Розрахунки приведені в таблиці (2.2)

Таблиця (2.2) Зведена таблиця розрахунку фінансових коефіцієнтів при формуванні операційного прибутку

Показник	2002р.	2003р.	2004р.
Маржинальний операційний прибуток	9076,3	9885,9	10848,2
Валовий операційний прибуток	5001,3	3942,8	4406,6
Чистий операційний прибуток	4609,7	3491,4	4072,4
Вартісний об'єм реалізації продукції точки беззбитковості	146510,9	124817,56	96020,69
Натуральний об'єм реалізації продукції точки беззбитковості	6599,5	6667,6	6174,96
Вартісний об'єм реалізації продукції операційного прибутку	511569,34	391222,97	399924,1
Показник	2002р.	2003р.	2004р.
Натуральний об'єм реалізації продукції операційного прибутку	23054,3	20895,3	25715,75
Вартісний об'єм реалізації продукції границі безпеки	365058,4	266405,4	303903,4
Натуральний об'єм реалізації продукції границі безпеки	16444,1	14231,06	19543,63
Коефіцієнт безпеки операційної діяльності	71,36	68,1	77,5
Вартісний об'єм реалізації продукції планового маржинального прибутку	663682,6	1002837,6	816033,3
Натуральний об'єм реалізації продукції планового маржинального прибутку	29895,6	53570,4	52478,03
Вартісний об'єм реалізації продукції суми чистого операційного прибутку	511569,34	391222,97	399924,1
Натуральний об'єм чистого операційного прибутку реалізації продукції	23043,66	20898,66	25718,6
Коефіцієнт операційного прибутку	0,33	0,24	0,18
Ефект операційного лівериджу	0,89	1,29	0,89

Виходячи з даних таблиці зробимо аналіз відхилення коефіцієнтів які впливають на формування операційного прибутку Табл.(2.3).

Таблиця (2.3) Аналіз фінансових коефіцієнтів формування операційного прибутку

Показник	Базовий	Відхилення
	2002р.	2003р.	2004р.
Маржинальний операційний прибуток	9076,3	+809,6	+1771,9
Валовий операційний прибуток	5001,3	-1058,5	-594,7
Чистий операційний прибуток	4609,7	-1118,3	-537,3
Вартісний об'єм реалізації продукції точки беззбитковості	146510,9	-21693,34	-50490,21
Натуральний об'єм реалізації продукції точки беззбитковості	6599,5	+68,1	-424,54
Вартісний об'єм реалізації продукції операційного прибутку	511569,34	-120346,37	-111645,24
Натуральний об'єм реалізації продукції операційного прибутку	23054,3	-2159	+2661,45
Вартісний об'єм реалізації продукції границі безпеки	365058,4	-98653	-61155
Натуральний об'єм реалізації продукції границі безпеки	16444,1	-2213,04	+3099,53
Показник	2002р.	2003р.	2004р.
Коефіцієнт безпеки операційної діяльності	71,36	-3,26	+6,14
Вартісний об'єм реалізації продукції планового маржинального прибутку	663682,6	+339155	+152350,7
Натуральний об'єм реалізації продукції планового маржинального прибутку	29895,6	+23674,8	+22582,43
Вартісний об'єм реалізації продукції суми чистого операційного прибутку	511569,34	-120346,37	-111645,2
Натуральний об'єм чистого операційного прибутку реалізації продукції	23043,66	-2145	+2674,94
Коефіцієнт операційного прибутку	0,33	-0,09	-0,15
Ефект операційного левіриджу	0,89	+0,4	0

1.2 Розподіл і використання прибутку

Об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства.

Отримання прибутку - основна мета підприємницької діяльності. Прибуток, що направляється на розвиток, визначає здатність організації до самофінансування, тобто до росту власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел. Підприємство використовує й інші джерела інвестицій для розвитку -- позикові кошти (кредити і корпоративні облігації), випуск нових акцій. Особливою формою фінансування є лізинг.

Однак залучення коштів за допомогою цих джерел можливо лише при прибутковій роботі організації в поточному і перспективному періодах. Це пов'язано з тим, що як розміщення акцій і облігацій організації, так і одержання нею кредиту на розвиток можливо лише при наявності необхідного рівня прибутку.

При використанні позикових коштів для цілей розвитку рівень прибутку організації повинний забезпечити вартість обслуговування боргових зобов'язань (відсотків по облігаціях й за користування кредитами), а також погашення вартості облігації і повернення кредиту. Залучення зазначених джерел, з одного боку, пов'язані з відповідними виплатами з прибутку і зменшенням чистого прибутку організації. У той же час таке залучення має сенс і ціль лише тоді, коли збільшується прибуток, що залишається в розпорядженні фірми після сплати відсотків і податків.

При фінансуванні розвитку організації за рахунок додаткового випуску акцій повинний передбачатися необхідний рівень поточної й майбутнього прибутку не тільки для ефективного розміщення акцій, але й для виплати по цих акціях дивідендів на рівні, що забезпечує підтримку курсу акцій.

Крім того, із усіх можливих джерел розвитку бізнесу тільки прибуток організації є систематично відтвореним фінансовим ресурсом. Інші джерела носять разовий характер (на визначеному відрізку часу) і залучаються для реалізації конкретних фінансових рішень.

Як правило, важко оцінити ступінь достатності прибутку шляхом аналізу тільки абсолютної маси прибутку. Більш ефективним методом такої оцінки є використання відносних показників -- показників рентабельності і їхнє порівняння з минулими періодами й іншими що господарюють суб'єктами. операційний балансовий прибуток розподіл

Для організації -- юридичної особи основним показником ефективності є рентабельність активів (усього капіталу). Рівень прибутковості (рентабельність) активів повинний бути достатнім, щоб забезпечити запланований чи очікуваний рівень рентабельності власного капіталу, а також виплату відсотків і податків.

З погляду власників (акціонерів) компанії головним показником є рентабельність власного капіталу, обумовлена відношенням чистого прибутку до власного капіталу. По цьому показнику можна судити, що одержують власники капіталу у вигляді дивідендів на акції й у виді зростаючої вартості акціонерного капіталу фірми.

Рівень рентабельності власного капіталу може істотно відрізнятися від рівня рентабельності активів. Інтерес власників і мети бізнесу направляють зусилля менеджерів на те, щоб ця різниця складалася на користь рентабельності власного капіталу. Основна причина й одночасно фактор, яким можна керувати для виконання даної задачі, є структура капіталу фірми -- співвідношення власних і позикових коштів.

Значення показника рентабельності прибутку укладається в тім, що він визначає границі і темпи росту прибутку за рахунок реінвестування прибутку (норми самофінансування). Таким чином, рентабельність прибутку лежить в основі темпів стійкого росту організації, тобто її здатності безупинно (у тенденції) розвиватися за рахунок внутрішнього фінансування.

Роль рентабельності прибутку визначається і тим, що вона встановлює економічно можливі межі виплат дивідендів. У більш широкому плані рентабельність прибутку фірми-эмітента є внутрішньою економічною основою ринкового курсу її акцій і вартості компанії в цілому. У реальності ринковий курс акцій є сконцентрованою оцінкою акцій всіма учасниками ринку цінних паперів і складається під впливом багатьох внутрішніх й зовнішніх стосовно даної фірми факторів. Однак у його основі лежать фактори внутрішнього порядку і насамперед рентабельність власного капіталу (чи прибуток на одну акцію), дивідендна політика даної фірми, тривалість одержання прибутку і ступінь ризику, розподіл прибутку між реінвестуванням і виплатою дивідендів і ін.

Зведена таблиця коефіцієнтів формування власного капіталу.(тис.грн.)

Табл.(.2.4)

Таблиця (2.4)

Показники	Роки
	2002р.	2003р.	2004р.
Власного основного капіталу	5171,3	6000,3	6682,4
Власних оборотних коштів	2197,8	2571,1	2639,4
Чистих оборотних активів	1166,9	1443,4	1554,4

Виходячи з розрахунків, які були проведені і зведені в таблиці (2.5ми можемо зробити такі висновки:

Сума власного оборотного капіталу в 2003р. виросла з 5171,3 до 6000,3 а в 2004р. підвищилась до 6682,4тис.грн.

Власні оборотні кошти в продовж двох років зросли з 2197,8тис.грн. до 2639,4тис.грн. в 2004р.

Що стосується чистих оборотних активів то вони зменшились в 2003р. з1166,9 тис.грн. до 1443,4 тис.грн., а в 2004р. взагалі зменшилось до 1554,4тис.грн 1407,2тис.грн.

Зі зробленого ми можемо зробити висновок що підприємство постійно збільшує свій потенціал. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства. Господарюючий суб'єкт самостійно визначає напрями використання прибутку, якщо інше не передбачене статутом.

Резервний фонд створюється суб'єктами на випадок припинення їх діяльності для відшкодування кредиторської заборгованості. Він є обов'язковим для акціонерного товариства, кооперативна, підприємства з іноземними інвестиціями. Зараховуються до резервного фонду також емісійний доход, тобто суму різниці між продажною і номінальною ціною акцій, отриману при їх реалізації по ціні, яка перевищує номінальну вартість. Ця сума не підлягає якому-небудь використанню або розподілу, крім випадків реалізації акцій по ціні нижчий за номінальну вартість. Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплату процентів по облігаціям і дивідендів по привілейованим акціям у випадку недостатнього чистого прибутку для цих цілей. Відрахування до резервного фонду і в інші подібні по призначенню фонди відбувається до досягнення розмірів цих фондів, встановлених засновницькими документами, але не більше 25% статутного фонду,а для акціонерного товариства - не менше 15%.

Фонди нагромадження і фонди споживання - це фонди спеціального призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд нагромадження представляє собою джерело ресурсів господарюючого суб'єкта, акумулюючого прибуток, і інші джерела для створення нового майна, купівлі основних фондів, оборотних засобів і т.д. Фонд нагромадження відображає зростання майнового стану господарюючого суб'єкта, збільшення його власних засобів. Разом з тим операції по придбанню і створенню нового майна господарюючого суб'єкта не зачіпають фонд нагромадження.

Фонд споживання представляє собою джерело фінансових ресурсів підприємства, зарезервованого для проведення операцій по соціальному розвитку і матеріальному заохоченню колективу. До фондів споживання перераховуються наступні виплати в грошовій і натуральній формах:

суми, нараховані на оплату праці;

- доходи по акціям членів трудового колективу і їх внескам у майно господарюючого суб'єкта, нараховані до виплат робітникам;

- сума представлених господарюючим суб'єктом трудових і соціальних пільг.

1.3 Аналіз рентабельності (РДЛМГ)

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції покривають витрати виробництва і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники, то вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Звичайно при оцінці рентабельності визначають відношення прибутку до наступних показників: рівню продажів, активів, власного капіталу.

При розрахунку цих показників використовуються:

- чистий прибуток що визначається як балансовий прибуток за винятком платежів у бюджет

- чиста реалізація що визначається як виторг від реалізації без ПДВ, акцизного збору й інших відрахувань з доходу.

Відзначимо ,що яких-небудь абсолютних загально прийнятих значень рентабельності на який можна орієнтуватися при аналізі не існує, тому що її показники різко коливаються по галузях. Ріст цих показників по періодах звітності вважається позитивною тенденцією.

Розглянемо кожний з показників рентабельності окремо.

1.Рентабельність продажів(інше найменування цього показника - коефіцієнт прибуток продажу, норма чистого прибутку).Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу одержало підприємство, визначається як відношення чистого прибутку до чистої реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

де - Р - рентабельність продажів; ЧП - чистий прибуток;ЧР - чиста реалізація

Розрахунок представлено в таблиці(2.6)

Таблиця(2.6)

Рентабельність продажів	2002рік	2003рік
Чистий прибуток Чиста реалізація	0,023	0,049

З таблиці видно, що рентабельність продажів підприємства підвищилась Це означає ,що після відрахування з отриманого доходу усіх витрат залишається в 2002 році 0,023 копійок прибутку від кожної гривні продажів ,а в2003 -0,049 копійок прибутку від кожної гривні продажів.

Перш ніж перейти до другого показника рентабельність активів , розглянемо таке поняття, як коефіцієнт оборотності активів.

2.Коефіцієнт оборотності активів характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з погляду обсягу реалізації ,оскільки показує ,скільки гривень реалізації приходиться на кожну гривню , вкладену в активи підприємства .Іншими словами , скільки разів за звітний період активи обернулися в процесі реалізації продукції. Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до середньорічної вартості активів:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де - Коа - коефіцієнт оборотності активів; ЧР - чиста реалізація; А - середній розмір активів.

Зміна коефіцієнта оборотності активів представлена в таблиці (2.7.)

Таблиця (2.7.)

Чиста реалізація Середньорічна варт активів	2002 рік	2003 рік
Коефіцієнт оборотності активів	2,07	1,35

Дані цієї таблиці свідчать про зниження оборотності активів підприємства в2003 році порівняно з2002 роком, тобто про менш ефективне їх використання.

3.Рентабельність активів( інша назва цього показника - коефіцієнт прибуток/активи). Він характеризує , наскільки ефективне підприємство використовує свої активи для одержання прибутку , тобто який прибуток приносить кожна гривня , вкладена в активи підприємства .Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів.

Ра

де - (Ра) - Рентабельність активів (майна) ;ЧП - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток); А - середній розмір активів.

Зміна рентабельності активів підприємства представлена в таблиці (2.8)

Таблиця(2.8)

Рентабельність активів	2002рік	2003 рік
Чистий прибуток Середня вартість активів	0,13	0,067

Дані таблиці свідчать про зниження коефіцієнта ROA, тобто про зменшення ефективності використання активів у2003 році в порівнянні з 2002 роком. В 2002 році кожна гривня принесла 0,13 копійок прибутку ,а в 2003році прибуток складає 0,067 копійок.

Відзначимо, що коефіцієнт ROA поєднує два показники частку прибутку в одній гривні реалізації й оборот активів. Вище ми розглянули, що частка прибутку в одній гривні реалізації обчислюється за допомогою показника рентабельності продажів ,а оборот активів визначається за допомогою коефіцієнта оборотності активів. Тобто добуток названих показників дорівнює значенню коефіцієнта рентабельності активів(ROA)

Наочно це видно в наступній схемі:

ROA=

де - ROA-рентабельність оборотних активів; ЧП - чистий прибуток; А - середній розмір активів; Коб - коефіцієнт оборотності активів; РП - рентабельність прибутку.

Використовуємо цю залежність для аналізу причин зміни рентабельності активів. З цією метою зробимо розрахунок коефіцієнта ROA за допомогою названих активів. Дані розрахунків представлені в таблиці (2.9).

(Таблиця 2.9)

Роки	Рентабельність активів (ROA)	Рентабельність продажів	Коефіцієнт оборотності активів
2002	0,13	0,023	2,07
2003	0,067	0,049	1,35

З даної таблиці видно, що на зниження рентабельності активів у 2003 році вплинуло як зменшення рентабельності продажів, так і зменшення оборотних активів.

4.Рентабельність капіталу (інша найменування цього показника - коефіцієнт прибуток /капітал ROE). Характеризує наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал. Показник визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу. Він представлений у таблиці(2.10).

Таблиця(2.10)

Рентабельність капіталу (ROE)	2002 рік	2003рік
Чистий прибуток Власний капітал	0,098	0,077

Для аналізу причин зміни коефіцієнта ROE доцільно застосувати рівняння Дюпона:

ROE = ROA х (А:ВК) (2.37)

Тут коефіцієнт ROE розкладений на дві складові :рентабельність активів і коефіцієнт фінансового лівериджу (фінансового важеля), що обчислюється як співвідношення :Активи /Власний капітал. Тобто дане рівняння наочне показує , що прибутковість власного капіталу залежить від прибутковості активів і фінансового лівериджу. Це добре видно на наступній схемі:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де - ROE - рентабельність капіталу; ЧП - чистий прибуток; ВК - власний капітал; ROA - рентабельність оборотності активів; А - середній розмір активів.

Використовуємо приведену залежність при аналізі причин зміни рентабельності капіталу ,для чого зробимо розрахунок коефіцієнта ROE по рівнянню Дюпона. Ці розрахунки представлені в таблиці(2.11).

Таблиця(2.11)

Роки	Рентабельність капіталу(ROE)	Рентабельність активів(ROA)	Коефіцієнт фінансового лівериджу
2002	0,098	0,13	0,03
2003	0,077	0,067	0,07

З даної таблиці видно що незважаючи на збільшення коефіцієнта фінансового лівериджа в 2003 році ,зниження рентабельності активів спричинило за собою зниження рентабельності капіталу. Збільшення коефіцієнта фінансового лівериджа пов'язане з збільшенням частки позикового капіталу . Тому існує визначений ризик у залученні позикового капіталу що виправдовується тільки в тому випадку якщо прибуток отриманий від ефективного використання активів перевищує процентні ставки на отриманих позикових засобах . Інакше для лівериджа тільки підсилює негативний ефект помилок керівництва пов'язаних зі співвідношенням власного і позикового капіталу.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і внаслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення обіговості матеріальних обігових коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

1.4 Оцінка планування прибутку (РДЛМГ)

Як вже зазначалося в даній роботі, економічне середовище в якому функціонує більшість вітчизняних підприємств, характеризується недостатнім ступенем стабільності та передбачуваності. Ця обставина примушує суб`єктів економічної діяльності звертати більшу увагу на прогнозування та планування прибутку. Якщо план з прибутку складено грамотно та якісно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається у його розпорядженні для створення фінансової бази розвитку виробництва, а також необхідних витрат на матеріальне заохочення праці. Особливо важливе місце прогнозування та планування посідають у діяльності фірм задіяних у сфері страхування, банківській справі та зовнішньоекономічній діяльності, де прибутковість залежить від професіоналізму у наданні послуг та здатності ефективно управляти економічними ризиками.

Об'єктом розподілу прибутку є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства.

. Прийняття управлінських рішень про залучення тих чи інших джерел формування прибутку повинне супроводжуватися оцінкою їхньої вартості і зіставленням ефективності використання альтернативних фінансових джерел. Метою таких рішень повинні бути забезпечення приросту прибутку. Звідси ясно, що процес забезпечення максимального об'єму залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел включає визначення їхнього можливого переліку й абсолютного об'єму.

Основними внутрішніми джерелами є чистий прибуток і амортизаційні відрахування. У процесі прогнозування даних джерел доцільно передбачити можливості їхнього росту за рахунок різноманітних резервів. При цьому варто мати на увазі, що використання таких методів, як прискорена амортизація, приводить не тільки до росту амортизаційних відрахувань, але і зниженню маси прибутку. По цьому, у випадку прискореної заміни наявних фондів на нові, пріоритетною задачею стає збільшення чистого прибутку за рахунок більш ефективного використання нових фондів і розширення на цій основі виробничого потенціалу організації. Очевидно, що на окремих етапах діяльності організації виникає потреба в максимізації як амортизаційних відрахувань, так й чистого прибутку. Тому при вишукуванні резервів росту власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел варто прагнути до їхньої максимальної суми.

Раціоналізація співвідношення внутрішніх й зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів забезпечується такими умовами, як:

- мінімізація вартості (цін) формування. Об'ємів (СФР) власних фінансових ресурсів Якщо вартість (СФР), притягнутих за рахунок зовнішніх джерел, значно перевищує прогнозну величину використання позикових коштів (облігаційних позик й банківських кредитів й ін.), то, природно, від подібного джерела формування власного капіталу варто відмовитися;

- збереження керування організацією за первісними ефективними власниками (засновниками). Збільшення додаткового пайового чи акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може привести до втрати такої керованості.

Використовуючи запропоновані моделі, підприємство може оцінити ефективність різних підходів у нарощуванні темпів стійкого росту шляхом моделювання різних ситуацій. Одна з них укладається в орієнтації на сформовані пропорції в капіталі, досягнутий рівень рентабельності і продуктивності активів. Однак консервація рівня названі пропорції і показників може з'явитися досить твердим обмеженням (якщо це суперечить цілям фірми), направленням на ріст об'єму виробництва, продажів і капіталу.

У свою чергу, розширення ринків збуту і ріст об'єму продажів при правильно обраній ціновій політиці веде до збільшення прибутку, продуктивності активів і темпів стійкого росту власного (акціонерного) капіталу.

Інші підходи можуть забезпечити більш швидкі темпи зростання виробництва і власного капіталу фірми, для чого необхідно використовувати різні економічні важелі: підвищення ефективності виробництва; зміна дивідендної політики; зміна структури капіталу і залучення додаткових позик; раціоналізацію податкової політики.

Зміна всіх показників, що визначають темпи стійкого росту, має свої раціональні економічно виправдані границі, що необхідно враховувати при керуванні прибутком.

Вивчення проблеми темпів стійкого росту свідчить про те, що на цю характеристику роблять також вплив параметри, що характеризують поточний фінансовий стан фірми, і насамперед, ліквідність і оборотність поточних активів. Дослідження цього аспекту особливо актуально в сучасних умовах функціонування вітчизняних організацій.

Як відомо, величина поточних активів, їхня оборотність, а також показники ліквідності і платоспроможності дуже мобільні і менш стабільні, чим розглянуті вище фактори. Таким чином, стабільність розвитку прямо залежить від стабільності поточної господарської діяльності. Даний висновок може бути підтверджений моделями темпів стійкого росту, у які включені показники ліквідності, оборотності поточних активів і інші, що характеризують поточну господарсько-фінансову діяльність.

Розуміючи важливу роль планування для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності, фінансовий відділ фірми поставив за мету спланувати прибуток на друге півріччя поточного року на основі даних за перше півріччя. Дані по реалізації у базовому періоді будуть неповними без врахування її обсягів у червні, тому для виконання основної задачі необхідно дати прогнозне значення цін на послуги фірми в червні 1999 року.

На основі цінового прогнозування фінансовий відділ за допомогою нескладних статистичних методів може обчислювати ризик відхилення від очікуваних цін. Якщо мова йде про надання декількох послуг (виробництво чи реалізація декількох товарів) і стоїть проблема вибору збільшення обсягів надання якоїсь з них, можна скористатися окремими елементами теорії портфеля, яка є частиною загальної теорії економічного ризику.

Аналітичний метод планування прибутку підприємств ґрунтується на вивченні факторів, які визначають рівень прибутку та рентабельності у базовому періоді , врахуванні їх, а також інших факторів (зміна обсягів реалізації, собівартості тощо), які повинні мати місце в плановому періоді. Використовуючи цей метод, керівництво підприємств може приймати рішення з більшим ступенем впевненості в досягненні своїх цілей, зменшуючи таким чином економічний ризик.

Література

1. Закон України "Про транспорт" від 10.11.94 року.

2. Закон України "Про дорожній рух" від 30.07.93 року.

3. Інструкція "Про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах"