Місцеві бюджети та їх місце у бюджетній системі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство фінансів України

Одеський інститут фінансів

українського державного університету

фінансів та міжнародної торгівлі

КУРСОВА РОБОТА

З курсу :

«Бюджетна система України»

НА ТЕМУ:

«Місцеві бюджети та їх місце у бюджетній системі України»

Науковий старший викладач Виконала

керівник: Бєлякова А.В. студентка 503 групи

заочного відділення V-го курсу

Д'яченко Юлія Андріївна

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти місцевих бюджетів

1.1 Історичний розвиток місцевих бюджетів, їх сутність та структура

1.2 Роль та значення місцевих бюджетів у бюджетній системі України

1.3 Нормативно-законодавча база та інформаційне забезпечення місцевих бюджетів

Розділ 2. Порядок складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів на прикладі бюджету Роздільнянського району.

2.1 Порядок складання доходної та видаткової частини місцевих бюджетів

2.2 Розгляд та затвердження місцевих бюджетів

2.3. Аналіз доходів та видатків бюджету Роздільнянського району

Розділ 3. Напрямки щодо вдосконалення процесу формування і використання місцевих бюджетів.

3.1 Вплив бюджетної політики та її факторів на напрями формування і використання місцевих бюджетів

3.2 Проблеми та напрямки зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування

Висновки

Додатки.

Список використаної літератури

Вступ

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

Бюджет - складна економічна категорія. Як категорія, державний бюджет являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу, та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу.

Найважливіше призначення бюджету - це створення матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним результатом. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Згідно ст.5 п.1 бюджетного кодексу України бюджетна система складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань, місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Кошти місцевих бюджетів - основа фінансової бази органів місцевого самоврядування. Однак у більшості випадків вони не можуть забезпечити ефективного впливу цих органів на соціально-економічні процеси. Тому проблема формування та використання коштів місцевих бюджетів дуже актуальна. Актуальність проблеми формування та використання, їх вплив на соціально-економічний розвиток території обумовили вибір теми дослідження.

Щодо вирішення цих проблем існують різні підходи:

- зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку пріоритетних напрямків виробництва, стабілізації національної валюти;

- при збереженні централізованої бюджетної системи надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних заходів та доходів;

- надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України всі бюджети, що становлять бюджетну систему.

Метою моєї роботи є розгляд, спроба аналізу найважливіших проблем бюджетної системи та напрямки вирішення цих проблем.

Об'єктом дослідження є місцеві бюджети та міжбюджетні відносини. Предмет дослідження - економічні відносини, що виникають з приводу формування та використання централізованого фонду коштів на місцевому рівні, на прикладі бюджету Роздільнянського району.

Розділ 1. Теоретичні аспекти місцевих бюджетів

1.1 Історичний розвиток місцевих бюджетів, їх сутність та структура

Бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом країн Європи. Після возз'єднання України з Росією ще майже півстоліття Україна зберігала всі атрибути державності, в тому числі самостійність фінансового господарства. На початку 20-х років XVII ст. уряд царської Росії почав стягувати значні суми видатків у своє розпорядження, можна вважати, що з цього часу настав період, який тривав 280 років, Україна більше, ніж четверту частину свого національного доходу вносила до бюджету Царської Росії. Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну системи(1918-1922 рр.). Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім більшовицький уряд спробували оволодіти бюджетним процесом, але ці спроби з різних причин не мали успіху. Про повну державну незалежність, а водночас, і про власний бюджет ні ті, ні інші питання не ставили. В умовах існування Радянського Союзу республіканський бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і різними соціальними групами населення на території України, а також між територіями всередині республіки. Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджет тільки на 1992 рік. Місцеві бюджети як частина бюджетної системи України , в своєму розвитку пройшли тривалий період становлення, протягом якого відбувались зміни в їх побудові відповідно до діючого на той час суспільно-економічного ладу та устрою держави.

Місцеві бюджети сформувалися разом з виникненням органів місцевого самоврядування. У відповідності з Бюджетним Кодексом України від 21.06.2001р. №2542-ІІІ структура місцевих бюджетів складається з: республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, районних в містах, селищних та сільських бюджетів. Місцеві бюджети в Україні є найчисельнішою ланкою її бюджетної системи, їх кількість становить 11949, у тому числі республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, 24 обласні бюджети, міські бюджети міст Києва і Севастополя, 165 бюджетів міст обласного підпорядкування, 488 районних бюджетів, 277 бюджетів міст районного підпорядкування, 104 бюджети районів у містах, 787 селищних бюджетів і 10101 сільський бюджет. Бюджети різних рівнів складаються із загального і спеціального фондів.

Структура бюджетної системи України відображена на рис. 1.

Рис. 1. Структура бюджетної системи України

Місцеві бюджети -- це фонди грошових коштів, призначені для реалізації завдань і функцій, покладених на органи самоврядування. За рахунок фондів грошових коштів місцевих бюджетів -- складової бюджетної системи держави і фінансової бази діяльності органів самоврядування -- забезпечується фінансування заходів економічного і соціального розвитку на відповідній території. Згідно з ст. 43 Конституції України [1; ст. 25] місцеві органи самоврядування здійснюють управління майном, що є у комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і здійснюють контроль за їх виконанням; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і здійснюють контроль за їх виконанням; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

У процесі виконання своїх завдань і функцій між місцевими бюджетами, з одного боку, та юридичними і фізичними особами, що функціонують на даній території, -- з іншого, складаються економічні відносини щодо мобілізації і витрачання грошових коштів цих бюджетів. Крім того, між місцевими бюджетами різних рівнів та між ними і державним бюджетом виникають економічні відносини, зумовлені перерозподілом фінансових ресурсів. Останнє пов'язане з необхідністю забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Функціонування місцевих бюджетів пов'язано із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого самоврядування. Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року [4, ст. 19]місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання покладених на них обов'язків формують, розподіляють і використовують централізовані фонди коштів. Оскільки сутнісними проявами фінансів як економічної категорії є економічні та суспільні (соціальні) відносини, то місцеві бюджети взаємопов'язані із соціально-економічним розвитком регіону. Через місцеві бюджети держава активно проводить соціальну політику, фінансуючи з місцевих бюджетів заклади освіти, медицини, комунального обслуговування населення тощо. Крім того, з державного бюджету до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів передаються кошти у вигляді дотацій для їх відповідного розподілу між територіальними громадами та для виконання спільних проектів. До складу місцевих бюджетів включаються також кошти організацій, підприємств усіх форм власності, які спрямовуються на розвиток соціальної інфраструктури регіону та на задоволення соціальних інтересів і потреб.

За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються витрати по розв'язанню проблем місцевого рівня. Джерелами місцевих доходів є кошти від приватизації, орендна плата, дивіденди від підприємницької діяльності, місцеві податки. Так, ПДФО, плата за землю повністю передається до бюджетів за місцем їх проживання. В розмірі 100 відсотків до місцевих бюджетів базового рівня передаються всі місцеві податки і збори. Відрахування від загальнодержавних податків і зборів до бюджетів областей здійснюють на основі стабільних (затверджених) нормативів. Тим областям (регіонам), в яких доходна частина не перекриває мінімальних потреб по витратах, надаються дотації, субвенції або субсидії. При цьому норматив дотації передбачено у відсотках, а субсидії та субвенції - в грошових одиницях. Субвенції надаються переважній більшості регіонів України.

У результаті децентралізації фінансової системи, що здійснюється в Україні, основний обсяг соціальних витрат переноситься на місцевий та регіональний рівні.

Фінансові ресурси регіонів визначаються виробленим в розрахунку на душу населення національним доходом, оскільки фінансові надходження забезпечуються насамперед з доходів економічних суб'єктів. Потребу у фінансових ресурсах регіонів розраховують на основі фактичного рівня витрат. У той же час існують суб'єктивні відмінності в розмірах, території, географічному положенні, кліматі, економічній структурі регіонів. Фактичні витрати, з одного боку, можуть не охоплювати завдань, які не розв'язуються через відсутність коштів, а з іншого - вони можуть зростати при неекономічних або просто марнотратних витратах. Крім того, за рівнем витрат не можна визначити, наскільки жителі регіону забезпечені суспільними благами.

Місцеві бюджети є важливим інструментом макроекономічного регулювання. Поряд з державним бюджетом, місцеві бюджети забезпечують процес розширеного відтворення. За допомогою певних важелів місцевими органами влади, відповідно до їх компетенції, забирається частина коштів у виробничих, інших структурах, населення у вигляді податків, зборів, платежів та акумулюється у місцевих бюджетах. З іншого боку, ресурси місцевих бюджеті спрямовуються на утримання установ соціально-культурної сфери та охорони здоров'я, підприємств житлово-комунального господарства, виплати соціальної допомоги, тобто місцеві бюджети відіграють основну роль у забезпеченні потреби населення у соціальних послугах. Відбувається процес накопичення фінансових ресурсів місцевих бюджетів та їх розподілу і використання на різні сфери діяльності. Крім того, місцеві бюджети виступають інструментом міжтериторіального перерозподілу виробленого валового внутрішнього продукту. З метою фінансового вирівнювання та усунення розбіжностей рівнів соціально-економічного розвитку територій функціонують фінансові відносини між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами різних рівнів. Такі відносини мають форму дотацій, субсидій, субвенцій; коштів у вигляді взаєморозрахунків. Отже, в місцевих бюджетах зосереджуються не лише фінансові ресурси даного регіону. Місцеві органи влади та органи місцевого самоврядування можуть отримувати до місцевого бюджету відповідного рівня грошові засоби з бюджетів іншого рівня (державного або місцевих) або передавати грошові засоби даного бюджету до інших ланок бюджетної системи.

Отже, за економічною сутністю місцеві бюджети відображають процес накопичення та використання місцевими органами влади фінансових ресурсів і міжбюджетні відносини з їх розподілу.

Особливістю місцевих бюджетів є те, що вони відображають певну чітко обмежену частину грошових відносин, які функціонують на окремій території. Не менш важливою особливістю функціонування місцевих бюджетів є те, що вони забезпечують матеріальну незалежність органів місцевого самоврядування, і безпосередньо їм підпорядковані. Це дає змогу місцевим органам самоврядування бути організаторами цих бюджетних відносин. Особливістю місцевих бюджетів є і те, що всі їх ланки органічно зв'язані не тільки між собою, а й з установами та підприємствами всіх форм власності, які функціонують на території регіону.

Отже, можна сказати, що місцеві бюджети у своєму розвитку пройшли чималий шлях. Без місцевих бюджетів став би неможливим розвиток районів, сіл, селищ міського типу. Так як за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються витрати по розв'язанню проблем місцевого рівня. Завдяки фінансовим ресурсам місцевих бюджетів можуть функціонувати місцеві Ради народних депутатів та органів місцевого самоврядування. Місцеві бюджети відіграють основну роль у забезпеченні потреби населення у соціальних послугах - їх ресурси спрямовуються на утримання установ соціально-культурної сфери та охорони здоров'я, підприємств житлово-комунального господарства, виплати соціальної допомоги. За допомогою місцевих бюджетів стає можливим міжтериторіальний перерозподіл виробленого валового внутрішнього продукту.

1.2 Роль та значення місцевих бюджетів у бюджетній системі України

Місцеві бюджети займають одне з центральних місць в економічній системі кожної держави, в них зосереджується значна частина державних фінансових ресурсів. Місцеві бюджети є також найбільш чисельною ланкою бюджетної системи країни, вони відіграють важливу роль у перерозподілі валового внутрішнього продукту, фінансуванні державних видатків, перш за все, соціальної справедливості. Вони здійснюють безпосередній вплив на задоволення різноманітних потреб населення, стан та якість надання державних послуг. Видатки найбільш яскраво віддзеркалюють їх значення у функціонуванні місцевого господарства, утриманні об'єктів соціально-культурного призначення, проведенні інвестиційної політики, здійсненні соціального захисту населення, охороні навколишнього природного середовища.

У місцевих бюджетах зосереджено понад 80 % від усіх фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні місцевого самоврядування. Сутність місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування , по-друге, як систему фінансових відносин, що складається між місцевим та державним бюджетами, а також всередині сукупності місцевих бюджетів. Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування місцеві бюджети - це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають дохідну і витратну частини, принципи збалансування тощо.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок:

· місцевих податків і зборів,

· неподаткових доходів,

· надходжень із бюджетів вищого рівня.

Співвідношення між цими джерелами залежить від функцій, що покладені на регіональні органи управління, від потенційних можливостей отримання ними місцевих податків, а також від можливостей вищих органів влади надавати фінансову підтримку територіям.

Місцеві бюджети -- це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування.

Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території. Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Вони виступають:

· вагомим чинником економічного розвитку і фінансової стабільності;

· інструментом макроекономічного регулювання;

· важелем здійснення перерозподільних процесів;

· фінансовою базою місцевого самоврядування;

· інструментом реалізації державної регіональної політики;

· планами формування і використання фінансових ресурсів територіальних утворень;

· основним важелем проведення фінансового вирівнювання;

· головним джерелом фінансових ресурсів для утримання і розвитку місцевого господарства, вирішення місцевих проблем;

· основним важелем проведення фінансового вирівнювання;

· з їх допомогою проходить реалізація перспективних цілей національного розвитку і загальнодержавних програм, проводиться фінансування державних видатків;

· місцевим бюджетам належить важлива роль у забезпеченні конституційних гарантій, вирішенні соціальних проблем, піднесенні добробуту населення.

З усього вище зазначеного можна зробити висновок, що сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме:

1) формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади;

2) розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;

3) контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств та організацій, підвідомчих цим органам влади.

Місцеві бюджети є основним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, що спрямовуються на суспільне споживання. Через місцеві бюджети суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному і соціальному розрізах. Разом з іншими ланками бюджетної системи місцеві бюджети є одним з головних інструментів реалізації на практиці програми економічного і соціального розвитку як регіонів, так і країни в цілому.

Як державні так і місцеві доходи це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій.

1.3 Нормативно-законодавча база та інформаційне забезпечення місцевих бюджетів

Функціонування бюджетних відносин в Україні здійснюється на основі законодавчих та нормативних актів, перелік яких визначений ст. 4 Бюджетного кодексу України:

1. Конституція України.

2. Бюджетний кодекс України.

3. Закон про державний бюджет України.

4. Інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини.

5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України.

6. Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

7. Рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

Функціонування місцевих бюджетів забезпечується діючою законодавчою базою. До базових нормативних актів слід віднести Конституцію України (1996 р.) Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” (1997 р.) Бюджетний кодекс України (2001р.), щорічні закони України „Про Державний бюджет України”

Розглянемо, як регулюються бюджетні відносини відповідними законодавчими та нормативними актами.

У Конституції України, яка була ухвалена на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., урегульовані такі питання, що стосуються функціонування бюджетної системи, а саме: механізм прийняття Законів України, повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування, основні бюджетні положення. Так, статті 95-98 передбачають, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Держава прагне до збалансованості бюджету України, його доходів та видатків, а регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин -- на інший період.

Повноваження державних органів влади - це прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і між народних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Закон "Про Державний бюджет України" приймається на наступний за звітним роком. На жаль, практично жодного року за всі роки незалежності він не був прийнятий вчасно. До основних законів, які регламентують функціонування бюджетної системи, можна віднести:

1. Закон України "Про прожитковий мінімум".

2. Закон України "Про місцеве самоврядування".

3. Закон України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим".

4. Закон України "Про місцеві державні адміністрації".

В Україні календарний і бюджетний роки збігаються. У цьому Законі передбачається формування в конкретних обсягах джерел доходів та видатків бюджету, необхідні нормативи відрахувань, дотації і субсидії областям, джерела покриття дефіциту бюджету (при плануванні), поточні пояснення до здійснення виконання бюджету.

Верховна Рада АРК та Рада міністрів АРК, місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, у тому числі рішень про місцевий бюджет та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет має бути оприлюднене не пізніше десяти днів із дня його прийняття.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну таємницю" (1999 р.). Закон регулює здійснення права власності на секретну інформацію, установлює перелік видів секретної інформації, механізм засекречування та розсекречення, допуск громадян до державної таємниці, відповідальність за порушення законодавства. Зокрема, ст. 8 передбачає перелік інформації, що може бути віднесена до державної таємниці.

У ст. 24 передбачено, що безкоштовне надання інформації органам державної влади та органам місцевого самоврядування здійснюється органами державної статистики у межах коштів, виділених на зазначені цілі з Державного бюджету України. Ця інформація надається із дотриманням вимог конфіденційності.

Інформаційне забезпечення органів місцевого самоврядування передбачено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"[4, ст..21], а також Бюджетним кодексом України [2, ст.42]. Органи місцевого самоврядування можуть ініціювати перевірки, а також організовувати їх проведення на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.

Розглянувши нормативно-законодавчу базу та інформаційне забезпечення місцевих бюджетів, можна сказати, що їх функціонування забезпечується такими нормативними актами: Конституцію України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Бюджетним кодексом України, щорічними законами України „Про Державний бюджет України”.

Також бачимо, що держава фінансово підтримує органи місцевого самоврядування и бере участь у формуванні доходів їх бюджетів.

Саме від чіткої, достовірної, оперативно отриманої інформації залежить успіх будь-якої справи, тому Україна має налагодити не лише свою власну систему інформаційного забезпечення в соціально-економічному просторі, а й органічно інтегруватись у світовий інформаційний простір. На жаль, про потенційні можливості України в економічному плані світовій спільноті відомо не так уже й багато, а це істотно стримує інвестиції, заважає налагодженню міцних економічних зв'язків.

Розділ 2. Порядок складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів на прикладі бюджету Роздільнянського району

2.1 Порядок складання доходної та видаткової частини місцевих бюджетів

На початку 90-x рр. було встановлено, що порядок складання, затвердження й виконання місцевих бюджетів визначається місцевими радами на підставі повноважень, наданих їм у 1990 р. Законом УРСР "Про бюджетну систему УРСР". Відповідно до цього Закону місцеві ради отримали право самостійно розробляти, затверджувати й виконувати свої бюджети. Було також встановлено: втручання рад вищих рівнів та їхніх виконавчих органів у зазначені процеси недопустиме. За Законом правила складання й виконання місцевих бюджетів визначала тодішня Рада Міністрів УРСР. Протягом 1990-1998 рр. ці правила урядом України затверджено не було, що спричинило багато конфліктів між місцевими виконавчими і представницькими органами влади на ґрунті поділу повноважень щодо складання, затвердження й виконання місцевих бюджетів.

Законодавство України з питань місцевого самоврядування дещо інакше визначило компетенцію місцевих органів влади щодо складання, затвердження й виконання місцевих бюджетів. Стаття 10 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" № 533-XII. від 27 березня 1992 року [7, ст. 8]надає право сільським, селищним, міським (крім Київської та Севастопольської) радам народних депутатів у межах їхньої компетенції самостійно, без втручання державних органів розробляти, затверджувати і виконувати їхні бюджети.

Проект бюджету району та проекти сільських і селищного бюджету складаються на основі отриманих від вищестоящих органів пропозицій про розміри відрахувань від загальнодержавних податків та інших доходів в розмірах граничних витрат.

Згідно із Положенням «Про затвердження Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації» №180 від 21.02.1997р. , єдиний кошторис установи складається з двох розділів - доходів і видатків. Доходна частина кошторису складається з бюджетних асигнувань і позабюджетних коштів. Видаткова частина кошторису поділяється на видатки, які провадяться за рахунок бюджетних асигнувань, і на видатки, які покриваються за рахунок інших (позабюджетних) надходжень, з виділенням видатків, які провадяться установою за рахунок прибутку, що залишається в її розпорядженні.

У доходній частині єдиного кошторису наводяться планові обсяги бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання установи, а також надходження з інших доходних джерел, одержання яких передбачено законодавством і основними з яких є кошти, одержані від навчання, підготовки і підвищення кваліфікації тощо. (рис. 2.1.)

Загальна сума доходів установи, відповідно до якої формується видаткова частина кошторису, визначається з урахуванням залишків коштів на початок планового періоду за всіма видами надходжень.

У видатковій частині єдиного кошторису зазначається загальна сума витрат установи з розподілом їх за статтями бюджетної класифікації, а також з виділенням витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань, та витрат, які планується здійснити за рахунок інших (позабюджетних)надходжень. При цьому в розрахунках по кожній статті витрат крім потреби в коштах на покриття затрат поточного року передбачаються асигнування на покриття заборгованості установи за минулий рік, визначеної на підставі даних річної бухгалтерської звітності і підтвердженої відповідними розрахунками та обґрунтуваннями.

Загальна сума видатків єдиного кошторису поділяється на видатки за рахунок бюджетних асигнувань та видатки за рахунок інших(позабюджетних) надходжень з постатейним розподілом кожного розділу. У видатковій частині також передбачається розподіл прибутку установи від госпрозрахункової діяльності, який спрямовується на покриття перевищення видатків над бюджетними асигнуваннями.

Отже, розглянувши Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" від 27 березня 1992 року бачимо, що стаття 10 надає право сільським, селищним, міським (крім Київської та Севастопольської) радам народних депутатів у межах їхньої компетенції самостійно, без втручання державних органів розробляти, затверджувати і виконувати їхні бюджети. Як вже було вказано вище, бюджет складається з двох частин -доходної та видаткової. Доходна частина єдиного кошторису складається з бюджетних асигнувань і позабюджетних коштів, тут наводяться планові обсяги.

Видаткова частина кошторису поділяється на видатки, які провадяться за рахунок бюджетних асигнувань, і на видатки, які покриваються за рахунок інших (позабюджетних) надходжень, з виділенням видатків, які провадяться установою за рахунок прибутку, що залишається в її розпорядженні. Тут відбувається розподіл усіх витрат установи за статтями бюджетної класифікації.

2.2 Розгляд та затвердження місцевих бюджетів

Терміном розгляду бюджету часто описують серію заходів, які здійснює місцевий фінансовий орган для того, щоб визначити бюджетні питання і надати загальні рекомендації стосовно бюджету.

Процес розгляду бюджету офіційно починається після отримання бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів. Цей процес завершується, коли місцевий фінансовий орган закінчує розробку остаточних рекомендацій місцевій державній адміністрації, виконавчому органу відповідної ради стосовно бюджету.

Першим підготовчим кроком бюджетного управління є консолідація даних бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, і перевірка їх точності та повноти.

Цифрові дані повинні існувати у формі баз даних, які можна було б з мінімальними зусиллями змінювати та аналізувати.

Структура фінансового органу визначає, хто і за які види діяльності відповідає під час процесу розгляду бюджету.

Розгляд бюджету - це підхід до питання чи проблеми, в якому бюджетні витрати становлять лише один аспект аналізу [11, ст. 103]. Кінцевим результатом розгляду бюджету є серія рекомендацій начальнику головного бюджетного управління стосовно фінансування галузевого міністерства. Рекомендації часто бувають у формі таблиці, стислого огляду рекомендованих обсягів фінансування та стислого викладу нерозв'язаних завдань. Керівник і працівники бюджетного управління здійснюють більш широкий аналіз сукупних даних бюджетних запитів. Цей аналіз зосереджується на потенційному дефіциті бюджету, актуалізованих оцінках надходжень, поточних результатах виконання бюджету, середньострокових бюджетних прогнозах і на важливих фінансових питаннях, таких як фінансування заборгованості по заробітній платі та вплив інфляції на бюджет.

Розгляд бюджету часто зосереджується на частині бюджету присвяченій дискреційним витратам. Але повний розгляд також повинен включати сфери не дискреційних витрат.

Витрати по програмах, затверджених на державному рівні ( освіта, охорона здоров'я, соціальна допомога ), дотації та субвенції часто становлять найбільшу частину бюджету і потребують особливої уваги.

Процес розгляду бюджету може проходити з адекватною віддачею лише, якщо у розкладі складання бюджету для нього відведено належний час.

Розгляд бюджету є важливою частиною процесу складання бюджету, всі учасники якого розуміють, які види діяльності уряду слід продовжувати, які нові програми пропонуються, фінансування яких видів діяльності слід скоротити або припинити.

Розгляд бюджету проходить з найбільшою віддачею, якщо є спілкування між галузевими управліннями (відділами) і працівниками бюджетного управління ( відділу ).

Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні“:

1. Територіальна громада має право проводити громадські слухання, бажано по проекту бюджету, зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.

3. Пропозиції, які вносяться за результати громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

4. Порядок організації громадських слухань визначається у відповідності до статуту територіальної громади.

Громадське слухання - офіційне засідання, яке проводиться органом влади з метою ознайомлення із міркуваннями, думками та зауваженнями представників громадськості. Під час слухань державні службовці ознайомлюються з думками та рекомендаціями мешканців певної громади щодо можливих варіантів вирішення проблем. Громадські слухання також дають можливість адміністрації поінформувати громадян про свої міркування, і, можливо, заручитися підтримкою громадськості.

В України зараз є багато випадків, коли бюджетна інформація оприлюднюється і бюджетний процес стає досить відкритим, у результаті чого громадяни краще розуміють і активніше підтримують ініціативи місцевих органів влади.

Багато міст в Україні також вдосконалили свій бюджетний процес, створивши дорадчі громадські комісії та робочі групи. Ці групи зосереджувалися на питаннях економічного розвитку, комунальних послугах, стратегічного планування, туризму, стосунків з сусідніми містами тощо і допомагали працівникам органів влади встановлювати цілі, пріоритети, бажані рівні надання послуг.

Ступінь деталізації інформації, яка використовується при ухваленні бюджетних рішень, має бути відповідним і відрізнятися на кожному вищому рівні виконавчої влади, що бере участь у даному процесі.

Жодне бюджетне рішення не повинне прийматися без розуміння його реального впливу на запропоновані види діяльності причетних головних розпорядників коштів.

У широкому розумінні процес прийняття рішень стосовно бюджету на відповідний рік має три рівні :

1. Місцевий фінансовий орган.

2. Виконавчий орган місцевого самоврядування.

3. Державна адміністрація.

Начальник бюджетного управління є першим службовцем, який бачить детальний бюджет у цілому. Це включає зведення актуалізованих економічних припущень і оцінок надходжень, аналіз бюджетних запитів головних розпорядників коштів, рекомендації стосовно складання кошторисів, розподіл надходжень, а також джерела фінансування дефіциту.

Під час цього процесу необхідно координувати дії з іншими службовцями.

Начальник бюджетного управління прагне досягти кількох цілей :

- вирішити якомога більше детальних бюджетних питань, що стосуються окремих управлінь і відділів, особливо по відношенню до постійних програм;

- пристосуватися до будь - яких оцінених змін надходжень включаючи пробне асигнування будь - яких зарезервованих коштів ( не асигнованих на час встановлення бюджетних лімітів ) для фінансування найбільш вартих запитів щодо додаткового фінансування;

- забезпечити відповідність загальної суми запланованих видатків актуалізованій структурі;

- зробити підсумок основних нерозв'язаних питань на які керівник місцевого фінансового органу повинен звернути увагу.

Це може бути складний процес, що включає проведення нарад з відповідальними експертами з бюджетних питань, обговорення з економістами галузевих управлінь, проведення додаткових розрахунків та додаткового обговорення з начальниками відділів, тощо.

Наприкінці цього процесу начальник бюджетного управління подає письмовий висновок керівнику місцевого органу стосовно своїх розрахунків і рекомендацій.

На спільному засіданні, що проводиться керівником місцевого фінансового органу, висвітлюються такі теми:

· Загальна бюджетна ситуація.

· Фінансові питання, що виникають між різними структурами виконавчої влади.

· Розподіл видатків бюджету за пріоритетами та між галузями.

· Пропозиції стосовно витрат бюджету розвитку.

· Зведення та проблеми окремих відділів та управлінь.

· Пропозиції щодо фінансування депутатських запитів.

Після прийняття керівником фінансового органу рішення стосовно бюджету, який він рекомендуватиме виконавчому комітету відповідної ради, бюджетному управлінню доручається коригування бюджетних таблиць і розробка короткого викладу пропозицій.

Закритий короткий виклад рекомендованого органу місцевого бюджету подається керівником місцевого фінансового органу міському голові. Це може здійснюватися шляхом подання пояснювальної записки. Міський голова, голова місцевої державної адміністрації перш за все буде цікавитися структурою бюджету, рівновагою між галузями, важливими фінансовими питаннями.

У деяких країнах використовується додатковий документ, який включає аналітичні та загальні пояснення з більшим ступенем деталізації ніж сам бюджет. Цей документ може включати таблиці та інформацію стосовно таких питань, як борги та запозичення, кредитні операції та гарантії, оцінки поточних послуг, звіти використання власних надходжень бюджетних установ і організацій, а також іншу детальну бюджетів управлінь.

Кожне велике управління складає детальні пояснення видів діяльності, які воно здійснює, запропонованих обсягів фінансування і очікуваних результатів його діяльності у бюджетному році. Включається також інша інформація . Ці обґрунтування стають основою для обговорень бюджету та прийняття рішень.

В окремому документі часто обговорюються важливі пропозиції стосовно капіталовкладень, фінансування, запозичення, багаторічні зобов'язання та подібні теми. Причиною цього є міркування, які виникають у процесі аналізу та прийняття рішень і які відрізняються від міркувань стосовно складання кошторисів.

Необхідно видати підсумковий документ для того, щоб громадськість розуміла бюджетну пропозицію, а також для того, щоб отримати підтримку своєї пропозиції з боку представницького органу влади. Виконком може подавати пакет проектів рішень, які необхідно прийняти для запровадження деяких пропозицій.

Відповідно до частин 8 та 9 статті 75 Бюджетного Кодексу, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні враховувати обсяги між бюджетних трансфертів та інші документи, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийняті проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні.

Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні та районні бюджети, міські ( міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, та міст обласного значення ) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

Міські (міст районного значення) бюджет, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше, ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) бюджету.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначні у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період.

При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/ 12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною 4 ст.15 та частиною 4 ст. 23 Бюджетного Кодексу. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється.

Місцевий бюджет у своєму формування проходить декілька стадій. Це - складання, розгляд, затвердження, виконання та звітність.

Розглянувши два етапи формування (розгляд та затвердження), можемо сказати, що місцеві фінансові органи на етапі розгляду проектів місцевих бюджетів проводять аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

Розгляд бюджету завжди важче проводити під час важких періодів у економіці, тому що необхідно приділяти особливу увагу тому, фінансування яких статей бюджету слід скоротити або припинити.

Що стосується затвердження місцевих бюджетів, то згідно ст..77 Бюджетного кодексу України:

1. Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 75 цього Кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

2. Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

3. Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) бюджету.

2.3 Аналіз доходів та видатків бюджету Роздільнянського району

Бюджет Роздільнянського району складається із районного, міського, селищного та 18 сільських бюджетів.

Для аналізу будемо використовувати 3 роки: 2007, 2008, 2009.

Фактично до зведеного бюджету району, з урахуванням трансфертів за 2007 рік надійшло 85607,7 т.грн., що складає 100,4% до планових призначень, із них до загального фонду бюджету району надійшло 76908,7 т.грн., що складає 99,6 % до планових призначень, до спеціального фонду надійшло 8699,0 т.грн., що складає 108,5%.

З Державного бюджету надійшло до бюджету району:

- дотації у суммі 33 654,3 т.грн.,

- субвенції у сумі 20 144,3 т. грн..

В частині власних та закріплених надходжень загального фонду зведений бюджет району виконаний на 103,5% (при плані 17774,0 т.грн. надійшло 18389,6 т.грн.), в тому числі: районний бюджет на 104,9% (при плані 9442,4 т.грн. надійшло 9900,4 т.грн.), міський на 101,7% (при плані 4436,6 т.грн. надійшло 4513,9 т.грн.), селищний на 98,4% (при плані 741,2 т.грн. надійшло 729,6 т.грн.) та сільські на 102,9% (при плані 3153,8 т.грн. надійшло 3245,7 т.грн.).

До затвердженого бюджету збільшились надходження на 2555,6 т.грн.

Сума податків, що надійшла до зведеного бюджету району у 2007 р. становила 7911,8 т.грн.:

- податок з доходів фізичних осіб 13897,6 т.грн., що складає 103,3% до планових призначень звітного періоду;

- плати за землю 1537,3 т.грн., що складає 104,0% до планових призначень звітного періоду (Ри.2.1);

- єдиного податку 1025,2 т.грн., що складає 100,1% до планових призначень звітного періоду;

- торгового патенту 262,8 т.грн., що складає 102,9% до планових призначень звітного періоду;

- місцевих податків і зборів 367,3 т.грн., що складає 100,4% до планових призначень звітного періоду;

Динаміка надходжень плати за землю.

Рис.2.1.

Збільшились надходження по місцевим податкам і зборам на 14,0 т.грн., в тому числі по комунальному податку на 8,7 т.грн., по збору за припаркування автотранспорту на 5,3 т.грн.

Разом з цим зменшились надходження на 14,5 по: збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг на 11,6 та плати за рекламу на 1,2 т.грн. по міській раді.

Від ринкового збору зменшились надходження на 1,7 т.грн.

- фіксованого сільськогосподарського податку 393,9 т.грн., що складає 100,3% до планових призначень звітного періоду;

- плата за надра 67,2 т.грн., що складає 54,4% до планових призначень звітного періоду;

- плата за оренду приміщень 201,9 т.грн., що складає 130,5% до планових призначень звітного періоду;

-адмінштрафи 86,3 т.грн., що складає 99,5% до планових призначень звітного періоду;

За даними звіту 1Пб податкової інспекції станом на 01.01.2008 року рахується податковий борг до місцевого бюджету у сумі 165,7 т.грн.

Щодо виконання видатків бюджету. То можна зазначити, що видатки загального фонду за 2007 рік склали 76035110,50 грн., при плані 77148601 грн., що складає 98,56%. Видатки по органам державного управління склали 4248700,52 грн., при плані 4291493 грн., що складає 99%. Видатки по освіті також були недовиконані: план -30158897 грн., факт -30044346,63 грн., тобто 99,62 %. Видатки по охороні здоров'я при плані 12052636 грн. склали 12038097,09 грн., тобто 99,88%. Видатки на соц. захист та соц. забезпечення склали 19788370,27 грн., при плані 20686596 грн., що складає 95,66%. Видатки на ЖКГ при плані 1036330 грн. склали 1031637,87 грн., це 99,55%. Видатки на культуру та мистецтво склали 2841225,66 грн, при плані 2854777 грн., що складає 99,53%. Видатки на фізичну культуру і спорт склали 742786,92 грн., при плані 742825 грн., що складає 99,99%.

Щодо видатків спеціального фонду, то за 2007 рік вони склали 7961776,03 грн., при плані 8382640 грн., що складає 94,98%. Тут ми також бачимо, що по жодній із статей не було виконано плану.

Що стосується бюджету Роздільнянського району на 2008 р., то фактично до зведеного бюджету району, з урахуванням трансфертів за 2008 рік надійшло 112511,1 т.грн., що складає 99,7% до планових призначень, із них до загального фонду бюджету району надійшло 103879,5 т.грн., що складає 99,0% до планових призначень, до спеціального фонду надійшло 8631,6 т.грн., що складає 109,3%. Ми бачимо, що у порівнянні із 2007 роком до зведеного бюджету району надійшло на 26 903,4 т.грн більше. Це відбулося за рахунок збільшення суми дотацій ( у 2008 році район отримав дотації у сумі 46 789,9 т.грн.), а також збільшення суми субвенцій (район отримав 26 843,6 т.грн.).

Разом з цим з районного бюджету надана дотація вирівнювання місцевим бюджетам у сумі 2288,3 т.грн., інша дотація у сумі 1146,4 т.грн. та додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів у сумі 180,8 т.грн.

Кошти, що надходять до районного бюджету від місцевих рад виконанні на 99,7 % і складають 1943,9 тис. грн.

До районного бюджету надійшло власних надходжень 13252,1 т.грн., що на 260,4 т.грн. більше до уточнених призначень звітного періоду та на 3351,7 т.грн. більше проти минулого року.

В розрізі податків надійшло до районного бюджету району за 2008 рік:

- податку з доходів фізичних осіб 12254,2 т.грн., що складає 101,6% до планових призначень звітного періоду, в порівнянні з минулим роком більше на 2989,1 т.грн.;

- плати за землю 527,1 т.грн., що складає 105,0% до планових призначень звітного періоду, в порівнянні з минулим роком більше на 219,6 т.грн.;

- плати за оренду приміщень 95,3 т.грн., що складає 100,0% до планових призначень звітного періоду, в порівнянні з минулим роком менше на 60,8 т.грн.;

- плати за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності 24,0 т.грн., що складає 149,1% до планових призначень звітного періоду, в порівнянні з минулим роком більше на 0,1 т.грн.;

- адмінштрафи 275,2 т.грн., що складає 104,6% до планових призначень звітного періоду, порівнянні з минулим роком більше на 261,9 т.грн.

- податок на прибуток підприємств комунальної власності району 70,7 т.грн., що складає 139,7% до планових призначень звітного періоду, в порівнянні з минулим роком менше на 59,7 т.грн.