Бюджетний устрій

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Бюджетний устрій та його принципи

Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Він визначається державним устроєм і адміністративно територіальним поділом України.

Бюджетний устрій ґрунтується на таких принципах:

Принцип єдності;

Принцип повноти;

Принцип достовірності;

Принцип гласності;

Принцип наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи повинна забезпечуватися єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.

Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті всіх доходів і видатків.

Принцип достовірності - це формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів та видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності - це відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з загальноекономічними показниками в Україні і за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

2. Касове виконання Державного бюджету України

Механізм касового виконання Державного бюджету за видатками 2001 р. регламентувався наказом Державного казначейства України №3 від 22 січня 2001 р. Згідно з цим положенням розпорядникам I та II ступеня відкриваються зведені особові рахунки для зарахування без зазначення кодів функціональної класифікації видатків, що підлягають подальшому перерахуванню на особові та реєстраційні рахунки.



Особові рахунки - рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників III ступеня) для зарахування коштів, що підлягають подальшому розподілу та перерахуванню конкретному розпорядникові (одержувачу) бюджетних коштів.

Реєстраційні рахунки - рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам та одержувачам коштів Державного бюджету, для обліку операцій за коштами загального фонду бюджету.

Спеціальні реєстраційні рахунки - рахунки, які вікриваються розпорядниками коштів Державного бюджету всіх ступенів та одержувачам коштів Державного бюджету для обліку доходів і видатків, передбачених їх кошторисами в частині спеціального фонду.

Головні розпорядники бюджетних коштів:

- міністри і керівники центральних органів виконавчої влади - по Державному бюджету;

- керівники відділів оласних, міських, районних держадміністрацій - по місцевим бюджетам;

- голови сільских і селищних рад - по сільским і селищним бюджетам.

Головним розпорядникам надано право роподіляти бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня, а також витрачати їх на централізованіта інші заходи, на утримання апарту управління.

Розпорядники коштів II ступеня - бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язаньта здыйснення з виплат бюджету виконання функцій установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам III ступеня та безпосередньо підрядкованим їм одержувачам.

Розпорядники коштів III ступеня - бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язаньта здійснення виплат бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету (надалі головні розпорядники коштів) до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів нижчого рівня на відповідній території (обласний рівень). Розпорядники коштів III ступеня та одержувачі повинні включатися до мережі головних розпорядників коштів, якщо вони отримуватимуть кошти безпосередньо від нього.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники коштів подають Державному казначейству України на паперових та електронних носіях підготовлену мережу за визначеною формою.

Розпорядники коштів II ступеня подають управлінням на паперових та електронних носіях дані про мережу розпорядників коштів III ступеня та одержувачів у територіальному розрізі. Управління звіряють отримані дані з інформацією, що надійшла від Державного казначейства, узагальнюють отримані дані, групують за територіями (місто, район) та доводять на електронніх носіях до відповідних відділень Державного казначейства.

На нижчому рівні органи Державного казначейства переверяють відповідність даних, отримання від вищого органу казначейства, переліку розпорядників бюджетних коштів та отримувачів, що безпосередньо обслуговуються у відповідному органі Державного казначейства.

Здійснення видатків. Згідно з отриманими реєстрами та наявними коштами управління зараховує кошти на особові рахунки розпорядників II ступеня для подальшого їх розподілу (для зарахування на реєстраційні рахунки самого розпорядинка коштів та/або зарахування на реєстраційні рахунки розпорядника коштів III ступеня, або безпосередньо на реєстраційні рахунки одержувачів).

Орган Державного казначейства надає клієнтам виписки з рахунків за результатами попереднього операційного дня за запитом клієнта.

Розпорядники коштів II ступеня протягом одного робочого дня після отримання виписок з особових рахунків, що підтверджуюють зарахування коштів, готують розподіл коштів та/або платіжне доручення на перерахування коштів. Відповідальність за несвоєчасний розподіл та надання платіжних доручень несуть відповідні розпорядники бюджетних коштів та одержувачі.

Органи Державного казначейства перевіряють відповідність указаних в отриманому розподілі коштів та/або в платіжному дорученні сум бюджетним призначенням та планам асигнувань, залишкам невикористаних розпорядниками коштів, наявності зареєстрованих зобов'язань та даним про розташування мережі.

Порядок виплати готівки. Для оформлення документів на отримання заробітної плати, степендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, які не можуть бути переведені безготівковоб оплатою, розпорядники бюджетних коштів подають до органів Державного казначейства України заявку на видачу готівки.

Заявки на видачу готівки виписуються розпорядниками бюджетних коштів на осіб, з якими в них укладені договори про повну матеріальну відповідальність і які мають право отрімувати і видавати кошти. У заявках на видачу готівки вказуються суми прибуткового податку з громадян, суми нарахувань до Фонду соціального страхування України, інші податки й обовязкові платежі, які утримані та нараховані на фонд заробітної плати. При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом із заявкою на видачу готівки подаються платіжні доручення на перерахування сум прибуткового податку з громадян, сум нарахувань до Фонду соціального страхування України та сум страхових внесків до Пенсійного фонду України, інших податків і обовязкових платежів, повязаних з виплатою заробітної плати та інших соціальних виплат. У заявках на видачу готівки розпорядники бюджетних коштів відмічають наявність чи відсутність заборгованості зі сплати податків.

Після отримання готівки на продукти харчування, господарські товари та медикаменти до органів Державного казначейства України подаються документи, які підтверджують здійснені видатки та взяття на облік (при потребі) матеріальних цінностей (акт придбання матеріальних цінностей, прибуткова накладна, роздавальна відоміть з підписом осіб, що отримали матеріальні цінності, тощо). підтверджені документи подаються протягом трьох робочих днів після придбання. При неподанні розпорядниками бюджетних коштів в установлені терміни документів органи Державного казначейства України припиняють видачу чеків на отримання готівки для придбання продуктів харчування, господарських товарів та медикаментів.

Грошові чекові книжки на отримання готівки в установах банків огранами Державного казначейства України можуть передаватися розпорядникам бюджетних коштів за умови попередньої їх реєстрації в журналі реєстрації видання чекових книжок із зазначенням номерів чеків та підпису особи, яка отримала чекову книжку.

З метою своєчасного отримання готівки в установах банків органи Державного казначейства України готують касові заявки для отримання готівки. Для цього за 55 днів до початку кварталу, що планується, розпорядники бюджетних коштів подають до органів Державного казначейства України, у яких їм відкрито реєстраційні (спеціальні реєстраційні) рахунки, касові заявки на отримання готівки, де вони звіряються з кошторисами доходів і видатків установ та узагальнюються. Зведена касова заявка передається до установ уповноважених банків не пізніше як за 45 днів до початку кварталу або в строки, установлені за угодою між органами казначейства та установами банків.

Органи Державного казначейства України визначають ліміти залишку готівки в касі для установ та організацій, які ними обслуговуються.

При перерахуванні коштів на вкладні рахунки до органів Державного казначейства України подаються заявки на видачу готівки, платіжні доручення та реєстри.

1. Система контролю за виконанням бюджету та використанням коштів позабюджетних фондів.

Бюджетний контроль є складовою фінансового контролю, де об'єктивною основою виступає контрольна функція фінансів.

Бюджетний контроль -- це сукупність заходів, які проводять державні органи і пов'язані з перевіркою законності, доцільності і ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування.

Основні завдання бюджетного контролю:

дотримання процедури складання, розгляду і затвердження
бюджету, а також його виконання;

дотримання бюджетного і податкового законодавства;

контроль за правильністю формування дохідної частини бюджету;

перевірка ефективності і цільового використання бюджетних

коштів і коштів позабюджетних фондів;

*контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку і звітності;

*виявлення резервів збільшення дохідної бази бюджету держави;

*контроль за реалізацією механізму міжбюджетних відносин.

Система бюджетного контролю складається із наступних елементів:

суб'єкт контролю;

об'єкт контролю;

предмет контролю;

методи контролю;

процес контролю;

*узагальнення та реалізація результатів контролю.

Перераховані елементи системи контролю складають в сукупності механізм бюджетного контролю.

Безпосереднім предметом бюджетного контролю виступають всі стадії бюджетного процесу.

Об'єкт бюджетного контролю -- це грошові, розподільчі процеси при формуванні і використанні грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування. Формально об'єктом бюджетного контролю є конкретні показники.

Залежно від суб'єкта (хто здійснює) бюджетний контроль поділяють на:

*державний бюджетний контроль, який здійснюють органи державної влади;

відомчий контроль, який проводять контрольно-ревізійні
управління міністерств і відомств;

внутрішньогосподарський контроль здійснюється фінансовими службами підприємств, організацій і установ;

незалежний контроль, який проводять спеціалізовані аудиторські фірми і служби.

Бюджетний контроль залежно від часу проведення розподіляється на попередній, поточний і наступний.

Попередній бюджетний контроль здійснюється під час складання, розгляду і затвердження бюджетів різних рівнів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, розрахунків для одержання бюджетних трансфертів, розробки і прийняття бюджетного і податкового законодавства. Він носить попереджувальний характер.

Поточний бюджетний контроль проводиться в ході виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного року. Поточний бюджетний контроль здійснюється на основі первинних документів оперативного і бюджетно-бухгалтерського обліку і звітності.

Наступний контроль проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду. При даному контролі на основі звітних бухгалтерських документів виявляють причини відхилень даних від планових, повноту і своєчасність надходження передбачених бюджетом коштів, цільове використання коштів та ін. Наступний бюджетний контроль тісно пов'язаний із попереднім.

Контроль за використанням бюджетних асигнувань -- одна із складових бюджетного контролю.

Основне завдання такого контролю: досягти цільового, раціонального і ефективного використання бюджетних коштів.

Зазначений контроль здійснюють як органи державної влади та управління, так і спеціальні служби фінансового контролю.

До спеціальних служб державного контролю в Україні, які здійснюють бюджетний контроль, відносять: Контрольно-ревізійну службу, Рахункову палату, Державне казначейство, органи системи Мінфіну (фінансові управління і відділи, центральний апарат), Податкову адміністрацію. Контроль за витрачанням бюджетних коштів здійснюють: Контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, фінансові управління і відділи.

Основні функції Державної контрольно-ревізійної служби:

організують роботу органів середньої і базової ланок з проведення ревізій і перевірок, узагальнюють наслідки документальних ревізій і перевірок, повідомляють про них органам законодавчої і виконавчої влади;

проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану
збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності в міністерствах, відомствах, інших органах викоавчої влади, організаціях, підприємствах, установах, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету;

проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;

здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;

здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю
підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю .

Завдання Контрольно-ревізійної служби у сфері бюджетного контролю перетинається із завданням Рахункової палати, а саме в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету. При цьому Рахункова палата веде контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а Контрольно-ревізійна служба -- починаючи з бюджетних установ у селах аж до міністерств і відомств.

Фінансові управління і відділи здійснюють контроль за цільовим використанням коштів, виділених із місцевих бюджетів.

До методів бюджетного контролю відносять документальну і камеральну перевірки, економічний аналіз, ревізію, обстеження.

Ревізія -- найбільш розповсюджений метод бюджетного контролю; це система контрольних дій, які направлені на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності.

В економічній літературі існує кілька концепцій і ознак, за якими класифікуються ревізії. Можна виділити наступні з них:

повнота охвату діяльності об'єкта, що ревізується;

ступінь охвату даних фінансово-господарських операцій;

залежно від їх організації;

залежно від джерела даних, які є базою.

Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.

Часткові -- перевіряють тільки окремі види господарських операцій або окремі напрямки діяльності підприємства, установи, організації.

Тематичні -- це перевірка однотипних установ, організацій по окремих спеціальних питаннях.

Комплексні ревізії дозволяють глибше вивчити широке коло питань, які характеризують усі ланки і сторони господарської діяльності підприємства, організації та установи.

При суцільній ревізії перевіряють усі документи, які характеризують фінансово-господарську діяльність, починаючи від останньої ревізії.

При вибірковій перевіряються лише деякі документи або всі документи, але за певний проміжок часу. Якщо у процесі вибіркової ревізії виявляються порушення фінансової дисципліни, то проводиться суцільна перевірка всіх документів, які відносяться до фінансової діяльності об'єктів, що ревізуються.

Планові ревізії проводять у відповідності з планом контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів.

Позапланові -- це ревізії, які проводять за спеціальними завданнями вищестоящих організацій або за вимогою органів суду і прокуратури.

Додаткові ревізії проводять тоді, коли при проведенні першої ревізії не повністю встановлені факти порушень фінансово-господарської діяльності.

Повторні ревізії проводять після планової, щоб перевірити, як підприємство чи установа усуває недоліки, відмічені в акті ревізії.

Документальні ревізії полягають у тому, що всі господарські операції перевіряють по тих документах, які в бухобліку є основою для бухгалтерських записів. У процесі документальної ревізії перш за все перевіряються:

наявність і достовірність первинних документів;

правильність оформлення і своєчасність їх обліку;

законність видатків, відповідність їх планам, ефективність використання.

Під час фактичної ревізії перевіряють фактичну наявність грошових коштів і матеріальних цінностей, вивчають фактичний стан об'єкта, який перевіряється, по їх наявності у натурі, їх відповідність даним бухобліку. Це інвентаризація, експертна оцінка обсягів і якості виконаних робіт, обстеження і т. ін.

Перевірка -- це обстеження та вивчення окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи або їх підрозділів.

Порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні визначений Інструкцією Головного контрольно-ревізійного управління України № 121 від З жовтня 1997 року.

Ревізії проводять безпосередньо в організаціях та установах, не частіше 1 разу на рік.

Основними завданнями ревізій (перевірок) виконання бюджетів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства є:

дотримання чинних нормативних актів щодо виконання бюджетів відповідних рівнів;

ревізія поточного рахунка відповідного бюджету, позабюджетних і валютних коштів органів виконавчої влади чи органів
місцевого самоврядування;

правильність витрачання коштів на утримання фінансових
органів, органів Державного казначейства, апарату відповідних
державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Основними завданнями ревізії (перевірок) бюджетних установ є:

додержання бюджетної дисципліни;

перевірка правильності планування і використання бюджетних коштів;

збереження грошових коштів і матеріальних цінностей;

правильність ведення обліку і звітності;

законність утворення та ефективність використання позабюджетних коштів.

Ревізії і перевірки проводяться на основі піврічних планів:

Головного контрольно-ревізійного управління, затверджених
його Колегією;

Контрольно-ревізійних управлінь в АРК, областях, містах
Києві і Севастополі, затверджених Головним контрольно-ревізійним управлінням України;

Контрольно-ревізійних відділів у районах, містах і районах у
містах, затверджених Контрольно-ревізійними управліннями по
АРК, областях, містах Києву і Севастополю.

Загалом ревізійний процес має чотири умовно самостійних етапи:

підготовка до проведення ревізії;

проведення ревізії;

оформлення матеріалів ревізії;

реалізація матеріалів ревізії.

При проведенні ревізій установ і організацій, що фінансуються з бюджету, слід перевіряти:

правильність складання і виконання єдиного кошторису
доходів і видатків;

законність і обґрунтованість передбачених у кошторисі видатків;

правильність списання на витрати грошових коштів і матеріальних цінностей по кожній зі статей кошторису, наявність належно оформлених бухгалтерських документів;

під час проведення ревізії проводиться вибіркова інвентаризація продуктів, устаткування, обладнання та інвентарю;

цільове використання коштів, одержаних із бюджету;

законність формування та правильність використання спеціальних коштів;

дебіторську і кредиторську заборгованості;

стан бухгалтерського обліку і звітності, їх достовірність.

За результатами документальної ревізії ревізором складається акт -- двосторонній документ, у якому знаходять відображення наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету; наведено перелік фактів виявлених порушень і додаткових резервів збільшення доходів та скорочення витрат.

державний казначейство бюджет розпорядник

3. Функції Державного казначейства України Згідно з Положенням про Державне казначейство

Державне Казначейство - є системою органів державної виконавчої влади, яке діє при Міністерстві фінансів України і виконує такі функції:

організовує виконання Державного бюджету і здійснює відповідний контроль за цим, виходячи з принципу єдиного казначейського рахунку;

здійснює керівництво територіальними органами Державного казначейства;

веде зведені реєстри розпорядників коштів Державного бюджету України, державних позабюджетних фондів та рахунків територіальних органів Державного казначейства в установах банків;

здійснює управління доходами і видатками Державного бюджету, проводить операції з наявними бюджетними коштами, в тому числі в іноземній валюті, в межах розпису доходів і видатків Державного бюджету;

здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України і Мінфіну операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України;

організовує та здійснює прогнозування і касове планування коштів державного бюджету, визначає на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах, затверджених на відповідний період видатків;

доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з Державного бюджету;

організовує розподіл між Державним бюджетом та бюджетами АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обовязкових платежів за нормативами, затвердженими ВР України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених відрахувань;

організовує та здійснює взаємні розрахунки між Державним бюджетом та бюджетами АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

веде зведений бухгалтерський облік руху коштів Державного бюджету на рахунках Державного казначейства;

організовує та здійснює збирання, зведення та аналіз фінансової звітності про стан виконання Державного та Зведеного бюджетів, подає зазначену звітність ВР України, Уряду України та Мінфіну;

здійснює разом з Національним банком і Мінфіном управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом та проводить їх обслуговування відповідно до чинного законодавства;

регулює фінансові взаємовідносини між Державним бюджетом та державними позабюджетними фондами, організовує та здійснює контроль за надходженням, рухом і використання коштів цих фондів;

подає Мінфіну, в разі потреби, пропозиції щодо скорочення видатків Державного бюджету;

розробляє і затверджує нормативно - методичні та інструктивні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів;

розробляє проекти законодавчих та інших нормативних актів з питань, що належать до компетенції Державного казначейства;

організовує роботу територіальних органів Державного казначейства, повязану з дотриманням чинного законодавства України з питань виконання Державного бюджету, надходження та використання коштів державних позабюджетних фондів;

організовує підвищення кваліфікації працівників органів Державного казначейства відповідно до чинного законодавства;

проводить ревізії діяльності територіальних органів Державного казначейства;

установлює звязки з міжнародними фінансово - банківськими установами, а також з казначействами інших країн, вивчає досвід організації їх діяльності та готує пропозиції про його використання в Україні.

Державне казначейство України складається з:

Головного управління Державного казначейства;

Територіальних органів Державного казначейства.

Територіальні органи Державного казначейства виконують такі функції:

здійснюють виконання відповідних показників Державного бюджету та контроль за надходженням, рухом і використанням державних позабюджетних фондів у частині, що визначається Головним управлінням Державного казначейства;

забезпечують відповідно до встановлених розмірів асигнувань та касового плану цільове фінансування видатків Державного бюджету;

ведуть облік розпорядників коштів, якими виділяються асигнування з Державного бюджету та державних позабюджетних фондів;

здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок Державного бюджету надлишку сплачених податків, зборів та обовязкових платежів;

ведуть бухгалтерський облік руху коштів Державного бюджету за рахунками відділень Державного казначейства;

збирають, контролюють, зводять та подають вищестоящим органам Державного казначейства фінансову звітність про стан виконання показників Державного бюджету відповідним регіонам тощо.

Головне управління Державного казначейства очолює заступник Міністра фінансів - начальник Головного Державного казначейства, який призначається відповідно до чинного законодавства.

Головне управління Державного казначейства та його територіальні органи у своїй діяльності взаємодіють з міністерствами й іншими центральними органами державної виконавчої влади, Національним банком, установами інших банків, Державною податковою службою, місцевими фінансовими органами, Державною контрольно - ревізійною службою в Україні.

У Бюджетному кодексі передбачені такі повноваження Державного казначейства України:

1. Ведення бухгалтерського обліку всіх надходжень та витрат Державного бюджету України;

2. Установлення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, розроблення інструкцій з цих питань та здійснення контролю за їх дотриманням.

Цим же кодексом визначена відповідальність.

1. Органи Державного казначейства України відповідно до закону несуть відповідальність за невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів.

2. Керівники органів Державного казначейства України несуть персональну відповідальність у разі вчинення ними бюджетного правопорушення та невиконання вимог щодо казначейського обслуговування бюджетів, установлених цим кодексом.

Размещено на Allbest.ru