Аналіз і оцінка привабливості для підприємства інвестиційних проектів

- інтегрована оцінка ефективності проекту на основі співвідношення результатів (зиску) і інвестиційних витрат проекту, соціального ефекту.

В результаті реалізації проекту юридичні особи отримають місце, де зможуть реалізувати свою діяльність та приймати своїх споживачів. Оскільки розташування обох об'єктів дуже вдале це є додатковою зручністю.

- урахування майбутньої невизначеності проекту і потенційних ризиків (адже проект на етапі прийняття рішення є лише прогнозом).

У даному випадку ризик мінімальний. Оскільки якщо проект перестане приносити дохід приміщення можна завжди продати без збитків, адже ціни на нерухомість падати не будуть, а в останній час тільки зростають.

- урахування альтернативних варіантів використання капіталу інвестора та відповідної зміни вартості грошових потоків у часі, застосування методики приведення грошових потоків до єдиних умов обліку.

Існують декілька варіантів переоформлення об'єктів. У першому приміщенні, оскільки воно знаходиться на першому поверсі, можна зробити індивідуальний вихід. Внутрішні роботи будуть залежати від подальшого призначення цього приміщення. Отже можна зробити тільки косметичний ремонт, або зробити капітальний ремонт з переплануванням. В обох випадках після завершення робіт можна приміщення або продати, або здати в оренду. Проект розрахований на три роки. Суттєвим недоліком є те, що площа приміщення не дуже велика.

У другому приміщенні площа достатня і для магазину, і для салону, і для офісу. Але розташоване воно на другому поверсі тому варіант з магазином скоріш усього відпадає. Планування цього приміщення доволі зручне, але є варіанти покращення. Отже тут теж можна зробити або косметичний ремонт або перепланування і капітальний ремонт. Недоліком є те, що попит на приміщення нежилого призначення, розташованого не в центрі менший, а пропозиція більша. Тому ціна і оренди, і продажу буде порівняльно менша, ніж першого об'єкта.

- прагнення представити прогнозу модель проекту з максимальною деталізацією і конкретизацією (у часі й у розрізі кожного етапу реалізації проекту).

Після проведення опитування та порівняння всіх переваг та недоліків було вирішено, що приміщення в центрі, яке розташоване на першому поверсі буде реконструйоване та обладнане під магазин оскільки також є можливість зробити індивідуальний вихід на центральну вулицю. Другий об'єкт буде офісним приміщенням, оскільки знаходиться воно на другому поверсі і прохідність у нього менша. Наступним етапом у обох випадках буде розробка архітектурного плану, далі згідно з планом потрібно розрахувати матеріальні, трудові та інші витрати. Також важливим моментом є визначення часових рамок. Далі необхідно підготувати та оформити потрібну документацію. Залишається реалізувати проект строго притримуючись плану робіт і використання матеріалів. Наступний етап - це здача об'єкту в експлуатацію. І нарешті останній експлуатаційний етап, на протязі якого вкладені гроші поступово повертаються і формується прибуток.

- урахування соціальних умов і наслідків реалізації проекту як для власного персоналу, так і для зовнішнього соціального середовища.

При реалізації будь-яких проектів підприємства використовуються сучасні технології та обладнання, зберігаються всі умови безпеки. Як і зазначалося раніше враховуються основна частина зауважень, вилучених з анкетування. При прийнятті рішення про призначення приміщень в першу чергу враховувалась взаємодія з зовнішнім соціальним середовищем.

- урахування важливості управлінських аспектів проекту для майбутньої успішності проекту.

Інвестиційний проект як документований план інвестування складається з таких документів:

1. Економічний опис - бізнес-план і матеріали для його обґрунтування.

2. Технічна документація.

3. Технологічна документація.

4. Контрактне супроводження, тобто набір уже укладених або підготовлених контрактів (договорів) чи більш м'яких форм закріплення майбутніх взаємовідносин між можливими та реальними учасниками проекту.

5. Експертне супроводження як набір експертних висновків, оцінок або інших форм представлення висновків фахівців (фізичних або юридичних осіб), компетентних в оцінці процесів та явищ, з яким буде пов'язана реалізація проекту.

6. Інші документи, їх копії або аналітичні матеріали, що характеризують: учасників проекту, ситуацію на ринку, установчі документи підприємств, копії звітів підприємств про фінансово-господарську діяльність, прогнози, свідоцтва про права власності, нормативно-законодавчі акти державного та місцевого рівня, які впливають на проект.

Проект повинен мати необхідний рівень прибутковості й достатній „запас міцності” прогнозованої прибутковості для протистояння можливим умовам його реалізації: внаслідок допущених прихованих помилок під час розробки проекту, майбутніх помилок в управлінні проектом і можливих змін у зовнішніх умовах для інвестування.

Висновки до розділу 1

У першому розділі цієї роботи було проведене загальне ознайомлення з підприємством, його взаємовідносини з зовнішньою середою, була проведена оцінка та аналіз показників майнового та фінансового становища , а також ознайомлення з інвестиційною діяльністю фірми. Після всього цього можна зробити висновок, що загальне становище підприємства досить добре.

Фірма, на основі даних якої виконана ця робота, є досить молодою, вона була зареєстрована у 2005 році. На протязі її існування спостерігається стрімке зростання показників ефективності діяльності, а особливо за останній період. Також саме за останній період майже всі показники, що аналізувалися покращилися і почали відповідати нормі.

Після проведення розрахунків по загальній оцінці майна, трудових показників, фінансового становища та фінансових результатів діяльності підприємства можна зробити висновки про те, що загальний стан підприємства значно покращився.

Загальний стан майна підприємства покращився, але деякі показники знизились. Коефіцієнт придатності основних засобів знизився з 84% до 66. Це пов'язано з ростом їх зносу. Коефіцієнт придатності теж знизився, але незначно і склав 42,1%. А от значення коефіцієнта автономії зросло від 0,45 до 0,65, а це значить, що стало відповідати нормі (нормативне значення 0,5 та більше). Коефіцієнт мобільності майна склав 0,89, а це свідчить про те, що 89% коштів підприємство може використовувати відносно вільно. Час, за який виконується фінансовий цикл становить 48 днів.

Аналіз трудових показників показав, що чисельність працівників збільшилась приблизно на 50% і склала 70 чоловік. Продуктивність праці зросла, але не значно і склала 46038,7 грн/чел. Трудомісткість зменшилась, але це добра ознака, оскільки це свідчить про покращення умов праці і часткової автоматизації.

Аналіз фінансового становища підприємства вказує на наступні зміни: підвищення значення коефіцієнту покриття (з 1,02 до 1,61), що свідчить про наявність у підприємства достатньої кількості коштів для розрахунків з поточними зобов'язаннями . Коефіцієнт абсолютної ліквідності у звітному періоді склав 0,5, а це означає, що підприємство має змогу сплатити 50% заборгованості, що значно більше, ніж у минулому (тільки 4%). Власного капіталу у загальній сумі засобів на початок періоду було менше, ніж половина (45%), але за звітний період значення показнику зросло (64%) і стало відповідати нормі (нормативне значення 0,5 та більше).

Аналіз фінансових показників підприємства показав, що майже всі показники зросли. Але деякі і зменшилися і інші операційні доходи. Удвічі зріс дохід від реалізації та чистий дохід, але і витрати теж зросли. Найбільший зріст відбувся у чистому прибутку - він виріс у сім разів. Все це пов'язано зі стрімким розвитком підприємства і розширенням його діяльності. Аналіз рентабельності показав ріст абсолютно всіх показників. Отже і загальна рентабельність підприємства покращилась.

Все це свідчить про те, що підприємство, хоч і існує усього три роки, стрімко розвивається і вже майже набуло стабільності.

Доброю ознакою є і те, що керівництво підприємства не зупиняється на досягнутому і веде постійний пошук напряму розвитку. Оскільки підприємство набуло стабільності і з'явилися відносно вільні гроші, його керівництво прийняло рішення про створення поки що невеликих інвестиційних проектів.

Інвестиційна діяльність представляє інвестиційний процес в реальних умовах, з акцентом на організаційні засади його реалізації та управління цим процесом. Як правило, інвестиційна діяльність розглядається стосовно конкретного інвестиційного проекту та підприємства, що здійснює інвестиційний процес.

Інвестиційний проект - це комплекс заходів, що здійснюються інвестором з метою реалізації свого плану нарощування капіталу. Дії інвестора мають бути оптимальними для досягнення поставлених цілей при обмежених часових, фінансових і матеріальних ресурсах. У власності ТОВ „Строй-Монтаж” є два приміщення, які планується реконструювати, зробити там ремонт і здавати в оренду під офіси, салони чи магазини. У кожного приміщення є свої переваги і недоліки, а також є декілька варіантів їх переоформлення. У наступному розділі всі показники будуть оцінені і на їх основі будуть приведені рекомендації щодо раціональнішого варіанту поведінки, а також на скільки ці інвестиційні проекти будуть ефективними.

Отже, не залежно від результатів розрахунків і висновків наступного розділу можна зробити загальний висновок про те, що у працівників ТОВ „Строй-Монтаж”, а особливо у його керівництва є бажання і можливості постійного розвитку і розширення своєї діяльності. Можливо у подальшій практиці ТОВ „Строй-Монтаж” вийде і на інші ринки і з кожним кроком буде наближатися до мети будь-якого підприємства - завоювання лідируючих позицій.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПРОЕКТІВ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ „СТРОЙ-МОНТАЖ”

2.1 Оцінка інвестиційних проектів

Спочатку розглянемо основи оцінки інвестиційних проектів. Інвестори здійснюють капітальні вкладення з використанням власних і (або) притягнутих засобів. Це можуть бути фізичні і юридичні особи, а також іноземні суб'єкти підприємницької діяльності.

Замовниками можуть бути інвестори, а також уповноважені ними фізичні і юридичні особи, що здійснюють реалізацію інвестиційних проектів.

Замовник, що не є інвестором, наділяється правами володіння, користування і розпорядження капітальними вкладеннями на період і в межах повноважень, що встановлені договором або державним контрактом.

Підрядники - це фізичні і юридичні особи, що виконують роботи за договором підряду або державному контрактові, що укладається з замовником. Підрядники повинні мати ліцензію на здійснення ними тих видів діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до федерального законодавства.

У випадку з ТОВ „Строй-Монтаж” і замовником і інвестором є само підприємство, оскільки рішення про організацію проекту прийняло само його керівництво, і коштів на реалізацію проекту також вистачає.

Підрядників у підприємства не має, оскільки, як зазначалося у першому розділі, всіх потрібних для реалізації проекту робочих у звітному періоді було прийнято в штат.

Користувачі об'єктів капітальних вкладень - це фізичні і юридичні особи, у тому числі іноземні, а також державні органи, органи місцевого самоврядування, іноземні держави, міжнародні об'єднання й організації, для яких створюються ці об'єкти.

Прийнято розрізняти наступні типи інвестицій:

1. фінансові (портфельні) інвестиції

2. реальні (капіталостворюючі) інвестиції;

3. інвестиції в нематеріальні активи.

Цілі інвестування можуть бути різними. Однак у цілому них можна звести в чотири групи:

1. збереження продукції на ринку;

2. розширення обсягів виробництва і поліпшення якості продукції;

3. випуск нової продукції;

4. рішення соціальних і економічних задач.

У даному випадку метою інвестиційного проекту ТОВ „Строй-Монтаж” є рішення соціальних і економічних задач. Справа в тому, що приміщення, які знаходяться у власності підприємства для майбутнього використання у власних цілях. Але використовуватись вони будуть не раніше, ніж через чотири роки. Отже керівництво прийняло рішення про те, що приміщення не повинні простоювати і можуть приносити додатковий прибуток. Для цього підприємство планує зробити ремонт та переоснащення у приміщеннях і здавати їх в оренду на протязі цих чотирьох років.

Інвестиції можуть охоплювати як повний науково-технічний і виробничий цикл, так і його елементи (стадії): наукові дослідження, проектно-конструкторські роботи, розширення, реконструкцію або технічне переозброєння діючого виробництва, організацію нового виробництва або випуск нової продукції, утилізацію і т.д.

Для реалізації проектів можуть бути використані наступні джерела інвестицій:

1. власні кошти (прибуток, нагромадження, амортизаційні відрахування, суми, виплачувані страховими органами у вигляді відшкодування за збиток і т.п.);

2. кошти, виділювані вищестоящими холдинговими й акціонерними компаніями, промислово-фінансовими групами на безоплатній основі, а також інші види активів (основні фонди, земельні ділянки, промислова власність і т.п.) і притягнуті засоби від продажу акцій, благодійні й інші внески;

3. асигнування з бюджетів (якщо ці органи керування зацікавлені в інвестуванні коштовних проектів), фондів підприємництва, надані на безоплатній основі;

4. іноземні інвестиції, надані у формі фінансової або іншої участі в статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих вкладень (у грошовій формі) міжнародних організацій і фінансових інститутів, держав, підприємств і організацій різних форм власності і приватних осіб;

5. різні форми позикових коштів, у тому числі кредити, надані на поворотній основі.

Усі підприємства в тім або іншому ступені зв'язані з інвестиційною діяльністю. Прийняття рішень по інвестиційних проектах ускладнюється різними факторами: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, зв'язаний із прийняттям того або іншого рішення. Оцінювання проектів здійснюється на основі критеріїв прийняття інвестиційних рішень:

1. Нормативні критерії (правові) тобто норми національного, міжнародного права, вимоги стандартів, конвенцій, патентоспроможності й ін.;

2. Ресурсні критерії, по видах:

1. науково-технічні критерії;

2. технологічні критерії;

3. виробничі критерії;

4. обсяг і джерела фінансових ресурсів.

Кількісні критерії, що дозволяють оцінити доцільність реалізації проекту:

1. Відповідність мети проекту на тривалу перспективу цілям розвитку ділового середовища;

2. Ризики і фінансові наслідки ( чи ведуть вони доповнення до інвестиційних витрат або зниження очікуваного обсягу виробництва, ціни або продажів);

3. Ступінь стійкості проекту;

4. Імовірність проектування сценарію і стан ділового середовища.

Кількісні критерії (фінансово-економічні), що дозволяють вибрати з тих проектів, реалізація яких доцільна (критерії прийнятності):

1. вартість проекту;

2. чиста поточна вартість;

3. прибуток;

4. рентабельність;

5. внутрішня норма прибутку;

6. період окупності;

7. чутливість прибутку до обрію (терміну) планування, до змін у діловому середовищі, до помилки в оцінці даних.

Оскільки ТОВ „Строй-Монтаж” планує у майбутньому використовувати приміщення для власних потреб, необхідні різні дозволи і документи з місцевих органів влади про згоду на проведення ремонтних робіт і переведення приміщення з жилого у нежиле. Процедура по збору необхідної документації була проведена, а отже всі дозволи на переоформлення приміщення існують.

Ризиків після реалізації проекту практично не існує, тому що попит на аналогічні приміщення досить великий і перевищує пропозицію. Дещо імовірний простій приміщення поки споживачі не дізнаються про пропозицію. Але цей ризик максимально знижений, оскільки інформація про здачу в оренду приміщень буде розташована у журналі „Прем'єр”, а також не далеко від приміщень біля проїзної частини будуть розташовані банери.

Оскільки подібні проекти вже проводилися, тільки інвесторами виступали інші організації, можна зробити висновок про те, що ТОВ „Строй-Монтаж” має усі можливості і фінансові, і матеріальні для реалізації цього проекту.

Для остаточного прийняття рішення про реалізацію проекту необхідно розрахувати і фінансово-економічні показники. Але це буде проведено у окремому пункті при оцінці ефективності проекту.

Для зниження ризику інноваційної діяльності підприємницькій фірмі необхідно в першу чергу провести ретельну оцінку пропонованого до здійснення інвестиційного проекту. Інвестиційний проект, ефективний для одного підприємства, може виявитися неефективним для іншого в силу об'єктивних і суб'єктивних причин, таких, як територіальне розташування підприємства, рівень компетентності персоналу по основних напрямках інвестиційного проекту, стан основних фондів і т.п. Усі ці фактори впливають на результативність інвестиційного проекту, але оцінити їх кількісно дуже складно, а в деяких випадках і неможливо, тому їх необхідно враховувати на стадії добору проектів.

Оскільки на кожному конкретному підприємстві існують свої фактори, що роблять вплив на ефективність інвестиційних проектів, те універсальної системи оцінки проектів ні, але ряд факторів має відношення до більшості інвестиційних підприємств. На основі цих факторів виділяють визначені критерії для оцінки інноваційних проектів, що містять у собі:

1. мети, стратегія, політика і цінності підприємства;

2. маркетинг;

3. НДОКР;

4. фінанси;

5. виробництво.

Сучасні методи оцінки інвестиційних проектів базуються на припущені, що інвестиційний проект розробляється, базуючи на цілком визначених припущеннях щодо капітальних і поточних витрат, обсягів реалізації зробленої продукції, цін на товари, тимчасових рамок проекту. Поза залежністю від якості й обґрунтованості цих припущень майбутній розвиток подій, зв'язаних з реалізацією проекту, завжди неоднозначний. Це основна аксіома будь-якої підприємницької діяльності. У цьому зв'язку практика інвестиційного проектування розглядає в числі інших, аспекти невизначеності і ризику.

У світовій практиці фінансового менеджменту використовуються різні методи аналізу ризиків інвестиційних проектів. До найбільш розповсюдженим з них варто віднести:

- метод коректування норми дисконту;

- аналіз чутливості критеріїв ефективності (чистий дисконтований доход (NPV), внутрішня норма прибутковості (IRR) і ін.);

- метод сценаріїв;

- метод Монте-Карло (імітаційне моделювання);

- аналіз ймовірних розподілів потоків платежів;

- дерева рішень і ін..

Одним з найновіших методів аналізу інвестиційних проектів є квантово-економичний аналіз (КЕА). КЭА - новітня методологія прогнозу, що дозволяє не передчувати, а передбачати, і визначати ті проекти і компанії, що заздалегідь неефективні і не будуть мати успіху. КЕА не тільки «обчислює» приречені проекти, але виявляє причину, по якій починання приречене, і дозволяє вибрати прийом, що може виправити положення, що створилося.

Відмінність КЕА від використовуваних у даний момент концепцій у тім, що ці методи засновані на аналізі документів бухгалтерського обліку, прогнозі показників, застосування до них аудиторського аналізу і розрахунку різних фінансових коефіцієнтів. Однак фінансовим розрахункам повинний передувати аналіз, що виявляє і відсіває апріорі неефективні і збиткові проекти.

У випадку з ТОВ „Строй-Монтаж” обчислювати минулі проекти не варто, оскільки їх не було, а загальна діяльність фірми вже проаналізована у розділі 1, з висновків якого можна побачити позитивну тенденцію к розвитку підприємства

З погляду КЕА більшість проектів гине саме тому, що їх окремі складові не відповідають один одному. Наприклад, якийсь продукт є кращим, але він не підходить для даного ринку. Або дана конкретна компанія не могла і не змогла позиціонувати даний продукт на даному ринку. Помітимо, що самі по собі і продукт, і колектив, і ринок по окремості гарні, і бізнес-аналітик дасть проектові «зелене світло». Однак компанія приречена, а інвестиція - загублена.

Квантовий економічний аналіз розглядає класифікацію етапів еволюції компаній, ринків і продуктів. Основна ідея концепції КЕА в тім, що важливі не рівні еволюційного розвитку продукту, компанії і ринку самі по собі, а правильне сполучення цих рівнів. Уміння визначати дозволені і заборонені сполучення дало можливість створити інструментарій для інвесторів, менеджерів і маркетологів, що постійно розширюється і поповнюється.

Успішне застосування КЕА неможливе без чіткого розуміння компанії. Для цього КЕА визначає компанію як інститут, створений з метою приносити максимальний прибуток власникам її акцій. Компанія залишається незмінної доти, поки не міняються власники акцій і розподіл пакетів між ними, або змінюються в результаті купівлі-продажу акції або випуску компанією нового пакета.

Теорія квантового економічного аналізу заснована на аналізі сполучення стадій розвитку життєвих циклів компаній-ринків-товарів. У КЕА життєвий цикл компанії складається з 3 дискретних стадій, товару - 4 стадій, ринку - з 5 стадій. Таким чином, мається 60 стійких сполучень. Не програшними є усього лише 15 з них. Інші 45 представляють із себе непрацездатні сполучення.

Опишемо стадії розвитку елементів КЕА. Типовий розвиток життєвого циклу товару представляється у виді 4-етапної моделі. Основним критерієм класифікації товару по стадіях розвитку є його продуктивність (або основний технічний параметр). Першим етапом є інновація. Такий товар заснований на новому принципі дії і потенційно може досягти більшого, ніж його попередник. Коли мінімальне функціональне ядро технічної системи (товару) створене і воно якось працює, система переходить на другу стадію розвитку. Друга стадія характеризується тим, що продуктивність або основний технічний параметр починає рости пропорційно вкладенню капіталу. Коли потенційно можливі ресурси підвищення продуктивності вичерпані, технічна система переходить на 3 етап розвитку. На 4 етапі технічна система знижує свої технічні показники з максимально можливих, до тих які необхідні тут і зараз.

Основними параметрам, що характеризують еволюцію компаній, є доступ компаній до капіталу. Компанія першого рівня має доступ тільки до венчурного капіталу (власний капітал ініціаторів, інвестиційних ангелів і венчурний капітал). Компанії 2 рівні можуть мати у своєму розпорядженні акціонерний капітал, банківським кредитом і іншими джерелами фінансування. На 3 рівні компанії, як правило, є відкритими акціонерними компаніями. Принципово різними є стилі менеджменту. На першому етапі рішення приймаються ситуаційно, і воля вибору рішень максимальна. Прийняте рішення відбиває стиль роботи і характер підприємця. Компанії 2 рівні характеризуються наявністю якоїсь корпоративної культури, тобто стиль рішень відбиває передісторію компанії, і, таким чином, робить компанію менш залежної від приймаюче рішення особистості. При формуванні менеджменту на другому етапі відбувається як мінімум 2 процеси: поява поділу обов'язків і зон відповідальності; індивідуальне лідерство творця і першого керівника повинне переміниться авторитетом професійних менеджерів. На 3 етапі домінуючу роль починає грати відповідність корпоративної культура компанії стандартам індустрії.

Система еволюційної класифікації поділяє ринки на 5 груп. На нульовому рівні ринку споживачів, що платять гроші за нову пропозицію, не існує. Грошовий потік створюється ентузіастами, для яких спробувати нововведення означає хобі. На ринку першого рівня є покупці, що реально платять гроші, але вони не ідуть з попереднього ринку. Ринок 2 рівня характеризується масовою міграцією споживачів, що залишають попередній ринок. На 3 рівень ринок вступає, коли всі потенційні споживачі користуються пропозицією даного ринку. Ринок 4 етапи - зворотна сторона 2 етапи ринку.

Всі рішення, пов'язані з інвестиційним проектом ТОВ „Строй-Монтаж”, повністю відповідають ситуації на ринку. Були враховані питання взаємодії з органами влади, можливі ризики і міри по їх мінімізації. Рівень ринку, на якому буде реалізовуватись проект, є третім, а саме це свідчить про те, що всі потенційні покупці користуються продукцією даного ринку. Цей факт також зменшує ризики реалізації.

За методикою КЕА, використовуваної Міжнародним інститутом техніко-економічного обґрунтування (МІТЕО), перспективність проекту оцінюється в кілька етапів, де оцінюються не тільки технічні достоїнства продукту, колектив і ресурси компанії, розміри ринку з його динамікою, але і визначити еволюційну стадію розвитку кожного з цих компонентів.

Отже продукцією ТОВ „Строй-Монтаж” є відремонтовані нежилі приміщення, які мають ряд переваг, описані раніше. Але ще однією суттєвою перевагою є те, що вони максимально пристосовані до тих цілей, в яких будуть використовуватись. Як і зазначалося раніше, підприємство має у штаті достатню кількість кваліфікованих робочих для здійснення цього і подібних проектів. Власні кошти підприємства також цілком покривають заплановані витрати.

Розмір ринку, на якому реалізується проект, охоплює тільки Харків та Харківську область, що обумовлено особливісю галузі. Ситуація на ринку досить стабільна, оскільки попит існує завжди, а ціни на нерухомість тільки збільшуються.

Отже можна зробити висновок, що проект по всім критеріям має змогу і потенціал до реалізації запланованого проекту. Аналіз його ефективності буде проведений у окремому пункті.

2.2 Фінансовий план інвестиційного проекту

Цей розділ є найважливішим і узагальнюючим. Він містить прогноз обсягів реалізації продукції, баланс грошових надходжень і витрат, зведений баланс активів і пасивів підприємства, графік досягнення беззбитковості. Цей розділ становить найбільший інтерес при прийнятті рішення про вкладення грошей.

Згідно з фінансовим планом розробляють стратегію фінансування інвестицій і план повернення вкладених грошей. Найчастіше стратегію фінансування інвестиційного проекту відокремлюють у самостійний розділ.

Фінансовий план будують у вигляді порівняння майбутніх доходів та експлуатаційних витрат з виходом на валовий і чистий прибутки, грошовий потік.

Грошовий потік - це основний показник, що характеризує ефективність здійснення інвестицій. Він охоплює чистий прибуток і суму амортизації, що є джерелом для повернення вкладеного капіталу.

План доходів і витрат можна побудувати у вигляді таблиці 2.1, де на перший рік експлуатації інвестиційного об'єкта показники прогнозуються помісячно, на другий - поквартально, на третій і четвертий (і наступні також, якщо вони передбачені) - у цілому за рік. Усі дані, представлені у таблиці, пов'язані з витратами, визначені по аналогії зі схожими проектами, а прибутки згідно з розрахунками цін на аналогічну продукцію і термін її реалізації.

При укладенні договору зі зйомниками приміщень буде оговорена точна ціна щомісячних витрат. Оскільки у випадку з інвестиційним проектом ТОВ „Строй-Монтаж” прибуток буде однаковий кожного місяця, будемо робити розрахунки за рік в цілому і на перший, і на другий рік експлуатації.

Таблиця 2.1

План доходів і витрат, пов'язаних з

експлуатацією інвестиційного проекту

Показник	1-й рік, грн	2-й рік, грн	3-й рік, грн	4-й рік, грн
1. Виручка від реалізації продукції	99990	99990	99990	99990
1.1 У тому числі ПДВ та інші платежі з обороту	19998	19998	19998	19998
2. Витрати на перебудову приміщення, у тому числі поелементно	178800	-	-	-
2.1 Матеріальні витрати	95533	-	-	-
2.2. Витрати на оплату праці	74252	-	-	-
2.3. Відрахування на соціальні заходи	585	-	-	-
2.4. Амортизація основних засобів	1480	-	-	-
2.5. Інші витрати	6950	-	-	-
3. Валовий прибуток	-98808	79992	79992	79992
4. Податок на прибуток	-	1039,9	1039,9	1039,9
5. Чистий прибуток	-98808	78952,1	78952,1	78952,1

Як бачимо з таблиці всі витрати припадають на перший рік, оскільки всі подальші оздоблювальні роботи наймачі приміщення будуть робити самі на свою згоду. Всі комунальні рахунки за договором оренди наймачі також виплачують самі.

Наступним етапом розробки фінансової стратегії у процесі складання інвестиційного бізнес-плану є побудова графіка беззбитковості. Він показує вплив на розмір прибутку таких основних показників, як обсяг виробництва продукції, продажна ціна та собівартість реалізації продукції (включаючи умовно-постійні витрати).

За допомогою зазначеного графіка можна визначити точку (поріг) беззбитковості, яка показує, за якого обсягу випуску і реалізації продукції (послуг) буде досягнуто повної самоокупності господарської діяльності об'єкта інвестування. Зі збільшенням обсягів продажу прибуток збільшуватиметься за рахунок того, що частина витрат (які називають умовно-постійними) залишатиметься незмінною.

Поріг беззбитковості можна визначити за формулою:

Т_б = ПВВ/(Ц-ЗВО), де

ПВВ - це постійні загальні витрати, до яких зараховують такі, що не залежать від обсягу виробництва (амортизація основних фондів, орендна плата, витрати на адміністративно-управлінський апарат тощо).

Ц - ціна продукту ( у даному випадку оренди);

ЗВО - змінні витрати на одиницю, до яких зараховують такі, що залежать від обсягу виробництва (вартість матеріалів, палива, енергії, технологічні затрати, основна заробітна плата працівників тощо).

Т_б = 178800/8332,5 = 21,5 місяць

Отже для того, щоб проект покрив усі витрати, потрібно, щоб приміщення знімали мінімум 22 місяці.

Законодавчі акти України, зокрема типові положення з планування, обліку та калькуляції собівартості продукції у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, не передбачають розподілу витрат під час їх планування та обліку на постійні змінні. Через відсутність інформації про ці групи витрат виникають певні труднощі у процесі визначення і аналізу порога беззбитковості (особливо пі час прогнозування фінансових показників від майбутньої діяльності інвестиційного проекту, коли важко уявити, як формуються ті чи інші витрати у разі зміни обсягів виробництва).

З огляду на викладене науковцями доцільно розробити класифікатор ступеня залежності тих чи інших витрат від зміни обсягів виробництва. Оскільки практично не має суто постійних і суто змінних витрат, доцільно виразити залежність тих чи інших витрат від зміни обсягів виробництва у процентному відношенні. Використовуючи ці нормативи, можна визначити постійні та зміні витрати, розрахувати і графічно зробити умови досягнення беззбитковості (мал. 2.1)



Мал. 2.1.1. Графік порога беззбитковості

Наступним етапом прогнозування фінансових показників при складанні інвестиційного бізнес-плану є визначення стратегії фінансування інвестиційного проекту. На цьому етапі необхідно виявити загальні потреби у фінансових ресурсах і джерела фінансування інвестиційного проекту.

Джерелами для здійснення інвестицій можуть бути насамперед власні кошти підприємства (залишковий прибуток, фонди економічного стимулювання, амортизаційний фонд тощо), а також такі ресурси:

- позичкові фінансові кошти (банківські та бюджетні кредити, надходження від випуску й продажу облігацій тощо);

- залучені фінансові ресурси (залучений акціонерний капітал, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

- бюджетні інвестиційні асигнування;

- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян.

У бізнес-плані слід чітко розмежувати наявні та необхідні фінансові ресурси, фінансові вклади українських і іноземних інвесторів. Форми здійснення як вітчизняних, так і іноземних інвестиційних внесків можуть бути різними: грошові вклади в національній чи іноземній валюті; майнові вклади у вигляді поставки устаткування, матеріалів, товарів; кредити в банках; передавання права на використання винаходів, патентів, ноу-хау; підготовка експлуатаційних кадрів; забезпечення ринку збуту та умов експортування продукції за кордон тощо.

Графік потоку джерел інвестування слід спрогнозувати на весь період фінансування інвестиційного проекту, при чому на перший рік - щомісячне фінансування, а на другий - щоквартальне.

Заключним етапом складання фінансового плану є розрахунок показників ефективності майбутніх інвестицій. Це дуже важлива, відповідальна та складна робота. Важливість її полягає в тому, що кожний інвестор хоче мати хоча б приблизне уявлення про результати, які будуть отримані в результаті реалізації проекту. Проекти, які не даватимуть відповідного ефекту, є безперспективними і тому ніхто не вкладатиме в них кошти.

Необхідно обґрунтувати показники ефективності інвестиційній з високим ступенем достовірності і точності, урахувати всі фактори, які можуть впливати на ефективність проекту, оцінити можливі ризики. Значна відмінність між прогнозованими і фактичними результатами може призвести до конфліктних ситуацій між учасниками інвестиційного проекту, втрати запланованих доходів, а найгірше власних капіталів.

Оскільки цей розділ є дуже важливим розглянемо його у окремому пункті.

2.3 Оцінка ефективності інвестиційного проекту

Метою управління капітальними інвестиціями є вибір найефективніших інвестиційних проектів і забезпечення реалізації окремих інвестиційних програм. Особлива увага приділяється вибору інвестиційних проектів, що здійснюється на основі оцінки їх ефективності при забезпеченні послідовності проведення аналізу.

Ефективність інвестиційних проектів оцінюється на основі таких принципів: перший - оцінка повернення інвестованого капіталу повинна здійснюватися на основі показника грошового потоку, який формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційних проектів; другий - обов'язкове приведення до теперішньої вартості як інвестованого капіталу, так і сум грошового потоку; третій - вибір диференційованої ставки процента (дисконтної ставки) у процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів.

У процесі прийняття інвестиційних рішень щодо реалізації окремих з альтернативних проектів вирішальну роль відіграє оцінка їхньої ефективності. З метою отримання результатів такої оцінки за кожним з проектів, що розглядаються, має бути проведено відповідний фінансовий аналіз. У процесі такого аналізу зіставляють між собою ефект та витрати за кожним проектом, що розглядається, з урахуванням рівня інвестиційних ризиків за ними.

Існує значна кількість показників і методів визначення ефекту та витрат за інвестиційними проектами різних видів. Використання цих показників і методів передбачає, що в процесі розробки інвестиційного проекту вже проведено необхідні технологічні, маркетингові, організаційні та інші дослідження і складено капітальний бюджет за ним, який включає всі види необхідних інвестиційних витрат у кожному інтервалі часу. При цьому показники як доходів, так і витрат, які розглядаються в процесі фінансового аналізу інвестиційних проектів, повинні мати безпосереднє відношення до інвестиційного процесу. Для того щоб впевнитись у наявності такого безпосереднього зв'язку, достатньо відповісти лише на таке запитання: “Чи зміняться ці витрати і доходи підприємства внаслідок прийняття інвестиційного рішення за проектом, що розглядається?”

Інвестиційний процес підприємства в цілому і реалізація окремих проектів зокрема характеризуються як надходженням відповідних доходів, так і здійсненням інвестиційних витрат протягом окремих інтервалів часу. Якщо в певному інтервалі часу сума доходів, пов'язаних із реалізацією інвестиційного проекту, перевищує суму інвестиційних витрат, підприємство одержує чистий інвестиційний дохід або “позитивний грошовий потік” (positive cash flows). Якщо ж в окремому інтервалі часу сума інвестиційних витрат більша, ніж сума отриманих доходів, то підприємство має так звані чисті інвестиційні витрати або “відлив грошових коштів” (cash on flay). Уся сукупність позитивних і відливних грошових потоків протягом періоду реалізації інвестиційного проекту має назву “чистий грошовий потік” (net cash flow).

Поняття чистого грошового потоку, яке використовується в фінансовому аналізі інвестиційних проектів, не збігається з визначенням цього терміна у бухгалтерському обліку. За бухгалтерської концепцією цей термін визначається лише як чистий прибуток, отриманий у процесі реалізації інвестиційного проекту, тоді як за концепцією фінансового аналізу до чистого грошового потоку за інвестиційним проектом відносять як чистий прибуток, так і амортизаційні відрахування від основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються. Таким чином, концепція фінансового аналізу інвестиційних проектів розглядає чистий грошовий потік як загальну суму попередніх витрат, що повертаються інвестору, внаслідок реалізації інвестиційного проекту (в експлуатаційній його фазі).

Однією з базових концепцій теорії фінансового аналізу інвестиційних проектів є оцінка вартості грошей у часі. Вона полягає в тому, що вартість певної суми грошей в інвестиційному процесі є функцією виникнення певних грошових доходів і витрат у часі. Кожна гривня, отримана сьогодні, коштує більше, ніж гривня, яку інвестор може отримати в інвестиційному процесі у будь-якому інтервалі часу наступного періоду. З цією базовою концепцією пов'язана необхідність проведення у фінансовому аналізі інвестиційних проектів процесів дисконтування (визначення теперішньої вартості) та нарощення (визначення майбутньої вартості грошових потоків у вигляді інвестиційних доходів і витрат).

У практиці фінансового аналізу інвестиційних проектів використовуються насамперед два основних показники оцінки ефективності інвестицій, що базуються на методі дисконтування грошових потоків у часі -- “чиста приведена вартість” (net present value, NPV) та “внутрішня норма доходності” (internal rate of return, IRR). Особливості застосування кожного з цих показників оцінки ефективності інвестиційних проектів полягають у наступному.

Показник чистої приведеної вартості дає змогу порівняти між собою теперішню вартість майбутніх доходів від реалізації інвестиційного проекту (у фазі його експлуатації) з інвестиційними витратами, які необхідно здійснити в поточному періоді. Інакше кажучи, чиста приведена вартість являє собою різницю між теперішньою вартістю суми чистого грошового потоку (що визначається згідно з фінансовою концепцією цього терміну) та сумою інвестиційних витрат за проектом. При цьому сума чистого грошового потоку має дисконтуватися до того інтервалу часу, в якому передбачається початок реалізації інвестиційного проекту, а відповідно і здійснення інвестиційних витрат за ним (таке дисконтування має провадитись за постійною ставкою процента, обраною для проведення розрахунків, окремо за кожним інтервалом часу, що передбачається).

Для того, щоб отримати загальну суму чистого грошового потоку у приведеній вартості, необхідно скласти окремі розраховані його суми за різними інтервалами часу протягом усього періоду експлуатаційної фази життєвого циклу інвестиційного проекту. Цей показник розраховується за такими формулами:

ЧГП = ЧГП₀ + ЧГП₁*а₁ + ЧГП₂*а₂ + ... + ЧГП_т * а_т

або, ЧГП = У ЧГП_і/(1+е)^і

де ЧГП -- загальна сума приведеного чистого грошового потоку за інвестиційним проектом;

ЧГПi -- номінальна сума чистого грошового потоку за інвестиційним проектом в окремі інтервали часу його реалізації (4545+3787,5)*12;

i -- коефіцієнт дисконтування суми чистого грошового потоку за інвестиційним проектом, що розглядається;

р -- ставка дисконту, обрана для даного інвестиційного проекту (у вигляді десяткового дробу).

ЧГП = 99990/(1+0,11) + 99990/1,11² + 99990/1,11³ + 99990/1,11⁴ =

= 472019,18 грн

Відповідно сума чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом розраховується за такою формулою:

ЧПВ = ІВ - ЧГП,

де ЧПВ -- сума чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом;

ІВ -- загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом;

ЧГП -- загальна сума приведеного чистого грошового потоку за проектом.

ЧПВ = -178800 + 472019,18 = = 293219,18 грн

Значення показнику більше нуля, це свідчить про те, що проект не збитковий і матиме прибуток.

Найбільш складним при розрахунках чистої приведеної вартості є визначення ставки дисконту (процента), що індивідуально обирається для кожного інвестиційного проекту, який розглядається, бо ця ставка суттєво впливає на кількісний показник відносної вартості чистого грошового потоку в кожному інтервалі часу. Відповідно до рекомендацій UNIDO “норма дисконту має бути прирівняна до фактичної ставки процента за довгостроковими позиками на ринку капіталу або до ставки процента (вартості капіталу), який сплачується отримувачем позики”. У цьому разі ставка (норма) дисконту, що використовується для розрахунків чистої приведеної вартості, буде відповідати можливому рівню прибутку інвестора, який він міг би отримати на ту ж суму капіталу, за умови вкладення його в будь-якому іншому місці (при цьому допускається, що рівень інвестиційних ризиків для всіх альтернативних варіантів які розглядаються, однаковий). Інакше кажучи, ставка дисконту, яка використовується в цих розрахунках, являє собою мінімальний рівень норми прибутку, нижче якого будь-який інвестор вважав би недоцільним при реалізації інвестиційного проекту.

Але розглянута умова формування ставки дисконту при розрахунках суми чистої приведеної вартості за проектом недостатня. Кожен інвестиційний проект має різний рівень ризику його реалізації (класифікацію інвестиційних проектів за рівнем їхніх ризиків розглянуто в попередньому розділі). Чим вищий рівень інвестиційного ризику за проектом, тим вищим має бути рівень інвестиційного прибутку за ним, а відповідно і ставка дисконту, за якою має розраховуватись сума чистої приведеної вартості.

Таким чином, при розрахунках суми чистої проведеної вартості за окремими інвестиційними проектами ставка дисконту має в кожному разі обиратись індивідуально.

Критерій прийняття інвестиційних рішень на основі розрахованої суми чистої проведеної вартості (за відповідної диференціації ставки дисконту) є однаковим для будь-яких форм реального інвестування і типів інвестиційних проектів. Якщо показник чистої приведеної вартості більший за нуль, інвестиційний проект може бути прийнято до реалізації і навпаки. Позитивне значення показника чистої приведеної вартості в цьому разі означає, що сума теперішньої вартості чистого грошового потоку за інвестиційним проектом перевищує поточну вартість інвестиційних витрат за ним, тобто мети інвестування з фінансових позицій у цьому разі буде досягнуто.

У літературі часто дискутується питання, чи варто приймати до реалізації інвестиційний проект, якщо показник чистої приведеної вартості дорівнює нулю. Таке питання має більше теоретичне, ніж практичне значення, бо в реальній дійсності нульове значення показника чистої приведеної вартості при оцінці інвестиційних проектів трапляється досить рідко. З нашого погляду, процес реального інвестування дуже складний, потребує від інвестора багато зусиль, які не завжди можна оцінити у грошовій формі у складі інвестиційних витрат, тому нульове значення цього показника за інвестиційним проектом є недостатньою формою винагороди за його реалізацію. З метою отримання мінімальної норми інвестиційного прибутку, яку забезпечує нульовий варіант показника чистої приведеної вартості, можна обрати будь-які інші менш клопіткі для інвестора форми інвестування капіталу.

Показник внутрішньої норми доходності також широко використовується в процесі оцінки ефективності окремих інвестиційних проектів. Цей показник характеризує ставку дисконту, за якої дисконтована вартість чистого грошового потоку за інвестиційним проектом дорівнює теперішній вартості інвестиційних витрат за ним. Отже, внутрішня норма доходності являє собою таку ставку дисконту, за якої показник чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом набирає нульового значення.

Визначення показника внутрішньої норми доходності на практиці є досить складним процесом, змістом якого є послідовний багатоваріантний вибір різних ставок дисконту з поступовим наближенням до нульового значення чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом. З метою спрощення таких розрахунків складено спеціальні фінансові таблиці та комп'ютерні програми, які дають змогу автоматично визначати показник внутрішньої норми доходності при різних значеннях грошових потоків за інвестиційними проектами.

Значення показника внутрішньої норми доходності за конкретним інвестиційним проектом може бути інтерпретоване як рівень чистого грошового потоку, який може бути отримано на інвестований капітал у процесі реалізації цього проекту. Але слід мати на увазі, що одне і те ж значення показника внутрішньої норми доходності може бути отримано за інвестиційними проектами з різною структурою чистого грошового потоку як за обсягом, так і в часі (кількості досліджуваних інтервалів часу реалізації інвестиційних проектів). Тому в процесі фінансового аналізу і розрахунків цього показника завжди мають розглядатись і зіставлятись структура та розподіл у часі дисконтованих чистих грошових потоків за різними інвестиційними проектами -- тільки в цьому разі порівняння показників внутрішньої норми доходності за ними буде коректним.

Позитивне інвестиційне рішення про реалізацію проекту на основі показника внутрішньої норми доходності може бути прийнято при умові, що значення цього показника перевищує ставку дисконту, яка дорівнює мінімальному рівню норми прибутку на ринку капіталу з урахуванням відповідного рівня інвестиційного ризику.

У портфелі методів фінансового аналізу є ще ряд показників оцінки ефективності інвестиційних проектів. які можна розраховувати на основі інформації про грошові потоки, пов'язані із їхньою реалізацією. Найчастіше з цією метою розглядаються показники: “індекс доходності інвестиції” (profitability index; PI); “індекс прибутковості інвестицій” (return on investment; ROI); “період окупності інвестицій” (payback period; PP).

Показник індекс доходності інвестицій потребує для розрахунку ту ж інформацію про дисконтовані грошові потоки, що й показник чистої приведеної вартості. Однак при розрахунках індексу доходності замість знаходження різниці між поточною вартістю інвестиційних витрат і дисконтованою (теперішньою) вартістю майбутнього чистого грошового потоку, пов'язаного з реалізацією інвестиційного проекту, визначається співвідношення цих показників. Загальна формула, за якою ведуться розрахунки індексу доходності за інвестиційним проектом, має такий вигляд:

ІДІ = ЧГП/ІВ

де ІДІ -- індекс доходності за інвестиційним проектом;

ЧГП -- загальна сума дисконтованого чистого грошового потоку за інвестиційним проектом;

ІВ -- загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом.

ІД = 472019,18/178800 = 2,64 грн/грн

Значення показнику більше одиниці, це лише підтверджує дохідність проекту, а те, що його значення становить 2,64 грн/грн означає, що на 1 гривню витрат припадає 1.64 грн доходу.

Критерій прийняття інвестиційних рішень на основі розрахованого індексу доходності однаковий для всіх типів інвестиційних проектів: якщо значення цього показника перевищує одиницю, інвестиційний проект може бути прийнято до реалізації, і навпаки, якщо його значення менше ніж одиниця або дорівнює одиниці, інвестиційний проект має бути відхилений (значення РІ = 1 у цьому разі відповідає значенню NPV = 0, економічний зміст якого було розглянуто раніше).

Показник індекс прибутковості інвестицій розраховується на основі інформації про обсяг інвестованого капіталу і суми чистого прибутку від операційної діяльності в процесі експлуатації інвестиційного проекту. Цей показник визначається звичайно на основі прибутку за один рік, коли інвестиційний проект має експлуатуватись уже на повну потужність. Однак у процесі фінансового аналізу інвестиційних проектів розрахунки цього показника можуть провадитись і для різних ступенів використання виробничих потужностей в окремі роки експлуатації їх. При цьому суму чистого прибутку в окремі роки майбутньої експлуатації інвестиційного проекту має бути відповідно дисконтовано (тобто визначено у теперішній вартості).

Розрахунок індексу прибутковості інвестицій ведеться за такою загальною формулою:

ІПІ = ЧП_р/ІВ * 100%

де ІПІ -- індекс прибутковості за інвестиційним проектом, %;

ЧПр -- річна сума дисконтованого чистого прибутку у фазі експлуатації інвестиційного проекту;

ІВ -- загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом.

ІПІ = 118004,795/178800 * 100 = 65,9%

Використання показника індексу прибутковості для оцінки ефективності інвестиційного проекту має певні недоліки. Перш за все, важко визначити, який рік експлуатації проекту після досягнення ним передбаченої виробничої потужності можна вважати найбільш репрезентативним при розрахунках дисконтованого чистого прибутку (бо звичайно прибуток збільшується кожного року). Крім того, в перші роки експлуатації проекту підприємство використовує певні податкові пільги, тому чистий прибуток у цьому періоді не може бути коректно порівняний із прибутком в умовах нормального його оподаткування. Для усунення цих недоліків пропонується показник річної суми чистого прибутку розраховувати як середньорічний за весь період експлуатаційної фази інвестиційного проекту.

Критерієм прийняття інвестиційних рішень на основі розрахованого показника індексу прибутковості інвестицій може виступати фактичний рівень прибутковості власного капіталу за операційною діяльністю підприємства. Позитивне інвестиційне рішення щодо реалізації інвестиційного проекту може бути прийнято, якщо індекс прибутковості інвестицій буде перевищувати фактичний рівень прибутковості власного капіталу за операційною діяльністю підприємства, і навпаки, якщо індекс прибутковості інвестицій буде нижчим, проект має бути відхилено.

Показник період окупності інвестицій характеризує обсяг часу, необхідного для повного повернення інвестиційних витрат, пов'язаних із реалізацією проекту. При цьому слід нагадати, що, згідно з концепцією фінансового аналізу інвестиційних проектів, це повернення відбувається у формі чистого грошового потоку, який складається із суми як чистого прибутку, так і амортизаційних відрахувань за основними фондами і нематеріальними активами, які використовуються.

Загальна формула, за якою ведуться розрахунки періоду окупності інвестицій, має такий вигляд:

ПОІ = ІВ/ЧГП

де ПОІ -- період окупності інвестицій за проектом;

ІВ -- загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом;

ЧГПр -- середньорічна сума дисконтованого чистого грошового потоку за інвестиційним проектом.

ПО = 178800 / 472019,18/4 = 178800/118004 = 1,5

Отже вже через півтора року збиток покриється і проект почне приносити користь.

Показник періоду окупності інвестицій має одну суттєву ваду, на яку слід враховувати в процесі проведення оцінки ефективності інвестиційних проектів. Вона полягає в тому, що на його основі не можна врахувати ті чисті грошові потоки, які буде отримано після повної окупності інвестиційних витрат. Але його перевагою є те, що він чітко визначає, коли підприємство поверне інвестований капітал, що в сучасних умовах жорсткого обмеження вільних грошових коштів має велике значення в процесі оцінки інвестиційної привабливості проекту. Кожне підприємство самостійно визначає критеріальне значення показника періоду окупності для різних типів інвестиційних проектів.