Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Поняття клірингового депозитарію

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський Національний Економічний Університет

імені Вадима Гетьмана

Реферат

на тему:«Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Поняття клірингового депозитарію»

Підготував:

Іваха Ілля Миколайович,

студент ІV курсу, ФЕФ,

спец. 6508, 17 група

Київ

2010Зміст

Вступ

1.Теоретичні аспекти клірингу та розрахунків за угодами

2.Поняття та діяльність клірингового депозитарію

3.Кліринговий депозитарій України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

неттінг депозитарій залік кліринг

Об`єктом дослідження є: кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів, кліринговий депозитарій.

Предметом дослідження є: сукупність відносин, що виникають у процесі здійснення розрахунково-клірингового процесу.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності розрахунково-клірингового процесу та основних його етапів, а також у визначенні поняття клірингового депозитарію.

Основні поняття: кліринг, кліринговий депозитарій, одинична система клірингу, система заліку, двосторонній залік, багатосторонній залік, закрита позиція, відкрита позиція, довга позиція, коротка позиція, неттінг, нетто-кредитори.

Використаний матеріал: для написання реферату мною була взята інформація із підручників вітчизняних авторів, а також законодавчих актів.

Актуальність. Я вважаю цю тему актуальною, оскільки процедура клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів на фондовому ринку є дуже розповсюдженою. Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів спрощує процес розрахункових операцій під час виконання угод купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі, так як він мінімізує переміщення цінних паперів та грошових коштів.

1. Теоретичні аспекти клірингу та розрахунків за угодами

Кліринг (англ. «clear» - очищати, вносити ясність) - це система безготівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цінних паперів, що базуються на заліку взаємних вимог та зобов`язань. Вперше кліринг почали використовувати між англійськими банками в середині XVIII ст. через нестачу металевих грошей та з розвитком кредитних відносин.

Згідно із Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» кліринг визначають як отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення.

Завданням системи клірингу є визначення взаємних зобов'язань сторін угоди купівлі-продажу цінних паперів на момент її виконання та мінімізація переміщень як цінних паперів, так і грошових коштів.

Залежно від особливостей здійснення розрахунків між сторонами угоди, розрізняють такі системи клірингу: 1) одинична система; 2) залік.

Одинична система є фундаментальною формою клірингу і виконання. Покупець цінних паперів після укладення угоди переводить грошові кошти або їхній еквівалент у допустиму для продавця форму. Продавець, своєю чергою, тримає цінні папери у формі, придатній для поставки покупцю. Після цього обидві сторони обговорюють певний механізм обміну паперів на гроші. Всі подальші угоди між сторонами протягом цього біржового дня здійснюються за цією самою схемою, але цілком незалежно від попередніх або подальших угод.

Система одиничного виконання, власне, становить один великий ланцюг угод, і умови виконання мають бути дотримані в кожній ланці цього ланцюга, інакше він не витримає. Цю систему можна використовувати на ринках з незначними обсягами або на ринках з доволі великими обсягами, якщо на них застосовують потужну високоавтоматизовану систему.

Систему заліку використовують за значної інтенсивності фондових операцій. Вона вможливлює зведення розрахунків за певним видом цінних паперів до мінімальної кількості їх передач. Замість одиничної системи оброблення здійснюють сукупно, зрештою наприкінці робочого дня для кожної сторони визначається одна кінцева абсолютна цифра, що характеризує її стан і зобов'язання. Разом із тим залік ускладнює процедуру клірингу. Система заліку є найпридатнішою для ринків з великими обсягами, особливо для тих, де значна кількість угод укладається між відносно незначною кількістю учасників.

Існують системи заліку двох видів: двосторонні й багатосторонні.

Двостороннім, або парним, визначається залік, що відбувається між двома одними й тими самими сторонами, які впродовж одного робочого біржового дня уклали кілька угод щодо одного виду цінних паперів. У цьому разі система двостороннього заліку дає змогу визначити підсумкове число належних передач кожною стороною цінних паперів або грошей. Таким чином здійснюється зіставлення зустрічних вимог і розрахунок чистого сальдо заборгованості одного контрагента іншому. Таке зіставлення може здійснюватися як за цінними паперами (за кожним видом цінних паперів), так і за грошовою сумою. Не завжди на одному й тому самому ринку метод грошового взаємозаліку може збігатися з методом взаємозаліку за цінними паперами (це залежить від способу і системи здійснення фінансових платежів і поставки цінних паперів). Двосторонній залік застосовують рідко, головним чином на позабіржовому ринку у відносинах між сторонами, які довіряють одне одному, а також на невеликих фондових біржах з невеликою кількістю учасників і незначним обігом.

Двосторонній залік, хоча він є найпростішою формою заліку, зменшує кількість і спрощує процес розрахункових операцій під час виконання угод купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі.

Застосування в процесі розрахунків багатостороннього заліку є кроком на шляху до ефективніших методів клірингу. За багатостороннього заліку процедура починається з того, що для кожного учасника клірингу здійснюється калькуляція його власних вимог або зобов'язань за всіма угодами за конкретний період (як правило, день). З усіх вимог конкретного учасника вираховують усі його зобов'язання й обчислюють чисте сальдо, для учасника сальдо називається «позицією». Якщо сальдо дорівнює нулю, має місце «закрита позиція»; якщо сальдо не дорівнює нулю -- «відкрита позиція». Якщо сальдо додатне, тобто обсяг вимог конкретного учасника перевищує його зобов'язання, тоді вважають, що в нього відкрита «довга позиція». Якщо сальдо від'ємне, тобто зобов'язання учасника перекриваються його вимогами, то вважають, що у нього відкрита «коротка позиція».

Процедура багатостороннього взаємозаліку з розрахунком чистих позицій учасників угоди на етапі клірингу у зарубіжній літературі дістала назву неттінг (від англ. netting).

За результатами процедури взаємозаліків за кожним видом цінних паперів і за грошовими засобами визначають учасників клірингу, які мають короткі позиції (їх називають нетто-боржниками) і учасників, які мають довгі позиції (їх називають нетто-кредиторами).

Розмір позиції визначає ту суму, яку кожен конкретний учасник має отримати або сплатити на завершальному етапі угоди. Під час здійснення такого платежу роблять висновок стосовно ліквідації, закриття або врегулювання позиції.

Фактично кліринг є етапом, що передує грошовим платежам і поставкам фінансових інструментів. Етап клірингу передбачає три послідовні підетапи:

· аналіз документів, які звіряють;

· розрахунок грошових коштів і кількості цінних паперів;

· складання розрахункових документів.

Перший підетап пов'язаний з аналізом звіряльних документів на їхню справжність і правильність заповнення. Якщо документи оформлюються в комп'ютерній системі, то кліринг починається з перевірки ключів шифрування і захисту інформації.

На другому підетапі обчислюють грошові суми, які підлягають поставці. Окрім суми, яку слід сплатити за конкретні цінні папери, мають бути сплачені біржові та інші збори, податки. На цьому підетапі може виконуватися взаємозалік зустрічних вимог з різних угод, які мають здійснюватися одночасно.

На ринку цінних паперів, і особливо на позабіржовому, досить часто трапляється ситуація, коли не здійснюється зустрічний залік вимог. Кожна угода виконується автономно відповідно до тих параметрів, які були встановлені під час її укладання. При цьому на етапі клірингу для продавця за кожною окремою угодою здійснюється розрахунок кількості цінних паперів, які він має поставити, і грошової суми, яку він має отримати, окрім зборів і податків. Для покупця за кожною угодою розраховують кількість цінних паперів, які він має отримати, і грошову суму, яку він має сплатити, плюс податки і збори (одиничний кліринг). Відсутність взаємозаліків спрощує процедуру клірингу, але призводить до значних потоків зустрічних платежів, якщо угода здійснюється автономно. Проте, як уже зазначалося, взаємозалік зустрічних зобов'язань практикується на більшості сучасних бірж і суттєво спрощує алгоритм здійснення розрахунків між учасниками угод.

Завершується кліринг третім підетапом -- складанням розрахункових документів. Кількість підсумкових розрахункових документів, їхній зміст, розмір зазначених сум, склад сторін, які беруть участь у платежах, визначаються тим, який метод взаємозаліків був використаний під час виконання клірингу. Отримані по завершенні клірингу розрахункові документи передають до розрахункової системи і депозитарію, які забезпечують здійснення операцій четвертого етапу угоди із цінними паперами.

Зараз у світовій практиці стосовно термінів виконання угод діє загальноприйняте правило. Для кожного ринку цінних паперів виконання угод має здійснюватися за два робочі дні після її укладання, в день «Т + 3». Однак досягти цього рівня вдається не кожному. Так, якщо на фондовій біржі Франкфурта касові угоди виконуються на другий робочий день («Т + 2»), то на Нью-Йоркській фондовій біржі вони виконуються на п'ятий робочий день («Т + 5»). Такий чином, перше правило виконання угоди стосується суворого дотримання термінів її виконання. Друге правило визначає спосіб виконання, згідно з яким синхронізуються два паралельні потоки: грошовий і цінних паперів. Це правило називають поставкою проти платежу (ППП), або принципом DVP (Delivery versus Payment). Принцип DVP означає, що процеси грошового платежу і поставки цінних паперів здійснюються одночасно. Дотримання принципу DVP контролюється розрахунковою системою і відповідною біржею.

2. Поняття та діяльність клірингового депозитарію

Згідно із «Положенням про розрахунково-клірингову діяльність», затвердженим 27 січня 1998 р. № 11-а, професійна розрахунково-клірингова діяльність за операціями щодо цінних паперів здійснюється винятково депозитаріями.

Фондова біржа укладає договір про кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів лише з одним, обраним нею, депозитарієм. Фондова біржа додатково може укладати договір про кліринг і розрахунки за угодами щодо державних цінних паперів із депозитарієм, що обслуговує обіг державних цінних паперів.

Для здійснення діяльності за операціями щодо цінних паперів депозитарій має відповідати всім вимогам депозитарію цінних паперів та додатково одержати відповідну ліцензію ДКЦПФР, після чого депозитарій набуває статусу клірингового депозитарію. Статутом депозитарію має передбачатися здійснення клірингу та розрахунків за правочинами (угодами) щодо цінних паперів.

Депозитарій зобов'язаний забезпечити надійність і безпечність своєї діяльності; відповідність вимогам законодавства технічних засобів, програмного забезпечення, організації діловодства, підготовки кваліфікованих спеціалістів та заходів внутрішнього контролю.

Депозитарій зобов'язаний створити спеціальний розрахунково-кліринговий підрозділ, відокремлений від інших підрозділів цієї юридичної особи, який має бути розміщений в окремому приміщенні (приміщеннях). Керівник і всі спеціалісти відокремленого розрахунково-клірингового підрозділу депозитарію повинні мати кваліфікацію спеціаліста з депозитарної та/або розрахунково-клірингової діяльності з цінними паперами. Кваліфікація спеціалістів підтверджується сертифікатом встановленого зразка, що видається ДКЦПФР. Мінімальна кількість фахівців, що має бути у відокремленому розрахунково-кліринговому підрозділі депозитарію, становить п'ять осіб.

Депозитарій для здійснення грошових розрахунків за операціями щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися послугами розрахункового банку. Депозитарій має укласти договір про грошові розрахунки лише з одним розрахунковим банком. Своєю чергою, розрахунковий банк для надання таких послуг має отримати відповідний дозвіл у НБУ.

Депозитарій відкриває своєму клієнтові технічний рахунок, який має технічний субрахунок обліку зобов'язань щодо цінних паперів і технічний субрахунок для обліку грошових зобов'язань щодо угод із цінними паперами. У разі придбання цінних паперів клієнтом депозитарію його технічний субрахунок обліку грошових зобов'язань щодо угод із цінними паперами зменшується, а субрахунок його контрагента збільшується на загальну вартість укладеної угоди щодо цінних паперів. Водночас у разі придбання цінних паперів клієнтом депозитарію його технічний субрахунок обліку зобов'язань щодо цінних паперів відповідно до угоди за цінними паперами збільшується, а субрахунок його контрагента зменшується на загальну кількість цінних паперів.

По завершенні клірингу депозитарій складає й передає розрахунковому банку відповідні платіжні документи для погашення від'ємних залишків за технічними субрахунками обліку грошових зобов'язань щодо угод із цінними паперами, який, своєю чергою, передає їх обслуговувальним банкам клієнтів депозитарію. Одночасно, по завершенні клірингу, депозитарій складає й передає клієнтам депозитарію повідомлення про переказ (поставку) цінних паперів для погашення від'ємних залишків за технічними субрахунками обліку зобов'язань щодо цінних паперів. Після погашення клієнтами депозитарію від'ємних залишків за технічними субрахунками обліку грошових зобов'язань щодо угод із цінними паперами депозитарій здійснює погашення додатних залишків за технічними субрахунками обліку грошових зобов'язань клієнтів депозитарію шляхом складання й надання відповідних розпоряджень розрахунковому банку. Одночасно, після погашення клієнтами депозитарію від'ємних залишків за технічними субрахунками обліку зобов'язань щодо цінних паперів, депозитарій здійснює погашення додаткових залишків за технічними субрахунками обліку зобов'язань щодо цінних паперів клієнтів депозитарію.

Після виконання клірингу клієнти депозитарію отримують відповідні довідки про стан рахунків у цінних паперах у порядку, визначеному чинним законодавством про депозитарну діяльність. По завершенні клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів, укладених на фондових біржах та в торговельно-інформаційних системах, депозитарій надає цим організаторам торгівлі інформацію стосовно невиконання та/або несвоєчасного виконання їхніми членами й учасниками розрахунків за угодами щодо цінних паперів. Порядок надання такої інформації депозитарієм організаторові торгівлі визначають у відповідному договорі між депозитарієм та організатором торгівлі.

3. Кліринговий депозитарій України

Нині в Україні ліцензію локального депозитарію отримав «Міжрегіональний фондовий союз». Засновниками МФС виступили: НБУ, ВАТ "Державний Ощадний банк України", Промінвестбанк України, Укрексімбанк, банк "Україна", Перший Український Міжнародний Банк, КБ "Приватбанк", Державна інвестиційна компанія України та ін.

Головними функціями МФС є зберігання всіх видів цінних паперів, які мають доступ до обігу в Національній депозитарній системі та обслуговування виконання угод із цінними паперами. Ця функція реалізується шляхом забезпечення Депозитарієм процесу розрахунків за угодами, які укладаються торговцями на організаційно оформлених ринках цінних паперів шляхом відкриття рахунків у цінних паперах та виконання поставки цінних паперів (перереєстрації прав власності) через ці рахунки. Схема реалізації розрахунків за угодами щодо цінних паперів у Депозитарії дозволяє торговцям здійснювати розрахунки за принципом передпоставки цінних паперів, передоплати грошових коштів за цінними паперами та поставки проти платежу. Принцип поставки проти платежу традиційно відіграє провідну роль при захисті інтересів інвесторів і торговців, пов'язаних із можливим невиконанням угод однією зі сторін.

Сьогодні існують дві можливості реалізації принципу поставки проти платежу в системі депозитарного обліку «МФС». Відмінність наведених варіантів полягає в різних способах проходження грошових коштів під час виконання розрахунків за угодами. У першому випадку Депозитарій відкриває в розрахунковому банку розрахунковий рахунок на своє ім'я. Цей рахунок використовується винятково для обслуговування грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів, які укладають торговці. Для здійснення грошових розрахунків торговець має переказати суму грошових коштів, необхідну для сплати вартості придбаних цінних паперів, на свій субрахунок в розрізі грошового рахунка Депозитарію в розрахунковому банку. У день, призначений для виконання угоди, Депозитарій дає розпорядження розрахунковому банку списати гроші з субрахунка покупця в розрізі свого розрахункового рахунка й зарахувати на розрахунковий рахунок продавця в його розрахунковому банку.

У другому випадку торговці цінними паперами відкривають грошові рахунки в розрахунковому банку, з яким Депозитарій уклав угоду про надання послуг із розрахунків за операціями щодо цінних паперів. Ці рахунки використовують лише для обслуговування грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів, право розпорядження коштами на цих рахунках має винятково власник рахунка.

Наразі принцип поставки проти платежу планується реалізувати за схемою, у якій не передбачено наявності розрахункового рахунка депозитарію, на який перераховують усі кошти з розрахунків за цінними паперами. Депозитарій укладає угоди з кількома розрахунковими банками, які відкривають для зберігачів та їхніх депонентів грошові рахунки суто для здійснення розрахунків за угодами з цінними паперами.

Висновки

Підбиваючи підсумки можна сказати, що кліринг є дуже поширеним видом розрахунків на фондовому ринку оскільки він є безготівковим способом розрахунку. Розрізняють такі дві системи клірингу як одиночну систему та систему заліку. Система заліку в свою чергу поділяється на двосторонній та багатосторонній залік.

Етап клірингу передує грошовим платежам та поставці фінансових інструментів, та має такі під етапи як: аналіз документів, які звіряють; розрахунок грошових коштів і кількості цінних паперів; складання розрахункових документів.

Терміни виконання угод встановлюються однаково для всіх бірж і відповідає такому правилу: виконання угоди має здійснюватися за два робочі дні після її укладання. але хоча такий термін і є загальноприйнятою нормою не всім біржам вдається задовольняти такі умови. Тому на деяких біржах виконання угод може здійснюватись і через три, і через п`ять днів після укладання угод.

Також існує інша вимога щодо способу виконання угод, за якою синхронізуються два паралельні потоки: грошовий і цінних паперів. Цей спосіб називають поставкою проти платежу (ППП), або принципом DVP (Delivery versus Payment).

Згідно із «Положенням про розрахунково-клірингову діяльність» професійна розрахунково-клірингова діяльність за операціями щодо цінних паперів здійснюється винятково депозитаріями.

Для того щоб отримати статус клірингового депозитарію юридична особа має відповідати вимогам депозитарію цінних паперів та додатково одержати відповідну ліцензію ДКЦПФР. Статутом депозитарію має передбачатися здійснення клірингу та розрахунків за правочинами (угодами) щодо цінних паперів.

Депозитарій зобов'язаний забезпечити надійність і безпечність своєї діяльності; відповідність вимогам законодавства технічних засобів, програмного забезпечення, організації діловодства, підготовки кваліфікованих спеціалістів та заходів внутрішнього контролю.

В Україні статус клірингового депозитарію має лише одна юридична особа «Міжрегіональний фондовий союз».

Список використаної літератури

1. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р

2. «Положення про розрахунково-клірингову діяльність», затверджене 27 січня 1998 р. гроші

3. Сохацька О.М. Біржова справа: Підручник 2-ге видання, перероблене і доповнене - Т.:Карт-бланщ, 2008. - 602с.

4. Кушнір Т.Б. Економіка і організація біржової торгівлі: Навчальний посібник - Х.:Консум, 2003. - 216с.

5. Солодкий М.О. Біржовий ринок: Навчальний посібник - К.:Джерело, 2001 - 336с.

6. Торгівля цінними паперами в Україні: навчальний посібник / [К.К. Бовкун, Д.С. Бутенко, Ю.Я. Кравченко]. - К.:АДС УМКЦентр, 2008. - 308с.

Размещено на Allbest.ru