Управління оборотним капіталом

Реалізація даного процесу складається з побудови послідовних етапів:

1. Сформулювати стратегічні цілі підприємства.

2. Проаналізувати фінансовий стан підприємства.

3. Вибрати стратегію управління-фінансування оборотного капіталу.

4. Оцінити ефективність використання оборотного капіталу.

5. Змоделювати прогноз потреби підприємства в оборотному капіталі.

6. Сформулювати комплексну програму управління оборотним капіталом.

Перший етап щодо визначення стратегічних цілей підприємства займає першочергове значення, оскільки формулювання конкретної мети роботи підприємства дозволить більш правильно визначити стратегію фінансування оборотного капіталу. Так, для підприємства основними стратегічними цілями можуть бути: максимізація прибутку підприємства; забезпечення інвестиційної привабливості підприємств; забезпечення фінансової стійкості підприємства; інвестування власних засобів у розширення масштабу виробництва.

На цьому етапі визначається вплив ендогенних та екзогенних факторів.

До ендогенних параметрів віднесемо показники фінансового стану підприємства, що включають відносні фінансові показники (ліквідності, структури капіталу, ділової активності, рентабельності); оцінну вартість майна підприємства та абсолютних фінансових показників (чистий прибуток, оборотні активи, сальдо балансу, амортизаційні відрахування, величина дебіторської та кредиторської заборгованості, величина податкових платежів).

До екзогенних параметрів належить сформована кон'юнктура ринку, основні закони держави, система оподаткування підприємства, зовнішні джерела фінансування, інформаційні зв'язки підприємства.

Наступним етапом процесу є виконання аналізу фінансового стану підприємства. Сутність даного етапу полягає у формуванні звіту про фінансовий стан підприємства. Фінансовий аналіз спрямований на розуміння взаємозв'язку між управлінськими рішеннями та фінансовими результатами роботи підприємства.

На основі фінансового аналізу та визначення стратегічних цілей підприємства, можна сформулювати стратегію управління - фінансування оборотного капіталу. Фінансовий аналітик обирає ту стратегію фінансування, яка на його думку, буде оптимальніша для роботи та забезпечить очікуваний результат і зведе майбутній ризик до мінімуму.

Оскільки моделювання стосується формування комплексної програми управління оборотним капіталом, то необхідно провести детальний аналіз ефективності використання оборотного капіталу, як і називається наступний етап "Оцінити ефективність використання оборотних коштів". Для детального аналізу пропонується здійснити декомпозицію даного функціонального блоку (рис. 3.3).

На основі, фінансової звітності підприємства здійснюється аналіз ефективності використання оборотних коштів. Розраховуються показники: коефіцієнти оборотності оборотних коштів та його елементів, тривалість одного обороту, капіталомісткість товарної продукції по оборотних коштах, рентабельність оборотних коштів. Далі виявляються проблемні питання щодо використання оборотних коштів, недоліки в управлінні ними та формулюються висновки та рекомендації з усунення визначених проблем.

Після проведення аналізу ефективності використання оборотних коштів сформульовані висновки та рекомендації направляються на здійснення наступного етапу "Змоделювати прогноз потреби підприємства в оборотному капіталі". На рис. 3.4 представлено процес функціонування цього етапу.

Основна увага при плануванні величини оборотного капіталу зосереджується на встановленні оптимальної потреби підприємства у матеріалізованих формах оборотного капіталу.

Планування величини оборотного капіталу допоможе підприємству визначити свої витрати на фінансування оборотного капіталу з мінімальними відхиленнями, оскільки перебільшена часом величина оборотного капіталу потім перетворюється на товари на складах, які не реалізуються, тобто відбувається омертвіння капіталу та зниження прибутку підприємства.

Рисунок 3.3 - Декомпозиція блоку "Оцінити ефективність використання оборотних коштів"

Рисунок 3.4 - Декомпозиція блоку "Змоделювати прогноз потреби підприємства в оборотному капіталі"

Тому планування величини оборотного капіталу забезпечить раціональне використання коштів підприємства, фінансуючи різні направлення його діяльності.

На величину оборотного капіталу впливає низка факторів. У запропонованій моделі прогнозу використовувались наступні фактори: обсяг виробництва; коефіцієнт оборотності; індекс інфляції; індекс цін.

Вибір таких факторів зумовлений найбільшим їхнім впливом на величину оборотного капіталу. Залежність оборотного капіталу від обсягу виробництва очевидна: чим більше обсяг виробництва, тим більший оборотний капітал. При аналізі використання оборотного капіталу значна увага приділяється аналізу коефіцієнту оборотності, тобто скільки разів за звітний період здійснюється основний цикл виробництва та кругообігу. Індекс цін впливає на ціни товарно-матеріальних цінностей, відповідно на оборотний капітал.

Отже, останній функціональний блок "Сформулювати комплексну програму управління оборотним капіталом" базується на використанні "вихідної інформації" з конкретних блоків:

- висновки та рекомендації з блоку "Оцінити ефективність використання оборотного капіталу";

- модель прогнозу величини оборотного капіталу з блоку "Змоделювати прогноз потреби підприємства в оборотному капіталі".

Таким чином, розроблена IDEF0 модель розкрила детально процес визначення програми управління оборотним капіталом, врахувавши усі фактори впливу та відокремлюючи основні етапи моделювання.

3.2 Планування потреби підприємства в оборотному капіталі

Останнім часом у наукових роботах почали розроблятися та розглядатися нові методи фінансового планування, придатні для сучасних економічних умов. Перш за все це роботи, присвячені теоретичним засадам фінансового планування на підприємстві.

Так, у роботах О.Терещенко, Т.Бень та С.Довбні обґрунтовуються основні принципи фінансового планування на підприємстві [9]. І.Мойсеєнко, у своїй статті, розглядає значення фінансового планування, фактори, що заважають його застосуванню на діючих підприємствах та пропонує шляхи вдосконалення механізму фінансового планування на вітчизняних підприємствах [69]. Пащенко І.Л. доводить необхідність розробки при плануванні попереднього прогнозу, ґрунтуючись на продовженні минулих трендів і видів політики у майбутньому, що забезпечить керівника базовим прогнозом [72].

У більшості вищеназваних робіт основна увага зосереджена на теоретичному обґрунтуванні фінансового планування на підприємстві і майже приділяється уваги плануванню конкретних форм та видів фінансових ресурсів. Слід зазначити, що процес планування оборотного капіталу на рівні підприємства потребує не тільки вдосконалення, але й визначення нових пріоритетів в процесі планування, враховуючи, що його планування на сьогоднішній день не носить комплексного та систематичного характеру.

Процес планування оборотного капіталу є складовою частиною фінансового планування, де відбувається визначення майбутнього обсягу формування та використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення безперервного технологічного процесу. Основою планової діяльності виступає фінансовий план, який передбачає одночасно із виробленням фінансової стратегії підприємства на перспективу розроблення конкретних показників. Фінансові плани забезпечують зв'язок доходів і витрат виробництва на основі взаємоузгодження показників розвитку підприємства з його фінансовим забезпеченням. У процесі фінансового планування проводиться необхідний попередній контроль за формуванням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Фінансове планування дає можливість визначення життєздатності підприємства. Відповідно, основна мета фінансового планування - це забезпечення виробничого процесу відповідними як по обсягу, так і структурі фінансовими ресурсами.

У контексті фінансового планування оборотного капіталу доцільно визначити такі конкретні цілі планування оборотного капіталу:

- забезпечення формування достатнього обсягу оборотного капіталу підприємства на всіх етапах його кругообігу;

- забезпечення ефективності використання оборотного капіталу та прискорення його обігу;

- оптимізація структури джерел формування оборотного капіталу;

- забезпечення підвищення рівня рентабельності оборотного капіталу.

Варто зазначити, що основна увага фахівців при плануванні оборотного капіталу продовжує зосереджуватись на встановленні оптимальної потреби підприємства у матеріалізованих формах оборотного капіталу шляхом визначення норм та нормативів, тобто використання методу прямого розрахунку. Такий метод припускає розробку норм запасів для окремих найважливіших видів товарно-матеріальних цінностей, всіх елементів нормованих оборотних коштів і визначення нормативів у грошовому вираженні для кожного елемента оборотних коштів та у цілому по підприємству.

При такому підході планування руху оборотного капіталу обмежується лише на плануванні мінімально необхідної величини оборотного капіталу, не враховуючи при цьому показники ліквідності та платоспроможності підприємницької структури. Також, не приділяється належна увага питанню, якими джерелами формування можливо задовольнити оптимальну потребу в оборотному капіталі, використання норм та нормативів оборотних активів, придатне лише щодо поточного планування оборотного капіталу, тому що не враховуються стратегічні цілі підприємства, його розвиток та місце у ринковому середовищі.

В теперішніх умовах діють багато факторів, що обмежують фінансове планування на підприємствах. Одна з основних причин - це високий ступінь невизначеності, непередбачуваності на національному економічному ринку, пов'язаний із змінами в усіх сферах суспільного життя та відсутність ефективної нормативно-правової бази вітчизняного підприємництва. Крім того, невеликі фінансові можливості багатьох підприємств зумовили відмову керівників підприємства здійснювати серйозні фінансові розробки та залучати висококваліфікованих спеціалістів.

Серед факторів, що спричинили послаблення уваги до нормування оборотного капіталу, вчені-економісти виділяючи такі:

- відмова держави від фінансування приросту оборотних котів за рахунок залишку прибутку;

- зникнення зв'язку між кредитуванням матеріальних запасів і затрат та величиною нормативу обігових коштів;

- складна і дуже деталізована методика розрахунку потреби в обігових коштах стала не придатною для управління ресурсами підприємства [67].

Досвід багатьох розвинутих компаній промислових країн показує, що за сучасного ринку, з його жорстокою конкуренцією, планування фінансово-господарської діяльності є найважливішою умовою їх виживання, економічного зростання та процвітання. Саме воно дає змогу оптимально пов'язати наявні можливості підприємства щодо випуску продукції з попитом і пропозицією, що склалися на ринку [69].

Сучасний стан підприємств, де спостерігається розбалансованість їх фінансової системи та в свою чергу неплатоспроможність, можна виправити завдяки плануванню оборотного капіталу. Враховуючи те, що на сучасному етапі розвитку економіки має місце непередбачуваність, то основну увагу при фінансовому плануванні доцільно приділити оперативному та поточному плануванні. Одним із напрямків такого планування є планування ліквідності, платоспроможності, підприємницької структури на основі бюджету руху грошових надходжень та виплат. У вітчизняній практиці такий вид планування реалізується шляхом ведення платіжного календаря, що конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків [90].

Іншим способом планування ліквідності підприємства є планування робочого капіталу (чистого оборотного капіталу). Робочий капітал визначають як різницю між оборотним капіталом підприємства та його поточними зобов'язаннями. Він показує яка частина оборотного капіталу фінансується за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань. Планована величина чистого оборотного капіталу може бути встановлена на мінімальному та максимальному рівнях: мінімальну величину встановлюють на рівні не менше 10% обсягу оборотних активів, максимальна величина зумовлена принципом доцільності. Бюджет чистого оборотного капіталу базується на плануванні змін у складі короткострокових активів і пасивів, основна мета його полягає у прогнозуванні показників ліквідності. Тобто при умові достатньої ліквідності запасів і дебіторської заборгованості, наявність робочого капіталу характеризує його здатність виконати власні зобов'язання та можливості розширення операційної діяльності.

Вітчизняні підприємства на сучасному етапі розвитку майже зовсім не використовують нормування запасів матеріальних ресурсів. Це зумовлено низкою причин, серед яких можна виділити відсутність сталих умов діяльності підприємств як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі. Зміна цін, зміна умов постачання, зміна кон'юнктури ринку повинні вести відповідно до змін у асортименті та обсязі кінцевої продукції. Цього не можливо передбачити у встановленні норм та нормативів за методикою, яка пропонувалась постановою кабінету міністрів економіки України у 1994 році [4].

Тому необхідність визначення оптимального рівня оборотного капіталу є реальною і не викликає сумнівів. Проблема лише полягає в тому, яким чином це необхідно здійснювати.

У дипломному дослідженні пропонується підхід до здійснення перспективного прогнозування обсягу оборотного капіталу підприємства із застосуванням методу багатофакторного економіко-математичного моделювання, що базується на побудові економетричних моделей.

Багатофакторна лінійна регресійна модель існує в такому виді:

у = в0 + в1х1 + в2х2 + …+ вnхр + (3.1)

де у - залежна змінна;

х1, х2,… хр - незалежні змінні (або фактори);

в0, в1, … вn - параметри моделі (константи), які потрібно оцінити;

- не спостережувана випадкова величина.

Узагальнена регресійна модель - це модель, яка дійсна для всієї генеральної сукупності. Невідомі параметри даної моделі є константами, а випадкова величина - не спостережувана, і ми можемо зробити тільки припущення відповідно до закону її розподілу. На відміну від узагальненої регресійної моделі, вибіркова модель будується для певної вибірки; невідомі параметри вибіркової моделі є випадковими величинами, математична надія яких рівняється параметрам узагальненої моделі (випадок класичної лінійної регресії), випадкові величини (помилки) можна оцінити, виходячи з вибіркових даних.

Для здійснення планування потреби підприємства в оборотному капіталі використовується вибіркова лінійна багатофакторна модель, яка має такий вид:

у = b0 + b1x1 + …+ bpхр + (3.1)

де у - залежна змінна;

х1, х2,… хр - незалежні змінні (або фактори);

b0, b1, bp - оцінки невідомих параметрів узагальненої моделі;

- випадкова величина (помилка).

Процес побудови багатофакторної регресійної моделі складніше, ніж процес побудови простої лінійної регресії. Він складається з багатьох етапів. Серед них можна виділити такі:

- вибір та аналіз всіх можливих факторів, які впливають на процес (або показник), що вивчається;

- вимір та аналіз знайдених факторів;

- статистичний аналіз факторів;

- вибір методу й побудова регресійної багатофакторної моделі;

- оцінка невідомих параметрів регресійної моделі;

- перевірка моделі на адекватність;

- розрахунок основних характеристик і побудова інтервалів довіри;

- аналіз отриманих результатів, висновки.

Розглянемо детальніше кожний з етапів побудови й аналізу багатофакторної регресійної моделі.

Перший етап складається з вибору всіх можливих факторів, які впливають на досліджувані процеси або показники. На цьому етапі можуть знадобитися ради практиків, які працюють у галузі або на підприємстві, що вивчається, і т.п. На величину оборотного капіталу підприємства в цілому та на окремі їх елементи зокрема здійснює вплив велика кількість факторів, причому як зовнішніх, так і внутрішніх.

У процесі дослідження були визначені фактори, що здійснюють вплив на величину оборотного капіталу, а саме: обсяг виробництва; коефіцієнт оборотності оборотного капіталу; індекс цін; індекс інфляції.

За допомогою багатофакторного економіко-методичного моделювання отримана модель величини оборотного капіталу підприємства. Така методика дозволяє більш якісно та ґрунтовано визначати перспективну потребу підприємства в оборотному капіталі.

Після того, як безліч всіх факторів обкреслено, переходять до другого етапу - етапу кількісного аналізу відібраних факторів.

На етапі кількісного аналізу необхідно оцінити можливість кількісного вираження відібраних факторів, провести вимір або зібрати статистику для кількісних факторів. Якщо деякі фактори неможливо кількісно виразити, наприклад, імідж продукції, їх потрібно вилучити з наступного розгляду. З наступного розгляду вилучаються також фактори, по яких немає або недоступна статистика.

Після того, як всі фактори проаналізовані, подані в кількісному виді, у вигляді динамічних або варіаційних рядів, переходять до третього етапу математико-статистичного аналізу.

Вихідні дані наведені в табл. 3.1, вибірка з 20 спостережень. Оборотний капітал виступає в якості залежної змінної й у моделі буде мати позначення Y.

Таблиця 3.1 - Вихідні дані для побудови моделі