8181

3649

44,6

7,7

368,3

пшениця озима

241,4

966

1785

76

4,3

13,5

1271,1

пшениця яра

 

405

 

391

103,6

жито

274,4

6687

4541

2349

51,7

6,0

284,7

гречка

6

132

4

44

1100,0

150,0

300,0

ячмінь ярий

110

1118

110

493

448,2

100,0

226,8

овес

90,4

3751

784

296

37,8

11,5

1267,2

інші зернові та зерно бобові

8,8

382

957

54

5,6

0,9

707,4

картопля

65

1800

377

1593

422,5

17,2

113,0

силос

 

2000

 

 

овець

1,7

109

4

32,9

822,5

42,5

331,3

вовни

0,4

25

2

16,9

845,0

20,0

147,9

всього

1331,1

30816

 

 

 

 

 

З даних таблиці ми можемо сказати, що було реалізовано зернових і зернобобових у 2006 році 8181ц., а у 2008 році 3649ц. , що менше від попереднього періоду на 55,4%.

Щодо тваринництва, то у 2008 році було реалізовано 32,9ц., а вовни 16,9ц.

Визначивши рівень товарності слід сказати, що рівень товарності у 2008 році значно збільшився по всім видам продукції, зокрема і по тваринництв

2.5 Аналіз складу і структури оборотних засобів

Таблиця 2.5.1 Структура оборотних засобів структури ТОВ “Обрій ”

	Абсолютні величини	Питома вага, %	Зміни
	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	в абсолютних величинах	у питомій вазі	у % на початок періоду	у % до зміни підсумку балансу
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Оборотні активи	484,00	579,10	72,02	73,29	+95,10	+1,27	+19,65	+80,52
у тому числі - запаси	219,00	367,90	32,59	46,56	+148,90	+13,97	+67,99	+126,08
- векселі одержані	-	-	-	-	-	-	-
- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	254,00	177,80	37,80	22,50	-76,20	-15,30	-30,00	-64,52
- дебіторська заборгованісь за розрахунками та інша	6,00	5,40	0,89	0,68	-0,60	-0,21	-10,00	-0,51
- грошові кошти та їх еквіваленти	5,00	28,00	0,74	3,54	+23,00	+2,80	+460,00	+19,48

Провівши розрахунки до таблиці ми визначили структуру оборотних засобів. Як можна бачити з таблиці основне місце в структурі належить запасам і дебіторській заборгованості за товари, роботи і послуги ( 219 тис.грн. і 254 тис.грн. відповідно ) . У 2006 році найменше значення займає дебіторська заборгованість за розрахунками і грошові кошти та їх еквіваленти ( 6 тис.грн. і 5 тис.грн. відповідно ). У питомій вазі великі зміни відбулися по запасам ( збільшення на 13,97% ). Незначне, але зменшення пройшло по дебіторській заборгованості за товари, роботи і послуги на 15,3% і дебіторської заборгованісті за розрахунками і грошові кошти та їх еквіваленти на 0,21%.

2.6 Аналіз ефективності використання оборотних коштів

Щодо показників ефективності використання оборотних засобів то їх можна представити у вигляді таблиці :

Таблиця 2.6.1 Показники ефективності використання оборотних засобів ТОВ “Обрій ”

№ n/n	Назва показника	Формула для розрахунку	2 006р.	2 007р.	2 008р.	Відхилення
1	Величина власного оборотного капіталу	Оборотні активи - Поточні зобов'язання	377,00	643,00	981,00	604
2	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	(Оборотні активи - Поточні зобов'язання) / Поточні зобов'язання	1,87	3,90	3,65	1,78
3	Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу	(Оборотні активи - Поточні зобов'язання) / Власний капітал	0,64	0,72	0,77	0,13
4	Частка оборотних коштів у активах	Оборотні активи / Усього активів	0,73	0,77	0,81	0,08
5	Оборотність активів	Виручка від реалізації / (Загальна сума активів на початок року + Загальна сума активів на кінець року) / 2	0,68	0,97	0,50	-0,18
6	Оборотність товарно - матеріальних запасів	Виручка від реалізації / (Товарно-матеріальні запаси на початок року + Товарно-матеріальні запаси на кінець року) / 2	1,68	1,95	0,92	-0,76
7	Оборотність готової продукції	Виручка від реалізації / (Готова продукція на початок року + Готова продукція на кінець року) / 2	3,22	5,81	1,57	-1,65
8	Оборотність власного капіталу	Виручка від реалізації / Власний капітал	0,88	1,21	0,60	-0,28

З даних таблиці ми можемо сказати, що величина власного оборотного капіталу у порівнянні 2006 року збільшилося на 604, а коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу на 0,13. Оборотність активів зменшилася на 0,18 за рахунок збільшення суми реалізації . Оборотність постійних активів зменшилася на 0,1 за рахунок збільшення виручки від реалізації. Оборотність чистих активів зменшилася на 0,28 дана тенденція позитивна .Оборотність товарно матеріальних запасів зменшилася на 0,76 дана тенденція позитивна тому що підприємство швидше може реалізовувати свої запаси негативна тенденція спостерігається в2008р.Середній період обороту товарно матеріальних запасів зріс на 483,2 дана тенденція негативна тому що підприємство не реалізує всю продукцію . Тривалість фінансового циклу зросла на 510 це негативно впливає на діяльність підприємства. Оборотність готової продукції зменшилась на 1,65 з цього можна сказати що підприємство швидше реалізує готову продукцію.Оборотність власного капіталу зменшилась на 0,28 - це позитивно впливає на діяльність підприємства.

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності використання

оборотних коштів

У системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів. Проблема поліпшення використання оборотних коштів стала ще більш актуальної в умовах формування ринкових відносин. Інтереси підприємства вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо-господарської діяльності. Оскільки фінансове положення підприємств знаходиться в прямій залежності від стану оборотних коштів і припускає порівняння витрат з результатами господарської діяльності і відшкодування витрат власними коштами, підприємства зацікавлені в раціональній організації оборотних коштів - організації їхнього руху з мінімально можливою сумою для одержання найбільшого економічного ефекту.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, насамперед оборотністю оборотних коштів.

Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.

Оборотність оборотних коштів неоднакова на підприємствах як однієї, так і різних галузей економіки, що залежить від організації виробництва і збуту продукції, розміщення оборотних коштів і інших факторів. Так, у важкому машинобудуванні з тривалим виробничим циклом час обороту коштів найбільше, швидше обертаються оборотні кошти в харчовій і видобувних галузях промисловості.

Оборотність оборотних коштів характеризується поруч взаємозалежних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за визначений період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).

Тривалість одного обороту оборотних коштів у днях (О) обчислюється по формулі:

О = Т / С:Д , де

С - залишки оборотних коштів (середні чи на визначену дату);

Т - обсяг товарної продукції;

Д - число днів у розглянутому періоді.

Зменшення тривалості одного обороту свідчить про поліпшення використання оборотних коштів.

Кількість оборотів за визначений період, чи коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Ко), обчислюється по формулі:

Ко = Т / С

Чим вище за даних умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз), зворотний коефіцієнту оборотності, визначається по формулі:

Кз = С / Т

Крім зазначених показників також може бути використаний показник віддачі оборотних коштів, що визначається відношенням прибутку від реалізації продукції підприємства до залишків оборотних коштів.

Показники оборотності оборотних коштів можуть обчислюватися по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, і по окремих елементах.

Зміна оборотності коштів є шляхом зіставлення фактичних показників із плановими показниками чи попереднього періоду. У результаті порівняння показників оборотності оборотних коштів є її прискорення чи уповільнення.

При прискоренні оборотності оборотних коштів з обороту вивільняються матеріальні ресурси і джерела їхнього утворення, при уповільненні - в оборот утягуються додаткові кошти.

Вивільнення оборотних коштів унаслідок прискорення їхньої оборотності може бути:

- Абсолютне вивільнення має місце, якщо фактичні залишки оборотних коштів менше нормативу чи залишків попереднього періоду при збереженні чи перевищенні обсягу реалізації за розглянутий період.

- Відносне вивільнення оборотних коштів має місце в тих випадках, коли прискорення їхньої оборотності відбувається одночасно з ростом виробничої програми підприємства, причому темп росту обсягу виробництва випереджає темп росту залишків оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів, які можна розділити на зовнішні, що роблять вплив поза залежністю від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати. До зовнішніх факторів можна віднести такі, як загальноекономічна ситуація, податкове законодавство, умови одержання кредитів і процентні ставки по них, можливість цільового фінансування, участь у програмах, що фінансуються з бюджету. Ці й інші фактори визначають рамки, у яких підприємство може маніпулювати внутрішніми факторами раціонального руху оборотних коштів.

На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх факторів, що впливають на стан і використання оборотних коштів, можна віднести такі, як криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.

Криза збуту зробленої продукції і неплатежі приводять до уповільнення обороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку можна досить швидко і вигідно продати, припиняючи чи значно скорочуючи випуск продукції, що не користується поточним попитом. У цьому випадку крім прискорення оборотності запобігається ріст дебіторської заборгованості в активах підприємства.

При існуючих темпах інфляції отриманий підприємством прибуток доцільно направляти насамперед на поповнення оборотних коштів. Темпи інфляційного знецінення оборотних коштів приводять до заниження собівартості і перетоку їх у прибуток, де відбувається розпилення оборотних коштів на податки і невиробничі витрати.

Значні резерви підвищення ефективності і використання оборотних коштів криються безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься насамперед до виробничих запасів. Будучи однієї зі складових частин оборотних коштів, вони відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва. У той же час виробничі запаси представляють ту частину засобів виробництва, що тимчасово не бере участь у виробничому процесі.

Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; удосконалюванню нормування; поліпшенню організації постачання, у тому числі шляхом установлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їхнього виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.

Скорочення часу перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві досягається шляхом удосконалювання організації виробництва, поліпшенням застосовуваної техніки і технології, удосконалювання використання основних фондів, насамперед їхньої активної частини, економії оборотних коштів.

Перебування оборотних коштів у сфері обігу не сприяє створенню нового продукту. Зайве відволікання їх у сферу обігу - негативне явище. Найважливішими передумовами скорочення вкладень оборотних коштів у цю сферу є раціональна організація збуту готової продукції, застосуванні прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації і прискорення її руху, дотримання договірної і платіжної дисципліни.

Ефективність керування оборотними коштами підприємства дуже впливає на результати його фінансово-господарської діяльності.

З одного боку, необхідно більш раціонально використовувати наявні оборотні ресурси - мова йде насамперед про оптимізацію виробничих запасів, скорочення незавершеного виробництва, удосконалювання форм розрахунків.

З іншого боку, у даний час підприємства мають можливість вибирати різні варіанти списання витрат на собівартість, визначення виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) для цілей оподатковування.

Наприклад, у залежності від кон'юнктури попиту та пропозиції, прогнозування обсягів продажів підприємства можуть бути зацікавлені в інтенсивному списанні витрат або в їх більш рівномірному розподілі протягом якого-небудь періоду. Для цього важливо вибирати з переліку варіантів той, котрий буде відповідати поставленим цілям. Необхідно простежити, яке вплив зроблять прийняті рішення на собівартість, розміри прибутку і податків. Значна частина зазначених альтернативних можливостей відноситься до сфери керування оборотними коштами підприємства.

Матеріально-виробничі запаси є найменш ліквідною статтею серед статей оборотних активів. Для обігу цієї статті в кошти потрібен час не тільки для того, щоб знайти покупця, але і для того, щоб одержати з його згодом оплату за продукцію.

Аналіз цієї статті має велике значення для ефективного фінансового керування. Запаси можуть складати значну питому вагу не тільки в складі оборотних активів, але й у цілому в активах підприємства. Це може свідчити про те, що підприємства мають утруднення зі збутом своєї продукції, що у свою чергу може бути обумовлено низькою якістю продукції, порушенням технології виробництва і вибором неефективних методів реалізації, недостатнім вивченням ринкового попиту і кон'юнктури. Порушення оптимального рівня матеріально-виробничих запасів приводять до збитків у діяльності фірми, оскільки збільшує витрати по збереженню цих запасів, відволікає з обороту ліквідні кошти, збільшує небезпеку знецінювання цих товарів і зниження їхніх споживчих якостей, приводить до втрати клієнтів, якщо це викликано порушенням яких-небудь характеристик товарів. У цьому зв'язку визначення і підтримка оптимального обсягу запасів є важливим розділом фінансової роботи.

Матеріально-виробничі запаси відображаються в звітності відповідно до правила нижчої з двох оцінок - по собівартості або ринковій ціні. Відповідно до загальноприйнятих стандартів базою оцінки матеріально-виробничих запасів є собівартість, під якою розуміються витрати на їхнє придбання. Ці витрати не є постійною величиною і змінюються в результаті коливання цін на ці товари, у зв'язку з чим той самий вид товару може мати різну собівартість у залежності від терміну його закупівлі. В умовах великої кількості запасів важко визначити фактичну собівартість товарів, що вже знаходяться в переробці, і товарів, що ще залишаються на складі. Щоб вирішити цю проблему, в обліку використовується допущення, відповідно до якого послідовність надходження запасів у переробку трактується не як потік фізичних одиниць товарів, а як рух їхньої вартості (flow of cost). Відповідно до цього використовуються наступні методи оцінки запасів: по собівартості кожної одиниці закуповуваних товарів (specific identification method); по середній собівартості (average cost), зокрема по середньозваженій вартості (weighted average cost) і ковзної середньої вартості (moving average cost); по собівартості перших закупівель (у часі) ФІФО (first-in-first-out - FIFO); по собівартості останніх за часом закупівель ЛІФО (last-in-first-out - LIFO).

Метод оцінки на підставі визначення собівартості кожної одиниці закуповуваних запасів - це облік їхнього руху по фактичній собівартості. Для використання цього методу необхідна фізична ідентифікація усіх вироблених закупівель товарно-матеріальних цінностей, що досить складно зробити в умовах великомасштабного виробництва. У зв'язку з цим даний метод, незважаючи на його точність, можуть застосовувати тільки ті фірми, що або виконують спеціальні замовлення на виробництво якої-небудь продукції. або роблять операції з порівняно невеликими втратами дорогих товарів (ювелірні вироби й автомобілі, деякі види меблів).

Оцінка запасів по методу ФІФО заснована на припущенні, що запаси використовуються в тій же послідовності, у якій вони закуповуються підприємством, тобто запаси, що першими надходять у виробництво, повинні бути оцінені по собівартості перших у часі закупівель.

Порядок оцінки не залежить від фактичної послідовності витрати матеріалів. При розрахунку застосовується формула:

В = З + П - К , де

В - вартість витрачених матеріалів, З - залишок матеріалів на початок періоду, П - вартість матеріалів, що надійшли, за весь період, К - залишок матеріалу на кінець періоду.

Залишки матеріалів на кінець періоду оцінюються за ціною останньої закупівлі:

К = V * Ц , де

V - кількість матеріалів на кінець звітного періоду в натуральному вимірі, Ц - ціна останньої закупівлі.

Метод ЛІФО дозволяє більш точно визначити собівартість реалізованої продукції і чистий прибуток від реалізації, однак змінює собівартість запасів на кінець періоду. Але на відміну від методу ФІФО, метод ЛІФО забезпечує ув'язування поточних доходів і витрат (принцип відповідності) і дозволяє згладити вплив інфляції. При росту цін прибуток, відбиваний підприємством у звітності, знижується. Усі приведені методи оцінки матеріально-виробничих запасів відповідають міжнародним стандартам обліку і звітності.

Прискорення обороту оборотних коштів дозволяє визволити значні суми і, таким чином, збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а кошти, що вивільнилися, використовувати відповідно до потреб підприємства. Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається наступними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів - впровадження економічно обґрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів; широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням; комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва - прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної і маловідходної, роботизованих комплексів, роторних ліній, хімізації виробництва); розвиток стандартизації, уніфікації, типізації; удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструкційних матеріалів; удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу - наближення споживачів продукції до її виготовлювачів; удосконалювання системи розрахунків; збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів; ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується по партіях, асортименту, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Висновки і пропозиції

На закінчення я хотів би узагальнити усі факти і зробити деякі висновки.

1.Для нормального функціонування кожного підприємства необхідні оборотні кошти, що представляють собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу.

2.Оборотні фонди, тобто матеріальні ресурси на відміну від основних фондів використовуються в одному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт відразу і повністю.

3.Раціональне й ощадливе використання оборотних фондів - першочергова задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають 3/4 собівартості промислової продукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки, технології, удосконалювання організації виробництва і праці.

4. Основна риса сучасного перехідного періоду - недостача у підприємств оборотних коштів. Прискорення оборотності оборотних коштів, що виміряється коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного оберту в днях, досягається різними заходами на стадіях створення виробничих запасів, незавершенного виробництва і на стадії обігу.

Головною метою управління активами підприємства, у тому числі й

оборотними коштами, є максимізація прибутку на вкладений капітал при забезпеченні стійкої і достатньої платоспроможності підприємства. Причому, ці задачі у певній мірі протистоять один одному. Так, для підвищення рентабельності грошові кошти повинні бути вкладені в різні оборотні і необоротні активи, із свідомо більш низкою, ніж гроші, ліквідністю. А для забезпечення стійкої платоспроможності в підприємства постійно повинна знаходитися на рахунку деяка сума коштів фактично вилучених з обігу для поточних платежів.

Важливою задачею в керуванні оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

У сучасних умовах украй важливо правильно визначати потреба в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню.

Як відомо, критерієм ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р.

2. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992р.

3. Закон України “ Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.

4. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про підприємництво” від 22 лютого 2000р.

5. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999р №996 - XIV.

6. Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.1994р. №270 “Про нормативи запасів товарно - матеріальних цінностей державних підприємств та організацій та джерела їх покриття”.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000р №419 “Про складання фінансової звітності”.

8. Наказ Міністерства фінансів України “Питання складання фінансової звітності” від 24 лютого 2000р. №37

9. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента - М: Финансы и статистика, 1997г.

10. Бандурка О.М., Коробов Н. Л., Орлов П. І., Петрова К. Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. - К.: Либідь, 1998р.

11. Бородина О. И. Финансы предприятий - М.: ЮНИТИ, 1995г.

12. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы - М.: 1998г.

13. Бланк И. А. Управление активами - К.: «Ника - Центр» 2000 - 712с.

14. Борисова В. А. Методологічні основи аналізу фінансового стану підприємств агропромислового виробництва - К.: Фінанси України, №10 ст.63, 2000р.

15. Буряк Л. Д. Фінансові ресурси підприємства - К.: Фінанси України №9 ст.23, 2000р.

16. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник/під ред. Ф. Ф. Битинця, Л. В. Чихлявської, Н. В. Герасимчука. Житомир: ЖІТІ, 2000-448с.

17. Василик О. Д. Державні фінанси України. Навчальний посібник - К.: Вища школа, 1997р.

18. Ефимова О. В. Финансовый анализ. - М.: 1996г.

19. Карбовник А. М. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств. Фінанси України, 2001р. - №9 ст.92

20. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием - М.: Финансы и статистика, 1995г.

21. Кружик О. Б. Основы финансовой деятельности предприятия - СПб, 1996г

22. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства - К.: 1990р.

23. Павлова В.Н. Финансы предприятия - М.: Финансы и статистика, 1998г

24. Павловська О. В. Формування оптимального розміщення оборотних активів суб'єктів господарювання. Фінанси України - 2001р. №7 ст. 80

25. Потійко Ю. А. Деякі аспекти управління дебіторською заборгованістю. Фінанси України - 2002р., №9 ст. 92

26. Пащенко І Л. Прогнозування фінансової діяльності підприємства.

27. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Учебное пособие - Минск; М.: «Экоперспектива», 1998г

Размещено на Allbest.ru