Фінансова звітність підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

Фінансова звітність підприємства

Зміст

1. Система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту

2. Фінансова звітність як джерело інформації

Список літератури

1. Система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту

Інформаційною базою для забезпечення фінансового менеджменту підприємства є дані балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал, дані статистичної звітності та оперативні дані.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємопов'язані. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансової стійкості підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту. Інформацію, яка використовується для забезпечення фінансового менеджменту підприємств зокрема, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

-- оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

-- оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

-- прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторонни підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, достовірної і правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

- придбання, продажі і володіння цінними паперами;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості управління;

- оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої

зобов'язання;

- забезпеченості зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства;

- інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, що не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб. Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує можливість надходження і вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею; оцінка статті може бути вірогідно визначена.

У фінансову звітність включаються показники діяльності філій, представництв, відділень і інших відособлених підрозділів підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, що охоплює певний період, складається наростаючим підсумком із початку звітного року.

Перший звітний період знову створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але не може бути більш 15 місяців. Звітним періодом ліквідованого підприємства є період із початку року до моменту ліквідації.

Інформація, що представляється у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені в сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дозволяє вчасно оцінити минулі, що наполяжуть і є події, підтвердити і скорегувати їхньої оцінки, зроблені в минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, приведена у фінансовій звітності, є достовірної, якщо вона не містить помилок і перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств. Передумовою порівнянності є приведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політика і її зміни.

У більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів з річним інтервалом. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1997 року №869 адресатами одержання фінансової звітності є:

* органи державного регулювання і контролю;

* засновники підприємства або органи, до сфери управління яких віднесене підприємство;

* фінансові органі;

* інші.

Внутрішні користувачі на відміну від зовнішніх використовують більш детальну інформацію, і відповідно до інформаційних потреб їх поділяють на наступні групи:

* власники підприємств та вищий управлінський персонал використовують звітні дані через систему аналізу та співставлення для визначення тактичних цілей, які змінюються під впливом зовнішніх факторів;

* менеджери - для визначення ефективної організації виробництва у відповідності із завданнями, які ставить вищий управлінський персонал;

* керівники підрозділів - для забезпечення ефективного функціонування виробничої ланки;

* робітники і службовці підприємства - для контролю за виконанням конкретизованих завдань процесу виробництва: постачання, розподіл, зберігання, відвантаження тощо.

Кожний фінансовий звіт повинний містити дату, за станом на який приведені його показники, або період, що він охоплює. Якщо період, за який складений фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого даним Положенням (стандартом), те причини і наслідку цього повинні бути розкриті в примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, у якій відбиті елементи звітності, і одиниця її виміри.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього і методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні -- зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку -- це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі -- П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:

* мету фінансових звітів;

* їх склад;

* звітний період;

* якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

* вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П(С)БО 1 треба застосовувати за підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі -- підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

Позиції, які відображаються в балансі, звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів та іншій звітності, повинні формуватися саме в процесі виконання фінансовим менеджером підприємства своїх функцій. З цих позицій слід керуватися принципом узгодженості рішень щодо залучення та використання капіталу.

Як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними зовнішніми показниками.

Для забезпечення об'єктивності оцінки фінансової стійкості фінансові аналітики використовують також показники, що формуються із зовнішніх джерел. До них, зокрема, належать:

Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Система нормативних показників цієї групи слугує основою для проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього фінансового середовища функціонування підприємства. Формування системи показників цієї групи будується на опублікованих даних державної статистики.

Показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку. Система нормативних показників цієї групи слугує для прийняття управлінських рішень в галузі формування портфелю довгострокових фінансових інвестицій, здійснення короткострокових фінансових вкладень тощо. Формування системи показників цієї групи будується на публікаціях періодичних комерційних видань, фондової та валютної біржі, а також на відповідних електронних джерелах інформації.

Показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів. Система інформативних показників цієї групи використовується в основному для прийняття оперативних управлінських рішень за окремими аспектами формування і використання фінансових ресурсів. Джерелом формування показників цієї групи слугують публікації звітних матеріалів у пресі, відповідні рейтинги з основними результативними показниками діяльності, а також платні бізнес-довідки, що надаються відповідними інформаційними компаніями (отримання такої інформації повинно здійснюватися тільки легальними способами).

Нормативно-регулюючі показники. Система цих показників враховується у процесі підготовки фінансових рішень, пов'язаних із особливостями фінансового регулювання фінансової діяльності підприємств. Джерелом формування показників цієї групи є нормативно-правові акти, що приймаються різними органами державного управління.

Використання усіх показників, що формуються як із внутрішніх, так із зовнішніх джерел, дозволяє створити на підприємстві цілеспрямовану систему інформаційного забезпечення, що орієнтована на об'єктивну оцінку фінансової стійкості підприємства, а відтак і на прийняття стратегічних фінансових рішень.

2. Фінансова звітність як джерело інформації

фінансовий менеджмент звітність грошовий

Фінансова звітність - впорядкована система взаємопов'язаних показників, що відображають умови і результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства, його фінансовий стан за звітний період та сукупність способів та прийомів узагальнення даних поточного обліку.

Фінансова звітність є важливим інструментом управління. Базуючись на даних бухгалтерського обліку, як системи суцільного, безперервного і суворо документального оформлення господарських процесів, вона дозволяє оцінити результати діяльності, прогнозувати напрямки підвищення ефективності господарювання.

Головне завдання трансформації національній системи бухгалтерського обліку полягає в прискоренні процесу її проведення у відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, і наданої суб'єктам господарювання можливостей визначити рамки і форми управлінського обліку. Завданням реформи є:

- створення системи національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності, яка забезпечить потрібною інформацією користувачів, передусім інвесторів;

- забезпечення зв'язку реформування бухгалтерського обліку з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та станом економічного-правового середовища і ринкових відносин в Україні;

- надання методичної допомоги у впровадженні та використанні реформованої моделі бухгалтерського обліку.

Приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами бухгалтерського обліку здійснюється за такими напрямками:

- законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку;

- формування нормативної бази положення (стандарти);

- методичне забезпечення (інструкції, методичні вказівки, коментарії);

- кадрове забезпечення (підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку);

- міжнародне співробітництво (вступ і активна робота в міжнародних спеціалізованих професійних організаціях).

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року). Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

В процесі прийняття управлінських рішень важливі функції виконує економічна інформація, яка відображає стан і розвиток керованого об'єкту. Одним з основних джерел такої інформації є звітність, яка складається та використовується на підприємствах, в об'єднаннях, концернах, по регіонам, галузям.

У народному господарстві країни існує науково обгрунтована система звітності. За тими чи іншими ознаками звітність узагальнюється і класифікується. На підставі вивчення законодавчих актів, нормативно-правових документів, наукової літератури запропонуємо наступну класифікацію звітності, яка застосовується в Україні.

Залежно від джерел інформації і показників, які містяться у звітності, розрізняють фінансову (бухгалтерську), статистичну та оперативно-технічну звітність. Бухгалтерська (фінансова) звітність містить показники (переважно у вартісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період.

Звітність складається на підставі належно оформлених документів і відображає системно всю діяльність підприємства. Фінансова звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку. Розглядаючи звітність в розрізі окремих складових економічного розвитку, можемо оцінити її значущість у формуванні національного багатства. Для бухгалтерського обліку - це є узагальнені таблиці даних обліку за певний період, які між собою мають тісний зв'язок.

Далі продовжимо логічний ланцюжок - підтверджена звітність використовується при плануванні роботи підприємства на наступні періоди (як правило - рік), прийняття рішень щодо зміни облікової політики, ефективних управлінських рішень щодо зміни випуску основної продукції, розширення асортименту продукції, збільшення номенклатури тощо.

Одночасно фінансова звітність подається в органи статистики, де порівнюються звітні показники одного підприємства з показниками іншого, що має однорідні ознаки виробництва та входить до однієї галузі. На основі цих показників формується галузевий баланс, потім баланс народного господарства у розрізі двох складових: зведений матеріальний та зведений фінансовий баланси.

Вони є основою для формування системи національних рахунків, яка є дещо ширшою за баланс народного господарства і має абстрактний характер, дозволяє робити глибокі узагальнення про характер економічних процесів в країні.

Функції фінансової звітності

Облікова інформація, джерелом якої є фінансова звітність, дає можливість реалізувати три функції управління: планування, контроль, облік. Планування передбачає процес формування дій в такому порядку, який включає постановку визначеної цілі та знаходження варіантів її досягнення при найменших витратах.

Контроль включає в себе комплекс процедур, який відслідковує фактично виконані планові завдання. Звітність відіграє роль джерела інформації, яке вміщує співставленість, показників витрат, доходів з показниками: по галузі, інших підприємств, минулого року. Оцінка - процес вивчення всієї системи прийняття управлінських рішень. В умовах ринку правильний вибір оцінки реалізується в першу чергу через зворотній зв'язок, який дозволяє об'єктивно оцінити, чи досягнута ціль, яка була поставлена.

Вимоги до фінансової звітності та принципи її підготовки.

З огляду на те, що звітність відображає фінансово-господарську діяльність підприємства, вона повинна задовольняти певні вимоги. Базуючись на теорії управління, законодавчих актах, нормативно-правових документах, працях економістів, була розроблена наступна система вимог до, звітності.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту про власний капітал, приміток до звітів.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує можливість надходження і вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею; оцінка статті може бути вірогідно визначена.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

- підприємство;

- даті звітності і звітного періоду;

- валюті звітності й одиниці її виміри;

- відповідної інформації щодо звітного і попереднього періоду;

- обліковій політика підприємства і її змін;

- консолідації фінансових звітів;

- припиненні (ліквідації) окремих видів діяльності;

- обмеженні щодо володіння активами;

- участі в спільних підприємствах;

- виявлених помилках минулого років і пов'язаних із ними коригуваннях;

- переоцінці статей фінансових звітів;

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, що підлягає розкриттю у фінансової звітності, включає:

- найменування, організаційно-правову форму і місце перебування підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адреса його офісу);

- стислий опис основної діяльності підприємства;

- найменування органу управління, у веденні якого знаходиться підприємство, або найменування його материнської (холдінгової) компанії;

- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинний містити дату, за станом на який приведені його показники, або період, що він охоплює. Якщо період, за який складений фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого даним Положенням (стандартом), те причини і наслідку цього повинні бути розкриті в примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, у якій відбиті елементи звітності, і одиниця її виміри. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього і методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні -- зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку -- це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі -- П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:

* мету фінансових звітів;

* їх склад;

* звітний період;

* якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

* вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П(С)БО 1 треба застосовувати за підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі -- підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий у 1997 р.) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.

Бухгалтерський баланс є основним фінансовим звітом, що відображає майно і фінансово-економічне положення підприємства на певну дату відповідну кінцю звітного періоду. Баланс являє собою таблицю, в якій відбиваються активи підприємства (в звичному розумінні засобу), а також капітал і зобов'язання (в звичному розумінні пасиви або джерела утворення коштів) з обов'язковою рівністю між активами і зобов'язаннями, оскільки всі бухгалтерські проводки здійснюються методом подвійного запису і кожна господарська операція відбивається по дебету одного і кредиту іншого рахунку в одній і тій же сумі.

Бухгалтерський баланс, як один з основних елементів методу бухгалтерського обліку і найважливіша форма фінансової звітності, відображає вартість майна підприємства загалом по активах і об'єми вкладеного в це майно власного і залученого капіталу по пасивах.

Бухгалтерські статті балансу звичайно згруповані в економічно однорідні блоки, але порядок розташування статей може варіюватися. Адресна частина балансу містить, як мінімум, назву компанії, її юридичний статус і дата складання. Звичайно саме на основі балансу робляться загальні висновки про фінансово-господарську діяльність підприємства і його фінансове становище. Економічний зміст балансу представлений сукупністю матеріальних і нематеріальних цінностей, що мають форму матеріальних, нематеріальних або фінансових активів, оборотних коштів, грошових коштів і дебіторської заборгованості, званих активами підприємства. У той же час з юридичної точки зору майно є не що інше, як сукупність прав і зобов'язань в грошовому вираженні, званих капіталом і зобов'язаннями (пасивами), що належать підприємству. Між економічним і юридичним змістом майна існує математична рівність у вигляді рівності підсумків активів і пасивів балансу. Особливості балансу:

1. Бухгалтерський баланс складається за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

2. У балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду.

3. Статті балансу групуються по певній ознаці.

4. Не допускається взаємне погашення активів і пасивів балансу.

5. Статті балансу є відображенням даних бухгалтерського обліку, приведених у відповідність з фактичною наявністю за результатами інвентаризації.

6. Оцінка статей здійснюється у відповідності з П(С)БО.

У цей час у відповідності зі статтею 14 Закони «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підприємства зобов'язані представляти баланс в складі квартальної і річної фінансової звітності органам, до сфери управління яких вони відносяться, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до засновницьких документів, якщо інше не передбачене цим Законом, органам виконавчої влади і іншим користувачам, термін надання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України. Баланс підприємства не складає комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.

Список літератури

1) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене Наказом Міністерства фінансів Украіни 31.03.99 № 87 / Бухгатерский учет: нормативная база. - Харьков.: Фактор, 2001. - 264 с.

2) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене Наказом Міністерства фінансів Украіни 31.03.99 № 87 / Бухгатерский учет: нормативная база. -Харьков.: Фактор, 2001. - 264 с.

3) Крейнина М.Н. Финансовый менеджмент. - М.: Дело и Сервис, 1998. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru