Нові методи підходи до розробки фінансових планів вимагає поряд з раніше застосовуваними способами розрахунків фінансових показників й іншого інструмента - економіко - математичних методів і моделювання.

Оцінка теоретичних розробок у створенні економіко - математичного інструментарію і відповідного програмного забезпечення ЕОМ свідчить, що вони дозволяють нині вирішувати задачі оптимізації. Разом з тим на практиці моделювання майже не застосовується, в основному з причини низького рівня професійної підготовки фахівців, які не можуть використовувати цей інструментарій для розробки управлінських рішень.

Використання науково обгрунтованого інструментарію зводиться до розробки оптимальних рішень управління діяльністю підприємства - імітації, моделювання реальної ситуації, прогнозування на його основі розвитку цієї ситуації.

Оскільки у процесі фінансового планування на підприємствах вирішуються різні задачі, то основними напрямками використання економіко - математичного моделювання за типами цих задач можна вважати такі, як [9]:

1) проведення кількісного аналізу основної діяльності підприємства на основі балансових матричних математичних моделей;

2) визнання перспективних напрямків операційної, інвестиційної діяльності підприємства та стратегії фінансової з використанням прогнозних математичних моделей;

3) прогнозування вибору оптимального кредитного механізму.

При застосуванні економіко - математичної моделі у процесі розробки планових показників має значення алгоритм, який би чітко відображав необхідну послідовність.

У цьому зв'язку виникає питання щодо факторів, які включатимуться в економіку - математичну модель та її апробації. Перевірка придатності моделей практикою свідчить про неможливість застосування складних моделей з безліччю параметрів. Планування основних фінансових показників з використанням економіко - математичного моделювання є основою для функціонування автоматизованої системи управління фінансами.

Разом з тим базою для здійснення фінансового планування діяльності підприємства. У цьому зв'язку доцільно розглянути базові методи прогнозування фінансового стану підприємства, виявити їх переваги й недоліки і на цій основі запропонувати їх удосконалення.

Застосування методів прогнозування при розробці фінансових планів дозволяє обгрунтувати короткострокові і довгострокові економічні рішення, доцільність інвестицій; оцінити якість управління; прогнозувати майбутні фінансові результати.

Використання формалізованих моделей управління фінансами набуває усе більшого поширення в економічно розвинених країнах. Слід підкреслити, що ступінь формалізації знаходиться у прямій залежності від розмірів підприємства: чим крупніше підприємство, тим у більшому ступені управлінці підприємства повинні використовувати формалізовані підходи у фінансовій політиці. Науковці країн з ринковою економікою відзначають, що близько 50% великих фірм і 18% малих та середніх бажають при управлінні фінансовими ресурсами та при здійсненні аналізу фінансового стану орієнтуватися на формалізовані кількісні методи. За класифікацією кількісні методи прогнозування фінансового стану підприємницької фірми та залежно від виду використовуваної моделі поділяють на три великі групи (рис.2).

Ці методи прогнозування фінансового стану підприємства досить відрізняються як за змістом, так і задачами [5].

1. Методи експертних оцінок. Це найбільш прості й разом з тим популярні методи. Застосування цих методів на практиці полягає у використанні досвіду і знань керівників менеджерів підприємства. Разом з тим практично відсутня їх персональна відповідальність за наданий прогноз.

2. Стохастичні методи. Ці методи посідають провідне місце з позиції формалізованого прогнозування й істотно варіюються за складністю використовуваних алгоритмів. Вони припускають імовірнісний характер як прогнозу, так і самого зв'язку між досліджуваними показниками. Ймовірність одержання точного прогнозу зростає зі зростанням числа емпіричних даних. Результати прогнозування, отримані за допомогою методів статистики, піддані впливу випадкових коливань даних, що іноді може призводити до серйозних прорахунків.

3. Детерміновані методи припускають наявність функціональних або твердо детермінованих зв'язків, коли кожному значенню факторної ознаки відповідає цілком визначене значення результативної ознаки.

Прикладом може служити форма звіту про фінансові результати, що являє собою табличну реалізацію жорстко детермінованої факторної моделі, яка пов'язує результативну оцінку - прибуток з такими факторами, як доход від реалізації, рівень витрат, рівень податкових ставок тощо.

Формалізовані моделі прогнозування фінансового стану підприємства поряд з позитивними аспектами мають цілий ряд недоліків. До основних з них науковці відносять такі [30]:

1. у процесі моделювання хоча розробляють кілька варіантів прогнозів, але формалізованими критеріями неможливо визначити кращий з них;

2. фінансова модель, незалежно від її виду, лише спрощено виявляє взаємозв'язки між економічними показниками. З нашої точки зору ці так звані недоліки лише вказують фінансисту на існуючі обмеження будь - якого методу прогнозування, про які необхідно пам'ятати при використанні результатів прогнозу.

Більш детальний розгляд методів прогнозування фінансового стану підприємства обумовлює необхідність зупинитися на простому динамічному аналізі, авторегресійних залежностях, багатофакторному регресійному аналізі, балансовій моделі прогнозу економічного потенціалу підприємства та комбінованому методі.

При застосуванні методу простого динамічного аналізу кожне значення часового ряду може складатися з таких складових: тренду, циклічних, сезонних і випадкових коливань. Цей метод використовують для визначення тренду наявного часового ряду. Дану складову можна розглядати як загальну спрямованість змін значень ряду або основної тенденції ряду.

Метод простого динамічного аналізу виходить з передумови, коли прогнозований показник {Y} змінюється прямо пропорційно з часом. Тому для визначення прогнозних значень показника Y будують таку залежність:

(2.5)

де t - порядковий номер періоду.

Для визначення параметрів рівняння регресії (a,b) використовують, як правило, метод найменших квадратів. Поряд з цим методом є й інші адекватності (функції втрат), наприклад метод найменших модулів, або метод мінімакса. Необхідний прогноз отримують, підставивши у формулу (2.5) потрібне значення t.

В основу методу авторегресійної залежності закладено передумову про те, що економічні процеси мають визначену специфіку. Вони відрізняються, по - перше, взаємозалежністю і, по - друге, визначеною інерційністю. Остання означає, що значення практично будь - якого економічного показника в момент часу t залежить певним чином від стану цього показника в попередніх періодах (у даному випадку ми абстрагуємося від впливу інших факторів), тобто значення прогнозованого показника в минулих періодах мають розглядатися як факторні ознаки. Рівняння авторегресійної залежності в найбільш загальній формі матиме вигляд:

(2.6)

Y_{t -} прогнозоване значення показника Y в момент часу t;

Y_t-i - значення показника Y в момент часу (t-i)

A_i - коефіцієнт регресії.

Оцінка точності прогнозних значень дозволяє заключити, що досить точні прогнозні значення можуть бути отримані вже при k = 1. З метою поліпшення точності прогнозних значень часто використовують модифікацію рівняння (2.6), вводячи в нього як фактор період часу t, тобто поєднуючи методи авторегресії і простого динамічного аналізу. Тоді рівняння регресії матиме такий вигляд:

За допомогою методу найменших квадратів визначають коефіцієнти регресії даного рівняння. Відповідна система нормальних рівнянь буде мати такий вид:

де j - довжина ряду динаміки показника Y, зменшена на одиницю.

Для характеристики адекватності рівняння авторегресійної залежності можна використовувати величину середнього відносного лінійного відхилення:

де Y_i^{r -} розрахункова величина показника Y в момент часу i;

Y_{i -} фактична величина показника Y в момент часу i.

Якщо Е < 0.15, вважається, що рівняння авторегресії може використовуватися при визначенні тренда часового ряду економічного показника в прогнозних цілях.

Через простоту розрахунку критерій Е досить часто застосовується при побудові регресійних моделей.

За допомогою методу багатофакторного регресійного аналізу здійснюють прогноз будь - якого показника з урахуванням існуючих зв'язків між ним та іншими показниками. Спочатку в результаті якості якісного аналізу виділяють k фактори (X₁,X₂,.,X_k), які впливають, на думку фінансового аналітика, на зміну прогнозованого показника Y і будуть найчастіше лінійну регресійну залежність типу

де A_і - коефіцієнт регресії, і =1,2,.,k.

Для визначення значення коефіцієнтів регресії (А₀, А₁, А₂,., А_k) використовують складні математичні обчислення, які виконують за допомогою стандартних статистичних комп'ютерних програм.

При використанні даного методу визначальне значення має правильний набір взаємозалежних ознак, напрямку причинно-наслідкового зв'язку між ними і виду цього зв'язку, що не завжди лінійний. Ці елементи впливатимуть на точність прогнозу.

За допомогою балансової моделі прогнозу економічного потенціалу підприємства можна описати баланс підприємства різними балансовими рівняннями, які відображають взаємозв'язок між активами і пасивами. Основне балансове рівняння є найпростішим серед існуючих і має такий вигляд:

(2.7)

де А - активи, Е - власний капітал, L - зобов'язання підприємства.

Ліва частина рівняння відбиває матеріальні й фінансові ресурси підприємства, права частина - джерела їхнього формування. Прогнозована зміна ресурсного потенціалу має супроводжуватися: а) неминучою відповідною зміною джерел коштів; б) можливими змінами в їхньому співвідношенні. Оскільки модель (2.7) адаптивна, такий же взаємозв'язок відбуватиметься між показниками приросту:

На практиці прогнозування здійснюється шляхом використання більш складних балансових рівнянь і сполучення даного методу з іншими методами прогнозування. Комбінований метод. Описані вище методи прогнозування є базовими. Вони є основою будь - яких моделей фінансового прогнозування і рідко використовуються на практиці в чистому виді. У більшості випадків застосовують якийсь комбінований метод, який поєднає в собі прийоми й алгоритми з декількох базових. Це обумовлено наявністю в кожному окремому базовому методі недоліків і обмежень, які нейтралізуються при їх комплексному використанні. Базові методи в складі комбінованих взаємодоповнюють один одного. Найчастіше один з них розглядається як інструмент додаткового контролю результатів, отриманих іншими методами [5].

Комбінований метод, що розглядається, за наведеною класифікацією відноситься до методів, за допомогою яких прогнозують форми звітності (за укрупненою номенклатурою статей). При прогнозуванні враховують не тільки індивідуальну динаміку статей, але й взаємозв'язок між окремими статтями як усередині однієї форми звітності, так і між різними формами. Як результат прогнозування одержують баланс і звіт про фінансові результати у плановому періоді за укрупненою номенклатурою статей.

Для розкриття комбінованого методу використані такі умовні позначки: НА - необоротні активи, ПА - поточні активи; ВК - власний капітал; КЗ - величина кредиторської заборгованості; Т_ПА - тривалість обороту поточних активів; Т_КЗ - середній термін погашення кредиторської заборгованості; В - виручка від реалізації; П - прибуток, що залишається в розпорядженні організації; В_б - валюта балансу; п - останній звітний період; п + 1 - прогнозований період.

При прогнозуванні звітності підприємства необхідно дотримуватися певної послідовності.

Складання прогнозної звітності починають з визначення очікуваної величини власного капіталу. Статутний і резервний капітали звичайно змінюються рідко (якщо тільки у прогнозованому періоді не передбачається здійснення чергової емісії акцій), тому в прогнозний баланс їх можна включити

Прогнозована величина даного показника, а також виручки від реалізації визначається методом авторегресії на основі їхньої динаміки в попередніх періодах. Варто підкреслити, що набагато надійніший прогноз величини виручки від реалізації може бути отриманий експертними оцінками фахівців підприємства, що базуються на обсягах продажів, за минулий період ринковій кон'юнктурі, виробничих потужностях, ціновій політиці.

Отже, планова робота не має зводитися до банального прагнення розрахувати деякі прогнозні й одночасно обумовлені планові орієнтири, оскільки це недосяжно; планування - один з наріжних елементів філософії науково обгрунтованого управління діяльністю кожної більш - менш складної економічної системи, а отже його сутність, роль і призначення набагато ширше, ніж простий розрахунок і ствердження в якості таких орієнтирів ряду кількісних показників.

У цьому сенсі важливий не стільки план сам по собі, скільки власне процес планування, що неминуче має місце в будь - якому раціонально функціонуючому підприємстві й усвідомлено застосовуваний для координації й оптимізації його діяльності.

Отже в даному розділі ми розглянули основні методи планування. А також розглянули сутність фінансового планування цілком очевидним є те, що без фінансового планування не може бути досягнутий рівень управління економікою підприємства, який забезпечує підвищення її ефективності, успіх на ринку, розширення та оновлення матеріальної бази, успішне розв'язання соціальних питань, здійснення матеріального стимулювання працівників [4].

Список використаної літератури

1. Архангельський Ю. Про точність прогнозування розвитку економіки України на основі міжгалузевого балансу // Економіка України. - 2009р. - №7. - С.29-37.

2. Бадзим О.С. Удосконалення методів розробки фінансової складової бізнес-плану // Актуальні проблеми економіки. - 2009р. - №12. - С.79-86.

3. Біла О.Г. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств // Фінанси України. - 2007р. - №4. - С.112 - 118.

4. Білик М.Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах // Фінанси України. - 2007р. - №4. - С.133-141.

5. Білик М.Д. Методи фінансового планування і прогнозування в управлінні фінансами підприємства // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007р. - №9. - С.79-84.

6. Бюджетний кодекс України (із змінами та доповненнями) від 21 червня 2001 року №2542-III

7. Гончарова Л.І. Економічний аналіз у сфері оподаткування як підґрунтя планування та прогнозування податкових надходжень // Актуальні проблеми економіки. - 2009р. - №9. - С.219-226.

8. Господарський кодекс України (із змінами та доповненнями) від 16 січня 2003 року №436-IV

9. Давиденко Н.М. Система фінансового планування на підприємстві // Науковий вісник Національного Аграрного Університету. - 2007р. - №111. - С.45-49.

10. Добрик Л.О. Роль фінансового планування у складі організаційно-економічного механізму управління реалізаційною діяльністю промислових підприємств // Економіка та держава. - 2007р. - №1. - С.51 - 53.

11. Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" прийнятий ВР України від 23.03.2000 р №1602. - 111

12. Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107

13. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами і доповненнями) від 24.12.1993 р. № 3813-ХІІ

14. Закон України "Про Національний банк України" (із змінами і доповненнями) від 20 травня 1999р. №679 - ХІV

15. Закон України "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року" (із змінами та доповненнями) від 12.07.2001 р. №2664-ІІІ

16. Климко І.О. Механізм фінансового планування на підприємстві як метод запобігання банкрутству // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2007 р. - №2. - С.304 - 305.

17. Конституція України (основний закон). Прийнята ВР України від 28.06.1996 р.

18. Линенко А.В. Особливості складання бізнес-плану // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2007р. - №2. - С.148-150.

19. Наказ Міністерства економіки України "Про внесення змін до Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50% акцій (часток, паїв) які належать державі" від 16.03.09 р. №216

20. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження методики прогнозування надходжень на додану вартість" від 31.08.2004 р. №1202/9801

21. Панасенко О.В. Вдосконалення фінансового планування на підприємстві з використанням економіко-математичних моделей // Актуальні проблеми економіки. - 2008р. - №7. - С.219-226.

22. Постанова Кабінету міністрів України "Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету" від 26 квітня 2003р. №621

23. Постанова Кабінету міністрів України "Про схвалення Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2010-2012 р." від 13 вересня 2008 р. №828

24. Постанова Кабінету міністрів України "Про утворення Інституту економічного прогнозування" від 19 липня 1997 р. №772

25. Проценко Н.Б. Методичні підходи до прогнозування діяльності підприємств в аспекті забезпечення їх стійкого функціонування // Статистика України. - 2007р. - №4. - С.70-73.

26. Розпорядження Кабінету міністрів України "Про аналіз та прогнозування показників таблиць "витрати - випуск" (міжгалузевого балансу)" від 4 березня 2003р. №557-р.

27. Розпорядження Президента України "Про тимчасову групу з питань стратегічного планування та координації залучення міжнардної допомоги" від 5 липня 2005р. №1108/2005-рп

28. Теличко Р.К. Фінансове планування на малих та середніх підприємствах // Економіка, фінансове, право. - 2007р. - №8. - С.14-16.

29. Соловйова С.К. Параметри системного прогнозування в аграрному секторі економіки // Економіка АПК. - 2010р. - №1. - С.22-29.

30. Соловйова Н.І. Системне планування і прогнозування: гносеологічне осмислення // Актуальні проблеми економіки. - 2009р. - №11. - С.239-250.

31. Соловйова Н.І. Наукові основи становлення та розвитку фінансового прогнозування на підприємствах АПК // Науковий вісник Національного Аграрного Університету. - 2008р. - №118. - С.337 - 341.

32. Теличко Р.К. Фінансове планування на малих та середніх підприємствах // Економіка, фінансове, право. - 2007р. - №8. - С.14-16.

33. Указ Президента України "Про Міністерство економіки України" (із змінами і доповненнями) від 09.07.2003 р. №586/2003

34. Указ Президента України "Про положення Міністерства фінансів України" (із змінами і доповненнями) від 26 серпня 1999 р. №1081/99

35. Указ Президента України "Про роботу центральних органів виконавчої влади з планування та виконання державних цільвих програм" від 22.06.2009 р. №474/2009

36. Федулова Л.І. прогнозування технологічного розвитку галузей промисловості // Економіка і прогнозування. - 2008р. - №1. - С.9-27.

37. Цивільний кодекс України (із змінами і доповненнями) від 16 січня 2003 р №435-IV

38. Циглик І.І. Прогнозування, планування і регулювання як складові підприємницької діяльності в системі внутрішнього економічного механізму // Економіка, фінанси, право. - 2009р. - №4. - С.6-9.

39. Циглик І.І. Внутрішній економічний механізм і прогнозування, регулювання та планування його в системі // Економіка, фінанси, право. - 2009р. - №1. - С.7 - 12.

40. Штефан Л.Г. Бізнес-план як складова функціонування підприємства // Персонал. - 2007р. - №10. - С.15-17

41. Янковий О.Г. Вдосконалення планування на підприємстві за допомогою математико-статичних методів прогнозування // Актуальні проблеми економіки. - 2009р. - №1. - С.229-250.

Приложения

Размещено на Allbest.ru