Кредитна система України та її розвиток

Відповідно до норм статті 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», рефінансування банків має здійснюватиме у порядку, затвердженому Національним банком України разом із Кабінетом міністрів України. На виконання зазначеної статті Закону було прийнято спільну постанову Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 29.01.2009 №44 «Про порядок рефінансування банків у період фінансово-економічної кризи».

З огляду на це, у січні 2009 року Національний банк України надавав кредити рефінансування за зобов'язаннями, взятими на себе до 1 січня 2009 року, і лише з 30 січня було відновлено проведення операцій з підтримання ліквідності банків з використанням постійно-діючих механізмів.

Загальний обсяг операцій з рефінансування банків у січні становив 4,7 млрд. грн., з них: кредити овернайт - 2,2 млрд. грн., інші короткострокові кредити - 2,5 млрд. гр.

Відновлення в останній робочий день січня проведення операцій овернайт дозволило припинити тенденцію до зменшення обсягів коррахунків банків, яка тривала упродовж другої половини місяця. В цілому за підсумками січня обсяг коррахунків банків знизився на 2,2% до 18,2 млрд. грн.

Середньозважена процентна ставка за операціями рефінансування за січень становила 17,0% річних, у т.ч. за кредитами овернайт - 16,8%, за іншими короткостроковими кредитами - 17,1%.[18]

З метою регулювання ліквідності банків Національний банк у січні здійснив операції з мобілізації коштів банків на загальну суму 1,4 млрд. грн.

Кошти Уряду в національній валюті на рахунках в Національному банку України у січні збільшилися на 3% до 8 млрд. грн. і їх зміна суттєвого впливу на динаміку коррахунків банків не чинила.

Стан ліквідності банківської системи у січні знайшов своє відображення і в динаміці відсоткових ставок. Так, середньозважена вартість кредитів в національній валюті у цьому місяці збільшилася з 21,6% до 26,5%, в той час як в іноземній валюті вона зменшилася з 12,6% до 10.4%. Інтегральна ставка за кредитами збільшилася з 19,4% до 21,9%.

Середньозважена вартість депозитів в національній валюті у січні збільшилася з 13,0% до 15,9%, в іноземній - з 8,2% до 8,6%. Інтегральна ставка за депозитами збільшилася з 11,2% до 12,7%.

Обсяг кредитних вкладень у січні зменшився на 1,6% до 722,6 млрд. грн. При цьому обсяг кредитів наданих юридичним особам зменшився на 1,4% до 453,7 млрд. грн., наданих фізичним особам - зменшився на 1,8%до 268,9 млрд. грн.

У січні 2009 року процентні ставки за кредитами, наданими протягом місяця нефінансовим корпораціям, в гривнях зросли до 25.60% (на 399 б.п.), в доларах США знизилися до 10.04% (на 169 б.п.), в євро знизилися до 9.32% (на 125 б.п.). Процентні ставки за кредитами, наданими протягом січня домашнім господарствам, в гривнях зросли до 25.45% (на 269 б.п.), в доларах США зросли до 15.78% (на 155 б.п.), в євро зросли до 16.89% (на 187 б.п.). Процентні ставки за депозитами, залученими протягом січня від нефінансових корпорацій, в гривнях зросли до 18.34% (на 454 б.п.), в доларах США знизилися до 7.61% (на 76 б.п.), в євро зросли до 7.33% (на 144 б.п.).

Несприятливий розвиток подій як у світовій, так і у вітчизняній економіці, зумовлювали збереження напруженої ситуації на грошово-кредитному ринку України в лютому 2009 року та продовження відпливу коштів з рахунків клієнтів.

Загальний обсяг депозитів у національній валюті в лютому зменшився на 4,7% (з початку року - на 11,8%) до 176,6 млрд. грн., у т.ч. фізичних осіб - на 4,9% (з початку року - на 7,5%) до 99,9 млрд. грн., юридичних осіб - на 4,5% (з початку року - на 16,8%) до 76,7 млрд. грн.

Одночасно загальний обсяг депозитів в іноземній валюті (у доларовому еквіваленті) у лютому зменшився на 6,7% (з початку року - на 8,7%) до 18,7 млрд. дол. США, у т.ч. фізичних осіб - на 6,2% (з початку року - на 10,4%) до 12,5 млрд. дол. США, юридичних осіб - на 7,6% (з початку року - на 5,0%) до 6,2 млрд. дол. США.

Слід відзначити, що зменшення обсягів депозитів, що триває (особливо - фізичних осіб), пов'язано вже не тільки із зниженням довіри до банків, а й і зі зменшенням доходів населення внаслідок погіршення ситуації в економіці. За таких умов населення значну частку заощаджень починає витрачати на поточне споживання, а також на виконання взятих раніше зобов'язань (у т.ч. за кредитами).

Частково цим, а частково переведенням коштів у готівкову іноземну валюту пояснюється продовження в лютому низхідної тенденції в русі готівки поза банками, обсяг якої в цьому місяці зменшився на 1,8% (з початку року - на 4,7%) до 147,5 млрд. грн. Водночас питома вага готівки в структурі грошової маси упродовж лютого збільшилася до 31,3% порівняно із 30,5% на початок місяця, оскільки обсяг грошової маси в лютому зменшувався більшими темпами, ніж обсяг готівки поза банками.

Зменшення ресурсної бази банків відобразилося на їх кредитній активності. Обсяг кредитних вкладень у лютому зменшився на 0,6% (з початку року - на 2,2%) до 717,9 млрд. грн. Обсяг кредитів наданих юридичним особам збільшився на 0,1% (зменшення з початку року на 1,4%) до 453,9 млрд. грн., наданих фізичним особам - зменшився на 1,8% (з початку року - на 3,5%) до 264,1 млрд. грн.

Обсяг грошової маси в лютому зменшився на 4,5% (з початку року - на 8,7%) до 470,8 млрд. грн. У річному вимірі (у розрахунку до відповідного місяця минулого року) темпи приросту грошової маси зменшилися до 18,3% порівняно із 30,2% на початок року.

Монетарна база в лютому зменшилася на 3,7% (з початку року - на 7,1%) до 173,4 млрд. грн. У річному вимірі темпи приросту монетарної бази у лютому 2009 р. зменшилися до 29,1% порівняно із 31,6% на початок року.

Відплив коштів з банківської системи разом із здійсненням Національним банком України (далі - Національним банком) операцій з продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку відповідним чином позначився на ліквідності банківської системи. Обсяг коррахунків банків у лютому зменшився на 17,3% (з початку року - на 19,2%) до 15,1 млрд. грн.

Певним чином зменшення ліквідності банків стримувалося за рахунок зменшення коштів Уряду в національній валюті на рахунках в Національному банку на 24,6% до 6 млрд. грн.

З метою підтримки ліквідності банків Національний банк у лютому здійснив рефінансування банків на загальну суму 15,2 млрд. гр. (з початку року - майже на 20 млрд. грн.).

Водночас з метою поліпшення перерозподілу тимчасово вільних коштів між банками Національний банк у лютому не припиняв проведення операцій з мобілізації коштів банків. Протягом місяця обсяг мобілізованих операцій становив 1,95 млрд. грн., з початку року - 3,4 млрд. грн.

Середньозважена процентна ставка за операціями рефінансування за лютий становила 17,2% річних, у т.ч. за кредитами овернайт - 18,0%, за кредитами, наданими на тендерах з підтримання ліквідності банків, - 22,6%, за операціями прямого репо з державними облігаціями України та облігаціями Державної іпотечної установи - 22,1%, за іншими короткостроковими кредитами - 15,9%.

Процентна політика Національного банку в лютому продовжувала спрямовуватися на збільшення вартості грошей з метою створення стимулів для повернення вкладів населення в банківську систему. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13.02.2009 № 72 у якості базових ставок, які визначають спрямованість грошово-кредитної політики Національного банку, використовуються ставки за кредитами рефінансування та операціями з мобілізації коштів на термін 14 днів, які визначаються за підсумками проведення щотижневих тендерів.

Якщо в грудні 2008 р. середньозважена ставка за цими операціями становила 18,7%, то у лютому 2009 р. - 22,6% (у січні тендери рефінансування не проводилися через відсутність затвердженого відповідно до ст. 86 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” порядку здійснення операцій рефінансування).

Після відновлення 30 січня операцій з рефінансування банків, ставки за кредитами овернайт були встановлені на рівні 16% (під забезпечення державними цінними паперами) та 17% (без забезпечення). Такий рівень ставок був встановлений виходячи з прогнозованого місією МВФ рівня інфляції на 2009 рік 16%. З 17 лютого 2009 року вони були підвищені до 18% та 20% річних відповідно.

Відповідно до спрямованості процентної політики, середньозважена вартість кредитів у національній валюті в лютому збільшилася з 26,5% до 27,9%, в іноземній валюті - з 10,4% до 10,7%. Інтегральна ставка за кредитами збільшилася з 21,9% до 23,2%.

Середньозважена вартість депозитів у національній валюті в лютому збільшилася з 15,9% до 16,4%, в іноземній - залишилась без змін - 8,6%. Інтегральна ставка за депозитами збільшилася з 12,7% до 13,3%.

Обсяг обов'язкових резервів, сформованих банками у лютому 2009 року, становив 12,5 млрд. грн. З метою полегшення банкам умов залучення коштів на зовнішньому ринку в умовах зниження ліквідності та необхідності виконання зовнішніх зобов'язань Національний банк з 1 лютого 2009 року знизив норматив резервування за коштами, які залучені банками від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів, встановивши його в розмірі 2%. Раніше на ці кошти поширювалися ті ж нормативи формування обов'язкових резервів, що за коштами юридичних осіб відповідної валюти та строковості.

Протягом лютого 2009 р. Міністерство фінансів України здійснювало розміщення облігацій внутрішніх державних позик (далі - ОВДП), завдяки чому до Державного бюджету України надійшло коштів у сумі 1403,89 млн. грн. Середньозважена дохідність за ОВДП під час первинного розміщення в лютому 2009 року становила 15,6% (у січні - 9,9%). Погашення та сплата доходу за ОВДП здійснювалися своєчасно та у повному обсязі, який з початку 2009 року становив 865,04 млн. грн., у т.ч. основний борг - 616,32 млн. грн., сплата доходу - 248,73 млн. грн. [17]

2.3 Характеристика факторів впливу міжбанківського кредитування

кредитна система нбу міжбанківський

У сучасних умовах економічного розвитку країни, коли залучення строкових депозитів ускладнюється внаслідок дефіциту власних оборотних

коштів підприємств та високих темпів інфляції, зростає значення міжбанківських кредитів під час формування ресурсної бази банків. Основною перевагою цього виду ресурсів є висока мобільність цих коштів, головним недоліком -- їх відносно висока вартість. Усе це обумовлює необхідність розроблення методики аналізу цих операцій, яка дала б змогу ефективніше управляти пасивними та активними операціями з міжбанківського кредитування. [21]

Міжбанківський ринок -- частина ринку позикових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються та розміщуються банками між собою.

Учасниками міжбанківського ринку кредитних ресурсів є Національний банк України, його регіональне управління, комерційні банки, їх філії та відділення. Розміщувати й купувати кредитні ресурси на міжбанківському ринку кредитних ресурсів банкові вигідно передусім з двох причин:

-- комерційні банки на відміну від суб'єктів господарської діяльності, вирізняються вищою надійністю;

-- процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча від ставки за кредитами суб'єктам економіки. [8]

Міжбанківські кредити за складом поділяються на взаємні кредити між комерційними банками та кредитування НБУ комерційних банків. У загальній структурі міжбанківських кредитів переважають взаємні кредити комерційних банків (80--85 %), проте з розвитком банківської системи частка кредитів НБУ зростатиме.

Розрізняють міжбанківські активні та пасивні кредитні операції: ринок міжбанківських депозитів та ринок міжбанківських кредитів. Міжбанківський депозит -- це депозит одного банку в іншому. Міжбанківський кредит є основним джерелом запозичених коштів комерційного банку і слугує для підтримки кредитного потенціалу, поточної ліквідності банку або забезпечення рентабельного вкладення коштів. Міжбанківський кредит має короткостроковий характер, вирізняється оперативністю надання коштів та вищими порівняно з депозитами процентними ставками. Він здійснюється в рамках кореспондентських відносин банків і є дорожчим порівняно з іншими джерелами кредитування ресурсом (потенціалом) банку.

Суб'єктами міжбанківського кредиту є міжбанківські об'єднання, комерційні банки або інші кредитні інститути, фінансові компанії та Національний банк України. Ці суб'єкти можуть одночасно бути і в ролі кредитора, і в ролі позичальника. Специфіка міжбанківського кредиту визначається тим, що кошти використовуються не для власних господарських потреб банку, а для надання кредиту клієнтам. Тому МБК є формою купівлі-продажу кредитних ресурсів.

Для оперативного залучення необхідних додаткових коштів комерційні банки використовують можливості міжбанківського ринку ресурсів, на якому здійснюється продаж грошових коштів, мобілізованих іншими кредитними установами.

Міжбанківський кредит -- це оперативне за способом залучення коштів, але дороге джерело ресурсів банку. Причини продажу одним комерційним банком іншому банківських ресурсів різноманітні: відсутність належного попиту і вигідного розміщення ресурсів серед своїх клієнтів; необхідність установлення тісніших взаємовідносин між банками; прибутковість цієї операції.

Міжбанківські кредити використовуються: для оперативного регулювання ліквідності балансу банку; для надання кредитів вигідним позичальникам.

Метою аналізу міжбанківських кредитів є визначення:

¦ залежності діяльності комерційного банку від міжбанківських кредитів;

¦ доцільності залучення міжбанківських кредитів;

¦ ефективності використання міжбанківських кредитів. Міжбанківський кредит має такі форми:

¦ міжбанківські позики на основі кредитного договору і на основі генеральної угоди та співробітництва на ринку міжбанківського кредиту;

¦ залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на термін під узгоджений банківський процент (оформляється кредитною угодою);

¦ платіжний кредит у формі овердрафта за кореспондентським рахунком (оформляється договором про встановлення кореспондентських відносин, або спеціальним договором про овердрафт);

¦ централізовані кредити, що надаються для підтримки певних галузей народного господарства через комерційні банки. Вони найменш вигідні для комерційного банку, тому що маржа по них регулюється НБУ;

¦ переоблік та перезастава цінних паперів у НБУ;

¦ централізовані кредити, що розподіляються на аукціонній основі.[22]

Основна частина міжбанківських договорів має терміновий характер, але деяка їх частина укладається в безстроковій формі. Це передбачає надання міжбанківського кредиту на мінімальний термін, установлений договором, після закінчення якого кредит переходить у безстроковий, тобто може бути стягнений банком у будь-який час за попереднім повідомленням. За будь-якої форми договору процентна ставка встановлюється виходячи з рівня, що склався на ринку в день його підписання.

Важливе місце в джерелах кредитних ресурсів комерційного банку посідають кредити НБУ, які надаються банкам у порядку рефінансування. Кредитні ресурси надаються, як правило, на цілі короткострокового кредитування за дотримання комерційним банком економічних нормативів та резервних вимог.

Рефінансування -- це процес здійснення банком активних операцій (кредитних вкладень) за рахунок позик, отриманих у інших банках. Операції з рефінансування є міжбанківськими кредитними операціями, що реалізуються комерційними банками для мобілізації грошових ресурсів. Плата за продані кредитні ресурси встановлюється на основі офіційної ставки НБУ з рефінансування.

Існує певна залежність ставки МБК від ставки рефінансування НБУ. Ставка НБУ є нижньою межею можливих коливань ставки міжбанківського кредиту. Динаміка ставки рефінансування пов'язана з рівнем інфляції в країні, динамікою курсу гривні відносно долара США. У результаті зміни ставки рефінансування змінюється і ставка МБК, збільшуючись чи зменшуючись в окремі періоди.

Під час аналізу ступеня залежності комерційного банку від МБК розраховуються відносні показники -- фактори впливу коефіцієнтів рефінансування. Необхідно мати на увазі, що відносно високий ступінь залежності комерційних банків від позик, отриманих в інших банках, знижує їх прибутковість, тому що депозити клієнтів дешевше банківських кредитів

Характеристика використання МБК починається з факторів впливу та аналізу зміни питомої ваги МБК у загальних зобов'язаннях банку за певний період та в загальному обсязі балансу. Для цього використовуються такі коефіцієнти:

1. Фактор пливу частки МБК від загального обсягу зобов'язань банку[23]:

Оптимальне значення цього коефіцієнта має бути 0,25--0,40.

Цей коефіцієнт характеризує ступінь мінімізації ризику стійкості ресурсної бази або її витратності. Значення коефіцієнта 0,25 забезпечує мінімізацію витрат, значення коефіцієнта 0,40 - мінімізацію ризику стійкості.

2. Фактор питомиої ваги МБК, отриманих у валюті балансу, тобто в усіх джерелах [23]:

Оптимальне значення даного коефіцієнта має бути 0,2--0,35.

3. Додатково може розраховуватись фактор відношення МБК до статутного капіталу [23]:

Значення даного фактору (коефіцієнту) не повинне перевищувати 6 разів статутний капітал, або 600 %.

Висока питома вага МБК, отриманих у банківських ресурсах, свідчить про те, що в банку існують великі резерви підвищення рівня дохідності банківських операцій. Крім того, зростаюча залежність від великих міжбанківських кредитів не може бути охарактеризована позитивно, оскільки диверсифікація ресурсів, що залучаються, зміцнює ліквідність банку, а міжбанківський кредит не сприяє диверсифікації. Рекомендований рівень частки МБК у ресурсній базі банку -- 20--25 %. Аналіз факторів та показників залежності діяльності банку від міжбанківських позик здійснюється у динаміці. За їх допомогою можливо визначити резерви підвищення дохідності комерційного банку.

Чим вищі вказані показники, тим більша залежність діяльності банків від міжбанківських позик. Якщо в структурі зобов'язань банку на частину міжбанківського кредиту припадає 50 % і більше, то їх структура вважається ризикованою.

4. Проте в сучасних умовах, коли залучення строкових депозитів підприємств ускладнено внаслідок високих темпів зростання інфляції, багато банків вимушені збільшувати частку цього виду ресурсів до 50 % і більше. Аналіз міжбанківських кредитів передбачає порівняння обсягів пасивних операцій із залучення міжбанківських кредитів та активних операцій щодо їх розміщення. Для цього використовується такий фактор [23]:



Під час аналітичної інтерпретації цього фактора необхідно врахувати, що перевищення обсягу кредитів наданих над кредитами отриманими вважається позитивним явищем і розцінюється як ефективне розміщення ресурсів. Рівень надання та отримання міжбанківських кредитів нині не регулюється з боку НБУ. Проте коефіцієнт цого фактору отриманих та наданих кредитів можуть орієнтовно використовуватись банками для оцінки рівня та масштабів міжбанківського кредитування. До них відносять [23]:

5. Фактор отримання МБК (Котр МБК):

де МБКотр - загальна сума отриманих банком міжбанківських позик, включаючи депозити;

ЦК - загальна сума залучених централізованих коштів;

К - капітал банку.

Орієнтовне значення цього коефіцієнта - 300 %.

6. Коефіцієнт надання міжбанківських позик (Кнад) [23]:

де МБКнадані - загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик.

Орієнтовне значення цього коефіцієнта - 200 %.м Для оцінки обґрунтованості залучення міжбанківських кредитів важливо зіставити вартість залучених коштів на міжбанківському ринку з вартістю розміщених (наданих) міжбанківських кредитів. Якщо кошти мобілізуються за вищою ціною, ніж витрачаються, то таке залучення коштів неефективне. Але якщо ресурси реалізуються за вищою ціною та прискореними термінами, то це забезпечуватиме банку певний прибуток.

Слід зазначити, що оцінка співвідношення отриманих та наданих міжбанківських кредитів за обсягами та термінами не зовсім коректна, оскільки залучені міжбанківські ресурси можуть використовуватись для кредитування клієнтів, проведення операцій з цінними паперами, валютою тощо. Джерелом надання міжбанківських кредитів можуть бути депозитні та інші операції, а не тільки міжбанківський кредит.

7. Контроль повернення міжбанківських кредитів здійснюється за допомогою показника, що характеризує частку прострочених міжбанківських кредитів у загальній їх сумі (Чпростр.МБК). В окремих випадках цей коефіцієнт повинен включати також і пролонговані МБК. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою [23]:

8. Ефективність використання міжбанківських кредитів можна оцінити за коефіцієнтом дохідності наданих кредитів (ДМБК) за певний період часу, і розраховується за формулою [23]:

9. Значення цього показника необхідно зіставити із загальною дохідністю активних операцій [23]:

Таке зіставлення буде коректним, якщо сума наданих міжбанківських кредитів буде меншою за суму залучених міжбанківських кредитів. Якщо дохідність міжбанківських кредитів перевищує загальну дохідність активних операцій банку, це вважається позитивним явищем.

Найважливішою проблемою зниження кредитного ризику на міжбанківському ринку є проблема вибору надійного банку-партнера. Сьогодні банки доволі неоднозначно підходять до оцінки кредитного ризику на міжбанківському ринку.

Лімітом кредитування називається загальна сума коштів, яку банк може надати своєму банку-партнеру у вигляді кредиту без забезпечення. Ефективність лімітування міжбанківського кредиту насамперед залежить від обраної методики аналізу фінансового стану банку-позичальника. Проблема дистанційного фінансового аналізу банків полягає в обмеженості фінансової інформації, яка обумовлена комерційною таємницею, та у відсутності єдиних підходів до методики проведення такого аналізу.

Розрахунок фактору впливу ліміту кредитування здійснюється на базі узагальненої оцінки окремих показників стабільно працюючих іноземних банків, які також використовують у своєму співробітництві з банками лімітну політику. За основу розрахунку беруть величину, яка дорівнює 10 % від власного капіталу банку. Багато українських банків також застосовують такий підхід до розрахунку обмежень стосовно банку-партнера. Але основною проблемою є визначення реальної величини капіталу банку, так званої "точки відліку". На наш погляд, правильним є коригування суми працюючого капіталу на коефіцієнт надійності банку, який враховує комплексну оцінку відповідних коефіцієнтів. Заслуговує уваги методика оцінки надійності банку, розроблена групою експертів під керівництвом В. Кромонова.

Застосування запропонованої методики аналізу дасть змогу контролювати й оцінювати доцільність та ефективність формування ресурсної бази банку, визначати ступінь його залежності від міжбанківських кредитів, зменшити ризик цих операцій та підвищити ефективність роботи банку.

Для оцінки доцільності залучення міжбанківських кредитів насамперед необхідно зіставити вартість залучених міжбанківських ресурсів і вартість коштів на поточних та інших рахунках, депозитних вкладах, коштів у розрахунках, вартість операцій з цінними паперами.

РОЗДІЛ 3 Основні перспективи розвитку кредитної системи України

В основних засадах грошово-кредитної політики на 2009 рік ураховано сучасні тенденції в економіці країни, грошово-кредитній сфері та їх взаємний вплив на суспільний розвиток, а також оцінка подальшої перспективи, обґрунтовано напрями монетарної політики і передбачено комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, спрямованих на регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Грошово-кредитна політика у 2008 році здійснювалася за складних макроекономічних умов. Зростання ВВП становило 2,1%, що є найнижчим показником за період після відновлення у 1999 р. процесів економічного зростання. Упродовж останнього кварталу відбулося зменшення обсягів виробництва, яке за підсумками року скоротилося на 3,1%. Погіршення економічної ситуації в Україні певною мірою було наслідком зниження рівня глобальної ліквідності та темпів економічного розвитку в більшості країн світу, що, з одного боку, обмежувало доступ підприємств реального сектору і банків до зовнішніх джерел запозичень, а з іншого - через несприятливу кон'юнктуру знижувався попит на продукцію традиційного українського експорту. Зазначене призвело до суттєвого погіршення показників платіжного балансу та було одним із чинників посилення тиску на обмінний курс гривні.

Минулого року від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилося до мінус 11,9 млрд. дол. США. Зменшення припливу довгострокового капіталу та відплив короткострокового капіталу у ІV кварталі 2008 р. призвело до від'ємного зведеного сальдо платіжного балансу (-3,1 млрд. дол.).

Індекс споживчих цін становив 122,3%, що зумовлено як глобальним зростанням цін у світовій економіці (зокрема, на продовольство), так і внутрішніми чинниками (макроекономічна незбалансованість, погіршення інфляційних очікувань населення тощо).

Посилення напруги на світових фінансових ринках і штучно спровокована недовіра до окремих банків спричинили в жовтні 2008 року погіршення ситуації на грошово-кредитному ринку. Це, зокрема, проявилося в посиленні девальваційного тиску на гривню та відпливі коштів із банківської системи. У жовтні - грудні 2008 р. загальний обсяг депозитів у національній валюті зменшився на 13,7%, в іноземній валюті (у доларовому еквіваленті) - на 8%. Офіційний обмінний курс гривні до долара США знизився впродовж цього періоду на 58,4%, а з початку року - на 52,5%. [26]

У жовтні - листопаді 2008 року дії Національного банку України спрямовувалися насамперед на забезпечення своєчасності проведення розрахунків банками, недопущення відпливу коштів із банківської системи та збалансування ситуації на валютному сегменті ринку. Запроваджені додаткові заходи включали: підтримку ліквідності банків; обмеження на здійснення певних активних операцій банків в іноземній валюті; недопущення відпливу коштів клієнтів із банківської системи; безперебійне здійснення платежів; тимчасове лімітування відхилень між курсами купівлі та продажу готівкової іноземної валюти; пом'якшення умов використання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів тощо. Зазначені дії певним чином сприяли зниженню напруги на грошово-кредитному ринку, що знайшло своє відображення в поступовому зниженні рівня відпливу коштів із банківської системи, збільшенні ліквідності банківської системи, забезпеченні безперебійного здійснення розрахунків.

Для збалансування ситуації на валютному сегменті ринку, а також закріплення позитивних тенденцій до стабілізації ситуації в банківській системі Національний банк на початку грудня перейшов до другого етапу стабілізаційних заходів, який, поміж іншого, передбачав: обмеження обсягів підтримки ліквідності банків, підвищення вартості національної валюти, коригування вимог з формування банками обов'язкових резервів, посилення окремих пруденційних вимог. З метою зменшення дефіциту іноземної валюти та зниження девальваційного тиску на гривню проводились активні інтервенції з продажу іноземної валюти, обсяг яких у ІV кварталі минулого року досяг 10,3 млрд. дол. США. Чисте від'ємне сальдо валютних інтервенцій у 2008 році становило - 3,9 млрд. дол. США.

В умовах напруженої ситуації на грошово-кредитному ринку протягом року превалювала тенденція до уповільнення темпів зростання грошової маси та монетарної бази, що відображало в цілому стриманий характер грошово-кредитної політики. Монетарна база збільшилася на 31,5%, грошова маса - на 29,9%, тоді як у 2007 р. - на 46% та 51,7% відповідно.

Головною метою грошово-кредитної політики Національного банку України у 2009 р. і надалі відповідно до Конституції України лишатиметься забезпечення стабільності національної грошової одиниці, що виступає основою досягнення збалансованого економічного розвитку, підтримання рівня зайнятості та реальних доходів населення.

Внутрішні аспекти стабільності гривні розглядаэться в контексті забезпечення цінової стабільності, головним критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін. Передумовами цього має бути досягнення збалансованого розвитку всіх секторів фінансового ринку та поліпшення на цій основі трансмісійних механізмів, нівелювання дисбалансу в розвитку окремих сегментів реального сектору економіки, можливість максимального згладжування впливу зовнішніх шоків на внутрішній ринок за рахунок швидкого перетікання потоків капіталу, високий рівень довіри до національної валюти, зменшення присутності іноземної валюти в операціях на внутрішньому ринку та як засобу заощаджень.

Зовнішні аспекти стабільності національної грошової одиниці будуть робити не лише з точки зору утримання обмінного курсу гривні в певних межах, а й з урахуванням необхідності забезпечення таких умов і параметрів функціонування валютного сегменту ринку, які не мають негативного впливу на інвестиційні рішення та очікування економічних агентів, дають змогу мінімізувати вплив зовнішніх шоків фінансового характеру. Такі критерії можуть бути забезпечені через використання режиму керованого плавання обмінного курсу (з переходом у перспективі до режиму вільного плавання обмінного курсу), що має супроводжуватися:

посиленням гнучкості обмінного курсу гривні через розширення діапазону його можливих коливань (у результаті обмінний курс втрачатиме статус якоря грошово-кредитної політики, а курсова динаміка підпорядковуватиметься завданням нівелювання зовнішніх ризиків стабільності національної грошової одиниці);

забезпеченням прозорості та транспарентності функціонування валютного сегменту ринку через удосконалення правил роботи на ньому учасників ринку та дотримання чітких принципів і процедур;

створенням та постійним удосконаленням механізмів хеджування валютних ризиків;

розбудовою комплексної системи моніторингу валютних ризиків, удосконаленням механізмів контролю та протидії спекуляціям, застосуванням пруденційних процедур для упередження валютних ризиків та недопущення формування інших дисбалансів, пов'язаних із здійсненням операцій капітального характеру в іноземній валюті;

послідовним і системним здійсненням лібералізації валютного ринку на основі чітко визначених принципів, підходів та етапності;

ужиттям інших ринкових заходів, спрямованих на зниження рівня доларизації економіки, зовнішніх ризиків та удосконалення засад функціонування валютного сегменту грошово-кредитного ринку.

Національний банк України повинен бути концентрувати зусилля на створенні спільно з Урядом макроекономічних, фінансових та інституційних умов для переходу до монетарного режиму, що ґрунтується на ціновій стабільності.

Для цього після стабілізації ситуації в грошово-кредитній сфері потрібно розробити план заходів з переходу до нового монетарного режиму, який, поміж іншого, має відображати питання макроекономічної та фінансової збалансованості, застосування більш гнучких курсових режимів, розвитку внутрішнього ринку капіталів, удосконалення комунікацій з громадськістю тощо. Запровадженню такого режиму передуватиме системна робота з удосконалення законодавства, зокрема, ініціювання внесення змін до законів про Національний банк України та про Кабінет Міністрів України в частині більш чіткого визначення поняття стабільність національної грошової одиниці, а також розмежування відповідальності за її забезпечення.

У прийнятті монетарних рішень Національний банк насамперед повинен в майбутньому спиратися на прогноз розвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та фінансового ринку, який буде працювати на підставі аналізу широкого спектру макроекономічних, бюджетних та монетарних показників, їх взаємозв'язку і впливу на стабільність гривні з урахуванням можливих змін у майбутньому. На підставі розгляду прогнозних оцінок розвитку визначатиметься потреба у вжитті відповідних регулятивних заходів. Ураховуючи поступове посилення гнучкості обмінного курсу гривні та пов'язане з цим підвищення ефективності процентного каналу трансмісійного механізму, Національний банк у перспективі розвитку як основний інструмент реалізації грошово-кредитної політики використовуватиме процентну ставку.

У період майбутньої перспективи розвитку реалізації програми Стенд-бай, яка підтримується Міжнародним валютним фондом, буде ураховуватися як проміжні орієнтири грошово-кредитної політики передбачені зазначеною програмою монетарні критерії ефективності з монетарної бази та чистих міжнародних резервів.

Уживаючи заходів в майбутній перспективі з подолання наслідків економічної та фінансової кризи, Національний банк повинен рішуче діятив напрямі створення превентивних механізмів запобігання виникненню таких ситуацій у майбутньому. У цьому аспекті, ураховуючи критичну значимість для стабільності грошової одиниці та ефективності грошово-кредитного регулювання фінансових ринків, здійснюватимуться заходи з удосконалення механізмів макропруденційного нагляду. У міру подолання кризових явищ в економіці і на фінансовому ринку, створення належних механізмів макропруденційного нагляду та запровадження нового монетарного режиму грошово-кредитна політика повинна набути більшої гнучкості, що означатиме обмежене реагування монетарними засобами на незначні відхилення від цільових орієнтирів, викликаних дією кон'юнктурних короткострокових шоків.

У 2010 році макроекономічні умови проведення грошово-кредитної політики значно ускладнюються з огляду на ризики розгортання прецесійних процесів у реальному секторі, що зумовлюються як прогнозованим уповільненням світової економічної динаміки та зниженням внутрішнього попиту, так і ускладненим доступом до зовнішніх й внутрішніх джерел фінансування.

Ураховуючи надзвичайне значення стабільної грошової одиниці для відновлення позитивних тенденцій в економічному розвитку основне завдання грошово-кредитної політики полягатиме в зниженні темпів інфляції та створенні фундаментальних засад для її стабілізації в подальшому на низькому рівні.

У зв'язку з цим є важливим забезпечення стабільної роботи та підвищення фінансової стійкості банківської системи в майбутньому. Для цього Національний банк впровадить заходи з посилення моніторингу за фінансовим станом банків, візьме активну участь в опрацюванні питань їх рекапіталізації, і стимулюватиме їх до поліпшення якості управління ризиками, удосконалення кредитних процедур. Також будуть спрощені механізми залучення коштів до капіталу банків (у т.ч. субординованого боргу), визначені принципи та умови здійснення реструктуризації кредитів, забезпечені зважені підходи до питання застосування до банків заходів впливу за порушення економічних нормативів, які спричинені зміною обмінного курсу гривні, удосконалені механізми фінансового оздоровлення банків. Одночасно будуть вживатися заходи щодо сприяння процесам консолідації в банківському секторі.

Вжиття заходів зі стабілізації роботи банків матиме на меті також сприяння відновленню ними кредитної підтримки процесів економічного розвитку. Пильна увага в перспективі розвитку кредитної системи буде уділятися якісним аспектам кредитної діяльності з метою уникнення повторного формування тих ризиків, які негативно відобразилися на функціонуванні фінансового сектору та грошово-кредитного ринку в 2008 -2009 роках. У зв'язку з цим через використання монетарних і пруденційних механізмів планується створювати економічні умови для підвищення в активах банків частки довгострокового кредитування інвестиційної спрямованості та стимулювання укладання угод насамперед у національній валюті. Зокрема зберігання жорсткі вимоги щодо створення резервів під видачу кредитів в іноземній валюті позичальникам, які не мають джерел надходжень валютної виручки, через відповідну диференціацію нормативів формування обов'язкових резервів, стимулюватимуться структурні зрушення в ресурсній базі банків у напрямі посилення привабливості роботи з національною валютою тощо.

Відновленню процесів кредитування сприятиме регулярне здійснення підтримки ліквідності банків через механізми рефінансування, що даватиме змогу їм покривати неочікувані тимчасові розриви ліквідності та вчасно виконувати свої зобов'язання з обслуговування рахунків клієнтів. Водночас Національний банк виходитиме з того, що головні резерви відновлення активної кредитної діяльності банків перебувають у площині повернення в банківську систему коштів, які були вилучені (насамперед населенням) у період кризових явищ. Передбачається активна участь центрального банку у визначенні шляхів удосконалення системи гарантування вкладів в Україні, розширенні функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стабілізації ресурсної бази банківської системи та посиленню керованості грошово-кредитного ринку сприятимуть заходи з розвитку безготівкових розрахунків, поширення використання спеціальних платіжних засобів, упровадження нових технологій і розширення спектра операцій, координації зусиль банків щодо створення уніфікованої інфраструктури та розширення сфери використання багатофункціональних банківських смарт-карток і реалізації супутніх проектів у соціальній сфері.

Національний банк посилить взаємодію з Урядом у питаннях узгодження грошово-кредитної та фіскальної політики, у т.ч. у частині впливу на стан грошово-кредитного ринку випуску внутрішніх зобов'язань та узгодження порядку здійснення рефінансування банків.

Передбачений законодавством механізм здійснення рекапіталізації банків через випуск державних цінних паперів і подальшим викупом їх Національним банком України посилюватиме роль фондового каналу в регулюванні загального обсягу грошової пропозиції на ринку. Ефективність такого регулювання значною мірою залежатиме від ступеня розвитку фондового ринку. Сприяння Уряду в питаннях подальшого розвитку та інституційного удосконалення фондового ринку і системи небанківських фінансових установ має не лише поліпшити технічні аспекти проведення монетарних операцій, а й в майбутньому задіяти на належному рівні механізми перетікання капіталів між сегментами фінансового ринку і таким чином забезпечувати вагомішу реакцію реального сектору економіки на монетарні рішення. Крім цього, розвиток внутрішнього фінансового ринку зменшуватиме попит суб'єктів господарювання на зовнішні запозичення, що знижуватиме зовнішню вразливість економіки та сприятиме зменшенню тиску на обмінний курс гривні.

Підтримуючи ліквідність банків на належному рівні, а також виконуючи вимоги законодавства щодо обов'язкового викупу державних цінних паперів, Національний банк водночас ретельно відстежить інфляційні ризики, які можуть разом з цим виникати. За потреби для забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку та нівелювання ризиків цінової стабільності проводитимуться мобілізаційні операції.

Також монетарний вплив на цінові процеси здійсниься через використання процентних механізмів. В умовах значного відпливу коштів клієнтів із банківської системи, а також наявності ризиків збереження тиску на обмінний курс гривні у 2010 році більш пріоритетним завданням процентної політики є створення стимулів для повернення вкладів у банківську систему та обмеження девальваційного тиску на валютному ринку. [26]

Для зміцнення стійкості економіки та грошово-кредитного ринку до впливу зовнішніх шоків і посилення монетарних важелів впливу на динаміку внутрішніх цін застосовуватиметься режим керованого плавання обмінного курсу із посиленням гнучкості обмінного курсу гривні. Водночас не допускатимуться істотні коливання обмінного курсу через проведення інтервенцій на міжбанківському валютному ринку, на прозорих засадах відбудуться згладжування шоків і сезонних коливань. Разом з тим офіційний курс гривні повинен встановитися на рівні ринкового значення, що склалося у попередній день.

Ураховуючи високий ступінь відкритості економіки України та значний рівень валового зовнішнього боргу, Національний банк буде підтримувати валютні резерви на рівні, достатньому для забезпечення стійкості гривні та створення умов для своєчасного виконання суб'єктами господарювання своїх зовнішніх боргових зобов'язань.

Одночасно війдуть заходи щодо посилення ефективності контролю за добросовісністю здійснення валютних операцій, попередженню операцій, які здатні порушити рівновагу на валютному ринку, розвитку наглядового потенціалу центрального банку у сфері здійснення валютного контролю.

Для зниження валютних ризиків у діяльності суб'єктів господарювання та населення в майбутньому вживатимуться заходи щодо розвитку ринку валютних деривативів у контексті поступового запровадження інструментів хеджування валютних ризиків, адекватних стану валютного ринку країни.

Для реалізації основних перспектив розвитку кредитної системи в майбутньому Національний банк викоритсає наявні інституційні механізми та операційні важелі, забезпечуючи послідовність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з макроекономічними та фінансовими заходами інших органів влади.

Відповідно до Закону України Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України визначення прогнозних макроекономічних показників відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України. Монетарні індикатори визначено відповідно до схвалених Кабінетом Міністрів України основних прогнозних макроекономічних показників на 2010 рік, передбачено: темпи зростання монетарної бази - 116%, грошової маси - 119%. В умовах значної волатильності динаміки обмінного курсу та за наявності зовнішніх факторів, які перебувають поза межами впливу з боку Національного банку, значення прогнозного обмінного курсу гривні на 2009 рік в Основних засадах грошово-кредитної політики не наводиться. Рада Національного банку України адекватно реагуватиме на зміни в макроекономічному і фінансовому середовищі, за потреби коригуючи прогнозні показники. [33]

ВИСНОВКИ

Кредит - це форма руху грошового капіталу, який надають на умовах повернення, забезпечення, строковості та платності. Кредитні відносини передбачають наявність, з одного боку, тимчасово вільних грошових капіталів, власники яких готові позичити їх на відповідний термін під процент, а з другого -- підприємців, які бажають тимчасово використати їх у своїй виробничій діяльності.

Джерелами кредиту можуть бути: капітали осіб, які не схильні займатися підприємництвом і живуть на процент; заощадження населення; капітали осіб, які займаються підприємницькою діяльністю; бюджетні залишки; вільні капітали підприємств, амортизаційні фонди; капітали, які переходять від підприємства до підприємства у формі товарного кредиту; капітали, утворені за рахунок випуску банкнот тощо.

Кредит є дуже важливою складовою розвитку сучасної ринкової економіки. В економічних процесах кредит функціонує у різних формах. Залежно від форми, в якій кошти передаються кредитором позичальнику, розрізняються дві форми кредиту -- товарний і грошовий. Залежно від суб'єктів кредитних відносин, їх організації та цільового призначення позичок кредит поділяється на ряд видів: банківський, державний, комерційний, споживчий, міжгосподарський, міжбанківський, лізинговий, міжнародний, іпотечний та ін. Важливою характеристикою кредиту, крім форми і виду, є його функції.

До основних функцій кредиту належать: * Перерозподільна; * грошова (емісійна); * контрольна.

Роль кредиту як економічної категорії характеризує конкретні прояви його функцій в даному соціально-економічному середовищі. Кредит об'єктивно служить необхідним джерелом формування основних та оборотних коштів господарюючих суб'єктів, значна роль кредиту і в розширенні виробництва і в сфері грошового обігу - готівкового і безготівкового, у забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процессу; кредит використовується як один із дійових інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки в світову економічну систему. Функціонування національної економіки як ринкової системи тісно пов'язане з таким поняттям, як кредитна система. Саме від того, яким чином побудована кредитна система і залежить ефективність функціонування кредитних установ.

Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інституцій, які реалізують ці відносини. Кредитна система охоплює банківську систему та небанківські фінансово-кредитні інституції.

Банківська система - це сукупність різних видів банків та банківських інституцій у їх взаємозв'язку, що існує в тій чи іншій країні в певний історичний період. За своєю структурою банківські системи різних країн істотно різняться. Разом з тим є низка ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують у ринковій економіці. Це передусім дворівнева побудова. На першому рівні - центральний банк, на другому - комерційні та спеціалізовані. Нині у всьому світі спостерігається тенденція до зростання ролі небанківських фінансово-кредитних установ та послаблення ролі банків на грошових ринках.

До спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових установ належать: кредитні спілки, позиково-ощадні асоціації, інвестиційні компанії, фінансові компанії, страхові компанії, пенсійні фонди. Після проголошення Україною незалежності однією з найважливіших проблем стало створення ефективної кредитної системи і запровадження чіткої дії всього фінансово-економічного механізму.

Сучасна кредитна система України складається з дворівневої банківської ( Національний Банк України та комерційні банки ) та парабанківської систем. На даному етапі вона перебуває у стані модернізації до європейських стандартів і має, загалом, значні можливості до подальшого розвитку. Грошово-кредитну (або монетарну) політику звичайно визначають як комплекс взаємопов'язаних заходів з регулювання грошово-кредитного ринку, які проводить держава через центральний банк.

Центральний банк виступає в ролі провідника, автора грошово-кредитної політики, тобто її головного суб'єкта. На сучасному етапі розвитку економіки України велика увага приділяється саме питанню грошово-кредитної політики, адже саме вона багато в чому визначає величину емісії центрального банку, рівень облікової ставки, саме цим забезпечуючи рівень суспільних потреб.

А також вихід України із кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого кредитного ринку. А для цього, крім подолання інфляції, необхідне здійснення ряду невідкладних заходів. До першочергових тут можна віднести:

на державному рівні вирішити комплекс питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі українських цінних паперів іноземними інвесторами;

привести чинне законодавство у відповідність з потребами сьогоднішнього функціонування та подальшого розвитку українського кредитного ринку;

більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку;

законодавчо передбачити гарантії держави по збереженню грошових заощаджень населення;

створити державні органи управління і контролю за функціонуванням ринку;

здійснення тих чи інших заходів дозволить прискорити формування в Україні кредитного ринку.

Саме централізований та регульований ринок стає універсальним механізмом, за допомогою якого врегульовуються не лише економічні, а й соціальні і навіть політичні відносини. В макроекономічному плані він дозволяє державним органам завдяки отриманню щоденного загального балансу ринку безпосередньо контролювати його стан і своєчасно попереджати кризові ситуації. Стабільність ринку сприятиме зміцненню довіри населення до кредитної системи, залучить іноземних інвесторів, а наявність єдиного центру котирування створить сприятливі умови для здорової конкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів та емітентів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1)Національний банк України / Навчальний посібник / Під ред. Любунь О.С., Іванець І.В., 2004 р..

2)Правові основи банківської діяльності / Підручник / Під ред. Костюченко О.А., 2005 р..

3)Банківська діяльність / Навчальний посібник / Під ред. Лаптєв С.М., Денисенко М.П., Кабанов В.Г., Любунь О.С., 2004 р..

4)Банківська система України: шляхи реформування і підвищення ефективності/ Парламентське видавництво/ Під ред.. Швайка М. А.. К., 2000р..

5)Особливості становлення ринку банківських послуг в Україні / Навчальний посібник / Банківська справа / Під ред. Андрєєв А., 2003 р.

6)Тенденції та наслідки активізації споживчого кредитування в Україні / Під ред. Даниленко А., Шелудько Н. Т. / Вісник НБУ 2006 р. №5.

7) Гроші та кредит / Посібник для студентів / Європейский університет / Під ред. Зазвонова Леоніда Алексєєвна., Л. И. Гринь., 2007 р.

8) Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування/

Становлення банківської системи України / Вісник НБУ 2004 р. №5.

Чайковський Я., Банківська справа 2005 р.

Размещено на Allbest.ru