Аналіз розподілу і використання чистого прибутку підприємства (на матеріалах ТОВ "Константа Тур")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кримський економічний інститут

ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»

Фінансово-обліковий факультет

Кафедра «Облік і аудит»

Робота допускається до захисту

«__» ___________ 20__р.

Підсумкова оцінка _________

«__» __________ 20__р.

Курсова робота

З дисципліни «Аналіз господарської діяльності»

На тему:

«Аналіз розподілу і використання чистого прибутку підприємства»

(на матеріалах ТОВ «Константа Тур»)

Виконавець студентка

IV курсу

Групи ОА - 42

Керівник:

Асистент кафедри «Облік і аудит»

м. Сімферополь 2010

Зміст

Вступ

1. Методологічні основи аналізу розподілу і використання чистого прибутку підприємства

1.1 Економічна сутність прибутку та його розподілу і використання

1.2 Завдання та джерела інформації аналізу розподілу і використання прибутку

1.3 Методика аналізу розподілу і використання прибутку підприємства

2. Організаційно-методична характеристика ТОВ «Константа Тур»

2.1 Організаційна характеристика підприємства

2.2 Економічна характеристика підприємства

3. Аналіз розподілу і використання чистого прибутку ТОВ «Константа Тур»

3.1 Аналіз динаміки та структури чистого прибутку ТОВ «Константа Тур»

3.2 Розрахунок впливу чинників розподілу прибутку підприємства

3.3 Виявлення резервів підвищення чистого прибутку на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

В умовах ринкової економіки для підприємства важливими питаннями є розширення чи скорочення об'ємів діяльності, зростання норми прибутковості, складності податкового, фінансового та бухгалтерського обліку, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем. Метою курсової роботи є аналіз формування прибутку підприємства та його використання в сучасних умовах переходу до ринкової економіки із властивими для неї економічними законами.

Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв'язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством.

Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах.

У зв'язку з цим визначення прибутку має особливе значення.

Прибуток є головною метою та мотивом підприємницької діяльності, матеріальним джерелом економічного та соціального розвитку, інвестиційної та інноваційної діяльності. Він стає фактором удосконалення відносин власності.

В умовах інфляційної економіки традиційні методи аналізу результатів фінансової діяльності підприємств не дозволяють дати їх точної оцінки. Чим вищі темпи інфляції, тим вища доля уявного прибутку в одержаному балансовому прибутку, тим більшою мірою викривляється реальна ситуація в економіці. Це насамперед пов'язано з недостатніми відрахуваннями до амортизаційних фондів та необхідністю постійного поповнення облікових коштів.

Важливе значення має виявлення ефективності діяльності підприємств із макроекономічних позицій. Нині більшість підприємств України низькорентабельні або збиткові, і юридично їх можна визнати банкрутами. Однак аналіз показав, що збитковість багатьох підприємств пояснюється не низьким рівнем управління, а недосконалістю фінансово-кредитної системи національної економіки. Фактично збиткові щодо застосованої нині оцінки підприємства так само, як і підприємства, які працюють рентабельно, сприяють формуванню бюджетів та цільових фондів. Більш того, вартісна величина внесків та платежів таких підприємств, виявляється в ряді випадків більшою, ніж рентабельних підприємств, і досягає половини вартості реалізованої продукції. Необхідно здійснювати оцінку економічної ефективності функціонування підприємств у національній економіці на підставі аналізу впливу результатів діяльності цих підприємств на макроекономічні показники: формування бюджетів цільових фондів, національного доходу, валового внутрішнього продукту.

1. Організація та методика розподілу і використання прибутку підприємства

1.1 Економічна сутність прибутку та його розподілу і використання

Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Але при плануванні й оцінці господарської і фінансової діяльності підприємства, розподілі прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства, використовуються конкретні показники.

Досягнення високих результатів роботи підприємства припускає управління процесом формування, розподілу і використання прибутку. Управління включає аналіз прибутку, його планування і постійний пошук можливостей його збільшення.

Економічний прибуток - найважливіша стадія роботи, що передує плануванню і прогнозуванню фінансових ресурсів підприємства, ефективного їхнього використання. Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємством і є вихідним матеріалом дня роботи фінансових менеджерів.

В аналізі використовуються наступні показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток до оподаткування і чистий прибуток.

Балансовий прибуток включає прибуток від звичайних видів діяльності, фінансові результати від операційних і нереалізаційних операцій і надзвичайних обставин.

Прибуток до оподаткування є різницею між прибутком від звичайної діяльності і сумою пільг по податку на прибуток.

Чистий прибуток - це та частина прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток. [6, c. 95]

Головна вимога, яка пред'являється сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення.

При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці і т.п.

Для кожної організаційно-правової форми підприємства законодавчо установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього устрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності. [15, c. 25 - 30]

На будь-якому підприємстві об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві.

Аналіз динаміки балансового прибутку як загального об'єму прибутку підприємства, темпів його приросту в зіставленні з динамікою розміру і приросту чистого прибутку становить значний інтерес. Результати аналізу можуть свідчити про зниження темпів приросту чистого прибутку в порівнянні з балансовим, і навпаки. Якщо частка чистого прибутку росте, це свідчить про оптимальну величину податків, що сплачуються, зацікавленості підприємства в результатах роботи й ефективному господарюванні.

Прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг займає найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку підприємства. Її величина формується під впливом трьох основних факторів: собівартості продукції, обсягу реалізації і рівня діючих цін на реалізовану продукцію. Найважливішим з них є собівартість. Кількісно в структурі ціни вона займає значну питому вагу, тому зниження собівартості дуже помітно позначається на зростанні прибутку за інших рівних умов. Динаміка показника собівартості продукції цікава і з іншого погляду. Зниження витрат у масштабі народного господарства країни свідчить про рівень господарювання в цілому і відбиває позитивні процеси в економіці.

Законодавчо розподіл прибутку регулюється у виді податків і інших обов'язкових платежів. Визначення ж напрямків витрат прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції самого підприємства. [1, c. 15]

Держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних - заходів, витрат по змісту об'єктів і установ невиробничої сфери тощо.

Законодавство обмежує розмір резервного фонду підприємства, регулює порядок формування резерву по сумнівних боргах. Порядок розподілу і використання прибутку підприємства фіксується в його статуті і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних і фінансових служб і затверджується керівним органом підприємства.

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, є чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини.

Перша - прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям тощо).

До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.

Останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень від нормального обігу грошей або додаткової їх потреби. Напрямки і суми використання чистого прибутку визначаються власниками підприємства.

Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і підприємством. Взаємини між державою і підприємством із приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку. На підприємстві розподілу підлягає прибуток після сплати податків і виплати дивідендів. З нього також можуть виплачуватися податки в місцеві бюджети. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в статуті підприємства. Відповідно до статуту чи рішення розпорядницького органа на підприємстві створюються фонди:

ѕ нагромадження - використовується на науково-дослідні роботи, проектні, конструкторські, розробку й освоєння нових видів продукції, технічне переозброєння і реконструкція діючого виробництва, на погашення довгострокових позичок і сплати відсотків і податків по них, фінансування приросту оборотних коштів;

ѕ споживання - використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби, за рахунок його фінансуються витрати по експлуатації об'єктів соціально-побутового призначення, що знаходяться на балансі господарюючого суб'єкта, будівництво об'єктів невиробничого призначення; проведення оздоровчих і культурно-масових заходів;

ѕ резервних фондів - він забезпечує резервний капітал.

У ринковій економіці відрахування в резервний капітал носять першочерговий характер. Його величина характеризує готовність підприємства до страхування ризику, пов'язаного з підприємницькою діяльністю. При розподілі перетинаються інтереси як суспільства в цілому в особі держави, так і підприємницькі інтереси господарюючих суб'єктів і їхніх контрагентів.

1.2 Завдання і джерела інформації аналізу розподілу і використання прибутку

Основним завданням аналізу і розподілу прибутку підприємства полягає у виявленні пропорцій, які склалися у розподілі прибутку за звітний період у порівнянні з попереднім. За результатами аналізу розробляються рекомендації щодо зміни пропорцій розподілу прибутку та найбільш раціонального її використання. [11, c. 45 - 48 ]

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує певні функції.

По-перше, характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку оцінити неможливо. Такого універсального показника і не може бути. Саме тому при аналізі виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства використовується система показників.

Значення прибутку полягає в тому, що він відбиває кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на його величину впливає ряд залежних і не залежних від підприємства факторів. Практично поза сферою впливу підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси. Певною мірою залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію і заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентоздатність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування.

Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для з'ясування кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використаних у виробництві.

По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.

По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить у бюджети у виді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм. [20, c. 78 - 80]

У завдання аналізу фінансових результатів входять:

· оцінка динаміки показників прибутку;

· вивчення складених елементів формування прибутку;

· виявлення і вимір впливу факторів, що впливають на прибуток;

· аналіз показників рентабельності;

· виявлення й оцінка резервів зростання прибутку, способів їхньої мобілізації.

Важливим завданням аналізу є вивчення питань використання засобів фондів накопичення і вживання. Засоби цих фондів мають цільове призначення і витрачаються згідно із затвердженими кошторисами. Фонд накопичення використовується в основному для фінансування витрат на розширення виробництва, його технічне переозброєння, впровадження нових технологій і так далі Фонд соціальної сфери може використовуватися на колективні потреби (витрати на вміст об'єктів культури і охорони здоров'я, проведення оздоровчих і культурно-масових заходів), фонд вживання - на індивідуальних (винагорода за підсумками роботи за рік, матеріальна допомога, вартість путівок в санаторії і удома відпочинку, стипендії студентам, часткова оплата живлення і проїзду, посібники з виходу на пенсію та ін.

В процесі аналізу встановлюється відповідність фактичних витрат витратам, передбаченим кошторисом, з'ясовуються причини відхилень від кошторису по кожній статті, вивчається ефективність заходів, що проводяться за рахунок засобів цих фондів. При аналізі використання засобів фонду накопичення слід вивчити повноту фінансування всіх запланованих заходів, своєчасність їх виконання і отриманий ефект.

Основною інформативною базою для аналізу використання та розподілу прибутку підприємства є дані форми № 2 «Звіт про фінансові результати та їх використання». Він відображає порядок формування та розподілу і використання прибутку. Звітні дані порівнюються з базовими, визначаються відхилення і фактори, які вплинули на ці відхилення. На основі аналізу цих розрахунків розробляються заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

1.3 Методика аналізу розподілу і використання прибутку підприємства

Прибуток -- це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Після сплати податків прибуток розподіляється таким чином: одна частина використовується на розширення виробництва (фонд накопичення), інша - на капітальні вкладення в соціальну сферу (фонд соціальної сфери), третя - на матеріальне заохочення працівників підприємства (фонд вживання). Створюється також резервний фонд підприємства. Для підвищення ефективності виробництва дуже важно, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність в задоволенні інтересів держави, підприємства і працівників.

Держава зацікавлена отримати якомога більше прибутку до бюджету. Керівництво підприємства прагне направити велику суму прибутку на розширене відтворення. Працівники зацікавлені в підвищенні оплати праці. В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку долі прибутку, яка йде на самофінансування підприємства і матеріальне стимулювання працівників і таких показників, як сума самофінансування і сума капітальних вкладень на одного працівника, сума зарплати і виплат на одного працівника.

Причому вивчати їх треба в тісному зв'язку з рівнем рентабельності, сумою прибутку на одного працівника, і на один рубель основних виробничих фондів. Якщо ці показники вищі, ніж на інших підприємствах, вище нормативних для даної галузі виробництва, то є перспективи для розвитку підприємства. Крім того, в процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану по використанню прибутку, для чого фактичні дані про використання прибутку по всіх напрямах порівнюються з даними плану і з'ясовуються причини відхилення від плану по кожному напрямку використання прибутку. Основними чинниками, що визначають розмір відрахувань до фондів накопичення і вживання, можуть бути зміни суми чистого прибутку і коефіцієнта відрахувань прибутку до відповідних фондів.

Таким чином, для розрахунку їх впливу можна використовувати один з прийомів детермінованого чинника аналізу. Потім треба розрахувати вплив чинників зміни чистого прибутку на розмір відрахувань до фондів підприємства. Для цього приріст чистого прибутку за рахунок кожного чинника помножується на плановий коефіцієнт відрахувань до відповідного фонду.

Зобразимо схему розподілу балансового прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, впливають: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку: рентні платежі, податок на прибуток (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структурно-логічна схема розподілу балансового прибутку до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів

Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

Ш за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

Ш за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

Ш за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

Ш за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

Ш за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

Ш за прострочені банківські позички;

Ш за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

Ш за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток -- це частина прибутку, що залишалася у розпорядженні підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).

Використання чистого прибутку підприємство могло здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також був розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат.

На рис. 1.2 зображено структурно-логічну схему використання чистого прибутку.

Рис 1.2. Структура використання чистого прибутку підприємства.

За рахунок чистого прибутку підприємство формувало ряд цільових фондів, кошти яких спрямовували на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснювалося безпосередньо.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку мало досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворювалися, а їхню величину можна було встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів.

З реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі й використанні прибутку підприємств (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Розподіл і використання прибутку підприємства.

Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку тільки податку на прибуток. Отримання і сплата штрафів тепер враховуються при визначенні прибутку від іншої операційної діяльності, тобто в процесі формування прибутку. Отже, сплата штрафів підприємством безпосередньо не впливає на обсяг його чистого прибутку, як це мало місце раніше. [13, c. 256 - 262]

Згідно з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання. Це може бути розширення виробництва, соціальний розвиток, впровадження науково-технічних досягнень, матеріальне заохочення працівників ті інші напрямки.

прибуток розподіл використання

2. Організаційно-методична характеристика ТОВ «Константа Тур»

2.1 Організаційна характеристика підприємства

Початком розвитку турагентства можна вважати відкриття у 2000 році невеликого туристичного відділу в комп'ютерній фірмі «Константа ЦЕНТР», який почав свою роботу з екскурсійної діяльності на внутрішньому ринку України. Туристичний відділ, накопивши інформацію про можливості відпочинку і лікування у Криму, в 2003 році виступає повноцінним туристичним агентством по прийому відпочивальників в своєму регіоні вже з новою назвою «Константа Тур».

Діяльність турагентства розвивається і має певне зростання. З перших же їхніх кроків було помітно, що вони залучають іноземний капітал у вітчизняну економіку і сприяють зростанню туризму.

За формою власності «Константа Тур є колективним підприємством, яке являє собою Товариство з обмеженою відповідальністю.

Будучи туристичним агентством, фірма «Константа Тур» обрала для себе основні напрями і види діяльності.

Види діяльності:

v організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму;

v екскурсійна діяльність;

v реалізація санаторно-курортних путівок;

Напрями діяльності:

v прийом і обслуговування індивідуальних туристів і туристичних груп у Криму;

v бронювання готелів;

v транспортні послуги;

v бронювання й оформлення залізничних квитків;

v паломницькі тури по Криму

v екскурсійні тури по Російській Федерації та ближньому зарубіжжю.

Організація, за визначенням, це, принаймні, 2 людини з усвідомленими загальними цілями. Організацію можна розглядати як засіб досягнення цілей, яке дозволяє людям виконати колективно те, чого вони не могли б виконати індивідуально. Цілі є конкретні кінцеві стани або бажаний результат, якого прагне добитися група, працюючи разом. Фахівці стверджують, що правильне формування цілей і постановка завдань на 50% зумовлюють успішність вирішення.

Основною метою роботи турагентства «Константа Тур» є здобуття прибутку, але вона не є головною. Для того, щоб отримувати, прибуток, що максимізував, бізнес повинен сформулювати цілі в таких областях, як частка ринку, розробка нових туристичних послуг, якість послуг, підготовка і відбір керівників і навіть соціальна відповідальність. Тому турагентство має різні цілі, які пронизують всі подальші вирішення керівництва.

· задоволення споживача або користувача або користувача послуг;

· позиція на ринку, пов'язана з бажанням ринкового лідерства;

· умови добробуту що працюють і розвиток хороших стосунків серед персоналу;

· прилюдна відповідальність та імідж організації;

· технічна ефективність, високий рівень продуктивності праці, додання особливої уваги науковим дослідженням і розробкам;

· мінімізація витрат виробництва

· створення представництва зі своїм штатом і своєю організацією, для здійснення діяльності фірми в Росії і втілення в життя цілей поставлених по освоєнню ринку.

Стратегічними цілями фірми є:

ь Проведення рекламних компаній.

ь Ознайомлення бізнесменів, підприємців і туристичних організацій з діяльністю «Константа Тур» через участь у виставках і проведення рекламної компанії.

ь Створення іміджу туристичного агентства і збереження репутації, як надійного та чесного партнера.

ь Здійснення інформаційної політики по підтримку туристичного агентства «Константа Тур» на території України.

ь Участь у виставках і форумах.

ь Проведення маркетингових досліджень.

ь Розширення переліку туристичних послуг що поставляються на туристичний ринок

ь Розширення списку надійних партнерів

Турагентство «Константа Тур» здійснює свою діяльність у сфері туризму. Воно здійснює посередницьку діяльність по реалізації туристичного продукту туроператорів і турпослуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність по реалізації характерних і супутніх послуг.

Туризм - це не лише важлива галузь економіки, але і складна організаційна структура. Не завжди можна точно визначити, що ж відноситься до туризму: споживачі не помічають тісної взаємодії туристських структур, а представники туристських підприємств виділяють у своїй роботі лише частину загальної системи. Тим часом структура туризму визначає місце трудових колективів і окремих працівників у туристських регіонах, організаціях і підприємствах. Це свого роду каркас, на якому будуються їхні стосунки.

У турагентстві «Константа Тур» існує чітке горизонтальне розділення праці за рахунок утворення підрозділів, що виконують специфічні конкретні завдання і домагаються конкретних специфічних цілей. Так, структура підприємства включає наступні підрозділи, кожний з яких виконує свою роботу, але всі дії у сукупності складають досягнення спільної для компанії мети: відділ реклами, відділ транспорту та роботи з клієнтами, юридичний консультант, бухгалтерія, відділи бронювання та відправки туристів.

2.2 Економічна характеристика підприємства «Константа Тур»

З метою аналізу ефективності діяльності підприємства та динаміки його економічного розвитку необхідно прослідити зміну основних показників роботи в таблиці (табл. 2.1).

Для розрахунку даних таблиці беруться показники діяльності підприємства за останні три роки із фінансової звітності, а саме: форма № 1 «Баланс» та форма № 2 «Звіт про фінансові результати».

Аналіз проводиться методом порівняння, показників в абсолютному та відносному співвідношенні.

Аналізуючи показники діяльності підприємства, можна побачити, що за останні три роки воно понижає свою ефективність. Так, наприклад з даної таблиці видно, що чистий прибуток та загальна рентабельність «Константа Тур» поступово зменшилися за три роки.

Виручка від реалізації туристичних послуг у 2008 році збільшилась у порівнянні з 2007 на 183,9 тис грн. що у відсотковому відношенні склало 33,5%, але у 2009 році вона зменшилась на 297,7 тис грн., тобто на 40,6%. Ці відомості говорять про зміну об'ємів реалізації. Чистий дохід від реалізації значно зріс у 2008 році порівняно з попереднім: більш ніж на 175 тис грн., тобто на 35,3%, та при цьому зменшився порівняно з наступним звітним періодом біль ніж на 40 %, а саме на 279,3 тис грн.

Таблиця 2.1. Основні економічні показники діяльності підприємства ТОВ «Константа Тур»за 2007-2009 рр.

Показники	Од. вим.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення
					2008 р. до 2007р.	2009р. до2008р.
					Абс.	%	Абс.	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)	тис. грн.	548,9	732,8	435,1	183,9	33,5	-297,7	-40,6
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)	тис. грн.	495,6	670,7	391,4	175,1	35,3	-279,3	-41,6
3. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)	тис. грн.	375,1	604,5	362,8	229,4	61,2	-241,7	-40
4. Валовий прибуток	тис. грн.	120,5	66,2	28,6	-54,3	-45,1	-37,6	-56,8
5. Рентабельність реалізованих послуг	%	24,3	9,9	7,3	-14,4	-59,3	-2,6	-26,3
6. Чисельність працівників	осіб	5	4	3	-1	-20	-1	-25
7. Середньорічна продуктивність праці одного працівника	тис. грн.	109,78	183,2	145,03	-73,42	66,9	-37,17	-20,8
8. Фонд оплаті праці	тис. грн.	20,5	16,7	9,9	-3,8	-18,5	-6,8	-40,7
9. Середньорічна заробітна платня одного працівника	тис. грн.	4,1	4,18	3,3	0,08	2	-0,88	-21,1
10. Коефіцієнт зносу основних засобів	%	84,8	90,2	90,2	5,4	6,4	-	-
11. Запаси	тис. грн.	0,9	6,2	7,8	5,3	588,9	1,6	25,8
12. Дебіторська заборгованість	тис. грн.	-	0,1	2,9	-	-	2,8	2800
13. Оборотність у днях:
- запасів	дн.	1	2	6	1	100	4	200
- дебіторської заборгованості	дн.	-	1	2	-	-	1	100
14. Чистий прибуток	тис. грн.	28,3	3,9	-12,6	-24,4	-86,2	-16,5	-423
15. Загальна рентабельність	%	4,5	1,4	0,7	-3,1	-68,9	-0,7	-50
16. Витрати операційної діяльності	тис. грн.	597,5	648,7	29,7	51,2	8,6	-619	-95,4

Показник операційних витрат теж певною мірою залежить від об'ємів діяльності підприємства, тож, як ми бачимо з таблиці він підвищився на 51,2 тис грн. у 2008 році, а потім знизився на 619 тис грн., що у відсотковому відхиленні складає більш ніж 95%.

Валовий прибуток за ці три роки поступово зменшувався: на 45,1% у порівнянні 2008 року з 2007, тобто на 54,3 тис грн., та на 37,6 тис грн. у порівнянні 2009 з 2008 роком, що складає понад 56 %. Такій ситуації сприяла висока собівартість послуг, яка у 2008 році виросла набагато більше ніж чистий дохід, порівняно з попереднім роком, собівартість 2008 року підвищилась на 229,4 тис грн., тобто на 61,2%, в то час, коли чистий дохід виріс тільки на 40%. Таким чином, ми бачимо, що найбільш оптимальна собівартість була у 2007 році, тому що саме в цьому році показник валового прибутку виявився найвищим. Відповідно, такі показники, як рентабельність, також будуть мати схожу тенденцію.

Показник рентабельності реалізованих послуг, який відображає, наскільки дохідним є продаж туристичних послуг на даному підприємстві, розраховується як відношення валового прибутку до чистого доходу від реалізації. Як видно з таблиці, рентабельність значно зменшилась з 2007 року по 2009: майже на 15% у 2008 році і більш ніж на 2,5% у 2009. Такому зниженню посприяв той факт, що за три періоди, які аналізуються, поступово знижувався валовий дохід підприємства.

Показник витрат на оплату праці зменшився на 18.5 % у 208 році та на 40,1 % у 2009 році. На це сприяло зменшення чисельності працівників за три роки. До того ж на підприємстві значно зменшилась середньорічна заробітна плата на одного працівника: у 2009 році порівняно з 2008 більш ніж на 20 %. Це могло бути визвано кризою 2009 року, яка вимусила не тільки скоротити штат робітників, але і зменшити заробітну платню.

Коефіцієнт зносу основних засобів, який розраховується як відношення суми накопиченої амортизації до первісної вартості основних засобів, показує міру зношеності основних засобів. На даному підприємстві коефіцієнт зносу основних засобів у 208 році збільшився на 5,4 тис грн. у порівнянні з попереднім звітним періодом, що складає 6,4%. Та в наступному році амортизація не нараховувалась і відповідно відхилень показнику зносу не виявлено.

Аналізуючи баланс «Константа Тур», ми бачимо, що запаси значно збільшилися у 2008 році і в наступному звітному періоді ця тенденція збереглась. Розрахувавши коефіцієнт оборотності запасів як відношення собівартості до середнього показника запасів на початок і кінець звітного періоду, можна виявити показник оборотності запасів. З таблиці ми бачимо, що оборотність запасів має тенденцію швидко підвищуватись, спочатку на 100% у порівнянні 2008 року з 2007, а в 2009 році на 200%. Коефіцієнт оборотності запасів характеризує, як часто обертаються запаси за період, і чим він вищий, тим краще для підприємства. На фірмі «Константа Тур» цей коефіцієнт знижується з року в рік: у 2007 році він склав 535,9, у 2008 - 167,9, а в звітному 2009 знизився до відмітки 55,9.

Показник оборотності дебіторської заборгованості відображає, скільки оборотів здійснюється за рік коштами, вкладеними до розрахунків. Він характеризує період отримання коштів після реалізації послуг. Фактично показник оборотності був відсутній у 2007 році (за відсутності дебіторської заборгованості ), у 2008 році він склав 0,02, а у 2009 - 1,2. та оскільки оборотність розраховується у днях, тобто у цілих числових значеннях, то не можна з упевненістю відображати дані показники в нашій таблиці. Але, тим не менше, ми бачимо зростання неплатоспроможності покупців, оскільки навіть на цих розрахунках видно, що оборотність дебіторської заборгованості збільшується. А для туристичного підприємства це досить негативне явище.

Чистий прибуток у 2008 році значною мірою понизався, порівняно з попереднім роком цей показник зменшився на 24,4 тис грн., що у відсотковому відхиленні складає понад 85 %. Більш того, у наступному році підприємство не покрило свої витрати отриманим доходом і понесло великі збитки - 12,6 тис грн. показник загальної рентабельності, який характеризує дохідність ті ефективність діяльності підприємства і розраховується як відношення валового прибутку до середнього показника балансу на початок і на кінець звітного року, також має негативну тенденцію і зменшився спочатку майже на 70% у 2008 році, а потім на 50% у звітному 2009.

Проаналізувавши три останніх роки діяльності підприємства «Константа Тур», можна зробити наступний висновок. Ефективність роботи знижається з року в рік, не дивлячись на те, що у 2008 році була досить висока активність, про що говорить найвища виручка від реалізації. Собівартість зростає, валовий дохід та інші показники, які розраховуються на його основі, а саме: рентабельність реалізації, загальна рентабельність, чистий прибуток, відповідно зменшуються.

Значною мірою такі негативні тенденції пояснюються кризовими явищами не тільки у межах нашої країни, але й у глобальному, загальносвітовому масштабі. Оскільки туристичні послуги не є першочерговою потребою для людей, дуже помітним став відтік клієнтів і, відповідно, цей факт відобразився на показниках прибутку підприємства.

3. Аналіз розподілу і використання чистого прибутку ТОВ «Константа Тур»

3.1 Аналіз динаміки та структури чистого прибутку ТОВ «Константа Тур»

Вивчення динаміки прибутку підприємства за останні три роки є важливим етапом поглибленого аналізу розподілу і використання чистого прибутку.

Динаміку зміни прибутку ТОВ «Константа Тур» можна прослідити на прикладі числових даних наведених в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Показники прибутку ТОВ «Константа Тур»

Показники	2007рік	2008рік	2009рік	Відхилення
				2008 до 2007 року	2009 до 2008 року
				абс.	%	абс.	%
Виручка від реалізації	548,9	732,8	435,1	183,9	33,5	-297,7	-40,6
Непрямі податки	53,3	62,1	43,7	8,8	16,5	-18,4	-29,6
Чистий дохід	495,6	670,7	391,4	175,1	35,3	-279,3	-41,6
Собівартість реалізованих послуг	375,1	604,5	362,8	229,4	61,2	-241,7	-40
Валовий прибуток	120,5	66,2	28,6	-54,3	-45,1	-37,6	-56,8
Інші витрати	89,6	61,3	41,2	-28,3	-31,6	-20,1	-32,8
Податок на прибуток	2,6	1	-	-1,6	-61,5	-	-
Чистий прибуток	28,3	3,9	-12,6	-24,4	-86,2	-16,5	-423

Виходячи з розрахунків даної таблиці, можна зробити висновки щодо негативних змін в динаміці прибутку підприємства. Найвищі об'єми реалізації і, відповідно, виручка були у 2008 році. Показник виручки 2009 року зменшився на 297,7 тис грн., що складає понад 40%. Непрямі податки у 2008 році порівняно з 2007 виросли на 16,5%, тобто на 8,8 тис грн., в той час, як у 2009 цей показник зменшився на 18,4 тис грн., що у відсотковому вираженні складає майже 30%. Таким чином, чистий дохід від реалізації туристичних послуг має подібну динаміку, а саме: у 2008 році цей показник збільшився у порівнянні з попереднім роком на 175,1 тис грн., тобто на 35,3%, а в 2009 понизився порівняно з 2008 на 279,3 тис грн., що дорівнює 41,6%. Більш наочно цю тенденцію можна побачити на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Динаміка чистого доходу від реалізації послуг за 2007-2008рр.

Показник собівартості реалізованих послуг також залежить від об'ємів реалізації, але на нього впливають й інші чинники, наприклад, вартість путівок, що закупаються у туристичних операторів, вартість проїзних квитків, тощо. Тож, як ми бачимо з табличних відомостей, собівартість має схожу тенденцію, тобто підвищується у 2008 році і зменшується у 2009, але очевидно також і те, що вона збільшується у загальному масштабі. Динаміку зміни собівартості реалізованих послуг можна прослідити на рис. 3.5.



Рис. 3.5. Динаміка собівартості реалізованих послуг за 2007-2009 рр.

У той час, коли чистий прибуток 2008 року і порівнянні з 2007 підвищився лише на 35,3%, собівартість послуг зросла більш ніж на 60%. Саме тому динаміка валового прибутку відрізняється від попередніх показників. Валовий прибуток поступово знижався упродовж всіх трьох років, спочатку на 54,3 тис грн. (45,1%) у 2008 році, а потім на 37,6 тис грн. (56,8%) у 2009.

Інші витрати, які не входять безпосередньо до складу виробничої собівартості також мають тенденцію зменшуватись упродовж трьох останніх років діяльності «Константа Тур».

Податок на прибуток залежить від валового доходу і, відповідно, зменшився на 1,6 тис грн., що складає понад 60% у 2008 році у порівнянні з попереднім звітним періодом. У зв'язку з тим, що у 2009 році підприємство понесло збитки, податок на прибуток не нараховувався.

Таким чином, ми бачимо, що доходи за вирахуванням усіх витрат складають чистий прибуток підприємства, і він значною мірою знизився за останні три роки. У 2008 році порівняно з 2007 цей показник зменшився на 24,4 тис грн., тобто майже на 87%. А, оскільки у 2009 році витрати перевищили доходи підприємства і воно понесло значні збитки (12,6 тис грн.), то можна сказати, що відхилення даного показника у порівнянні з попереднім роком склало -16,5 тис грн., тобто прибуток зменшився більш ніж на 400%. Наочно динаміка чистого прибутку відображена на рис. 3.6.

Рис. 3.6. Динаміка чистого прибутку «Константа Тур» за 2007-2009 рр.

Зміна чистого прибутку залежить від декількох чинників, але більшою мірою від собівартості реалізованих послуг. Оскільки вона досить висока, то ми бачимо, що чистий прибуток з року в рік зменшується. Негативні тенденції динаміки чистого прибутку відображаються на її розподілі і використанні. Так, за останній звітний період підприємство не покрило доходами витрати і відповідно розподіл прибутку не мав місце у 2009 році.

Як ми бачимо з балансу «Константа Тур» не поповнювала свій статутний капітал, не створювала резервів і не виплачувала дивідендів. Тож прибуток попередніх років розподілявся в інших напрямках, таких як матеріальне заохочення співробітників.

3.2 Розрахунок впливу чинників розподілу прибутку підприємства

Факторний аналіз представляє собою методику комплексного системного вивчення впливу чинників на розмір результативних показників. З метою розрахунку впливу чинників на розподіл прибутку необхідно проаналізувати можливі напрямки його використання.

В якості вихідних даних для даного розрахунку візьмемо чистий прибуток 2007 та 2008 років і представимо розподіл наступним чином (табл. 3.3)

Таблиця 3.3

Показник	од. вим.	2007 рік	2008 рік	Відхилення
				грн.	%
Прибуток до оподаткування	грн.	30900	4900	-26000	-84,1
Податок на прибуток	грн.	2600	1000	-1600	-61,5
Матеріальне заохочення працівників	грн.	10000	3200	-6800	-68
Нерозподілений прибуток	грн.	18300	700	-17600	-96,2

Розподіл прибутку проводиться за такими напрямками:

Ш Формування доходів державного бюджету;

Ш Створення фондів грошових коштів різного рівня;

Ш Задоволення інших потреб підприємства.

Таким чином виходячи з наведених в таблиці даних можна визначити вплив чинників звітного періоду методом послідовних підстановок. Цей прийом представляє собою послідовну заміну базової величини одних і тих же факторів фактичною, з подальшим відніманням від результату кожної наступної підставки попереднього результату. Різниця результатів відображає вплив конкретного чинника на узагальнюючий показник.

Знайдемо вплив відрахувань з доходу на формування нерозподіленого прибутку за формулою, що відображає схему розподілу та використання прибутку:

Нерозподілений прибуток = Прибуток до оподаткування - Податок на прибуток - Матеріальне заохочення працівників.

Спочатку знаходимо нерозподілений прибуток базового періоду:

Нерозподілений прибуток попереднього звітного періоду склав:

30900 - 2600 - 10000 = 18300 (грн. )

Далі необхідно розрахувати вплив прибутку до оподаткування на розмір нерозподіленого прибутку. Для цього ми замінюємо числове значення прибутку до оподаткування базового періоду тим самим показником за звітний період:

4900 - 2600 - 10000 = - 7700 (грн. )

В даному розрахунку видно, що при заміні базового показника звітним, нерозподілений прибуток зменшився до позначки - 7700 грн., тобто на 26000 грн.

Наступним кроком ми повинні розрахувати вплив зміни податку на прибуток. З цією метою ми замінюємо базовий показник податку на прибуток звітним, при цьому залишаємо звітний показник прибутку до оподаткування.

4900 - 1000 - 10000 = - 6100 (грн. )

З приведених розрахунків видно, що при впливі такого показника, як податок на прибуток, нерозподілений прибуток зменшився на 24400 грн.

Аналогічним способом знаходимо вплив матеріального заохочення на нерозподілений прибуток підприємства.

4900 - 1000 - 3200 = 700 (грн. )

Даний розрахунок не тільки відображає, як впливає чинник матеріального заохочення на нерозподілений прибуток, але й характеризує нерозподілений прибуток звітного року.

Таким чином, ми бачимо, що нерозподілений прибуток звітного року зменшився на 17600 грн.

Наступним етапом необхідно виявити загальний вплив усіх чинників, які мають значення при розподілі та використанні прибутку, шляхом визначення окремих впливів кожного з факторів починаючи в зворотному порядку.

1) вплив матеріального заохочення: 700 - ( - 6100) = 6800 (грн. )

2) вплив податку на прибуток: - 6100 - ( - 7700) = 1600 (грн. )

3) вплив прибутку до оподаткування: - 7700 - 18300 = - 26000 (грн.)

Таким чином, загальний кількісний вплив усіх факторів визначаємо сумуючи розраховані вище впливи факторів і отримуємо такі дані:

Загальний вплив: 6800 + 1600 + ( - 26000) = - 17600 (грн.)

Факторний аналіз характеризує, які чинники і в якій мірі впливають на кінцевий результат розрахунків.

Визначивши цей вплив, можна з упевненістю говорити про те, що найбільш впливовим фактором розподілу прибутку на підприємстві є прибуток до оподаткування. На нього впливають, в першу чергу, об'єми реалізації, собівартість послуг.

Також важливим чинником використання прибутку є матеріальне заохочення працівників, тому що розмір цього показника залежить безпосередньо від чистого прибутку підприємства. Керівництво також може відрахувати з нього кошти на інші потреби та інтереси фірми, робітників або суспільства, та в даному конкретному випадку ми маємо тільки матеріальне заохочення.

Податок на прибуток має фіксовану ставку, тому він незмінно впливає, змінюючись прямо пропорційно прибутку підприємства.

3.3 Виявлення резервів підвищення чистого прибутку на підприємстві

У ході аналізу прибутку підприємства «Константа Тур» і його розподілу, ми бачимо негативні тенденції, які продовжуються з року в рік. Для того, щоб покращити ситуацію, необхідно виявити резерви підвищення прибутку на підприємстві. з цією метою ми визначаємо, які чинники впливають на розмір прибутку.

В першу чергу, це собівартість туристичних послуг, яка зростає практично незалежно від конкретних управлінських рішень керівництва нашого підприємства. Така ситуація складається тому, що «Константа Тур» є туристичним агентом, а не туристичним оператором. Тобто підприємство-турагент тільки надає уже готові туристичні послуги, які були сформовані туроператором. Тому самостійно впливати на собівартість наша фірма не в змозі. Але в даній ситуації можна спробувати знайти компромісні рішення з постачальниками. Так, наприклад, укладати договори на досить великі, оптові, «партії» послуг з відповідною домовленістю про максимально можливі знижки.

Та оскільки я зауважила, що вплив на собівартість не може бути вирішальним фактором, то другим важливим чинником прибутку підприємства я вважаю підвищення ціни на послуги, що надаються клієнтам.

Однак в даному випадку теж не все однозначно. Зростання ціни незмінно приводить до зменшення попиту і, відповідно, до зниження об'ємів реалізації, виручки та інших показників, що забезпечують ефективне функціонування підприємства. Тому, підвищуючи ціну реалізації, в той же час необхідно проводити маркетингові операції щодо просування наших туристичних послуг на вітчизняному ринку та за кордон. Це не тільки рекламні акції, заохочувальні заходи, але й різноманітні знижки. Я пропоную на конкретному прикладі розглянути цю схему. По стану на 2009 рік ціна за надані послуги становить 3500 грн. Для збільшення доходу від реалізації керівництво може прийняти рішення щодо підвищення ціни на 10%. Таким чином туристична послуга за тією самою собівартістю буде коштувати вже 3850 грн. В той же час для підвищення попиту на послуги нашого турагентства постійним клієнтам (сім'ям з двома або більше дітей та по іншим критеріям) надається знижка на 5%, тобто для певної категорії клієнтів ціна послуги складатиме 3675 грн. Таким чином для туристів економія путівки складає

3850 - 3675 = 175 (грн.)

А для нашого підприємства прибуток від зміни цінової політики з кожної реалізованої путівки буде такою:

3500 + 350 - 3675 = 175 (грн.)

Таким чином, наведена схема може діяти досить ефективно, тому що в кінцевому результаті організація отримує 5% прибутку з кожної реалізованої турпослуги.

Висновки

По результатах виконання даної курсової роботи я можу зробити наступні висновки.

Економічний прибуток - найважливіша стадія роботи, що передує плануванню і прогнозуванню фінансових ресурсів підприємства, ефективного їхнього використання. Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємством і є вихідним матеріалом дня роботи фінансових менеджерів.

На будь-якому підприємстві об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві.

Основним завданням аналізу і розподілу прибутку підприємства полягає у виявленні пропорцій, які склалися у розподілі прибутку за звітний період у порівнянні з попереднім. За результатами аналізу розробляються рекомендації щодо зміни пропорцій розподілу прибутку та найбільш раціонального її використання.

Основною інформативною базою для аналізу використання та розподілу прибутку підприємства є дані форми № 2 «Звіт про фінансові результати та їх використання».

Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і підприємством. Взаємини між державою і підприємством із приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку. На підприємстві розподілу підлягає прибуток після сплати податків і виплати дивідендів. З нього також можуть виплачуватися податки в місцеві бюджети. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в статуті підприємства. Використання чистого прибутку може також спрямовуватись на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання. Це може бути розширення виробництва, соціальний розвиток, впровадження науково-технічних досягнень, матеріальне заохочення працівників ті інші напрямки.

Аналізуючи показники діяльності підприємства, можна побачити, що за останні три роки воно понижає свою ефективність. Ефективність роботи знижається з року в рік, не дивлячись на те, що у 2008 році була досить висока активність, про що говорить найвища виручка від реалізації. Собівартість зростає, валовий дохід та інші показники, які розраховуються на його основі, а саме: рентабельність реалізації, загальна рентабельність, чистий прибуток, відповідно зменшуються.

Значною мірою такі негативні тенденції пояснюються кризовими явищами не тільки у межах нашої країни, але й у глобальному, загальносвітовому масштабі.

У третьому розділі своєї роботи я наочно продемонструвала структуру прибутку підприємства та динаміку його змін упродовж останніх трьох років.

Методом послідовних підстановок я провела аналіз впливу чинників на розподіл і використання чистого прибутку підприємства. По результатах факторного аналізу можна судити про те, що найбільший вплив на розмір нерозподіленого прибутку здійснюють такі чинники, як прибуток до оподаткування, податок на прибуток, а також використання чистого прибутку в інтересах підприємства, власника або суспільства.

Також я проаналізувала формування та розподіл і використання чистого прибутку турагентства «Константа Тур» і дійшла висновку, що даному підприємству не достатньо ресурсів. Тому я вирішила що для більш ефективного розподілу і використання чистого прибутку компанії необхідно виявити резерви збільшення прибутку. Я б запропонувала керівництву змінити цінову політику і в той же час запроваджувати промоутерські заходи.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 р. (з подальшими змінами та доповненнями).

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» №92 від 27.04.2000 р.

3. Аналіз господарської діяльності в промисловості /Под ред. В.І. Стражева. - Мінськ, 2005 р.

4. Байрам М.К. Фінансовий облік./ М.К. Байрам, Сметанко А.В., Байрам И.Р. и др. - Сімферополь, 2005г.

5. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорія анализу господарської діяльності. -- М.: Фінанси та статистика, 2000 г