Податкова перевірка як основний метод податкового контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

на тему «Податкова перевірка як основний метод податкового контролю»

з дисципліни «Податковий менеджмент»

Харків 2011

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність податкового контролю

2. Податкова перевірка - основний метод податкового контролю

3. Оформлення результатів податкової перевірки

Висновки

Література

ВСТУП

Податковим контролем є спеціальний державний контроль, що являє собою діяльність податкових органів і їх посадових осіб з перевірки виконання вимог податкового законодавства особами, що реалізують податкові обов'язки чи забезпечують цю реалізацію.

Завдання податкового контролю - забезпечення економічної безпеки держави під час формування централізованих державних грошових фондів за рахунок податкових надходжень.

Податковий контроль передбачає:

- спостереження за діяльністю контролюючих суб'єктів;

- аналіз отриманої інформації, тенденцій, вироблення прогнозів;

- вживання заходів з попередження порушень законності і дисципліни;

- облік конкретних правопорушень, аналіз їх причин і обставин;

- припинення протиправної діяльності;

- виявлення винних у здійсненні податкових правопорушень (як платників податків, так і працівників податкових органів) і притягнення їх до відповідальності.

Органи Державної податкової служби здійснюють:

- контроль за дотриманням податкового законодавства;

- перевірку правильності нарахування податків, зборів і інших обов'язкових платежів;

- перевірку якості поставлення і ведення податкового і бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування;

- забезпечення своєчасного і повного внесення сум податків, що сплачуються;

- накладення фінансових і адміністративних штрафів;

- профілактику податкових порушень.

1. Сутність податкового контролю

Види податкового контролю класифікуються за декількома підставами ( рисунок 1).

а) за суб'єктом, що здійснює контрольні функції:

1) державний - податковий контроль, здійснюваний державними органами. У цьому разі органи, що здійснюють податковий контроль, поділяються на:

- органи загальної компетенції, що здійснюють податковий контроль поряд зі своєю основною діяльністю;

- органи спеціальної компетенції - створені спеціально для здійснення податкового контролю - податкові адміністрації, інспекції, податкова міліція;

Рисунок 1. - Види податкового контролю

2) незалежний - податковий контроль, що здійснюється аудиторськими чи громадськими організаціями;

б) за терміном здійснення контролю:

1) оперативний - податковий контроль, здійснюваний у межах звітного періоду на підставі кількісних і якісних показників контрольованої операції;

2) періодичний - податковий контроль, що здійснюється після закінчення звітного періоду на підставі аналізу документів звітності й інших джерел;

в) за джерелом контролю:

1) документальний - податковий контроль, що здійснюється на підставі аналізу документів, які відбивають показники контрольованого об'єкта чи діяльності суб'єктів;

2) фактичний - податковий контроль, що здійснюється на підставі фактичного аналізу контрольованого об'єкта чи діяльності контрольованих суб'єктів.

Податковий контроль припускає кілька методів:

- здійснення обліку платників податків;

- здійснення податкової перевірки;

- обстеження території і приміщень, де можуть знаходитися об'єкти, що підлягають оподатковуванню чи використовуються для одержання об'єктів оподатковування.

Проведення податкового контролю доцільно здійснювати за такими етапами:

Передперевірний аналіз.

Планування контролю.

Контакт з об'єктом контролю.

Документальна перевірка.

5. Завершальний етап контролю.

6. Реалізація і контроль за виконанням матеріалів перевір-ки.

Передперевірний аналіз передбачає:

- вивчення обліку платника в податковому органі;

- вивчення податкових декларацій та інших звітних документів;

- порівняння динаміки даних про нарахування і сплату податків;

- аналіз розвитку підприємства;

- аналіз основних показників підприємства.

Під час аналізу податковий інспектор одержує необхідні відомості про підприємство і визначає основні напрями перевірки.

На етапі планування контролю здійснюється добір необхідних даних про платників податку, добір об'єктів для проведення документальної перевірки, підготовка планів і графіків документальних перевірок, уточнення параметрів контролю, часу й обсягу контрольних процедур, визначення джерел інформації, методичних прийомів контролю, відповідальних осіб.

Схему проведення податкового контролю наведено на рисунку 2.

Основним методом податкового контролю є податкова перевірка. Серед основних прав державної податкової служби виділено та відокремлено право податкових органів на здійснення перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податкових платежів.

Рисунок 2 - Схема проведення податкового контролю

2. Податкова перевірка - основний метод податкового контролю

Податкова перевірка - це діяльність податкових органів (у деяких випадках аудиторських, громадських організацій) з аналізу і дослідження первинної облікової і звітної документації, пов'язаної зі сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасної і повної сплати податків і зборів, правильного ведення податкового обліку, обчислення сум податкових платежів, здійснення податкової звітності.

Податкова перевірка проводиться за наявності підстави, а саме:

- за наявності відомостей, що дозволяють припустити, що платник податку приховує об'єкт оподатковування;

- за наявності факту невідповідності задекларованих платником податку доходів і витрат з його фактичними доходами і витратами;

- за наявності відомостей про приріст об'єкта оподатковування, якщо це не має документального підтвердження;

- при непред'явленні у відповідний термін податкової декларації чи інших документів, необхідних для визначення податкового зобов'язання;

- за наявності порушень під час останньої податкової перевірки;

- під час реорганізації чи ліквідації підприємств чи організацій.

Об'єктом податкової перевірки є грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, показники електронно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що використовуються для розрахунків за готівку зі споживачами, та інші документи, незалежно від способу надання інформації, пов'язані з розрахунком, сплатою податків, зборів, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи на її здійснення.

Суб'єктами податкових перевірок є підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, спільні підприємства, фізичні особи.

Під час проведення перевірки працівники державних податкових органів у перший день зобов'язані:

- пред'явити свої службові посвідчення керівнику;

- пред'явити посвідчення на перевірку;

- ознайомити з метою перевірки і надати програму та графік перевірки; - представити членів контрольної бригади;

- пояснити причини, з яких здійснюється перевірка;

- вирішити організаційні питання (розміщення в приміщенні,
забезпечення технікою і т. ін.);

- обговорити порядок надання необхідної інформації для перевірки; - ознайомити з попередніми результатами контролю.

Перш ніж податковий інспектор розпочне ревізію, необхідно перевірити його посвідчення на перевірку. Ненадання інспектором відповідних документів дає право платнику податків не допускати його до проведення перевірки. Ця норма закріплена в розпорядженні ДПАУ «Про посвідчення на перевірку» від 20.05.97 р. № 89-р. Посвідчення на перевірку друкується на бланку державної податкової адміністрації і повинне бути зареєстроване в журналі видачі посвідчень на перевірку. Воно дійсне тільки на зазначений у ньому період і має бути завірене гербовою печаткою і підписом керівника чи заступника керівника податкової служби. У посвідченні на перевірку зазначаються дата видачі, назва підприємства, що перевіряється, терміни перевірки, посада й прізвище інспектора. Істотним є те, що посвідчення повинне бути виписане тільки на одного працівника податкового органу, в іншому разі (якщо посвідчення виписане на кількох осіб) посвідчення можна вважати недійсним.

Оперативні перевірки проводять, якщо у контролерів є службові посвідчення і посвідчення на право перевірки кожного суб'єкта підприємницької діяльності (СПД).

Працівники без належно оформленого посвідчення не мають права брати участь у перевірках суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім цього, суб'єкт підприємницької діяльності, який перевіряють, повинен вести журнал реєстрації перевірок. Це дає змогу виключити несанкціоновані перевірки. У разі наявності у СПД територіально відокремлених філій, представництв та інших підрозділів у кожному з них ведеться окремий журнал реєстрації перевірок.

Журнал прошивається СПД і завіряється печаткою та підписом директора або власника (для юридичних осіб), або тільки підписом (для фізичних осіб) СПД.

Журнал реєстрації перевірок має таку форму:

- титульний лист, на якому вказано назву підприємства, місцезнаходження, а для підприємця - П.І.Б. підприємця, місце проживання;

- сторінки журналу містять таку таблицю (див. табл.1).

Під час здійснення податкового контролю може бути застосовано декілька видів податкових перевірок.

Камеральна - податкова перевірка, що проводиться за місцем перебування податкового органу в момент здавання платником податків звітних документів і податкових розрахунків на підставі інформації, що міститься в них, а також відомостей документів, що знаходяться в податкових органах, і відомостей, що відображають діяльність і майно платників податків і зборів. Ця податкова перевірка здійснюється без виходу на підприємство податковим інспектором у момент одержання звітності. Матеріали камеральної перевірки використовуються для проведення наступних податкових перевірок. Перевірці підлягають такі питання: - повнота і своєчасність подачі звітності, податкових декларацій і розрахунків;

- виконання вимог порядку заповнення наданих документів; - послідовність даних у формах звітності;

- відповідність даних, використовуваних для проведення розрахунків, даним, відбитим у звітності;

- правильність заповнення всіх пунктів декларацій і розрахунків - правильність арифметичних розрахунків і визначення сум і термінів сплати чи повернення з бюджету належних сум.

Документальна перевірка - це другий етап контрольної роботи податкових органів за правильністю розрахунку та своєчасністю сплати в бюджет податків і зборів. Документальні перевірки здійснюються в звітному періоді й мають декілька різновидів.

Виїзна - податкова перевірка, здійснювана за місцем перебування платника податків чи об'єкта податкового контролю на підставі матеріалів податкових декларацій і існуючих у податкових органах документів та відомостей про діяльність і майно платника податків і зборів, а також отриманих у нього документів та інформації. Підставою для проведення виїзної податкової перевірки є рішення керівника податкового органу з письмовим повідомленням платника податків, зборів і обов'язкових платежів. Проводиться вона в основному за місцем здійснення платником податків діяльності, результати якої (чи вона сама) служать підставою для виникнення податкового обов'язку.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності СПД з письмового рішення керівника відповідного контролюючого органу. Формування щорічних проектів планів-графіків проведення планових виїзних перевірок здійснюється відділеннями управлінь Державного казначейства в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, контрольно-ревізійними підрозділами (відділами, групами) в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах і митницями за місцезнаходженням суб'єктів підприємницької діяльності, що перевіряються. Ці плани-графіки погоджуються з відповідною районною, міською державною податковою інспекцією.

Заміна у планах-графіках суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, та зміна термінів початку проведення планових виїзних перевірок забороняються, крім випадків виникнення об'єктивних обставин (ліквідація, банкрутство суб'єкта, припинення його діяльності на тривалий час тощо).

Планова виїзна перевірка проводиться за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу протягом календарного року в межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Керівник відповідного контролюючого органу несе персональну відповідальність за дотримання плану-графіку проведення планових виїзних перевірок.

Право па проведення документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається тільки в тому разі, якщо йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення перевірки надіслане письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Телефонне або інше усне повідомлення про майбутню перевірку є найгрубішим порушенням порядку проведення перевірок.

Таким чином, будь-яке підприємство має право відмовити податковим органам у проведенні перевірки, якщо останніми не були дотримані обидві зазначені вище умови.

Крім цього, терміни проведення таких перевірок обмежені тридцятьма робочими днями. Винятки становлять суб'єкти підприємницької діяльності з річним сукупним валовим прибутком 20 млн грн і більше: для них термін проведення перевірки може перевищувати зазначений, при цьому продовження терміну здійснюється за рішенням керівника державної податкової адміністрації, якій підпорядковується відповідна податкова інспекція. Якщо плануються виїзні перевірки різними органами, а саме: податковими, контрольно-ревізійними, митними або державним казначейством, то вони повинні здійснюватися одночасно. Координація зазначених перевірок покладена на Державну податкову службу. У разі неможливості здійснення одночасно всіма контролюючими органами планової виїзної перевірки здійснюються в різні терміни, узгоджені контролюючими органами із суб'єктами підприємницької діяльності. Причин, що роблять неможливим одночасне проведення планових виїзних перевірок, визначено лише дві: - відсутність необхідних умов праці для всіх осіб, які здійснюють перевірку;

- виробнича або фізична неможливість співпраці працівників
суб'єкта, що перевіряється, одночасно з усіма особами, які
здійснюють перевірку.

У разі неузгодженості планів-графіків проведення планових перевірок між податковою службою й іншими контролюючими органами суб'єкт підприємницької діяльності має право не допускати осіб, які здійснюють перевірку, на об'єкт.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, що не передбачена в планах роботи контролюючого органу і здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за результатами зустрічних перевірок виявлені факти, що
свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

- суб'єктом підприємницької діяльності не надані у встановлений термін документи обов'язкової звітності;

- виявлена невірогідність даних, заявлених у документах
обов'язкової звітності;

- суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

- у разі виникнення потреби в перевірці відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт не надасть пояснення
і документальні підтвердження на обов'язковий письмовий
запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів з
дня одержання запиту;

- проводиться реорганізація чи ліквідація підприємства.

Позапланові виїзні перевірки проводяться лише органами ДПС і органами КРС в межах їх повноважень.

Невиїзна документальна перевірка - перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Цей вид перевірки передбачений Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327.

Зустрічна - податкова перевірка, яка здійснюється як частина виїзної чи камеральної і полягає в зіставленні відомостей, підтверджених документально, про діяльність контрольованої особи і наявних в інших осіб з відомостями, відбитими в документах самого платника податків.

Зустрічна перевірка здійснюється на підставі письмових запитів податкових органів, де знаходиться платник податкових зобов'язань, податковим органам, де знаходиться партнер підприємства, яке перевіряється, або безпосередньо за письмовим розпорядженням про перевірку партнера підприємства, яке перевіряється.

Податкові інспектори, які здійснюють зустрічну перевірку, зобов'язані зіставити дані податкових документів з первинними документами бухгалтерського обліку, достовірність і правильність відображення даних у партнера підприємства. Зустрічна перевірка здійснюється з питань, що зазначені у розпорядженні або письмовому зверненні. Як правило, такі перевірки містять одне чи кілька питань.

Після зустрічної перевірки складається акт перевірки.

Протягом трьох днів суб'єкт підприємницької діяльності повинен підготувати пояснення та їх документальне підтвердження. На третій робочий день ці документи передаються податковому органу. Передачу документів необхідно оформити під розписку про отримання.

Крім того, зустрічна перевірка повинна бути проведена протягом 10 днів від дня отримання завдання про її проведення. Однак періодичність зустрічних перевірок (на відміну від планових) не обмежена і вони можуть проводитися «у міру необхідності». Частіше за все такі перевірки проводяться з контрагентами підприємств, що мають великі суми ПДВ до відшкодування.

Планова документальна перевірка - здійснюється відповідно до річних планів контрольно-економічної роботи і квартальних графіків перевірок за кожною ділянкою роботи. В плани входять підприємства, що одержують найбільші суми прибутку, мають значні обороти чи допускають значні грубі порушення податкового законодавства. Документальна планова перевірка може проводитися не рідше одного разу в два роки і не частіше одного разу на рік.

Комплексна - податкова перевірка, що здійснюється стосовно дотримання податкового законодавства в цілому. У цьому разі перевіряються всі документи і бухгалтерські записи від дати попередньої перевірки за сучасний момент, а за необхідності - і за більш тривалий період.

Тематична - податкова перевірка, що здійснюється стосовно дотримання окремих норм податкового законодавства. Під час перевірки аналізується частина первинних документів за визначений період часу (місяць чи більше). Якщо в ході тематичної перевірки будуть виявлені серйозні порушення податкового законодавства, то це може стати причиною проведення комплексної податкової перевірки. Вона містить одне чи кілька питань.

Повторна - вторинна перевірка податковим органом обов'язків платника податків, що випливають зі сплати податків і зборів. Повторна податкова перевірка допускається під час реорганізації чи ліквідації платника податків, а також у порядку контролю податкового органу вищого рангу за податковим органом, що проводив податкову перевірку.

В інших випадках вищий контролюючий орган може з власної ініціативи перевірити лише достовірність висновків нижчого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків перевірки, проведеної нижчим контролюючим органом.

Формальна - податкова перевірка, що здійснюється з метою аналізу правильності заповнення реквізитів у документах (відсутність виправлень, підчищень, дописок, дійсність підписів).

Арифметична - податкова перевірка, що здійснюється з метою аналізу правильності розрахунків і обчислень в облікових і звітних документах платників податків.

Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати належним чином оформлене посвідчення на перевірку і програму перевірки. Програма складається, виходячи з основної мети перевірки - виявлення вірогідності визначення прибутку, інших об'єктів оподатковування, правильності обчислення податків і своєчасності виконання зобов'язань перед бюджетом, оцінки стану звітної дисципліни і ведення податкового й бухгалтерського обліку.

Програма документальної перевірки - це обов'язковий мінімум питань, що підлягають документальній перевірці, який у разі необхідності посадова особа, що здійснює перевірку, може розширити та ускладнити.

Програма має відображати особливості виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства стосовно повного і правильного нарахування й сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Питання, які необхідно з'ясувати в програмі перевірки, викладаються в такій послідовності, щоб вони дозволили забезпечити не тільки всебічну документальну перевірку підприємства, а й системну, яка сприяє виявленню порушень, їх причин, а також визначити їх наслідки. Програма може містити такі основні питання:

- підпорядкованість підприємства, сфери діяльності, вид діяльності, правомірність створення та реєстрації підприємства;

- відповідність діяльності підприємства його статуту;

- наявність ліцензій на право здійснення окремих видів діяльності;

- проведення аудиторських перевірок;

- стан бухгалтерського і податкового обліку та звітності. Встановлюється, за якою формою обліку ведеться бухгалтерський і податковий облік на підприємстві, чи забезпечує організація бухгалтерського й податкового обліку на підприємстві перевірку достовірності звітних даних про прибуток підприємства;

- правильність відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів попередньої перевірки;

- відповідність показників балансу даним головної книги, реєстрам бухгалтерського й податкового обліку, а також даним,
відображеним у деклараціях і розрахунках, поданих до податкової служби;

- правильність визначення валового доходу, валових витрат, до
ходу від реалізації продукції (робіт, послуг), доходів від іншої
реалізації, доходів від позареалізаційних операцій;

- правильність визначення прибутку, який оподатковується;

- правильність проведення інвентаризації та відображення її результатів в обліку;

- правильність обліку витрат на виробництво (обіг), які відносяться на валові витрати;

- амортизаційні відрахування;

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- витрати майбутніх періодів;

- невиробничі витрати;

- правомірність включення до складу витрат сум, віднесених на забраковану продукцію або на простої;

- правомірність обліку збитків та інших невиробничих витрат;

- правомірність податкового й бухгалтерського обліку реалізації готової продукції (робіт, послуг), включаючи бартерні операції;

- правомірність визначення сукупного валового доходу та скоригованого валового доходу;

- правомірність визначення валових витрат з метою оподаткування;

- правомірність застосування пільг з оподаткування;

- правильність складання декларацій на підставі перевіреної
фактичної інформації;

- правомірність нарахування і відображення в бухгалтерському й податковому обліку податку на додану вартість;

- правомірність індексації та переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та порядок їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку;

- правомірність розрахунку і відображення в обліку й звітності, а також своєчасне перерахування до бюджету акцизного збору;

- правильність утримань, повнота відображення в обліку й своєчасність перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників;

- правильність нарахування й відрахувань у позабюджетні фонди;

- правильність нарахування й своєчасність перерахування до бюджету податку з власників транспортних засобів;

- правильність нарахування й своєчасність перерахування до бюджету місцевих податків ї зборів;

- правильність ведення обліку валютних операцій і відповідність фактичних даних звітним;

- відповідність встановленим лімітам залишків готівкових грошових коштів у касі, норм витрати готівкових коштів на по-
точні потреби, повнота оприбутковування і відображення в
обліку й звітності готівки в касі;

- стан простроченої дебіторської й кредиторської заборгованостей;

- своєчасність і повнота погашення й перерахування пені при виявленні документальними перевірками несвоєчасно внесених до бюджету сум податків, зборів та інших обов'язкових
платежів;

- своєчасність і правильність обчислення, відображення в обліку і звітності, а також своєчасне перерахування до бюджету
оплати за воду й користування землею;

- своєчасність надходження валютної виручки за експортну продукцію, а також своєчасне отримання товарно-матеріальних
цінностей, що імпортуються;

- повнота й правильність ведення товарно-касової книги;

- повнота й правильність ведення касової книги;

- повнота і правильність відображення реалізації товарів (робіт, послуг) звітними даними касових апаратів, бухгалтерським і податковим обліком;

- повнота і правильність відображення фактичних даних у звітних деклараціях та розрахунках, переданих до податкової
служби;

- стан розрахунків з податків, зборів та інших обов'язкових платежів з бюджетними й цільовими фондами;

- інші питання, що стосуються правильності обчислення, відображення в обліку та звітності й своєчасності перерахування
податків, зборів та інших обов'язкових платежів, питання своєчасної сплати платежів до бюджету.

3. Оформлення результатів податкової перевірки

За результатами проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформлюється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка (див. Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок).

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не- встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Під час проведення планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки.

Зведений акт - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Складовими частинами зведеного акта планової виїзної перевірки можуть бути довідки з окремих питань, які за необхідності складаються посадовими особами податкового органу як з окремого питання плану перевірки, так і з декількох питань плану перевірки.

Довідка з окремих питань - службовий документ, який складається за рішенням керівника перевірки в ході проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені (не виявлені) порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання з окремих питань плану перевірки.

Довідка з окремих питань підписується посадовими особами податкового органу, які здійснили перевірку, та погоджується з посадовими особами суб'єкта господарювання.

Довідка з окремих питань складається у двох примірниках. Перший примірник надається керівнику, який очолює перевірку, а другий залишається в структурному підрозділі, працівник якого склав цю довідку. На вимогу посадових осіб суб'єктів господарювання їм може бути надана копія довідки з окремих питань.

За результатами документальної перевірки в акті відображаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. Акт перевірки повинен складатися на паперовому носії та в електронному вигляді державною мовою, мати наскрізну нумерацію сторінок.

Титульний аркуш акта документальної перевірки друкується на номерному бланку органу Державної податкової служби для складання актів документальних перевірок. Перший примірник акта в оригіналі залишається в органах Державної податкової служби, всі інші примірники - копії.

Усі вартісні показники вказуються в гривнях, а показники, що виражені в іноземній валюті, підлягають відображенню в акті документальної перевірки з одночасним зазначенням їх еквівалента в гривнях за курсом валют НБУ на дату проведення фінансово-господарської операції.

Акт за структурою можна умовно поділити на три частини: вступну, описову і результативну.

У вступній частині акта перевірки зазначаються прізвище й ініціали, посада, спеціальне звання особи, яка здійснює перевірку; назва державного податкового органу, фахівці якого здійснювали перевірку. Вказуються повне та скорочене найменування підприємства, на якому проводилася перевірка; прізвище, ініціали, посада керівника підприємства, яке перевірялося; прізвище, ініціали головного бухгалтера підприємства.

В акті вказуються дата початку і закінчення перевірки, вид перевірки (планова чи позапланова), а також здійснюється запис про те, які питання охоплені перевіркою: податки (збори) та інші обов'язкові платежі.

У вступній частині вказуються прізвище, ініціали, посада керівника та головного бухгалтера підприємства, відповідальних на період перевірки за правильність нарахування й своєчасність сплати податків (зборів) та інших обов'язкових платежів. Вказується дата попередньої перевірки підприємства з питань дотримання вимог про оподаткування.

Особи, що здійснюють перевірку, вказують в акті перелік документів бухгалтерської і податкової звітності, реєстрів бухгалтерського й податкового обліку.

В описовому розділі подаються повна назва підприємства, повна назва органу, що зареєстрував дане підприємство, дата реєстрації і реєстраційний номер, форма власності, з якою зареєстроване підприємство, назва органу, у веденні якого знаходиться підприємство, адреса, за якою фактично розміщується підприємство. У цьому самому розділі проводиться запис про юридичну адресу підприємства, вказується ідентифікаційний код, під яким підприємство внесене органами статистики в Державний реєстр.

В акті зазначаються види діяльності, здійснювані підприємством протягом періоду, який перевіряється. При цьому вказуються обсяги за видами діяльності, а за наявності діяльності, що не відповідає статутним документам, особа, яка проводить перевірку, фіксує обсяги за цими видами робіт, в акті фіксується наявність спеціальних дозволів (ліцензій, дозволів на право здійснення діяльності) за тими видами, за якими їх отримання передбачене законодавством. Вказуються номери рахунків, відкритих для підприємства, а також назви установ банків, у яких відкриті такі рахунки підприємства, залишки коштів на цих рахунках на дату складання акта перевірки.

В акті аналізуються факти порушень, які були встановлені попередньою перевіркою, і повнота та своєчасність їх усунення. При цьому виявляються випадки несвоєчасної сплати донарахованої суми податків (платежів), пені, фінансових санкцій.

Основне місце в описовому розділі приділяється фактам виявлених перевіркою порушень, зокрема:

- ведення бухгалтерського й податкового обліку об'єктів оподаткування;

- правильність, повнота і своєчасність обчислення й перерахування сум податків та інших обов'язкових платежів до бюджету;

- правомірність здійснення грошових операцій;

- правильність, повнота і своєчасність складання й подання до податкових органів статистичної, бухгалтерської і податкової
звітності;

- відповідність аналітичного, статистичного і податкового обліку звітності, що подається до податкових органів;

- дотримання встановлених лімітів залишків готівки в касах,
норм витрачання готівки на поточні потреби й повнота оприбуткування готівки в касі.

Факти порушень повинні бути викладені в акті документальної перевірки ясно, об'єктивно, повно, з доказами, що базуються на податкових, бухгалтерських реєстрах. В актах, розрахунках, матеріалах і довідках не допускається виправлення цифр, дат та інших даних.

За кожним порушенням податковий інспектор зобов'язаний чітко описати його зміст із посиланням на конкретні статті й пункти законодавчих та інших нормативних актів, порушених платником податків, причому посилання на підзаконні акти наводяться тільки тоді, коли відповідна норма законом не встановлена.

Документи, що свідчать про заниження прибутку (доходу) або інших об'єктів оподаткування, підлягають вилученню у підприємств (із залишенням копій), про що в акті роблять відповідний запис.

Інспектори повинні відобразити не тільки заниження сум податку, а й завищення зобов'язань, переплату. Вид і розмір фінансових санкцій за встановлені порушення не наводяться (це пов'язано з тим, що рішення про накладення штрафів приймає начальник ДПА або його заступник).

При виявленні повторних порушень особа, яка здійснює перевірку, фіксує їх із зазначенням сум донарахованого податку (платежу) за звітними податковими періодами та конкретними видами і податків, нараховує пеню за несвоєчасну сплату податку до бюджету, проводить у встановленому порядку індексацію донарахованих сум податку.

При вилученні документів в акті вказується Протокол про вилучення й опис оригіналів документів, які вилучені у підприємства і які додаються до акта перевірки.

В акті перевірки вказуються номери й серії складених на керівника і головного бухгалтера підприємства протоколів про адміністративні порушення.

У результативній частині акта узагальнюються виявлені факти.

У заключному розділі відбиваються конкретні пропозиції щодо усунення виявлених порушень і стягнення донарахованих сум. Фіксуються суми переплати або недоплати з кожного конкретного податку.

Для забезпечення правового оформлення акта перевірки всі його сторінки повинні бути завірені особою, яка здійснює перевірку.

Керівники й відповідні службові особи підприємств, установ, організацій і громадяни під час перевірки, яка проводиться органами Державної податкової служби, зобов'язані давати письмові пояснення з усіх питань, які виникають, підписати акт про проведення перевірки і виконувати вимоги органів Державної податкової служби стосовно усунення виявлених порушень законодавства про податки й інші обов'язкові платежі до бюджетів і внески до державних цільових фондів.

Акт перевірки, як правило, складається у двох примірниках, кожний з яких підписується службовою особою державного податкового органу, керівником і головним бухгалтером підприємства.

Посадові особи підприємства підписують акт із записом на останній сторінці про заперечення (якщо вони є) і додають письмові пояснення та документи (або їх копії), які підтверджують ці зауваження. Документи можна падати і пізніше - в узгоджений з інспектором строк, який не повинен перевищувати трьох робочих днів з моменту підписання акта, про що роблять у ньому запис.

Після підписання акта його другий примірник (з додатками) передають керівнику або головбуху підприємства під розпис: «Один примірник акта з додатками (записують їх кількість) отримав» за підписом особи, яка отримала акт, із зазначенням її посади, прізвища, ім'я, по батькові і дати.

У разі відмови керівника або головбуха підприємства, що перевіряється, від підписання акта перевірки службовими особами органу Державної податкової служби складається акт довільної форми, який засвідчує факт такої відмови, і акт перевірки надсилається поштою.

При цьому в акті необхідно зробити позначку про ознайомлення керівника і головною бухгалтера підприємства (установи, організації) або громадянина - платника податків зі змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платників податків, передбаченими законами України про оподаткування й порядок оскарження дій службових осіб органів Державної податкової служби.

Рішення про застосування і стягнення фінансових санкцій за результатами розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу Державної податкової служби або його заступник (керівник, який розглядав матеріали перевірки) за встановленою формою у двох примірниках не пізніше десяти днів від дня складання акта перевірки.

Перший примірник рішення про застосування і стягнення фінансових санкцій вручається під розписку керівнику або головному бухгалтеру перевіреного підприємства, установи, організації або громадянину - платнику податків (надсилається листом із повідомленням про вручення) або передається іншим способом, що дозволяє зафіксувати дату його отримання. Другий примірник рішення передається начальнику управління (відділу) обліку

і звітності для здійснення відповідних записів у картках особистих рахунків платників податків і здійснення контролю за надходженням сум донарахованих податків, інших платежів, фінансових санкцій до бюджетів і державних цільових фондів.

Акт перевірки в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу Державної податкової служби.

Такий журнал прошнуровується, пронумеровується та скріплюється печаткою органу Державної податкової служби.

При цьому в акті на першому аркуші у верхньому лівому ріжку зазначаються дата реєстрації акта перевірки та номер акта перевірки, який складається із порядкового номера журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, що відповідає за проведения перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання.

Єдиний журнал реєстрації актів має таку табличну форму, табл.1 (додаток 4 до наказу ДПА України від 15 жовтня 2004 р. № 599):

Таблиця 1

№ з/п	Ідентифікаційний код підприємства	Назва підприємства	Тип перевірки	П.І.Б. інспектора	Номер структурного підрозділу	Місяць проведення перевірки згідно з планом-графіком	№ та дата акта	№ та дата податкового повідомлення	Перевірений період з ___ по___	Вид платежу	Нараховано за результатами перевірки
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13

4. Оскарження дій податкових органів

податковий контроль перевірка

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» усі платники мають право оскаржити дії податкових органів.

Оскарження дій податкових органів платником податків може здійснюватися в одному з двох напрямів:

- в адміністративному порядку - шляхом подання скарги до контролюючого органу;

- у судовому порядку - шляхом подання позову до господарського суду.

Основними документами, що регламентують порядок оскарження рішення ДПІ у вищих органах, є:

Закон України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»;

Положення «Про порядок подачі й розгляду скарг платників податків органами Державної податкової служби», затверджене наказом ДПАУ від 03.03.98 р. № 93 (у редакції наказу ДПАУ від 2 березня 2001р. № 82).

Відповідно до Закону № 2181, якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або ухвалив яке-небудь інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається в письмовій формі і може супроводжуватися документами, розрахунками і доказами, які платник податків вважає за необхідне подати. Скарга подається в десятиденний строк у ДПІ, що ухвалила рішення, яке оскаржується.

Якщо відповідно до закону орган Державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді органу Державної податкової служби на скаргу, замість десятиденного строку.

Якщо платник податків не встиг подати скаргу в граничні терміни, він уже не може оскаржити акт ДПІ у вищих інстанціях.

Відмова в прийнятті скарги (заяви) платника податків заборонена. Реєстрація скарги повинна відбуватися в день її подання або надходження до органу Державної податкової служби, але не пізніше наступного робочого дня.

У скарзі (заяві) має бути зазначено:

прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання фізичної особи,
а для юридичної особи - її найменування, місцезнаходження;

найменування органу Державної податкової служби, яким видано податкове повідомлення або рішення, що оскаржується, дата і номер;

суть порушеного питання, прохання чи вимога;

про подання чи неподання позовної заяви до суду (арбітражного суду) про визнання недійсним податкового повідомлення або
рішення органу Державної податкової служби;

підпис фізичної особи або уповноваженої на те особи, а для
юридичної особи - підпис керівника або представника юридичної особи, скріплений печаткою юридичної особи.

Скарга (заява) повинна бути викладена в письмовій формі та надіслана до органу Державної податкової служби поштою або передана фізичною чи юридичною особою через представника.

Якщо скарга (заява) в інтересах фізичної або юридичної особи подається її представником, то до скарги (заяви) додається копія довіреності (доручення), оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.

Якщо питання, порушені у скарзі (заяві), одержаній органом Державної податкової служби, не входять до його повноважень, то така скарга (заява) в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється особі, яка подала скаргу (заяву).

Скарга розглядається контролюючим органом протягом не більше як 20 календарних днів із моменту її отримання. Керівник органу Державної податкової служби (або його заступник) може ухвалити рішення про продовження термінів розгляду скарги платника податків, але не більше як 60 календарних днів, і письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного терміну.

Підставою для прийняття такого рішення може бути:

- відсутність доданих до скарги документів (акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого щодо розгляду скарги);

- необхідність додаткової перевірки представлених бухгалтерських документів або документів податкового обліку;

- необхідність документів інших організацій, що входять в їх компетенцію, для з'ясування обставин справи.

Протягом таких додаткових термінів пеня не нараховується незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Після закінчення розгляду скарги контролюючим органом приймається мотивоване рішення, яке надсилається платнику податків і протягом 20 календарних днів з моменту отримання цієї скарги від платника податків.

Контролюючий орган може прийняти одне з рішень:

- залишає рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

- скасовує в певній частині рішення, що оскаржується, і не задовольняє скаргу в певній частині;

- скасовує рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу
платника податків;

- про податковий компроміс.

Якщо платник податків отримує відповідь, яка його не задовольняє (тобто скарга повністю або частково не задоволена), в такому разі він має право протягом 10 днів після отримання відповіді звернутися з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги -- до органу Державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Скарга в письмовій формі може подаватися на ім'я керівника органу Державної податкової служби вищого рівня до органу Державної податкової служби, рішення якого оскаржується, чи безпосередньо до органу Державної податкової служби вищого рівня. Про подання повторної скарги безпосередньо до органу державної податкової служби вищого рівня платник податків зобов'язаний одночасно повідомити орган державної податкової служби, який розглядав первинну скаргу (за місцем взяття на облік платника податків).

Скарга, що надійшла, реєструється в Державній податковій адміністрації (інспекції), яка прийняла рішення, що оскаржується, і протягом трьох діб надсилається разом із документами, необхідними для розгляду, до органу Державної податкової служби вищого рівня, а саме:

- на рішення державної податкової інспекції в районі або місті,
міжрайонної або об'єднаної державної податкової інспекції - до державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях;

- на рішення державної податкової інспекції в районі міста з районним поділом - до державної податкової інспекції в місті,
а в містах Києві та Севастополі - до відповідної міської державної податкової адміністрації;

- на рішення державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - до Державної податкової адміністрації України.

До документів, які повинна подати державна податкова адміністрація (інспекція), податкове повідомлення про суми податкових зобов'язань або рішення якої оскаржується до органу Державної податкової служби вищого рівня, належать:

- акт перевірки, рішення про застосування фінансових санкцій
та інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено
податкове зобов'язання;

- податкове повідомлення про суми податкового зобов'язання;.

- первинна скарга платника податків.

У разі оскарження інших рішень органів Державної податкової служби необхідно разом із первинною скаргою платника податків подати рішення, що оскаржуються платником податків (рішення щодо узгодження операцій із заставленими активами платника податків; узгодження плану реорганізації, продажу активів, що знаходяться у податковій заставі; рішення про арешт активів; про покладення відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків на третю особу; про дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань за ініціативою органу Державної податкової служби).

У разі оскарження постанови щодо справи про адміністративне правопорушення необхідно подати акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та постанову щодо справи про адміністративне правопорушення.

Крім цього, необхідно подати зауваження та пояснення, якщо вони були подані особою під час перевірки і розгляду матеріалів перевірки та прийняття рішення чи винесення постанови, висновки державної податкової адміністрації (інспекції) щодо поданих зауважень і пояснень, рішення, прийняті за розглядом первинної скарги (заяви), а у відповідних випадках повторної скарги (заяви) платника податків - інші наявні у платника податків або державної податкової адміністрації (інспекції) документи, що засвідчують обставини справи. У висновку необхідно також зазначити про подання чи неподання особою позовної заяви до суду (господарського суду) про визнання недійсним податкового повідомлення або рішення органу Державної податкової служби, оскарження до суду постанови по справі про адміністративне правопорушення, наявність постанови про порушення кримінальної справи.

Зазначені документи, за винятком висновків, подаються в копії.

За розглядом скарги (заяви) платника податків або посадової особи платника податків чи громадянина приймається рішення, зміст якого складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Рішення оформляється на бланку органу Державної податкової служби, який розглядав скаргу (заяву).

У вступній частині рішення зазначаються повне найменування особи, яка подала скаргу (заяву): прізвище та ініціали громадянина або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, посадової особи платника податків - юридичної особи, відомості про інших осіб, які брали участь у розгляді скарги (заяви), відомості про предмет оскарження, якого стосується скарга (заява), дата прийняття скарги (заяви) до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції).

Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги під час розгляду скарги (заяви), дату і номер податкового повідомлення про суми податкових зобов'язань, рішення або постанови і посада, прізвище та ініціали керівника органу Державної податкової служби (або його заступника), який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання особи, яка подала скаргу (заяву).

У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги (заяви) та докази, на яких ґрунтуються висновки посадової особи органу Державної податкової служби, яка розглядала скаргу (заяву), а також посилання на конкретні статті та пункти законів України та інших нормативно - правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу (заяву).