На сучасному етапі розвитку суспільства економіка займає важливе місце не тільки на підприємствах, фірмах, але й у повсякденному житті кожної людини. Тому дуже важливо бути обізнаним хоча б з економічними основами. Якщо ж ви плануєте стати підприємцем, то повинні добре освоїти економіку підприємств, і, перш за все, знати як проводиться розподіл оборотних фондів підприємства.

На підприємствах мають місце поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу й товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формують певні виробничі запаси, потім вступають у другу стадію -- виробничу. На цій таки стадії в процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку (суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, а й дає певний прибуток.

Створення власної справи - це завжди величезний ризик і подолання опору, що неминуче виникає. Створюючи власну справу, потрібно знати, що це не тільки можливість користуватися благами, які пророкує це починання, а й нести відповідальність за її функціонування, розвиток і виживання. Бізнесменом практично може стати будь-яка людина - інженер, економіст, технік, продавець, винахідник, службовець, робітник, викладач, студент тощо. Але стати успішним підприємцем зуміють лише ті, хто володіє теоретичними знаннями з курсу економічної теорії та економіки та організації виробництва.

1. Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів)

1.1 Інвестиції, їх види і характеристика

Характеристика інвестицій. Як показують розрахунки за тривалий період часу, в середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції -- ие. довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку). Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту чи іншу комерційну справу, називається інвестором, а процес вкладення капіталу -- Інвестуванням строковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства і окремі власники капіталу.

Для сутньо-змістовної характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад (рис.1.1).

Рис. 1.1. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. За умови такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, позаяк він не є реальним багатством і не має дійсної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва).

В умовах ринкової економіки з фінансових інвестицій найбільш поширеним є придбання акцій з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За характером розпорядження вирізняють два види акцій -- іменні та на пред'явника, а за розміром одержуваного доходу ~ звичайні та привілейовані. На відміну від іменних акції на пред'явника можуть вільно купуватись і продаватись. По звичайних акціях виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини одержуваного у тому або іншому році підприємством (акціонерним товариством) прибутку, а по привілейованих -- фіксований розмір (процент) незалежно від фактичної величини прибутку. [1]

1.2 Кошти, отримані від продажу цінних паперів

Цінні папери представляють собою грошові документи. Вони можуть існувати в формі відокремлених документів або записів на рахунках. До них відносяться акції, облігації, векселі, заставні свідоцтва, страховий поліс і ін.

Пайовий внесок - представляє собою суму грошового внеску, сплачену юридичною або фізичною особою при вступі до спільного підприємництва. Пайовий внесок є обов”язковим для вступу до товариства з обмеженою відповідальністю, змішаного товариства, спільного українсько-іноземного товариства. Він вноситься: грошовими коштами; шляхом передачі у власність підприємства майна і інших матеріальних цінностей, прав користування землею, водою і іншими природними ресурсами; майнових прав (в тому числі на використання вираходів, “ноу-хау”); шляхом представлення майна у користування господарюючого суб”єкта без відшкодування на протязі деякого проміжку часу витрат володаря (на утримання, ремонт, амотизацію будівель, приміщень, обладнання, інструментів, транспорту); шляхом відрахувань від заробітної плати робітників на протязі деякого проміжку часу.

““Ноу-хау”(знаю як) - комплекс різноманітних науково-технічних, економічних, соціальних знань, які практично необхідні для певної діяльності, але ще не стали загальним надбанням”.

При визначенні ціни “ноу-хау” необхідно пам”ятати, що вона окупиться майбутнім прибутком, якиц отримає користувач, в іншому випадку у нього буде менший прибуток або його не буде зовсім. В світовій практиці ціна “ноу-хау” складає 5% від майбутнього прибутку, але є випадки, коли вона досягає 20%.

Існує декілька способів оплати “ноу-хау”. Основні з них:

· роялті - поступові виплати за “ноу-хау” пропорційно визначеним показникам в ході його використання. Роялті зазвичай нараховується з прив”язкою до показників зростання прибутку або зростання випуску продукції і т.д.;

· паушальний платіж одночасовий, обговорений раніше платіж. Паушальні платежі використовуються, коли важко спрогнозувати ефект дії "ноу-хау" або вартість ліцензій невелика;

· “кост-плас” - виплати за додаткові послуги по узгодженим розцінкам поверх обговореної ціни;

Інвестиційний внесок представляє собою джерело самокредитування діяльності підприємства. Інвестиційний внесок - це грошовий внесок робітника в розвиток даного підприємства, котре вкладнику нараховує відсоток в розмірі і в строки, визначені договором або положенням про інвестиційний внесок. [2]

1.3 Ринок цінних паперів

Сучасний ринок становить систему товарно-грошових відносин виробників і споживачів матеріальних благ, що керується економічними законами попиту, пропозиції та конкуренції.

Сучасний світ характеризується високим поділом праці, в результаті чого обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Також важливу роль відіграє у процесі господарювання накопичення грошового капіталу. Самому процесу накопичення грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений або вироблений, його необхідно розділити на частину, котра знову направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами і ринком цінних паперів. Структура ринку позичкових капіталів складається в основному із двох елементів: кредитно-фінансових інститутів та ринку цінних паперів.

Виникнення та обіг капіталу, представленого у цінних паперах, тісно пов'язаний із функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів) відбувається ніби-то роздвоєння капіталу. З однієї сторони, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншої - його відображення у цінних паперах.

Поява цього різновиду капіталу пов'язана з розвитком потреби у залученні все більшого об'єму кредитних ресурсів внаслідок ускладнення та розширення комерційної та виробничої діяльності.. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, так як купівля цінних паперів означає не що інше, как передачу частини грошового капіталу у позику.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів являється, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу. [3]

Самі терміни «ринок цінних паперів», «фондовий ринок», «ринок капіталу» законодавчо не закріплені. Лише пояснення терміну «ринок цінних паперів» наведено у Концепції функціонування та развитку фондового ринку України, яка схвалена Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995р.: «Ринок цінних паперів являє собою багатофукціональну систему, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин».

В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне фукціонування складного механізму ринкової економіки. Реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а це, в свою чергу, сприяє закріпленню результатів цього реформування.

Конкретна ефективність фондового ринку і цінних паперів залежить від забезпечення таких цілей і розвязання таких завдань:

1. Акумуляція коштів населення та підприємств (заощаджень, нагромаджень, тимчасово вільного капіталу).

2. Концентрація коштів, створення умов для формування великого капіталу, здатного вирішувати складні економічні завдання.

3. Збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті та національному доході, що сприяє оздоровленню й зміцненню фінансової системи держави і створенню необхідних резервів капіталу.

4. Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку України в результаті створення механізму інвестування й розширення сфери впливу капіталу на економічні процеси.

5. Оптимізація галузевої, виробничої та регіональної структури з допомогою:

а) міграції капіталу - відтоку з галузей, де є його надлишок, у галузі, де його бракує;

б) переливання капіталу з малорентабельних галузей і регіонів у високорентабельні;

в) вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал.

6. Баланс попиту і пропонування капіталу, а відтак і баланс виробництва та споживання матеріальних цінностей.

7. Сприяння приватизації на її завершальному етапі, формування інституту власників і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися власністю акціонерних товариств.

8. Узгодження майнових державних, інституціональних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів.

9. Стимулювання виникнення нових господарських інститутів, що відповідають новим економічним відносинам.

10. Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів населення і підприємств.

11. Створення конкуренції системі банківського кредиту, що забезпечує поліпшення якості обслуговування клієнтів.

12. Економія суспільних витрат обігу, поліпшення системи взаєморозрахунків підприємств, зниження їх заборгованості, розвиток товарообороту.

13. Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення акціонерних венчурних фірм і впровадження інших заходів для заохочення використання нової технології.

14. Сприяння збільшенню ефективності управління підприємством, передовсім акціонерним.

15. Сприяння розвиткові самоуправління, зокрема з допомогою випуску муніципальних облігацій.

16. Створення умов для інтеграції у світову економічну систему, завдяки репродукуванню загальноосвітніх принципів і стандартів функціонування фондового ринку. Забезпечення участі у процесі інтернаціоналізації світового фондового ринку. [4]

1.4 Формування і регулювання цінних паперів

Гігантський об'єм та різноманітність видів цінних паперів перетворюють їх купівлю-продаж в нелегку справу. Сам процес купівлі-продажу регулюється великою кількістю правил і обмежень. До того ж різні види цінних паперів реалізується на різних ринках. Ті, хто бере на себе функцію проведення операцій з цінними паперами, стають посередниками, або, кажучи по-іншому, професіональними учасниками ринку цінних паперів. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на фондових біржах. Просторово посередники розрізнені, проте вони зв'язані між собою і утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним. Саме це єдине ціле називається ринком цінних паперів. В окремо взятій фондовій операції (на фондовій біржі або поза нею) задіяно три сторони: продавець, покупець і посередник. Посередник може діяти двояко. По-перше, купуючи за свій рахунок цінні папери, він стає на деякий час їх власником і отримує доход у вигляді різниці між курсами купівлі і продажу. Таких посередників називають дилерами. По-друге, він може працювати як повірений або за певний процент від суми операції, тобто за комісійну винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлю-продаж цінних паперів. В цьому випадку він іменується брокером або керуючим. Крім того, він від свого імені здійснює операції з переданими йому в довірче керування на певний срок чужими цінними паперами. В Україні розвиваються всі види професійної діяльності на ринку цінних паперів. Окрім дилерської і брокерської діяльності це: кліринг (діяльність по визначенню взаємних зобов'язань на ринку цінних паперів), депозитарна діяльність (зберігання сертифікатів цінних паперів), діяльність по веденню реєстра власників цінних паперів та інші посередницькі послуги.

Біржа строго слідкує за тим, щоб ніхто з продавців або покупців не міг диктувати ціни. Накінець, всі операції заключаються методом відкритого торгу і по кожній з них надається повна інформація. Спочатку вона поступає на електронне табло біржі, а потім публікується в пресі. Фондові цінності - це цінні папери, з якими дозволені операції на біржі. Торгівля ведеться або партіями, на певну суму, або по видам, при цьому операції заключаються без наявності на біржі самих цінних паперів. [5]

Всі операції на ринку з цінними паперами пов'язані з ризиком. Учасники цього ринку беруть на себе найрізноманітніші ризики - зниження доходності, прямих фінансових втрат, втраченої вигоди. Однак в кожному конкретному випадку доводиться враховувати різні види фінансового ризику.

Фондовий ринок являє багатогранну своєрідну економічну систему, за допомогою якої економіка функціонує в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і невиробничу сфери, структурній перебудові економіки, її реструктуризації, позитивній динаміці соціальної структури суспільства та підвищенню добробуту кожної людини шляхом вільного розпорядження цінними паперами.

Завдання ринку цінних паперів - забезпечити як найбільш повний та швидкий перелив заощаджень в інвестиції (у фінансові активи) по ціні, котра б влаштовувала обидві сторони. Вирішення цього завдання базується на діяльності загальної структури фондового ринку, що складається з трьох підструктур:

цінних паперів, які є предметом торгівлі на ринку цінних паперів (визначається, ЩО САМЕ продається й купується);

учасників (суб'єктів) ринку цінних паперів (визначається, ХТО САМЕ купує і продає цінні папери);

процесу (технології) фондової діяльності (визначається, ЯК САМЕ відбувається обіг цінних паперів).

Виходячи з вищесказаного, можемо сказати, що предметом торгівлі на ринку цінних паперів є цінні папери. [6]

Розвиток фондового ринку України відбувається за кількома напрямами, які передбачають: формування цінних паперів з новими властивостями та реквізитами; розвиток вторинного ринку; удосконалення процедури та документального супроводу обігу цінних паперів; раціональний розподіл функцій між учасниками фондового ринку; забезпечення конкурентного середовища; створення оптимальної інфраструктури; упорядкування обліку та звітності на підставі репродукування стандартів світового фондового ринку; спрощення процесу оформлення документів на всіх стадіях емісії та обігу цінних паперів; упровадження електронних інформаційних систем; зниження ризику інвестицій у цінні папери; запобігання порушенням правил і норм; узгодження фондового законодавства з іншими (суміжними) державними актами.

Україна, як самостійна держава, існує уже дванадцять років. За цей період економіка України зазнала серйозних змін, зв'язаних зі зміною форм власності та формування ринкових відносин, що також вплинуло на виникнення та розвиток фондового ринку в нашій країні.

Роль, яку відіграє держава у регулюванні та розвитку фондового ринку, досить таки велика. Політика, яку веде держава стосовно фондового ринку, називається фондовою політикою - вплив у сфері випуску й обігу інвестиційних цінних паперів.

Фондова політика виконує такі функції:

управління;

участі;

впливу;

регулювання.

Саме регулювання забезпечує оптимальний рівень впливу держави на фондовий ринок. [7]

Підводячи підсумки в даній роботі, можна беззаперечно сказати, що ринок цінних паперів відіграє важливу роль у суспільному відтворенні. Адже основна функція ринку цінних паперів - мобілізація грошових засобів інвесторів для організації та розширення виробництва.

Друга функція - інформаційна. Вона полягає в тому, що ситуація на ринку цінних паперів повідомляє інвесторам інформацію про економічну кон'юнктуру в країні, і дає їм орієнтири для вкладання своїх капіталів. В цілому ж функціонування капіталу у формі цінного паперу сприяє формуванню эфективної та раціональної економіки, оскільки він стимулює мобілізацію вільних грошових ресурсів в інтересах виробництва та їх розподіл у відповідності до потреб ринку.

Як показує світовий досвід, ефективне функціонування ринку цінних паперів неможливе без регулюючої та контролюючої діяльності державних органів. В умовах становлення ринку цінних паперів функціонування подібних структур має велике значення.

На світовому ринку існує дві основні моделі організації ринку цінних паперів. Одна з них передбачає перевагу на ринку комерційних банків (Німеччина, Японія, Франція). Інша передбачає активну роль як банківських установ так і небанківських фінансово-кредитних інститутів (США, Великобританія). У тих країнах, де на ринку переважає обмежена кількість комерційних банків, їх діяльність контролюється національним банком та іншими державними агенціями, державне регулювання більш жорстке.

Таким чином, ринок цінних паперів представляється як ефективний механізм функціонування ринкової економіки, інструмент мобілізації фінансових ресурсів та заощаджень населення, оптимального перерозподілу засобів, підвищення активності людини як реального власника.

1.5 Економічне обґрунтування доцільності створення орендного підприємства

Орендні підприємства створюються на основі орендного договору між власником цього підприємства (орендодавець) та будь-якою особою (орендарем), в якому обумовлюються економічні, правові, організаційні та інші умови функціонування такого підприємства.

Орендні підприємства створюються за певних передумов.

По-перше, з одного боку повинен бути власник підприємства, який в силу певних обставин бажав би здати своє підприємство в оренду, а з другого боку, повинен бути бажаючий (потенційний орендар) взяти це підприємство в оренду.

По-друге, орендодавець повинен отримувати орендну плату більшу, ніж плата за відсотки, які б він міг одержати при умові продажу свого підприємства та покладення грошей в комерційний банк на депозит. В свою чергу, орендар, повинен отримувати такий прибуток, щоб з нього він міг сплатити орендну плату, а залишок був би більший за той, який був би у нього в випадку налагодження своєї справи після отримання кредиту в комерційному банку та сплати відповідних процентів за кредит.

Економічне обґрунтування доцільності створення орендного підприємства передбачає проведення низки розрахунків.

Завдання:

Власник підприємства, вартість якого оцінюється в 103 000 грн., бажає здати своє підприємство в оренду. Є фізична особа, орендар, який бажає взяти це підприємство в оренду, планує організувати на ньому виробництво нових якісних товарів, середня ціна яких буде дорівнювати 15 грн. при собівартості 10,3 грн. Обсяг продаж цих товарів за рік планується в 2005 шт. Середньорічна ставка по депозитах складає 10,8%, а по кредитах - 20,8%. Середня ставка податків, які потрібно сплачувати за експлуатацію майнового комплексу (підприємства) за випуск продукції, дорівнює 34%.

1. За формулою (3.3) розрахуємо величину податків, яку потрібно сплачувати орендодавцю або орендарю.

грн.

2. Прийнявши, що орендна плата визначається за методом net rent, за формулами (3.1) і (3.2) визначимо межі орендної плати А, при якій передача підприємства в оренду буде економічно доцільна та вигідна як для орендодавця, так і для орендаря.

грн. грн.

3. Знайдемо таку величину орендної плати (для методу net rent), при якій як орендодавець, так і орендар отримають однакову вигоду:

грн.

4. Прийнявши, що орендна плата визначається за методом gross rent, за формулами (3.4) та (3.5) визначимо межі орендної плати А, при якій передача підприємства в оренду буде економічно доцільна та вигідна як для орендодавця, так і для орендаря.

грн. грн.

5. Знайдемо таку величину орендної плати (для методу gross rent), при якій як орендодавець, так і орендар отримають однакову вигоду:

грн.

Висновок: в даному розділі курсової роботи було проведено економічне обґрунтування доцільності створення орендного підприємства. Розглянуто дві форми сплати орендної плати:net rent і gross rent Порівнюючи їх можна зробити висновок, що немає різниці, яка форма плати орендної сплати буде використана орендарем та орендодавцем, головне правильно розрахувати всі чинники, які впливатимуть на їх взаємну вигоду.

1.6 Визначення потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності

Для здійснення підприємницької діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Без наявності останнього не може бути підприємництва. Мудре правило ділових людей, котрі глибоко поважають свою професію, гласить: ”Без грошей у підприємництві нічого не досягнеш”. Чим потужнішим є капітал підприємця, тим масштабнішими можуть бути результати його діяльності.

Під капіталом прийнято розуміти матеріальні і грошові кошти, а також об'єкти інтелектуальної власності і організаторські навички (гудвіл), котрі використовуються процесі виробництва і його обслуговування та виступають джерелом і засобом отримання прибутку.

До основних капіталоутворювальних елементів відносяться:

- засоби виробництва: будівлі, споруди, устаткування, транспорт, інструменти тощо, які використовуються підприємцем як об'єкти власності або на правах оренди, лізингу тощо;

- матеріальні оборотні елементи виробництва: сировина, матеріали, пристосування й інструменти одноразового та короткочасного користування тощо;

- оборотні кошти у грошовій формі: гроші в касі, грошові кошти на рахунках у банках тощо.

Можна характеризувати капітал і так: під капіталом розуміють гроші, за які всі ці капіталоутворювальні елементи можна купити.

В найбільш загальному вигляді потребу в грошах Г для початку підприємництва можна визначити за формулою:

Г = Гн + Гс-м + Го + Гі

де Гн - грошові кошти для оплати найманих працівників, грн.;

Гс-м - кошти на оплату сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії тощо;

Го - кошти на придбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання, обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів тощо;

Гі - кошти на оплату інформаційних послуг, рекламу, придбання об'єктів інтелектуальної власності тощо.

При визначенні потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності, потрібно розрізняти такі поняття:

Стартовий (початковий) капітал - це капітал, який вкладається у всяку власну справу з самого початку практичної реалізації комерційної ідеї. Величина стартового капіталу залежить від змісту комерційної ідеї, виду продукції або послуги, масштабів виробництва, тривалості виробничого циклу тощо. Чим триваліший виробничий цикл, тим більшою повинна бути величина стартового капіталу.

Практично завжди стартовий капітал складається із власного капіталу, який вноситься засновником справи, та капіталу покриття, який вкладається у справу на умовах, обумовлених іншими особами.

Потрібну величину стартового капіталу визначають на основі економічних розрахунків щодо реалізації конкретної комерційної ідеї.

Завдання:

Підприємець розпочинає свою справу. Він підрахував, що для цього йому потрібно взяти в оренду приміщення, сплачуючи щомісячно по 39 000 грн., купити певне обладнання, прилади, устаткування тощо, витративши на це 264 000 грн., найняти кваліфікованих працівників, сплачуючи їм щомісяця (з урахуванням обов'язкових відрахувань в державні соціальні фонди) по 8000 грн., купувати матеріали, сировину, паливо тощо, сплачуючи за це щомісячно 21 000 грн., робити витрати на рекламу, витрачаючи на це щомісячно по 4000 грн.

Підприємець підрахував, що з 5-го місяця він почне отримувати чистий прибуток, виготовляючи щомісяця по 1000 виробів, від реалізації кожного отримуючи (після сплати всіх податків та зборів) чистий прибуток в 58 грн. У підприємця є також власний капітал - 600 000 грн., який він збирається вкласти в бізнес.

1. З врахуванням значень коефіцієнтів Кі розрахуємо помісячні витрати підприємця протягом року, які необхідно здійснити для реалізації комерційної ідеї:

Г1 = 39 000 + 264 000 + 8000 + 21 000 + 4000 = 336 000 грн.

Г2 = 39 000 + 264 000*1,2 + 8000 + 21 000 + 4000*2 = 392 800 грн.

Г3 = 39 000 + 264 000*1,4 + 8000*1,1 + 21 000*0 + 4000*2 = 425 400 грн.

Г4 = 39 000 + 264 000*1,5 + 8000 + 21 000*1,1 + 4000 = 470 000 грн.

Г5 = 39 000 + 264 000 + 8000*0,95 + 21 000*1,1 + 4000*0,7 = 336 500 грн.

Г6 = 39 000 + 264 000*0 + 8000*1,1 + 21 000*1,5 + 4000*0,3 = 80 500 грн.

Г7 = 39 000 + 264 000*0 + 8000 + 21 000*0,9 + 4000*0,4 = 67 500 грн.

Г8 = 39 000 + 264 000*0 + 8000*1,3 + 21 000*1,2 + 4000*0,3 = 75 800 грн.

Г9 = 39 000 + 264 000*0 + 8000*1,2 + 21 000*1,4 + 4000*0,2 = 78 800 грн.

Г10 = 39 000 + 264 000*0 + 8000*1,2 + 21 000*0,98 + 4000*0,2 = 69 980 грн.

Г11 = 39 000 + 264 000*0 + 8000*1,1 + 21 000*1,5 + 4000*0,1 = 79 700 грн.

Г12 = 39 000 + 264 000*0 + 8000*1,3 + 21 000 + 4000*0 = 70 400 грн.

2. Побудуємо у масштабі графік зміни помісячних витрат підприємця:

3. Розрахуємо помісячний чистий прибуток Р, який буде отримувати підприємець з 5-го місяця у випадку реалізації комерційної ідеї:

Р5 = 58*1000 = 58 000 грн.

Р6 = 58*2000 = 116 000 грн.

Р7 = 58*3000 = 174 000 грн.

Р8 = 58*3000 = 174 000 грн.

Р9 = 58*3000 = 174 000 грн.

Р10 = 58*3900 = 226 000 грн.

Р11 = 58*4000 = 232 000 грн.

Р12 = 58*4000 = 232 000 грн.

4. Побудуємо у масштабі графік потреби капіталу у часі:

Для цього розрахуємо, скільки необхідно капіталу по кожному місяцю:

1-ший: 336 000;

2-гий: 392 800;

3-тій: 425 400;

4-тий: 470 000;

5-тий: 336 500 -58 000 = 278 500;

6-тий: 80 500 - 116 000 = -35 500;

7-ий : 67 500 - 174 000 = -106 500;

8-ий : 75 800 -174 000 = - 98 200;

9-тий: 78 800 - 174 000 = -95 200;

10-тий: 69 980 - 226 000 = -156 020;

11-тий: 79700 - 232 000 = -152 300;

12-тий: 70 400 - 232 000 = -161 600.

5. Визначимо величину стартового капіталу, необхідного для початку бізнесу:

З рис. 4.2 видно, що потреба в капіталі буде відчуватись лише протягом перших 5-ти місяців.

Величина стартового капіталу складе:

336 000 + 392 000 + 425 400 + 470 000 + 278 500 = 1 901 400 грн.

6. З врахуванням величини власного капіталу побудуємо у масштабі графік покриття потреби в капіталі у часі:

У підприємстві є власний капітал 600 000 грн., тоді в перший місяць покриття потреби в капіталі буде 0, в другий місяць - 128 800 грн., в третій - 425 400 грн., в четвертий - 470 000 грн., в п'ятий - 278 500 грн.

Загальне покриття потреби в капіталі для підприємця складе:

0+128 000 +425 400 + 470 000 +278 500 = 1 301 900 грн.

Графік покриття потреби в капіталі у часі буде мати вигляд, наведений на рис. 4.3.

Аналізуючи графік покриття потреби в капіталі видно, що підприємцю для налагодження своєї справи потрібно отримати додаткові кошти в сумі 1 301 900 грн. протягом 5-ти місяців.

7. Підрахуємо, яку загальну величину чистого прибутку може отримати підприємець з моменту його появи до кінця року, а також розрахуємо середньомісячний прибуток.

Рз = Р6 + Р7 + Р8 + Р9 + Р10 + Р11 + Р12

Рз =116 000+174 000+174 000+174 000+226 000+232 000+232 000=1 328 000 грн.

грн.

8. Підрахуємо, за скільки місяців підприємець може повернути позику (тобто величину покриття в капталі), якщо прийняти, що із середньомісячного прибутку на повернення позики підприємець буде використовувати 30 ? 50% від його величини.

Для даного випадку виходить, що сума кредиту повинна складати 1 301 900 грн. Починаючи з шостого місяця підприємець почне отримувати середньомісячний прибуток в 166 000 грн. Якщо припустити, що 50% цієї суми він зможе спрямовувати на повернення кредиту, то термін, за який він зможе це зробити, складе:

Т = (1 301 900 : 166 000 *50%) = (1 301 900 : 83 000) = 15 місяців.

Тоді загальний термін, на який потрібно взяти кредит або позику, складе 5+15=20 місяців ? 1,5 роки.

1.7 Вибір оптимального місця розташування підприємства

До стратегічних питань підприємництва відноситься вибір місця розташування суб'єкта бізнесу - підприємства. При цьому потрібно розрізняти такі питання:

- вибір місця розташування офісу підприємства;

- вибір місця розташування самого підприємства.

Зрозуміло, що основний вплив на результати діяльності підприємства вчинює місце розташування самого підприємства.

Місцем розташування підприємства є те місце, де знаходяться його виробничі, торгівельні та інші підрозділи, які найбезпосереднішим чином впливають на отримання доходів. Якщо ці приміщення розташовані за різними адресами, тобто підприємство має декілька місць розташування, то прийнято говорити про „фірму”, представлену багатьма підприємствами.

Вибір місця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним. Обмежений вибір характерний для вугільних копалень, гідроелектростанцій тощо, тобто таких підприємств, які „прив'язані до джерел сировини або енергії”. Всі інші підприємства мають вільний вибір розташування, тобто можуть знайти собі таке місце, яке буде здаватися їм найкращим.

На вибір місця знаходження підприємства впливають такі основні фактори:

- витрати на транспортування матеріалів, сировини, комплектуючих, товарів тощо;

- витрати на заробітну плату в місці знаходження підприємства;

- витрати на оренду приміщення (або побудову нових);

- відрахування за діючою системою оподаткування в місці розташування підприємства;

- вплив інфраструктури тощо.

Загальне правило вибору оптимального місця розташування підприємства: „Підприємство повинно бути розташовано там, де результат його роботи, які залежать безпосередньо від місця знаходження підприємства, в найбільшій мірі перевищували б відповідні витрати”.

Завдання:

В місті „Х” є 24 точки, де можна розмістити підприємство, та 4 джерела „А”, „Б”, „В” „Г”, звідки до підприємства можуть доставлятися сировина та матеріали.

Масштаб схеми: 1см.=1км.

Підприємство буде виготовляти продукцію, яка буде продаватися в фірмовому магазині, розташованому біля підприємства.

Бізнесмену запропонували 6 точок (2, 21, 9, 11, 12, 16), де він зможе розмістити своє підприємство, та одне джерело, звідки він зможе отримувати сировину та матеріали.

Підприємство 21 знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою;

- підприємство 9 знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою;

- підприємство 12 знаходиться в звичайному районі;

- підприємства 2, 11, 16 знаходяться в вільній економічній зоні.

5.1 Для кожного з варіантів можливого розташування підприємства, які задані в завданні, нарисуємо схеми руху, за якими матеріали та сировина будуть доставлятися з пункту, який визначає джерело постачання, до точок, в яких планується розмістити підприємство.

Шляхи руху, по яким матеріали та сировина будуть доставлятися з пункту, який визначає джерело постачання, до точок, в яких планується розмістити підприємство.

5.2. Розрахуємо довжину маршрутів L кожного з варіантів, в км.:

1 (від Б до 2) L ? 8 км.;

2 (від Б до 9) L ? 6 км.;

3 (від Б до 21) L ? 8 км.;

4 (від Б до 16) L ? 13 км.;

5 (від Б до 12) L ? 9 км.;

6 (від Б до 11) L ? 9 км.

5.3. Розрахуємо масу матеріалів та сировини, яка буде перевозитися за рік за кожним варіантів із маршрутів, за формулою:

[тонн],

де М - маса 1 виробу, кг., М=2,24 кг.

Р - кількість потенційних покупців, які мешкають в регіоні, Р=990 000 чол.

К5 - коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства;

К6 - коефіцієнт, який враховує, скільки потенційних покупців зроблять покупки, зайшовши до даного підприємства.

1. К5 =0,025, К6 = 0,12 (підприємство 2) - знаходиться в вільній економічній зоні;

[тонн]

2. К5 =0,05, К6 = 0,17 (підприємство 9) - знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою;

[тонн]

3. К5 =0,1, К6 = 0,15 (підприємство 21) - знаходиться в елітному центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою;

 [тонн]

4. К5 =0,025, К6 = 0,12 (підприємство 16) - знаходиться в вільній економічній зоні;

[тонн]

5. К5 =0,025, К6 = 0,2 (підприємство 12) - знаходиться в звичайному районі;

[тонн]

6. К5 =0,005, К6 = 0,15 (підприємство 11) - знаходиться в вільній економічній зоні.

[тонн]

5.4 За формулою (5.8) для кожного з варіантів розташування підприємства розрахуємо виручку підприємства за рік:

ц=32 грн.

- грн. (підприємство 2);

- грн. (підприємство 9);

- грн. (підприємство 21);

- грн. (підприємство 16);

- грн. (підприємство 12);

- грн. (підприємство 11).

5.5 За формулами (5.3 - 5.7) розрахуємо витрати, які залежать від місця розташування підприємства.

5.5.1. Витрати на транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції розрахуємо за формулою (5.3):

1. Підприємство 2 (знаходиться в вільній економічній зоні):

=1,31 грн.;

= 8 км;

= 9 тонн;

К1 = 1,00;

- кількість видів сировини, матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо (=1), тоді:

грн./ рік;

2. Підприємство 9 (знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою):

=1,31 грн.;

= 6 км;

= 18 тонн;

К1 = 1,25;

грн./ рік;

3. Підприємство 21 (знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою):

=1,31 грн.;

= 8 км;

= 33 тонн;

К1 = 1,5;

грн./ рік;

4. Підприємство 16 (знаходиться в вільній економічній зоні):

=1,31 грн.;

= 13 км;

= 9 тонн;

К1 = 1,00;

грн./ рік;

5. Підприємство 12 (знаходиться в звичайному районі):

=1,31 грн.;

= 9 км;

= 11 тонн;

К1 = 1,1;

грн./ рік;

6. Підприємство 11 (знаходиться в вільній економічній зоні):

=1,31 грн.;

= 9 км;

= 9 тонн;

К1 = 1,00;

грн./ рік;

5.5.2. Витрати на заробітну плату персоналу підприємства, включаючи її доставку до місця роботи розрахуємо за формулою (5.4):

1. Підприємство 2 (знаходиться в вільній економічній зоні):

Зі = 154 грн./міс.;

в = 0,42;

Nі = 4;

К2 = 1,15;

m = 1, тоді:

грн./рік.

інвестиція цінний папір

2. Підприємство 9 (знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою):

Зі = 154 грн./міс.;

в = 0,42;

Nі = 4;

К2 = 1,05;

грн./ рік.

3. Підприємство 21 (знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою):

Зі = 154 грн./міс.;

в = 0,42;

Nі = 4;

К2 = 1,3;

грн./ рік.

4. Підприємство 16 (знаходиться в вільній економічній зоні):

Зі = 154 грн./міс.;

в = 0,42;

Nі = 4;

К2 = 1,15;

грн./рік.

5. Підприємство 12 (знаходиться в звичайному районі):

Зі = 154 грн./міс.;

в = 0,42;

Nі = 4;

К2 = 1,00;

грн./ рік.

6. Підприємство 11 (знаходиться в вільній економічній зоні):

Зі = 154 грн./міс.;

в = 0,42;

Nі = 4;

К2 = 1,15;

грн./рік.

5.5.3. Витрати на оренду приміщень розрахуємо за формулою (5.5):

1. Підприємство 2 (знаходиться в вільній економічній зоні):

К3 = 1,0;

d = 2,8 грн. /кв. м.

S = 98 кв. м.

грн./рік.

2. Підприємство 9 (знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою):

К3 = 1,3;

d = 2,8 грн. /кв. м.

S = 98 кв. м.

грн./рік.

3. Підприємство 21 (знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою):

К3 = 1,6;

d = 2,8 грн. /кв. м.

S = 98 кв. м.

грн./рік.

4. Підприємство 16 (знаходиться в вільній економічній зоні):

К3 = 1,0;

d = 2,8 грн. /кв. м.

S = 98 кв. м.

грн./рік.

5. Підприємство 12 (знаходиться в звичайному районі):

К3 = 1,0;

d = 2,8 грн. /кв. м.

S = 98 кв. м.

грн./рік.

6. Підприємство 11 (знаходиться в вільній економічній зоні):

К3 = 1,0;

d = 2,8 грн. /кв. м.

S = 98 кв. м.

грн./рік.

5.5.4. Величину податків на капітал розрахуємо за формулою (5.6):

1. Підприємство 2 (знаходиться в вільній економічній зоні):

К = 102 000 грн.;

К4 = 0,5;

л = 1,0%.

грн./рік.

2. Підприємство 9 (знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою):

К = 102 000 грн.;

К4 = 1,0;

л = 1,0%.

грн./рік.

3. Підприємство 21 (знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою):

К = 102 000 грн.;

К4 = 1,0;

л = 1,0%.

грн./рік.

4. Підприємство 16 (знаходиться в вільній економічній зоні):

К = 102 000 грн.;

К4 = 0,5;

л = 1,0%.

грн./рік.

5. Підприємство 12 (знаходиться в звичайному районі):

К = 102 000 грн.;

К4 = 1,0;

л = 1,0%.

грн./рік.

6. Підприємство 11 (знаходиться в вільній економічній зоні):

К = 102 000 грн.;

К4 = 0,5;

л = 1,0%.

грн./рік.

5.5.5. Величину податків з доходу (виторгу) розрахуємо за формулою (5.7):

1. Підприємство 2 (знаходиться в вільній економічній зоні):

Д1 = 95040 грн.;

К4 = 0,5;

д = 27%.

грн./рік.

2. Підприємство 9 (знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою):

Д2 = 269280 грн.;

К4 = 1,0;

д = 27%.

грн./рік.

3. Підприємство 21 (знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою):

Д3 = 475200 грн.;

К4 = 1,0;

д = 27%.

грн./рік.

4. Підприємство 16 (знаходиться в вільній економічній зоні):

Д4 = 95040 грн.;

К4 = 0,5;

д = 27%.

грн./рік.

5. Підприємство 12 (знаходиться в звичайному районі):

Д5 = 475200 грн.;

К4 = 1,0;

д = 27%.

грн./рік.

6. Підприємство 11 (знаходиться в вільній економічній зоні):

Д6 = 95040 грн.;

К4 = 0,5;

д = 27%.

грн./рік.

5.6. Розрахуємо за формулою (5.2) загальні витрати:

В=В1+В2+В3+В4+В5

1. Підприємство 2 (знаходиться в вільній економічній зоні):

В1 = 94,3 грн./ рік;

В2 = 12071 грн./ рік;

В3 = 3292 грн./ рік;

В4 = 510 грн./ рік;

В5 = 12830 грн./ рік;

В = 94,3+12071+3292+510+12830 = 28793 грн./рік.

2. Підприємство 9 (знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою):

В1 = 176,8 грн./ рік;

В2 = 11021 грн./ рік;

В3 = 4280 грн./ рік;

В4 = 1020 грн./ рік;

В5 = 72705 грн./ рік;

В = 176,8+11021+4280+1020+72705 = 89202 грн./рік.

3. Підприємство 21 (знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою):

В1 = 518,7 грн./ рік;

В2 = 13645 грн./ рік;

В3 = 5268 грн./ рік;

В4 = 1020 грн./ рік;

В5 = 128304 грн./ рік;

В = 518,7+13645+5268+1020+128304 = 148755 грн./рік.

4. Підприємство 16 (знаходиться в вільній економічній зоні):

В1 = 153,27 грн./ рік;

В2 = 12071 грн./ рік;

В3 = 3292 грн./ рік;

В4 = 510 грн./ рік;

В5 = 12830 грн./ рік;

В = 153,27+12071+3292+510+12830 = 28856 грн./рік.

5. Підприємство 12 (знаходиться в звичайному районі):

В1 = 142,6 грн./ рік;

В2 = 10496 грн./ рік;

В3 = 3292 грн./ рік;

В4 = 1020 грн./ рік;

В5 = 42768 грн./ рік;

В = 142,6+10496+3292+1020+42768 = 57718 грн./рік.

6. Підприємство 11 (знаходиться в вільній економічній зоні):

В1 = 106 грн./ рік;

В2 = 12071 грн./ рік;

В3 = 3292 грн./ рік;

В4 = 510 грн./ рік;

В5 = 12830 грн./ рік;

В = 106+12071+3292+510+12830 = 28809 грн./рік.

5.7. Розрахуємо за формулою (5.1) брутто прибуток та виберемо найкращий варіант розташування підприємства:

БП=Д-В

1. Підприємство 2 (знаходиться в вільній економічній зоні):

В = 28793 грн./рік.

Д = 95040 грн./рік.

БП1=95040-28793=66247 грн./рік.

2. Підприємство 9 (знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою):

В = 89202 грн./рік.

Д = 269280 грн./рік.

БП2=269280-89202=180078 грн./рік.

3. Підприємство 21 (знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою):

В = 148755 грн./рік.

Д = 475200 грн./рік.

БП3=475200-148755=326445 грн./рік.

4. Підприємство 16 (знаходиться в вільній економічній зоні):

В = 28856 грн./рік.

Д = 95040 грн./рік.

БП4=95040-28856=66184 грн./рік.

5. Підприємство 12 (знаходиться в звичайному районі):

В = 57718 грн./рік.

Д = 158400 грн./рік.

БП5=158400-57718=100682 грн./рік.

6. Підприємство 11 (знаходиться в вільній економічній зоні):

В = 28809 грн./рік.

Д = 95040 грн./рік.

БП6=95040-28809=66231 грн./рік.

Занесемо результати розрахунків в таблицю:

Висновок: Так як брутто-прибуток найбільший в підприємства 21, то найкращим місцем розташування підприємства буде елітний центральний район з дуже розвинутою інфраструктурою.

1.8 Розрахунок основних видів податків

В процесі своєї діяльності підприємець повинен сплачувати близько 20 основних і 15 місцевих податків. Основними із них є податок на прибуток, акцизний збір та податок на додану вартість.

Оптова ціна Ц0 - це собівартість виробу S +плановий прибуток Р.

Ц0 = S + Р (6.1)

Вільна ціна Цв - це собівартість виробу S +прибуток Р +акциз А.

Цв = S + Р + А (6.2)

Ціна реалізації Цр - це собівартість виробу S +прибуток Р + акциз А + податок на додану вартість ПДВ:

Цр = S + Р + А + ПДВ (6.3)

Податок на прибуток підприємства - один з основних прямих податків, який повинен сплачувати підприємець.

Об'єкт оподаткування - прибуток, що визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами та амортизаційними відрахуваннями, які отримало підприємство протягом певного періоду.

Величина податку з прибутку П може бути розрахована за формулою:

, (6.4)

де: ВД - валовий дохід, грн.;

ВР - валові витрати, грн.;

АВ - сума амортизаційних відрахувань, грн.;

щ - ставка податку на прибуток, загальна ставка щ= 30%.

Завдання:

6.1 Розрахуємо величну податку на прибуток, який повинен сплатити підприємець за перший, другий, третій та четвертий квартали. При проведенні розрахунків амортизаційні відрахування приймемо щоквартально по 10 тис. грн., а ставку податку на прибуток - 30%.

За формулою (6.4):

- За перший квартал:

ВД=190 000 грн.;

ВР=18 000 грн.;

АВ=10 000 грн.;

щ= 30%.

грн.

- За другий квартал:

ВД=55 000 грн.;

ВР=25 000 грн.;

АВ=10 000 грн.;

щ= 30%.

грн.

- За третій квартал:

ВД=99 000 грн.;

ВР=30 000 грн.;

АВ=10 000 грн.;

щ= 30%.

грн.

- За четвертий квартал:

ВД=125 000 грн.;

ВР=11 000 грн.;

АВ=10 000 грн.;

щ= 30%.

грн.

6.2 Підприємство виробляє підакцизні товари „А”, „Б”, та „В”. Розрахуємо:

6.2.1 Величину акцизного збору, який повинен сплатити виробник за виробництво кожного виду підакцизних товарів, а також всіх товарів разом.

За формулою (6.6):

- для товарів групи „А”:

S=3000 грн.;

Р=1000 грн.;

б = 0,10;

N = 2000, де N - кількість виробів, шт.

грн.

А1=А·N = 444·2000 = 888 000 грн. - величина акцизного збору, яку повинен сплатити виробник за виробництво всіх виробів групи „А”.

- для товарів групи „Б”:

S=4000 грн.;

Р=1300 грн.;

б = 0,20;

N = 4000, де N - кількість виробів, шт.

грн.

А2=А·N = 1325·4000 = 5 300 000 грн. - величина акцизного збору, яку повинен сплатити виробник за виробництво всіх виробів групи „Б”.

- для товарів групи „В”:

S=5000 грн.;

Р=1500 грн.;

б = 0,15;

N = 6000, де N - кількість виробів, шт.

грн.

А3=А·N = 1147·6000 = 6 882 000 грн. - величина акцизного збору, яку повинен сплатити виробник за виробництво всіх виробів групи „В”.

Азаг.=А1+А2+А3=888 000 +5 300 000 +6 882 000 = 13 070 000 грн.

де Азаг. - величина акцизного збору, який повинен сплатити виробник за виробництво всіх товарів разом.

6.2.2 Вільну ринкову ціну по кожному виду товарів.

За формулою (6.2):

- для товарів групи „А”:

S=3000 грн.;

Р=1000 грн.;

А = 444 грн.

Цв = 3000 + 1000 + 444 = 4444 грн.

- для товарів групи „Б”:

S=4000 грн.;

Р=1300 грн.;

А = 1325 грн.

Цв = 4000 + 1300 + 1325 = 6625 грн.

- для товарів групи „В”:

S=5000 грн.;

Р=1500 грн.;

А = 1147 грн.

Цв = 5000 + 1500 + 1147 = 7647 грн.

6.3 Підприємство виготовляє продукцію та відвантажує її споживачам. Розрахуємо величину податку на додану вартість, яку повинен сплатити підприємець в січні, лютому та березні місяці:

За формулою (6.8):

А (7.02):

= 1 125 000 грн.;

= 460 000 грн.;

в=0,2.

грн.

Б (12.02):

= 1 200 000 грн.;

= 360 000 грн.;

в=0,2.

грн.

В (13.04):

= 1 230 000 грн.;

 = 270 000 грн.;

в=0,2.

грн.

Висновки

В курсовій роботі проведено огляд інвестицій та їх видів та характеристик, розглянуто ринок цінних паперів та формування і регулювання цінних паперів.

У другій частині створено та зареєстровано акціонерне товариство, як юридичну особу, складено засновницькі документи для реєстрації суб'єкту підприємництва - закритого акціонерного товариства, оформлено реєстраційну картку розроблено його статут, заповнено свідоцтво про державну реєстрацію. Було розроблено товарний знак підприємства, розроблено комерційну ідею підприємства, економічно обґрунтовано доцільність створення підприємства, визначено потребу в стартовому капіталі, вибрано оптимальне місце розташування підприємства та розраховано основні види податків.

Таким чином, в роботі були виконанні основні операції необхідні для створення і функціонування підприємства в Україні.

Список використаних джерел:

1. Кісельов А.П. «Основи бізнесу»// Київ «Вища школа», 1998р, с.181.

2. Пархоменко В. Організація бухгалтерського обліку основних засобів і фінансових інвестицій // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. №5 -С.3-7.

3. «Фондовий ринок» О.М. Мозговий, Київ 1999р., ст.11-12.

4. Колчина Н.В. “Финансы предприятия”// Москва “Финансы” - 1998 г., с.415.

5. Нікбахт Е. Гроппеллі А. ”Фінанси”// Київ “Основи” - 1999 р., с.382.

Размещено на Allbest.ru