Позикові джерела фінансування інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Позикові джерела фінансування інвестицій

позичковий капітал вартість кредитор

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позичкових засобів. Використання позичкового капіталу дозволяє істотно розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різноманітних цільових фінансових коштів, а в кінцевому результаті - підвищити ринкову вартість підприємства.

Хоч основу будь-якого бізнесу складає власний капітал, на підприємствах ряду галузей економіки обсяг залучених коштів значно переважає обсяг власного капіталу. В зв'язку з цим управління залученням і ефективним використанням цих засобів є однією з найважливіших функцій фінансового менеджменту, направленої на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

В процесі розвитку підприємства по мірі погашення його фінансових зобов'язань виникає потреба в залученні нових позичкових коштів. Джерела і форми залучення позичкових коштів підприємством багатогранні.

З урахуванням викладеної класифікації організується управління залученими коштами - це цілеспрямований процес їхнього формування з різноманітних джерел і в різних формах у відповідності з потребами підприємства у залученому капіталі на різних етапах його розвитку. Багатогранність завдань, що вирішуються в процесі цього управління, визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики в цій галузі на підприємствах, що використовують значний обсяг залученого капіталу.

Політика залучення коштів - це частина загальної фінансової стратегії, що полягає у забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позичкового капіталу з різних джерел у відповідності з потребами розвитку підприємства.

Процес формування політики залучення підприємством позичкового капіталу включає наступні основні етапи:

1. Аналіз залучення і використання позичкових коштів. Метою такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм залучення коштів підприємством, а також оцінка ефективності їхнього використання.

На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучених коштів у періоді, що розглядається; темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягів операційної і інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.

На другому етапі аналізу визначаються основні форми залучення позичкових коштів, аналізуються в динаміці питома вага фінансового кредиту, товарного кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості у загальній сумі залучених коштів, що використовуються підприємством.

На третьому етапі аналізу визначається співвідношення обсягів позичкових коштів, що використовуються підприємством за періодами залучення. З цією метою проводиться відповідне групування залученого капіталу, що використовується за цією ознакою, вивчається динаміка співвідношення коротко- і довгострокових залучених коштів підприємства і їхня відповідність обсягу оборотних і необоротних активів, що використовуються.

На четвертій стадії аналізу вивчається склад конкретних кредиторів підприємства і умови надання ними різноманітних форм фінансового і товарного (комерційного) кредитів. Ці умови аналізуються з позицій їх відповідності кон'юнктурі фінансового і товарного ринків.

На п'ятій стадії аналізу вивчається ефективність використання залучених коштів в цілому і окремих їх форм на підприємстві. З цією метою використовуються показники оборотності і рентабельності залученого капіталу, розглянуті раніше. Перша група цих показників зіставляється в процесі аналізу із середнім періодом обороту власного капіталу.

Результати проведеного аналізу служать основою оцінки доцільності використання залучених коштів на підприємстві в обсягах і формах, що склалися.

2. Визначення мети залучення коштів у майбутньому періоді. Ці кошти залучаються підприємством на суворо цільовій основі, що є одним з умов наступного ефективного їхнього використання. Основними цілями залучення коштів підприємствами є:

а) поповнення необхідного обсягу постійної частини оборотних активів. Сьогодні більшість підприємств, що здійснюють виробничу діяльність, не мають можливості фінансувати повністю цю частину оборотних активів за рахунок власного капіталу. Значна частина цього фінансування здійснюється за рахунок залучених коштів;

б) забезпечення формування змінної частини оборотних активів. Яку б модель фінансування активів не використовувало б підприємство, в усіх випадках змінна частина оборотних активів частково або повністю фінансується за рахунок залучених коштів;

в) формування обсягу інвестиційних ресурсів, якого не вистарчає. Метою залучення позичкових коштів в цьому випадку виступає необхідність прискорення реалізації окремих реальних проектів підприємства (нове будівництво, реконструкція, модернізація); оновлення основних засобів (фінансовий лізинг) тощо;

г) забезпечення соціально-побутових потреб своїх робітників. В цих випадках залучені кошти використовуються для видачі позичок своїм робітникам на індивідуальне житлове будівництво, облаштування садових і городніх ділянок та на інші аналогічні цілі;

д) інші тимчасові потреби. Принцип цільового використання залучених коштів забезпечується і в цьому випадку, хоч таке їхнє залучення здійснюється звичайно на короткі терміни і в невеликих обсягах.

3. Визначення граничного обсягу залучених коштів. Максимальний обсяг цього залучення диктується двома основними умовами:

а) граничним ефектом фінансового важеля. Оскільки обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, то загальна сума власного капіталу, може бути визначена заздалегідь. По відношенню до них розраховується коефіцієнт фінансового важеля (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в наступному періоді і розрахованого коефіцієнта фінансового важеля обчислюється граничний обсяг залучених коштів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;

б) забезпеченням достатньої фінансової стабільності підприємства. Вона повинна оцінюватися не тільки з позицій самого підприємства, але і з позицій можливих його кредиторів, що забезпечить згодом зниження вартості залучених коштів.

З урахуванням цих вимог підприємство встановлює ліміт використання залучених коштів у своїй господарській діяльності.

4. Оцінка вартості залученого капіталу з різноманітних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі різних форм залученого капіталу, що використовується підприємством із зовнішніх і внутрішніх джерел. Результати такої оцінки служать основою розробки управлінських рішень відносно вибору альтернативних джерел залучених коштів, що забезпечують задоволення потреб підприємства в позичковому капіталі.

5. Визначення співвідношення обсягу залучених коштів, що використовуються на коротко- і довгостроковій основі. Розрахунок потреби в обсягах коротко- і довгострокових залучених коштів здійснюється з врахуванням їх використання в наступному періоді. На довгостроковий період (понад 1 рік) залучені кошти використовуються, як правило, для розширення обсягу власних основних засобів і формування обсягу інвестиційних ресурсів (хоч при консервативному підході до фінансування активів залучені кошти на довгостроковій основі використовуються і для забезпечення формування оборотного капіталу). На короткостроковий період залучаються кошти для всіх інших цілей їх використання.

Розрахунок необхідного розміру залучених коштів в рамках кожного періоду здійснюється в розрізі окремих цільових напрямів їх майбутнього використання. Метою цих розрахунків є встановлення термінів використання і оптимізації співвідношення довго- і короткострокових залучених коштів. В процесі цих розрахунків визначаються повний і середній термін використання залучених коштів.

Повний термін використання залучених коштів - це період часу з початку їх надходження до остаточного погашення всієї суми боргу. Він включає в себе три тимчасових періоди: а) термін корисного використання; б) пільговий період; в) термін погашення.

а) термін корисного використання - це період часу, впродовж якого підприємство безпосередньо використовує надані залучені кошти у своїй господарській діяльності;

б) пільговий період - це період часу з моменту закінчення корисного використання залучених коштів до початку погашення боргу. Він служить резервом часу для акумуляції необхідних фінансових ресурсів;

в) термін погашення - це період часу, впродовж якого відбувається повна виплата основного боргу і відсотків за залученими коштами, що використовуються. Цей показник використовується в тих випадках, коли виплата основного боргу і відсотків здійснюється не зразу після закінчення терміну використання залучених коштів, а частинами протягом певного періоду часу за передбаченим графіком.

Розрахунок повного терміну використання залучених коштів здійснюється в розрізі перерахованих елементів, виходячи з мети їхнього використання, що склалася на фінансовому ринку і в практиці встановлення пільгового періоду і терміну погашення.

Середній термін використання залучених коштів - це середній розрахунковий період, впродовж якого вони знаходяться у використанні на підприємстві. Він визначається за формулою:

СТз=ТКз/2+ПП+ТП/2,

де СТз - середній термін використання залучених коштів;

СТз - термін корисного використання залучених коштів;

ПП - пільговий період;

ТП - термін погашення.

Середній термін використання залучених коштів визначається за кожним цільовим напрямом використання цих коштів; за обсягами їх залучення на коротко-і довгостроковій основі; за сумою залучених коштів в цілому.

Співвідношення залучених коштів, що використовуються на коротко- і довгостроковій основі, може бути оптимізовано також з урахуванням їх вартості.

6. Визначення форм залучення позичкових коштів.

Ці форми диференціюються в розрізі фінансового кредиту; товарного (комерційного) кредиту; інших форм. Вибір форм залучення коштів підприємство здійснює виходячи з мети і специфіки своєї господарської діяльності.

7. Визначення складу основних кредиторів. Цей склад визначається формами залучення коштів. Основними кредиторами підприємства є звичайно його постійні постачальники, з якими встановлені тривалі комерційні зв'язки, а також комерційний банк, який здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

8. Формування ефективних умов залучення кредитів. До найважливіших з цих умов відносяться:

а) термін надання кредиту; б) ставка відсотка за кредит; в) умови виплати суми відсотка; г) умови виплати основної суми боргу; д) інші умови, пов'язані з отриманням кредиту.

Термін надання кредиту є одним з визначальних умов його залучення. Оптимальним вважається термін надання кредиту, протягом якого повністю реалізується мета його використання (наприклад, іпотечний кредит - на термін реалізації інвестиційного проекту; товарний кредит - на період повної реалізації закуплених товарів тощо).

Ставка відсотка за кредит характеризується трьома основними параметрами: її формою, виглядом і розміром.

За формою розрізняють процентну ставку (для нарощування суми боргу) і облікову ставку (для дисконтування суми боргу). Якщо розмір цих ставок однаковий, то перевага повинна бути віддана процентній ставці, бо у цьому випадку видатки по обслуговуванню боргу будуть меншими.

За видами розрізняють фіксовану ставку відсотка (встановлену на весь термін кредиту) і плаваючу ставку відсотка (з періодичним переглядом її розміру в залежності від зміни облікової ставки центрального банку, темпів інфляції і кон'юнктури фінансового ринку). Час, протягом якого ставка відсотка залишається незмінною, називається процентним періодом. В умовах інфляції для підприємства оптимальнішою є фіксована ставка або плаваюча ставка з високим процентним періодом.

Розмір ставки відсотка за кредит є визначальною умовою при оцінці його вартості. По товарному кредиту він приймається при оцінці в розмірі цінової знижки за здійснення швидкого розрахунку за поставлені товари.

Умови виплати суми відсотка характеризуються порядком його виплати. Цей порядок зводиться до трьох принципових варіантів: виплати всієї суми відсотка в момент надання кредиту; виплати суми відсотка рівномірними частинами; виплати всієї суми відсотка в момент сплати основної суми боргу (при погашенні кредиту). При інших рівних умовах більш прийнятним є третій варіант.

Умови виплати основної суми боргу характеризуються періодами, що передбачають його повернення. Ці умови зводяться до трьох принципових варіантів. Частковому поверненню основної суми боргу протягом загального періоду функціонування кредиту; повному поверненню всієї суми боргу по закінченні терміну використання кредиту; повернення основної або частини суми боргу з наданням пільгового періоду по закінченні терміну використання кредиту. При інших рівних умовах третій варіант є для підприємства найоптимальніший.

Інші умови, пов'язані з отриманням кредиту, можуть передбачати необхідність його страхування, виплати додаткової комісійної винагороди банку, різний рівень розміру кредиту по відношенню до суми застави тощо.

9. Забезпечення ефективного використання кредитів.

Критерієм такої ефективності виступають показники оборотності і рентабельності залученого капіталу.

10. Забезпечення вчасних розрахунків за отриманими кредитами. З метою цього забезпечення по найбільш значних кредитах може заздалегідь резервуватися спеціальний зворотний фонд. Платежі з обслуговування кредитів включаються у платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності.

На підприємствах, що залучають великий обсяг коштів у формі фінансового і товарного (комерційного) кредиту, загальна політика використання залучених коштів може бути деталізована в розрізі певних форм кредиту.

Размещено на Allbest.ru