Формування та розподіл доходів на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

З дисципліни: «Фінанси підприємств АПК»

На тему: Формування та розподіл доходів на підприємстві

План

ВСТУП

1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПРИБУТКУ

1.1 Прибуток як результат Фінансово-господарської діяльності підприємства

1.2 Формування прибутку

1.3 Прибуток від реалізації продукції

1.4 Фактори які впливають на формування прибутку

1.5 Економічне значення розподілу прибутку

2. РОЗРАХУНОК ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ В ГОСПОДАРСТВІ

2.1 Аналіз сучасного фінансового стану підприємства

2.2 Планування прибутку

2.3 Методи обчислення рентабельності на підприємстві

3. Шляхи збільшення прибутку на підприємстві

Висновки

Список літератури

ВСТУП

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

Це добре розуміли ще засновники класичної школи А. Сміт, Дж.Ст. Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріалами, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку. Спочатку у політичній економіці, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на фундирувані й нефундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднував земельну ренту і дохід від капіталу.

Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. Яка частина продукту сплачується у формі заробітної плати -- питання надзвичайно важливе при вивченні прибутку. Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата, писав він.

А. Сміт і Д. Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.

У різні часи Сміт трактував прибуток як:

1) закономірний результат продуктивності капіталу;

2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

3) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

Пояснення джерел виникнення прибутку, яке зробив А. Сміт, набуло розвитку в різноманітних напрямках подальших теорій прибутку.

У працях декого з теоретиків того часу панували й такі варіанти трактування прибутку, як винагороди за збереження капіталу (теорія стриманості), страхової премії за ризик, що йому підвладна будь-яка діяльність підприємця, а також сприйняття прибутку як результату виявлення законів мінового процесу і вартості, що виникає завдяки зростанню капіталу з часом.

1. Економічний зміст прибутку

1.1 Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Прибуток безпосередньо пов'язаний з категорією «витрати виробництва». Прибуток -- це та частина додаткової вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у грошовому виразі є собівартість продукції.

Додатковий продукт -- це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є одним з найважливіших чинників їх успішного розвитку.

Прибуток -- це частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивне підґрунтя існування прибутку пов'язане з потребою первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток -- це форма виявлення вартості додаткового продукту.

Отже, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту Водночас прибуток -- це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є певні особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, виду економічної діяльності господарств, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок: визначення фінансових результатів від основної діяльності (обчислення собівартості продукції (робіт, послуг), адміністративних витрат, витрат на збут); визначення прибутків (збитків) від іншої операційної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбулися зміни в методиці визначення прибутку підприємств.

Облік і визначення фінансових результатів -- прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. Своєю чергою, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

У наступному підрозділі буде наведено порядок формування прибутку від основної операційної діяльності. Водночас слід звернути увагу на можливість отримання підприємствами прибутку (збитку) від інших видів діяльності, що може суттєво впливати на загальну суму прибутку.

Так, визначаючи фінансові результати від іншої операційної діяльності, необхідно зважати на: операції, пов'язані з реалізацією оборотних активів; доходи від операційної оренди активів; одержані (сплачені) пені, штрафи, неустойки; нестачі і втрати від псування цінностей та втрати від знецінення запасів.

Значний вплив на формування прибутку підприємств можуть справляти доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності; отриманих дивідендів; відсотків, одержаних за облігаціями, а також за кредит і фінансовий лізинг.

Визначаючи фінансові результати від іншої звичайної діяльності, у жодному разі не можна залишати поза увагою операції, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій, основних засобів, с нематеріальних активів Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток -- це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства -- це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.

Зміни в обсягах прибутку підприємств за 1995--2000 роки свідчать про складні процеси, що відбувалися в окремих галузях економіки і були пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвитком ринкових відносин; ціноутворенням; змінами в порядку обліку фінансових результатів.

З ухваленням Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 22 травня 1997 р. податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподатковуваного прибутку. Установлена методика визначення оподатковуваного прибутку безпосередньо не пов'язана з формуванням фактичного прибутку підприємств як показника фінансового результату їхньої діяльності. Однак послаблення контролю за формуванням цього прибутку з боку податкових органів не зменшує його значення для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства -- суб'єкта господарської діяльності. Управлінню цими процесами належить важливе місце у фінансовому менеджменті.

1.2 Формування прибутку підприємства

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку було дано в статистичному щорічнику України за 1996 рік. «Балансовий прибуток -- загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій»¹.

Отримання балансового прибутку було пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства:



По-перше, це основна діяльність. її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. її визначали як прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації міг значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

На обсяг названого прибутку справляв вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 р. прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами суб'єктами господарювання, оподатковується.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

До них включали:

прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;

невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;

штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;

прибуток від завищення цін і тарифів;

курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів;

вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися.

З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням прибутку підприємств, як фінансового результату їхньої діяльності.

Однак послаблення контролю за формуванням прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства -- суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств. На рис. 4.2 показано схему формування прибутку підприємства з урахуванням змін у бухгалтерському обліку та звітності.

Облік і визначення фінансових результатів -- прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

1.3 Прибуток від реалізації продукції

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) -- за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану

1.4 Фактори які впливають на формування прибутку

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) -- це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом 1996 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені «Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт».

На основі «Типових положень» розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не слід робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після прийняття названого закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 9 «Запаси»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

адміністративні витрати,

витрати на збут;

інші операційні витрати.

1.5 Економічне значення розподілу прибутку

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап -- це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг. Другий етап -- це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Зображена схема розподілу балансового прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишався в розпорядженні підприємств, впливали: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, податок на прибуток).

Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

за прострочені банківські позички;

за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток -- це частина прибутку, що залишався в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій

2. Розрахунок фінансового результату в господарстві

АТ «Утківське відгодівельне господарство» перебуває в мальовничій місцевості Харківського району - селищі Утківка. Організовано господарство в 1995 р. на базі відгодівельного радгоспу. За останні роки на підприємстві створена база по переробці сільськогосподарської продукції.

Господарство є багатопрофільним підприємством і в цей час має наступні виробничі напрямки:

· Рослинництво;

· Тваринництво;

· Цех по забої худоби

· М'ясопереробний комплекс;

· Звіроферма;

· Мірошницький комплекс;

· Пекарня;

· Торговельна мережа;

· Кафе;

· Цех по переробці насінь соняшника;

Галузь рослинництва із площею понад 300 га ріллю й власним парком сільськогосподарських машин дозволяє забезпечити тваринництво грубими й соковитими кормами.

Основним напрямком тваринництва є інтенсивний дооткорм молодняку великої рогатої худоби з метою створення сировинної бази для м'ясопереробного комплексу. Щорічно виробляється відгодівля 3-3,5 тис. голів КРС. У господарстві є дійна череда з 68 дійних корів, з надоєм до 13 літрів молока на 1 голову щодня.

Вибій худоби виробляється в забійному цеху господарства. Сировина передається на переробку м'ясопереробному комплексу, що виготовляє щомісяця більше 30 тонн м'ясопродуктів. На базі м'ясоперобного комплексу виробляється до 30 найменувань м'ясної продукції.

Для використання субпродуктів другої категорії й технічної сировини створена звіроферма, що вирощує сріблисто-чорних лисиць, песців вуалевих, норку, єнотів. В 2003 році звірофермі привласнений статус племінної. Створення звіроферми дає можливість робити безвідхідну переробку худоби на МПК господарства.

З метою повного забезпечення тваринництва концкормами був створений мірошницький комплекс із пропускною здатністю 450-500 т продовольчої пшениці щомісяця. Для використання сировини мірошницького комплексу створені пекарня й макаронний цех, що дозволяє повністю забезпечити працівників господарства й населення селища хлібом і макаронними виробами. Виконуючи програму по збільшенню кількості поголів'я худоби на відгодівлі, поголів'я основної череди, що тягне за собою розширення кормової бази, а також з метою одержання додаткових ресурсів по переробці зерна на борошно АТ «Утківське відгодівельне господарство» з 2000 року є інвестором сільськогосподарського підприємства Нововодолажского району ТОВ СП «Мелиховское», що має в обробці 4,5 га ріллі. У структурі посівних площ ТОВ СП «Мелиховское» основне місце займає вирощування зернових культур: оз. пшениці, ячменя пивоварного, ячменя фуражного, соняшника, буряка. Для реалізації продуктів харчування власного виробництва гарної якості й за доступними цінами, відкриті три торговельні крапки. Обсяг товарообігу становить до 30 тис. гривень щомісяця. Цех по переробці насіння соняшника працює на давальницькій сировині, приносячись прибуток господарству оплатою послуг з переробки.

Таким чином, АТ «Утківське відгодівельне господарство» являє собою підприємство із замкнутим циклом виробництва, що повністю забезпечує безвідхідну технологію виробництва.

У зв'язку з нестачею площ дозволяючих вирощування необхідної кількості кормів для поголів'я, що втримується в господарстві, підприємству необхідні додаткові ресурси для придбання кормів у третіх осіб.

2.1 Аналіз сучасного фінансового стану підприємства

Показники фінансової незалежності підприємства

Коефіцієнт автономії:

Незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і можливість виконання своїх зобов'язань за рахунок власних коштів характеризує коефіцієнт автономії. Він показує частку власників у загальній сумі майна підприємства. АТ «Утківське відгодівельне господарство» має добрий показник бо нормою є 50% - 60%.

(В 2005 році)

(в 2006 році)

Коефіцієнт фінансової стійкості:

Він визначається відношенням власних і позикових коштів до валюти балансу. І показує питому вагу джерел коштів, які підприємство може використовувати в своїй поточній діяльності без збитку для кредиторів у загальній вартості майна підприємства.

Показник АТ «Утківського відгодівельного господарства» має не задовільне значення, хоча присутня тенденція зросту.

(в 2005 році)

(в 2006 році)

Робочий капітал. Величина власних оборотних засобів чі робочий капітал визначається як різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями. Наявність робочого капіталу свідчить про т, що підприємство здатне сплатити не лише власні борги, а й має фінансові ресурси для розширеної діяльності. Ця здатність у АТ «Утківське відгодівельне господарство» відсутня.

(в 2005 році)

(в 2006 році)

Оцінку платоспроможності АТ «Утківське відгодівельне господарство» можна провести на основі показників:

Коефіцієнт покриття: Характеризує достатність оборотних коштів для погашення своїх боргів протягом року. Показує скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Те що коефіцієнт є меншим є негативним показником, бо він повинен бути більше 1.

(в 2005 році)

( в 2006 році)

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Характеризує здатність підприємства розрахуватися за першочергові зобов'язання за рахунок найбільш ліквідних активів. Показник не є в зоні нормального значення.



( в 2005 році)

(в 2006 році)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Характеризує негайну готовність підприємства розрахуватися за своїми першочерговими зобов'язаннями.

(в 2005 році)

(в 2006 році)

Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей

Характеризує здатність підприємства розраховуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року.

( в 2005 році)

(в 2006 році)

Проаналізувати прибутковість АТ «Утківське відгодівельне господарство» можна за допомогою:

Рентабельність активів

Рентабельність капіталу (активів) характеризує дохідність всього потенціалу підприємства. Показує скільки одиниць прибутку припадає на одиницю коштів інвестованих в активи.

(в 2005 році)

(в 2006 році)

Рентабельність власного капіталу

Рентабельність власного капіталу показує скільки одиниць чистого прибутку на одиницю власного капіталу

(в 2005 році)

(в 2006 році)

Рентабельність виробництва продукції

Характеризує прибутковість чи дохідність виробництва продукції і показує скільки одиниць прибутку отримало підприємство з кожної грошової обиниці витраченої на виробництво продукції.

( в 2005 році)

(в 2006 році)

Майновий стан АТ «Утківське відгодівельне господарство» можна охарактеризувати за такими показниками:

Частка оборотних виробничих фондів

Частка оборотних виробничих фондів в оборотних коштах характеризує частку оборотних коштів в виробничій сфері.

Те що на АТ «Утківське відгодівельне господарство» відбувається підвищення коефіцієнта, незначне, це позитивна тенденція.

(в 2005 році0

(в 2006 році)

Частка основних засобів в активах

Їх характеризує частка коштів інвестора в осн засобах у валюті балансу. Збільшення є негативною тенденцією.

( в 2005 році)

( в 2006 році)

Коефіцієнт зносу основних засобів

Характеризує частку зношених основних засобів в загальній їх вартості.

(в 2005 році)

( в 2006 році)

Коефіцієнт оновлення основних засобів

Характеризує рівень оновлення чі вибуття основних фондів. Показує яку частину наявних основних засобів на кінець звітного періоду становлять нову основні засоби.

( в 2005 році)

( в 2006 році)

Показники оборотності і ділової активності можна проаналізувати за такими показниками

Оборотність активів:

Оборотність активів (ресурсовідача). Скільки отримує підприємство чистої виручки від реалізації продукції на одиницю коштів інвестованих в активи. Зменшення показника негативна тенденція.

 (в 2005 році)

(в 2006 році)

Оборотність оборотних коштів

Кількість оборотів оборотних коштів за період чі скільки виручки від реалізації припадає на одиницю оборотних коштів.

(в 2005 році)

(в 2006 році)

Період одного обороту оборотних коштів

Визначається в днях. Характеризує середній період витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію.

(в 2005 році)

(в 2006 році)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Показує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість.

(в 2005 році)

( в 2006 році)

Період погашення дебіторської заборгованості

Облічується в днях. Характеризує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення.

(в 2005 році)

( в 2006 році)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

(в 2005 році)

(в 2006 році)

Період погашення кредиторської заборгованості.

Тенденція зменшення - це позитивна тенденція.

( в 2005 році)

(в 2006 році)

2.2 Планування прибутку

Прибуток, який є основним фінансовим показником і результатом підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів, забезпечує значну потребу в фінансових ресурсах не тільки самих підприємств, але й держави загалом.

Тому для успішного ведення господарства підприємства в умовах ринку повинні здійснювати планування прибутку.

Планування прибутку є складовою фінансового планування та найважливішою ділянкою фінансово-економічної роботи на підприємствах. Від того, як достовірно визначений плановий прибуток, буде залежати успішна господарсько-фінансова діяльність підприємства.

Розрахунок планового прибутку повинен бути економічно обґрунтований, що дозволить здійснювати своєчасне та повне фінансування інвестицій, приросту власних обігових активів, своєчасних розрахунків із бюджетом по податках тощо. Отже, правильне планування прибутку на підприємствах має велике значення у забезпеченні їх ефективної роботи.

Під час розробки планів прибутку важливо не тільки враховувати всі чинники, які впливають на величину можливих фінансових результатів, але і вибрати той варіант виробничої програми, який забезпечить отримання максимального прибутку.

При відносно стабільних цінах і прогнозованих умовах господарювання прибуток планується на рік у рамках поточного фінансового плану. Але нестабільність цін, що існує в умовах ринку, ускладнює річне планування, і підприємства можуть складати більш чи менш реальні плани по прибутку на квартал.

Планування прибутку проводиться окремо по всіх видах діяльності підприємства: від продажу товарної продукції; від продажу іншої продукції та послуг нетоварного характеру; від продажу основних фондів, іншого майна та нематеріальних активів; від позареалізаційних доходів і витрат.

Основними методами планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого рахунку й аналітичний метод. Основою для розрахунку прибутку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях споживачів і господарських договорах.

Найпоширенішим методом планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого розрахунку. Суть його полягає в том, що прибуток визначається як різниця між виручкою від продажу товарної продукції (доходом), за вирахуванням податку на додану вартість і акцизів, і її собівартістю. Основою для розрахунку прибутку є обсяг виробничої програми, яка базується на замовленнях споживачів і господарських договорах. Проте починаючи розрахунок планової величини прибутку, необхідно уточнити обсяг продукції, від продажу якої очікується цей прибуток. При цьому потрібно відрізняти плановий розмір прибутку в розрахунку на товарний випуск продукції від прибутку, запланованого на обсяг продукції, що продається.

Прибуток по товарному випуску продукції планується на основі кошторису затрат на виробництво і реалізацію продукції та її вартості в діючих цінах реалізації без податку на додану вартість та акцизів. Розрахунок ведеться за формулою

Птп = (Втп х Ц) - (В_ТПх С),

де Птп -- прибуток по запланованому випуску товарної продукції; Втп -- випуск товарної продукції в запланованому періоді в натуральному виразі; Ц -- ціна за одиницю продукції без ПДВ, акцизів; С -- собівартість одиниці товарної продукції.

Розрахунок прибутку на продукцію, яка продається в запланованому періоді, виконується в аналогічному порядку тільки в розрахунку на обсяг проданої продукції. При цьому обсяг проданої продукції в запланованому періоді в натуральному виразі визначається як сума залишків продукції, що не продана, на початок запланованого періоду, обсягу випуску товарної продукції в запланованому періоді без урахування залишків готової продукції, які не будуть продані в кінці запланованого періоду. З огляду на це розрахунок планової суми прибутку від продажу продукції можна подати в такий спосіб:

Ппп ⁼ Пзпнр + Птп ^_ Пзпкр,

де Ппп -- прибуток від продажу продукції в запланованому періоді; Пзпнр -- прибуток у залишках продукції, що не продана на початок запланованого періоду; Птп -- прибуток по товарній продукції, передбачуваної до випуску в запланованому періоді; Пзпкр -- прибуток у залишках продукції, що не буде продана в запланованому періоді.

Визначенню прибутку за цим методом має передувати визначення обсягу випуску порівнюваної та непорівнюваної товарної продукції в запланованому періоді за собівартістю і в цінах продажу, а також залишків готової продукції на складі і товарів, відвантажених на початок і кінець запланованого періоду.

В умовах випуску широкого асортименту продукції та необхідності планування прибутку на рік і велику перспективу, його розрахунок на відповідний плановий період виконується аналітичним методом. При цьому методі прибуток розраховується не по кожному виду продукції, що випускається в запланованому році, а по всій порівнюваній і не порівнюваній товарній продукції.

2.3 Методи обчислення рентабельності на підприємстві

фінансовий прибуток собівартість дебіторський

Рентабельність -- це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.

Варто зауважити, що різні варіанти обчислень прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, що ними користуються для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність великої кількості показників рентабельності.

Далі наведено класифікацію показників рентабельності. Рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг) може обчислюватися на підставі показників прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можна брати в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за винятком матеріальних витрат (новостворена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).

Класифікація показників рентабельності.

Рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг):

1)

2005 рік =

2006 рік =

2)

2005 рік =

2006рік =

3)

При плануванні прибутку аналітичним методом необхідно вирішувати послідовно такі завдання:

* Розрахунок базової рентабельності як відокремленої частки очікуваної суми прибутку за звітний рік на собівартість порівнюваної товарної продукції за той само період. Він здійснюється за формулою:

Р_б = (По : Стп) * 100%,

де Рб -- базова (очікувана) рентабельність; По -- очікуваний прибуток за звітний базисний рік; Стп -- собівартість товарної продукції базисного року.

* Обчислення обсягу товарної продукції в запланованому періоді за собівартістю звітного року і розрахунок прибутку на товарну продукцію виходячи із базової рентабельності. При цьому розрахунок прибутку по товарній продукції на основі базової рентабельності здійснюється за формулою:

Птп = Тсб*Рб,

де Птп -- прибуток по товарній продукції запланованого року; Тсб -- обсяг товарної продукції в оцінці за собівартістю базового періоду.

* Облік впливу на плановий прибуток різних чинників: зміни (зниження, збільшення) собівартості продукції в запланованому році; підвищення якості та сортності реалізованої продукції; зміни рівня цін на продукцію, що продається.

Планування прибутку на наступний рік виконується в кінці звітного року. Тому для визначення базової рентабельності використовуються звітні дані по обсягу отриманого прибутку і собівартості за дев'ять місяців поточного року і очікувані за IV квартал цього ж року. За допомогою знайденого в такий спосіб рівня базової рентабельності та запланованого обсягу товарної продукції в оцінці за собівартістю базисного (звітного) року орієнтовано розраховується прибуток запланованого року, з урахуванням впливу лише одного чинника -- зміни обсягу порівняльної товарній продукції. На наступному етапі планування прибутку від продажу товарної продукції враховується вплив на його величину зміни собівартості, цін, асортименту та сортності продукції.

При кінцевому розрахунку планової суми прибутку від продажу продукції враховуються також зміни прибутку в залишках готової продукції та товарів на початок і кінець запланованого року.

3. ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ ПРИБУТКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Рівень економічної ефективності діяльності підприємства залежить від багатьох чинників і умов. Ці чинники в реальній дійсності діють не ізольовано, в чистому вигляді, а у своїй більшості перетинаються і взаємно зумовлюють один одного. Частина з них залежить від діяльності підприємства в цілому, інші пов'язані з технологією та організацією виробництва, а ще частина зумовлена рівнем використання виробничих ресурсів і впровадженням науково-технічного прогресу. Усі чинники зростання ефективності можна класифікувати за трьома ознаками

за видами витрат виробництва і ресурсів (джерелами підвищення);

за напрямами розвитку та вдосконалення виробництва;

за місцем реалізації чинників у системі управління діяльністю.

Класифікація чинників за ресурсами і затратами уможливлює чітко уявлення про джерела підвищення ефективності. Тут є відповідь на питання, за рахунок яких ресурсів або затрат може досягатись економія суспільної праці.

Виходячи з даної класифікації, основними чинниками зростанні економічної ефективності першої ознаки є: зростання продуктивності праці і зниження оплато місткості продукції; зниження трудомісткості і матеріаломісткості виробництва; раціональне використання природних ресурсів.

До основних напрямів розвитку і вдосконалення діяльності підприємств (друга ознака) відносяться: запровадження прогресивних І технологій виробництва; раціональна спеціалізація і концентрація виробництва; вдосконалення організації та оплати праці; запровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду; удосконалення структури виробництва та системи управління; підвищення якості і конкурентоспроможності продукції; усебічний розвиток і вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Найбільш важливою ознакою є третя -- за місцем реалізації чинників у системі управління діяльністю підприємства. Чинники, кі вона об'єднує, поділяють на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх відносять: державну економічну і соціальну політику; ціноутворення на сільськогосподарську продукцію; якість і вартість матеріальних ресурсів промислового походження; структурні зміни в економіці країни; розвиток інфраструктури.

До внутрішніх чинників відносять: технологію, техніку та обладнання, матеріали та енергоносії, продукцію, кваліфікацію працівників, організацію праці і стиль управління.

Найважливішим показником економічної ефективності діяльності підприємства виступає маса прибутку, одержана ним. Його формують сума грошових надходжень, одержана підприємством від продажу сільськогосподарської продукції, та затрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією.

Виручка від реалізації залежить від обсягів товарної продукції і ціни на неї. Ціна ж значною мірою залежить від попиту і пропозиції на кожній окремий вид продукції, що виробляє підприємство, її якості, каналів реалізації, строків реалізації тощо.

Особливим чинником, що впливає на збільшення виручки від реалізації, виступає підвищення якості продукції. На якісну продукцію, що постачається на ринок, є кращий попит і вона реалізується за вищою ціною. Нестандартна, неякісна продукція мас більший попит, залежується, псується і це змушує товаровиробник; і аналізувати її за нижчою ціною, що знижує прибуток, а в деяких, випадках робить виробництво даного виду продукції збитків Насамперед це стосується виробництва тих видів продукції, швидко псуються -- молока і овочів.

Необхідною умовою зростання ефективності виробництва є -. явність досконалої, якісної, високопродуктивної техніки, що вц:г відає прогресивній технології, забезпеченість підприємства якісною сировиною і матеріалами. Лише за цієї умови можна ефективно використати головний засіб виробництва аграрних підприємств -- землю. Неухильне підвищення економічної родючості землі є завжди актуальним, оскільки від її рівня залежить урожайність сільськогосподарських культур, кількість і якість виробленої продукції, та обсяг пов'язаних з цим матеріально-грошових затрат. Проте якими б досконалими не були виробничі ресурси, їх віддача та ефективність виробництва будуть зростати лише тоді, коли ці ресурс» використовуватимуться інтенсивно і в повну силу.

Тому не менш важливе значення має забезпеченість підприємства кадрами високої кваліфікації. За всіх інших рівних умов досвідчений, добре підготовлений працівник, який творчо ставиться ;::. виконання своїх обов'язків, може виробляти більше продукції і вищої якості, ніж той, що не має їх. Продуктивність праці зростатиме і тоді, коли на підприємстві будуть створені такі виробничі відносини, де б панували добрий психологічний клімат, взаєморозумінні керівників і працівників, інші мотивації до праці. Важливим стимулом результативної праці є приватизація засобів виробництва. Надання колективу підприємства права володіти засобами виробництва та результатами своєї виробничої діяльності є одним із найдоступніших стимулів підвищення ефективності діяльності, що не потребує інвестицій. Якщо виходити з того, що найважливішими показниками роботи аграрного підприємства, як результату процесу матеріально: виробництва, є обсяг виробленої продукції і сума матеріально-грошових затрат, пов'язаних з цим, то всі шляхи підвищення економічної ефективності його діяльності умовно можна згрупувати за двома напрямами:

шляхи, що забезпечують збільшення обсягів виробництва валової продукції;

шляхи, що забезпечують зниження матеріально-грошових затрат на виробництво продукції.

ВИСНОВОК

Виходячи з даної курсової роботи можна зробити наступні висновки.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства використовують відповідну інформаційну базу. Нею може бути - звіт про фінансові результати та баланс - це підсумковий синтетичний документ про склад діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату. Зміна соціально-економічного розвитку держави в період переходу до ринкових відносин приводить до якісних структурних зрушень убік інтенсифікації виробництва, що обумовлює незмінний ріст грошових нагромаджень і головним чином прибутку підприємств різних форм власності.

Зацікавленість підприємств у виробництві й реалізації якісної продукції, що користується попитом на ринку продукції, відображається на величині прибутку, що за інших рівних умов перебуває в прямої залежності від обсягу реалізації цієї продукції.

Прибуток є основним джерелом власних коштів фірми. З одного боку, прибуток розглядається як результат діяльності фірми, з інший, як основа подальшого розвитку. Для країни прибуток фірм означає наповнюваність дохідної частини бюджету, можливість рішення соціальних проблем країни або регіону.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Господарський, кодекс України, - X.: Одиссей, 2003, - 154 с.

Закон Украины «О налогообложении прибыли предприятий» от 18,11.97 г. N 639/97-ВР (с изм. и доп. от 16.11.2003)// Налоги и бухгалтерский учет. -2003.» №52.