Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування

План

1. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування, принципи, об'єкти фінансування

2. Кошторис як індивідуально-плановий акт. Порядок складання та затвердження кошторисів.

3. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування

4. Порядок фінансування соціально-культурних заходів в умовах переходу до ринку

5. Порядок фінансування охорони здоров'я та фізичної культури

6. Порядок фінансування видатків на національну оборону

7. Правове регулювання видатків на утримання законодавчої, виконавчої влади та правоохоронних органів

1. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування, принципи, об'єкти фінансування

правова основа кошторисне бюджетне фінансування

Кошторисно-бюджетне фінансування -- це метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів -- кошторисів витрат.

За цим методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній формі власності (бюджетна сфера). Обсяг передбачуваних витрат згідно з кошторисами закріплюється в бюджетах, які приймаються на відповідних рівнях -- у державному бюджеті, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах. Кошторисно-бюджетне фінансування здійснюється на основі загальних принципів бюджетного фінансування.

На кошторисно-бюджетному фінансуванні утримуються державні та комунальні:

-- установи соціальної сфери;

-- освітні установи -- школи, середні спеціальні та вищі учбові заклади;

-- установи охорони здоров'я -- лікарні та поліклініки, медпункти, державні та дитячі дошкільні установи;

-- установи культури -- бібліотеки, будинки культури, дитячі театри, об'єкти фізичної культури;

а також:

-- установи Міністерства оборони, Національної гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України;

-- органи законодавчої та виконавчої влади, суди та прокуратура.

2. Кошторис як індивідуально-плановий акт. Порядок складання та затвердження кошторисів

Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис. Кошторис витрат -- основний плановий документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження та використання, а також щоквартальний розподіл коштів, що відпускаються з бюджету на утримання бюджетних установ або на здійснення централізованих соціальних, господарських, екологічних, культурних та інших заходів.

Фінансування з бюджету виконується тільки на основі затверджених для цього кошторисів видатків. Витрати бюджетних коштів без затвердженого в установленому порядку кошторису не допускаються.

Кошторис витрат на утримання бюджетних установ є актом, що встановлює права і обов'язки керівників цих установ по використанню зазначеного обсягу грошових коштів, а також права і обов'язки фінансуючих органів по виділенню цих грошових коштів і контролю за їх правомірним використанням. Для кожної бюджетної установи вірно складений і своєчасно затверджений кошторис є індивідуальним фінансово-плановим актом, на основі якого ця установа фінансується протягом календарного року.

Забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називається коштррисно-бюджетним фінансуванням. Кошторисно-бюджетне фінансування -- це система науково та економічно обгрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта, що фінансується.

При кошторисно-бюджетному фінансуванні фінансово-правові відносини виникають тільки з моменту затвердження кошторису. В цьому і полягає правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акта, який хоч і не встановлює правових норм, але направлений на їх виконання і конкретизує ту чи іншу правову норму у розрізі конкретного правовідношення.

У практичній діяльності бюджетних установ застосовуються чотири види кошторисів витрат: індивідуальні, загальні, зведені та кошториси витрат на централізовані заходи. Усі види кошторисів складаються відповідно до класифікації доходів і видатків державного та місцевих бюджетів України (бюджетної класифікації).

Для утримання однотипових невеликих установ (таких, як школи, бібліотеки, клуби, відділи у складі виконкомів або апарату адміністрації тощо), які обслуговуються централізованими бухгалтеріями, складаються загальні кошториси, в яких обов'язково розшифровується обсяг фінансування за статтями на кожну установу окремо.

Індивідуальні кошториси витрат бюджетних установ складаються за відповідними параграфами бюджетної класифікації, виходячи з специфіки роботи конкретного закладу, що фінансується.

Міністерствами, відомствами та відділами виконкомів органів місцевого самоврядування складаються фінансові плани з розрахунками та обгрунтуванням видатків, які називаються кошторисами на централізовані заходи (такі, як проведення нарад, конференцій тощо).

Види кошторисів відрізняються між собою різним рівнем узагальнення інформації про видатки. Індивідуальний кошторис відбиває вимоги у коштах кожної окремої бюджетної установи з урахуванням специфіки їх функціонування. Загальні кошториси складаються для видатків груп однотипо-вих установ.

Зведені кошториси вміщують всі видатки на утримання установ, що підпорядковані одному міністерству чи відомству. Такі кошториси об'єднують всі індивідуальні, загальні кошториси та кошториси на централізовані заходи.

Індивідуальний кошторис витрат будь-якої бюджетної установи складається з 4 частин: 1) загальні відомості; 2) виробничі показники, які необхідно знати для обрахування обсягів витрат; 3) розрахунки по окремих видах витрат; 4) зведення витрат.

Кожна з статей кошторису витрат має однорідну групу витрат, передбачених бюджетною класифікацією. Наведемо основні статті кошторису витрат, які встановлені бюджетною класифікацією.

Стаття 1. Заробітна плата. В цю статтю зараховуються всі витрати: на оплату заробітної плати відповідно до посад, встановлених окладів і ставок як штатним працівникам, так і тим, що працюють за сумісництвом, а також на погодинну оплату праці викладачів, оплату консультантів у лікувальних закладах; на виплату за звання дійсним членам і членам-кореспондентам академії; виплату премій і подання матеріальної допомоги працівникам органів державної влади і управління, правоохоронних органів, де ці затрати проводяться в межах фонду оплати праці; на оплату праці осіб, що не перебувають у штаті даної установи, залучених для виконання робіт на договірних засадах.

Стаття 2. Нарахування на заробітну плату. За цією статтею плануються і враховуються відрахування до Пенсійного фонду України та відрахування на соціальне страхування працівників з фонду заробітної плати згідно із статтею 1.

Стаття 3. Канцелярські та господарські витрати. На цю статтю відносяться такі видатки: придбання канцелярських товарів, витрати по публікаціях, абонементна плата за телефони й телетайпи тощо.

Стаття 4. Відрядження та службові поїздки. Витрати цієї статті складаються з оплати проїзду, добових і квартирних при службових відрядженнях адміністративно-управлінського персоналу; витрат на придбання проїзних квитків на внутрішньоміський транспорт для працівників, діяльність яких пов'язана з роз'їздами по місту. Але на цю статтю не відносяться видатки, пов'язані з оплатою відряджень на наукові конференції, семінари, симпозіуми та інші поїздки з науковою метою -- вони будуть віднесені на статтю 18.

Стаття 8. Стипендії. Визначення розміру асигнувань за даною статтею робиться окремо на виплату стипендій студентам денних вузів, студентам-іноземцям, яких беруть на навчання за контрактною системою, а також студентам вечірніх та заочних відділень останніх курсів у розмірі місячної стипендії в період перебування у відпустках без збереження утримання, на оплату стипендій аспірантам, ординаторам, слухачам курсів іноземної мови, слухачам підготовчих відділень.

Стаття 9. Витрати на харчування. За цією статтею робляться витрати на харчування в лікувальних установах, дитячих будинках та школах-інтернатах, дитячих дошкільних установах, в училищах.

Стаття 10. Придбання медикаментів та перев'язочних засобів. Як правило, витрати за цією статтею передбачаються лише в стаціонарах лікарень, поліклініках, медпунктах, жіночих консультаціях, будинках дитини.

Стаття 12. Придбання устаткування й інвентаря. Виділення коштів з бюджету на придбання устаткування й інвентаря провадиться за встановленими економічними нормами, які розраховуються разом із статтею 16 в відсотковому розрахунку від вартості основних фондів установи за даними останнього річного звіту. Розмір процентів залежить від можливостей бюджету, з якого фінансується установа.

Кошти ст. 12 і ст. 16 становлять фонд розвитку установи.

Стаття 14. Придбання м'якого інвентаря та спецодягу. За даною статтею кошти витрачаються на придбання постільної білизни для стаціонарів лікарень, гуртожитків учбових закладів, спецодягу для персоналу та хворих у лікарнях.

Стаття 15. Державні капітальні вкладення. Кошти даної статті призначаються на оплату робіт по будівництву нових об'єктів, придбання й монтаж устаткування, реконструкції будинків, споруд і устаткування.

Стаття 16. Капітальний ремонт будинків і споруд. Капітальний ремонт об'єктів у межах відпущених асигнувань (див. ст. 12) проводиться за наявності технічної документації -- дефектних актів, що визначають обсяг та вартість ремонтів і актів виконаних робіт (форма № 2), які підтверджують фактичне виконання. Кошти даної статті можуть бути використані на поліпшення благоустрою та реконструкцію об'єктів.

Стаття 18. Інші витрати. Асигнування за цією статтею можна згрупувати в 4 основні групи:

1. Витрати на організацію і проведення заходів культурно-освітнього характеру.

2. Видатки учбові і на виробничу практику учнів.

3. Витрати на науково-дослідну роботу.

4. Витрати на придбання книг для бібліотек, вузів, технікумів, шкіл.

Процес складання кошторису має назву кошторисного процесу та включає декілька етапів: складання, затвердження, виконання. Ці етапи є юридичними діями. Кожен етап врегульовується Законом України “Про бюджетну систему України” та іншими нормативними актами. За аналогією з визначенням стадії бюджетного процесу, стадії кошторисного процесу можна визначити як відокремлено-самостійні закінчені етапи діяльності державних органів (посадових осіб), в результаті проходження яких індивідуальний фінансовий план переходить з одного якісного стану в інший.

Кошториси витрат бюджетних установ складаються за формами, які розробляє Міністерство фінансів України для окремих типів установ (бюджетних закладів, підприємств, організацій). Кошторис вміщує лише видатки на поточне утримання, придбання обладнання та інвентаря, проведення капітального ремонту. Капітальні вкладення, передбачені планами економічного та соціального розвитку, фінансуються на основі окремих самостійних кошторисів.

Розміри видатків за кожною статтею кошторису встановлюються шляхом використання норм та нормативів: сітьових показників, економічних нормативів, вартісних та натуральних технічних норм.

За своїми юридичними властивостями норми поділяються на обов'язкові та розрахункові (факультативні).

Обов'язкові норми встановлюються актами вищих органів державної влади та управління й не підлягають зміні (наприклад, ставки зарплат). Нормативи, на відміну від розрахункових норм, не мають безпосереднього зв'язку з одиницею нормування, а встановлюються правовими актами. До них належать: ставки заробітної плати, нарахування на заробітну плату (відрахування до Пенсійного фонду України та на соціальне страхування, розміри стипендій тощо) та інші.

Розрахунковими нормами є середні витрати на розрахункову одиницю.

За змістом норми поділяються на натуральні (матеріальні) та грошові (фінансові). Натуральна норма -- це кількісний набір продуктів або інших матеріальних цінностей на одну розрахункову одиницю.

Поквартальний розподіл бюджетних асигнувань за кошторисами повинен відповідати поквартальному розподілу видатків відповідного бюджету. При виконанні кошторису протягом року в нього можуть бути внесені зміни вищестоящою організацією, яка затверджувала кошторис. Порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації регулюється Положенням, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 164. У відповідності до цього Положення, єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження і поквартальний розподіл коштів установи і складається за встановленою Міністерством фінансів України формою.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається усіма установами на календарний рік і затверджується, як правило, керівниками вищестоящих організацій не пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого провадиться фінансування установи. Одночасно з кошторисом на затвердження вищестоящою організацією подається штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які утримуються за рахунок спеціальних або інших позабюджетних коштів.

Кошториси і штатні розписи установ, які не мають вищестоящої галузевої організації (центральні, районні, центральні, міські лікарні тощо), затверджуються районними державними адміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих Рад.

Фінансування установ без затвердженого у встановленому порядку кошторису забороняється. Кошториси доходів і видатків, штатні розписи окремих установ затверджуються:

а) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад, обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій -- Мінфіном України;

б) міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних Рад, районних державних адміністрацій, міських (міст обласного підпорядкування) Рад та їх виконавчих органів -- Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями після попередньої експертизи у Мінфіні Автономної Республіки Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських фінансових управліннях;

в) управлінь, відділів, інших підрозділів районних державних адміністрацій -- районними державними адміністраціями після попередньої експертизи у районних фінансових відділах;

г) регіональних відділень (служб) державних цільових фондів -- вищестоящими організаціями;

д) національних закладів освіти, що безпосередньо фінансуються з державного бюджету, -- керівниками цих закладів у межах доведених Мінфіном обсягів бюджетних асигнувань та середньорічної чисельності ставок працівників.

3. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування

Асигнування, що передбачені кошторисами, надаються розпорядникам бюджетних коштів. Розпорядниками бюджетних коштів, згідно з Законом України “Про бюджетну систему України”, виступають керівники закладів, підприємств та організацій, яким надається право розпоряджатися затвердженими для них бюджетними асигнуваннями. Найбільша відповідальність за ефективне та цільове використання коштів покладається на головних розпорядників бюджетних коштів, які розподіляють і надають кошти розпорядникам нижчих ступенів.

Після отримання коштів із бюджету на рахунки підприємств головні розпорядники у встановленому порядку перераховують кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств, організацій та закладів (тобто на рахунки розпорядників нижчого ступеня).

Фінансування з бюджетів міст районного підпорядкування, сільських та селищних бюджетів здійснюється відповідними виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування. Таким чином, у фінансуванні витрат з бюджету беруть участь всі ланки бюджетної системи України.

Кожне окреме бюджетне підприємство, організація або установа отримує асигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ на ті, що фінансуються з державного бюджету, і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів, здійснюється в залежності від їх значущості та підпорядкування.

Всі видатки бюджетних установ, що фінансуються у кошторисно-бюджетному порядку, поділяються на дві частини: капіталовкладення (видатки розвитку) та поточні видатки. Поточні видатки, в свою чергу, поділяються На адміністративно-господарські та операційні. \

Адміністративно-господарські видатки -- видатки на утримання апарату управління, господарського (та обслуговуючого персоналу, на відрядження, придбання інвентаря тощо. Операційні видатки -- видатки, що пов'язані з характером діяльності установи: учбові видатки, фонд заробітної плати викладачів, на харчування тощо.

4. Порядок фінансування соціально-культурних заходів в умовах переходу до ринку

Найбільшим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансування є соціально-культурні заходи. До соціально-культурних видатків держави належать видатки на соціальний захист населення, освіту, науку, культуру і засоби масової інформації, охорону здоров'я, фізичну культуру та спорт, заходи в сфері молодіжної політики. Фінансування зазначених видатків відіграє велику соціальну та політичну роль, формуючи в суспільстві відчуття “благополуччя й задоволення” або “розчарування” тими процесами, що відбуваються у країні. В той же час, в умовах існування бюджетного дефіциту, соціально-культурна сфера є найбільш вразливою, тому що велика кількість цих видатків фінансується за “залишковим принципом”, тобто в останню чергу або ж за дуже скороченими нормативами та нормами.

В умовах існування бюджетного дефіциту забезпечення фінансування соціальних виплат населенню повинно бути пріоритетним завданням уряду держави. Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 31 серпня 1996 року № 1033 прийняв рішення про вжиття заходів щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню. Для використання позабюджетних коштів бюджетних установ останні зобов'язуються забезпечити ефективне використання приміщень, що перебувають на їх балансі, передбачивши здачу в оренду вільних приміщень. Доходи від оренди приміщень, які залишаються в розпорядженні бюджетних установ, повинні спрямовуватися на погашення заборгованості по заробітній платі працівників цих установ і закладів, а при відсутності заборгованості по заробітній платі -- на оплату за житлово-комунальні послуги.

5. Порядок фінансування охорони здоров'я та фізичної культури

Обсяг фінансування за державним та місцевими бюджетами на утримання лікарень визначається за економічними нормами та нормативами, виходячи з чисельності розгорнутих ліжок за профілем захворювань (терапевтичних, хірургічних, онкології, гінекології тощо). За цими нормативами визначається необхідна кількість лікарів, середнього та молодшого обслуговуючого персоналу, фонди заробітної плати, витрати на медикаменти і на харчування. У поліклініках кількість медичного персоналу встановлюється на основі даних про чисельність населення на території, яка обслуговується, у сільській місцевості -- на кожен населений пункт.

Поряд з органами охорони здоров'я, що утримуються за рахунок бюджетного фінансування, дедалі більше розвивається мережа організацій на госпрозрахунковій, платній основі, які базуються як на державній, так і на недержавній формі власності. Бюджетні заклади охорони здоров'я теж отримали дозвіл надавати платні послуги населенню, яке не підпадає під їх юрисдикцію. Широкого застосування також набуває медичне страхування з проведенням профілактичних заходів за рахунок коштів підприємств, організацій, об'єднань.

Із зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане фізичне виховання дітей, підлітків, дорослого населення. Цей вид бюджетних витрат за функціональною структурою поділяється на фінансування здійснення заходів з фізичної культури та спорту і державну підтримку громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.

6. Порядок фінансування видатків на національну оборону

Відповідно до Постанови Президії Верховної Ради України від 22 листопада 1991 р. “Про заяву Президії Верховної Ради України про Збройні сили України” для забезпечення свого суверенітету, конституційного ладу і захисту громадян України, Україна формує власні збройні сили. Функціональна структура видатків на національну оборону включає: утримання Збройних сил України; закупівлю озброєння та військової техніки; капітальне будівництво; фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт та інших видатків галузі.

З державного бюджету за розділом бюджетної класифікації фінансуються видатки на:

-- Збройні сили України;

-- прикордонні війська;

-- Національну гвардію;

-- навчальні організації Товариства сприяння обороні України;

-- штаби і війська цивільної оборони та ін. Для керівництва військовими формуваннями, дислокованими на території України, Законом про оборону утворено Міністерство оборони, яке входить до складу виконавчої влади України. Україна має також прикордонні війська України, що несуть службу на кордонах України.

На базі внутрішніх військ, покликаних захищати суверенітет України, її територіальну цілісність, життя і гідність громадян та їх конституційні права, створено Національну гвардію України.

Крім бюджетних коштів у військових частинах Національної гвардії за рахунок господарської діяльності утворюються спеціальні (позабюджетні) кошти, які витрачаються на потреби, зумовлені наказами командуючого Національною гвардією та кошторисами доходів/і витрат.

Фінансування Міністерства оборони і Прикордонних військ здійснюється також на підставі кошторисів витрат, які затверджує Кабінет Міністрів України, виходячи з видатків, запланованих у державному бюджеті.

7. Правове регулювання видатків на утримання законодавчої, виконавчої влади та правоохоронних органів

З державного бюджету України проводиться і фінансування витрат по утриманню апарату Верховної Ради України, Президента України (його адміністрації), Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій. Асигнування виділяються згідно з складеними та затвердженими штатними розкладами та кошторисами витрат на утримання апарату Президента, Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій.

Витрати на утримання судової влади також проводяться за рахунок державного бюджету у відповідності з правилами кошторисно-бюджетного фінансування. Обсяг видатків по утриманню прокуратури України, органів безпеки та органів внутрішніх справ також визначається штатними розкладами й кошторисами витрат цих органів. Діяльність органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, окрім виконання тих функцій, які делегуються їм з загальнодержавного рівня, -- у відповідності до статті 143 Конституції України, органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. У таких випадках держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету абе^для-хом віднесення до місцевого бюджету у встановленому за-~ коном порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, також компенсуються з державного бюджету.

Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень затверджують плани й програми економічного та соціального розвитку відповідної території, місцевих екологічних програм, планів приватизації об'єктів комунальної власності. Витрати на утримання апарату органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначаються відповідними кошторисами витрат.

Діюче законодавство прагне забезпечити чітке керівництво та суворий контроль за видатками на утримання апарату законодавчої та виконавчої влади.

Размещено на Allbest.ru