Різновиди податків в Україні

-- особа, що здійснює торгівельну діяльність на території України за готівку незалежно від обсягу продажу, за винятком фізичних осіб, що торгують зі сплатою ринкового збору у порядку, встановленому законодавством;

-- особа (з 1 січня 1999 року), що представляє на митній території України послуги, пов'язані з транзитом пасажирів чи вантажів через митну територію України;

'Під терміном “особа” мається на увазі: а) суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями; б) юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; в) фізична особа -- резидент, нерезидент, що здійснює діяльність, віднесену до підприємницької, чи такий, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

-- особа, що надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів і витрат, пов'язаних з наданням таких послуг і отриманих (зазнаних) іншими особами, підпорядкованими такій особі.

Об'єктом оподаткування є операції платника податку. Залежно від роду діяльності, отримання доходів і механізму обчислення, операції платників податку розподілені на три групи:

1. Операції з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операції по передаванню права власності на об'єкти застави позикодавцю (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості,

що здійснюються на території України;

2. Операції з ввозу (пересилки) товарів на митну територію України, у тому числі операції з ввозу (пересилки) майна за договорами оренди (лізингу), застави й іпотеки, виконання робіт і надання послуг, що надаються нерезидентами, для їх використання чи споживання на митній території України;

3. Операції з вивозу (пересилки) товарів за межі митної території України, надання послуг і виконання робіт для їх споживання за межами митної території України.

Об'єктами оподаткування на додану вартість не являються операції по:

-- випуску, розміщенню і продажу за кошти цінних паперів, емітованих (випущених в обіг) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, органами місцевого самоврядування, у тому числі приватизаційні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони, а також деривативи ( Дериватив -- це стандартний документ, що свідчить про право чи зобов'язання набувати (продавати) цінні папери, матеріальні чи нематеріальні активи, а також кошти, на визначених у ньому умовах у майбутньому. До них відносяться: форвардний контракт, ф 'ючерсний контракт і опціон.); обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозитарній, реєстраційній і кліринговій діяльності з цінними паперами, за винятком операцій по продажу бланків дорожних, розрахункових і платіжних документів та пластикових карток;

-- передаванню майна орендодавця-резидента орендарю (лізингодержателю) за умовами договору оренди і повернення його по закінченні терміну дії договору; сплаті лізингових платежів за умовами фінансової оренди, а також за умовами оренди житлового фонду, що є основним місцем проживання орендаря;

-- передаванню майна у заставу кредитору за договором позики і поверненню його після закінчення дії цього договору; передаванню кредитором-резидентом об'єкта іпотечного кредиту у власність чи використання позикодавцем;

грошових виплатах основної суми і відсотків за іпотечним кредитом;

-- послугах страхування і перестрахування відповідно до Закону “Про страхування”, а також по соціальному і пенсійному страхуванню;

-- наданню послуг з інкасації, розрахунково-касовому обслуговуванню, залученню, розміщенню і поверненню коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування чи доручення, представлення, керування і переуступки фінансових кредитів, гарантій, банківських доручень особою, що надає такі кредити, гарантії чи доручення; торгівлі за цінні папери і кошти борговими зобов'язаннями за винятком інкасації боргових вимог і факторингових операцій;

-- обігу валютних цінностей (у тому числі національної і іноземної валюти), монетарних металів, банкнот і монет Національного банку України, за винятком тих, що реалізуються з нумізматичною метою; випуску в обіг і погашенню державних лотерейних квитків, що випущені з дозволу Міністерства фінансів України; виплаті грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород; по реалізації нега-шених поштових марок України, за винятком колекційних марок, листівок, конвертів для філателістичних цілей; по оплаті вартості державних платних послуг, обов'язковість яких встановлюється законодавством (державне мито, ліцензії та інші реєстраційні документи), що надаються юридичним і фізичним особам органами виконавчої влади і органами самоврядування;

-- сплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, дотацій, субсидій та інших грошових чи майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів чи з соціальних, страхових фондів, виплатах дивідендів у грошовій формі чи цінними паперами (корпоративні права), наданню брокерських і дилерських послуг по укладенню договорів на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах;

-- оплаті вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету України.

Об'єктом оподаткування не є також операції по передачі основних фондів як внесків у статутні фонди юридичних осіб для створення їх цілісного майнового комплексу в обмін на їх корпоративні права.

У випадку, коли основні виробничі чи невиробничі фонди ліквідуються за власним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також при переведенні з основних виробничих фондів у невиробничі фонди, така ліквідація, безоплатна передача, переведення з метою оподаткування розглядається як продаж і підлягає оподаткуванню на додану вартість за ставкою 20 відсотків (п. 8 Указу Президента України від 7 серпня 1998 року “Про деякі зміни в оподаткуванні”). Вказані правила не поширюються на випадки, коли основні виробничі і невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням чи зруйнуванням, як результат дії обставин непереборної сили.

База оподаткування встановлюється залежно від змісту здійснюваних операцій. Так, база оподаткування операцій з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, встановленої за вільними чи регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків, зборів і обов'язкових платежів за винятком ПДВ, що входить у ціну товару (робіт, послуг) за законодавством України.

Договірна (контрактна) вартість визначається шляхом включення будь-яких сум (коштів), вартості матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку самим покупцем чи через третю особу для компенсації вартості проданих товарів (виконаних робіт, послуг).

За фактичною ціною операції, але не нижче звичайних цін, визначається база оподаткування по бартерних операціях, натуральних виплатах у рахунок оплати праці робітників свого підприємства, а також на невиробниче використання, витрати по якому не відносяться до витрат виробництва і не підлягають амортизації.

По товарах, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, база оподаткування визначається за договірною (контрактною) вартістю товару, але не менше митної вартості, вказаної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту пересікання митного кордону України. У базу оподаткування включаються також сплата брокерських, агентських, комісійних та інших винагород, пов'язаних з ввізними товарами, об'єкти інтелектуальної власності, акцизні збори і платежі, за винятком податку на додану вартість, що включений до ціни товару. Встановлена вартість в іноземній валюті перераховується в українські гривні за курсом Національного банку України, що діє на момент виникнення податкового зобов'язання.

У випадках виготовлення продукції на території України з давальницької сировини нерезидента і продажу її на території України база оподаткування визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків і зборів, за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни готової продукції за законодавством України про оподаткування.

Вивільнюються від оподаткування операції по:

-- продажу продуктів дитячого харчування вітчизняного виробництва молочними кухнями, спеціалізованими магазинами і кутками, що виконують функції роздавальних пунктів; продажу товарів спеціального призначення для інвалідів;

-- наданню послуг з вищої, середньої, професійно-технічної і початкової освіті установами освіти, що мають ліцензії на надання таких послуг, а також послуг по вихованню і освіті дітей у будинках культури сільської місцевості, дитячих музичних і художніх школах і школах мистецтв;

-- наданню послуг по охороні здоров'я установами охорони здоров'я, що мають ліцензію на надання таких послуг;

продажу путівок на санаторно-курортне лікування і відпочинок дітей (крім нерезидентів); утриманню дітей у дошкільних установах, школах-інтернатах, кімнатах-розподільниках установ МВС України; утриманню осіб у будинках для людей похилого віку та інвалідів (згідно з Порядком надання послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. № 803); харчуванню і влаштуванню на ночівлю осіб, що не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях; харчуванню дітей у школах, професійно-технічних училищах і громадян в установах охорони здоров'я; наданню послуг державними службами зайнятості, наданню культових послуг і продажу предметів культового призначення релігійними організаціями; харчуванню, забезпеченню речовим майном, комунально-побутовими та іншими послугами, що надаються спецконтингенту в установах пенітенціарної системи за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Вивільнюються від оподаткування також операції по:

-- продажу (підписці) і доставці періодичних видань, печатних засобів масової інформації, а також книг вітчизняного виробництва, продажу учнівських зошитів, підручників і учбових посібників; послугах з доставляння пенсій і грошової допомоги населенню; послугах державних органів реєстрації актів громадянського стану; продажу лікарських трав і виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку; наданню послуг архівними установами;

-- наданню послуг з поховання будь-яким платником податку; передаванню конфіскованого і безхазяйного майна, знахідок, вкладів державним органам; передаванню земельних ділянок, що знаходяться під нерухомістю і неза-будованої землі, дозволеному Земельним кодексом України; безоплатному передаванню поїзда однієї залізниці іншим залізницям загального користування державної форми власності;

-- приватизації державного майна в обмін на приватизаційні папери чи компенсаційні сертифікати, а також по безоплатній приватизації житлового фонду, присадибних земельних ділянок і земельних паїв за чинним законодавством;

добродійній допомозі, а саме: безоплатному передаванню товарів (робіт, послуг), що включає їх ввіз на митну територію України, установам науки, установам освіти усіх рівнів, установам охорони здоров'я, фізкультури і спорту, культури, релігійним, добродійним організаціям, зареєстрованим в установленому законом порядку. Якщо предмети добродійної допомоги використовуються не за призначенням (продаж, інші види компенсації), це вважається ухиленням від оподаткування.

Вивільнюються від оподаткування операції по:

-- продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва (за винятком посередницької і рекламної діяльності, ігор-ного бізнесу) підприємствами, які засновані Всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, іншим платникам податку. Пільга надається тільки за умови, якщо на підприємстві працюють як за основним місцем роботи інваліди, чисельність яких протягом попереднього звітного періоду становила не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і фонд оплати їх праці склав не менше 40 відсотків загальної суми на оплату праці, що включається у вміст валових витрат виробництва;

-- виконанню робіт за рахунок коштів інвесторів по будівництву житла для військовослужбовців, ветеранів війни і членів сімей військовослужбовців, що загинули при виконанні службових обов'язків;

-- виконанню робіт по будівництву житла за рахунок фізичних особ і передаванню такого житла у власність таким фізичним особам;

-- безплатному передаванню продукції (робіт, послуг) власного виробництва підсобними сільськими господарствами і лікувально-виробничими майстернями будинків-інтернатів та територіальних центрів з обслуговування одиноких пенсіонерів для задоволення їх потреб; ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, установ охорони здоров'я, що виконується сільськогосподарськими виробниками, і наданню їм матеріальної допомоги; наданню матеріальної допомоги у межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну людину продуктами харчування власного виробництва і наданню послуг з обробки землі ветеранам війни і праці, багатодітним сім'ям, реабілітованим громадянам, інвалідам праці, інвалідам дитинства, одиноким людям похилого віку, особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; організації харчування механізаторів і тваринників у польових умовах з продукції власного виробництва на період проведення польових робіт сільськогосподарськими товаровиробниками.

Вивільнюються від оподаткування операції з продажу товарів (робіт, послуг) в Україні для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій, а також для особистого використання персоналу цих служб і членів їх сімей, що проживають разом з ними, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виходячи з принципу взаємності.

Вивільнюються від оподаткування операції з ввозу на митну територію України товарів морського промислу (риба, безхребетні ракоподібні, водяні рослини та інші в охолодженому, замороженому, консервованому вигляді, перероблені на борошно та іншу продукцію), виловлених і перероблених судами, зареєстрованими у Державному судовому реєстрі України чи Судовій книзі.

Операції з подальшого продажу вказаних товарів юридичними особами -- судновласниками чи фрахтувальниками оподатковуються на загальних підставах.

Ставки податку встановлені законом: 20 відсотків податкової бази і нульова ставка. За ставкою 20 відсотків оподатковуються об'єкти оподаткування по продажу товарів (робіт, послуг) і прирівняних до них операціях на митній території України з ввозу (пересилки) товарів на митну територію України і вивозу (пересилки) товарів за межі митної території України, за винятком операцій, вивільнених від оподаткування, і операцій, до яких застосовується нульова ставка. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування і додається до вартості товарів (робіт, послуг).

За нульовою ставкою податок обчислюється щодо операцій з продажу товарів, експортованих платником податків за межі митної території України, для забезпечення діяльності підрозділів, що належать йому і знаходяться за межами України, а також операції з продажу робіт, послуг, що призначені для використання і споживання за межами митної території України; з надання послуг при передачі авторських прав, ліцензій, патентів, використання торгових марок для нерезидентів; надання послуг з туризму на території України, проданих за її межами товарів і оплачених безготівковими розрахунками; продажу товарів безмитними магазинами, що розташовані у зоні митного контролю, тільки фізичним особам, що виїжджають за митний кордон України; з надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів і вантажів від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур стосовно пропуску вантажів і пасажирів на територію України.

На операції, вивільнені від оподаткування, виписується окрема накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, з яких оригінал передається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Її може виписувати тільки особа, зареєстрована як платник податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань при продажу товарів, виконанні робіт, наданні послуг вважається дата, що припадає на податковий період, у якому здійснилася будь-яка з подій, що відбулася раніше. Це дата зарахування коштів від покупця (замовника) на рахунок платника податку в банку чи дата відвантаження товару, оформлення документа, що засвідчує виконання робіт (послуг) платником податку.

У механізмі обчислення податку на додану вартість задія-ний податковий кредит.

У податковий кредит включаються тільки суми сплаченого податку, підтверджені податковими накладними і митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -- актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, що підтверджує перерахування коштів в оплату їх вартості.

Терміни сплати ПДВ встановлюються залежно від обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік. При обсязі операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у податковий період, строк сплати становить 1 календарний місяць, при обсязі операцій менше вказаної суми -- за вибором платника податку -- місячний чи квартальний. Конкретний термін встановлюється податковим органом за заявою платника податку, що подана за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний, починаючи з будь-якого кварталу поточного року. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються.

Облік платників податку шляхом ведення реєстру здійснюється центральним податковим органом України.

Платники податку шляхом подання реєстраційної заяви зобов'язані зареєструватися у податковому органі за місцем їх знаходження.

Суб'єкт підприємницької діяльності за власним бажанням може бути зареєстрований як платник до досягнення рівня операцій у 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При реєстрації платнику податку присвоюється індивідуальний податковий номер і видається свідоцтво про реєстрацію.

Порушення терміну реєстрації тягне за собою відповідальність у формі штрафу, розмір якого становить 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо після закінчення граничного терміну реєстрації особа здійснювала операції з продажу товарів (робіт, послуг) без стягнення податку на додану вартість, штраф відповідає розмірові нарахованого податку на весь обсяг такого продажу, але становить не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, особа позбавляється права включати у податковий кредит суми сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарів. У разі продажу товарів за готівку чи за допомогою кредитних дебетових карток, до суб'єкта застосовуються додаткові фінансові санкції, що встановлені законодавством за порушення правил здійснення та обліку результатів продажу за готівку.

Податок на додану вартість зараховується у державний бюджет і використовується у порядку черговості:

1. На бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

2. На формування бюджетних сум, як субвенції місцевим бюджетам.

Акцизний збір -- це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (продукцію)1.

Перелік підакцизних товарів і ставки встановлюються Верховною Радою України. До підакцизних товарів відносяться: алкогольні напої, тютюнові вироби, шоколад і шоколадні вироби, ікра осетрових і лососевих риб, вщеотехніка і телевізори кольорового зображення, легкові, пасажирські та ван-тажопасажирські автомобілі, хутряні і шкіряні вироби, килими і килимові вироби машинного виробництва та ін.

Стягнення акцизного збору проводиться на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року “Про акцизний збір* і Закону України від 15 вересня 1995 року “Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби”, а також Закону України від 16 лютого 1995 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на спирт етиловий і алкогольні напої” зі змінами від 12 червня 1997 року і від 12 лютого 1998 року; Закону України від 24 травня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби і шини для них”; Закону України від 11 липня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на деякі товари (продукцію)”; Положення “Про виробництво, зберігання і продаж марок акцизного збору”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року і Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1997 року № 666 “Про заходи щодо введення марок акцизного збору на алкогольні напої вітчизняного виробництва”.

Суб'єктами податку є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), виробники підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні товари (продукцію); громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які ввозять предмети (товари) на митну територію України згідно з чинним законодавством.

Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації підакцизних товарів вітчизняного виробництва шляхом їх продажу, бартерних операцій, безоплатної передачі товарів чи з частковою їх оплатою;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім п.“а”), а також для своїх робітників (за винятком алкогольних напоїв і тютюнових виробів відповідно до Закону від 15 вересня 1995 р.);

в) вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницькій основі;

г) митна вартість імпортних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України і придбані за іноземну валюту, з врахуванням мита і митних зборів;

д) предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами України, іноземними громадянами і особами без громадянства вартістю понад 200 ЕКЮ, а у разі ввозу одиничного неподільного предмета -- вартістю, що не перевищує 300 ЕКЮ (Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. №1010 “Про удосконалення порядку ввозу (пересилання) громадянами предметів (товарів) в Україну”).

Ставки акцизного збору єдині по всій території України. Вони встановлені:

а) у відсотковому відношенні до обороту реалізації, обміну, передачі товарів (продукції);

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару. З метою повноти охоплення джерел оподаткування підакцизних товарів Указом Президента України від 12 липня 1995 р. №609 “Про марки акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби” введено обов'язкове маркування цих товарів шляхом позначення марками акцизного збору пляшок і пачок у порядку, передбаченому Правилами виготовлення, збереження і продажу марок акцизного збору.

Марка акцизного збору -- це спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої і тютюнові вироби, наявність якого підтверджує оплату акцизного збору чи належне оформлення векселя.

Терміни сплати встановлені залежно від суб'єктів і суми акцизного збору. Так, підприємства-виробники, що реалізують алкогольні напої, акцизний збір сплачують на третій робочий день після здійснення обороту по реалізації; підприємства-виробники, що реалізують тютюнові вироби, -- щомісячно, до 16 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного обсягу реалізації тютюнових виробів за минулий місяць; власники (замовники) алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виготовлених у межах України з давальницької сировини, -- не пізніше дня отримання готової продукції.

Усі інші підприємства (крім вищезазначених), у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік становили 50 тис. гривень, сплачують його подекадне 15, 25 числа поточного місяця і 5 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного оподатковуваного обороту за відповідну декаду. Підприємства, у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік становили до 50 тис. гривень включно, а також суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, що постійно проживають на території України, -- щомісячно, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця по фактичному оподатковуваному обороту за минулий місяць.

Суми акцизного збору з товарів, що виробляються в Україні, розподіляються між державним бюджетом і місцевими бюджетами за місцем виробництва товару у співвідношенні, яке щорічно визначається при затвердженні державного бюджету. Акцизний збір з товарів, що ввозяться на територію України, повністю надходить до державного бюджету України

5. Поняття податкового правопорушення

Податкове правопорушення -- це протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність), що виражається в невиконанні або неналежному виконанні обов'язків по сплаті податків, інших обов'язкових платежів до бюджету, державних цільових позабюджетних фондів, за що встановлена юридична відповідальність.

У вузькому значенні -- це правопорушення, за які застосовуються тільки фінансові санкції.

Об'єктом податкового правопорушення є суспільні правовідносини, що виникають з приводу сплати податків, інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових позабюджетних фондів.

Суб'єктом податкового правопорушення може бути:

1) платник податку. Якщо платник податку -- юридична особа чи й відокремлений підрозділ, то до відповідальності може бути притягнуто їх посадових осіб;

2) органи державної податкової служби України, їх посадові особи (митні органи у випадку, коли згідно діючого законодавства на них покладено обов'язок здійснювати контроль за справлянням і перерахуванням податків під час ввезення товарів на митну територію України);

3) особи, що сприяють сплаті податків (наприклад, банки).

Об'єктивну сторону податкового правопорушення складають протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта податкових правовідносин, що призводять до ненадходження коштів до доходної частини бюджету чи державних цільових позабюджетних фондів.

Платник податку може бути притягнутий до відповідальності у разі:

-- ухилення від сплати податку, іншого обов'язкового платежу;

-- заниження об'єкта оподаткування;

-- несвоєчасної сплати податку, іншого обов'язкового платежу;

-- неподання (несвоєчасного подання) податкових декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків, обов'язкових платежів до податкових органів;

-- неподання (несвоєчасного подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов'язкових платежів;

-- недопущення перевіряючих для обстеження приміщень, що використовуються для отримання доходів, тощо.

Не сплачені у встановлені строки податки, інші обов'язкові платежі до бюджету, державних цільових фондів, пеня та штрафи, застосовані до платника, визнаються податковою заборгованістю.

За наявності податкової заборгованості платник не буде притягуватись до юридичної відповідальності у випадку:

-- надання йому відстрочки (розстрочки) на умовах податкового кредиту;

-- списання податкової заборгованості, яке провадиться у випадках, передбачених законами України, наприклад Законом України від 5 червня 1997 р. “Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків за станом на 31 березня 1997 року”;

-- реструктуризації податкової заборгованості, що здійснюється відповідно до законодавства України, наприклад, згідно Закону України від 5 березня 1997 р. “Про реструктуризацію заборгованості Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату “Криворіжсталь”.

Органи державної податкової служби України, їх посадові особи можуть бути притягнуті до відповідальності у випадках:

-- безпідставного завищення об'єкта оподаткування за результатами перевірки платника податку;

-- нанесення збитків платнику податку тощо. Банки, як особи, що сприяють сплаті податків, притягуються до відповідальності за наступні дії або бездіяльність:

-- неповідомлення податкових органів про відкриття або закриття рахунків платникам податків;

-- за порушення строків перерахування податків, інших обов'язкових платежів до бюджету, державних цільових фондів тощо.

Що стосується суб'єктивної сторони податкового правопорушення, то наявність вини є необхідною умовою для притягнення правопорушника до адміністративної, кримінальної, дисциплінарної відповідальності.

При застосуванні до платників фінансових санкцій достатньо лише самого факту порушення, незалежно від наявності чи відсутності вини і наслідків фінансово-господарської діяльності.

Як зазначається в п. б Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом № 28 Головної державної податкової інспекції України від 20 квітня 1995 р. (із змінами і доповненнями), фінансові санкції застосовуються незалежно від причин, з яких сталося заниження платником суми податку, іншого обов'язкового платежу в податкових деклараціях, розрахунках. Не має значення і наявність умислу в діях відповідних працівників підприємства, установи, організації чи громадянина-платника. До зазначеної відповідальності притягуються і у випадку здійснення порушення через помилку застосування законодавства про оподаткування, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку.

Лише платники податку на прибуток при допущенні незначної арифметичної помилки не притягуються до відповідальності (згідно з п. 20.5 ст. 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Такої ж позиції щодо фінансових санкцій дотримуються і арбітражні суди України при вирішенні спорів щодо застосування податкового законодавства, про що свідчить роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/451 від 12 травня 1995 р. (із змінами і доповненнями).

6. Види відповідальності за податкові правопорушення

При порушенні норм податкового права правопорушник може бути притягнутий до адміністративної, кримінальної, дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності, до нього також можуть бути застосовані санкції, передбачені фінансово-правовими нормами.

Оскільки в теорії права відсутній такий вид юридичної відповідальності, як фінансова, то є підстави розглядати як окремий вид лише санкції фінансово-правових норм, які виходять за межі адміністративної, кримінальної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності. Дамо характеристику кожному із перелічених вище видів. Санкції фінансово-правових норм. До санкцій фінансово-правових норм, які застосовуються в разі порушення податкового законодавства, відносяться:

1. Стягнення донарахованих сум податків, інших обов'язкових платежів.

2. Фінансові санкції у вигляді штрафів.

3. Пеня:

а) за несвоєчасну сплату податку, іншого обов'язкового платежу;

б) за несвоєчасне виконання установами банків розпоряджень податкових органів про безспірне стягнення платежів та платіжних доручень платників податків.

4. Примусове стягнення податкової заборгованості:

-- звернене на кошти платника;

-- звернене на кошти дебіторів;

-- звернене на майно боржника.

Фінансові санкції. Згідно з п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до фінансових санкцій відносять:

1) Штраф у розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку, іншого обов'язкового платежу, а при повторному порушенні -- у двократному розмірі від вказаної суми.

При цьому треба враховувати, що повторним вважається аналогічне порушення податкового законодавства, вчинене протягом року з дня виявлення порушення попередньою перевіркою. Чинне законодавство не ставить застосування штрафу у двократному розмірі в залежність від часу вчинення першого порушення, а також від того, чи притягався платник податку до відповідальності за це порушення.

Платники податку на прибуток замість вказаної вище санкції сплачують штраф у розмірі 30% донарахованої суми податку (п. 20.4 ст. 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Винятки встановлені також для платників податку з власників транспортних засобів. Згідно зі ст. 7 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” (в ред. від 18.02.97 р.) штраф складає двократний розмір суми донарахованого податку.

2) Штраф у розмірі 10% належних до сплати сум податків, інших обов'язкових платежів за неподання або несвоєчасне подання податковим органам податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податку.

При своєчасній сплаті податків та інших обов'язкових платежів, відсутність вказаних документів не тягне накладення штрафів.

3) В разі відсутності у платників податку на додану вартість та податку на прибуток на момент перевірки податкових декларацій і розрахунків до них (незалежно від факту сплати податку) застосовується штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення. При повторних порушеннях протягом наступних 12 місяців штраф сплачується у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів, помножених на число таких порушень (п. 20.2 ст.20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.10.2 ст.Ю Закону України “Про податок на додану вартість”).

4) Штраф у розмірі 10% належних до сплати сум податків, інших обов'язкових платежів за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків, інших платежів.

5) Штраф у розмірі від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується до установ банків, юридичних осіб та фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлені законом строки не повідомили податкові органи про відкриття чи закриття рахунків.

Фінансові санкції можуть бути накладені як на юридичних осіб, так і на громадян -- платників податків. Вони застосовуються незалежно від причин, за яких сталося порушення податкового законодавства. Але їх застосування допускається лише щодо податків, інших обов'язкових платежів, за якими встановлене обов'язкове подання податковим органам податкових декларацій і розрахунків.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” фінансові санкції застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення перевірок (ревізій).

Штрафи накладаються лише на підставі рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій.

Підставою для прийняття рішення є акт документальної перевірки платника податку, в якому фіксуються факти порушення податкового законодавства. Акт підписується посадовою особою податкового органу, якою здійснено перевірку, керівником та головним бухгалтером платника податку (або громадянином-платником).

Не пізніше 10 днів з дня складання акта перевірки керівник (чи заступник керівника) податкового органу приймає рішення про застосування фінансових санкцій.

Порушення вказаного терміну прийняття рішення згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 01-8/91 від 10.03.98 р. не є підставою для визнання відповідного рішення недійсним.

Пеня. Порядок справляння пені регулюється ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. “Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів”. Пеня нараховується на недоїмку, тобто на суму платежів, строк сплати за якими закінчився.

Розмір пені -- 120% річних від облікової ставки Національного банку України від суми недоїмки, розрахованої за кожний день прострочення платежу. На окремі види податків законодавець встановив інші розміри пені: на прибутковий податок пеня справляється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України; на плату за землю -- у розмірі 0,3% від суми недоїмки.

Пеня нараховується за кожний день прострочення, включаючи і день її сплати. Виняток становлять розрахунки пені за податок на прибуток та на додану вартість.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” та п. 20.5 ст. 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” за цими платежами пеня обчислюється за ставкою 120% облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати недоїмки. День сплати не враховується при розрахунку пені.

Відповідно до п. 10 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та п. 2 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. “Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів” у разі несвоєчасного виконання банками розпоряджень податкових органів про безспірне стягнення недоїмки та фінансових санкцій, а також платіжних доручень платників податку про сплату податків, інших обов'язкових платежів, з установ банку стягується пеня за кожен день прострочення (включаючи день сплати) у розмірах, встановлених законодавством щодо таких видів платежів.

Пеня не може нараховуватися на пеню та на штрафи, що накладаються за адміністративні правопорушення.

Примусове стягнення податкової заборгованості. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про застосування фінансових санкцій (по податку на додану вартість та податку на прибуток -- протягом 10 днів з дня ознайомлення платника з рішенням) платнику надається можливість добровільно сплатити донараховані суми податків, штрафні санкції, пеню.

По закінченні цього строку податкові органи можуть застосувати до платника примусове стягнення коштів. Порядок його здійснення регулюється ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. “Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів” та п. 8 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

З юридичних осіб податкова заборгованість стягується у безспірному порядку шляхом подання податковим органом до банку інкасового доручення-розпорядження. Банк здійснює списання коштів з рахунку платника податку в порядку, визначеному Положенням про виконання установами банків доручень підприємств та розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 18 вересня 1998 р. № 379.

З громадян стягнути податкову заборгованість можна лише за рішенням суду чи за виконавчими написами нотаріусів.

Треба зазначити, що згідно зі ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів” органами стягнення відносно збору на державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування можуть нарівні із податковими органами виступати відповідно органи Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування.

Податки, інші обов'язкові платежі, фінансові санкції стягуються із платників за весь час ухилення від сплати, незалежно від строків давності, за винятком тих випадків, коли:

-- податкова заборгованість списана як безнадійна в порядку, передбаченому чинним законодавством;

-- податок чи інший обов'язковий платіж, за яким виникла заборгованість, скасовано.

З метою забезпечення погашення податкової заборгованості податкові органи застосовують до платників податкову заставу, про що повідомляють останніх у письмовій формі.

Предметом податкової застави згідно зі ст. 2 Указу Президента України від 4.03.1998 р. “Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі -- Указ) є майно і майнові права платників податків.

Податковий боржник володіє і користується майном, взятим у нього у податкову заставу, на свій розсуд, при цьому забезпечуючи його збереження. Але відчужувати майно і майнові права, що знаходяться у податковій заставі, дозволяється тільки з письмової згоди податкового органу (за винятком товарів в обороті, при умові, що вони реалізуються за цінами не нижче звичайних).

Для погашення податкової заборгованості податкові органи згідно зі ст. 7 вказаного Декрету та ст. 11 Указу можуть звернути стягнення заборгованості на суми, які належить отримати платнику податків від дебіторів. У цьому випадку податкові органи своїм рішенням припиняють операції по рахунках дебітора, за винятком основного, крім операцій по спрямуванню коштів на основний рахунок, до повного погашення ним своєї заборгованості. При цьому у дебітора можуть бути стягнені суми, термін платежу яких до моменту стягнення настав.

За умови, що податкова заборгованість не може бути погашена за рахунок власних коштів платника, а також за рахунок сум, які йому належить отримати від дебіторів, податкові органи згідно зі ст. 12 Указу можуть звернути стягнення на майно та майнові права боржника.

Стягнення на рухоме майно здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 р. “Про затвердження порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна”, і не раніше ніж через три місяці з дня виникнення податкової застави.

Для звернення стягнення на рухоме майно боржника (крім того, що безпосередньо використовується у виробничому циклі) податковому органу не потрібні ні рішення арбітражного суду, ні згода боржника.

Майно, що знаходиться у податковій заставі реалізується податковим органом через торгівельні організації та на конкурсних засадах. Вилучені кошти направляються на покриття податкової заборгованості платника податку.

Звернення стягнення на рухоме майно боржника, що безпосередньо використовується ним у виробничому циклі, на майнові права, на нерухоме майно; на будь-яке майно фізичної особи здійснюється тільки у судовому порядку.

З цією метою податкові органи, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу”, подають в суди (арбітражні суди) позови до боржників про стягнення заборгованості перед бюджетом і державним цільовим фондом за рахунок їх майна. Відповідно до ст. 5 Арбітражного процесуального кодексу України поданню вказаного позову повинно передувати доарбітражне урегулювання спору.

6.1 Адміністративна відповідальність

Керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, включаючи установи банків, громадяни, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності, в разі порушення норм податкового права можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності. Підстави притягнення до адміністративної відповідальності та санкції, які накладаються на порушників, перелічені в п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення норм податкового законодавства здійснюється у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Якщо рішення про застосування фінансових санкцій приймається лише на підставі акта перевірки, то для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення обов'язковою умовою є протокол про адміністративне правопорушення, який повинен відповідати вимогам, викладеним в ст. 256 КпАП. Протокол підписується працівником податкового органу, який його складає, та порушником.

За відсутності протоколу відсутні і будь-які правові підстави для накладення адміністративного штрафу.

Протокол, відповідно до ч. II ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та ст. 234-2 КпАП, протягом 15 днів з моменту надходження розглядається керівником (заступником керівника) податкового органу, працівник якого склав протокол. Про час і місце розгляду справи в обов'язковому порядку попереджається порушник.

За результатами розгляду виносять постанову про накладення адміністративного штрафу або про припинення справи (ст. 284 КпАП).

Обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність вини у діях порушника. Відповідно до ст.ст. 10, 11 КпАП вона може бути у формі як умислу, так і необережності.

6.2 Кримінальна відповідальність

За ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів в значних і більше розмірах платники відповідно до ст. 148-2 Кримінального кодексу України можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Відповідальність настає незалежно від способу ухилення.

Під значним розміром прихованих від держави податків, інших обов'язкових платежів розуміють суму платежу, яка в 100 і більше разів перевищує встановлений діючим законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктами злочину можуть бути посадові особи підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також фізичні особи, які є осудними і досягли 16-річного віку.

До посадових осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності, відносяться керівники підприємств, установ, організацій, їх заступники, на яких покладено обов'язки по керівництву фінансовою діяльністю, головні бухгалтери, а також особи, що тимчасово виконують обов'язки керівника, заступника головного бухгалтера. Зайняття тієї чи іншої посади повинно бути оформлене наказом чи іншим відповідним документом.

Дія ст. 148-2 КК України розповсюджується і на фізичних осіб: на громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають доходи в Україні або інші встановлені законодавством джерела сплати податків, інших обов'язкових платежів.

Притягнути до кримінальної відповідальності можна лише особу, яка скоїла цей злочин навмисно. Якщо платник ухилився від сплати платежу через необережність, до нього не будуть застосовуватись санкції, передбачені ст. 148-2 КК України.

Кваліфікованими видами вказаного злочину є ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів:

-- скоєне за попередньою змовою групою осіб (ч. II ст. 148-2 КК України);

-- скоєне особою, раніше судимою за такий злочин (ч. III ст. 148-2 КК України);

-- якщо воно призвело до ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у великих розмірах (ч. II ст. 148-2 КК України) або в особливо великих розмірах (ч. III ст. 148-2 КК України).

Під великим розміром прихованих від оподаткування коштів розуміють суми, які в 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів, а під особливо великим розміром -- суми, що перевищують цей мінімум в 1000 і більше разів.

Треба зазначити, що кримінальна відповідальність передбачена тільки за несплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вичерпний перелік яких приведено в ст.ст. 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування” (в ред. від 18.02.1997 р.).

Санкції, передбачені в ст. 148-2 КК України, застосовуються тільки за рішенням суду

6.3 Дисциплінарна та цивільно-правова відповідальність

У випадку, коли порушення трудової, службової дисципліни призвело до порушення податкового законодавства, особа, що здійснила дисциплінарний проступок, притягується до дисциплінарної відповідальності в порядку, визначеному ст.ст. 147--152 Кодексу законів про працю України.

У разі, коли неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби платнику податків завдано збитків, податкові органи притягуються до цивільно-правової відповідальності. Згідно зі ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” збитки відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету України. Спори вирішуються в судовому порядку.

Захист прав платника податків

Права та законні інтереси, які були порушені в процесі оподаткування, платник податку має право захистити в судовому чи адміністративному порядку.

Вибір процедури оскарження, судовий чи адміністративний, належить платнику податку.

Діюче законодавство не ставить перед платником вимоги щодо обов'язкового досудового врегулювання спору.

При захисті прав в адміністративному порядку платник звертається зі скаргою до податкового органу, при судовому -- позов подається до суду (арбітражного суду).

Згідно зі ст. 14 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” платник податку має право:

-- на оскарження дій посадової особи податкового органу;

-- на оскарження рішення (постанови), прийнятого податковим органом.

Скарги на неправильні дії посадових осіб податкових органів платники подають до того податкового органу, якому безпосередньо підпорядкована особа, дії якої оскаржуються. Рішення за результатами розгляду скарги приймаються протягом місяця з дня її надходження. У разі незгоди із прийнятим рішенням платник може оскаржити його до вищестоящої податкової адміністрації.

Оскарження платником податку рішення податкової інспекції (адміністрації) про зупинення операцій за рахунками, відкритими у банках та інших кредитних установах, про примусове стягнення не внесених у строк податків та інших платежів до бюджету, про застосування фінансових санкцій, постанови податкового органу про накладення адміністративного стягнення здійснюється шляхом подання на ім'я вищестоящої податкової адміністрації скарги. Скарга направляється або до податкового органу, який прийняв рішення, що оскаржується, або, за умови, що платник податку до скарги додає повний пакет документів, необхідних для її розгляду, вона може бути безпосередньо платником направлена до вищестоящої податкової адміністрації.

Скарга розглядається протягом місяця із дня її подання (протягом 10 днів -- при накладенні адміністративних стягнень).

За результатами розгляду приймається рішення, яке може бути оскаржене платником до вищестоящої податкової адміністрації протягом місяця із дня ознайомлення.

Подання скарги може призупинити виконання рішення (постанови) податкового органу за умови, що:

-- скаргу подано протягом 10 днів із дня прийняття такого рішення;

-- скаргу на постанову про накладення адміністративного штрафу подано протягом 10 днів із дня винесення такої постанови.

Платники податку, відстоюючи свої законні інтереси, мають право під час розгляду скарги:

-- особисто викласти аргументи;

-- знайомитися з матеріалами перевірки;

-- бути присутніми при розгляді скарги;

користуватися послугами адвоката або уповноваженого представника, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку, тощо.

Размещено на Allbest.ru