Порядок надання звітності

Визнання -- це процес опису, оцінки і включення у фінансовий звіт певної статті.

Отже, визнання передбачає словесний опис статті і визначення грошової суми, в якій елементи звітності повинні бути відображені в Балансі або Звіті про прибутки і збитки.

Стаття признається елементом фінансового звіту, якщо відповідає наступним двом критеріям:

1. існує вірогідність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних з нею;

2. оцінка (вартість або собівартість) статті може бути достовірно визначена.

1.2 Вимоги до представлення інформації у фінансових звітах

Фінансові звіти повинні правдиво відображати фінансовий стан, фінансові результати діяльності і потоки грошових коштів підприємства.

Правдиве уявлення вимагає правильного віддзеркалення результатів операцій, інших подій і обставин згідно визначенням і критеріям визнання активів, зобов'язань, доходів і витрат, приведеним в Концептуальній основі МСФО.

Застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності з додатковим розкриттям, коли це необхідно, передбачає досягнення правдивого представлення фінансових звітів.

Правдиве уявлення також вимагає від підприємства:

1. вибирати і застосовувати облікову політику згідно МСБУ 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках і помилки»;

2. надавати інформацію способом, що забезпечує доречну, достовірну, зіставну і зрозумілу інформацію;

3. надавати додаткові розкриття, коли дотримання конкретних вимог МСФО недостатньо для здатності користувачів розуміти вплив операцій (інших подій і обставин) на фінансовий стан і результати діяльності підприємства.

Згідно визначенню, приведеному в МСБУ 8, «облікові політики -- це конкретні принципи, основи, домовленості, правила і практика, вживані підприємством для складання і представлення фінансових звітів».

Якщо стандарт або інтерпретація конкретно застосовуються до операції, іншої події або обставини, облікова політика (або політики) відносно цієї статті визначається застосуванням відповідного стандарту або інтерпретації.

МСБУ 1 указує, що облікову політику можна не застосовувати, якщо вплив її застосування є неістотним. Але не дозволяється робити неістотні відхилення від Міжнародних стандартів фінансової звітності для досягнення певного представлення фінансового стану, фінансових результатів і руху грошових коштів підприємства.

При застосуванні облікової політики доцільно використовувати Керівництво по застосуванню відповідного стандарту або інтерпретації, видані Радою МСБУ.

За відсутності стандарту або інтерпретації, які конкретно застосовуються до операції, іншої події або обставини, керівництву підприємства слід використовувати власну думку, розробку і застосування облікової політики, результатом якої щодо інформації є:

а) доцільність для потреб користувачів при ухваленні економічних рішень;

б) достовірність у фінансових звітах: правдиве представлення фінансового стану, фінансових результатів і руху грошових коштів підприємства; віддзеркалення економічної суті операцій, інших подій і умов, а не тільки їх юридичної форми; нейтральність; обачність (розсудливість); повнота у всіх істотних аспектах.

Роблячи думку, керівництво повинне розглядати можливість використовування наступних джерел і посилатися на них в послідовності, в якій вони приведені далі:

а) вимоги і керівництво, приведене в стандартах і інтерпретаціях, які торкаються подібних і зв'язаних питань;

б) визначення, критерії визнання і концепції оцінки активів, зобов'язань, доходу і витрат, приведені в Концептуальній основі МСФО.

З метою думки керівництво може також розглядати недавні рішення інших органів, що встановлюють стандарти, які використовують аналогічну концептуальну основу для розробки стандартів бухгалтерського обліку, іншу літературу з питань обліку і прийняту галузеву практику в тій мірі, в якій це не суперечить вказаним вище джерелам.

Підприємство повинне вибирати і застосовувати облікові політики послідовно для подібних операцій, якщо стандарт або інтерпретація конкретно не вимагає або не дозволяє визначати категорії статі, для яких різні облікові політики можуть бути прийнятні. Якщо стандарт вимагає або дозволяє визначати такі категорії статі, слід вибрати найприйнятнішу облікову політику і застосовувати її послідовно до кожної категорії.

Необхідною умовою правдивого віддзеркалення діяльності підприємства є представлення інформації способом, що забезпечує якісні характеристики фінансових звітів.

Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, приведеної у фінансових звітах. Концептуальна основа МСФО містить чотири основні якісні характеристики фінансової інформації: зрозумілість, доцільність, достовірність і зіставність.

Зрозумілість -- це якість інформації, що дає можливість користувачам сприймати її значення. Проте з цього не виходить, що користувачі зможуть правильно зрозуміти зміст фінансових звітів без необхідних базових знань у області бізнесу, економіки і бухгалтерського обліку.

У зв'язку з цим інформація про складні поняття, яка є корисною для ухвалення економічних рішень, не повинна виключатися із звітності через складність розуміння її окремими користувачами.

Отже, інформація, представлена у фінансових звітах, повинна бути розрахована на її розуміння і однозначне тлумачення користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені в сприйнятті цієї інформації.

Доцільність характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі. Іншими словами, інформація вважається доречною, якщо вона здатна вплинути на ухвалення рішень користувачами і допомогти їм оцінити минулі, поточні і майбутні події.

Доцільність інформації визначається її істотністю, своєчасністю і можливістю використовування для прогнозування.

Істотність. Інформація є істотною, якщо її пропуск або неправильний розрахунок можуть вплинути на рішення користувачів. У свою чергу, включення в звіт неістотної інформації може погіршити її зрозумілість. Тому окремі вимоги МСФО по розкриттю інформації можна не виконувати, якщо вони є неістотними.

Своєчасність. Найдостовірнійша інформація втрачає значення, якщо вона уявлена користувачам із запізненням. Тому фінансові? звіти повинні бути представлені користувачам в терміни, що забезпечують їх ефективне використовування. Виходячи з цього згідно МСБУ 1 підприємство повинне бути здатним представляти свої фінансові звіти в течію б міс. після дати балансу, а конкретніші терміни визначаються законодавством.

Можливість використовування для прогнозування. Інформація; приведена у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати минулої діяльності, а і бути корисною для прогнозування майбутніх прибутків, дивідендів і інших виплат.

Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок і упереджених думок. Вона визначається повнотою, нейтральністю, обачністю, превалюванням суті над формою, правдивим віддзеркаленням фінансового стану і результатів діяльності.

Повнота означає повне освітлення діяльності підприємства, тобто фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і можливі наслідки операцій і подій, яка здатна вплинути на рішення, що приймаються на його основі.

Нейтральність передбачає, що інформація повинна бути об'єктивною. Інформація не є нейтральною, якщо за допомогою методів її оцінки або форми уявлення можна вплинути на ухвалення рішень.

Обачність обумовлена невизначеністю окремих подій (наприклад, отримання сумнівних боргів, терміну експлуатації основних засобів і т. п.). У зв'язку з цим при оцінці приведеної в звітах інформації слід уникати завищення активів і доходів або заниження витрат і зобов'язань підприємства.

Це означає, що витрати і зобов'язання потрібно відображати в бухгалтерському обліку зразу ж після отримання свідоцтва про вірогідність виникнення їх, а активи і доходи -- тільки тоді, коли вони реально одержані або запрацьовані. Тому, наприклад, сумнівну дебіторську заборгованість слід списувати на витрати і віднімати із загальної суми дебіторської заборгованості в тому періоді, в якому виникли сумніви з приводу можливості, її погашення.

Проте обачність не означає створення прихованих або надмірних резервів, навмисного заниження оцінки активів і доходів або завищення зобов'язань або витрат.

Превалювання суті над формою означає, що операції і події слід враховувати і представляти в звітності згідно їх економічної суті, а не тільки виходячи з юридичної форми.

Такий підхід застерігає від абсолютизації юридичного трактування подій і операцій, відбиваних в бухгалтерському обліку, оскільки суть операцій і інших подій не завжди адекватна тому, що виходить з юридичної (або встановленої) форми. Наприклад, передача активу у фінансову оренду не означає переходу права власності на нього від орендодавця до орендаря. Проте на практиці цей актив зараховують на баланс орендаря, оскільки до останнього фактично перейшли всі вигоди і ризики, зв'язані з використанням цього активу.

І навпаки, звичайно продаж продукції означає перехід права власності до іншої сторони. Проте якщо угода забезпечує подальше використовування продавцем економічних вигод, втілених в проданому активі, віддзеркалення цієї операції як продажі не забезпечить правдивого уявлення інформації про неї у фінансовій звітності.

Забезпечення якісних характеристик фінансової звітності може вимагати значних витрат. Тому слід враховувати співвідношення витрат і вигод, пов'язаних з розкриттям інформації у фінансових звітах.

Вигоди, одержані від інформації, повинні перевищувати витрати на її надання. Оцінка вигод і витрат в значній мірі здійснюється на основі думок. При цьому витрати не обов'язково несуть ті, хто одержує вигоди. Вигоди можуть одержувати не тільки користувачі, для яких готується інформація, наприклад надання подальшої інформації кредиторам може понизити витрати підприємства на позику. Тому на практиці складно використовувати тест вигоди-витрати в будь-якому конкретному випадку. Проте при розробці стандартів і складанні фінансових звітів слід усвідомлювати це обмеження.

Виходячи з цього важливо забезпечити збалансованість всіх якісних характеристик для досягнення мети фінансових звітів. Для цього необхідна думка з урахуванням важливості якісних характеристик в конкретних випадках.

Правдиве віддзеркалення фінансового стану і результатів діяльності. Для правдивого віддзеркалення фінансового стану і результатів діяльності підприємства при складанні фінансових звітів слід дотримувати:

1. основи безперервності діяльності;

2. основи нарахування;

3. окреме представлення активів і зобов'язань, доходів і витрат;

4. окреме уявлення і об'єднання статі, виходячи з їх істотності;

5. послідовність представлення інформації;

6. зі ставність інформації.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена на основі безперервності діяльності.

Безперервність діяльності означає, що керівництво не має наміру ліквідувати підприємство або припинити операції або не існує реальної альтернативи, крім того як зробити це.

Таке припущення є важливим, оскільки у разі банкрутства або ліквідації підприємства його фінансова звітність складається виходячи з інших принципів і вимог до оцінки статі, ніж в умовах звичної діяльності.

Тому при підготовці фінансової звітності керівництву слід здійснювати оцінку здатності підприємства продовжувати свою діяльність.

Оцінюючи доцільність припущення про безперервну діяльність підприємства, його керівництву слід зібрати всю наявну інформацію про майбутнє, принаймні (але не обмежуючись) щодо дванадцяти місяців з дати балансу. Ступінь обхвату залежить від конкретної ситуації. Зокрема, якщо підприємство має репутацію прибуткового і доступ до фінансових ресурсів, висновок про безперервність діяльності може бути зроблене без детального аналізу.

У інших випадках керівництву необхідно розглянути широкий діапазон чинників, пов'язаних з поточною і очікуваною прибутковістю, графіком погашення боргу, і потенційні джерела заміни фінансування до того, як воно може задовольнити себе настільки, що основа безперервності діяльності є доречною.

Якщо після проведеного аналізу керівництво має значну невпевненість, що ґрунтується на інформації про події і умови, які можуть вплинути на здатність підприємства продовжувати діяльність на безперервній основі, це слідує висловити в примітках до фінансових звітів, вказавши причини.

Якщо фінансові звіти складені не на основі припущення про безперервність діяльності, про це також слід повідомити в примітках з описом причин, по яких підприємство не вважається безперервно діючим, і основу оцінки, використану для складання фінансових звітів.

МСБУ 1 вимагає, щоб підприємство готувало фінансові звіти, - окрім звіту про рух грошових коштів, з використанням обліку на основі нарахування.

Облік на основі нарахування означає що операції і інші події слід відображати в облікових регістрах і відображати у фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться, а не обов'язково тоді, коли підприємство одержує або сплачує засоби.

При застосуванні основи нарахування статті признаються як активи, зобов'язання, капітал, дохід або витрати, тобто елементів фінансової звітності, якщо вони задовольняють визначенням і критеріям визнання елементів, приведених в Концептуальній основі МСФО.

Окреме представлення активів і зобов'язань, доходів і витрат. МСБУ 1 підкреслює, що активи і зобов'язання, доходи і витрати не слід згортати, крім випадків, коли це потрібне або дозволяється стандартом або інтерпретацією.

Це означає, що тільки в окремих випадках (передбачених МСБУ) можна приводити в активі балансу суму активів за вирахуванням суми відповідних зобов'язань або, навпаки, показувати в пасиві балансу суму зобов'язань за вирахуванням суми відповідних активів. Зокрема, не можна звичайно згортати дебіторську і кредиторську заборгованість. В той же час, наприклад, МСБУ 32 «Фінансові інструменти: розкриття і уявлення» вимагає згортати фінансовий актив і фінансове зобов'язання і приводити чисту суму в балансі, якщо підприємство:

1. має на це право, забезпечене юридично (законодавчо або іншим способом);

2. має намір або погасити зобов'язання на нетто-основі, або реалізувати актив з одночасним погашенням зобов'язання.

Відповідно дозволяється згортати дохід і витрати тільки в обмежених випадках, зокрема коли:

1. дохід і витрати не пов'язані з пропозиціями, що генерують дохід від основної діяльності;

2. прибутки надлишки виникають з групи подібних-операцій.

Окреме уявлень і об'єднання статі виходячи з їх істотності. Фінансові звіти є результатом обробки значної кількості операцій або інших подій, які об'єднуються в класи згідно їх характеру або функції. Завершальним етапом процесу узагальнення і класифікації є представлення стислих і; класифікованих даних у вигляді статі фінансових звітів або у вигляді приміток до них.

Оскільки МСФО жорстко не визначають формати фінансових звітів, єдиним критерієм представлення суми окремою статтею або об'єднання її з іншими торбами є істотність. Згідно МСБУ 1 кожен істотний клас подібних об'єктів слід приводити у фінансових звітах окремо, неістотні статті окремо не виділяють, а об'єднують із статтями, подібними по характеру або функціям.

Істотність статті визначається її розміром і характером об'єктів, що розглядаються разом. Тому, наприклад, окремі однакові по характеру активи (будівлі, машини, устаткування) часто об'єднують в одну статтю «Основні засоби», навіть якщо (величина кожного виду цих активів є істотною. Разом з тим статті, які мають істотний розмір відрізняються характером або функціями, слід подавати окремо. При цьому слід мати на увазі, що стаття, що не є істотною для окремого представлення її у фінансових звітах, може, проте, бути достатньо істотною для окремого представлення її в примітках. Наприклад, вартість будівель, машин і устаткування, об'єднаних в балансі в статтю «Основні засоби», слід подавати в примітках до балансу окремими статтями.

фінансовий звітність актив інформація

1.3 Порядок представлення фінансових звітів

МСБУ 1 «Представлення фінансових звітів» застосовується при представленні фінансових звітів загального призначення підприємств всіх типів і розповсюджується на фінансові звіти окремого підприємства і консолідовані фінансові звіти.

Фінансові звіти можуть надаватися окремо або разом з іншою інформацією, наприклад проспектом емісії або у складі річного звіту.

Часто підприємства подають Окремо від фінансових звітів фінансовий огляд, підготовлений керівництвом, який містить:

1. основні чинники, що визначають результати діяльності підприємства; джерела фінансування підприємства, його політику по позиковому капіталу і управлінню ризиками;

2. ресурси, вартість яких не відображена в балансі згідно міжнародним стандартам фінансової звітності.

Крім того, в міжнародній практиці багато підприємств включають до складу річного звіту екологічний звіт, звіт про додану вартість і інші додаткові звіти.

Разом з тим слід пам'ятати, що Міжнародні стандарти фінансової звітності торкаються тільки фінансових звітів і не застосовуються до іншої інформації, яка включена разом з ними в річний звіт або інший документ. У зв'язку з цим користувачі повинні мати нагоду відрізняти фінансові звіти від іншої інформації, представленої в комплекті з ними.

Згідно МСБУ 1 кожен компонент фінансових звітів слід чітко ідентифікувати, привівши заголовки сторінок і скорочені назви колонок на кожній сторінці фінансових звітів або іншим способом, якщо він забезпечує краще уявлення і правильне розуміння такої інформації.

Крім того, для належного розуміння інформації, приведеної у фінансових звітах, слід чітко визначити і повторювати у разі потреби:

1. назва або інший спосіб ідентифікації (код і т. п.) підприємства, яке представляє звіт;

2. масштаби, охоплювані звітами (окреме підприємство або їх група);

3. дату балансу, а для інших фінансових звітів -- охоплюваний ними період;

4. валюту уявлення і рівень точності (наприклад, в тисячах або мільйонах одиниць валюти звітності), використаний при представленні фінансових звітів.

Згідно МСБУ 1 фінансові звіти слід подавати принаймні щорічно. Цей стандарт не розглядає поточну фінансову звітність, яка представляємося за місяць, квартал або інший період в межах звітного року. Порядок представлення такої звітності визначає МСБУ 34 «Проміжна фінансова звітність». МСБУ 1 не вимагає, щоб звітний рік співпав з календарним, а також дозволяє практику складання звітності за 52 тижні що обумовлено тому, що в багатьох країнах звітний рік починається з місяця або кварталу створення підприємства. Наприклад, якщо підприємство було зареєстроване в липні, його фінансовим роком є рік, завешуваний 31 червня наступного року.

Такий порядок зручний для аудиторів і інших контролюючих органів, оскільки дає можливість рівномірно розподілити їх навантаження в перебігу календарного року.

Баланс звичайно датують останнім днем звітного року (рис). Якщо у виняткових випадках (ліквідація, реорганізація і т. п) дату балансу змінюють і річні фінансові звіти подають за період, довше або коротше за один рік, підприємству слід:

1. Пояснити причину, по якій використовується період, відмінний від одного року,

2. Вказати, що суми, приведені в Звіті про прибутки і збитки, Звіт про зміни у власному капіталі, Звіті про рух грошових коштів, не є зіставними.

Висновки за розділом 1

Для виконання покладених на фінансову звітність функцій вона повинна відповідати наступним основним вимогам: гарантувати реальність і достовірність даних, які забезпечуються документальним обґрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризації, притримування правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і збитків за відповідні звітні періоди; забезпечувати своєчасність отримання даних, на основі регламентації термінів зіставлення звітних даних для оперативного управління господарською і фінансовою діяльністю організацій і підприємств.

Основними умовами правильності складання фінансової звітності є: повнота віддзеркалення всіх господарських операцій за звітний період; відповідність даних синтетичного і аналітичного обліку; відповідність показників фінансової звітності даним синтетичного і аналітичного обліку.

Якщо фінансова звітність є завершальною стадією узагальнення бухгалтерської інформації, то головною задачею аналітика є представити дійсність, яка втілена в звітності, що вивчається. Для цього, він повинен володіти здатністю логічно відновити господарські операції, підсумовуванні в звітності, здатністю повторити роботу бухгалтера в зворотному порядку. Таким чином, аналіз фінансової звітності ґрунтується: по-перше, на повному розумінні бухгалтерського обліку; по-друге, на спеціальних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються найважливіші питання для отримання основних висновків.

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Задача 13

Розрахувати чистий прибуток підприємства якщо:

Дохід від реалізації продукції ………………………………….100000

Собівартість реалізованої продукції ……………………..………..51000

Адміністративні витрати……………………………………..……..12000

Витрати на збут ………………………………………………………7000

Амортизаційні відрахування ……………………………...…………7000

Прибуток від продажу активів……………………………………..…….0

Витрати на виплату відсотків ………………..……………………13 000

Податки …………………………………………………….…………4000

Рішення:

Що б розрахувати чистий прибуток потрібно використовувати формулу:

Таким чином ЧП=100000-51000-12000-7000-7000-13000-4000=6000 грн.

Відповідь: Чистий прибуток даного підприємства склав 6000 гривень.

ВИСНОВОК

Для виконання покладених на фінансову звітність функцій вона повинна відповідати наступним основним вимогам: гарантувати реальність і достовірність даних, які забезпечуються документальним обгрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризації, притримування правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і збитків за відповідні звітні періоди; забезпечувати своєчасність отримання даних, на основі регламентації термінів зіставлення звітних даних для оперативного управління господарською і фінансовою діяльністю організацій і підприємств.

Основними умовами правильності складання фінансової звітності є: повнота віддзеркалення всіх господарських операцій за звітний період; відповідність даних синтетичного і аналітичного обліку; відповідність показників фінансової звітності даним синтетичного і аналітичного обліку.

Якщо фінансова звітність є завершальною стадією узагальнення бухгалтерської інформації, то головною задачею аналітика є представити дійсність, яка втілена в звітності, що вивчається. Для цього, він повинен володіти здатністю логічно відновити господарські операції, підсумовуванні в звітності, здатністю повторити роботу бухгалтера в зворотному порядку. Таким чином, аналіз фінансової звітності ґрунтується: по-перше, на повному розумінні бухгалтерського обліку; по-друге, на спеціальних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються найважливіші питання для отримання основних висновків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бархатов А.П. Міжнародний облік: Навчальний посібник / Бархатов А.П. - М.: Видавничо-книготорговий центр “Маркетинг”, 2001.

2. Бутінець Ф.Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальній посібник / Бутінець Ф.Ф, Гріцька Л.Л. - Житомир: ПП “Рута”, 2002. - 544с.

3. Голов С.Ф. Бухгалтерській облік за міжнародними стандартами / Голов С.Ф., Костюнченко В.М. До.: Екаунтінг, 2000. - 384 з.

4. Дугинський Б.Л. Бухгалтерський облік і фінансова звітність: міжнародні стандарті: Навч. посіб. / Дугинський Б.Л., Гужавіна І.В. - Донецьк: ДІЕГП, 2003. - 146 з.

5. Міжнародний досвід і удосконалення системи бухгалтерського обліку і звітності / Ефіменко В, Зубілієвіч З. // Бухгалтерський облік і аудит 1996 № 6. З. 13-15.

6. Малькова Т.Н. Теорія і практика міжнародного бухгалтерського обліку: Навчань. посіб. / Малькова Т.Н. - С.-Пб.: Відавнічий будінок Бізнес-преса, 2001 - 336 з.

7. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Пер. з англ. за ред. С.Ф. Голова. - ДО.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998.

8. Міжнародні стандарті фінансової звітності 1999. - АСКЕРІ - АСА, 1999.

9. Міжнародна стандартизація і стандартизація обліку і звітності / Стуков С.А., Стуков Л.С. - М.: Вид-во “Бухгалтерський облік”, 1998. - 136 з. (Бібліотека журналу “Бухгалтерський облік”).

10. Прінципі бухгалтерського обліку / Пер. з англ. Н.В. Соколова. - М.: Фінанси і статистика, 1997. - 496 з.

11. Радуцкий А. Фінансовая інформація по сегментах: міжнародний підхід. Журнал “Бухгалтерський облік”, №5, березень 1998 р.

Додаток А

Користувачі фінансової звітності та їх інформаційні потреби

Додаток Б

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Размещено на Allbest.ru