Аналіз основного капіталу на прикладі філії "Новосанжарський райавтодор"

Отже, на основі розрахунку узагальнюючих показників фінансової стійкості можна зробити остаточний висновок про фінансовий стан підприємства “Райавтодор ” .

За даними таблиці у 2006 році маємо такий результат:

Е1, Е2<0, а Е3, ЗС>0, то підприємство характеризується нестійким фінансовим станом.

На кінець звітного періоду:

Е1, Е2, Е3, ЗС<0, тобто воно має кризовий фінансовий стан. Визначено, що підприємство має кризове фінансове становище, отже, необхідно розглянути показники прогнозування банкрутства (модель Альтмана, модель Матвійчука).

Модель Альтмана

Z=1.2*К1+1,4*К2+3,3*К3+0,6*К4+1*К5

Z=1,2*0,406+1,4*0,031+3,3*0,061+0,6*4,395+1*1,299=0,487+0,043+0,201+2,637+1,299=4,667

За отриманими результатами видно, що умова виконується, тобто Z>3. Отже, у даного підприємства вірогідність банкрутства незначна.

Модель Матвійчука

Z=0.033*К1+0.268*К2+0.045*К3-0.018*К4-0.004*К5-0.015*К6+0.702*К7

Z=0,033*1,299+0,268*8,036+0,045*1,583-0,018*0,770-0,004*0,694-0,015*0,187+0,702*4,395=0,043+2,154+0,0071-0,014-0,003-0,003+3,085=5,333

Розрахувавши модель Матвійчука, виявлено, що значення Z>1,104 і становить 5,333. Це свідчить про те, що підприємство „Райавтодор” має низьку імовірність банкрутства та стійке фінансове становище.

Розділ 3. Аналіз динаміки обсягу, складу і структури основних засобів підприємства

Структура основних засобів є різною у різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних засобів найвища у легкій та харчовій промисловості (близько 44%), споруд - у паливній промисловості (17%), передавальних пристроїв - в електроенергетиці (32%), устаткування та робочих машин - на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

Основними засобами які впливають на структуру основних засобів підприємств є рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру основних засобів. Поліпшити структуру основних засобів можна за рахунок:

· оновлення та модернізації устаткування;

· ефективного використання виробничих приміщень;

· установлення додаткового устаткування на вільній площі;

· ліквідація зайвого й малоефективного устаткування.

Не належать до основних засобів:

· предмети терміном служби менше за один рік незалежно від їхньої вартості;

· предмети вартістю до 600 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

· спеціальні інструменти і спеціальні пристосування для підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виконання індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;

· спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

· формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства незалежно від вартості і терміну служби.

Перелічені вище малоцінні необоротні матеріальні активи не відносять до основних засобів у тому разі, коли суб'єкти господарювання вибрали метод нарахування амортизації основних засобів, передбачених податковим законодавством. Якщо підприємство вибрало інший метод нарахування амортизації передбачений П(С)БО №7, тоді вартісні ознаки предметів, які можна віднести до малоцінних і швидкозношуваних, визначається суб'єктом господарювання самостійно. Згідно з податковим законодавством щодо нарахування амортизації основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі основні фонди.

Виробничі основні фонди є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні інвестиції.

Невиробничі фонди - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності, але перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих, невиробничі основні фонди не беруть участь у процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це у кінцевому висновку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

У таблиці №11 наведені дані, що характеризують наявність та рух основних засобів підприємства.

Таблиця № 11

Аналіз основних засобів буде неповним, якщо розглянути їх склад впродовж аналізованого періоду.

Таблиця №12 Склад основних засобів підприємства (станом на кінець року)

На підставі даних таблиці можемо зробити висновок, що переважна частка основних засобів підприємства припадає на машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар; інші основні засоби; інші необоротні матеріальні активи. Проте, якщо питома вага будівель та споруд поступово зростає протягом періоду, який аналізується, то стосовно частки виробничих машин спостерігається тенденція до її скорочення у загальній вартості основних засобів підприємства, але у нашому випадку усе навпаки.

Таблиця №13 Аналіз динаміки і структури основних засобів (первісна вартість)

У результаті проведених розрахунків було встановлено, що загальна величина первісної вартості основних засобів склала на кінець 2006 року 76767,2 тис.грн, на кінець 2007 року - 79031,3. Спостерігається зростання їх вартості на 2264,1 тис. грн. Це відбулось за рахунок збільшення обсягу таких показників:

– Машин та обладнання на 1086,1 тис.грн або на 104,75%.

– Інших основних засобів на 185,5 тис.грн або на 107,98%.

– Інструментів, приладів та інвентаря на 200,7 тис. грн.

У той же час спостерігається зменшення вартості транспортних засобів на 44,4 тис. грн або на 97,87 % та малоцінних, необоротних матеріальних активів на 31,9 тис.грн або на 97,58%.

Якщо розглядати структуру первісної вартості основних засобів, то найбільшу частку серед них складають будинки, споруди та передавальні пристрої.

Також для оцінки основних засобів розрахуємо таблицю за вартістю зносу.

Таблиця №14 Аналіз динаміки і структури основних засобів (Знос)

Отже, ми бачимо, що вартість зносу на кінець 2006 року становить 41839,3 тис.грн, на кінець 2007 року - 44126,4 тис.грн. Спостерігається зростання вартості зносу на 2287,1 тис.грн. Цевідбулось під впливом зростання таких факторів:

– Машини та обладнання на 882,9 тис.грн або на 105,86%.

– Інших основних засобів на 346,8 тис.грн або на 124,35%.

– Транспортні засоби на 65,1 тис.грн або на 104,26%.

У той же час спостерігається зменшення розміру малоцінних необоротніх матеріальних активів на кінець звітного періоду на 63,5 тис.грн та інших необоротних матеріальних активів на 149,5 тис.грн.

Розділ 4. Аналіз руху та технічного стану основних засобів

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більший ніж один рік (або ніж один операційний цикл) і вартість одиниці яких перевищує певну (встановлену на підприємстві) суму.

Головними завданнями обліку основних засобів є :

-- правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття й переміщення ОЗ;

-- контроль за їхньою наявністю та збереженням у місцях експлуатації;

-- своєчасне й точне обчислення зношення (амортизації) ОЗ і правильне відображення його в обліку;

-- визначення витрат на ремонт, а також контроль за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою;

-- виявлення об'єктів, які не використовуються;

-- контроль за ефективністю використання, пошуки резервів підвищення ефективності роботи машин, обладнання та ін.

-- оперативне забезпечення керівництва підприємства необхідною інформацією про стан основних засобів через автоматизацію обліково-обчислювальних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки.

«Основні засоби» передбачають такі групи, однакових за технічними характеристиками, призначенням і способом використання:

1) земельні ділянки ;

2) капітальні витрати на поліпшення земель - до витрат на поліпшення земель належать витрати на меліоративні (осушувальні) та іригаційні роботи, терасування, зміна рельєфу ярів та ін.;

3) будинки, споруди і передавальні пристрої - архітектурно-будівельні об'єкти, призначені для створення умов (захист від атмосферних явищ та ін.) для праці, життя, обслуговування населення й зберігання матеріальних цінностей;

4) машини та обладнання - (машини) технічні пристрої, за допомогою яких при виконанні певних операцій технологічного процесу здійснюється перетворення енергії, матеріалів і (або) інформації для отримання необхідного корисного результату; (обладнання) пристрій, що виробляє або перетворює енергію, матеріали та інформацію;

5) транспортні засоби - засіб, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому обладнання чи механізму.

До цієї групи належать:

-- автотранспорт;

-- судна;

-- залізничний транспорт;

-- апарати літальні: повітряні й космічні;

-- веломототранспорт;

-- електротранспорт виробничий безрейковий. ;

6) інструменти - знаряддя ручної праці або виконавчий механізм машини для здійснення різних робіт. Інструменти поділяють на:

-- різальні (різець, свердло, фреза та ін.);

-- тиснучі (штамп, накатка);

-- шліфувальні (шліфувальне коло, шліфувальний брусок);

-- ударні (молоток, зубило, пробійник);

-- кріпильно-затискувальні (затискувальний патрон верстатів, різцевий тримач, лещата та ін.);

--вимірювальні;

-- медичні;

-- інші.; прилади, інвентар (меблі);

7) робоча і продуктивна худоба;

8) багаторічні насадження - рослини, які використовуються в процесі виробництва (наприклад, для вирощування плодів, ягід), для здавання в оренду або в соціально-культурних цілях (декоративні дерева й кущі).;

9) інші основні засоби.

У цьому розділі ми проведемо розрахунки показників, які характеризують стан та рух основних засобів, це такі показники, як:

· коефіцієнт оновлення основних засобів;

· коефіцієнт вибуття;

· коефіцієнт зносу основних засобів;

· коефіцієнт придатності.

Ці розрахунки відображено у таблиці.

Таблиця №15 Показники стану та руху основних засобів підприємства

Отже, ми бачимо, що коефіцієнт оновлення основних засобів збільшився у звітному періоді на 0,01, що у відносному значенні дорівнює 101,92%.

Щодо коефіцієнта вибуття основних засобів, то спостерігається його зниження на кінець 2007 у порівнянні з попереднім роком і становить 0,01 в абсолютному значенні. Він показує, яку питому вагу займають основні засоби, що вибули за рік, в їх вартості на початок року і визначається як відношення вартості вибулих основних засобів до первісної вартості на початок року.

Коефіцієнт зносу основних засобів показує, яку питому вагу займає сума зносу основних засобів в їх первісній вартості і розраховується як сума зносу основних засобів за весь період їх експлуатації на початок (кінець) року до первісної вартості основних засобів за балансом на початок (кінець) року. Ми спостерігаємо, що сума зносу основних засобів на кінець року збільшилася на 0,01 і становить 0,56.

Коефіцієнт придатності визначається як різниця, тобто від 1-ці ми віднімаємо кратне від ділення залишкової вартості основних засобів на початок (кінець) року і спостерігається зменшення його на кінець року у порівнянні з попереднім на 0,01, що в абсолютному значенні становить 0,44.

Розділ 5. Аналіз ефективності й інтенсивності використання основних засобів

Для забезпечення відтворення основних засобів важливе місце має вивчення їхнього використання. Використання основних засобів є важливим фактором підвищення ефективності діяльності підприємства.

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих засобів.

Основні засоби підприємства -- це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Починати аналіз основних засобів слід з ознайомлення зі складом у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни основних засобів, питома вага промислових основних засобів, виробничих основних засобів в інших галузях і невиробничих основних засобів.

Як найповніше та якнайраціональніше використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Рівень фізичного зносу основних засобів визначається у процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати у кількох аспектах:

· по-перше, як метод визначення поточної оцінки основних засобів;

· по-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби;

· по-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладення коштів у нові виробництва.

Показники ефективності використання основних засобів можна об'єднати у три групи які характеризують:

1. забезпечення підприємства основними засобами;

2. стан основних засобів;

3. ефективність використання основних засобів.

Проведемо аналіз використання основних засобів у наступній таблиці.

Таблиця №16 Аналіз використання основних засобів

У даній таблиці були розраховані показники фондовіддачі, фондоємності та фондорентабельності.

Показник фондовіддачі на 2006 рік становить 1,35 грн/грн, на 2007 рік - 1,38 грн/грн. Він показує, що кожна гривня основних засобів приносить 1,35(2006р.) чи 1,38(2007р.) грн чистого доходу. Бачимо тенденцію до збільшення, що є позитивним для даного підприємства.

Показник фондоємності є оберненим до показника фондовіддачі. На 2006 рік він склав 0,74 грн/грн, на 2007 рік - 0,73 грн/грн. Він показує, що кожна гривня чистого доходу приносить 0,74(2006р.) чи 0,73 (2007р.) вартості основних засобів.

Щодо показника фондовіддачі, то на кінець звітного періоду він зменшується на 0,02 грн/грн.

Розділ 6. Аналіз нематеріальних активів підприємства та ефективності їх використання

Нематеріальні активи підприємства -- це права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальні активи.

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи, здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання. Отже, нематеріальні активи - це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або обмежені природні ресурси для використання в господарській діяльності для отримання прибутку.

До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми й можуть утримуватися підприємством для використання більше року (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг та на об'єкти промислової власності, авторські права, гудвіл та інші нематеріальні активи). Як правило, сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів показується у складі додаткового капіталу, а сум уцінки - у складі витрат звітного періоду. При вибутті об'єктів нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей чи надання в оренду іншим особам.

Наявність нематеріальних активів свідчить про вкладення капіталу у патенти, ліцензії та іншу інтелектуальну власність, що характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну. Така стратегія сприяє зміцненню економіки підприємства і його фінансового стану.

Якщо підприємство не отримує (не купує або не створює) нематеріальний актив, але здійснює витрати з метою отримання майбутніх вигод, то ці витрати відносяться до складу витрат звітного періоду. Прикладом таких витрат є:

а) пов'язані із заснуванням підприємства (організаційні витрати) або запуском нової продукції (процесів);

б) на навчання персоналу;

в) на рекламу та просування продукції на ринку;

г) на переміщення та реорганізацію підприємства або його частини.

Витрати, не визнані нематеріальними активами та списані на витрати в попередніх звітних періодах (у тому числі проміжних), не слід сортувати та включати до собівартості нематеріальних активів у наступних звітних періодах.

Нематеріальні активи відображають у балансі, якщо вони відповідають установленим критеріям визнання активів, тобто існує ймовірність того, що підприємство в майбутньому матиме економічну вигоду від них і їхня вартість може бути достовірно визначена.

До нематеріальних активів належать:

· права використання майна, природних ресурсів;

· права промислової власності;

· права інтелектуальної власності;

· ділова репутація (гудвіл);

· привілеї;патенти;

· інші нематеріальні активи.

Якщо нематеріальний актив одержаний підприємством безоплатно, його первісна вартість дорівнює ринковій вартості цього активу на дату його одержання. Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, охоплює витрати, прямо пов'язані з його створенням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням (витрати на оплату праці, матеріали, накладні та ін.).

Термін корисного використання нематеріальних активів ранжується за роками протягом десяти років і понад десяти років. Чим вище частка нематеріальних активів з тривалішим терміном використання, тим більший економічний ефект можна отримати.

Проведемо аналіз нематеріальних активів підприємства, які відобразимо у таблиці.

Таблиця №17 Склад нематеріальних активів філії «Новосанжарський райавтодор» за 2007 рік

Зростання ефективності підприємництва як сучасної форми господарювання неодмінно потребує підготовки висококваліфікованих підприємців (керівників, спеціалістів, менеджерів), здатних реалізувати у своїй діяльності вимоги ринкових відносин.

Як ми бачимо, підприємство не має нематеріальних ресурсів, а з багатьох складових підприємства велике значення мають нематеріальні ресурси та активи. Так, як вони відіграють важливу роль у забезпеченні взаємозв'язку багатьох ланок технологічного циклу та забезпечують можливість прогресивного розвитку підприємства в цілому. Необхідність збільшення нематеріальних ресурсів та активів особливо зумовлена ринковою формою господарювання.

Розділ 7. Шляхи підвищення ефективності використання основного капіталу підприємства

Вирішальний вплив на фондовіддачу має ефективність використання машин і обладнання в часі та потужності.

Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі, необхідно: перевірити забезпеченість підприємств обладнанням; порівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактичний фонди часу роботи обладнання; вивчити затрати часу на простої обладнання з технічних, технологічних і організаційних причин і виявити способи їх скорочення; визначити причини відхилень виробничих засобів для окремих технологічних груп обладнання; проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення використання обладнання в часі на обсяг випуску продукції.

Розрізняють обладнання: наявне -- рахується на балансі і занесене в інвентарні відомості; установлене -- здане в експлуатацію; яке працює -- те, що фактично використовується у виробництві; обладнання в запланованому ремонті; резервне -- те, що перебуває в резерві; простійне -- таке, що за планом мало було працювати, але фактично не працює.

Розподіл кількості обладнання за названими категоріями показує рівень його фактичного застосування в робочому процесі. Після цього виявляють причини розходжень між плановими і фактичними показниками цих категорій, шукають резерви збільшення обсягу випуску продукції за рахунок ліпшого використання наявної кількості обладнання.

Порівнюючи кількість наявного й установленого обладнання за планом і звітом, визначають рівень виконання плану здачі обладнання в експлуатацію, а встановленого обладнання з тим, яке фактично працює, -- питому вагу останнього в усьому встановленому.

Основні засоби у процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних засобів на підприємстві.

Своєчасний ремонт основних засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, подовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або відновленні їх окремих частин.

Середній ремонт провадиться для часткового відновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.

Капітальний ремонт машин, устаткувань проводиться для відновлення їхнього виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як звичайно, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.

Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

Економічна доцільність капітального ремонту основних засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту об'єкта перевищує вартість придбання аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.

Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.

До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.

Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки проводяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом, проводяться, як звичайно, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів, тощо.

Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, ощадливим витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.

Висновок і пропозиції

Поряд з власне обліком, чи не першочерговим є забезпечення оперативного дійового контролю за ефективністю використання активів, праці, формуванням витрат виробництва тощо. Стосовно основних засобів, такий контроль має здійснюватись не тільки за фактами здійснення господарських операцій, але й бути у певній мірі прогнозним. Зокрема, в обліку основних засобів важливе місце займає контроль забезпеченості підприємств основними засобами, оскільки відхилення від оптимального рівня як в одну, так і в іншу сторони спричинює зниження ефективності виробництва. Причому негативний вплив таких відхилень проявляється через зниження ефективності використання основних засобів і за принципом відлуння відбивається на загальній ефективності виробництва.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого -- від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження.

Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.

По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.

По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями: проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10-15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомнотранспортними засобами тощо.

капітал фінансовий аналіз платоспроможність

Використана література

1. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие. - М.: Дело и сервис, 1998. - 256 с.

2. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - 4-е изд., доп. и перераб. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 416 с.

3. Бухгалтерський, управлінський облік: курс лекцій / Ф.Ф.Бутинець, Чижевська Л.В., Герасимчук.Н.В. та інші. - Житомир: Рута, 2000. - 248 с.

4. Бухгалтерський облік: Навч. - метод. посібник для самостійного вивчення дисциплини. - К.: КНЕУ, 2001. - 370 с.

5. Бухгалтерський облік: Підручник / А. Д. Ларіонов, В. А. Єрофєєва, Ж. Г. Лєотьєва, П. А. Станков / За ред. А. Д. Ларіонова. - М.: ГроссБух, 1999. - 392 с.

6. Бухгалтерский учет в Украине / Бирюков И.Н. и др. - К.: 2001. - 408 с.

7.Бороненкова С.А., Маслова Л.И., Крылов С.И. Финансовый анализ предпритий. - Е.: Изд-во Урал. гос. университета, 2001. - 200 с.

8.Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Конспект лекцій. - Житомир: ПП “Рута”. -2001. - 288с.

9. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. - Житомир: ПП “Рута”.-2002.-688с.

10. Вещунова Н.Л. Анализ хозяйственной деятельности предпритий. - Мн.: ИП Экоперспектива, 1997. - 309 с.

11. Ворончук П. Т., Огійчук В. М. Довідник з питань бухгалтерського обліку. - К.: Україна, 1991. - 366с.

12. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. - К.: А.С.К., 2001. - 223с.

13. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник / За ред. М. В. Кужельного. - К.: АСК, 2002. - 266 с.

14. Гудзинський О., Кірейцев Г., Савчук В. Амортизація в оновленні основних засобів // Бухгалтерія в сільському господарстві.-2004.-340с.

15. Завгородній В. П., Савченко В. Л. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку : 2-є видання, - К.: Фірма “ДІ-КСІ”, 1997 - 832 с.

Размещено на Allbest.ru