Автоматизація аналізу фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Кафедра економічної кібернетики

ВИПУСКНА РОБОТА

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

напрямку "Економіка та підприємництво"

Тема роботи: Автоматизація аналізу фінансового стану підприємства

Виконав студент 4 курсу,

група ЕК-41 А.Г. Самченко

Керівник випускної роботи

В.М. Плотніков

Суми - 2008

ЗМІСТ

• ВСТУП
• 1. ОБСТЕЖЕННЯ СТАНУ АВТОМАТИЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ПІДПРИЄМСТВ В ЕКОНОМІЦІ
• 1.1 Поняття платоспроможності та ліквідності балансу
• 1.2 Класифікація активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості погашення
• 1.3 Функції і класифікація фінансового аналізу
• 1.4 Інформаційна база фінансового аналізу
• 1.5 Цілі, методи і зміст фінансового аналізу
• 1.6 Аналіз стану автоматизації в галузі оцінки фінансового стану підприємства
• 1.7 Постановка задачі та формування вимог до автоматизаці аналізу фінансового стану підприємства
• 2. РОЗРОБКА ПРОЕКТУ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
• 2.1 Архітектура та технології вирішення задачі автоматизації фінансового аналізу підприємства
• 2.2 Підсистеми забезпечення функціональної частини проекту
• 2.3 Програмне та апаратне забезпечення проекту
• 3. ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ АВТОМАТИЗОВАНОГО АНАЛІЗУ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ І ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
• 3.1 Склад та особливості реалізації алгоритмічного забезпечення
• 3.2 Структура та особливості реалізації програмного забезпечення
• 3.3 Інтерфейс користувача та інструкція по використанню
• 3.4 Проведення розрахунків на контрольному прикладі
• 3.5 Оцінка очікуваних ефектів від впровадження системи
• ВИСНОВКИ
• ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
• ДОДАТКИ

ВСТУП

Сучасні підприємства вимагають найновіших методів управління. Ухвалення управлінських рішень в умовах динамічного середовища вимагає не тільки аналізу, оцінки і прогнозування внутрішнього розвитку підприємства, але і забезпечення відповідності між зовнішнім мікросередовищем, зовнішнім макросередовищем і результатами фінансово-господарської діяльності підприємства, що, у свою чергу, висуває високі вимоги до інформаційного забезпечення управління підприємством.

Узагальнення, систематизація і інтерпретація інформаційних потоків для ухвалення стратегічних управлінських рішень може забезпечити стратегічний облік, що є єдиною інформаційною системою, в якій формується інформація про чинники зовнішнього середовища, ведуться фінансовий, управлінський і прогнозний облік. У зв'язку з достатньою трудомісткою і тривалою аналітичною обробкою фінансово-економічної інформації інформаційно-аналітичне забезпечення позитивно позначається на оперативності отримуваних в процесі аналізу даних для поточного і стратегічного управління. Впровадження інформаційних технологій для проведення аналізу фінансового стану надзвичайно важливі для стабільної роботи сучасного підприємства[10].

Термін «аналіз» буквально означає розчленовування, розкладання досліджуваного об'єкта на частини, елементи, на внутрішні властиві цьому об'єкту складові (уявні чи реальні). Аналіз виступає в діалектичній, суперечливій єдності з поняттям "синтез" - з'єднання раніше розчленованих елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле.

Діалектичний тандем аналіз-синтез розуміється як синонім усякого наукового дослідження. У будь-якій галузі наукових знань, у будь-якій сфері людської діяльності (політичній, міжнаціональній, суспільній, соціальній, екологічній та ін.) обійтися без аналізу-синтезу неможливо.

Але особливе значення аналіз і синтез отримали в економіці, що є, як відомо, основою всього сущого на планеті; нерозв'язаність економічних задач (внутрішніх і зовнішніх) прирікають на невдачу у всіх інших сферах. Природно, що успішний розвиток економіки залежить, у свою чергу, від стану всього суміжного з нею (політики, екології, соціології, культури і т.д.).

Аналіз-синтез як суть, як зміст і форма людського мислення комплексно вивчається в множинному вимірі багатьма науками. Але аналіз економіки, аналіз господарської діяльності і її кінцевих результатів (у всіх галузях, у всіх проявах) - область винятково економічного аналізу[11].

Формування ринкової економіки обумовлює розвиток аналізу в першу чергу на мікрорівні - на рівні окремих підприємств і їх внутрішніх структурних підрозділів, оскільки ці низові ланки (при будь-якій формі власності) складають основу ринкової економіки. Але це не виключає, а скоріше, навпаки, припускає і необхідність можливого переходу аналізу на мікрорівні не "зверху вниз", як складалося при командно-адміністративній системі, а "знизу нагору". Народногосподарські відносини й узагальнення зовсім не протипоказані комерційним відносинам, принципам і вимогам вільного ринку.

Аналіз на мікрорівні наповнюється конкретним змістом, зв'язаним з повсякденною фінансово-господарською діяльністю підприємств, їхніх колективів, менеджерів, власників. В даний час необхідно проводити аналіз обґрунтування і виконання бізнес-планів, порівняльний аналіз маркетингових підприємств, аналіз можливостей виробництва і збуту, з'ясування внутрішніх і зовнішньоекономічних ситуацій, що впливають на виробництво і збут, аналіз співвідношення попиту та пропозиції, аналіз конкретних споживачів і оцінки останніми якості виробів, що випускаються, аналіз витрат живої й упредметненої праці з необхідною їхньою деталізацією, аналіз кінцевих фінансових результатів виробничої, збутовий, маркетингової діяльності (прибуток, збиток), аналіз комерційного ризику з впливом різних факторів, що діють на його[12].

Впровадження інформаційних технологій на підприємствах України припускає:

а) забезпечення аналізу впливу на досліджуваний об'єкт широкого кола внутрішніх і зовнішніх чинників, що сприяє підвищенню ступеню наукової обґрунтованості управлінських рішень, що приймаються на основі його результатів;

б) підвищення достовірності і надійності отриманих результатів фінансового аналізу;

в) створення можливостей для проведення комплексних аналітичних досліджень пов'язане з оперативною обробкою великих масивів вхідної аналітичної інформації;

г) підвищення системності фінансового аналізу, що обумовлене необхідністю чіткого визначення і формалізації аналітичних завдань при їх рішенні в автоматичному режимі [5].

Досягнення цієї мети важко здійснити без розробки і впровадження на Україні програмних продуктів, які використовуються при аналізі фінансової діяльності підприємств.

Об`єктом дослідження в даній роботі є процес автоматизації частини аналізу фінансового стану підприємства, предметом - програмна реалізація методологічної бази фінансового аналізу.

Мета даної роботи - створення програмного інструментарію для проведення ефективного аналізу фінансового стану підприємства на основі даних балансу та звіту про фінансові результати, згенерованих в середовищі 1С:Підприємство.

1. ОБСТЕЖЕННЯ СТАНУ АВТОМАТИЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ПІДПРИЄМСТВ В ЕКОНОМІЦІ

1.1 Поняття платоспроможності та ліквідності балансу

Одним з найважливіших критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти здатність підприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більші, ніж зовнішні зобов'язання.

Здатність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи[4].

Основне завдання аналізу ліквідності балансу - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися за зобов'язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'язань. Чим швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань.

Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. В іншому разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

1.2 Класифікація активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості погашення

Для аналізу ліквідності балансу статті балансу розподіляють і порівнюють за групами:

а) найліквідніші активи (кошти і поточні фінансові інвестиції) мають дорівнювати кредиторській заборгованості (тобто найтерміновішим зобов'язанням) або перевищувати її; терміни - приблизно до 3 місяців.

б) швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи) мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви; терміни - 3-6 місяців.

в) повільнореалізовувані активи (запаси) мають дорівнювати або перевищувати довгострокові зобов'язання (кредити та інші зобов'язання).

г) важкореалізовувані активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи) мають дорівнювати джерелам власних коштів або перевищувати їх (вони взагалі вважаються безстроковими, бо не мають терміну погашення)[14].

У разі виконання зазначених умов баланс вважається абсолютно ліквідним. Якщо одна або кілька умов порушуються, ліквідність відрізняється від абсолютної. При цьому брак коштів за однією групою активів компенсується їх надлишком в іншій групі лише за вартістю, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Тотожність активу і пасиву балансу визначає наперед результат порівняння за четвертою групою, якій властиве «балансування». Тому суттєвим є порівняння підсумків за першими трьома групами.

Результати порівняння перших двох груп свідчать про поточну ліквідність, третьої групи - про перспективну ліквідність. оскільки тут розглядаються майбутні надходження та витрачання.

1.3 Функції і класифікація фінансового аналізу

Виходячи з загальної теорії керування - керування підприємством полягає в цілеспрямованому впливі керуючої системи на керований об'єкт для досягнення поставленої мети. У сфері керування закономірності виявляються статистично, іншими словами, розрахункові значення виявляються вірними не в кожному окремому випадку, а тільки в середньому, при багаторазовому повторенні з тими самими вихідними даними. Більш того, математичні вирази, що використовуються для виконання розрахунків при вирішенні задач керування, - це не точні формули, а математичні моделі, що відбивають досліджувані явища лише приблизно з якоюсь точністю (звичайно невисокою) і вірогідністю (надійністю). Отриманим результатам не можна вірити безумовно, тому що математична модель, навіть дуже вдала і точна для певних визначених умов, виявляється непридатною для інших умов, що змінилися.

Розробка спеціальних методів фінансового аналізу базується на науково обґрунтованій класифікації його видів, обумовленої потребами практики керування. В основі класифікації видів фінансового аналізу лежить класифікація функцій керування, оскільки економічний аналіз є необхідним елементом виконання кожної функції керування економікою.

Розвита ринкова економіка народжує потребу в диференціації аналізу на внутрішній управлінський і зовнішній фінансовий аналіз. Внутрішній управлінський аналіз - складова частина управлінського обліку тобто інформаційно-аналітичного забезпечення адміністрації, керівництва підприємства.

Зовнішній фінансовий аналіз - складова частина фінансового обліку, що обслуговує зовнішніх користувачів інформації про підприємство, що виступають самостійними суб'єктами економічного аналізу за даними, як правило, публічної фінансової звітності[7].

Функція керування - це особливий вид управлінської діяльності, продукт спеціалізації в сфері керування. Функції керування класифікуються на загальні, чи головні, функції, що відбивають зміст самого процесу керування, і специфічні функції, що відбивають різні об'єкти керування.

Взаємозв'язок загальних і специфічних функцій керування полягає в тому, що загальні функції не можуть здійснюватися самі по собі, без додатка і якого-небудь об'єкту керування, а будь-яка специфічна функція керування яким-небудь об'єктом може бути здійснена тільки за допомогою загальних функцій.

Загальні, головні функції економічного керування, чи, як їх іноді називають, основні функції економічної діяльності, можна визначити так:

а) інформаційне забезпечення керування (збір, обробка, упорядкування інформації про економічні явища і процеси);

б) аналіз (аналіз результатів економічної діяльності, оцінка її успішності і можливостей удосконалювання на підставі науково обґрунтованих критеріїв);

в) планування (прогнозування, перспективне і поточне планування економічної системи);

г) організація керування (організація ефективного функціонування тих чи інших елементів господарського механізму з метою оптимізації використання трудових, матеріальних і грошових ресурсів економічної системи);

д) контроль (контроль за ходом виконання бізнес-планів і управлінських рішень).

Перші дві загальні функції відбивають технологічні етапи керування, що зводяться до інформаційного й аналітичного забезпечення процесу прийняття рішень. Саме прийняття рішень здійснюється у виді функцій керування, що відбивають тимчасові етапи керування: планування, організації керування і контролю. Отже, економічний аналіз і інші види управлінської діяльності, що відбивають першу функцію (бухгалтерський облік, статистика), є такими функціями керування, що притаманні всім іншим загальним і специфічним функціям керування[12].

По змісту процесу керування виділяють: перспективний (прогнозний, попередній) аналіз, оперативний аналіз, ретроспективний аналіз за підсумками діяльності за той чи інший період. Така класифікація економічного аналізу відповідає змісту основних функцій, що відбивають тимчасові етапи керування:

а) етап попереднього керування (функція планування);

б) етап оперативного керування (функція організації керування);

в) заключний етап керування (функція контролю).

Усі ці три види аналізу присутні в процесах керування господарськими об'єктами. Найбільший розвиток одержав поточний аналіз, особливо в первинних госпрозрахункових ланках народного господарства (підприємствах, виробничих об'єднаннях).

У спеціальній літературі класифікація видів економічного аналізу не обмежується двома головними ознаками по змісту процесу та об'єктам керування. У роботах А.Д. Шеремета пропонується класифікувати види економічного аналізу за наступними ознаками:

а) суб'єктах, тобто хто проводить аналіз (керівництво й економічні служби, власники й органи господарського керування, постачальники. покупці, аудиторські фірми, кредитні, фінансові органи);

б) періодичності (періодичний річний, квартальний, місячний, декадний, щоденний, змінний аналіз і разовий, неперіодичний аналіз);

в) змісту і повноті досліджуваних питань (повний аналіз усієї господарської діяльності, локальний аналіз діяльності окремих підрозділів, тематичний аналіз окремих питань економіки);

г) методам вивчення об'єкта (комплексний, системний аналіз, функціонально-вартісної, порівняльний, суцільний і вибірковий, кореляційний аналіз і т.д.);

д) ступеня механізації й автоматизації обчислювальних робіт (аналіз в умовах електронної обробки даних із застосуванням лічильно-перфораційної техніки, лічильно-клавішних машин).

У роботі И.С. Мацкевичюса і Г.Л. Кальчинскаса відзначається, що дані бухгалтерського обліку складають близько 70% загальної кількості економічних даних промислових підприємств. По деяких джерелах, із загального обсягу даних у суміжних функціях керування підприємствами використовується не більш 15-20%. У той же час облікова інформація промислових підприємств далеко не цілком задовольняє потреби керування. У першу чергу це відноситься до громіздкої і неефективної системи обліку й аналізу собівартості.

У сучасній ринковій економіці бухгалтерський облік усе більш поділяється на дві галузі: фінансовий облік і управлінський облік. Фінансовий облік вирішує проблеми взаємин підприємства з державою й іншими зовнішніми користувачами інформації про діяльність підприємства. Фінансовий облік і особливо публічна фінансова звітність регламентуються міжнародними і національними стандартами, що забезпечують інтереси зовнішніх користувачів (кореспондентів) інформації. Управлінський облік складається із систематичного традиційного обліку і проблемного обліку, спрямованого на вироблення управлінських рішень в інтересах власників і адміністрації підприємства, Управлінський облік не регламентується державою, його організація і методи визначаються керівником підприємства, у ньому на перший план у діяльності бухгалтера висуваються управлінські задачі, що вимагають для свого рішення не тільки знань традиційної бухгалтерії, особливо обліку витрат і калькулювання собівартості продукції і послуг, але і техніко-економічного планування, статистики, аналізу господарської діяльності, розвитого математичного апарату і сучасної обчислювальної техніки[14]. При такому розумінні управлінського бухгалтерського обліку власне бухгалтерський облік, планування, статистика й аналіз господарської діяльності розглядаються як єдине ціле.

У зміст як зовнішнього фінансового, так і внутрішнього управлінського обліку входить аналіз господарської діяльності, однак його організація, об'єкти і методи в рішенні задач фінансового й управлінського обліку мають свою специфіку.

Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо зацікавлені, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації.

До першої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, позикодавці, постачальники, покупці, податкові органи, персонал підприємства і адміністрація (керівництво). Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію зі своїх позицій, виходячи зі своїх інтересів.

Слід зазначити, що тільки керівництво підприємства може поглибити аналіз, використовуючи не тільки дані звітності, але і дані всієї системи господарського обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей керування.

Друга група користувачів фінансової звітності - це суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в результатах діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи споживачів інформації. Це насамперед аудиторські фірми, а також консультаційні фірми, біржі, юристи, профспілки та ін.

Отже, суб'єктами внутрішнього управлінського аналізу є тільки керівництво і приваблювані ними аудитори і консультанти. Інформаційною базою управлінського аналізу є вся система інформації про діяльність підприємства - про технічну підготовку виробництва, нормативна і планова інформація, господарський облік, у тому числі дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, зовнішня публічна фінансова і вся система внутрішньогосподарської звітності, інші види інформації, у тому числі опитування фахівців, інформація виробничих нарад, преса і т.д.

Палітра суб'єктів зовнішнього фінансового аналізу дуже різноманітна. Але всі ці суб'єкти аналізу можуть використовувати, як правило, тільки дані публічної фінансової звітності про діяльність підприємства. Стандартизація фінансового обліку і публічної фінансової звітності покликана оберігати інтереси всіх партнерів (кореспондентів) підприємства, у той же час зберігаючи комерційну таємницю підприємства.

Управлінський аналіз включає у свою систему не тільки виробничий, але і фінансовий аналіз, без якого керівництво підприємства не може здійснювати свою фінансову стратегію. До того ж, можливості керівництва в питаннях фінансового аналізу ширші, ніж у зовнішніх користувачів інформації. У техніко-економічних обґрунтуваннях будь-якої комерційної справи (бізнес-планах) використовуються методи як виробничого, так і фінансового аналізу. Маркетинговий аналіз також передбачає використання методів як виробничого, так і фінансового аналізу в системі маркетингу, тобто в керуванні виробництвом і реалізацією продукції, орієнтованому на ринок[10].

Одна з найбільш важливих функцій керування - це контроль. Хоча на практиці є деякий поділ виробничих формувань на системи керування і системи контролю, але в кінцевому рахунку це є в значній мірі умовним. Контроль стану виробництва є першою й основною функцією будь-якої системи автоматичного чи автоматизованого керування.

Усяка система керування вимірює поточне значення всіх технологічних параметрів і сприймає дані, що вводяться в неї з пультів ручного введення, і після цього, логічно аналізуючи події (що відбулося і чому), система виробляє вихідні сигнали і необхідні впливи.

В економічному аналізі показники підприємства досить часто порівнюють із середніми показниками аналогічних структур, тобто застосовують метод угруповань (структурних і аналітичних).

Місце аналізу в системі керування й існуючий господарський механізм визначають його цільову спрямованість. Оскільки аналіз бере участь у всіх підсистемах керування, то і його задачі в залежності від області застосування будуть змінюватися. Наприклад, у процесі плануванні - це виявлення можливостей поліпшення планових показників, оцінка напруженості планових завдань; при організації виробництва - виявлення важливості проблем, визначення фактичної ефективності керуючих впливів, оцінка господарської діяльності організацій; у ході оперативного керування виробництвом - попередження керівника про виникаючі відхиленнях від планового завданні (мети), виявлення причин цих відхилень і визначення найбільш важливих проблем, що вимагають першочергового вирішення.

Важливими обмежуючими умовами нормального функціонування економічного аналізу є достатня наявність вхідної інформації і її вірогідність. Між системою збору інформації й аналізом існують прямий і зворотний зв'язки. З одного боку, через аналіз передаються вимоги до обліку виробничої діяльності, а з іншого боку - від якості і повноти інформації залежить глибина і вірогідність аналізу.

Фахівцям з керування важливо не тільки мати обґрунтований матеріал, але й одержати його вчасно. Тому важливо вибирати такий метод аналізу, що давав би можливість прийняти рішення в необхідних масштабах часу. Однак прагнення до докладного аналізу з застосуванням нехай навіть самих досконалих методів може привести не до позитивних, а до негативних результатів. Глибина аналізу повинна визначатися, з одного боку, важливістю виниклої проблеми, з іншого боку - часом "життя" даної ситуації. Важливість проблеми визначає величину витрат, необхідних для аналізу.

Таким чином, складність і розмаїтість застосовуваних методів аналізу залежать від рівня керування системою. Чим нижче сходинки ієрархічної градації керування, тим проблеми менше і час їхньої дії коротше, тому тут потрібні прості методи аналізу. На рівні підприємства, галузі аналіз може ускладнюватися, ставати більш різнобічним. Особливо це відноситься до підготовки рішень, зв'язаних із плановим завданням і зміною структури системи. Помилки в цьому випадку діють довгочасно, а отже, і втрати незмірно зростають[7].

1.4 Інформаційна база фінансового аналізу

Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

а) Форма 1 «Баланс» - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату;

б) Форма 2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період;

в) Форма 3 «Звіт про рух грошових коштів», що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства;

г) Форма 4 «Звіт про власний капітал», що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду;

д) «Примітки до звітів» - сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності - надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

а) щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

б) участі в капіталі підприємства;

в) оцінювання якості управління;

г) оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

д) забезпеченості зобов'язань підприємства;

е) визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

ж) регулювання діяльності підприємства;

з) прийняття інших рішень.

Разом з новими формами фінансової звітності впроваджено новий План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування Плану рахунків.

Основна мета Плану рахунків - надати інформацію, необхідну для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень і складання фінансової звітності. Структура нового Плану рахунків погоджена зі структурою «Балансу» і «Звіту про фінансові результати»[11].

Аналітичний облік за рахунками запасів, витрат і доходів дає змогу здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності.

Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов'язаний з потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів.

1.5 Цілі, методи і зміст фінансового аналізу

Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. при цьому аналітика і керуючого (менеджера) може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчу чи більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Але не тільки тимчасові межі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.

Цілі аналізу досягаються в результаті вирішення визначеного взаємозалежного набору аналітичних задач. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з обліком організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним фактором у кінцевому рахунку є обсяг і якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична бухгалтерська чи фінансова звітність підприємства - це лише "сира інформація", підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур.

Щоб приймати рішення по керуванню в області виробництва, збуту, фінансів, інвестицій і нововведень керівництву потрібна постійна ділова поінформованість по відповідним питаннях, що є результатом добору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної сирої інформації. Необхідне аналітичне читання вихідних даних виходячи з цілей аналізу і керування.

Основний принцип аналітичного читання фінансових звітів - це дедуктивний метод, тобто від загального до частки, Але він повинний застосовуватися багаторазово. У ході такого аналізу як би відтворюється історична і логічна послідовність господарських фактів і подій, спрямованість і сила впливу їх на результати діяльності.

Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних методів:

а) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

б) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;

в) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попередніми періодами і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

г) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту чи позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

д) порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми господарськими даними;

е) факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли дроблять на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, що складається з двох тісно взаємозалежних розділів: фінансового аналізу і виробничого управлінського аналізу[5].

Поділ аналізу на фінансовий і управлінський обумовлено сформованим на практиці поділом системи бухгалтерського обліку в масштабі підприємства на фінансовий облік і управлінський облік. Такий поділ аналізу трохи умовний, тому що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього аналізу і навпаки. В інтересах справи обидва види аналізу живлять один одного інформацією.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

а) множинність суб'єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність підприємства;

б) розмаїтість цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

в) наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;

г) орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства;

д) обмежованість задач аналізу як наслідок попереднього фактора;

е) максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства.

Фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних тільки бухгалтерської звітності, здобуває характер зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, власниками чи державними органами. Цей аналіз на основі тільки звітних даних, що містять лише дуже обмежену частину інформації про діяльність підприємства, не дозволяє розкрити всіх секретів успіху фірми.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу, здійснюваного партнерами підприємства за даними публічної фінансової звітності, складають:

а) аналіз абсолютних показників прибутку;

б) аналіз відносних показників рентабельності;

в) аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

г) аналіз ефективності використання позикового капіталу;

д) економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів.

Існує різноманітна економічна інформація про діяльність підприємств і безліч способів аналізу цієї діяльності. Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називають класичним способом аналізу. Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовує як джерело інформації й інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію й ін.

Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути доповнено й іншими аспектами, що мають значення для оптимізації керування, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку. У системі внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок залучення даних управлінського виробничого обліку, іншими словами, є можливість проведення комплексного економічного аналізу й оцінки ефективності господарської діяльності. Питання фінансового і виробничого аналізу взаємозалежні при обґрунтуванні бізнес-планів, при контролі за їхньою реалізацією, у системі маркетингу, тобто в системі керування виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг, орієнтованої на ринок[12].

Особливостями управлінського аналізу є:

а) орієнтація результатів аналізу на своє керівництво;

б) використання всіх джерел інформації для аналізу;

в) відсутність регламентації аналізу з боку;

г) комплексність аналізу, вивчення всіх сторін діяльності підприємства;

д) інтеграція обліку, аналізу, планування й ухвалення рішення;

е) максимальна закритість результатів аналізу з метою збереження комерційної таємниці.

1.6 Аналіз стану автоматизації в галузі оцінки фінансового стану підприємства

На даний час на ринку комп'ютерних програм є універсальні аналітичні програми і спеціальні, що використовуються в окремих галузях економіки. Більшість користувачів віддають перевагу універсальним комп'ютерним програмам унаслідок їх достатньо легкої настройки і адаптації до особливостей бухгалтерського обліку в різних галузях. Яскравими представниками таких програмних продуктів є ІНЕК-АФСП, Audit Expert, БЕСТ-Ф. Серед спеціальних аналітичних програм досить відомими є ИНЕК-аналітик, ИНЕК-інвестор, Project Expert, які дозволяють здійснити розробку бізнес-планів і інвестиційних проектів, а також провести оцінку їх економічної ефективності. Значні переваги серед них мають ті інформаційні системи, які дозволяють користувачеві змінювати алгоритми розрахунку показників, і навіть створювати власні методики зі своїм набором розрахункових показників. Це значно розширює рамки використання системи, але, з погляду розробників, значно ускладнює створення системи і, отже, підвищує її вартість [5].

Порівняльні характеристики найбільш поширених на ринку систем автоматизації фінансового аналізу представлені в таблиці 1 [11].

Таблиця 1.1 - Порівняльні характеристики систем автоматизації фінансового аналізу

Функціональні можливості	Модуль "Фінансовий аналіз" "Галактики"	«БЕСТ-Ф»	«1-АФСП»
1	2	3	4
Імпорт початкових даних	З системи «Галактика», текстових файлів і електронних таблиць	З системи «БЕСТ-4»	З будь-яких облікових систем у форматі ТХТ
Перевірка взаємозв'язку початкових даних	Є	Є	Є
Зміна шаблонів введення початкової інформації	Можливо	Можливо	Можливо
Перетворення початкової інформації в інший стандарт фінансової звітності	Можливо	Неможливо	Можливо
Об'єм реалізованих (підготовлених розробниками) методик аналізу (кількість аналітичних розрахункових показників)	Аналіз фінансового стану підприємства за методикою Ковальова і ін.	Аналіз структури майна, платоспроможності, фінансової стійкості і ін.	Методик аналізу - 6; аналіз активів і пасивів аналітичного балансу, доходів і витрат, притоку і відтоку грошових коштів і ін.
Наявність реалізованих методик, затверджених офіційними органами	Немає	Є	Затверджених методик - 14
Настройка і зміна шаблонів методик	Є	Є	Є
Можливість створення призначених для користувача методик	Є	Є	Є
Диференціювання результатів аналізу залежно від галузевої приналежності підприємства	Є	Є	Є

Модуль «Фінансовий аналіз» системи «Галактика» (корпорація «Галактика») адресований керівникам і фахівцям фінансових служб. Основні завдання, що вирішуються в нім, - оцінка фінансового стану підприємства і перспектив його подальшого розвитку з орієнтацією на підприємства всіх форм власності, у тому числі і з особливостями представлення звітності за міжнародними стандартами. Аналіз фінансового стану проводиться на підставі даних зовнішньої звітності, а також будь-якої іншої фінансової інформації.

Використання засобів модуля забезпечує підтримку комплексу завдань, пов'язаних з оцінкою фінансового стану підприємства: гнучка настройка показників для цілей обліку і аналізу, настройка і визначення критеріїв оцінки; рішення задачі збору, побудови і фінансового аналізу звітності організації; різні варіанти методик розрахунку і аналізу показників; можливість роботи з індексами.

Модуль «Фінансовий аналіз» системи «Галактика» володіє широкими функціональними можливостями. Він дозволяє модифікувати вже підготовлені розробниками шаблони аналітичних таблиць і створювати власні. У модулі передбачена перевірка взаємозв'язку показників і форм звітності, що сприяє зменшенню кількість помилок в початковій інформації і підвищенню якості результатів аналізу. Порівнянність і результативність показників також підвищується завдяки використанню в цій системі індексів. Проте слід відмітити, що модуль достатньо складний в експлуатації і відносно громіздкий, а ефективність його використання залежатиме від кількості методик, реалізованих розробниками у відповідній версії системи. Автономна експлуатація модуля «Фінансовий аналіз» (без інших контурів і модулів системи «Галактика») швидше за все буде економічно малоефективною із-за високої трудомісткості роботи і пристойної вартості.

Система БЕСТ-Ф (АРМ «Фінансового аналізу» компанії «Інтелект-Сервіс», Москва) призначена як для оперативного аналізу власної фінансово-господарської діяльності, так і для проведення незалежної зовнішньої експертизи і аналізу економічного стану підприємства з метою розробки стратегії його розвитку. Вона об'єднує можливості електронної таблиці і бази даних, може обробляти різну інформацію, яка або вводиться вручну або імпортується з текстового файлу, або завантажується із споріднених систем «БЕСТ-3», «БЕСТ-4» [7].

Програма має два варіанти виконання: «Зовнішній аналіз» і «Внутрішній аналіз», спеціалізованих функцій, що розрізняються набором, і шаблонів аналітичних документів. Варіант «Внутрішній аналіз» володіє можливістю завантаження даних з програм «БЕСТ-3» і «БЕСТ-4» і виконує функції аналізу як публічної звітності, так і результатів внутрішнього обліку. Програма складається з оболонки, набору настроєних шаблонів і збережених розрахунків, виконаних за шаблонами.

Комплекс настроєних шаблонів дозволяє застосовувати найбільш відомі методики аналізу вітчизняних і зарубіжних економістів або реалізувати власну. У системі спеціального аналізу реалізовані такі методики, як «Партнер», «Банкір», «Акціонер», «Банкрут». Методика «Банкрут» призначена для аналізу вірогідності банкрутства підприємства по зарубіжних методиках (модель Альтамана, Бівера, Копана і Гольдера і т.д.) і за допомогою критеріїв неплатоспроможності, вживаних у вітчизняній практиці (коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності).

Також за допомогою закладених в програму методик, об'єднаних в систему комплексного аналізу, можна розрахувати такі показники підприємства, як структура майна, платоспроможність, фінансова стійкість, ділова активність.

Результати аналізу представляються як у вигляді аналітичних таблиць, так і у вигляді графіків [12].

Своєрідним еталоном для розробників аналітичних програм є розробки московської фірми «ІНЕК». Одним з представників систем є система «1С-АФСП». Як початкова інформація для фінансового аналізу вона використовує дані зовнішньої бухгалтерської звітності: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів. Для забезпечення порівнянності даних у разі зміни в правилах і формах звітності в програмі реалізований механізм трансформації початкових форм в аналітичні форми, статті яких мають однаковий економічний зміст на будь-яку звітну дату. Крім того, користувач має можливість доповнювати початкову інформацію власними показниками, які згодом використовуватимуться при проведенні аналізу.

При роботі з програмою можна не тільки проводити фінансовий аналіз на основі розрахованих аналітичних таблиць і графіків, але і отримати автоматично підготовленою в текстовому вигляді докладний висновок з фінансового стану підприємства. Система готує також коротке резюме про фінансовий стан підприємства, що містить текст і графіки. Для оцінки фінансового стану підприємства в системі застосовуються «горизонтальний» і «вертикальний» аналіз пасивів і активів аналітичного балансу (відносні і абсолютні зміни в структурі майна і джерелах його формування); прибутків і збитків (фінансові результати); притоки і відтоку грошових коштів; ефективності, що характеризує рентабельність діяльності і прибутковість вкладень; платоспроможності (коефіцієнт покриття, проміжний коефіцієнт покриття, термінова і абсолютна ліквідність, коефіцієнт Бівера, інтервал самофінансування, показник Альтамана і т.д.); фінансовій стійкості (рівень власного капіталу, співвідношення позикового і власного капіталу, коефіцієнт покриття необоротних активів власним і довгостроковим позиковим капіталом).

На основі вибору і розрахунку ключових показників ефективності діяльності підприємства дається рейтингова оцінка аналізованого підприємства з віднесенням його до однієї з чотирьох груп:

а) перша - високорентабельні підприємства;

б) друга - підприємства із задовільним рівнем прибутковості;

в) третя - підприємства, що знаходяться на межі фінансової стійкості;

г) четверта - підприємства, що знаходяться в кризі.

При оцінці ефективності діяльності підприємства передбачена можливість порівняння досягнутих їм фінансових показників з рекомендованими значеннями. Використовуваний в програмі «графічний» пакет дозволяє будувати графіки за будь-якими показниками, виводити (прибирати) діапазон рекомендованих значень, зберігати в базі і потім постійно використовувати відібрані графіки, передавати графіки в MS Word і Excel.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, про те, що в умовах розвитку ринкової економіки необхідно організувати господарську діяльність відповідно до вимог об'єктивних економічних законів, як найповніше використовувати переваги, закладені в різноманітних формах власності. Реалізувати ці можливості допоможуть фінансовий і економічний аналіз, а також системи, що базуються на сучасних інформаційних технологіях.

Проведений огляд порівняльних характеристик найбільш поширених на ринку систем автоматизації фінансового аналізу і можливості впровадження програмних продуктів на підприємствах України показав наступне:

а) оперативність отримуваних в процесі економічного аналізу даних для поточного і стратегічного управління і можливість керівництва своєчасно реагувати на погіршення фінансового стану підприємства знаходяться в прямій залежності від наявності сучасних інформаційних технологій для проведення аналізу на підприємстві. Найбільш ефективною організаційною формою проведення економічного аналізу в умовах комп'ютеризації є створення автоматизованих робочих місць аналітиків.

б) в даний час на ринку комп'ютерних програм є універсальні аналітичні програми, яким віддають перевагу більшість користувачів, і спеціальні, що використовуються в окремих галузях економіки. Значні переваги серед них мають ті системи, які дозволяють користувачеві змінювати алгоритми показників, що розраховуються, і навіть створювати власні методики із своїм набором розрахункових показників. Найбільш прийнятними для використання в цьому плані є такі програмні продукти, як система БЕСТ-Ф, система «1С-АФСП», модуль «Фінансовий аналіз» системи «Галактика».

Таким чином, правильна організація облікової системи на підприємстві і впровадження системи стратегічного обліку власності як нового і перспективного напряму у всіх країнах з ринковою економікою, зокрема в Україні - застава ефективної і стабільної роботи підприємства[11].

1.7 Постановка задачі та формування вимог до автоматизації аналізу фінансового стану підприємства

• платоспроможність ліквідність автоматизація фінансовий

В даній роботі ставиться завдання створити програмний комплекс, що дозволить автоматизувати процеси аналізу фінансового стану підприємства, щоб створити необхідний інструментарій для фінансиста, що позбавить його від необхідності застосування табличного процесора при веденні обрахунків, забезпечення автоматизованого зчитування економічної інформації. Система має містити можливість налагодження шляхом редагування правил обрахунків. Для успішного застосування до програмного засобу висуваються наступні вимоги:

а) імпорт вхідної інформації із файлів формату MS Excel;

б) автоматизований імпорт звітності з 1С:Підприємство;

в) вибірковість при розрахунку коефіцієнтів;

г) введення нових коефіцієнтів чи редагування існуючих;

д) автоматична класифікація активів та пасивів відповідно до ступеня їх ліквідності;

е) Проведення обрахунків за декількома періодами;

ж) експорт результатів в файли формату MS Excel;

з) максимально спрощений інтерфейс користувача;

и) зберігання формул для обрахунку

Розроблюване програмне забезпечення має бути реалізоване для подальшого використання на локальному комп'ютері з встановленим пакетом Microsoft Office.

2. РОЗРОБКА ПРОЕКТУ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Архітектура та технології вирішення задачі автоматизації фінансового аналізу підприємства

При аналізі фінансового стану підприємства часто досить використання даних Форми 1 «Баланс» та Форми 2 «Звіт про фінансові результати». Структура наведених форм звітності є сталою, тому це дає можливість створення автоматизованої системи для рішення вказаної задачі. Цим обумовлена можливість імпорту даних до програми із файлів спеціального формату. Для зручності було взято формат MS Excel[13].

Якщо необхідно розрахувати показники діяльності підприємства не за один, а за декілька періодів, потрібно буде додати до файлів вхідних даних відповідні значення і вказати в програмі, на скільки періодів потрібно проводити обрахунки.

Для зберігання формул показників буде застосовуватись реляційна база даних[15] з описаними нижче таблицями.

Таблиця 2.1 - Стовпці таблиці Formulas

№ Атрибута	Назва атрибута	Тип даних	Призначення атрибута
1	F_ID	Лічильник	Індифікаційний стовпець таблиці
2	F_Name	Текстовий	Назва показника
3	F_Expression	Текстовий	Формула для обрахунку показника
4	G_ID	Ціле	Індекс групи показника

Наведена вище таблиця призначена для зберігання виразів формул, які будуть застосовуватися при обчисленні показників.

Таблиця 2.2 - Стовпці таблиці Groups

№ Атрибута	Назва атрибута	Тип даних	Призначення атрибута
1	G_ID	Лічильник	Індифікаційний номер групи
2	G_Name	Текстовий	Назва групи

Призначення таблиці «Groups» полягає у забезпеченні класифікації показників у групи для більш зручного оперування ними. Звя`зана[3] з таблицею Formulas шляхом підпорядкування останньої.

Таблиця 2.3 - Стовпці таблиці AdditionalIndexes

№ Атрибута	Назва атрибута	Тип даних	Призначення атрибута
1	AI_ID	Лічильник	Індифікаційний стовпець таблиці
2	AI_Name	Текстовий	Назва додаткового поля

Наведена вище таблиця AdditionalIndexes міститиме додаткові поля, які будуть вводитися користувачем для розширення бази вхідної інформації. Наведена таблиця є виключно довідковою і не матиме зв'язків із двома попередніми таблицями.

Схема даних матиме наступний вигляд (рисунок 2.1):

Рисунок 2.1 - Схема даних

2.2 Підсистеми забезпечення функціональної частини проекту

Розроблювана система складається з наступних підсистем:

а) підсистема введення даних

б) підсистема обробки даних

в) підсистема виводу даних

г) підсистема довідкової інформації

Розглянемо підсистему введення даних. Дані вводяться одним із двох способів:

а) вручну за допомогою клавіатури;

б) імпортуванням даних з файлів спеціальної структури формату MS Excel, згенерованих в 1С:Підприємство.

Одним із ключових компонентів проекту стане редактор формул[8]. Самі формули для розрахунку коефіцієнтів, їх назви та групи, до яких вони відноситимуться, зберігатимуться у реляційній базі даних формату MS Access. Найпоширеніші коефіцієнти будуть завчасно внесені до бази даних.

Користувач матиме можливість ввести власні коефіцієнти, які створюватимуться за допомогою спеціалізованого програмного компоненту. Формули будуть вводитись у певному форматі. Після введення формула зберігатиметься і може бути використана неодноразово у наступних сеансах роботи.

Розглянемо підсистему обробки даних. До основних її функцій відносять:

а) автоматичну класифікацію активів та пасивів;

б) розрахунок 22 стандартних коефіцієнтів, а також введених користувачем (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 - Групи стандартних коефіцієнтів

Назва групи	Коефіцієнти
1	2
Аналіз майнового стану підприємства	Коефіцієнт оновлення основних засобів
	Коефіцієнт вибуття основних засобів
	Коефіцієнт зносу основних засобів
Аналіз ліквідності підприємства	Коефіцієнт абсолютної ліквідності
	Чистий оборотний капітал
	Коефіцієнт покриття
	Коефіцієнт швидкої ліквідності
Аналіз фінансової стійкості підприємства	Коефіцієнт фінансування
	Коефіцієнт автономії
	Коефіцієнт фінансової стійкості
	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами
	Коефіцієнт маневреності власного капіталу
Аналіз ділової активності підприємства	Коефіцієнт оборотності активів
	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості
	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
	Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів
	Коефіцієнт оборотності основних засобів
	Коефіцієнт оборотності власного капіталу
Аналіз рентабельності підприємства	Коефіцієнт рентабельності активів
	Коефіцієнт рентабельності продукції
	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу
	Коефіцієнт рентабельності діяльності

Всі показники за всі періоди розраховуватимуться відразу і виводитимуться у відповідній інтерпретації: коефіцієнти - значення за кожен період; класифікація активів та пасивів - за кожен період окремо.

Підсистема виведення даних забезпечуватиме відповідну інтерпретацію результатів обчислення. Розроблятимуться наступні варіанти виводу даних:

а) на екран (вкладки «Коефіцієнти» та «Класифікація»);

б) у файл.

Для забезпечення подальшого використання отриманих розрахунків передбачається реалізувати механізм експорту результатів роботи програми у файли формату MS Excel[13].

Підсистема довідкової інформації включатиме 2 види довідкової інформації:

а) головна довідка;

б) контекстна довідка.

Головна довідка являтиме совою файл документації і міститиме інформацію про:

а) призначення системи та її функції;

б) склад системи та призначення її підсистем;

в) послідовність дій для отримання результату.

Контекстна довідка буде інструкцією по створенню власних формул, міститиме приклади реалізації механізму їх введення.

2.3 Програмне та апаратне забезпечення проекту