Роль бюджету в регулюванні соціально-економічного розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

1. Сутність та роль бюджету в регулюванні соціально-економічних процесів

2. Бюджетні інвестиції в реальний та людський капітал як інструмент впливу на соціально-економічний розвиток держави

ВИСНОВОК

Списик використаної літератури

Додатки

Вступ

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функції.

Актуальність теми посилюється тим, що бюджетна система нашої країни на сьогоднішній день є фактичною копією бюджетної системи колишнього СРСР. На пострадянському і постсоціалістичному європейському просторі вже усі держави, крім України та Білорусії, реформували або розпочали реформувати свої бюджетні системи. І це стало дієвим фактором суттєвих економічних зрушень в цих державах, виходу із стадії соціально-економічної кризи.

Стало очевидно, що бюджетна система потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків.

За останній час тема становлення, розвитку та проблем бюджетної системи висвітлювалась у наукових роботах зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів, таких як: В.Федосов, В.І.Кравченко, С.А.Буковинський, С.Хегрут.

Останнім часом опубліковано багато досліджень як західних, так і вітчизняних вчених, присвячених проблемі підвищення ефективності бюджетних інвестицій. Загальновизнаною методологічною основою планування й прогнозування бюджетних інвестицій у країнах із перехідною економікою є дослідження теоретичних та практичних аспектів відбору, оцінки та виконання державних інвестиційних проектів, їх впливу на темпи економічного зростання, подолання бідності тощо [1]. Серед українських авторів до сліджень із цієї проблематики необхідно виокремити праці: С Буковинського, В. Зимовця, П. Орлова, В. Комарова [2], в яких аналізуються проблемні аспекти розвитку механізмів державного фінансування інвестиційної діяльності, обґрунтовуються джерела формування та напрями використання коштів бюджету розвитку, розглядаються проблемні питання пріоритетного відбору об'єктів державного інвестування тощо.

Метою моєї роботи є розгляд, спроба аналізу найважливіших проблем бюджетної системи та напрямки вирішення цих проблем.

Об'єктом дослідження є бюджетна система. Предмет дослідження - економічні відносини, що виникають з приводу формування та використання централізованого фонду коштів на державному та на місцевому рівні.

1. Сутність та роль бюджету в регулюванні соціально-економічних процесів

Бюджет - складна економічна категорія. Як категорія, державний бюджет являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, державний бюджет - це грошові відносини, що виникають у держави з фізичними та юридичними особами у зв'язку з розподілом та перерозподілом національного доходу, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів та установ, управління державою, укріплення обороноздатності країни.

Будучи частиною бюджетних відносин, державний бюджет як категорія характеризується тими ж рисами, які притаманні фінансам в цілому, але в той же час має свої особливості, які відрізняють його від інших сфер та ланок фінансових відносин. До числа таких особливостей слід віднести те, що:

– бюджет являє собою економічну форму перерозподільчих відносин, пов'язаних з відокремленням частини національного доходу в руках держави та її використанням для суспільних потреб;

– за допомогою бюджету здійснюється перерозподіл національного доходу (національного багатства) між найважливішими сферами суспільного виробництва (промисловістю, сільським господарством, транспортом, будівництвом і т.д.), в межах галузей народного господарства, між сферами суспільної діяльності (виробничою і невиробничою сферами економіки), між регіонами країни та територіями;

– область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних фінансів, що визначило ключовим положенням бюджету у порівнянні з іншими ланками фінансової системи.

Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина знов створеної вартості нацонального доходу, розподілюваного і розподілюваного у відповідності з ринковими законами суспільного розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб.

В умовах ринкових відносин розподіл національного доходу відбувався за рахунок створення, розподілу та використання грошових доходів та накопичень. До числа таких доходів відносяться, перш за все, державні доходи, доходи підприємств та обўєднань, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, а також доходи населення. Значна частина національного доходу поступає в бюджет шляхом прямого перерозподілу - оподаткування державних, приватних та комерційних підприємств. Розподіл частини національного доходу через державний бюджет обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для розширеного відтворення та задоволення інших сукупних потреб суспільства, шляхом перерозподілу коштів між галузями виробничої та невиробничої сфер життєдіяльності суспільства, а також між економічними районами країни.

Перерозподіл національного доходу між галузями, обўєднаннями, фірмами через державний бюджет обумовлено головним чином необхідністю передачі частини чистого доходу із однієї галузі суспільного виробництва в іншу у відповідності з планами економічного та соціального розвитку країни, з програмами радикальних економічних перетворень суспільства, для проведення перебудови структури суспільного виробництва і т.д.

Такий перерозподіл в значній мірі визваний різним рівнем технічного оснащення, нерівномірністю розміщення та виявлення нових природних багатств, діючою системою ціноутворення і тим, що при переході до ринкових відносин необхідна підтримка із сторони держави перспективних галузей виробництва. Перерозподіл національного доходу як між галузями так і в середині галузей здійснюється за рахунок державних інвестицій та пріоритетного фінансування окремих видів виробництв, високих технологій, інноваційних процесів. Важливим направленням перерозподілу національного доходу є виділення частини коштів на розвиток невиробничої сфери. В умовах ринкових відносин це перш за все стосується підтримки державою таких сфер життєдіяльності суспільства, як освіта, здоров'я, наука та культура.

Як економічна категорія, бюджет відображає складні відносини з приводу руху централізованих грошових ресурсів, призначених для задоволення суспільних потреб. Зважаючи на той факт, що бюджет в певній мірі є передумовою, та результатом суспільного розвитку, можна виділити фактори, які впливають на формування бюджету та його використання. Такими факторами є:

– економічні;

– соціальні;

– політичні.

Економічні фактори в значній мірі повўязані з макроекономічними процесами, що відбуваються в сфері суспільного виробництва. Сюди відноситься сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, національний доход, економічне зростання (спад) виробництва, інфляція, безробіття і т.д.

З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це дозволить здійснити більш цілонаправлену інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державого бюджету України.

Соціальні фактори формування та використання бюджету в значній мірі обумовлені особливостями відтворення робочої сили і населення країни вцілому. Сюди слід віднести фінансові кошти, що йдуть на освіту, охорону здоров'я, соціально-культурні міроприємства, соціальний захист населення, а також величину суспільного фонду споживання; обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працюючих; розмір споживчого кошику; товарообіг державної та комерційної торгівлі; мережу дошкільних, шкільних та професійно-технічних учбових установ, вузів і т.д.

Політичні фактори безпосередньо пов'язані з забезпеченням обороноздатності країни та підтримкою внутрішнього правопорядку, управлінням країною, законодавчою та виконавчою владою.

Як висновок можна відзначити,що найважливіше призначення бюджету - це створення метеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через його функції:

– розподільчу;

– контролююча;

– забезпечення існування держави.

Прояв розподільчої функції обумовлений тим, що у відносинах з бюджетом вступають всі учасники суспільного виробництва. Основним об'єктом бюджетного розподілу та перерозподілу є чистий доход, отриманий в суспільстві. Але це не виключає можливості перерозподілу через бюджет і частини вартості необхідного продукту (прибутковий податок з громадян), а інколи і національного багатства. За допомогою розподільчої функції бюджету відбувається концентрація грошових коштів в руках держави та їх подальше використання з метою задоволення суспільних потреб. Розподіл та перерозподіл грошових коштів відбувається між окремими галузями та сферами діяльності, між окремими групами населення. В результаті розподілу та перерозподілу здійснюється формування різних фондів грошових ресурсів - державного та місцевих бюджнтів, фондів соціального страхування, фондів зайнятості населення, фондів пенсійного забезпечення, інноваційного і т.д.

Розподільча функція бюджету також використовується для втручання держави в процес суспільного виробництва - регулювання господарської діяльності підприємств, прискорення темпів економічного зростання, посилення господарської активності підприємців. За допомогою бюджету держава впливає не тільки на перерозподіл національного доходу, але і на його виробництво, накопичення грошових ресурсів, сферу споживання, процеси демонополізації економіки, на процеси роздержавленння.

Контролююча функція полягає в тому, що бюджет об'єктивно - через формування та використання грошових коштів держави - відображає економічні процеси, що відбуваються в структурних ланках економіки. При формуванні державних доходів фінансовий контроль здійснюється за правильністю справляння різних видів податків, мобілізації інших джерел доходів, дотримання пропорцій між ними, визначенням податкової бази, формами пільгового оподаткування, строками надходження доходів. При використанні бюджетних коштів контролюється ефективність їх використання, їх відповідність цільовому призаначенню.

Фінансовий контроль здійснюється за виробництвом, розподілом та споживанням сукупного суспільного продукту та національного доходу, за пропорціями, які склалися в процесі перерозподілу національного доходу.

Функція забезпечення існування держави ставить своїм завданням створення матеріально-фінансової бази функціонування держави; утримання апарату управління країною, президентської влади, законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних та митних органів, податкової служби.

При переході економіки України до ринкових відносин державний бюджет зберігає свою важливу роль. Але при цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво і сферу соціальних відносин. Тому він широко використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки і культури на всій території України. В умовах переходу до ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування науково - технічних програм, прискорення соціального розвитку і соціального захисту населення. Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід відзначити, що він є складовою грошових відносин, повўязаних із розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту і національного доходу України.

2. Бюджетні інвестиції в реальний та людський капітал як інструмент впливу на соціально-економічний розвиток держави

бюджет соціальний економічний інвестиція

Будь-яка країна прагне підвищити макроекономічні показники з метою забезпечення економічного розвитку. Кожному напряму економічної діяльності в цьому процесі приділяється певна увага. Досліджуючи напрями державного регулювання соціально-економічного розвитку країни, слід зауважити, що одним з найважливіших важелів державного впливу є бюджетні інвестиції.

Останнім часом опубліковано багато досліджень як західних, так і вітчизняних вчених, присвячених проблемі підвищення ефективності бюджетних інвестицій. Загальновизнаною методологічною основою планування й прогнозування бюджетних інвестицій у країнах із перехідною економікою є дослідження теоретичних та практичних аспектів відбору, оцінки та виконання державних інвестиційних проектів, їх впливу на темпи економічного зростання, подолання бідності тощо.

Бюджетними інвестиціями є видатки з державного та місцевих бюджетів, які спрямовуються на фінансування державних цільових програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку, програми розвитку окремих регіонів, галузей економіки, фінансування інвестиційних проектів та придбання частки акцій чи прав участі в управлінні підприємством. Виділення бюджетних інвестицій як особливого виду інвестицій зумовлено можливостями держави завдяки участі в інвестиційних процесах, здійсненню національної стратегії розвитку економіки та забезпеченню соціально-економічного розвитку країни. Враховуючи обмеженість державних коштів, виникає необхідність проведення на державному рівні кількісно обмеженого вибору пріоритетних напрямів щодо бюджетних інвестицій, а також підвищення ефективності їх використання. За останні роки не було запропоновано однозначного визначення пріоритетних напрямів щодо бюджетних інвестицій.

Основні завдання бюджетної політики на 2008 р. [4] також мають загально визначені пріоритети бюджетного інвестування. Так, забезпечення макроекономічної стабільності, збалансованості та стійкості бюджетної системи пропонується досягти шляхом підвищення результативності, ефективності та прозорості використання бюджетних коштів; запровадження головними розпорядниками бюджетних коштів середньострокового планування на підставі визначених пріоритетних завдань своєї діяльності та результативних показників, які вони прагнуть досягти; підвищення відповідальності розпорядників бюджетних коштів за їх цільове використання.

З метою підвищення результативності бюджетних видатків та відповідальності розпорядників бюджетних коштів за досягнення встановлених цілей запропоновані такі шляхи: стимулювання до підвищення якості надання освітніх послуг; розвиток науково-технічного потенціалу; підвищення якості та доступності медичного обслуговування населення; пріоритетна державна підтримка реального сектора економіки.

Наведений перелік пріоритетних напрямів свідчить про відсутність чітких державних пріоритетів, які мають бути профінансовані за рахунок державних коштів. При аналізі та виборі пріоритетних напрямів мають бути враховані всі так звані зовнішні та внутрішні ефекти державних інвестицій, а не лише їх рентабельність на рівні окремих інвестиційних проектів або [3] державних програм. Такий підхід сприятиме посиленню впливу бюджетних інвестицій на соціально-економічний розвиток країни.

Зокрема, у проекті Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2008 р. [5] зазначається, що найменші конкурентні переваги Україна має за такими складовими конкурентоспроможності, як рівень розвитку інституцій, охорони здоров'я та початкової освіти, а також технологічна готовність, ефективність ринків. Розвиток бізнесу та макроекономічне середовище не виступають визначальними чинниками переваг чи недоліків, що впливають на загальний рівень міжнародної конкурентоспроможності України.

З метою забезпечення конкурентоспроможності країни потрібно провести чимало системних змін, які сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності національних інституцій, інфраструктури, покращанню якості охорони здоров'я, освіти, активізації впровадження інновацій.

Так, освіта і наука вже давно стали загальновизнаними чинниками соціально-економічного розвитку, оскільки конкурентоспроможним учасником глобальної економіки може бути лише та країна, в якій превалює інтелектуальна праця, а інвестиції у розвиток людського потенціалу стали вагомими й ефективними.

Головною ознакою соціально-економічного розвитку є зростання ролі людського капіталу в системі факторів виробництва, що зумовлює необхідність глибокої соціальної переорієнтації економічних пріоритетів. У світі пріоритет належить передусім забезпеченню повнішого розвитку і реалізації людського потенціалу, умов праці, гідного життя тощо.

Тому інвестування у людський капітал як джерело економічного розвитку не менш важливе, ніж традиційні капіталовкладення, оскільки інвестиції в людський капітал повертаються в декілька разів більшою віддачею, ніж вклади в матеріальне виробництво [6].

Іншим чинником успішного інтегрування української економіки у світове господарство має стати проведення масштабної модернізації виробництва та впровадження новітніх технологій.

Враховуючи сучасний стан основних фондів, що склався в промисловості, зосередимося на дослідженні участі держави в оновленні основних фондів.

Останніми роками інвестиції в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування зросли з 13,9 % ВВП (23,6 млрд грн) у 2000 р. до 26,4 % ВВП (188,5 млрд грн) у 2007 р. (табл. 1). При цьому інвестиції за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів України зросли з 1,3 % ВВП у 2000 р. до 2,5 % ВВП у 2007 р. та досягли у 2007 р. 9,5 % загального обсягу інвестицій в основний капітал. Розглядаючи динаміку обсягу інвестицій в основний капітал за рахунок усіх джерел у період 2000-2007 рр., бачимо поступове щорічне зростання їх частки у ВВП. Лише у 2005 р. відбувся невеликий спад до 21,1 % (21,9 % у 2004 р.), що пояснюється політичною нестабільністю у період кінця 2004 - початку 2005 рр. та реприватизацією, а також зниженням частки державного інвестування у 2005 р. (з приходом нової влади відбувається соціальна переорієнтація бюджету).

Стосовно інвестування в основний капітал за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, то у період 2000-2005 рр. спостерігається поступове збільшення частки інвестування за рахунок бюджетних коштів як до загального обсягу з 9,2 % у 2000 р. до 15,2 % у 2005 р., так і до ВВП з 1,3 % у 2000 р. до 3,3 % у 2005 р. Період 2005-2007 рр. характеризується змінами урядів та змінами у виборі пріоритетності бюджету - соціального чи економічного розвитку, що виявилося у скорочені інвестування за рахунок бюджетних коштів до 9,5 % у 2007 р.

Проаналізуємо інвестиції в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету за видами економічної діяльності (табл. 2). Розглядаючи динаміку інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету за 2004-2007 рр., спостерігаємо такі тенденції: інвестиції в основний капітал у сільське господарство скоротилися з 3,6 % (до загального обсягу інвестицій в основний капітал за видом економічної діяльності) у 2004 р. до 2,8 % у 2006 р. Але, враховуючи сучасний стан та необхідність розвитку конкурентоспроможного АПК та загострення конкуренції на сільськогосподарському ринку зі світовими виробниками цієї продукції та її подорожчання (велика інфляційна складова в індексі споживчих цін), державні капіталовкладення у сільське господарство у 2007 р. зросли до 3,7 %; відбулося зниження частки державних інвестицій у промисловості з 8,8 до 4,4 % у 2007 р., а саме у добувній промисловості з 21,1 до 15,3 % у 2007 р. В обробній промисловості інвестиції зросли з 0,1 до 0,6 %, але це сталося за рахунок державної підтримки харчової промисловості з 0,1 до 0,5 %, легкої промисловості з 1,1 до 1,4 %, (з урахуванням того, що у 2005 р. така підтримка скоротилася до 0,2 %) та машинобудування з 0,8 до 2,4 %. Водночас відбувалося зниження частки інвестицій у хімічній та нафтохімічній промисловості, металургії та обробленні металів, що пояснюється майже цілковитою приватизацією державних підприємств у цих галузях. Також знизилася частка державного інвестування у виробництво та розподілення електроенергії, газу та води з 19,9 до 9,0 %. Значно зменшилася державна участь у будівництві (у період 2004-2006 рр. вона постійно скорочувалася з 35,8 до 9,8 %; у 2007 р. спостерігалося незначне покращання - до 12,0 %). Участь держави в оновленні транспорту та зв'язку у період 2004-2006 рр. скоротилася з 12,5 до 5,7 %, але після отримання Україною можливості проведення фінальної частини “Євро-2012” (модернізації транспортної інфраструктури та зв'язку і реалізації відповідних державних програм) частка державної участі збільшилася у 2007 р. майже вдвічі - до 10,4 %.

Бачимо поступове збільшення частки державних інвестицій за напрямком: державне управління (з 41,2 до 47,6 %).

Розглянемо участь держави в інвестуванні у людський капітал (освіта, охорона здоров'я, діяльність у сфері культури та спорту). Так, за останні чотири роки інвестиції в освіту за рахунок коштів державного бюджету (див. табл. 2) коливалися у межах 15,2-21,3 % загального обсягу інвестицій в основний капітал за видом економічної діяльності; в оновлення сфери охорони здоров'я та соціальної допомоги - у межах 14,2-23,3 %; у діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг - у межах 11,2-24,4 %. За кожним видом економічної діяльності державна частка становить приблизно п'яту частину, що для соціально орієнтованих сфер діяльності є неприпустимим. Покладання відповідальності за оновлення таких сфер діяльності, як освіта та охорона здоров'я лише на комерційні структури призведе до того, що користуватимуться найновішими досягненнями у цих сферах лише ті, хто за це в змозі заплатити.

Розглядаючи структуру розподілу обсягів інвестицій за рахунок державного бюджету (див. табл. 2), можна зазначити, що основні кошти спрямовані у промисловість - 26,9-38,2 % (у добувну - 16,8-24,8 %; будівництво - 9,0-21,1 %; на транспорт та зв'язок - 13,5-31,5 %). Витрати на розвиток людського капіталу є незначними: освіта - 2,2-3,6 %; охорона здоров'я - 3,8-5,6 %; діяльність у сфері культури та спорту - 2,1-7,2 %.

Коливання в широких межах пояснюється постійною зміною пріоритетів у зв'язку зі зміною урядів, особливо це позначилося на бюджеті 2007 р., в якому скоротилося інвестування промисловості до 26,9 % (36,4 % - у 2006 р.). Збільшується інвестування будівництва, яке до цього часу тільки скорочувалося, відбувається різке зростання інвестування в оновлення транспорту та зв'язку до 31,5 % (16,9 % - у 2006 р.). Також слід зазначити, що частка інвестицій за рахунок коштів державного бюджету до загального обсягу інвестицій протягом 2005-2007 рр. майже незмінна (приблизно 5,5 %) і є незначною, враховуючи те, що у цей період через державний бюджет перерозподіляється чверть ВВП країни (25,6 % - у 2005 р., 25,2 - у 2006 р., 24,4 % - у 2007 р.). Порівняно з 2004 р., коли через державний бюджет перерозподілялося 23,0 % ВВП, інвестиції за рахунок коштів державного бюджету становили 10,5 % загального обсягу.

Проаналізувавши статистичні показники інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету, слід зауважити, що за період 2004-2007 рр. спостерігалася постійна зміна пріоритетів в інвестуванні, залишалися недостатньо проінвестованими напрямки інноваційного характеру, такі як обробна промисловість, транспорт, зв'язок, будівництво (лише у 2007 р. відбувається переорієнтація саме на ці напрямки). Недостатнім було також інвестування у розвиток людського капіталу.

Обсяг і питома вага інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету за видами економічної діяльності дає змогу виявити характер не лише структурно-інвестиційної, але й всієї економічної політики в країні.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що інвестиції в людський капітал мають високу віддачу, але для підвищення якості таких послуг поряд з державними інвестиціями мають використовуватися сучасні методи, а саме державний кредит на отримання освіти, медичне страхування тощо.

Таким чином держава зможе підвищити якість цих послуг відповідно до європейських стандартів.

Враховуючи існуючі проблеми в промисловості (щодо основних фондів і т. ін.), необхідно суттєво звузити державні пріоритети та зменшити кількість державних програм, що дасть змогу здійснювати їх повноцінне фінансування і мати економічний ефект, а також реалізовувати державні програми на тендерних засадах у приватний спосіб.

На сьогодні в Україні, на жаль, не створено достатньо передумов для ефективного використання бюджетних інвестицій. Проблеми у цьому питанні починаються на законодавчому рівні, де взагалі немає поняття “бюджетні інвестиції”, не кажучи про механізм їх реалізації. Необхідними кроками для покращання ситуації мають бути: вдосконалення законодавства, розробка загальнодержавних пріоритетів у фінансуванні соціально-економічного розвитку країни, визначення повноважень окремих органів щодо реалізації бюджетних інвестицій, забезпечення професійності посадовців, що розпоряджатимуться бюджетними інвестиційними коштами, та прозорість їх вкладення.

Необхідно узгодити існуючу нормативно-правову базу з метою впровадження середньострокового планування з використанням програмно-цільового методу в повному обсязі, що дасть змогу підвищити ефективність бюджетного інвестування та забезпечити соціально-економічний розвиток країни.

Висновок

Розвиток суспільно - економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації - основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовим рік. І навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У ньому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин.

Список використаної літератури

1. Затонацька Т. Г., Ставицький А. В. Особливості бюджетного інвестування в Україні на сучасному етапі / Т. Г. Затонацька, А. В. Ставицький // Фінанси України. - № 4. - 2006. - С. 46-54.

2. Буковинський С. А. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в Україні / С. А. Буковинський // Фінанси України. - 2001. - №5; Буковинський С. А.Удосконалення вирівнювання фінансового забезпечення територіальних громад / С. А. Буковинський // Фінанси України. - 1999. - № 5; Зимовець В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки / В. Зимовець // Економіка України. - 2003. - № 4. - С. 9-17; Орлов П. Порівняльна оцінка ефективності капітальних вкладень / П. Орлов // Економіка України. - 2004. - №1. - С. 27-322; Буковинський С. А., Комаров В. Л. Бюджет розвитку та пріоритети бюджетних інвестицій / С. А. Буковинський, В. Л. Комаров // Фінанси України. - 2004. - №9. - С. 3-20.

3. Затонацька Т. Г. Бюджетне інвестування: теорія та практика / Т. Г. Затонацька. - К. : НДФІ, 2008. - 336 с.

4. Декларація цілей та завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетна декларація). Схвалена Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 №316. - http://minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=68561&cat_id=68560.

5. Проект Закону України “Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2008 рік” від 24.09.2007 № 4066.- ЛІГАбізнесінформ.

6. Denison E. F. The source of economic growth in the United states and the alternatives before Us. - N.Y.: Committee for economic Development, 1962. - 297 p.

7. www.ndfi.minfin.gov.ua/

8. www.urkstat.gov.ua

Додаток1

Таблиця 1

Размещено на Allbest.ru