Валюта і валютні цінності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Академія муніципального управління

Контрольна робота з дисципліни: Основи зовнішньоекономічної діяльності

Тема: Валюта і валютні цінності

Валютними цінностями називають такі цінності, по відношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордонів. До валютних цінностей відносять іноземну валюту, платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви) і фондові цінності (акції, облігації) в іноземній валюті, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння (за винятком ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів та каміння).

Згідно з чинним законодавством України до валютних цінностей віднесено:

- валюту України -- грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають у обігу та є законними платіжними засобами на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (трати), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

- іноземну валюту -- іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають у обігу та є законними платіжними засобами на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах;

- монетарні метали -- золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів із цих металів і брухту цих металів.

Головне місце серед валютних цінностей посідає валюта (від італ. valuta -- цінність, вартість) -- грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні документи в іноземних грошових одиницях, що застосовуються в міжнародних розрахунках. До іноземної валюти також належать кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських установ за межами України, та міжнародні розрахункові одиниці -- умовні і грошові одиниці, які створюються міжнародними економічними та валютно-фінансовими організаціями для використання у міжнародних валютних відносинах: СДР (спеціальні права запозичення), євро, КФА (африканський франк), КФП (франк для заморських територій) тощо.

Загальним правилом розвинутої форми товарного виробництва є вираження ціни товару в національних грошових одиницях. В Україні -гривня, в Росії - рубль, в США - долар, в Німеччині - марка, у Великобританії - фунт стерлінгів, в Італії - ліра, в Японії - ієна і ін. Наявність в державі грошової одиниці до недавнього часу вважалась обов'язковим атрибутом національного суверенітету. Грошові одиниці в рамках національних економік виконують функцію міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження. В економічних . відносинах між країнами національні грошові одиниці виконують роль світових грошей. Гроші, що використовуються в міжнародних розрахунках, прийнято називати валютою. Валюта обслуговує зовнішню торгівлю товарами і послугами, міжнародний рух капіталу, переведення прибутків з країни в країну, зовнішні позички та субсидії, міжнародний туризм, державні і приватні грошові перекази тощо. Отже, валюта - це не новий тип грошей, а лише особливий спосіб їх функціонування, зв'язаний з існуванням операцій міжнародного характеру. Прийнято розрізняти національну валюту, іноземну валюту, міжнародну валюту. Національна валюта становить собою законний платіжний засіб на території країн, що її випустили (гривня в Україні, рубль в Росії, франк в Франції). Іноземна валюта - це платіжний засіб інших країн що законно чи незаконно використовується на території даної країни (долари в Україні, рублі в Чехії). Міжнародна валюта становить собою розрахункову одиницю, платіжні засоби, створені і використовувані країнами в рамках світової співдружності або в її окремих регіонах. В наш час основними видами міжнародної валюти є:СДР - спеціальні права запозичення, які застосовуються в МВФ. Вони становлять собою безготівкові грошові одиниці, які перебувають на розрахункових рахунках держав - членів МВФ. Євро - безготівкова регіональна грошова одиниця, що застосовується в Європейському Союзі. Валюти країн світу можуть поділятися на групи в залежності від тих чи інших ознак. Найбільш часто розрізняють: резервну валюту, валюту, що вільно використовується, і тверду валюту. Резервна валюта-це валюта (або валюти), в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття негативного сальдо платіжного балансу. Валюта, що вільно використовується, - це валюта, яка широко використовується для здійснення платежів по міжнародних операціях і активно продається та купується на головних валютних ринках. Такими валютами в наш час є долар США, японська ієна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк і німецька марка. Тверда валюта - це валюта, що характеризується стабільним валютним курсом.

Валютний курс - це ціна однієї валюти, виражена в валютах інших країн. Нерідко поняття твердої валюти використовується як синонім конвертованої валюти. Це правомірно, але стабільність валютного курсу виступає лише однією з важливих умов конвертованості. В міжнародній економіці конвертованість валюти означає здатність резидентів і нерезидентів вільно, без жодних обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в операціях з реальними та фінансовими активами. Ступінь конвертованості валюти залежить від того, які обмеження накладає уряд на обмін валюти. В залежності від типу міжнародних операцій валюта може бути конвертована по поточних операціях, по капітальних операціях і повністю конвертованою. Конвертованість по поточних операціях означає відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточних міжнародних операціях, зв'язаних з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переведеннями доходів і трансфертів. Країни - члени МВФ зобов'язані не допускати жодних обмежень на міжнародні платежі по поточних операціях.

В залежності від існуючого режиму валютного курсу конвертованість по поточних операціях буває жорсткою і м'якою. Жорстка конвертованість означає, що національна валюта має фіксований курс по відношенню до іноземної валюти. М'яка конвертованість означає, що національна валюта має плаваючий курс по відношенню до іноземної валюти. Конвертованість по капітальних операціях означає відсутність обмежень на платежі і трансферти по міжнародних операціях, що зв'язані з рухом капіталу, таким як прямі і портфельні інвестиції, кредити і капітальні гранти. До таких обмежень відносяться: обмеження об'єктів прямих іноземних інвестицій окремими галузями; вимога обов'язкового повернення прибутку національними компаніями, що здійснюють інвестиції за кордон; вимога здавати або продавати валюту, одержану з-за кордону; заборона на купівлю резидентами іноземних цінних паперів, обмеження щодо надання кредитів іноземцям тощо. Міжнародний валютний фонд не вимагає від своїх членів забезпечення конвертованості по капітальних операціях. Швидше навпаки, він вважає, що обмеження по капітальних платежах доцільні, особливо в країнах з перехідною економікою, на період досягнення необхідної макроекономічної стабілізації. Такі обмеження перешкоджають відтоку капіталу, вкрай необхідного згаданим країнам для фінансування реформ. Повна конвертованість означає відсутність будь-якого контролю і будь-яких обмежень по поточних і капітальних операціях. Повна конвертованість передбачає також відсутність обмежень на експорт або імпорт товарів і послуг, які (обмеження) можуть вплинути на ціни. При цьому не виключається незначне регулювання зовнішньої торгівлі, яке не вносить суттєвих змін у світові ціни. Перехід до повної конвертованості національної валюти передбачає забезпечення відповідної внутрішньої стабільності, стійкого державного бюджету, жорсткої грошово-кредитної політики, низького рівня інфляції та безробіття, стабільних темпів економічного зростання. Конвертованість валюти означає, що уряд готовий у випадку необхідності вжити заходів щодо забезпечення платоспроможності держави. Серед цих заходів може бути регулювання валютного курсу, грошової маси і валютних резервів.

В залежності від відношення до валюти резидентів і нерезидентів розрізняють внутрішню конвертованість і зовнішню конвертованість. Внутрішня конвертованість означає право резидентів (тобто всіх фізичних і юридичних осіб, що перебувають в країні понад один рік) купувати, мати і здійснювати операції всередині країни з активами в формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті. Внутрішня конвертованість відноситься до операцій між резидентами всередині своєї країни і означає, скажімо, право українця обміняти гривні на долари і заплатити доларами за купівлю товару в українському магазині або покласти долари на валютний рахунок в українському банку. В усіх розвинутих країнах має місце внутрішня конвертованість, хоча на практиці її не завжди реалізують, адже працівникові магазину важче здійснювати розрахунки в іноземній валюті. Він воліє здійснювати їх в національній валюті і цим самим примушує покупця обміняти її спочатку на національну валюту і тільки після цього зробити платежі. Зовнішня конвертованість означає право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами. В залежності від того, про конвертованість по яких операціях йде мова, поняття зовнішньої конвертованості фактично співпадає з конвертованістю валюти по поточних чи капітальних операціях. Внутрішня конвертованість може призвести до виникнення параллельного обігу двох або кількох валют на внутрішньому ринку країни. І це може статися, незважаючи на те, що єдиним законним засобом платежу визначено національну валюту.

Головною причиною виникнення паралельного обігу є висока інфляція національної валюти, в результаті якої населення прагне свої доходи і заощадження обертати в більш стабільну іноземну валюту. Використання іноземної валюти в якості засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу заощадження прийнято називати доларизацією. Якщо іноземна валюта використовується лише як засіб обігу, то в такому випадку прийнято говорити про валютне заміщення. Паралельний обіг валют має позитивні і негативні сторони. Позитивною стороною паралельного обігу є те, що він, по-перше, може сприяти зменшенню втрат населенням в результаті інфляції національної валюти, по-друге, забезпечує більшу впевненість іноземним інвесторам, котрі працюють або мають намір працювати на ринку даної країни. Негативна сторона паралельного обігу валют полягає в тому, що він може підірвати грошову політику уряду, оскільки уряд не контролює рух грошової маси, деномінованої в іноземну валюту. На практиці це означає, що уряд може позбавитись монетарних методів контролю за інфляцією, оскільки попит на товари буде формуватися не тільки національною грошовою одиницею, а й іноземною, маса якої невідома. Використання валюти суб'єктами господарства у їх фінансово-господарській діяльності становить собою валютні відносини. Воші лежать в основі валютної системи. Валютна система - це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством і міжнародними угодами.

Розрізняють національну, міжнародну і світову валютні системи. Національна валютна система - це форма організації та регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством з врахуванням норм міжнародного права. Вона виконує такі основні функції:визначає механізми взаємодії національної грошової одиниці зі світовими грошима, тобто спосіб ЇЇ конвертованості, котирування валютних курсів;організовує формування і використання міжнародної ліквідності, тобто грошових коштів та цінних паперів, які можуть використовуватися для погашення боргових зобов'язань;забезпечує формування золотовалютних запасів країни;здійснює формування кредитних ресурсів. Основними органами національної валютної системи виступають банківські і кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, приватні комерційні установи. Міжнародна валютна система - становить собою договірно-правову форму організації валютних відносин між групою країн. Вона виконує такі основні функції:забезпечує формування та використання міжнародної грошової одиниці (в разі її існування, як це має місце в ЄС);здійснює заходи щодо регулювання валютних відносин в рамках інтеграційного об'єднання;визначає режим регулювання валютних курсів. Основними органами міжнародної валютної системи є міжнародні валютні фонди та міжнародні кредитно-розрахункові установи (наприклад, Європейський банк реконструкції і розвитку). Світова валютна система становить собою договірно-правову форму організації міжнародних валютних відносин між країнами світової співдружності.

Головними її функціями є:формування міжнародних ліквідних ресурсів, в ролі яких виступають золото і платіжні засоби;забезпечення дії механізму регулювання валютних курсів;забезпечення функціонування валютних ринків і ринків золота;розвиток міжнародного кредитування і міжнародних розрахунків. Основними органами світової валютної системи виступають міжнародні валютні організації (наприклад, МВФ) та міжнародні банківські установи (наприклад, Світовий банк).

Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу. Установлення курсу називають котирування валюти. Валютні курси - можуть бути фіксовані, або плаваючі. Валютний курс учасники обміну розглядають як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, який визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Однак вартісною основою курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Валютний курс необхідний для: обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів; порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах; періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків. Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи - паритету купівельної спроможності валют - під впливом попиту та пропозиції валют. Співвідношення такого попиту та пропозиції залежить від багатьох чинників, які розрізняються на кон'юнктурні та структурні (довгострокові). Кон'юнктурні чинники пов'язані з коливаннями ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки, з чутками, здогадками та прогнозами. До структурних чинників відносяться: - зростання національного доходу. Цей чинник зумовлює підвищений попит на іноземні товари, водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти; - темпи інфляції.

Чим вище темп інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори; - стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань; - різниця процентних ставок, у різних країнах. Вплив цього фактора на валютний курс зумовлюється двома обставинами. По-перше, зміна процентних ставок у країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює приплив іноземних капіталів, і їх зниження заохочує відплив капіталів, у тому числі і національних, за кордон. По-друге, процентні ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позичкових капіталів; - діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції.

Якщо курс якої-небудь валюти має тенденції до зниження, то фірми та банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти; - ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках. Вона визначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а також розглянутими вище чинниками, які впливають на валютний курс; - ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валютного ринку. Фондовий ринок може залучити іноземну валюту безпосередньо, а також "відтягувати" кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти. Сучасні типи режимів валютних курсів у світовій валютній системі включають фіксований та плаваючий режими. При фіксованому режимі - валютний курс фіксується до однієї валюти або "кошика" валют. Фіксовані валютні курси можуть бути або дійсно фіксовані, що базуються на золотому стандарті, вони можливі лише за умов золотого стандарту, або договірна -фіксовані, що базуються на одній чи кількох валютах або на умовно встановленій офіційній ціні золота. Плаваючі курси - це системи при яких у валют не має офіційних валютний паритетів.

Тут виділяють дві групи валют: вільно плаваючі валюти (самостійно змінюються на базі попиту та пропозиції на ринку) та керовано плаваючі валюти (уряд виходе на ринок іноземної валюти, щоб вплинути на валютний курс, але не обов'язково він підтримує валютний курс на незмінному рівні). Валютний коридор - це такий режим курсу, коли на визначений термін установлюється мінімальні, та максимальні межі офіційного обмінного курсу і центральний банк зобов'язується підтримувати цей курс в установлених межах. Для держав з ринковою економікою найдоцільнішим є підтримування керованого плаваючого курсу.

Види котирувань

Фіксингове котирування -- встановлює реальний попит і пропозицію не частіше ніж раз на день.

Нормальне фіксингове котирування відповідає таким умовам: максимальна кількість обмінних цінних паперів; мінімальна кількість невиконаних замовлень; мінімальна зміна курсу порівняно з попереднім (межа коливань --10-20 %).

Мультифіксингове котирування -- постійне співвідношення попиту-пропозиції (протягом дня можливо кілька курсів); визначає реальну картину в будь-який момент, а не тільки загальну тенденцію.

Курс дня (курс рівноваги) -- співвідношення ціни попиту та пропозиції; пропорція, за якої найбільша кількість цінного паперу змінює власника (попит і пропозиція максимально зближені -- найвищий можливий оборот). Якщо курс дня визначено правильно, то всі доручення з курсу дня і з кращою пропозицією ніж встановлена, будуть реалізовані. Доручення, де визначено ціну, що збігається з курсом дня, можуть бути реалізовані частково через розрив попиту та пропозиції. Доручення на купівлю за ціною нижчою від ціни дня, або на продаж за ціною, вищою від ціни дня, реалізовуватимуться наступної сесії.

Розглянемо на прикладі, як спеціаліст, акумулювавши замовлення, визначає курс дня.

1. За ринковим наказом усі замовлення розміщуються як замовлення за курсом дня (ЗКД); кількість замовлень на купівлю -- у верхньому рядку, на продаж --у нижньому.

Таблиця 1

2. Після визначення кількості замовлень відповідно на купівлю та продаж за кожною ціною слід розрахувати сукупну кількість замовлень на купівлю чи продаж, що можуть бути реалізовані за визначеною ціною. Розрахунок сукупної кількості замовлень на купівлю відбувається згори вниз; наприклад, ті, хто погоджується придбати акцію за будь-якою ціною дня (900), напевне погодяться придбати її за ціною 24 грн (300). Отже, сукупна кількість замовлень на купівлю за цією ціною становитиме 1200. Аналогічно розраховується сукупна кількість замовлень на продаж, але знизу вгору.

3. Після встановлення сукупної кількості замовлень на продаж та купівлю за кожною ціною слід визначити кількість замовлень, що можуть бути реалізовані за кожною ціною. Завдання -- відшукати пропозицію, в якій найбільша кількість акцій змінить власника, а попит і пропозиція максимально зблизяться (найвищий можливий оборот). Так, за ціною 24 грн маємо 1200 замовлень на купівлю і 2800 на продаж; відповідно може бути виконано лише 1200 замовлень. У розглядуваному випадку курсом дня стануть 22 грн, бо за таким курсом буде реалізовано максимальну кількість замовлень -- 1850.

Якщо курс встановлено правильно, то всі доручення за курсом дня і з пропозицією, кращою від встановленого курсу, будуть реалізовані. При незбалансованому ринку залежно від переважання попиту та пропозиції курс дня буде розміщуватися не в середині списку (як у розглядуваному прикладі), а відповідно до нижчої чи вищої граничної межі.

Під біржовою операцією розуміють угоду, що укладається між членами фондової біржі в її приміщенні у встановлений нею час і яка має своїм предметом фондові цінності, допущені до обігу та котирування на цій біржі. Найважливішим критерієм класифікації фондових операцій є строк, на який укладається угода. Розрізняють касові (спотові) та строкові (термінові) операції (угоди).

Касова угода -- це операція, розрахунок за якою здійснюється в найближчі біржові або календарні дні. У Німеччині, наприклад, касові угоди здійснюються у строк другого біржового дня після укладення угоди, у Великобританії, США та Швейцарії -- протягом п'яти днів, в Японії -- до 14 днів. У міжнародному лексиконі для позначення дати виконання касових угод використовується показник "Т + . . . ". У деяких країнах застосовують показники "Т + 5" чи "Т + З". У цьому показнику літера "Т" означає день, коли угоду було укладено, а число -- кількість робочих днів, через яку угода повинна бути виконана. Розрахунок за косовими угодами може бути здійснено одразу. У такому разі допускається приймання та передання фондових цінностей у приміщенні, де здійснюються біржові операції. На українських фондових біржах касові угоди передбачають доставку цінних паперів і розрахунки за ними на п'ятий робочий день, що настає за днем укладення угоди за акціями, а за облігаціями -- наступного робочого дня. Фактично касові угоди відповідають угодам на реальний товар і не дають доступ до реально необхідних фондових цінностей.

Термінова біржова операція -- це операція з фондовими цінностями, виконання якої повинно відбутися у строки, обумовлені відповідним договором (тобто передбачають виконання сторонами своїх зобов'язань у строк інший, ніж касові угоди). Виникнення таких угод пов'язано з тим, що учасники фондового ринку не впевнені у своїх прогнозах щодо майбутньої кон'юнктури цін, попиту і пропозиції й тому намагаються знизити ризик. На державних біржах існують обмеження щодо укладення таких угод. Укладення термінових угод пов'язано з терміном встановлення ціни. Якщо в момент укладення угоди ціна фондової цінності не обумовлена, то в обох сторін є можливість впливати на неї на свою користь, що пов'язано зі спекуляціями і може вплинути на інтереси третіх сторін. Саме термінові контракти відповідають інтересам тих, хто професійно грає на біржі цінних паперів. Спекулянти становлять особливу групу учасників біржових операцій, використовуючи біржовий механізм з метою "гри" на підвищенні чи зниженні цін.

Термінові угоди (угоди на строк) розподіляються на такі:

* тверді на строк -- передбачають доставку цінних паперів у кількості й за курсом, зафіксованим сторонами в момент підписання угоди (вони можуть передбачати такі умови доставки цінних паперів: у строк, зафіксований в угоді; з правом покупця вимагати доставки цінних паперів у будь-який день до вказаної в угоді останньої дати; з правом продавця вибирати момент доставки цінних паперів до вказаної в угоді останньої дати з попереднім повідомленням про це покупця);

* онкольні на строк -- передбачають виконання розрахунків за курсом на день, зазначений в угоді;

* з преміями (опціонами) -- передбачають право сторін відмовитися від своїх зобов'язань з виплатою обумовленої премії чи опціону іншій стороні.

Угоди купівлі-продажу цінних паперів на українських біржах оформлюються шляхом складання записки спеціаліста і відповідного біржового контракту. У цих документах зазначаються основні умови угоди, порядок розрахунків, а також розмір комісійної винагороди. Підписання біржового контракту брокером продавця і брокером покупця, а також реєстрація угоди повинні бути здійснені не пізніше наступного робочого дня після укладення угоди. Реєструється угода (біржовий контракт) у розрахунковому підрозділі біржі. На кожну угоду складається картка реєстрації угоди. Брокеру продавця та брокеру покупця видається по примірнику реєстраційного запису.

Якщо при оформленні угоди між сторонами виникає суперечка щодо умов договору, остаточними є умови, зафіксовані в записі спеціаліста. Сторона, яка не погодилась з умовами іншої сторони, підтвердженими запискою спеціаліста, вважається такою, що відмовилась від угоди. За відмову від угоди встановлюються штрафні санкції, що розраховуються відносно суми угоди, зафіксованої в записці спеціаліста.